Рішення

від 28.06.2022 по справі 520/28665/21

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

29 червня 2022 року № 520/28665/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Зоркіної Ю.В., розглянувши за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ТОВ "Рівербет" (м.Харків, вул. Плеханівська, 126/1, ЄДРПОУ 43533934) до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (м.Харків, вул. Пушкінська, 46, ЄДРПОУ ВП 43983495) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

установив

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, якому просить суд

визнання протиправним та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Харківській області від 29.12.2021р. №40752;

визнання протиправним та скасування рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Харківській області від 12.01.2022р. №1515;

зобов`язати Головне управління ДПС в Харківській області виключити ТОВ «Рівербет» з переліку платників податку , які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що рішення комісії Головного управління ДПС у Харківській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації про відповідність підприємства критеріям ризиковості платника податку, на підставі пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки підставою для включення позивача до переліку ризикових платників є те, що підприємство та/або контрагент задіяні у проведенні ризикових операцій, однак, відповідачем не вказано у яких саме операціях та яка саме податкова інформація наявна та підтверджує ризиковість. Тоді як підприємство не створює умов для безпідставного отримання податкової вигоди будь-якими учасниками суспільних відносин під час здійснення господарської діяльності

Представник відповідача згідно наданого до суду відзиву на позов, заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначив, що оскаржувані рішення комісії Головного управління ДПС у Харківській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації про відповідність підприємства критеріям ризиковості платника податку є цілком законним та обґрунтованим, винесеним відповідно до чинного законодавства, оскільки в господарській діяльності позивач має місце невідповідність придбаного товару та в подальшому реалізованому ні по номенклатурі, ні по об`єму придбання-постачання, здійснюється постачання різних товарів/послуг за рахунок підміни номенклатури придбаного товару , націнки на товар , що постачається.

Крім того зазначив, що позивач мав взаємовідносини з контрагентами, які мають ознаки ризиковості. Отже, у податкового органу виник сумнів щодо господарської діяльності позивача, аналіз діяльності якого свідчить про наявність ризиків маніпулювання показниками податкової звітності з ПДВ та втрат бюджету, проходження схемного кредиту - суб`єктів господарювання, які при здійсненні фінансово-господарських операцій здійснюють підміну позицій товарних груп та задіяні в схемах формування ризикового податкового кредиту з ПДВ для реального сектору економіки.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що рішення комісії Головного управління ДПС у Харківській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації про відповідність підприємства критеріям ризиковості платника податку, на підставі пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки підставою для включення позивача до переліку ризикових платників є те, що підприємство та/або контрагент задіяні у проведенні ризикових операцій, однак, відповідачем не вказано у яких саме операціях та яка саме податкова інформація наявна та підтверджує ризиковість. Тоді як підприємство не створює умов для безпідставного отримання податкової вигоди будь-якими учасниками суспільних відносин під час здійснення господарської діяльності

Представник відповідача згідно наданого до суду відзиву на позов, заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначив, що оскаржувані рішення комісії Головного управління ДПС у Харківській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації про відповідність підприємства критеріям ризиковості платника податку є цілком законним та обґрунтованим, винесеним відповідно до чинного законодавства, оскільки в господарській діяльності позивач має місце невідповідність придбаного товару та в подальшому реалізованому ні по номенклатурі, ні по об`єму придбання-постачання, здійснюється постачання різних товарів/послуг за рахунок підміни номенклатури придбаного товару , націнки на товар , що постачається. Крім того зазначив, що позивач мав взаємовідносини з контрагентами, які мають ознаки ризиковості. Отже, у податкового органу виник сумнів щодо господарської діяльності позивача, аналіз діяльності якого свідчить про наявність ризиків маніпулювання показниками податкової звітності з ПДВ та втрат бюджету, проходження схемного кредиту - суб`єктів господарювання, які при здійсненні фінансово-господарських операцій здійснюють підміну позицій товарних груп та задіяні в схемах формування ризикового податкового кредиту з ПДВ для реального сектору економіки.

Щодо вимоги про розгляд справи за участю уповноваженої особи ГУ ДПС, суд зазначає, що частиною четвертою ст. 12 КАС України встановлено, що виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років». Цей перелік є вичерпним. Спір, що є предметом розгляду у даній адміністративній справі, не підлягає розгляду виключно за правилами загального позовного провадження.

Як визначено частиною другою ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. Даний спір не належить до тих, що визначені у частині четвертій ст. 257 КАС України.

Вирішуючи питання про прийняття справи до розгляду її за правилами спрощеного позовного провадження, суд врахував вимоги частини третьої ст. 257 КАС України, зокрема категорію та складність справи, відсутність необхідності призначати експертизу чи викликати свідків у справі.

Таким чином, оскільки справа в розумінні ст. 12 КАС України є справою незначної складності, для якої пріоритетним є швидке її вирішення, відсутні правові підстави для розгляду цієї справи за правилами загального позовного провадження.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу, що виходячи із змісту ст. 159 КАС України, учасники справи викладають письмово свої пояснення у заявах по суті справи, якими для відповідача є відзив та заперечення. Відповідно до частини третьої ст.79 КАС України відповідач повинен подати докази разом із поданням відзиву. Отже, відповідач встановленим порядком розгляду даної справи не обмежений у своїх процесуальних правах, у свободі наданні суду доказів та заперечень щодо наведених позивачем обставин, у доведенні перед судом їх переконливості.

У заяві відповідач не обґрунтував, які є перешкоди для об`єктивного встановлення усіх обставин у даній справі та яким чином розгляд справи у загальному позовному провадженні цьому сприятиме.

Суд враховує також правову позицію Європейського суду з прав людини викладену у справі "Устименко проти України" від 29 жовтня 2015 року. Так, у пункті 41,зокрема, зазначено що у справі порушувалося суто правове і технічне питання, а не питання факту або оцінки доказів. Суд неодноразово постановляв, що такі спори краще розглядати в рамках письмової процедури, а не за допомогою усних слухань.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для розгляду справи з викликом сторін.

Судовим розглядом встановлено, що позивач пройшовши визначену діючим законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу суб`єкта господарювання юридичної особи та платника податку на додану вартість.

Основними видами діяльності підприємства за КВЕД є неспеціалізована оптова торгівля (46.90), оптова торгівля деталями та приладдям автотранспортних засобів ( 45.31) , діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (46.19), оптова торгівля текстильними товарами (46.41) та інші.

29.12.2021 року контролюючим органом в особі Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у Харківській області прийнято рішення №40752 з приводу відповідності заявника критеріям ризиковості за п.8 Критеріїв ризиковості платника податків у зв`язку із наявністю ознак проведення ризикових операцій взаємовідносин з ТОВ "Ілантра" (ідентифікаційний код - 44386370).

12.01.2022 року контролюючим органом в особі Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у Харківській області прийнято рішення №1515 з приводу відповідності заявника критеріям ризиковості за п.8 Критеріїв ризиковості платника податків.

Перевіряючи оскаржувані рішення відповідача на відповідність приписам ч.2 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI. Відповідно до п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин. Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку. Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Згідно з п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №1165 від 11 грудня 2019 року затверджено Порядок, який визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі за текстом - Порядок №1165).

Відповідно до п. 2 Порядку №1165, автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків - сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації. Критерій оцінки ступеня ризиків, достатній для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, - визначений показник автоматизованого моніторингу, що характеризує ризик.

В свою чергу, ризик порушення норм податкового законодавства - ймовірність складення та надання податкової накладної/розрахунку коригування для реєстрації в Реєстрі з порушенням норм підпункту "а" або "б" пункту 185.1 статті 185, підпункту "а" або "б" пункту 187.1 статті 187, абзацу першого пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) за наявності об`єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено в такій податковій накладній/розрахунку коригування, та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість (далі - платник податку) виконання свого податкового обов`язку.

Пунктами 5-7 Порядку №1165 встановлено, що платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3). У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня. Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.

Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення. У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Критерієм ризиковості платника податку на додану вартість, що закріплений у Додатку 1 до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та застосований Комісією ГУ ДПС у Харківській області, є наявність у контролюючих органах податкової інформації, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування (п. 8 Додатку 1).

Продовжуючи розгляд справи, суд зазначає, що в силу правового висновку постанови Верховного Суду від 02.07.2019 р. по справі №140/2160/18 (адміністративне провадження №К/9901/13662/19) загальними вимогами, які висуваються до акту індивідуальної дії, як акту правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Аналогічний по суті висновок з приводу умотивованості рішень суб`єктів владних повноважень викладений і у п.75 постанови Верховного Суду від 17.12.2018р. по справі №509/4156/15-а (адміністративне провадження №К/9901/7504/18, де указано, що адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання») свого рішення.

Суд зазначає, що комісія, приймаючи рішення з посиланням на те, що у контролюючих органах наявна податкова інформація, має обґрунтувати, на підставі якої інформації комісія дійшла такого висновку та надати належні, допустимі докази в підтвердження цієї інформації.

У спірному рішенні відповідач в рядку "Податкова інформація" не зазначив суть та характер наявної податкової інформації, що стала підставою для прийняття такого рішення, не ідентифікував конкретні ризикові операції та/або податкові накладні платника, в яких були зафіксовані такі операції. Натомість контролюючий орган лише процитував зміст пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податків та не зазначив ризикових операцій та назв підприємств, що були задіяні в таких операціях.

Таким чином, не виклавши розшифрування податкової інформації в спірному рішенні, як це визначено пунктом 8 Порядку №1165, відповідач фактично діяв без дотримання власної процедури.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 05.01.2021 у справі №640/10988/20 та від 05.01.2021 у справі №640/11321/20 , від 30.11.2021 у справі №340/1098/20

Суд також зазначає, що наявність певної податкової інформації, на яку посилається податковий орган, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності ніякі товари (роботи, послуги) не отримувались платником податків від його контрагента.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

Аналогічних правових висновків доходив Верховний Суд у постановах від 12.06.2018 по справі № 826/16272/13-а, від 04.06.2020 по справі № 340/422/19, від 23.07.2020 по справі № 816/1122/16.

Контролюючим органом до суду наданий витяг з протоколу засідання Комісії Головного управління ДПС у Харківській області №244 від 29.12.2021, в якому зазначено, що згідно з поданими для реєстрації податковими накладними виявлено ймовірне постачання полотна трикотажного, текстилю суб`єктам господарювання, які у подальшому використовують отриману суму податкового кредиту з ПДВ по зазначеній номенклатурі для реєстрації ПН/РК щодо ймовірного постачання різних товарів/послуг за рахунок підміни номенклатури придбаного товару та націнки на товар, що постачається; підприємство та/або контрагент задіяні у проведенні ризикових операцій (взаємовідносини з ТОВ Ілантра"),

Верховний Суд у постанові від 22.07.2021 у справі №520/480/20 вказав, що лише посилання контролюючого органу про те, що аналіз діяльності товариства свідчить про наявність ризиків маніпулювання показниками податкової звітності та даними Єдиного реєстру податкових накладних, а також мінімізації платежів до бюджету, без належного обґрунтування і документального підтвердження, не може свідчити про відповідність рішення критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень і закріплені у частині другій статті 2 КАС України.

Також відповідач не надав жодного доказу, який би досліджувався в ході засідання Комісії, і який би слугував підставою для прийняття оскарженого рішення та був покладений в основу його прийняття.

Суд зауважує, що зазначення відповідачем про ймовірний фіктивний правочин є припущенням. Оскаржене рішення не містить доказів наявності задіяння позивача у ймовірно фіктивному правочині з посиланнями на відповідні документи. При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення має бути мотивованим, тоді як надана таблиця містить лише найменування товару, який постачав СГ та перелік товарів, які отримував СГ, перелік контрагентів-отримувачів та перелік контрагентів-постачальників за грудень 2020 - грудень 2021р.

В подальшому позивачем надано до контролюючого органу повідомлення про подання інформації та копій документів щодо невідповідності платника податку критеріям ризиковості № 1 від 31.12.2021, до якого були надані пояснення та надано копії відповідних документів.

Проте рішення від 12.01.2022 № 1515 про відповідність позивача критеріям ризиковості не містить будь-яких відомостей щодо оцінки наданих документів, підстав їх неврахування при розгляді , тоді як відсутність у рішенні від 29.12.2021 № 40752 розшифрування податкової інформації позбавила платника податків права на подання конкретних документів з метою спростування доводів контролюючого органу щодо підстав та причин віднесення позивача до ризикових платників податків.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про необґрунтованість складання у відношенні позивача рішення комісією Головного управління ДПС у Харківській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №40752 від 29.12.2021 та від 12.01.2022 № 1515 про відповідність ТОВ «Рівербет» критеріям ризиковості платника податку на підставі п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку.

Щодо виключення позивача з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості суд зазначає таке.

Положеннями п. 6 Порядку №1165 закріплено, що у разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Суд враховує, що відповідно до пунктів 4, 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема, визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення щодо включення позивача до переліку ризикових платників податку на додану вартість не відповідають усім критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, та порушують права позивача як платника податку, тому з метою повного та ефективного захисту порушених прав, виходячи із наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, суд приходить до висновку про наявність підстав для виключення позивача з переліку ризикових платників податку на додану вартість, а тому адміністративний позов в цій частині підлягає задоволенню.

Суд вказує, що відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1,2 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним рішення.

Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 40000,00 грн., суд зазначає наступне.

Положеннями ст. 139 КАС України передбачено стягнення судових витрат стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 134 КАС України).

Згідно з ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Відповідно до ч. 6 ст. 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 КАС України).

Представником ГУ ДПС в Харківській області надано до суду клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Відповідно до п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Таким чином, до правової допомоги належать консультації та роз`яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься у постанові Верховного Суду від 31.07.2018 року по справі № 820/4263/17.

Згідно положень частини 5 ст. 143 КАС України, у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до акту виконаних робіт до договору, позивач сплачує гонорар адвокату за правничу допомогу в Харківському окружному адміністративному суді по адміністративній справі, яка складається з наступних послуг: надання попередньої консультації щодо включення клієнта до переліку платників податку , які відповідають критеріям ризиковості, опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні правовідносини та вивчення судової практики, формування правової позиції, консультування щодо необхідності підготовки письмових доказів для справи та перевірка достатності їх змісту, підготовка скарги в адміністративному порядку що до оскарження рішень про включення підприємств до переліку платника податків, складання позовної заяви, складання заяви про зміну предмету позову з наданням додаткових доказів, подальший супровід інтересів клієнта у судів першої інстанції.

Факт надання адвокатом послуг позивачу на суму 4000,00 грн. підтверджується договором про надання професійної правничої допомоги від 30.12. 2021 року № 5, актом виконаних робіт від 26.01.2022 року.

На виконання укладеного договору адвокатом вчинені наступні дії надання попередньої консультації щодо включення клієнта до переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості 4000 грн, опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні правовідносини та вивчення судової практики 2000 грн, формування правової позиції 2000 грн, консультування щодо необхідності підготовки письмових доказів для справи та перевірка достатності їх змісту 4000 грн, підготовка скарги в адміністративному порядку, щодо оскарження рішень про включення підприємств до переліку платника податків 5000 грн, складання позовної заяви 10000 грн, складання заяви про зміну предмету позову з наданням додаткових доказів 7000 грн, подальший супровід інтересів клієнта у судів першої інстанції 6000 грн. Усього 40000 грн.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України, від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України, від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Враховуючи обставини справи, характер спірних правовідносин, а також те, що дана справа є справою незначної складеності, суть виконаних послуг в рамках договору про надання професійної правничої допомоги від 30.12.2021, суд дійшов висновку, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 40000 грн. є надмірною.

Проте, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів витрати на правову допомогу у сумі 20000,00 грн.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнання протиправним та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Харківській області від 29.12.2021р. №40752

Визнання протиправним та скасування рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Харківській області від 12.01.2022р. №1515.

Зобов`язати Головне управління ДПС в Харківській області виключити ТОВ «Рівербет» з переліку платників податку , які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівербет" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України суму сплаченого судового збору у розмірі 4751 (чотири тисячі сімсот п`ятдесят одна) грн 00 копійок.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівербет" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України суму витрат на надання правничої допомоги у розмірі 20000 (двадцять тисяч) грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Зоркіна Ю.В.