Постанова

від 27.06.2022 по справі 461/2378/16-ц

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 461/2378/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Зубачик Н.Б.

Провадження № 22-ц/811/4206/21 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 червня 2022 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,

секретаря Матяш С.І.

з участю представника заявника Когут Л.І.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Львові цивільнусправу заапеляційною скаргою ОСОБА_1 наухвалу Галицького районного судум. Львовавід 19 жовтня 2021року в складі судді Зубачик Н.Б. усправі зазаявою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСКРОУ КАПІТАЛ» Рудакевича Ю.Ю. про заміну стягувача його правонаступником,-

встановив:

У вересні 2021 року заявник ТзОВ «ЕСКРОУ КАПІТАЛ» звернувся до суду із заявою про заміну стягувача АТ «ОТП БАНК» його правонаступником ТзОВ «ЕСКРОУ КАПІТАЛ» у виконавчому листі № 461/2378/16-цвід13.07.2016,виданому Галицьким районним судом м. Львова на виконання рішення суду по справі №461/2378/16-ц від 02.06.2016.

Вимоги обґрунтовував тим, що 06 серпня 2021 року між AT «ОТП Банк» та ТзОВ «ЕСКРОУ КАПІТАЛ» укладено договір про відступлення права вимоги, за яким первісний кредитор відступає у повному обсязі, а новий кредитор набуває право вимоги у повному обсязі, належне первісному кредиторові за договором, що був укладений між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 , а саме договором № ML-601/35/2008 від 19 травня 2008 року.

Оскаржуваною ухвалою Галицького районного судум. Львовавід 19 жовтня 2021року заяву представника ТОВ «ЕСКРОУ КАПІТАЛ» Рудакевича Ю.Ю. задоволено.

Замінено вибулого стягувача АТ «ОТП БАНК» на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕСКРОУ КАПІТАЛ» у виконавчому листі №461/2378/16-цвід13.07.2016,виданому Галицьким районним судом м. Львова на виконання рішення суду по справі № 461/2378/16-ц від 02.06.2016.

Ухвалу суду оскаржила ОСОБА_1 , з такою не погоджується, вважає, що ухвала постановлена з порушенням норм матеріального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд безпідставно відмовив їй у клопотанні про відкладення розгляду справи, оскільки мала намір прийняти участь у судовому засіданні.

Покликається на те, що помилковим є висновок про заміну вибулого стягувача на правонаступника у виконавчому листі, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 15 ЗУ «Про виконавче провадження» така заміна здійснюється у виконавчому провадженні.

При цьому, судом не було враховано, що виконавчий лист № 461/2378/16 від 13 липня 2016 року постановою державного виконавця від 14 грудня 2017 року, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження», повернутий стягувачу.

Вважає, що АТ «ОТП БАНК» не вправі був укладати договір на право відступлення вимоги від 06.08.2021 з ТзОВ «Екскроу Капітал», оскільки НБУ не видавав цьому товариству ліцензії на здійснення валютних операцій.

Окремо зазначає про те, що сума у договорі про відступлення права вимоги не відповідає сумі стягнення за виконавчим листом, а саме є значно вищою 72448,73 дол США, що еквівалентно 1951732,56 грн.

Стверджує, що в порушення вимог ЗУ «Про виконавче провадження», після спливу трьохрічного строку, приватний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 60686318 про стягнення солідарно з неї та ОСОБА_2 на користь банку заборгованості у розмірі 47776,17 дол. США.

На думку апелянта, оскільки попередньо постанову про повернення виконавчого листа виніс державний виконавець, банк зобов`язаний був повторно звернутися із заявою про відкриття виконавчого провадження до державного виконаця, який первинно здійснював відкриття виконавчого провадження № 52469284.

Просить скасувати ухвалу Галицького районного судум. Львовавід 19 жовтня 2021року.

15.02.2022 на адресу апеляційного суду надійшов відзив ТзОВ «Ескроу Капітал» на апеляційну скаргу, у якому покликаючись на те, що строків пред`явлення виконавчого документа до виконання стягувачем не пропущено, при цьому право вибору пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, належить стягувачу, а також враховуючи презумпцію правомірності правочину про відступлення права вимоги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_3 апеляційну скаргу заперечила, в обґрунтування надала пояснення, аналогічні доводам відзиву на апеляційну скаргу.

Інші учасники справи в судове засідання не прибули, не повідомили суд про причини неявки.

На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглядати справу за відсутності осіб, що не з`явилися.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника заявника ОСОБА_3 на заперечення доводів скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення виходячи із такого.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що між AT «ОТП Банк» та ТзОВ «ЕСКРОУ КАПІТАЛ» був укладений договір про відступлення права вимоги, за яким первісний кредитор відступив у повному обсязі, а новий кредитор набув право вимоги у повному обсязі, на належне первісному кредиторові за договорами, що були укладені між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 , а саме договором № ML-601/35/2008 від 19 травня 2008 року.

При цьому, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження».

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін, а зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

При вирішенні спору суд врахував висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц (провадження № 61-26197св18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 201/8548/16-ц (провадження № 61-16059св18) та від 15 серпня 2018 року у справі № 190/2119/14-ц (провадження № 61-20171св18).

Враховуючи наведене, суд прийшов висновку, що заява про заміну сторони у виконавчому листі шляхом заміни стягувача його правонаступником є обґрунтованою, тому підлягає задоволенню.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів враховує таке.

Згідно із ч. 5 ст. 124Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3 ст. 129Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Зазначене конституційне положення відображено і у ст. 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Судом встановлено, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 02 червня 2016 року задоволено позовПублічного акціонерного товариства«ОТП Банк»до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором №ML-601/35/2008 від 19.05.2008 року у розмірі 47776,17 доларів США, що еквівалентно 1249222,64 гривень, з яких: заборгованість по тілу кредиту в сумі 37732,24 доларів США, що еквівалентно 986599,98 грн.; заборгованість по нарахованим та не сплаченим відсоткам в сумі 10 043,93 доларів США, що еквівалентно 262622,66 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором №601/515/08/1 від 19.05.2008 року у розмірі 724,44 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту в сумі 456,82 грн.; заборгованість по нарахованих та не сплачених відсотках в сумі 267,62 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» сплачений судовий збір у розмірі 9374,61 грн.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» сплачений судовий збір у розмірі 9374,61 грн.(а.с. 78-81).

Рішення не оскаржувалося та набрало законної сили.

13.07.2016 Галицьким районним судом м. Львова видано два виконавчі листи по справі №461/2378/16 (а.с. 87).

Колегія суддів звертає увагу на те, що виконавчі листи видаються за кількістю боржників з обов`язковим зазначенням у кожному виконавчому листі загальної суми, що підлягає стягненню, та всіх осіб, які зобов`язані.

Враховуючи те, що у даних правовідносинах боржників є двоє, а саме ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , цілком виправданою є видача судом двох виконавчих листів, відтак відповідні доводи апеляційної скарги є безпідставними.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню

Примусове виконання судових рішень здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» (в редакції закону від 02.06.2016 року № 1404-VIII) та положеннями Інструкції з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5.

Згідно із ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюютьсяЗаконом України"Прооргани таосіб,які здійснюютьпримусове виконаннясудових рішеньі рішеньінших органів" (ст. 5 Закону).

Власне створення інституту приватного виконавцяпов`язане із прийняттям 02 червня 2016 року Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та нової редакції Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно дост.26Закону України«Про виконавчепровадження» виконавецьрозпочинає примусовевиконання рішенняна підставівиконавчого документа,зазначеного уст.3цього Закону,зокрема,за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

При цьому, у абз 2 ч. 1 ст. 19 цього закону передбачено, що право вибору пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно достатті 5цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувану.

Наведені положення закону спростовують доводи апеляційної скарги щодо обов`язку АТ «ОТП БАНК» повторно звернутися із заявою про відкриття виконавчого провадження саме до державного виконавця, який первинно здійснював відкриття виконавчого провадження №52469284.

Так, 21.11.2019 приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. відкрив виконавче провадження №60686318 з виконання виконавчого документа №461/2378/16 від 13.07.2016.

Станом на 16.09.2021 виконавче провадження №60686318 - відкрите, стан - примусове виконання (а.с. 95-97).

При цьому, 06 серпня 2021 року між AT «ОТП Банк» та ТзОВ «ЕСКРОУ КАПІТАЛ» укладено договір про відступлення права вимоги, за яким первісний кредитор відступив у повному обсязі, а новий кредитор набув право вимоги у повному обсязі, належне первісному кредиторові за договорами, що були укладені між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 , а саме договором № ML-601/35/2008 від 19 травня 2008 року (а.с. 92-93).

Відповідно до пункту 1.1.1.3. договору про відступлення права вимоги від 06.08.2021, первісний кредитор підтверджує, що станом на дату укладання кредитного договору новий кредитор сплатив в повному обсязі первісному кредитору суму у розмірі 242455 (двісті сорок дві тисячі чотириста п`ятдесят п`ять) гривень 50 коп., що станом на дату укладення Договору становить 9000 (дев`ять тисяч) Доларів США, та до нового кредитора перейшли права первісного кредитора за кредитним договором.

Факт оплати підтверджується платіжним дорученням №178 від 06.08.2021 року (а.с. 94).

Таким чином, дійсно сума 242455 грн. 50 коп., що еквівалентно на час укладення договору відступлення 9000 дол. США, не має відношення до суми заборгованості ОСОБА_1 , оскільки така становить 47776,17 дол. США, як визначено відповідним виконавчим листом.

Договір відступлення прав вимоги набув чинності з моменту його підписання сторонами та його нотаріального посвідчення (п. 3.5 договору).

З врахуванням зазначених обставин заявник ТзОВ «Ескроу Капітал» звернувся до суду із заявою про заміну стягувача АТ «ОТП БАНК» його правонаступником ТзОВ «Ескроу Капітал»у виконавчому листі №461/2378/16 виданого Галицьким районним судом м. Львова 13.07.2016.

Колегія суддів виходить з того, що спірне питання (правонаступництво) є виключно процесуальним, тому слідуючи принципу диспозитивності та вимогам ст. 367 ЦПК України, не приймає до уваги доводи апеляційної скарги що стосуються правомірності договору відступлення права вимоги, дій приватного виконавця, чи спростування відповідної суми заборгованості, яка визначена у виконавчому листі.

При цьому, суд звертає увагу на те, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи, яка буде розглядатися у відповідному порядку, як і оскаржити правомірність того чи іншого правочину або стягнуту судом суму заборгованості в принципі (ст. 447 ЦПК України).

В свою чергу, за змістомстатті 512 ЦК України,статті 15 Закону України «Про виконавче провадження»у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із змісту цих норм, зокрема, пункту 1 частини першоїстатті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Колегія суддів виходить з того, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора в зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. У зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбачене статтею 55 ЦПК України. Це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв`язку із цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи-правонаступника.

Згідно із ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (ч. 5 ст. 442 ЦПК України).

Законодавець не ототожнює «процесуальне правонаступництво» і «заміну сторони виконавчого провадження», оскільки цим інститутам присвячені дві окремі статті ЦПК України - 55 та 442 відповідно. Також, це опосередковано випливає зі змісту пункту 28 частини першої статті 353 ЦПК, відповідно до якого ухвала про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) та ухвала про заміну сторони виконавчого провадження відокремлені одна від одної як такі, на які можуть подаватись скарги окремо від рішення суду.

Так, підставою для заміни сторони виконавчого провадження (стаття 442 ЦПК України), тобто процесуального правонаступництва в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, є правонаступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і перехід до іншої особи прав чи обов`язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.

При цьому, процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні-це заміна на будь-якій стадії саме виконавчого провадження як юридичного процесу стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни стягувача внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у виконавчому провадженні, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.

Разом з цим, особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Але разом з тим ця особа до відкриття виконавчого провадження, як юридичного процесу, є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством. Тому заміна стягувача саме як сторони виконавчого провадження неможлива, якщо заява правонаступника про це подана, зокрема, після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, але якщо цей строк не був поновлений судом.

Водночас заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі до відкриття виконавчого провадження.

Зазначене відповідає правовим висновкам викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022, справа № 2-7763/10.

Звертаючись до суду із заявою ТзОВ «Ескроу Капітал» зазначає, що набуло статусу нового стягувача та отримало право грошової вимоги по відношенню до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як боржників АТ «ОТП БАНК», тобто є правонаступником останнього.

Колегія суддів звертає увагу на те, що частинами першою, третьою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов`язанні допускається протягом усього часу існування зобов`язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

У вказаній вище постанові Великої Палати Верхоного Суду також зазначено, що не можна замінити сторону виконавчого провадження, яке було закінчене, якщо не існує підстав для відновлення виконавчого провадження, з приводу чого особа має звернутися до суду, надавши переконливі аргументи щодо такого відновлення. Разом з тим і заміна стягувача у виконавчому документі як сторони справи має мати дійсну процесуальну мету, а підстави такої заміни належним чином аргументовані. Саме тільки матеріальне правонаступництво без процесуальної мети не є достатнім аргументом, оскільки не відповідає вимогам частини першої статті 2 ЦПК України.

Як вже зазначалося, до заяви про заміну стягувача правонаступником представником заявника ТзОВ «Ескроу Капітал» долучено інформацію про виконавче провадження, з якої слідує, що 21.11.2019 приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. відкрив виконавче провадження № 60686318 з виконання виконавчого документа №461/2378/16 від 13.07.2016 про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ «ОТП БАНК» відповідної суми заборгованості, станом на 16.09.2021 виконавче провадження №60686318 - відкрите, стан - примусове виконання.

В свою чергу, заміна стягувача його правонаступником є процесуальним питанням, яке вирішується на підставі відповідних доказів та не поставлене в залежність від обставин справи по суті.

Більше того, колегія суддів звертає увагу на те, що статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі судового рішення.

Поряд з цим, судом не встановлено обставин, за яких правомірність правочину про відступлення права вимоги, на підставі якого відбувся перехід права вимоги до ТзОВ «Ескроу Капітал», у передбаченому законом порядку спростована на підставі судового рішення.

Враховуючи наведене та те, що заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі до відкриття виконавчого провадження, при цьому, стягувач у виконавчому документі може реалізувати відповідний потенціал прав у виконавчому провадженні, лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством, тобто усі процесуальні питання, у тому числі, дотримання чи поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, вирішуватимуться, як наслідок вчинення відповідних процесуальних дій стягувачем, колегія суддів приходить висновку, що ТзОВ «Ескроу Капітал» набуло права вимоги первісного кредитора по відношенню до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , тому висновок суду першої інстанції про необхідність задоволення заяви та заміни стягувача АТ «ОТП БАнк» на його правонаступникаТзОВ «Ескроу Капітал»увиконавчому листі№461/2378/16 виданому 13.07.2016 Галицьким районним судом м. Львова, є обґрунтований.

Що стосується доводів апелянта про те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції враховано, що неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони у виконавчому провадженні, тому вважав за можливе проводити розгляд справи у відсутності осіб, які не з`явилися у судове засідання (ч. 3статті 442 ЦПК України).

У цьому контексті, судом також був врахований лист Ради суддів України від 16.03.2020 №9 рс-186/20, слідуючи якому з метою убезпечення населення України від поширення гострих респіраторних захворювань та коронавірусу СOVID-19, який віднесено до особливо небезпечних інфекційних хвороб, судам рекомендовано, на період карантину, встановити особливий режим роботи, зокрема: зменшити кількість судових засідань, що призначаються для розгляду протягом робочого дня; по можливості здійснювати судовий розгляд справ без участі сторін, в порядку письмового провадження.

Крім цього, ТзОВ «Ескроу Капітал» ідентифікаційний код 42136722 має статус фінансової установи за законодавством України та внесене до Державного реєстру фінансових установ України (реєстраційне свідоцтво ФК № 1057 від 26.06.2018), тому відповідні доводи апеляційної скарги теж не заслуговують на увагу (а.с. 98).

Таким чином, оскаржувана ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального права, тому підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, 372, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. ст. 381, 382, 383 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Галицького районногосудум.Львовавід 19жовтня 2021року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 28 червня 2022 року.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк