Постанова

від 27.06.2022 по справі 551/542/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

28 червня 2022 року

м. Київ

справа № 551/542/20

провадження № 61-16493св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Воскобійники»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 18 червня 2021 року у складі судді Вергун Н. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Кузнецової О. Ю., Гальонкіна С. А., Хіль Л. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Воскобійники» (далі - СТОВ «Воскобійники») про розірвання договорів оренди земельної ділянки.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є власником земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,63 га кожна, що розташовані на території Воскобійницької сільської ради Шишацького району Полтавської області.

Вказував, що 01 квітня 2009 року було укладено два окремі договори оренди землі, відповідно до яких орендар прийняв у строкове платне користування вказані земельні ділянки строком на 25 років та зобов`язався вносити орендну плату у формі та розмірі не менше 3 % від нормативно - грошової оцінки земельних ділянок, що на момент укладення договорів складало 1 214,92 грн на рік з урахуванням індексації по кожній земельній ділянці.

Зазначав, що орендар порушував договірні зобов`язання, а саме не повністю сплачував орендну плату, про що свідчать залишки недоплачених сум: станом на 01 січня 2016 року у сумі 708,80 грн; станом на 01 січня 2017 року - 138,80 грн; станом на 01 січня 2018 року - 1 955,70 грн; станом на 01 січня 2019 року - 19 069,96 грн; станом на 01 січня 2020 року - 531,46 грн.

Крім того, позивач вказував, що орендар погіршив якість земельних ділянок за час їх використання, внаслідок чого нормативна грошова оцінка земельних ділянок зменшилась зі 112 850,80 грн у 2018 році до 82 999,81 грн у 2019 році.

Оскільки товариством не дотримано виконання вимог, передбачених статтями 24, 25 Закону України «Про оренду землі», та умов договорів, чим порушено його права як орендодавця, ОСОБА_1 просив суд розірвати вищевказані договори оренди землі від 01 квітня 2009 року, укладені між ним та СТОВ «Воскобійники», зареєстровані за № 041057300024 та № 041057300025.

Рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 06 липня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження істотного порушення орендарем умов договорів оренди землі від 01 квітня 2009 року, так як на час розгляду справи орендна заборгованість відповідачем виплачена. Крім того, зменшення нормативної грошової оцінки земельних ділянок не свідчить про погіршення якості земельних ділянок.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 06 липня 2020 року - без змін.

Погоджуючись із висновками районного суду, апеляційний суд також вказав, що заборгованість по орендній платі не є наслідком винної поведінки орендаря з невиплати орендної плати, оскільки вона утворилась внаслідок свідомого ухилення орендодавцем від одержання орендної плати з метою припинення орендних правовідносин з відповідачем, а тому не може бути підставою для розірвання договорів оренди землі. Крім того, зменшення вартості нормативної грошової оцінки спірних земельних ділянок не свідчить про погіршення родючості ґрунтів внаслідок діяльності відповідача, жодних доказів погіршення стану земельних ділянок позивачем не надано, а його доводи ґрунтуються на припущеннях.

Постановою Верховного Суду від 24 лютого 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 06 липня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи судові рішення, Верховний Суд вказав на необхідності під час нового розгляду встановити чи ухилявся ОСОБА_1 від одержання орендної плати за спірний період та чи намагався він у такий спосіб штучно створити підстави для розірвання оспорених договорів оренди землі.

За результатами нового розгляду рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 18 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції, під час нового розгляду врахував ухилення позивачем від отримання орендної плати, натомість в діях орендаря суд не вбачав ознак умисної або несистематичної невиплати орендної плати на підставі чого дійшов до висновку, про відсутність підстав для розірвання спірних договорів.

Апеляційний суд дійшов висновку про те, що судом першої інстанції з`ясовано всі обставини та надано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення місцевого суду, судовою колегією не встановлено.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиція інших учасників справи

08 жовтня 2021 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 18 червня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його вимоги.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:

- не врахували, що умовами договорів оренди не встановлено обов`язку орендодавця з`явитись до офісу орендаря для отримання орендної плати або надати банківські реквізити для її безготівкового перерахування;

- не надали належної оцінки діям відповідача щодо порушення строку оплати за договорами оренди землі за 2016, 2017, 2018 роки та дійшли помилкового висновку про перешкоджання орендодавцем в своєчасній сплаті;

- не в повній мірі оцінили його доводи про те, що внаслідок діяльності відповідача відбулось критичне пошкодження родючого шару ґрунту, знищення корисних властивостей землі;

- не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, постановах Верховного Суду від 02 травня 2018 року у справі № 925/549/17, від 20 червня 2019 року у справі № 383/708/16-ц, від 31 липня 2020 року у справі № 479/1073/18.

У листопаді 2021 року СТОВ «Воскобійники» із застосуванням засобів поштового зв`язку надіслало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

У січні 2022 року від ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшли пояснення до касаційної скарги, в яких заявник посилається на висновки Верховного Суду, висловлені у постановах від 30 червня 2021 року у справі № 282/180/20, від 06 серпня 2021 року у справі № 282/423/20, від 28 жовтня 2021 року у справі № 282/422/20, від 30 листопада 2021 року у справі № 282/424/20, які не враховані апеляційним судом. Зокрема у наведених постановах сформовано правову позицію що визначення в договорах про оренду землі розміру орендної плати у вигляді певного відсотку від нормативно грошової оцінки земельної ділянки не відповідає вимогам законодавства та порушує права власника земельної ділянки на отримання орендної плати.

Від СТОВ «Воскобійники» на адресу Верховного Суду надійшли заперечення на пояснення ОСОБА_2 , в яких відповідач зазначає, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи пояснення - безпідставними.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 11 жовтня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі -ЦПК України); витребувано матеріали справи № 551/542/20 із Шишацького районного суду Полтавської області; надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

03 грудня 2021 року матеріали справи № 551/542/20 надійшли до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 є власником двох земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходяться на території Воскобійницького старостинського округу Шишацької селищної ради, площею 2,6288 га з кадастровим № 5325781200:00:013:0036 та площею 2,6289 газ кадастровим № 5322283000:00:011:0155.

01 квітня 2009 року між ОСОБА_1 та СТОВ «Воскобійники» укладено договори оренди землі, згідно умов яких орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування вищевказані земельні ділянки строком на 25 років та зобов`язався вносити орендну плату у формі та розмірі не менше 3 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що на момент укладення договорів оренди складало 1 214,92 грн на рік з урахуванням індексації по кожній земельній ділянці.

Вказані договори оренди землі зареєстровані Шишацьким відділом Полтавської регіональної філії державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру України» 09 червня 2010 року за № 041057300024 та № 041057300025.

Згідно з умовами оспорюваних договорів оренди землі орендна плата вноситься як правило у грошові формі, але за згодою сторін може бути проведена у натуральній формі (сільськогосподарська продукція) або відбірковій формі. Номенклатура, кількість та вартість продукції, робіт, послуг, що надаються орендарем орендодавцю у рахунок орендної плати зазначається у додатку до цих договорів.

Орендна плата вноситься до 31 грудня поточного року, передача продукції та надання послуг у рахунок орендної плати оформляється відповідними актами.

СТОВ «Воскобійники» у відповідь на звернення ОСОБА_1 про розмір нарахованої орендної плати, утриманих податків та зборів, виплат та залишків по земельних ділянках, повідомило останнього, що борг перед орендодавцем становить: станом на 01 січня 2016 року - 708,80 грн; станом на 01 січня 2017 року - 138,80 грн; станом на 01 січня 2018 року - 1 955,70 грн; станом на 01 січня 2019 року - 19 069,96 грн; станом на 01 січня 2020 року - 531,46 грн.

Згідно картки рахунку 68.6.1 СТОВ «Воскобійники» станом на 22 березня 2020 року орендна плата ОСОБА_1 повністю виплачена.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та їх нормативно-правове обґрунтування

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частинами першою та другою статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

У частині першій та другій статті 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України зазначено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Таким чином, законодавство передбачає як необхідну умову для розірвання договору оренди землі - систематичне невиконання умов договору, в тому числі і несплату орендної плати.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність.

Отже, за змістом статті 141 ЗК України та статті 32 Закону України «Про оренду землі» підставою розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати, а не разове порушення умов договору у цій частині.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов висновку, що позивач ухилявся від отримання орендної плати та створював різні підстави для цього, бажаючи розірвати спірні договори оренди землі, натомість в діях орендаря суди не вбачали ознак умисної або систематичної невиплати орендної плати та вважали, що відповідні затримки з її виплати, що мали місце раніше, обумовлені виключно поведінкою орендодавця.

Зокрема, суди попередніх інстанцій, взявши до уваги наявні у матеріалах справи документи, які підтверджують, що СТОВ «Воскобійники» неодноразово зверталось до ОСОБА_1 з проханням отримати орендну плату або повідомити номер рахунку, на який можливо перерахувати орендну плату відповідно до умов договору оренди землі, проте позивач, не бажаючи продовжувати орендні правовідносини з відповідачем, ухилявся від одержання орендної плати.

Такі висновки судів попередніх інстанцій є обґрунтованими, оскільки встановлено та з матеріалів справи вбачається, що СТОВ «Воскобійники» сплачено повністю заборгованість з орендної плати за 2016 рік. За 2017 рік залишилися невиплачені збільшені відсотки, оскільки ОСОБА_1 не підписав додаткову угоду, як зазначено у листі - повідомленні № 579 від 21 вересня 2017 року. У 2018 році ОСОБА_1 не отримав орендну плату з підстав ненадання ним банківських реквізитів товариству. СТОВ «Воскобійники» мало можливість перерахувати кошти за 2017 - 2019 роки у сумі 34 659,86 грн тільки 12 грудня 2019 року, одразу після повідомлення позивачем банківських реквізитів, що підтверджується платіжним дорученням від 12 грудня 2019 року № 29742. У 2020 році ОСОБА_1 виплачено 23 352,44 грн, з яких 18 532,40 грн становить орендна плата та 5 000,04 грн виплата, як члену Спілки, що підтверджується платіжним дорученням від 30 жовтня 2020 року № 35169.

Крім того, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанції щодо недоведеності погіршення якості земельної ділянки, яка перебуває в оренді СТОВ «Воскобійники» з огляду на наступне.

За змістом статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 3 Порядку проведення загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2018 року № 105, оцінка проводиться відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2016 року № 831.

Згідно пункту 3 Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2016 року № 831, нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення визначається відповідно до нормативу капіталізованого рентного доходу на землях сільськогосподарського призначення природно-сільськогосподарських районів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя згідно з додатком та показників бонітування ґрунтів шляхом складання шкал нормативної грошової оцінки агровиробничих груп ґрунтів природно-сільськогосподарських районів (для сільськогосподарських угідь).

Отже, нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення визначається відповідно до нормативних показників, а її зменшення не свідчить про зниження якості (родючості) земельної ділянки, у тому числі і внаслідок її використання орендарем.

Колегія суддів вважає, що підстави для розірвання договорів оренди земельних ділянок відсутні, отже, висновки судів попередніх інстанцій є правильними.

Посилання ОСОБА_1 про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/2621/17 (провадження № 61-41932сво18) та постановах Верховного Суду від 02 травня 2018 року у справі № 925/549/17, від 20 червня 2019 року у справі № 383/708/16-ц, від 31 липня 2020 року у справі № 479/1073/18 не заслуговують на увагу, оскільки висновки у цій справі не суперечать правовим висновкам у зазначених справах. Крім того, у наведених заявником справах встановлені інші, відмінні від цієї справи, обставини, зокрема у постановах від 02 травня 2018 року у справі № 925/549/17, від 20 червня 2019 року у справі № 383/708/16-ц, від 31 липня 2020 року у справі № 479/1073/18 позивачами було доведено наявність систематичної несплати орендних платежів відповідачем.

Постанови Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 282/180/20, від 06 серпня 2021 року у справі № 282/423/20, від 28 жовтня 2021 року у справі № 282/422/20, від 30 листопада 2021 року у справі № 282/424/20, на які посилається ОСОБА_1 у поясненнях до касаційної скарги містять інші підстави для звернення до суду та інші обставини справи у справі, зокрема стосуються визнання недійсними договорів оренди землі, тоді як у справі, що розглядається позивачем ставилось питання про розірвання договорів оренди.

Інші доводи касаційної скарги, є ідентичними доводам позовної заяви та апеляційної скарги, яким суди надали належну оцінку, вони є достатньо аргументованими, Верховний Суд робить висновок про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Забезпечивши повний та всебічний розгляд справи, дослідивши усі надані сторонами докази, надавши їм належну правову оцінку за своїм внутрішнім переконанням, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, правильно встановив відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій з дотриманням вимог статей 263-265 ЦПК України повно, всебічно та об`єктивно з`ясували обставини справи, правильно встановили правовідносини, що склалися, дослідили і надали правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам і доводам сторін.

Доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що на підставі вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Щодо розподілу судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема, із розподілу судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 396, 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 18 червня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний О. В. Ступак