Рішення

від 16.10.2007 по справі 12/160

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/160

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

16.10.2007                                                                                       Справа  № 12/160

за позовом приватного підприємства „Черкаські інформаційні системи”,           м. Черкаси

до товариства „Папірус – Ф”, м. Ужгород

про стягнення суми 11 250 грн. –основного боргу; 9 900 грн. –пені та 832,50 грн. –інфляційних збитків.

                                                                                                        Суддя    Тисянчин  В. М.

                        Представники:

Від позивача – Монастирецька Г. В., (представник за дорученням від 28.08.2007 року)

Від відповідача –не з'явився (не викликався, явка на розсуд сторін)

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов приватного підприємства „Черкаські інформаційні системи”, м. Черкаси до товариства „Папірус – Ф”, м. Ужгород про стягнення суми 11 250 грн. –основного боргу; 9 900 грн. –пені та 832,50 грн. –інфляційних збитків.

          Представнику позивача роз'яснені права і обов'язки передбачені ст.20, 22 ГПК України.          

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не заявлено.

Представник позивача підтримує позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на їх обгрунтованість матеріалами справи (надавши суду оригінали документів вказаних в додатку позовної заяви).

У судовому засіданні 04.09.2007 року приймав участь представник відповідача –директор ТОВ „Папірус” Іванов Б. В., який повністю заперечив позов в повному обсязі з мотивів викладених у відзиві на позов (вх. № 8412 від 04.09.2007року), зокрема, посилається на те, що не отримував копіювальної рами КР-02 на суму 12 250 грн. та заявив, що накладна № 48 від 15.05.2006 року підписана не ним, проте ґрунтовних доказів в спростування наведеного – суду не надав. Не надано суду доказів відповідачем щодо вимог із повернення часткової передоплати в розмірі 1 000 грн., тоді як відповідач 04.10.2007 року перераховує позивачу 5 000 грн. (відомості банківської установи за 04.10.2007 року) в рахунок погашення боргу за копіювальну раму у виконання договору № 43.

Позаяк, сплата відповідачем коштів позивачу в сумі 5 000 грн. після порушення провадження у справі з відповідним зазначенням у рядку „призначення платежу” платіжного доручення свідчить про визнання відповідачем факту зобов'язальних відносин за договором між сторонами та існування у відповідача перед позивачем боргу.

Через прийняття до уваги клопотань сторін, спонукання судом сторін до добровільного врегулювання спору, розгляд справи неодноразово відкладався, в тому числі продовжувався за заявою позивача в порядку ст. 69 ГПК України.    

Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх,  заслухавши пояснення представника позивача, суд

          ВСТАНОВИВ:

          Заборгованість відповідача в сумі 11 250 грн.  –основного боргу щодо оплати за поставлений, згідно договору № 43 від 03.05.2006 року, товар (копіювальну раму), підтверджується матеріалами справи, зокрема:

          -  накладною № 48 від 15.05.2006 року;

          -  податковою накладною № 308 від 15.05.2006 року;

- розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу заслуговує на увагу суду.

          Однак, відповідач перерахував позивачу 5 000 грн. в рахунок погашення боргу по зобов'язаннях за договором, тому примусовому стягненню підлягає сума 6 250 грн., а в решті стягнення –провадження у справі підлягає припиненню відповідно      п. 1-1 ст. 80 ГПК України, оскільки відсутній предмет спору.  

         Заявлені вимоги позивача (претензія № 1 від 17.08.2006 року та № 2 від 14.11.2006 року) про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

         Відповідно до ст. 175 ГК України майново –господарські зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

          Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов'язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання –кредитор вправі вимагати виконання обов'язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов'язань у відносинах. Підставою виникнення зобов'язання є юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов'язальні відносини між сторонами, є поставка (надання) товару (копіювальної рами)  (ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України якщо  строк  (термін)  виконання  боржником  обов'язку  не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від  дня  пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не  випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, обов'язок відповідача оплатити вартість поставленого (наданого) товару (копіювальної рами) є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 615; 625 ЦК України).

Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, відповідачу нарахована до сплати пеня в розмірі 9 900 грн. При оцінці правильності нарахування пені відповідно до п. 2 ст. 258 ЦК України, ст. ст. 216 – 218; 220 ГК України, Положень Закону України від 22.11.1996 року „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” судом визнано обґрунтованими позовні вимоги в цій частині позову  і такими, що заслуговують на увагу суду, однак суд обмежує, як виняток, з підстав (п.3) ст. 509, (п.3) ст. 551 ЦК України ст. ст. 230 -233 ГК України, (п.3) ст. 83 ГПК України розмір стягуваної пені до 500 грн., беручи до уваги часткове добровільне погашення боргу до ухвалення судового рішення по справі, а в решті суми –провадження у справі належить припинити.

Суд зазначає, що перерахування одним суб'єктом господарювання коштів на розрахункові рахунки другого суб'єкта господарювання (тобто сторін у спорі) і прийняття цих коштів останнім (а не їх повернення як отримані без достатніх підстав) є доказом існування договірних зобов'язань між цими суб'єктами. Таким чином, дії відповідача містять ознаки правочину (ст. ст. 202, 203 (п.3,5), 204 ЦК України.

          Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення (п.2 ст. 625 ЦК України). Тому, вимоги позивача в частині стягнення 832,50 грн –збитків від інфляції правомірні і підлягають задоволенню.

          Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати пов'язані з наданням юридичних послуг адвокатом (договір від 30.08.2007 року) підлягають відшкодуванню відповідачем.

Досліджуючи критерії розмежування вини і недобросовісності суб'єктів спірних відносин суд притримувався лінії розмежування специфічних для різних видів цивільних відносин форм дотримання або порушення обов'язкових з погляду права моральних велінь вочевидь, що має визначатися  колом обставин, які зумовлюють застосування  до правопорушника заходів цивільно –правової відповідальності.

 Позак, невідповідність параметрам добросовісності конкретних характеристик діяння учасника цивільних відносин залежно від мети правового регулювання може призводити не тільки до ненабуття ним певного права або відмови йому у праві на використання того чи іншого засобу правового захисту, а й до зміни його правового становища.

При постановленні судового рішення враховується характер зобов'язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, суспільно – державну значимість господарської діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов'язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово –майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно –правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

                 Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку –письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

                   Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, однак позов підлягає задоволенню частково, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”;  ст.ст. 4, 33, 34; 36, 43, 44, 4,; 80 (п.1-1), 82 - 84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

  1.          Позов задоволити  частково.

    2. Стягнути з товариства „Папірус –Ф” (м. Ужгород, вул. Собранецька, 146/39, код 34022729) на користь приватного підприємства „Черкаські інформаційні системи”    (м. Черкаси, вул. Весела, 25/1; код 22803509) суму 6 250 (шість тисяч двісті п'ятдесят три грн.) –основного боргу; 500 (пятьсот грн.) –пені; 832,50 (вісімсот тридцять дві грн. 50 коп.) –інфляційних збитків; 2 200 (дві тисячі двісті грн.) - витрат по оплаті послуг адвоката за надані юридичні послуги та 219,83 (двісті дев'ятнадцять грн. 83 коп.) -  у відшкодування витрат по оплаті держмита; 118 (сто вісімнадцять грн.) –у відшкодування витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

  3. В решті стягнення суми позовних вимог –провадження у справі припинити.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                             Тисянчин В. М.