Постанова

від 20.06.2022 по справі 917/962/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2022 року

м. Київ

cправа № 917/962/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянувши касаційну скаргу Полтавської міської ради

на рішення Господарського суду Полтавської області від 09.09.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.12.2021 у справі

за позовом Полтавської міської ради

до 1) Приватного підприємства "Карсад І",

2) Приватного підприємства "Автопаркінг плюс",

про припинення права власності та визнання недійсним акта приймання-передачі,

(У судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Пономаренко А. В., відповідача - Остапенко О. П.),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У червні 2021 року Полтавська міська рада (далі - міськрада) звернулася до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою про:

- припинення права приватної власності Приватного підприємства "Карсад І" (далі - ПП "Карсад"), на об`єкт нерухомого майна: громадські будівлі (автостоянка), складові частини об`єкта: громадський будинок (будівля охорони), А-1, загальною площею 4,9 кв.м; огорожа № 1, загальною площею 303 кв.м; ворота № 2, загальною площею 11,4 кв.м; ворота № 3, загальною площею 6,5 кв.м; замощення № 4, загальною площею 2005 кв.м, опис: замощення асфальтобетонне, одношарова основа, товщиною 12 см., із щебнем фракції 70-120; бордюр № 5, довжиною 90 п.м, з бетону; електроопори освітлення № 6, залізобетон, кількість - 3 шт., що розташований за адресою: Полтавська обл., м. Полтава, вул. Нікітченка, 2в, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1690010353101, номер запису про право власності: 28841579;

- визнання недійсним акта приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу, серія та номер: 1949, 1950, виданого 20.05.2020, видавник: Цвітоха Ю. М., приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу (реєстраційний номер об`єкта у нерухомого майна: 1690010353101; об`єкт нерухомого майна: громадські будівлі (автостоянка), що розташований за адресою: Полтавська обл., м. Полтава, вул. Нікітченка, 2в);

- припинення права приватної власності приватного підприємства "Автопаркінг плюс" на спірний об`єкт нерухомого майна.

Позов обґрунтований тим, що земельна ділянка на якій облаштовано автостоянку, є комунальною власністю територіальної громади міста, тому за приписами статті 375 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) тільки власник земельної ділянки має право дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам, вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, у тому числі і припиняти право власності на спірні об`єкти нерухомого майна, оскільки постановою Полтавського апеляційного суду від 28.10.2020 відмовлено у позові ПП "Карсад- І" у набутті права власності.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 24.09.2018 у справі №554/3200/18 позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Полтава-Сервіс" міськради (далі - КП "Полтава-Сервіс"), третя особа без самостійних вимог на предмет спору, ПП "Карсад І" про визнання права власності задоволено повністю. Визнано за ПП "Карсад І" право власності на об`єкти нерухомого майна, у тому числі, що знаходяться на спірній автостоянці за адресою: Полтавська обл., м. Полтава, вул. Нікітченка, 2в.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 28.10.2020 у справі №554/3200/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 12.10.2021, апеляційну скаргу міськради задоволено. Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 24.09.2018 та ухвалу цього ж суду від 04.12.2018 про роз`яснення рішення суду скасовано, ухвалено нове судове рішення по суті заявлених вимог. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до КП "Полтава-Сервіс" міськради про визнання права власності відмовити в повному обсязі.

Цією постановою встановлено такі обставини: протоколом засідання технічної Ради при міськвиконкомі від 29.11.1995 вирішено Октябрському райвиконкому рекомендувати тимчасово виступити землекористувачем платної автостоянки та визначити і оформити через міськвиконком в установленому порядку остаточне землекористування.

28.12.1995 листом головного архітектора міста Полтави повідомлено директора орендного підприємства "Карсад" (далі - ОП "Карсад") про те, що відповідно до рішення засідання технічної Ради при міськвиконкомі від 29.11.1995 запропоновано представити проектні пропозиції по впорядкуванню орендованої території автостоянки, самовільної будівлі за її межами.

Листом заступника голови виконкому міської ради №01-26/5801 від 21.11.1996 повідомлено директора ОП "Карсад" про те, що на черговому засіданні виконкому буде розглянуто проект рішення Про передачу ОП "Карсад" земельної ділянки за адресою: Полтавська обл., м. Полтава, вул. Нікітченка, 2в, для розміщення автостоянки.

13.03.2006 ОП "Карсад" припинено та створено приватне підприємство "Карсад" (далі - ПП "Карсад").

З 2006 по 2009 роки укладалися договори оренди землі між Виконавчим комітетом міськради як орендодавцем та ПП "Карсад" як орендарем земельних ділянок для експлуатації та обслуговування автостоянок.

У 2009 році створено ПП "Карсад-І".

До 2011 року ПП "Карсад І" укладало договори оренди землі безпосередньо з міськрадою на вказану автостоянку. У 2011 році утворено КП "Полтава-сервіс", яке стало фактичним розпорядником земельних ділянок, на яких розташовані автостоянки та переукладено договір оренди відповідно між ПП "Карсад І" та КП "Полтава-сервіс".

Рішеннями адміністративної колегії від 09.08.2016 № 02/76/1-рш та № 02/77/1-рш Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України Про надання дозволу на узгоджені дії надано дозволи на узгоджені дії між КП "Полтава-Сервіс" та ПП "Карсад І" у вигляді виконання умов договорів про співробітництво, зокрема, на комунальній автостоянці за адресою: Полтавська обл., м. Полтава, вул. Нікітченка, 2в, строком на три роки.

09.08.2016 укладено договір № 2 про співробітництво між КП "Полтава-сервіс" та ПП "Карсад І", відповідно до якого КП "Полтава-сервіс" передало ПП "Карсад-І" права по організації та створенню належних умов для зберігання автотранспорту на комунальній автостоянці, а приватне підприємство зобов`язалося в компенсацію за використання цих прав сплатити КП "Полтава-сервіс" грошові кошти.

У 2015 році права щодо управління майном ПП "Карсад" передано ПП "Карсад І" на підставі договору та акта приймання-передачі.

На автостоянці за адресою: Полтавська обл., м. Полтава, вул. Нікітченка, 2в, за рахунок ОП "Карсад", ПП "Карсад", ПП "Карсад І" було зведено громадський будинок (будівлю охорони), літ."А-1", загальною площею 7.2 кв.м, огорожу № 1, площею 303 кв.м, ворота № 2, площею 11,4 кв.м, та ворота № 3, площею 6,5 кв.м, замощення № 4, бордюр № 5, електроопори освітлення № 6 (залізобетон, кількість 3 шт.), що розміщені на земельній ділянці, загальною площею 2007 кв.м, та підтверджується матеріалами цивільної справи.

Відповідно до висновків експерта № 4-5 експертного оціночного-будівельного та будівельно-технічного дослідження групи інвентарних об`єктів по вул. Нікітченка, 2в, від 20.03.2018, виконаних судовим експертом Авдєєвою Н. М., технічний стан групи інвентарних об`єктів по вул. Нікітченка, 2в, у м. Полтаві, що розміщені на території КП "Полтава-сервіс", задовільний.

Із встановлених Полтавським апеляційним судом обставин убачається, що ПП "Карсад- І" через дозвільні процедури, за власний кошт, проводилися оздоблювальні та будівельні роботи, у результаті яких було створено спірне майно.

Доказів на підтвердження того, що спірний об`єкт збудований іншими особами, матеріали справи не містять.

Разом з тим, постановою Полтавського апеляційного суду від 28.10.2020 у справі № 554/3200/18 відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , який є засновником ПП "Карсад- І", щодо визнання права власності на спірне майно, оскільки його права не порушені.

3. Короткий зміст судових рішень у справі

3.1. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 09.09.2021 у справі №917/962/21 (суддя Ціленко В. А.), залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.12.2021 (Пуль О. А. - головуючий суддя, судді Білоусова Я. О., Шевель О. В.), у позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, аргументовано тим, що міськрадою не наведено жодної підстави для припинення права власності ПП "Карсад- І" та Приватного підприємства "Автопаркінг плюс" на спірний об`єкт та не надано доказів права володіння, користування чи розпорядження спірним нерухомим майном. Посилання на те, що об`єкти нерухомості розміщені на земельній ділянці комунальної власності чи реєстрація їх відповідачами за висновком господарського суду не є підставою для припинення права власності. Із встановлених Полтавським апеляційним судом обставин убачається, що ПП "Карсад- І" через дозвільні процедури, за власний кошт, проводилися оздоблювальні та будівельні роботи, у результаті яких було створено спірне майно. Разом з тим, постановою Полтавського апеляційного суду від 28.10.2020 відмовлено у позовних вимогах ОСОБА_1, який є засновником ПП "Карсад- І", щодо визнання права власності на спірне майно.

ПП "Карсад- І" у визначеному законом порядку не набуло права власності на спірне майно, тому без належних доказів набуття такого права неможливо його припинити. Позов заявлено позивачем для захисту прав та законних інтересів на земельну ділянку, що знаходиться в комунальній власності міськради, та на якій розташовано зареєстроване як об`єкт нерухомості спірне майно. У даному випадку позивач не є власником майна та ним не оспорюється право на майно. Оспорюваний міськрадою акт приймання-передачі від 20.05.2020 за своїм змістом та ознаками є правочином у розумінні ст. 202 ЦК України, оскільки спрямований на припинення і набуття прав та обов`язків, і може бути визнаний недійсним у судовому порядку. Права та інтереси позивача оспорюваним актом приймання-передачі до статутного капіталу не порушені, оскільки спір у даній справі не стосується права власності позивача на зареєстроване як об`єкт нерухомості спірне майно, тому у міськради відсутні будь-які права щодо цього майна, які були предметом передачі за оспорюваним актом приймання-передачі, а обраний позивачем у даному випадку спосіб захисту прав позивача щодо визнання недійсним акта приймання-передачі до статутного капіталу є неналежним та неефективним, оскільки позбавляє другого відповідача як власника не тільки спірного, а всього отриманого майна за цим актом, яке не є предметом позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції надаючи оцінку доводам апеляційної скарги позивача зазначив, що ухвалою Господарського суду Полтавської області від 07.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі. Ухвалено: справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами. Запропоновано сторонам: відповідачу - протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов, оформлений згідно з вимогами ст.165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України); після отримання від позивача відповіді на відзив подати до суду заперечення (ГПК України), копії заперечень надати (направити) позивачу; позивачу - подати суду у строк до 13.08.2021 відповідь на відзив, оформлену згідно з вимогами статті 165 ГПК України. Попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина 9 ГПК України).

Ухвалами Господарського суду Полтавської області від 19.07.2021 та від 27.07.2021 заяви позивача про розгляд справи у порядку загального позовного провадження залишено без задоволення на тій підставі, що справа № 917/962/21 не належить до переліку категорій справ, визначеному частинами 3, 4 статті 247 ГПК України, а відповідно до частини 2 статті 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду. Посилання міськради на витребування судом від відповідачів необхідних для вирішення спору доказів не є ознакою, обов`язковою для розгляду справи за загальним позовним провадженням.

Твердження позивача про те, що господарським судом не вирішено питання про витребування доказів за клопотанням позивача згідно з частиною 4 статті 81 ГПК України є безпідставним, оскільки позивач просив витребувати докази, які наявні у матеріалах справи та подані позивачем. Вимога позивача про витребування з Департаменту з питань реєстрації копії реєстраційної справи №1690010353101 щодо об`єкта нерухомого майна, громадські будівлі (автостоянка), розташованого за адресою: м. Полтава, вул. Нікітченка, 2в, не стосується предмету доказування у цій справі.

4. Узагальнені доводи учасників справи

4.1. Міськрада звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Підставою касаційного оскарження, з урахуванням уточненої касаційної скарги, є пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

Обґрунтовуючи підставу оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, заявник вважає, що при прийнятті ухвали про розгляд справи у спрощеному провадженні та застосуванні статті 12 ГПК України не було враховано висновок, зазначений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.09.2019 у справі № 910/74/19 щодо неможливості розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження без відповідної заяви позивача.

При застосуванні приписів статті 83 ЗК України не враховано висновки, зазначені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.02.2021 року у справі № 918/158/20 та Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18.

Щодо застосування статті 346 ЦК України не враховано висновки, зазначені: у постановах Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 686/22924/16-ц, від 15.09.2021 у справі № 554/5283/15-ц, від 17.02.2021 у справі № 918/158/20.

Стосовно застосування приписів Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не враховано висновків зазначених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27.01.2020 у справі № 465/249/15-а, Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18, від 20.02.2018 у справі № 917/553/17, від 21.01.2021 у справі № 910/27779/14.

Не враховано висновки, викладені у постановах: Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №910/8903/16 стосовно застосування статей 190, 316 ЦК України; Великої Палати Верховного суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17 щодо обов`язку суду встановити наявність фактичних обставин, з якими суд пов`язує визнання правочинів недійсними; Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 щодо обмеження права власника землі фактом державної реєстрації споруди на чужій земельній ділянці, що фактично є і реєстрацією обмеження права власника землі.

Крім того, висновки судів попередніх інстанцій суперечать висновкам Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у постановах від 22.12.2021 у справі № 917/1970/20, від 18.01.2022 у справі № 917/10/21 у аналогічних правовідносинах між тими ж сторонами.

Заявник також зауважує, що судом першої інстанції взагалі не розглянуто клопотання про витребування доказів від 10.06.2021 та від 12.07.2021.

Спірне майно не є нерухомим та новоствореним, не підлягає введенню в експлуатацію і не підлягає державній реєстрації. Звернення міськради з цим позовом спрямоване на захист прав територіальної громади, і не суперечить принципам непорушності права мирного володіння майном, встановленим статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки відповідачі за відсутності правових підстав набули право власності на спірне майно.

4.2. У відзиві на касаційну скаргу ПП "Карсад І" вказує на безпідставність доводів скаржника, вважає, що суд першої інстанції правомірно розглянув справу у порядку спрощеного провадження, а клопотання про витребування доказів не підлягали задоволенню оскільки стосувалися документів які вже були наявні у матеріалах справи або не стосувалися предмету доказування. У свою чергу, позивач не будучи стороною спірного акта приймання-передачі, звернувся із позовом про визнання його недійсним, однак вказана вимога не поновить право позивача на таке майно.

4.3. Крім того, ПП "Карсад І" подало клопотання про закриття провадження у справі в частині вимоги щодо визнання недійсним акта приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу, серія та номер: 1949, 1950, виданого 20.05.2020, оскільки у справах № 917/1970/20, № 917/10/21 вже вирішено спір щодо такого акта.

4.4. Заперечуючи проти вказаного клопотання скаржник стверджує, що у справах № 917/1970/20, № 917/10/21 досліджувалося питання щодо припинення права на конкретне майно, тому і визнаватися недійсним має акт у відповідній частині щодо такого майна. У цьому випадку, суд має відмовляти у задоволенні вимог у тій частині, яка не стосується спірного майна, а не закривати провадження.

4.5. Колегія суддів відхиляє клопотання ПП "Карсад І" про закриття провадження у справі, оскільки як слідує зі змісту рішень у справах № 917/1970/20, № 917/10/21, судами фактично досліджувалися обставини щодо недійсності акта приймання-передачі від 20.05.2020 у відповідних частинах щодо майна, яке було предметом позовних вимог і оцінка таких обставинам надавалася виходячи із конкретних доказів, які оцінювали суди. У справі № 917/962/21 вимога щодо визнання недійсним спірного акта взаємопов`язана із вимогою про припинення права власності, а надання всебічної та повної оцінки фактам передачі спірного майна у власність ПП " Автопаркінг плюс" на підставі акта має здійснюватися з метою встановлення характеру спірних правовідносин між сторонами.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. Розглядаючи касаційну скаргу міськради, колегія суддів у контексті підстави касаційного оскарження звертається до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 22.12.2021 у справі № 917/1970/20 та від 18.01.2022 у справі № 917/10/21 у аналогічних правовідносинах між тими ж сторонами.

5.4. Стосовно вимоги позивача про визнання акта приймання-передачі від 20.05.2020 недійсним, Верховний Суд у справі № 917/10/21 звернув увагу на те, що загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому позивач самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Під час розгляду справи № 917/962/21 суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовної вимоги щодо визнання недійсним спірного акта зазначили, що Права та інтереси позивача оспорюваним актом приймання-передачі до статутного капіталу не порушені, оскільки спір у справі не стосується права власності позивача на спірний об`єкт нерухомого майна, тому у міськради відсутні будь-які права щодо цього майна, які були предметом передачі за оспорюваним актом приймання-передачі, а обраний позивачем у цьому випадку спосіб захисту прав щодо визнання недійсним акта приймання-передачі до статутного капіталу є неналежним та неефективним, оскільки за актом від 20.05.2020 передано й інше майно, яке не є предметом позовних вимог у цій справі.

Звертаючись з цим позовом до суду, як і у справі № 917/10/21, позивач обґрунтував свої позовні вимоги наявністю порушених прав та законних інтересів на земельну ділянку, що знаходиться у власності міськради та на якій розташоване зареєстроване спірне майно як об`єкт нерухомості.

Знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі у цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином, і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19). Отже, за позовом про визнання недійсним правочину та припинення права власності на нерухоме майно, що було набуте на підставі такого правочину, позивачем є власник земельної ділянки, на якій таке нерухоме майно розташоване. Відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 22.12.2021 у справі № 917/1970/20 та від 18.01.2022 у справі № 917/10/21.

У зв`язку із цим, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій мали дослідити та надати оцінку обставинам щодо належності міськраді спірної земельної ділянки та неможливості використовувати її для власних потреб.

Стверджуючи, що посилання позивача про те, що об`єкти нерухомості розміщені на земельній ділянці комунальної власності чи зареєстровані за відповідачами, не є підставою для припинення права власності, суди не взяли до уваги необхідність дослідження ключових обставин порушення прав позивача у взаємозв`язку із змістом акта приймання-передачі, зокрема щодо того чи було ПП "Карсад І" власником спірного нерухомого майна, у тому числі і на момент укладення акта, чи мало правові підстави для його передачі до статутного капіталу ПП "Автопаркінг плюс".

5.5. Щодо припинення права приватної власності ПП "Автопаркінг Плюс" на об`єкт нерухомого майна, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає таке.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Згідно зі статтею 236 ЦК України правочин визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Статтею 231 ЦК України визнається непорушність прав власності. Частиною другою цієї статті встановлено, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Перелік підстав припинення права власності наведено у частині 1 статті 346 ЦК України і він не є вичерпним. Так, відповідно до частини другої цієї статті право власності може бути припинено в інших випадках, встановлених законом.

Згідно із частиною 2 статті 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У постановах Верховного Суду від 22.12.2021 у справі № 917/1970/20 та від 18.01.2022 у справі № 917/10/21 містяться висновки про правомірність припинення права приватної власності ПП "Автопаркінг Плюс" на майно як безпідставно набуте, оскільки право власності на нього воно набуло на підставі недійсного, у відповідній частині, акта приймання-передачі від 20.05.2020.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 у справ № 916/675/15.

Відповідно до абзаців 1- 3 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав.

Верховний Суд у контексті позовної вимоги про припинення права власності звертає увагу на те, що вона заявлена міськрадою саме у взаємозв`язку із вимогою про визнання недійсним акта приймання-передачі від 20.05.2020, на підставі якого ПП "Автопаркінг плюс" і набуло відповідне право власності. Таким чином, саме в залежності від належного дослідження, оцінки та встановлення фактів, якими обґрунтовані вимоги щодо недійсності акта, можливе визнання припиненим спірного права власності на спірне нерухоме майно.

5.6. Стосовно розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, підстава оскарження обґрунтована посилання на правовий висновок Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 26.09.2019 у справі № 910/74/19, відповідно до якого аналіз приписів частин 1, 3, 4 статті 12, частин 1, 2 статті 247 ГПК України дозволяє дійти висновку, що спрощене позовне провадження, як одна із форм господарського судочинства, призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи, тоді як у загальному позовному провадженні розглядаються справи, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному провадженні. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує критерії, визначені частиною 3 статті 247 ГПК України. Частина 1 статті 247 ГПК України є нормою прямої дії щодо розгляду в порядку спрощеного позовного провадження малозначних справ, до яких віднесено справи за наявності у них ознак, передбачених частиною 5 статті 12 цього Кодексу, тоді як інші справи, віднесені до юрисдикції господарського суду та відсутні в переліку частини 4 статті 247 ГПК України, можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження за клопотанням позивача, що подається до суду в письмовій формі одночасно з поданням позовної заяви або може міститися у ній (частина 1 статті 249 ГПК України). Таке клопотання позивача розглядається судом, а результат його розгляду викладається в ухвалі суду про відкриття провадження у справі (частини 1, 2 статті 250 ГПК України).

З наведеного слідує, що суд може розглянути у порядку спрощеного позовного провадження малозначну справу, справу незначної складності, визнану судом малозначною, а також за клопотанням позивача іншу справу, яка відсутня в переліку частини 4 статті 247 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 07.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі. Ухвалено: справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Однак зі змісту ухвали вбачається, що судом не наведено мотивів з яких він дійшов висновку щодо можливості розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням приписів частин 3, 5 статті 12, частин 1, 2 статті 247 ГПК України

Крім того, скаржник стверджує, що суд першої інстанції не розглянув клопотання про витребування доказів від 10.06.2021 та від 12.07.2021, що підтверджується матеріалами справи, а мотиви апеляційного господарського суду щодо відхилення відповідних аргументів скаржника у цій частині, колегія суддів не може вважати такими, що можуть спростувати відповідні обставини.

5.7. Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236- 238, 282 ГПК України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів), з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Для повного і всебічного розгляду справи важливим є встановлення та аналіз сукупного зв`язку зазначених вище обставин, а їх відсутність не дає змогу розглянути спір у відповідності до вимог законодавства та встановити наявність підстав для задоволення чи відмови у задоволенні позовних вимог.

Оскільки зазначеного суди не здійснили, фактично не дослідили у повному обсязі докази, які наявні в матеріалах справи, Верховний Суд зважаючи на приписи статті 300 ГПК України позбавлений можливості самостійно надавати оцінку відповідним доказам. Враховуючи викладене, під час розгляду справи допущено порушення норм процесуального права і такі порушення впливають на можливість повного та всебічного розгляду справи.

5.8. Зважаючи на викладене, оскільки судами попередніх інстанцій допущено порушення норм матеріального і процесуального права на які посилається скаржник і відповідні порушення унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 09.09.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.12.2021 у справі № 917/962/21 і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд

6.1. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

6.3. Під час нового розгляду справи слід урахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити всі обставини справи, необхідні для правильного вирішення спору, та залежно від встановленого прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки справа передається на новий розгляд, розподіл судових витрат у порядку статті 129 ГПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Полтавської міської ради задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 09.09.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.12.2021 у справі № 917/962/21 скасувати, справу направити на новий розгляд до Господарського суду Полтавської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ