Ухвала

від 21.06.2022 по справі 912/4105/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 червня 2022 року

м. Київ

cправа № 912/4105/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Уркевича В. Ю.- головуючого, Краснова Є. В., Мачульського Г. М.,

за участю секретаря судового засідання Брінцової А. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.12.2021 (головуючий суддя Парусніков Ю. Б., судді Білецька Л. М., Коваль Л. А.) та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 23.04.2021 (суддя Глушков М. С.) у справі

за позовом керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону в інтересах держави в особі: 1) Міністерства оборони України, 2) Квартирно-експлуатаційного відділу міста Кропивницький, 3) Військової частини НОМЕР_1

до Державного підприємства «Олександрівське лісове господарство»

про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,

за участю представників:

позивача-1 - Козирської Г. Б. (у порядку самопредставництва),

позивача-2 - не з`явився,

позивача-3 - не з`явився,

відповідача - не з`явився,

прокурора - Гавловської А. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У грудні 2020 року керівник Спеціалізованої прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі - Міноборони України), Квартирно-експлуатаційного відділу м. Кропивницький (далі - КЕВ м. Кропивницький) та Військової частини НОМЕР_1 звернувся до Господарського суду Кіровоградської області з позовом про зобов`язання Державного підприємства «Олександрівське лісове господарство» (далі - ДП «Олександрівське лісове господарство») усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою загальною площею 48,5586 га шляхом її повернення законному користувачу - Міноборони України в особі КЕВ м. Кропивницький та Військової частини НОМЕР_1.

2. Позов мотивований використанням ДП «Олександрівське лісове господарство» 48,5586 га землі, яка є частиною земельної ділянки площею 2000 га, наданої у постійне користування КЕВ м. Кропивницький для розміщення Військової частини НОМЕР_1 в межах території Михайлівської сільської ради (далі - Михайлівська сільрада), що встановлено висновком експерта від 19.03.2020 № 595/596/19-27 за результатами проведення земельно-технічної експертизи Кропивницьким відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (далі - Кропивницьке відділення Київського НДІ судових експертиз).

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Господарський суд Кіровоградської області рішенням від 23.04.2021, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 28.12.2021, в позові відмовив.

4. Судові рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що відсутні докази про порушення відповідачем права позивачів на користування наданою їм земельною ділянкою, оскільки за ДП «Олександрівське лісове господарство» на спірній земельній ділянці не зареєстровано будь-яке нерухоме майно, немає доказів про знаходження на цій землі іншого майна відповідача (тимчасові споруди, загородження тощо), яке перешкоджає вільному користуванню титульному володільцю цієї ділянки. Крім того, на переконання судів попередніх інстанцій, прокурор не зазначив чітко визначених дій, які повинно здійснити ДП «Олександрівське лісове господарство» для усунення порушень прав володільця спірної землі, у зв`язку з чим виконання рішення суду у разі задоволення позову у даній справі є неможливим і не призведе до поновлення прав позивачів.

Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

5. У лютому 2022 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга прокурора, в якій він просить судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

6. Підставою касаційного оскарження є пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

7. На обґрунтування підстави касаційного оскарження прокурор посилається на неправильне застосування статті 391 Цивільного кодексу України та частини другої статті 152 Земельного кодексу України без урахування висновків, викладених постанові Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 366/3242/17 (в якій також звертається увага на необхідність урахування правових висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19) та постанові Вищого господарського суду України від 12.04.2017 у справі № 903/709/16.

8. Міноборони України направило до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу задовольнити в повному обсязі.

9. ДП «Олександрівське лісове господарство» направило до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін судові рішення судів попередніх інстанцій.

10. Інші учасники справи правом на подання відзиву на касаційну скаргу, передбаченого статтею 295 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

12. Підставою касаційного оскарження є пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

13. При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

14. Водночас на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).

15. Верховний Суд дослідив наведені у касаційній скарзі доводи та зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, у цьому випадку не підтвердилися з огляду на таке.

16. У цій справі, судові рішення в якій переглядаються у касаційному порядку, судами розглядався спір про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

17. Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії І-КР № 002202 (далі - державний акт серії І-КР № 002202), виданого на підставі рішення сесії Олександрійської районної ради народних депутатів від 29.12.1998 № 80, у постійному користуванні КЕВ м. Кропивницький для розміщення Військової частини НОМЕР_1 перебуває земельна ділянка загальною площею 2000 га в межах території Михайлівської сільради (далі - земельна ділянка площею 2000 га).

18. Розпорядженням голови Кіровоградської обласної державної адміністрації від 17.10.2017 № 510-р надано згоду КЕВ м. Кропивницький на відновлення меж земельної ділянки площею 2000 га за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення державної власності (код класифікатора видів цільового призначення земель 15.01).

19. На підставі ухвали Кіровського районного суду міста Кіровограда від 21.01.2019, постановленої в межах кримінального провадження № 42018120050000118, Кропивницьким відділенням Київського НДІ судових експертиз 19.03.2020 надано висновок експерта № 595/596/19-27 за результатами проведення земельно-технічної експертизи.

20. У висновку від 19.03.2020 № 595/596/19-27 експерт зазначив наступне:

- частина земельної ділянки, яка згідно з правовстановлюючою та технічною документацією з землеустрою надана в постійне користування КЕВ м. Кропивницький для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України (далі - ЗСУ), перебуває в користуванні ДП «Олександрівське лісове господарство»;

- фактична площа земельної ділянки, яка перебуває у користуванні КЕВ м. Кропивницького, складає 1951,4414 га, що на 48,5586 га менше ніж зазначено в державному акті, серія І-КР № 002202;

- фактичний порядок користування земельною ділянкою не відповідає правовстановлюючим документам та вимогам нормативно-правових актів з питань землеустрою та землекористування, а саме державному акту серії І-КР № 002202 та технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) КЕВ м. Кропивницький для розміщення та постійної діяльності ЗСУ (код КВЦПЗ 15.01) загальною площею 2000 га, яка була виготовлена на підставі розпорядження голови Кіровоградської обласної державної адміністрації від 17.10.2017 № 510-р;

- має місце накладання між земельними ділянками, які належать ДП «Олександрівське лісове господарство» та КЕВ м. Кропивницький, а саме було встановлено, що частина земельної ділянки площею 2000 га зазначена на планшетах № 5 та № 6 Лісовпорядкування Державного підприємства «Олександрівський лісгосп» Червоно-Нерубаївське лісництво станом на 2009 рік.

21. Листом від 26.04.2018 № 02-21/251 ДП «Олександрівське лісове господарство» повідомило КЕВ м. Кропивницький про відмову у погодженні меж спірної земельної ділянки та підписанні акта приймання-передачі межових знаків через відсутність повноважень.

22. ДП «Олександрівське лісове господарство» заначило, що воно не наділено повноваженнями самостійно змінювати межі земель Державного лісового фонду, які перебувають в його користуванні, або передавати землі лісового фонду іншим особам, а тому підприємство не має права погоджувати визначені технічною документацією із землеустрою межі земельної ділянки.

23. Прокурор у касаційній скарзі стверджує, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми статті 391 Цивільного кодексу України та частини другої статті 152 Земельного кодексу України без урахування висновків, викладених постанові Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 366/3242/17 (в якій також звертається увага на необхідність урахування правових висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19) та постанові Вищого господарського суду України від 12.04.2017 у справі № 903/709/16.

24. Колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що посилання скаржника на правові висновки Верховного Суду, викладені у наведених постановах Верховного Суду, не може бути виключною правовою підставою для касаційного оскарження судових рішень, оскільки постанови у вказаних справах ухвалені за інших обставин справи, ніж у справі, яка розглядається, що свідчить про неподібність правовідносин у них з огляду на таке.

25. Так, у справі № 366/3242/17 предметом позову була вимога керівника Броварської районної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, державного підприємства «Іванківське лісове господарство» до Розважівської сільської ради Іванківського району Київської області та фізичних осіб про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, визнання недійсним державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння. Позовні вимоги були мотивовані тим, що рішенням сесії сільської ради затверджено технічну документацію із землеустрою та передано у власність фізичної особи земельну ділянку без згоди землекористувача, тобто з порушенням положень Земельного кодексу України та Лісового кодексу України.

26. У свою чергу у справі № 922/614/19 розглядався спір за позовом керівника Лозівської місцевої прокуратури Харківської області до Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Харківській області, Фермерського господарства «Агрозем-7» про визнання незаконним та скасування наказів, якими надані в оренду земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок та зобов`язання повернути земельні ділянки у відання держави. Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що оспорювані накази прийнято з порушенням положень Земельного кодексу України, що призвело до незаконної передачі фізичній особі у користування земельних ділянок державної власності.

27. При цьому прокурор у касаційній скарзі, пославшись на вказані постанови, навів правовий висновок про те, що заволодіння юридичними особами землями лісового фонду всупереч вимогам Земельного кодексу України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим; розташування земель лісового фонду вказує на неможливість виникнення нового володільця. Отже, власник може вимагати повернення належного йому майна від особи, яка є останнім його набувачем. Для такого повернення не потрібно визнавати недійсним рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна.

28. Разом з тим, як вже зазначалося, в даній справі (№ 912/4105/20) предметом позову є вимога про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, тобто позивачем заявлений негаторний позов, а не вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов), що була предметом розгляду у справах, на постанови в яких посилається прокурор в касаційній скарзі.

29. Таким чином, правовідносини у справах № 922/614/19 та № 366/3242/17, на які посилається скаржник, та у справі № 912/4105/20 не є подібними за предметом та підставами позову і встановленими фактичними обставинами справи.

30. Додатково прокурор посилається на постанову Вищого господарського суду України 12.04.2017 у справі № 903/709/16 як на обґрунтування підстав касаційного оскарження.

31. З цього приводу колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що посилання на постанови Вищого господарського суду України не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, оскільки неврахування в оскаржуваному судовому рішенні висновків, викладених у постановах Вищого господарського суду України, не визначено частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України як підстава касаційного оскарження судових рішень. Згідно із частиною четвертою статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 05.06.2020 у справі № 920/653/18 та від 07.10.2021 у справі № 922/3447/20).

32. Інших виключних підстав касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України, прокурор у касаційній скарзі не зазначив.

33. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

34. При цьому колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

35. Основним елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми права на момент вчинення дії.

36. Відповідно до пункту восьмого частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

37. Згідно зі статтею 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

38. Аналогічно й частина перша статті 17 Господарського процесуального кодексу України регламентує, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

39. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

40. У рішенні ЄСПЛ у справі «Ґарсія Манібардо проти Іспанії» («Garcia Manibardo v. Spain» від 15.02.2000, № 38695/97) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (див. також рішення у справі «Monnel and Morris v. the United Kingdom» від 02.03.1987, № 9562/81, серія A, № 115, с. 22, п. 56, а також рішення у справі «Helmers v. Sweden» від 29.10.1996, серія A, № 212-A, с. 15, п. 31).

41. Отже, із встановленням законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду право на касаційне оскарження в Україні не є безумовним, що є передбачуваним для учасників судового процесу, виходячи із наведених вище норм Господарського процесуального кодексу України.

42. За вказаних обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про закриття касаційного провадження, відкритого за касаційною скаргою прокурора згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.12.2021 та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 23.04.2021 у справі № 912/4105/20 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Ю. Уркевич

Судді: Є. В. Краснов

Г. М. Мачульський