Постанова

від 27.06.2022 по справі 939/1406/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №939/1406/20

головуючий у суді І інстанції Міланіч А.М.

провадження № 22-ц/824/1335/2022

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 червня 2022 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Писаної Т.О.

суддів - Приходька К.П., Журби С.О.

за участю секретаря судового засідання - Зиль Т.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у Київській області на рішення Бородянського районного суду Київської області від 1 жовтня 2021 року у справі за позовом Бучанської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області до ОСОБА_1 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Агропроммаш» про усунення перешкод у праві розпорядження держави земельними ділянками,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2020 року Фастівська місцева прокуратура звернулася до суду з вказаним позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, мотивуючи позовні вимоги тим, що за результатами аналізу додержання вимог земельного законодавства на території Бородянського району Київської області Бородянським відділом Фастівської місцевої прокуратури виявлені порушення вимог земельного законодавства під час передачі земельних ділянок у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства.

В обґрунтування позову вказувала, що розпорядженням Бородянської районної державної адміністрації №545 від 11 квітня 2008 року надано дозвіл ста дев`ятьом громадянам на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею по 2 га кожному у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу Майданівської сільської ради за межами населеного пункту. На підставі даного розпорядження ПП «Меридіан» розробило проект землеустрою, який затверджено розпорядженням голови Бородянської районної державної адміністрації №1242 від 23 липня 2008 року.

На підставі вказаних розпоряджень ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 було видано та зареєстровано державні акти на право власності на земельні ділянки площею по 2 га кожному на території Майданівської сільської ради для ведення особистого селянського господарства.

У подальшому зазначені земельні ділянки на підставі договорів купівлі-продажу від 10 жовтня 2008 року указаними громадянами були відчужені відповідачці ОСОБА_1 , якій, в свою чергу, на підставі таких договорів купівлі-продажу було виготовлено та видано державні акти на право власності на відчужені земельні ділянки, а саме: Державний акт серії ПЛ № 056679 - на земельну ділянку, загальною площею 32 га (кадастровий номер з/д 3221084500:08:003:0257), Державний акт серії ПЛ № 056677 - на земельну ділянку, загальною площею 10 га (кадастровий номер з/д 3221084500:08:003:0260), Державний акт серії ПЛ № 056689 - на земельну ділянку, загальною площею 6 га (кадастровий номер з/д 3221084500:05:002:0234).

Згідно з інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28 липня 2020 року земельні ділянки із зазначеними кадастровими номерами перебувають у користуванні товариства з обмеженою відповідальністю «Агропроммаш» на підставі договору оренди.

Однак постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2010 року вищевказані розпорядження Бородянської районної державної адміністрації № 545 від 11 квітня 2008 року та № 1242 від 23 липня 2008 року були скасовані.

Ураховуючи, що розпорядження, на підставі яких спірні земельні ділянки вибули з власності держави, скасовані, то представник прокуратури вважає, що такі земельні ділянки фактично залишились у власності держави в особі ГУ Держгеокадастру в Київській області.

При цьому сторона позивача указує, що після скасування розпоряджень ці земельні ділянки не надійшли до земель запасу Майданівської сільської ради, а залишились у власності громадян, яким вони були надані.

Вказано також, що в даному випадку спірні земельні ділянки вибули з власності держави з порушенням вимог чинного законодавства в порядку безкоштовної приватизації на підставі ст.118 ЗК України, так як громадяни особисто заяви не писали, заяви від їх імені були подані іншою особою, а в подальшому відчужені ОСОБА_1 .

Таким чином, оскільки спірні земельні ділянки на підставі вищевказаних розпоряджень з порушенням вимог земельного законодавства були відведені у приватну власність ОСОБА_1 , у зв`язку з чим остання заволоділа цими земельними ділянками незаконно, без відповідних правових підстав, то просила усунути перешкоди у здійсненні Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області права користування та розпорядження земельними ділянками з цільовим призначенням для ведення ОСГ, з кадастровим номером 3221084500:08:003:0257, площею 32 га, з кадастровим номером 3221084500:08:003:0260, площею 10 га, з кадастровим номером 3221084500:05:002:0234, площею 6 га, шляхом їх витребування (повернення) на користь держави в особі останнього із незаконного володіння відповідачки ОСОБА_1 .

Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 1 жовтня 2021 року в позові Бучанській окружній прокуратурі Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області до ОСОБА_1 , третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Агропроммаш», про усунення перешкод у праві розпорядження держави земельними ділянками відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду Заступник керівника Київської обласної прокуратури - Грабець І. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що не потребує доказуванню той факт, що у визначений законом спосіб право власності держави на спірні земельні ділянки не було припинене, а речове право перших набувачів набуте без достатніх правових підстав.

Зазначає, що перші набувачі не могли відчужувати спірні земельні ділянки на користь третіх осіб, в тому числі і на користь ОСОБА_1 , оскільки вони їм не належали.

Вважає, що ОСОБА_1 не може вважатись добросовісним набувачем, придбавши спірні земельні ділянки на підставі договору-купівлі продажу у осіб, яким вони не належали.

Вказує, що спірні земельні ділянки не вибули із власності держави, оскільки рішення про їх передачу у приватну власність є недійсним, державна реєстрація прав на спірні земель ділянки не є підставою набуття права власності, а тому держава і надалі є власником спірних земельних ділянок. У той же час, внаслідок державної реєстрації прав відповідача на спірні земельні ділянки держава позбавлена можливості користуватись та розпоряджатись останніми.

Звертає увагу суду на безпідставне ототожнення судом першої інстанції різних за своєю правовою природою способів захисту порушеного права держави, оскільки прокурором обрано вірний спосіб захисту порушеного права - звернення до суду саме з негаторним позовом з відображенням у тексті позову відповідних норм матеріального права.

30 грудня 2021 року на адресу Київського апеляційного суду надійшли заперечення на апеляційну скаргу від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Кульчицької А.Б., в яких вона просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Вказує, що відповідач не могла знати про можливу відсутність у продавців прав на відчуження майна, оскільки, на момент укладення договорів купівлі-продажу земельних ділянок право власності продавців на земельні ділянки ґрунтувались на чинних державних актах про право власності на земельні ділянки. Крім того у Державному реєстрі речових прав продавці були зазначені як власники земельних ділянок.

Звертає увагу, що відповідач не була повідомлена про судовий процес, не була учасником процесу при оскарженні прокуратурою розпоряджень Бородянської районної державної адміністрації Київської області № 545 від 2008 року та розпоряджень Бородянської районної державної адміністрації Київської області № 1242 від 2008 року, яким первинні власники набули земельні ділянки. Постанова Київського апеляційного адміністративного суду №2а-221/10 від 21 жовтня 2010 року, якою скасовано розпорядження №545 та № 1242 винесена після двох років володіння відповідачем земельними ділянками. Отже, відповідач придбала земельні ділянки відповідно вимог чинного законодавства, та зареєструвала власність відповідно до вимог закону.

Зазначає, що витребування майна у добросовісного набувача, що перебуває у власності на підставі договору купівлі-продажу майна та зареєстровано відповідно до вимог законодавства, можливе шляхом подання віндикаційного позову.

У своїх запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Вказує, що відповідач набула право власності на підставі договорів - купівлі продажу, а не на підставі розпоряджень Бородянської РДА, державні акти права власності є чинними, договори купівлі -продажу є дійсними. Рішенням у справі 360/625/16-ц підтверджено законність права власності відповідача з дотриманням визначеної законом процедури та відсутності будь-яких тверджень, що право власності набуто незаконно. Отже, Бородянський районний суд в оскаржуваному рішенні №939/1406/20 від 1 жовтня 2021 року оцінюючи обставини справи, беручи до уваги подані суду аргументи та докази вірно прийшов до висновку, що відповідач є законним власником, договори купівлі-продажу є дійсними, право власності визнано законним, відомості про причетність відповідачки до прийняття розпоряджень Бородянської районної державної адміністрації Київської області № 545 від 2008р. та № 1242 від 2008 року не надано, що підтверджено у справі №360/625/16-ц.

Зазначає, що витребування майна у добросовісного набувача, що перебуває у власності на підставі договору купівлі-продажу майна та зареєстровано відповідно законодавства, можлива шляхом подання віндикаційного позову.

Звертає увагу, що у 2016 році прокуратура зверталась до Бородянського районного суду з віндикаційним позовом до відповідача, проте у задоволенні позовних вимог відмовлено (справа №360/625/16-ц).

У судовому засіданні представник позивача Бучанської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області Батюк І.В. просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Кульчіцька А.Б. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

За змістом частин першої-п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно з частиною першою статті 367, частиною першою статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає в повній мірі.

Судом встановлено, що відповідачці ОСОБА_1 на праві приватної власності належать три земельні ділянки, які розташовані на території Майданівської сільської ради Бородянського (на даний час Бучанського) району Київської області, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, а саме: земельна ділянка, площею 32 га, кадастровий номер 3221084500:08:003:0257, Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 056679, виданий 12 грудня 2008 року Управлінням земельних ресурсів у Бородянському районі, земельна ділянка, площею 10 га, кадастровий номер 3221084500:08:003:0260, Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 056677, виданий 12 грудня 2008 року Управлінням земельних ресурсів у Бородянському районі, та земельна ділянка, площею 6 га, кадастровий номер 3221084500:05:002:0234, Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 056689, виданий 12 грудня 2008 року Управлінням земельних ресурсів у Бородянському районі /Т.1, а.с. 23-31/.

На час звернення до суду з цим позовом вказані земельні ділянки на підставі укладених 04 липня 2014 року між ОСОБА_1 і ТзОВ «СП «Агропроммаш» договорів оренди землі та додаткових угод до таких договорів оренди від 03 липня 2017 року перебувають у користуванні ТзОВ «СП «Агропроммаш» строком по 04 липня 2024 року /Т.1 а.с.81-101/.

Як убачається з матеріалів справи /Т.1, а.с.23-25, Т.2, а.с. 206-229/, вищевказані земельні ділянки ОСОБА_1 набула у власність на підставі договорів купівлі-продажу, укладених 10 жовтня 2008 року з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_25 , ОСОБА_24 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , яким, в свою чергу, такі земельні ділянки належали, по 2,0 га кожному, відповідно до Державних актів на право приватної власності серії ЯЖ №654253 ( ОСОБА_5 ), ЯЖ №249207 ( ОСОБА_3 ), ЯЖ №654255 ( ОСОБА_6 ), ЯЖ №654256 ( ОСОБА_2 ), ЯЖ №654254 ( ОСОБА_7 ), ЯЖ №249205 ( ОСОБА_4 ), ЯЖ №249206 ( ОСОБА_12 ), ЯЖ №249212 (ОСОБА_13), ЯЖ №249209 (ОСОБА_14), ЯЖ №654251 (ОСОБА_15), ЯЖ №249210 (ОСОБА_16), ЯЖ №249208 (ОСОБА_17), ЯЖ №249203 (ОСОБА_18), ЯЖ №554292 (ОСОБА_19), ЯЖ №654293 (ОСОБА_20), ЯЖ №654294 (ОСОБА_21, ЯЖ №654296 (ОСОБА_22), ЯЖ №654295 (ОСОБА_23), ЯЖ №249149 (ОСОБА_24), ЯЖ №249151 (ОСОБА_25), ЯЖ №249150 (ОСОБА_26), ЯЖ № 249204 (ОСОБА_27), ЯЖ № 654252 (ОСОБА_28), ЯЖ № 249202 (ОСОБА_29), виданих Управлінням земельних ресурсів у Бородянському районі Київської області 29 серпня 2008 року на підставі Розпорядження Бородянської райдержадміністрації від 23 липня 2008 року № 1242 /Т.2, а.с. 206-229/.

Згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2010 року, яка є чинною, розпорядження Бородянської РДА № 545 від 11 квітня 2008 року «Про надання дозволу громадянам на оформлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення ОСГ на території Майданівської сільської ради» та вищевказане розпорядження Бородянської райдержадміністрації від 23 липня 2008 року №1242 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства на території Майданівської сільської ради Бородянського району Київської області», на підставі, яких указані продавці набули право власності на зазначені земельні ділянки, визнані незаконними та скасовані /Т.1,а.с.21-22/.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки прокурор заявляє вимогу щодо усунення перешкод в користуванні та розпорядженні спірними ділянками з одночасним їх витребуванням із володіння відповідачки, що є взаємовиключним, право власності на ці земельні ділянки зареєстроване за відповідачкою і спірні земельні ділянки перебувають у її володінні, тому підстав для задоволення негаторного позову немає.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з урахуванням наступного.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади,органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Якщо інше не встановлено законом, власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

У заявленому позові прокуратурою ставиться вимога про усунення перешкод ГУ Держгеокадастру у Київській області у здійсненні права користування та розпорядження вищевказаними земельними ділянками, шляхом їх витребування на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру із незаконного володіння відповідачки.

У самому тексті позовної заяви позивачем також зазначено, що вірним способом захисту інтересів держави у спірних правовідносинах є повернення земельних ділянок шляхом усунення перешкод у праві держави розпоряджатись земельними ділянками шляхом скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельні ділянки з метою відновлення становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу від необґрунтованого їх вилучення. При цьому резолютивна частина позову вимог щодо скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельні ділянки не містить.

Так, визначальним критерієм для розмежування віндикаційного від негаторного позову є встановлення наявності або відсутності у позивача права володіння майном на момент звернення з відповідним позовом до суду, при цьому негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України).

Крім того, згідно із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 18 грудня 2019 року у справі №653/1096/16, на яку правильно послався суд першої інстанції, є неможливим одночасне пред`явлення позову про витребування із чужого незаконного володіння і про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, оскільки віндикаційним і негаторний позови є взаємовиключними.

Правом на звернення з позовом до суду згідно із змістом ст. 393 ЦК України, на яку посилається сторона позивача, також наділена особа, яка є власником спірного майна.

Із матеріалів справи вбачається, що у квітні 2016 року Фастівська місцева прокуратура в інтересах держави в особі головного управління Держгеокадастру у Київській області вже зверталась із позовом до ОСОБА_1 за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_25 , ОСОБА_24 про визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки.

Судами першої та апеляційної інстанції, з якими погодився і Верховний Суд, у справі №360/325/16 встановлено, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2010 року саме за позовом прокурора були визнані незаконними та скасовані розпорядження Бородянської РДА № 545 від 11 квітня 2008 року та № 1242 від 23 липня 2008 року, на підставі яких громадяни, у тому числі треті особи у справі № 360/625/16-ц, отримали державні акти на право власності на земельні ділянки.

У постанові Верховного Суду зазначено, що: "Право власності ОСОБА_1 на спірні земельні ділянки було у встановленому законом порядку зареєстровано у 2008 році.

Відомостей про причетність ОСОБА_1 до прийняття розпоряджень Бородянської РДА № 545 від 11 квітня 2008 року та № 1242 від 23 липня 2008 року, які за рішенням суду визнані незаконними та скасовані, позивачем в межах даної справи не надано.

Встановивши відповідні обставини суди попередніх інстанцій дійшли висновку про пропуск прокурором строку позовної давності у даній справі відхиливши доводи прокурора про необхідність обчислення такого строку із 2013 року.

Подальше відчуження третіми особами спірних земельних ділянок ОСОБА_1 за договорами купівлі-продажу, об`єднання нею придбаних земельних ділянок та отримання нових державних актів на право власності на земельні ділянки, висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, оскільки про вибуття земельних ділянок із власності держави прокурору стало відомо ще у 2008 році за наслідками відповідної перевірки, а незаконність розпоряджень Бородянської РДА № 545 від 11 квітня 2008 року та № 1242 від 23 липня 2008 року встановлене судовим рішенням, яке набрало законної сили 21 жовтня 2010 року. Натомість із розглядуваним позовом до суду прокурор звернувся лише у квітні 2016 року".

Як убачається із змісту судових рішень у справі №360/625/16-ц та змісту позовних вимог у цій справі, як на підставу незаконності набуття відповідачкою права власності на спірні земельні ділянки прокуратура посилається на одну і ту саму постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2010 року у справі №2а-221/10.

Відповідно до ч. 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Зокрема, у справі №360/325/16 було встановлено, що спірні земельні ділянки вибули із власності держави ще у 2008 році, тому власником спірних ділянок є не держава, а саме ОСОБА_1 .

Прокуратура, яка є позивачем у цій справі, так само була учасником у наведеній справі.

Інших обставин, що спростовують належність права власності на спірні ділянки у ОСОБА_1 , прокуратура у цій справі не наводить.

Посилання прокуратури на правові позиції, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 квітня 2020 року справа № 372/1684/14, колегія апеляційного суду не може визнати обґрунтованими, оскільки у справі, яка є предметом цього апеляційного перегляду встановлено, що предметом спору є не землі водного фонду, а землі з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Крім того, при вирішенні спору у справі №360/325/16 судами не було зроблено висновку щодо неправильно обраного способу захисту позивача.

Отже, власником спірних ділянок є ОСОБА_1 а не держава, у зв`язку з чим звернення прокуратури з негаторним позовом є безпідставне, а право на звернення з віндикаційним позовом прокуратурою буле вже використано під час вирішення спору у справі №360/325/16, за наслідком розгляду якої у позові було відмовлено.

Ураховуючи наведене під час апеляційного перегляду справи за апеляційною скаргою прокуратури не встановлено неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги є недоведеними, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення не встановлено.

Згідно зі статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.268, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у Київській області залишити без задоволення.

Рішення Бородянського районного суду Київської області від 1 жовтня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 30 червня 2022 року.

ГоловуючийТ.О. Писана Судді К. П. Приходько С.О. Журба