Постанова

від 29.06.2022 по справі 1570/3969/2012

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2022 р.м.ОдесаСправа № 1570/3969/2012

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваля М.П.,

суддів Кравця О.О.,

Кравченка К.В.,

за участю: секретар судового засідання Уштаніт Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одеса апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 січня 2022 року, прийняте у складі суду судді Балан Я.В. в місті Одеса по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОСИСТЕМИ+» до Головного управління ДПС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецінформ Безпека» звернулась до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, в якому позивач просив суд про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача №0001012200, №0001022200, №0001002200 від 21 червня 2012 року.

Доводи позовної заяви ґрунтувались на тому, що висновки контролюючого органу про порушення вимог податкового законодавства є необґрунтованими та базуються виключно на припущеннях про нереальність здійснення господарських операцій позивачем. Натомість, у позивача наявні всі первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій з його контрагентами та свідчать про відсутність порушень податкового законодавства.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2012 року, позов по справі №1570/3969/2012 задоволено частково, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 21 червня 2012 року №0001012200, №0001022200, №0001002200.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08 червня 2016 року касаційну скаргу задоволено частково, скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2012 року, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду справи, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2017 року, адміністративний позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 21 червня 2012 року №0001012200, №0001022200, №0001002200.

Постановою Верховного Суду по адміністративній справі №1570/3969/2012 від 11 лютого 2021 року, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2017 року - скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2021 року змінено назву позивача по адміністративній справі №1570/3969/2021 з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецінформ Безпека» на Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОСИСТЕМИ+»; замінено сторону адміністративної справи №1570/3969/2021 з Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на Головне управління ДПС в Одеській області.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 січня 2022 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОСИСТЕМИ+ задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеса №0001002200 від 21 червня 2012 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеса №0001012200 від 21 червня 2012 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеса №0001022200 від 21 червня 2012 року, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, Головне управління ДПС в Одеській області звернулось до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що при винесенні оскаржуваного рішення судом було порушено норми матеріального та процесуального права, а обставини справи не з`ясовані повно, об`єктивно та всебічно, тому просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що судом першої інстанції не враховано доводи податкового органу щодо безпідставності формування податкового кредиту позивачем з урахуванням недоліків які містять первинні документи, а також з огляду на те, що контрагенти позивача не мали змоги надавати послуги та постачати товари у урахуванням наступних обставин: відсутність дозвільних документів постачальника на виконання зазначеного виду робіт; відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей постачальника, наявність кваліфікованого персоналу, можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного виду робіт, основних фондів, у тому числі обладнання; походження будівельних матеріалів, устаткування, техніки тощо, у зв`язку з чим неможливо встановити факт здійснення господарської операції. Апелянт також зазначає, що вказана позиція щодо неправомірності формування податкового кредиту узгоджується з позицією Верховною Суду, викладеною в постанові від 31.03.2020 року по справі №824/434/15-а.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОСИСТЕМИ+» (далі ТОВ «ТЕХНОСИСТЕМИ+») зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань 12.10.2005 року за №15561020000012637 (т.VІІ, а.с.40-41).

До виду діяльності ТОВ «ТЕХНОСИСТЕМИ+» згідно код КВЕД відноситься 80.10 Діяльність приватних охоронних служб.

У період з 07.05.2012 року по 21.05.2012 року, Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси проведено планову виїзну перевірку ТОВ «ТЕХНОСИСТЕМИ+» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року.

За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси складено акт №3352/22-50/33659565 від 12.06.2012 року (т.І, а.с.17-71).

У вищевказаному акті зазначено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси встановлені порушення ТОВ «ТЕХНОСИСТЕМИ+»:

п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283/97-ВР від 22.05.1997 року, зі змінами та доповненнями; п.135.2 ст.135, п.137.1 п.137, п.138.1 ст.138, п.139.9 ст.139 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено податок на прибуток в сумі 1888908,00 гривень, у тому числі по періодах: у 1-4 кварталах 2009 року на 415794,00 гривень; у 1, 3-4 кварталах 2010 року на 580061,00 гривень; у 1-3 кварталах 2011 року 893053,00 гривень та зменшено від`ємне значення об`єкта оподаткування податку на прибуток на 200015,00 гривень у 4 кварталі 2011 року;

пп.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 3 квітня 1997 року, п.198.3, п.198.4, п.198.5 ст.198 Податкового Кодексу України у результаті чого підприємством занижено ПДВ на загальну суму 750066,00 гривень, у тому числі по періодах: у січні 2009 року на 77260,00 гривень; у лютому 2009 року на 80843,00 гривень; у березні 2009 року на 77432,00 гривень; у квітні 2009 року на 9317,00 гривень; у травні 2009 року на 6774,00 гривень; у червні 2009 року на 9200,00 гривень; у липні 2009 року на 9150,00 гривень; у серпні 2009 року на 9304,00 гривень; у вересні 2009 року на 11765,00 гривень; у жовтні 2009 року на 12004,00 гривень; у листопаді 2009 року на 15008,00 гривень; у грудні 2009 року на 14580,00 гривень; у січні 2010 року на 14340,00 гривень; у лютому 2010 року на 14827,00 гривень; у березні 2010 року на 12200,00 гривень; у вересні 2010 року на 24405,00 гривень; у жовтні 2010 року на 108501,00 гривень; у листопаді 2010 року на 121203,00 гривень; у грудні 2010 року на 121771,00 гривень; у січні 2011 року на 121521,00 гривень; у лютому 2011 року на 105859,00 гривень; у березні 2011 року на 127284,00 гривень; у квітні 2011 року на 85442,00 гривень; у липні 2011 року на 103527,00 гривень; у серпні 2011 року на 113710,00 гривень;

пп.3.1.3 п.3.1 ст. 3, пп.4.2.1 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7, пп.8.1.1, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8, пп.9.12.2 п.9.2 ст.9, пп.16.3.5 п.16.3 ст.16, абзацу «а» п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-IV від 22.05.2003 року, у результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час проведення перевірки питань щодо правильності нарахування та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету за грудень 2010 року у сумі 183,75 гривень;

пп.163.1.2 п.163, пп.164.2.2 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, пп.168.1.1, пп.168.1.2 п.168.1 ст.168, п.177.6 ст.177, абзацу «а» п.171.2 ст.171 Податкового кодексу України, у результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету за листопад 2011 року у сумі 630,00 гривень.

На підставі Акту перевірки №3352/22-50/33659565 від 12.06.2012 року, Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси були винесені податкові повідомлення-рішення:

№0001012200 від 21 червня 2012 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 613954,00 гривень у тому числі за основним платежем 498236,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями 115718,00 гривень (т.І, а.с.14);

№0001022200 від 21 червня 2012 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 1769854,00 гривень, у тому числі за основним платежем 1594493,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями 175361,00 гривень; (т.І, а.с.15);

№0001002200 від 21 червня 2012 року, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 200015,00 гривень (т.І, а.с.16).

Не погоджуючись з висновками контролюючого органу про порушення податкового законодавства, вважаючи винесені Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси податкові повідомлення-рішення протиправними, ТОВ «ТЕХНОСИСТЕМИ+» звернулось до суду з даною позовною заявою.

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи встановлені обставини справи, а також умови укладених ТОВ «ТЕХНОСИСТЕМИ+» договорів та специфіку господарських операцій, позивач надав суду відповідні, належно оформлені первинні документи, які у сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість, доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про нереальність господарських операцій між ТОВ «ТЕХНОСИСТЕМИ+» та його контрагентами.

Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 року (далі Податковий кодекс).

У свою чергу, відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 року (який втратив чинність з 01 квітня 2011 року, за винятком деяких положень, у зв`язку з набранням чинності Податковим кодексом, але був чинний на момент виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно з підпунктом 5.2.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 року, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 року визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу (пункт 138.2 цієї статті).

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу, до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Абзацами 1, 2 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року (який втратив чинність з 01 січня 2011 року у зв`язку з набранням чинності Податковим кодексом, але був чинним на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року (абзац 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі, в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (у редакції до внесення змін Законом України №408-VI від 04 липня 2013 року).

За змістом підпункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Як встановлено статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-ХІV від 16.07.1999 року (далі - Закон №996-ХІV у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), цей закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до статті 1 Закону №996-ХІV, бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; зобов`язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди; економічна вигода - потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів.

Згідно статті 3 Закону №996-ХІV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

З аналізу вищенаведених норм законодавства вбачається, що право платника податків на збільшення валових витрат та на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів (та/або будування, спорудження останніх), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку на додану вартість, митною декларацією суми витрат на придбання товару (послуг) та податку на додану вартість, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (послуг).

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, у перевіряємий період ТОВ «ТЕХНОСИСТЕМИ+» укладало ряд договорів: з придбання спеціалізованого одягу та обладнання; з перевірки несення служби на охоронюваному об`єкті (з Приватним підприємством «Река» від 21 грудня 2010 року (т.І, а.с.72-73); Приватним підприємством «Інфопроект» №47 від 28 вересня 2010 року (т.І, а.с.118-119); Приватним підприємством «Союз Р.О.» №85 від 20 липня 2011 року (т.І, а, а.с.24-26); про надання послуг з підбору, підготовки та перепідготовки персоналу (з Приватним підприємством «Река» від 27 грудня 2021 року (т.І, а.с.74); про надання послуг диспетчерського контролю (з Об`єднаним акціонерним товариством «АМГ Групп» від 24 березня 2011 року (т.І, а.с.105, т.VІ, а.с.21); з Приватним підприємством «Інфопроект» (т.І, а.с.122); з Приватним підприємством «Об`єктив» договір №55 від 16 червня 2011 року (т.ІІ, а.с.113); на розробку тендерної пропозиції (з Об`єднаним акціонерним товариством «АМГ Групп» від 05 квітня 2011 року (т.І, а.с.106) та від 06 квітня 2011 року (т.І, а.с.107); з Приватним підприємством «Інфопроект» (т.І, а.с.121-136); з надання маркетингових послуг (з Приватним підприємством «Інфопроект» від 23 вересня 2010 року (т.І, а.с.116); з Приватним підприємством «Партнер-Буд і К» від 01 червня 2009 року, від 01 липня 2009 року, від 15 липня 2009 року, 03 серпня 2009 року (т.ІІ, а.с.8-9, 12-13, 16-17, 20-21; з Приватним підприємством «Альянс-ЛВД» від 05 січня 2009 року, від 26 січня 2009 року (т.ІІ, а.с. 144-145); з надання інформаційно-консультаційних послуг (з Приватним підприємством «Партнер-Буд і К» від 25 грудня 2009 року (т.І, а.с.249); з Товариством з обмеженою відповідальністю «Колосок Плюс» від 01 квітня 2009 року (т.ІІ, а.с.61); Товариство з обмеженою відповідальністю «С.В.Б.» від 26 січня 2009 року (т.ІІ, а.с.172); з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер-Груп» від 09 січня 2009 року (т.ІІ, а.с.190); з Приватним підприємство «Компанія Гефест» від 01 жовтня 2009 року, від 12 жовтня 2009 року, від 31 жовтня 2009 року, від 31 липня 2009 року (т.ІІ, а.с.200-203); з Приватним підприємством «Торговий Дім «Преміум» від 25 жовтня 2009 року (т.ІІ, а.с.224); з Товариством з обмеженою відповідальністю «Дімаркет» від 20 січня 2009 року (т.ІІІ, а.с.28); з Товариством з обмеженою відповідальністю «Кварц Люкс» від 06 січня 2009 року (т.ІІ, а.с.17); з Товариством з обмеженою відповідальністю «Дюна ЛТД» від 05 січня 2009 року (т.ІV, а.с.62); з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерграф» від 02 квітня 2009 року (т.ІІІ, а.с.55); з виконання технічних умов з розподілу постів, обладнання та організації несення служби на постах, проведення інструктажів та навчання робітників з питань забезпечення безпеки діяльності підприємства з Товариством з обмеженою відповідальністю «Норвиг-Юг» від 02 вересня 2010 року (т.ІІ, а.с.40); з виконання монтажних робіт систем охоронного відеоспостереження та систем охоронної сигналізації, з обладнання та матеріалів замовника з Товариством з обмеженою відповідальністю «Тіса Інвест» (договір №39 від 20 вересня 2010 року (т.ІІ, а.с.58-59).

Суд зауважує, що укладені ТОВ «ТЕХНОСИСТЕМИ+» договори повністю узгоджуються з його господарською діяльністю - надання послуг пов`язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян, інформаційно-консультаційного навчання, забезпечення комерційної діяльності, детективна діяльність, послуги у галузі комерційної та виробничої діяльності (згідно оновленого статуту товариства).

Зокрема, згідно вищевказаних договорів перевірки несення служби на охоронюваному об`єкті, ТОВ «ТЕХНОСИСТЕМИ+» доручає та зобов`язується сплатити, а виконавці зобов`язуються на платній основі надавати замовнику послуги з перевірки несення служби на охоронюваному замовником об`єкті.

Реальність вказаних договорів підтверджується наявними у матеріалах справи копіями договорів, запитами замовника, актами виконаних робіт, постовими відомостями, посвідченнями на перевірку вахти, тощо (т.І, а.с.137, 157-158, 163-164, 167-168, 172-173, 181-182, 195-196, 207-208, 217-218, 229-230, 241-242, 245, т.ІІ, а.с.27-36, т.VІ, а.с.74-98, т.VІ, а.с.101-112).

На виконання умов договорів з підбору, підготовки та перепідготовки персоналу, ТОВ «ТЕХНОСИСТЕМИ+» доручало, а виконавці зобов`язувалися, у відповідності до вимог замовника, підшукувати персонал із громадян України на постійну та тимчасову роботу, а замовник зобов`язувався оплачувати послуги виконавця у порядок та строк, обумовлені договорами.

Реальність вказаних договорів з підбору персоналу підтверджується наявними у матеріалах справи копіями договорів, податковими накладними, актами приймання наданих послуг, замовленнями ТОВ «ТЕХНОСИСТЕМИ+» на пошук охоронців, наказами про прийняття на посаду, тощо (т.І, а.с.75-104, т.VІ, а.с. 42-74).

Згідно договорів про надання послуг диспетчерського контролю, виконавцями, за запитом ТОВ «ТЕХНОСИСТЕМИ+», надавалися послуги диспетчерів-контролерів по слідкуванню за інженерним та технічним станом безпеки об`єктів контролю, координації взаємодії замовника з адміністрацією об`єктів контролю, регулювання з використанням засобів зв`язку дій представників замовника у випадку виникнення загроз безпеки об`єктам контролю, за об`єктами контролю з використанням стаціонарних та мобільних пунктів спостереження.

Безпосереднє виконання вищевказаних договорів підтверджується наявними у матеріалах справи актами-приймання робіт (надання послуг), податковими накладними (т.І, а.с.114-115, т.VІ, а.с. 16, 22, 27, 32, 34), рахунками-фактурами (т.VІ, а.с.17, 23, 28, 32-33, 35), запитами та дислокаціями об`єктів (т.VІ, а.с.18-20, 24-26, 29-31, 36-38), (т.І, а.с.165-166, 187-188, 211-212, 243-244, т.ІІ, а.с.113, 116-117,130-131), тощо.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу, що господарська діяльність позивача здійснювалась на усій території України, а тому, ТОВ «ТЕХНОСИСТЕМИ+» укладалися договори з проведення маркетингових досліджень щодо привабливості кон`юнктури ринку приватної охорони у різних регіонах України, з консультаційного обслуговування щодо бухгалтерських та правових питань, на розробку тендерної пропозиції учасника торгів.

Згідно договорів про надання маркетингових послуг, виконавці зобов`язувалися провести дослідження на теми, наприклад, «Системи охоронної сигналізації», «Структура ринку охоронно-детективних послуг», «Діяльність приватних детективів та охоронних підприємств на ближньому зарубіжжі», «Бізнес-планування», «Проблеми діяльності приватних охоронних структур», а замовник зобов`язувався сплатити виконавцям винагороду.

Реальність проведення маркетингових досліджень на замовлення ТОВ «ТЕХНОСИСТЕМИ+» підтверджується наявними у матеріалах справи податковими накладними, актами здачі-прийняття робіт та інформаційними звітами (т.І, а.с.138, 153, 156, 159, 162, 169, 171, 174, 178, 246, а.с.154-155, 160-161, 170, 175-177, 247-248, т.ІІ, а.с.10-11, 14-15, 18-19, 22-23, т.ІІ, а.с.146-171).

На виконання умов договорів на розробку тендерної пропозиції, ТОВ «ТЕХНОСИСТЕМИ+» доручало, а виконавці зобов`язувалися надати послуги з розробки тендерної пропозиції учасника торгів.

Реальність договорів на розробку тендерної пропозиції підтверджується актами прийманнями робіт (надання послуг), податковими накладними, (т.І, а.с.108-113, 139-152, 179-180, 183-186, 199-200, 213, 216, 231-232, 235-236, 239-240).

Судом встановлено, що ТОВ «ТЕХНОСИСТЕМИ+» приймало участь у численних тендерах, що підтверджується копіями листів, заявок на участь у тендері, тощо, наявних матеріалах справи. Зокрема, тендер Державного підприємства Національна Енергетична компанія «Укренерго», Державного підприємства «Уладівський спиртовий завод», ВП «Атомремонтсервіс», Донецького філіалу ДП «Український державний центр радіочастот» та інших (т.VІ, а.с.113-202).

Також, згідно договорів на надання інформаційно-консультаційних послуг, ТОВ «ТЕХНОСИСТЕМИ+» надавалися послуги з консультаційного обслуговування з питань комерційної діяльності та керування Прат, податкового та підприємницького права, безпеки підприємницької діяльності, безпеки особистості та іншим питанням, пов`язаним з господарською діяльністю позивача.

Реальність укладених договорів з надання інформаційно-консультаційних послуг підтверджується актами здачі-прийняття робіт, податковими накладними, тощо (т.І, а.с.189-194, 197-198, 201-206, 209-210, 214-215, 219-228, 233-234, 237-238, 250, т.ІІ, а.с.1-7, 62-65, 120-129, 132-142, 173-189, 191-199, 204-223, 225-244, т.ІІІ, а.с. 5-16, 18-27, 29-46, 47-54).

Крім того, ТОВ «ТЕХНОСИСТЕМИ+» укладало договір №39 від 20 вересня 2010 року (т.ІІ, а.с.58-59) з Товариством з обмеженою відповідальністю «Тіса Інвест».

Згідно пункту 1.1 Договору №39 від 20 вересня 2010 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Тіса Інвест» приймає на себе зобов`язання по виконанню монтажних робіт систем охоронного відеоспостереження та систем охоронної сигналізації, з обладнання та матеріалів замовника.

Фактичне виконання умов договору підтверджується податковими накладними, сметами, актами приймання-передачі обладнання та матеріалів, тощо (т.ІІ, а.с.55-57).

Сплата ТОВ «ТЕХНОСИСТЕМИ+» грошових коштів на адресу контрагентів підтверджується наявними у матеріалах справи копіями банківських виписок (т.ІІІ, а.с.91-160).

Дослідивши надані позивачем документи, суд апеляційної інстанції вважає, що вони відповідають вимогам ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність до первинних документів, оскільки містять відомості про укладені угоди, замовника послуг та виконавця, розкривають зміст наданих послуг, який відповідає умовам договорів, період надання послуг, вартість наданих послуг, а також місця де зазначені послуги були надані. Тобто, вказані документи підтверджують здійснення господарських операцій та розкривають їх зміст та обсяг у достатньому для формування обліку обсязі.

У свою чергу, під час здійснення перевірки ТОВ «ТЕХНОСИСТЕМИ+», Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси дійшла висновку про нереальність господарських операцій позивача з вищевказаними контрагентами.

Суд звертає увагу, що висновок контролюючого органу про фіктивність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, базувався виключно на підставі податкової інформації, що надавалися іншими територіальними підрозділами Державної податкової служби, зокрема, листі Алчевської ОДПІ №36978/231/475 від 03.11.2011 року про незнаходження ПП «Ново-Ком» за юридичною адресою; актом Алчевської ОДПІ «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Ардея-Тех» за період січень - квітень 2011 року»; службовою запискою ВПМ у ДПІ у Малиновському районі м. Одеси №2066 від 11.11.2011 року щодо сумнівів реальності здійснення фінансово-господарської діяльності (т.І, а.с.22).

Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси в акті перевірки вказувалося, що фінансово-господарська діяльність контрагентів ТОВ «ТЕХНОСИСТЕМИ+» здійснюється поза межами правого поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільно-правової дієздатності товариствами, а тому, фінансово-господарські взаємовідносини з такими контрагентами вчинені без наміру створення правових наслідків.

Однак, суд зауважує, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду (справа №2а/1570/10428/2011) задоволено позовні вимоги TOB «АМГ Груп» у частині визнання протиправними дій ДПІ у Малиновському районі м. Одеси щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки TOB «АМГ Груп» з питань формування податкового кредиту та податкових зобов`язань з ПДВ за січень-квітень 2011 року, а також у частині визнання протиправними дій ДПІ у Малиновському районі м. Одеси щодо включення до акту перевірки №301/23-214/37280436 від 11.11.2011 року висновків щодо нікчемності правочинів укладених TOB «АМГ Груп» при придбанні товарів (послуг), за якими сформовані податковий кредит та податкове зобов`язання цього підприємства з ПДВ за січень-квітень 2011 року та відсутності факту передачі за цими угодами.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2012 року залишено без змін постанову Одеського окружного адміністративного суду (справа № 2а/1570/10346/2011) про задоволення позовних вимог ПП «Река» у частині визнання протиправними дій ДПІ у Малиновському районі м. Одеси щодо проведення перевірки та складання акту перевірки №303/23-513/36919740-2380 від 14.11.2011 року.

Тобто, аналіз змісту Акту перевірки, свідчить про те, що податковий орган, фактично не дослідивши наявні у позивача первинні документи щодо формування податкового кредиту, вважає його формування неправомірним з посиланням на податкову інформацію щодо контрагентів позивача. Проте колегія суддів вважає, що податкова інформація може бути лише підставою для проведення перевірки підприємства проте ніяк не для висновків щодо порушення ним податкового законодавства, оскільки саме позивачем дотримано вимог податкового законодавства по господарським операціям з вказаними контрагентами. Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податків-покупця від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених господарських операцій, суб`єкт господарювання не може відповідати за порушення, допущені його контрагентом, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. ТОВ «Техносистеми +» надані всі документи, які свідчать про реальність здійснення господарської діяльності, а в Акті перевірки відсутні будь-які докази про причетність позивача до порушень допущених його контрагентами.

Крім того, відповідно до Господарського Кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

За приписами частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постановах від 04.12.2018 року по справі №814/788/14, від 30.11.2018 року по справі №820/4698/17, від 14.02.2018 року по справі № 804/15887/14, від 23 липня 2020 року по справі №816/1122/16.

Саме така позиція зазначена у рішенні Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України». У п.38 рішення зазначено: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

Згідно з частиною другою статті 6 КАС України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Також, будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом у розумінні процесуального Закону.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові по справі №0870/370/12 від 05 лютого 2019 року та №820/6402/15 від 24 червня 2020 року.

Суд апеляційної інстанції критично оцінює посилання апелянта на відсутність у контрагентів позивача достатніх трудових ресурсів, складських приміщень для зберігання товару, оскільки сама по собі наявність або відсутність у контрагентів основних фондів, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником. При цьому залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Зазначений висновок суду відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові по справі №2а/1770/3360/12 від 30.01.2018 року.

Суд наголошує, що надана відповідачем податкова інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

У свою чергу, зустрічні перевірки контрагентів позивача Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси не проводилися, доказів протилежного матеріали справи не містять.

Щодо посилань контролюючого органу на не надання ТОВ «ТЕХНОСИСТЕМИ+» товарно-транспортних накладних щодо автотранспортних послуг, суд зауважує, що позивачем надавалися послуги з охорони, а не послуги перевізника.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи; вона є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити.

У свою чергу, товарно-транспортна накладна не є документом первинного бухгалтерського обліку, яка підтверджує придбання та/або продаж товарно-матеріальних цінностей (товару). Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

Таким чином, суд критично ставиться до посилань контролюючого органу, що відсутність товарно-транспортних накладних свідчить про нереальність господарських операцій автотранспортних послуг позивача, оскільки ТОВ «ТЕХНОСИСТЕМИ+» вказані послуги використовувалися для забезпечення господарського процесу надання послуг з охорони, а не перевезення товарів від продавця до покупця.

Стосовно посилань податкового органу на не включення ТОВ «ТЕХНОСИСТЕМИ+» до складу валового доходу вартість безоплатно отриманих товарів (послуг) в сумі 5000,00 гривень, суд зауважує, що товари/послуги, які отримані платником ПДВ та не оплачені протягом терміну позовної давності, вважаються безоплатно отриманими, оскільки відсутній факт їх придбання, як це передбачено пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу, а тому, право на податковий кредит щодо таких товарів/послуг у платника податку відсутнє зі спливом 1095 днів.

Враховуючи вищевикладене, посилання контролюючого органу на завищення ТОВ «ТЕХНОСИСТЕМИ+» податкового кредиту та заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість з ПП «Партнер-Буд і К» за сумою кредиторської заборгованості за договором від 25.12.2009 року та акту від 19.01.2010 року, не ґрунтується на нормах чинного у період перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень законодавства, оскільки вказане коригування повинно бути здійснено зі спливом терміну 1095 днів.

Крім того, позивачем було з власної ініціативи надано Висновок судового експерта Бочкарьової Еммілії Іванівни (свідоцтво №216 від 21.04.2000 року, видане на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України) №256 від 24 січня 2022 року (т.VІІ, а.с.189-224).

Згідно висновку судового експерта Бочкарьової Еммілії Іванівни №256 від 24 січня 2022 року, за результатами проведеного дослідження наданих документів, зазначені в Акті №3352/22-50/33659565 від 12.06.2012 року обґрунтування порушення ТОВ «ТЕХНОСИСТЕМИ+» п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.135.2 ст.135, п.137.1 п.137, п.138.1 ст.138, п.139.9 ст.139 Податкового кодексу; пп.7.4.1, 7.4,4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.3, п.198.4, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу - нормативно не підтверджуються.

Внаслідок чого, зазначене в Акті №3352/22-50/33659565 від 12.06.2012 року заниження ТОВ «ТЕХНОСИСТЕМИ+» податку на прибуток в сумі 1888908,00 гривень та зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком надприбуток на 200015,00 гривень у 4 кварталі 2011 року, заниження ТОВ «ТЕХНОСИСТЕМИ+» податку на додану вартість на загальну суму 750066,00 гривень - документально не підтверджується.

Крім того, в Акті №3352/22-50/33659565 від 12.06.2012 року визнано відповідність відображення обліку розрахунків ТОВ «ТЕХНОСИСТЕМИ+» за господарською операцією з постачальником ПП «Партнер-Буд и К» за договором від 25.12.2009 року та акту від 19.01.2010 року, з урахуванням здійсненного коригування кількісних та вартісних показників, у відповідності до норм чинного законодавства України, що регламентують ведення обліку з податку на прибуток підприємств на підставі даних бухгалтерських облікових регістрів.

Зазначене в Акті №3352/22-50/33659565 від 12.06.2012 року обґрунтування завищення податкового кредиту та заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість ТОВ «ТЕХНОСИСТЕМИ+» за господарською операцією з постачальником ПП «Партнер-Буд и К» за сумою кредиторської заборгованості за договором від 25.12.2009 року та акту від 19.01.2010 року, законодавчо не обґрунтовано, так як дане коригування податкового кредиту та податкових зобов`язань з податку на додану вартість у відповідності до вимог положень п.198.3. ст.198 Податкового кодексу повинно бути здійснено після спливу терміну позовної давності 1095 днів.

Суд враховує, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Суд зазначає, що реальність господарських операцій ТОВ «ТЕХНОСИСТЕМИ+» з його контрагентами підтверджується наявною у матеріалах справи первинною документацією, яка надавалася контролюючому органу, проте не була ним врахована.

Суд зауважує, що одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до статті 4 Податкового кодексу України, є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв`язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

У свою чергу, під час судового розгляду справи, відповідачем не було надано доказів фіктивного виконання ТОВ «ТЕХНОСИСТЕМИ+» укладених договорів, а вказані доводи податкового органу про нереальність господарських операцій позивача, фактично базуються лише на припущеннях контролюючого органу, податковій інформації та даних Єдиного реєстру податкових накладних щодо контрагентів позивача.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що враховуючи встановлені обставини справи, а також умови укладених ТОВ «ТЕХНОСИСТЕМИ+» договорів та специфіку господарських операцій, суд дійшов висновку, що позивач надав суду відповідні, належно оформлені первинні документи, які у сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість, доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою обов`язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на такого суб`єкта, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про нереальність господарських операцій між ТОВ «ТЕХНОСИСТЕМИ+» та його контрагентами.

Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 січня 2022 року залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 січня 2022 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОСИСТЕМИ+» до Головного управління ДПС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий суддя: М. П. Коваль

Суддя: О.О. Кравець

Суддя: К.В. Кравченко