Рішення

від 29.06.2022 по справі 910/1698/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2022Справа № 910/1698/22

Суддя Господарського суду міста Києва Головіна К. І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні господарську справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Юнипак Групп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідерхліб"

про стягнення 549 422,99 грн.

без повідомлення учасників справи

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Юнипак Групп" (далі - ТОВ "ТД Юнипак Групп", позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідерхліб" (далі - ТОВ "Лідерхліб", відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 549 422,99 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив умови договору поставки № 21 від 21.12.2020 в частині повної та своєчасної сплати вартості поставленого товару, внаслідок чого у ТОВ "Лідерхліб" утворилась заборгованість. У позові ТОВ "ТД Юнипак Групп" просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 532 737,54 грн., пеню у сумі 14 277,24 грн. та інфляційні втрати у сумі 2 408,21 грн., що разом становить 549 422,99 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.02.2022 за вказаною позовною заявою було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, у строк, визначений законом, відзиву не надав, його позиція щодо заявлених вимог суду невідома. Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Ураховуючи, що відповідач не скористався наданим йому правом у межах визначеного законом процесуального строку на подання відзиву, суд дійшов висновку про можливість вирішення спору за відсутності відзиву відповідача.

Отже, розглянувши позовні вимоги та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Установлено, що 21.12.2020 між ТОВ "ТД Юнипак Групп" (постачальник) та ТОВ "Лідерхліб" (покупець) був укладений договір поставки № 21 (далі - договір). Відповідно до умов цього договору постачальник зобов`язується протягом дії договору виготовити та передати у власність покупцю поліетиленову продукцію у кількості та асортименті відповідно до підписаних накладних, специфікацій, інших додатків до цього договору, які є невід`ємною частиною цього договору, а покупець зобов`язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах цього договору (п. 1.1).

Приймання товару за кількістю та якістю здійснюється сторонами в порядку, що визначається чинним законодавством (п. 2.1 договору). Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту отримання цього товару (п. 2.2 договору). Датою постачання товару вважається дата, зазначена у відповідній накладній. Товар вважається прийнятим з моменту підписання сторонами видаткової накладної (п. 2.5 договору).

Розрахунки здійснюються покупцем за кожну партію товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 4.1 договору). Покупець здійснює оплату після 14 календарних днів замовленої партії товару (п. 4.2 договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2021, але в будь-якому випадку до повного виконання стронами своїх зобов`язань за даним договором, з подальшою його пролонгацією (п. 9.1).

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 вказаної статті).

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріали справи свідчать, що позивач на виконання свого зобов`язання за вказаним договором у період з жовтня по грудень 2021 передав відповідачу обумовлений сторонами товар на загальну суму 549 422,99 грн., що підтверджується видатковими накладними № 833 від 26.10.2021, № 885 від 12.11.2021, № 928 від 24.11.2021, № 929 від 24.11.2021, № 930 від 24.11.2021, № 935 від 26.11.2021, № 971 від 07.12.2021.

Однак, відповідач, зі свого боку, зобов`язання з оплати поставленого товару у порядку, визначеному договором, не виконав.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки доказів належної оплати заборгованості відповідач не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 549 422,99 грн. основного боргу підлягають задоволенню.

Крім основної заборгованості, позивач також просив стягнути з відповідача пеню у сумі 14 277,24 грн. за прострочення зобов`язання.

Частиною 1 ст. 229 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як вбачається з п. 5.3 договору, сторони домовились, що у випадку несвоєчасної оплати прийнятого товару покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд, перевіривши розрахунок заявленої позивачем суми штрафних санкцій відповідно до наведених положень закону та договору, вважає за необхідне стягнути з відповідача пеню у сумі 14 277,24 грн., тобто у заявленій позивачем сумі.

Також позивач просив стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 2 408,21 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Таким чином, зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, вимоги про стягнення інфляційних втрат є такими, що заявлені правомірно.

Здійснивши власний перерахунок суми заявлених матеріальних втрат, суд встановив, що з відповідача підлягає стягненню інфляційна складова боргу в сумі 2 408,21 грн., тобто у сумі, заявленій позивачем.

За таких обставин позовні вимоги ТОВ "ТД Юнипак Групп" підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, заявлених позивачем у вигляді судового збору на суму 8 241,35 грн. та витрат на правничу допомогу на суму 15 600,00 грн., суд виходить з такого.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

У даному випадку на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у сумі 15 600,00 грн. заявник надав копії: свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (серія ДП № 3949 від 08.10.2018), виданого адвокату Дєлову В. В.; ордеру на представництво інтересів позивача в суді (серія АЕ № 1083971), платіжного доручення № 1821 від 02.02.2022.

Дослідивши надані позивачем докази, суд вважає їх достатніми для підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

У той же час, при визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" також зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Для встановлення розумного розміру наданих послуг адвоката слід надати належну правову оцінку договору у сукупності з іншими доказами, складністю справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), витраченим часом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконання робіт, ціною позову та (або) значення справи.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

З урахуванням викладеного, зважаючи на: категорію справи, яка не є складною; ціну позову, яка не перевищує 500 прожиткових мінімумів; невеликий обсяг часу та знань, необхідних для підготовки такого позову кваліфікованому юристу; розгляд справи у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін; відсутність заперечень з боку відповідача, виходячи з принципу співмірності та розумності у визначенні вартості адвокатських послуг, суд вважає за доцільне встановити розмір судових витрат ТОВ "ТД Юнипак Групп" на професійну правничу допомогу у сумі 5 000,00 грн. та покласти їх на відповідача разом із судовим збором у сумі 8 241,34 грн. згідно зі ст. 129 ГПК України у зв`язку із задоволенням позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73 - 79, 129, 236 - 238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Юнипак Групп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідерхліб" про стягнення заборгованості у сумі 549 422,99 грн. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідерхліб" (02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, буд. 5; ідентифікаційний код 41675534) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Юнипак Групп" (49000, м. Дніпро, вул. Байкова, буд. 61; ідентифікаційний код 43361114) заборгованість у сумі 532 737 (п`ятсот тридцять дві тисячі сімсот тридцять сім) грн. 54 коп., пеню у сумі 14 277 (чотирнадцять тисяч двісті сімдесят сім) грн. 24 коп., інфляційні втрати у сумі 2 408 (дві тисячі чотириста вісім) грн. 21 коп., витрати на правничу допомогу у сумі 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп., судовий збір у сумі 8 241 (вісім тисяч двісті сорок одна) грн. 35 коп.

Повне судове рішення складене 30 червня 2022 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К. І.