Постанова

від 12.01.2023 по справі 939/1406/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

12 січня 2023 року

м. Київ

справа № 939/1406/20

провадження № 61-7214св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - керівник Бучанської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Агропроммаш»,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Бородянського районного суду Київської області від 01 жовтня 2021 року у складі судді Міланіч А. М. та постанову Київського апеляційного суду від 28 червня 2022 року у складі колегії суддів: Писаної Т. О., Приходька К. П., Журби С. О.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2020 року заступник керівника Фастівської місцевої прокуратури в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Київській області) звернувся з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Агропроммаш» (далі - ТОВ «СП «Агропроммаш») про усунення перешкод у праві розпорядження держави земельними ділянками.

Позов мотивований тим, що розпорядженням Бородянської районної державної адміністрації № 545 від 11 квітня 2008 року надано дозвіл ста дев`ятьом громадянам на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею по 2 га кожному у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу Майданівської сільської ради за межами населеного пункту. На підставі даного розпорядження Приватне підприємство «Меридіан» розробило проект землеустрою, який затверджений розпорядженням голови Бородянської районної державної адміністрації № 1242 від 23 липня 2008 року. На підставі вказаних розпоряджень ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 видані державні акти на право власності на земельні ділянки площею по 2 га кожному на території Майданівської сільської ради для ведення особистого селянського господарства.

У подальшому вказані земельні ділянки на підставі договорів купівлі-продажу від 10 жовтня 2008 року зазначеними громадянами відчужені відповідачу ОСОБА_1 , якій, в свою чергу, на підставі цих договорів видані державні акти на право власності на земельні ділянки, а саме:

серії ПЛ № 056679 - на земельну ділянку, загальною площею 32 га (кадастровий номер з/д 3221084500:08:003:0257):

серії ПЛ № 056677 - на земельну ділянку, загальною площею 10 га (кадастровий номер з/д 3221084500:08:003:0260);

серії ПЛ № 056689 - на земельну ділянку, загальною площею 6 га (кадастровий номер з/д 3221084500:05:002:0234).

Згідно з інформаційними довідками з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28 липня 2020 року на даний час земельні ділянки із зазначеними кадастровими номерами перебувають у користуванні ТОВ «СГ «Агропроммаш» на підставі договору оренди.

Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2010 року вищевказані розпорядження Бородянської районної державної адміністрації № 545 від 11 квітня 2008 року та № 1242 від 23 липня 2008 року скасовані, тому спірні земельні ділянки фактично залишились у власності держави в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області, проте ці земельні ділянки не надійшли до земель запасу Майданівської сільської ради, а залишились у власності громадян, яким вони були надані.

Зазначає, що спірні земельні ділянки вибули з власності держави з порушенням вимог чинного законодавства в порядку безкоштовної приватизації на підставі статті 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), так як встановлено, що громадяни особисто заяви не писали, заяви від їх імені були подані іншою особою, а в подальшому відчужені ОСОБА_1 .

Позивач просив:

усунути перешкоди у здійсненні Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області права користування та розпорядження земельними ділянками з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, з кадастровим номером 3221084500:08:003:0257, площею 32 га, з кадастровим номером 3221084500:08:003:0260, площею 10 га, з кадастровим номером 3221084500:05:002:0234, площею 6 га, шляхом їх витребування (повернення) на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області із незаконного володіння відповідача ОСОБА_1 .

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 16 червня 2021 року притягнуто до участі у справі, як позивача, керівника Бучанської окружної прокуратури Київської області.

Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 01 жовтня 2021 року відмовлено у задоволенні позову прокурора про усунення перешкод у праві розпорядження держави земельними ділянками.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що прокурор заявляє вимогу щодо усунення перешкод в користуванні та розпорядженні спірними ділянками з одночасним їх витребуванням із володіння відповідача, що є взаємовиключним, право власності на ці земельні ділянки зареєстроване за відповідачем і спірні земельні ділянки перебувають у її володінні, тому підстав для задоволення негаторного позову немає. Вимога щодо недійсності договорів купівлі-продажу, на підставі яких відповідачу видані державні акти на спірні земельні ділянки, не заявлялася. Рішенням Бородянського районного суду від 28 квітня 2017 року прокурору відмовлено у задоволенні віндикаційного позову щодо витребування вказаних земельних ділянок на підставі статті 388 ЦК України.

Суд першої інстанції зазначив, що оскільки відсутні підстави для задоволення позовних вимог, то підстави для застосування наслідків спливу позовної давності відсутні.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 28 червня 2022 року апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області залишено без задоволення. Рішення Бородянського районного суду Київської області від 01 жовтня 2021 року залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції колегія суддів погодилася з висновками суду першої інстанції та вказала, що у справі № 360/625/16-ц, у якій прокуратура була учасником справи, встановлено, що спірні земельні ділянки вибули із власності держави ще у 2008 році, тому власником спірних ділянок є не держава, а саме ОСОБА_1 , у зв`язку з чим звернення прокуратури з негаторним позовом є безпідставним, а право на звернення з віндикаційним позовом прокуратурою вже було використано під час вирішення спору у справі № 360/625/16-ц, за наслідком розгляду якої у позові було відмовлено. Інших обставин, що спростовують право власності ОСОБА_1 на спірні ділянки прокуратура у цій справі не навела.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2022 року заступник керівника Київської обласної прокуратури подав касаційну скаргу, у якій просить: скасувати рішення Бородянського районного суду Київської області від 01 жовтня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 червня 2022 року; ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подає касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_1 не є добросовісним набувачем оспорюваних земель з огляду на їх придбання за договорами купівлі-продажу у осіб, яким вони не належали і які не мали права їх відчужувати. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2010 року у справі 2а-221/10, якою скасовано розпорядження Бородянської районної державної адміністрації щодо надання дозволу на розробку і затвердження проектів землеустрою фактично встановлено, що спірні земельні ділянки є власністю держави. Зазначає, що право, посвідчене державними актами, наступними цивільно-правовими угодами і рішеннями органів державної реєстрації, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про первинну передачу земельної ділянки у власність. Судами не враховано, що оцінка правомірності набуття спірних земельних ділянок їх останнім набувачем, має бути надана не лише з огляду на формальні підстави набуття спірних земельних ділянок у власність (наявність договору купівлі-продажу, реєстрація права), а й, зокрема, з урахуванням законності отримання у власність цих земель першими набувачами. Вказує, що прокурором обрано правильний спосіб захисту порушеного права - звернення до суду саме з негаторним позовом, а посилання суду апеляційної інстанції на справу № 360/625/16-ц предметом розгляду якої було витребування спірних земельних ділянок з володіння відповідача на підставі статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є необґрунтованим та безпідставним і жодним чином не позбавляє прокурора права звернутися із негаторним позовом у порядку статті 391 ЦК України (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 у справ № 372/1684/15). Також зазначає, що правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а неповернення їх законному володільцю, з урахуванням скасованих рішень органу виконавчої влади, такому суспільному інтересу не відповідає.

Аргументи інших учасників справи

У січні 2023 року 12 січня 2023 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, підписаний представником ОСОБА_26 ,в якому просить: касаційну скаргу залишити без задоволення; рішення Бородянського районного суду Київської області від 01 жовтня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 червня 2022 року без змін.

В обґрунтування відзиву вказує, що висновки Верховного Суду, зазначені у справах № 910/10987/18 від 24 січня 2020 року, № 653/1096/16 від 04 липня 2018 року, № 372/1684/14-ц від 07 квітня 2020 року, на які посилається прокурор у касаційній скарзі, як такі, що не були враховані під час судового розгляду, стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у цій справі. Зазначає, що ОСОБА_1 володіє земельними ділянками з 2008 року, купуючи у попередніх власників земельні ділянки, мала усі підстави вважати, що попередні власники мають повноваження на продаж цих ділянок. Відповідач не зобов`язана здійснювати перевірку повноважень посадових осіб органів держави на законність виділення земельних ділянок первинним власникам. Відомостей про причетність ОСОБА_1 до прийняття розпоряджень Бородянською районною державною адміністрацією№ 545 від 11 квітня 2008 року та № 1242 від 23 липня 2008 року, які за рішенням суду визнані незаконними та скасовані, позивачем в межах даної справи не надано. Вказує, що посилання прокурора на таку підставу для касаційного оскарження, як відсутність правових висновків щодо застосування судами положень статей 116, 118, 152, 153 ЗК України у поєднанні з положеннями статей 391, 393, 396 ЦК України у подібних правовідносинах щодо земель сільськогосподарського призначення, є незаконним. Посилання прокурора у касаційній скарзі, як на аргумент, який підтверджує, що передача у власність державі цих земельних ділянок задля подолання продовольчої кризи у світі, є безпідставним, так як вказані земельні ділянки, які перебувають у власності ОСОБА_1 , освоюються та використовуються на благо українського народу задля забезпечення сільськогосподарських потреб.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2022 року касаційну скаргу залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків.

Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження, витребувано з суду першої інстанції цивільну справу № 939/1406/20.

У вересні 2022 року матеріали цивільної справи № 939/1406/20 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у задоволенні клопотання заступника керівника Київської обласної прокуратури про участь у судовому засіданні відмовлено, справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2023 року клопотання ОСОБА_1 , яке підписане представником ОСОБА_26 ,про продовження строку для подання відзиву задоволено. Продовжено ОСОБА_1 строк на подання відзиву на касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Бородянського районного суду Київської області від 01 жовтня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 червня 2022 року.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 29 серпня 2022 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18, від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16, від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц, від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/15 та відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).

Фактичні обставини

Суди встановили, що відповідачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належать три земельні ділянки, які розташовані на території Майданівської сільської ради Бородянського (на даний час Бучанського) району Київської області, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, а саме: земельна ділянка, площею 32 га, кадастровий номер 3221084500:08:003:0257, державний акт на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 056679, виданий 12 грудня 2008 року Управлінням земельних ресурсів у Бородянському районі; земельна ділянка, площею 10 га, кадастровий номер 3221084500:08:003:0260, державний акт на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 056677, виданий 12 грудня 2008 року Управлінням земельних ресурсів у Бородянському районі; земельна ділянка, площею 6 га, кадастровий номер 3221084500:05:002:0234, державний акт на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 056689, виданий 12 грудня 2008 року Управлінням земельних ресурсів у Бородянському районі.

На даний час вказані земельні ділянки на підставі укладених 04 липня 2014 року між ОСОБА_1 і ТОВ «СП «Агропроммаш» договорів оренди землі та додаткових угод до таких договорів оренди від 03 липня 2017 року, перебувають в оренді ТОВ «СП «Агропроммаш» строком по 04 липня 2024 року.

Вищевказані земельні ділянки ОСОБА_1 набула у власність на підставі договорів купівлі-продажу, укладених 10 жовтня 2008 року з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_25 , ОСОБА_24 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , яким, в свою чергу, такі земельні ділянки належали, по 2,0 га кожному, відповідно до державних актів на право приватної власності серії ЯЖ № 654253 ( ОСОБА_5 ), ЯЖ № 249207 ( ОСОБА_3 ), ЯЖ № 654255 ( ОСОБА_6 ), ЯЖ № 654256 ( ОСОБА_2 ), ЯЖ №654254 ( ОСОБА_7 ), ЯЖ № 249205 ( ОСОБА_4 ), ЯЖ № 249206 ( ОСОБА_12 ), ЯЖ № 249212 (Метельська Н. В.), ЯЖ № 249209 (Мельнийчук М. І.), ЯЖ № 654251 (Михальчук Р.М.), ЯЖ № 249210 (Мельнийчук Т. М.), ЯЖ № 249208 (Мельнийчук І. О.), ЯЖ № 249203 (Лісневська Л. О.), ЯЖ № 554292 (Чаплій Б. В.), ЯЖ № 654293 (Чепор Л. С.), ЯЖ № 654294 (Чижикова А. В.), ЯЖ № 654296 (Яремчук В. А.), ЯЖ № 654295 (Шахова Т. П.), ЯЖ № 249149 (Аббасов Д. М.), ЯЖ № 249151 (Бабич С. М.), ЯЖ № 249150 (Бабич О. М.), ЯЖ № 249204 (Людвіг В. В.), ЯЖ № 654252 (Музичко В. М.), ЯЖ № 249202 (Лірник Р. О.), виданих Управлінням земельних ресурсів у Бородянському районі Київської області 29 серпня 2008 року на підставі розпорядження Бородянської районної державної адміністрації від 23 липня 2008 року № 1242.

Відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2010 року, яка є чинною, розпорядження Бородянської районної державної адміністрації № 545 від 11 квітня 2008 року «Про надання дозволу громадянам на оформлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства на території Майданівської сільської ради» та розпорядження Бородянської районної державної адміністрації від 23 липня 2008 року № 1242 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства на території Майданівської сільської ради Бородянського району Київської області», на підставі, яких вищевказані продавці набули право власності на зазначені земельні ділянки, визнані незаконними та скасовані.

Рішенням Бородянського районного суду від 28 квітня 2017 року, яке залишене без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 15 серпня 2017 року, в позові Фастівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області до ОСОБА_1 , треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_27 , ОСОБА_14 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_25 , ОСОБА_24 про визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки відмовлено (справа № 360/625/16-ц).

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 листопада 2019 року у справі № 360/625/16-ц рішення Бородянського районного суду Київської області від 28 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 15 серпня 2017 року залишено без змін.

У справі № 360/625/16-ц суди встановили, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2010 року за позовом прокурора були визнані незаконними та скасовані розпорядження Бородянської районної державної адміністрації № 545 від 11 квітня 2008 року та № 1242 від 23 липня 2008 року, на підставі яких громадяни, у тому числі треті особи у справі № 360/625/16-ц, отримали державні акти на право власності на земельні ділянки. Право власності ОСОБА_1 на спірні земельні ділянки у встановленому законом порядку зареєстровано у 2008 році. Відомостей про причетність ОСОБА_1 до прийняття розпоряджень Бородянської районної державної адміністрації № 545 від 11 квітня 2008 року та № 1242 від 23 липня 2008 року, які за рішенням суду визнані незаконними та скасовані, позивачем в межах даної справи не надано.

Позиція Верховного Суду

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18), зазначено, що «оскільки спірні земельні ділянки вибули з комунальної власності на підставі рішень Ірпінської міської ради, скасованих у судовому порядку у справі № 1013/4597/2012 через їх незаконність, волі територіальної громади м. Ірпеня на таке вибуття не було. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 25 січня 2017 року у справі № 916/2131/15, від 23 листопада 2016 року у справі № 916/2144/15, від 2 листопада 2016 року у справі № 522/10652/15-ц і від 5 жовтня 2016 року у справі № 916/2129/15. Отже, у справі № 367/2022/15-ц суди неправильно застосували пункт 3 частини першої статті 388 ЦК України та дійшли помилкового висновку про наявність волі територіальної громади м. Ірпеня на вибуття спірних земельних ділянок. Враховуючи це, земельні ділянки з кадастровими номерами 3210900000:01:047:0183, кінцевим набувачем якої є ОСОБА_2, 3210900000:01:047:0159, кінцевим набувачем якої є ОСОБА_3, а також 3210900000:01:047:0197, 3210900000:01:047:0151, 3210900000:01:047:0150, 3210900000:01:047:0203, 3210900000:01:047:0202, кінцевим набувачем яких є ТзОВ «Забудова-Д», вибули з власності територіальної громади м. Ірпеня поза її волею».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2022 року у справі № 545/1994/16-ц (провадження № 61-7605св21) зроблено висновок, що: «тлумачення статті 391 ЦК України свідчить, що негаторний позов - це вимога власника про усунення перешкод. Тобто негаторний позов подається з метою усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, тобто припинення неправомірних дій, не пов`язаних з порушенням володіння. Негаторний позов може вчинятися тоді, коли майно не вибуває з володіння власника, тобто при порушенні насамперед такої правомочності власника, як користування та розпорядження своїм майном. Належним відповідачем у негаторному позові є особа, яка неправомірно перешкоджає власнику користуватися та розпоряджатися своїм майном. Тому для задоволення вимог власника необхідно встановити факт об`єктивно існуючих неправомірних перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей».

Згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК Україниобставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини якщо інше не встановлено законом.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 369/2122/20 (провадження № 61-20548св21), зазначено, що «преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 грудня 2019 року у справі № 520/11429/17 (провадження № 61-19719св19), на яку посилається позивач у касаційній скарзі, зазначено, що «преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень».

У справі, що переглядається:

прокурор звернувся з позовом про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками шляхом їх повернення на користь держави;

рішенням Бородянського районного суду Київської області від 28 квітня 2017 року, яке залишене без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 15 серпня 2017 року у справі № 360/625/16-ц, у задоволенні позову Фастівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області до ОСОБА_1 про витребування на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області з незаконного володіння ОСОБА_1 земельних ділянок площею 32 га, кадастровий номер 3221084500:08:003:0257, площею 10 га, кадастровий номер 3221084500:08:003:0260, площею 6 га, кадастровий номер 3221084500:05:002:0234, відмовлено у зв`язку із спливом позовної давності у позові;

застосовуючи статтю 82 ЦПК України суд апеляційної інстанції помилково послався на те, що постановою Верховного Суду у справі № 360/625/16-ц встановлено, що: "Право власності ОСОБА_1 на спірні земельні ділянки було у встановленому законом порядку зареєстровано у 2008 році», в той час як Верховним Судом не ухвалювалось нове рішення у справі;

за обставин справи встановлено, що земельні ділянки не перебувають у власності позивача, він не володіє ними, як наслідок неможливо вести мову про існування перешкод у користуванні, а тому підстави для задоволення негаторного позову відсутні.

Отже суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, проте помилилися з мотивами такої відмови.

Доводи касаційної скарги про неврахування судами висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18, від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16, від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц, від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/15, є безпідставними, оскільки висновки судів не суперечать висновкам, викладеним у зазначених у касаційній скарзі постановах Верховного Суду.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах оскаржених судових рішень.

Згідно частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2022 року у справі № 545/1994/16-ц (провадження № 61-7605св21), Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 369/2122/20 (провадження № 61-20548св21), колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково, оскаржені судові рішення змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови, а в іншій частині залишити без змін.

Оскільки Верховний Суд змінює оскаржені судові рішення, але виключно у частині мотивів їх прийняття, новий розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури задовольнити частково.

Рішення Бородянського районного суду Київської області від 01 жовтня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 червня 2022 року змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук