Рішення

від 20.06.2022 по справі 906/297/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2022 р. м. Житомир Справа № 906/297/22

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.,

при секретарі судового засідання: Руденко Н.М.,

за участю представників сторін:

від позивача: Сидоров П.В., довіреність від 12.05.2022;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЙН ЛАЙТ" (м.Київ)

до Приватного підприємства "СЛОБОДИЩЕ" (с.Слободище Бердичівського району Житомирської області)

про стягнення 388532,16грн

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАЙН ЛАЙТ" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства "СЛОБОДИЩЕ" 388532,16грн заборгованості, яка виникла на підставі договору поставки №012-2021 від 15.11.2021, з яких: 212346,72грн основного боргу, 17709,13грн пені, 90759,52грн інфляційних, 17709,13грн відсотків на підставі п.6.5 договору та 50007,65грн процентів за користування чужими грошовими коштами.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №012-2021 від 15.11.2021 в частині оплати, переданого у власність товару.

Ухвалою господарського суду від 23.05.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 21.06.2022.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався, пояснень причин неявки суду не надав.

Відповідно до наявного у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення копія ухвали суду від 23.05.2022 у справі №906/297/22, надіслана відповідачу, та вручена останньому 27.05.2022.

Тобто, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи, а також відзиву на позовну заяву, на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.

З огляду на вищезазначене суд приходить висновку, що відповідача належним чином було повідомлено про дане судове засідання. Неявка останнього є підставою до розгляду справи за його відсутності, що передбачено п.1 ч.3 ст.202 ГПК України.

Водночас слід зазначити, що положеннями ст.178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

15.11.2021 між Приватним підприємством "ВАЙН ЛАЙТ" (постачальник, позивач) та "СЛОБОДИЩЕ" (покупець, відповідач) укладено договір поставки №012-2021 (а.с.8-9), за умовами якого постачальник зобов`язався поставити, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити шроти та/або макухи рослинного походження, та/або корми для тварин в подальшому "товар", в кількості та за ціною, яка вказується в рахунках та видаткових накладних, що є невід`ємною частиною договору. У разі необхідності сторони складають специфікації (п.1.1. договору).

Відповідно до п.4.1 договору, умови оплати 100% вартості товару протягом 14 (чотирнадцять) робочих днів з моменту розвантаження.

На виконання умов договору №012-2021 від 15.11.2021 позивач здійснив поставку товару на суму 212346,72грн, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000022 від 22.11.2021 та товарно-транспортною накладною №221121.31 від 22.11.2021 (а.с.11-12).

Однак відповідач зобов`язання щодо проведення розрахунків за отриманий товар не виконав.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань, за останнім утворилась заборгованість перед позивачем за поставлений товар на підставі договору №012-2021 від 15.11.2021 у розмірі 212346,72грн.

За вказаних обставин, позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла на підставі договору поставки №012-2021 від 15.11.2021 у розмірі 388532,16грн, з яких: 212346,72грн основного боргу, 17709,13грн пені, 90759,52грн інфляційних, 17709,13грн відсотків на підставі п.6.5 договору та 50007,65грн процентів за користування чужими грошовими коштами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази та всі обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем, є правовідносинами з поставки товару, згідно яких у відповідача, внаслідок передання йому позивачем товару на загальну суму 212346,72грн, виник кореспондуючий обов`язок оплатити його.

Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з приписами ст.ст.525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст.612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач не здійснив відповідних розрахунків за отриману продукцію на підставі договору поставки №012-2021 від 15.11.2021 в обумовлені сторонами строки.

Матеріалами справи підтверджено, що у відповідача станом на день розгляду справи існує прострочення в оплаті отриманого від позивача товару на підставі договору №012-2021 від 15.11.2021у розмірі 212346,72грн.

Відповідач не надав суду доказів сплати вказаної заборгованості, доводів позивача не спростував.

За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 212346,72грн за договором №012-2021 від 15.11.2021 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, за порушення строків оплати товару позивач на підставі п.6.5 договору поставки №012-2021 від 15.11.2021 нарахував відповідачу пеню у розмірі 17709,13грн (а.с.7).

Стаття 611 ЦК України визначає правові наслідки порушення зобов`язання, зокрема, сплату неустойки.

Частиною 1 ст.549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Відповідно до п.6.5 договору, у випадку порушення строків з оплати товару, передбачених даним договором, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплаченої партії товару у відношенні якої мало місце прострочення, за кожну добу прострочення, а також відсотки в порядку передбаченому ст.625 ЦК України в розмірі, що дорівнюють двом обліковим ставкам НБУ.

Перевіривши за допомогою калькулятора сертифікованої комп`ютерної програми інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН" суд встановив, що розрахунок пені є обґрунтованим та арифметично правильним.

Отже, вимога про стягнення з відповідача 17709,13грн пені є такою, що заявлена відповідно до чинного законодавства України та підлягає задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача за порушення виконання грошового зобов`язання відповідно до ст.625 ГПК України 17709,13грн відсотків, що дорівнюють двом обліковим ставкам НБУ та 90759,52грн інфляційних.

Що стосується стягнення 17709,13грн відсотків, нарахованих на підставі ст.625 ЦК України, що дорівнюють двом обліковим ставкам НБУ суд зазначає наступне.

Як унормовано приписами ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України.

Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Отже, зважаючи на юридичну природу правовідносин між сторонами як грошових зобов`язань, на них поширюється дія положень ч.2 ст.625 ЦК України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України надано можливість визначення розміру процентів саме у річних, а не у будь-який інший спосіб обчислення процентів за умовами договору.

Отже, законодавцем передбачено, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення (зокрема, у розмірі подвійної облікової ставкам НБУ).

Статтею 61 Конституції України закріплено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Тому, суд вважає, що у задоволені позову в частині стягнення з відповідача 17709,13грн відсотків, нарахованих на підставі ст.625 ЦК України, що дорівнюють двом обліковим ставкам НБУ, слід відмовити.

Судом здійснено перерахунок інфляційних, відповідно до якого за період з грудня 2021 по квітень 2022 правомірним є стягнення 24529,63грн інфляційних. У задоволенні 66229,89грн інфляційнихсуд відмовляє з підстав необґрунтованості.

Що стосується стягнення з відповідача 50007,65грн відсотків за користування грошовими коштами позивача у розмірі 0,15% за добу від вартості поставленого та неоплаченого товар суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктом 4.4. договору визначено, що у разі поставки товару з відстрочкою платежу більш ніж на 15 календарних днів постачальник має право вимагати у покупця, в порядку ст.536 ЦК України, 0,15% за добу від вартості поставленого та неоплаченого товару. Оплата проводиться покупцем самостійно або на підставі рахунку, або вимоги постачальника.

Суд звертає увагу на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Такі проценти за п р а в о м і р н е користування чужими коштами є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах н а л е ж н о г о т а д о б р о с о в і с н о г о в и к о н а н н я с т о р о н а м и д о г о в і р н и х з о б о в ` я з а н ь, а не у випадку їх порушення.

Натомість, наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, до застосування у таких правовідносинах підлягає положення ст.625 ЦК України. Проценти, встановлені ст.625 ЦК України, підлягають стягненню саме за наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання згідно ч.2 ст. 625 ЦК України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Оскільки, поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, за період після прострочення оплати згідно відповідного договору підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто - як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Отже, після настання дати остаточного повернення позики має місце прострочення виконання грошового зобов`язання, за яке, у свою чергу, підлягають нарахуванню проценти, встановлені ст.625 ЦК України, тобто за протиправне невиконання (неналежне виконання) грошового зобов`язання.

Системний аналіз ч.2 ст.536, ч.2 ст.625 та ст.627 ЦК України дозволяє дійти висновку, що законодавцем не обмежено право сторін визначити у договорі розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами. Однак, диспозитивний характер цих норм, у цілому, обмежується положенням ч.2 ст.625 ЦК України, яка зазначає про стягнення трьох процентів річних, що має наслідком визначення таких процентів саме у річних, а не будь-яким іншим способом обчислення процентів за умовами договору.

Враховуючи вищевикладене, підстави для задоволення вимоги щодо стягнення 50007,65грн за користування чужими грошовими коштами, нарахованих відповідачу поза строком правомірного користування коштами, тобто як за неправомірне користування грошовими коштами відсутні, тому суд відмовляє в позові в цій частині.

Згідно зі ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно ст.ст.13, 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.1 ст.76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 ГПК України).

Відповідач доказів сплати заборгованості не надав, доводів позивача не спростував.

З врахуванням вищевикладеного, позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи на суму 254585,48грн, з яких: 212346,72грн основного боргу, 17709,13грн пені, 24529,63грн інфляційних. В задоволенні позову відмовити в частині стягнення 17709,13грн відсотків, що дорівнюють двом обліковим ставкам НБУ та 50007,65грн відсотків за користування грошовими коштами, 66229,89грн інфляційних.

Судовий збір, відповідно до п.3 ч.4 ст.129 ГПК України, покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Що стосується витрат позивача на надання правової допомоги у розмірі 400000,00грн, суд зазначає наступне.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч.1 ст.16 ГПК України).

Відповідно до ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч.2 ст.16 ГПК України).

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, інтереси позивача ТОВ "ВАЙН ЛАЙТ" представляв адвокат Сидоров Петро Михайлович, який діяв на підставі договору №1 про надання правової допомоги від 01.12.2021 та довіреності №1 від 12.05.2022 (а.с.22-24,28).

Повноваження Сидорова Петра Віталійовича, як адвоката, підтверджуються свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВН №000350 від 24.10.2018 (а.с.29).

Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частин 1-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

01.12.2021 між адвокатом Сидоровим Петром Віталійовичем (адвокат), який діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №000350 від 24.10.2018 та ТОВ ВАЙН ЛАЙТ" (клієнт) укладено договір про надання правової допомоги (а.с.22-23).

Відповідно до пункту 1.1 договору сторони домовились, що за цим договором адвокат приймає на себе доручення "Клієнта" про надання юридичної допомоги на умовах та обсязі, передбачених цим договором, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар за дії адвоката по наданню правової допомоги, а також всі понесені адвокатом фактичні витрати, пов`язані з виконанням договору.

Пунктом 3.1 договору про надання правової допомоги сторони узгодили, що гонорар за цим договором сплачується клієнтом протягом 20 днів з дня підписання цього договору. Підтвердженням оплати є дата зарахування коштів на рахунок адвоката, також на підтвердження внесення гонорару адвокатом може складатися письмовий документ (розписка, прибутковий касовий ордер тощо). Порушення клієнтом строків внесення гонорару, або внесення гонорару у неповній сумі дає адвокату право достроково розірвати договір із залишенням адвокатом частини внесеної клієнтом неповної суми гонорару пропорційно виконаній адвокатом роботи.

12.05.2022 між сторонами підписано додаток №1 до договору про надання правової допомоги від 01.12.2021, у якому визначено характер та зміст прийнятого адвокатом доручення: надання правової допомоги за представництво в суді стосовно стягнення з Приватного підприємства "Слободище" заборгованості за поставлений товар. Сума гонорару за прийнятим дорученням 40000,00грн.

Обґрунтовуючи вимогу про відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, останній надав також до матеріалів справи: попередній розрахунок суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката за надання правової допомоги (а.с.25), в якому викладено детальний опис робіт та час, витрачений адвокатом, а саме:

- зустріч з клієнтом з метою з`ясування обставин справи (затрачений адвокатом час -3,81год, вартість 4000,00грн);

- правовий аналіз наданих клієнтом документів, пошук та аналіз актуальної судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах (затрачений адвокатом час - 3,81год, вартість 4000,00грн);

- складання позовної заяви та розрахунку суми позовних вимог (затрачений адвокатом час - 15,22год, вартість 16000,00грн);

- складання попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат (затрачений адвокатом час - 1,90год, вартість 2000,00грн);

- підготовка переліку питань для надання відповіді іншою стороною у справі (затрачений адвокатом час - 3,81год, вартість 4000,00грн);

- підготовка додатків до позову (затрачений адвокатом час -1,90год, вартість 2000,00грн);

- підготовка відповіді на відзив на позовну заяву (затрачений адвокатом час -1,90год, вартість 2000,00грн);

- підготовка відповіді на заперечення на відзив (затрачений адвокатом час - 1,90год, вартість 2000,00грн);

- участь у судовому процесі (затрачений адвокатом час - 3,81год, вартість 4000,00грн).

Факт оплати наданих послуг підтверджується частково платіжним дорученням №490 від 12.05.2022 на суму 25000,00грн (а.с.27).

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару та фактичних витрат у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний, виправданий, що передбачено у ст.126 ГПК України та у ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Згідно ст.15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Судом прийнято до уваги, що заявлена сума за надання правової допомоги у розмірі 40000,00грн оплачена клієнтом частково на суму 25000,00грн, незважаючи на те, що п.3.3. договору передбачено, що гонорар сплачується клієнтом протягом 20 днів з дні підписання договору.

Станом на момент прийняття рішення у справі позивачем не подано доказів фактичного понесення заявлених судових витрат на правничу допомогу у розмірі 15000,00грн.

Відповідачем не заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги. Водночас, при вирішенні питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, судом враховано, що матеріалах справи наявні докази фактичного понесення позивачем витрат на суму 25000,00грн, а також факт часткового задоволення позовних вимог, а тому, з огляду на приписи ст.126, ст.129 ГПК України, витрати на правову допомогу адвоката підлягають задоволенню у розмірі 16381,24грн, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ТОВ "Вайн Лайт" до ПП "Слободище" задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Слободище" (вул.Карпенка, 1, с.Слободище, Бердичівський район, Житомирська область, 13330, код ЄДРПОУ 33708198)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайн Лайт" (Вознесенський узвіз, 14, офіс 16/63, м.Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42879643)

- 212346,72грн основного боргу;

- 17709,13грн пені;

- 24529,63грн інфляційних;

- 3818,78грн судового збору;

- 16381,24грн витрат на правничу допомогу.

3. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення:

- 17709,13грн відсотків за п.6.5 договору, що дорівнюють двом ставкам НБУ;

- 50007,65грн за користування коштами згідно п.4.4 договору та ст.536 ЦК України;

- 66229,89грн інфляційних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 30.06.22

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати: 3 прим.

1- у справу;

2,3- сторонам (рек.)