Постанова

від 28.06.2022 по справі 620/11708/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/11708/21 Суддя (судді) першої інстанції: Клопот С.Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Безименної Н.В., Кучми А.Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Семенівка Агро Плюс» на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року (повний текст виготовлено 23 листопада 2021 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Семенівка Агро Плюс» до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування припису, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2021 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Семенівка Агро Плюс», звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 01 вересня 2021 року за № 494-ДК/0269ПР/03/01/-21;

- визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 01 вересня 2021 року за № 494-ДК/0270ПР/03/01/-21.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема щодо повноти дослідження обставин справи.

В обгрунтування апеляційної скарги позивач вказує про наянвість двох постанов про накладення адміністративного стягнення з одним і тим самим номером та датою, одну з яких скасовано. Також, апелянт зазначає, що приписи винесені неповновжною особою, а земельна ділянка без кадастрового номеру не є об`єктом цивільних прав.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Семенівка Агро Плюс» на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Семенівка Агро Плюс» до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування припису та призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

18 січня 2022 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, в якому відповідач підтримує правову позицію суду першої інстанції та просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач наводить доводи, аналогічні викладеним у відзиві в суді першої інстанції та зазначає, зокрема, що головні спеціалісти, які безпосередньо здійнюють державний нагляд (контроль) є одночасно державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель на відповідній території.

17 січня 2022 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла відповідь Товариства з обмеженою відповідальністю «Семенівка Агро Плюс» на відзив відповідача, в якій позивач наводить доводи, попередньо викладені ним в апеляційній скарзі

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2022 року продовжено строк розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Семенівка Агро Плюс» на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року на розумний строк, достатній для всебічного та повного розгляду справи.

Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, відповіді на відзив, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 11.08.2021 Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області видано наказ № 494-ДК «Про здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності», згідно з яким державному інспектору у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог земельного законодавства України про охорону земель на території Чернігівської області Гулаку М.М. було доручено у термін з 12 по 19 серпня 2021 року здійснити захід державного контролю за дотриманням земельного законодавства шляхом проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства під час використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності, як об`єктів перевірки, на території Семенівської міської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області, кадастрові номери 7424784500:23:001:0002, 7424710100:26:001:1972, 7424710100:26:001:2261 та земельної ділянки без кадастрового номеру площею 3,0000 га, що знаходиться суміжно із земельною ділянкою з кадастровим номером 7424710100:26:001:0826.

Актами від 19 серпня 2021 року № 494-ДК/0235/АО/10/01/-21 та № № 494-ДК/0236/АО/10/01/-21 встановлено, що згідно викопіювання наданого відділом 3 управління у Новгород-Сіверському району Головного управління земельна ділянка без кадастрового номера (землі запасу) загальною площею 6,7494 га в користуванні не перебуває. В одному земельному масиві з нею розташовані земельні ділянки приватної власності з кадастровими номерами 7424710100:26:001:0832 та 7424710100:26:001:0823, які перебувають в оренді ТОВ «Семенівка Агро Плюс». При огляді на місцевості за участі сертифікованого інженера-землевпорядника ОСОБА_1 та начальника відділу земельних відносин та агропромислового розвитку Семенівської міської ради 3доти О.В. встановлено, що частина земельної ділянки площею 6,7494 (землі запасу) на площі 2,8557 га та земельні ділянки з кадастровими номерами 7424710100:26:001:0832 та 7424710100:26:001:0823 засіяні одним видом сільськогосподарської культури (кукурудза). Площа земельної ділянки та місцезнаходження її поворотних точок визначено в натурі (на місцевості) інженером-землевпорядником за допомогою комплексу GPS приймачів геодезичного призначення Leica SR 20 №№61337, 30886.

Окрім того, земельна ділянка з кадастровим номером 7424784500:23:001:0002 комунальної форми власності в оренді не перебуває.

Суміжні з нею земельні ділянки приватної власності з кадастровими номерами 7424710100:26:001:1820 та 7424710100:26:001:0370 перебувають в оренді ТОВ «Семенівка Агро Плюс».

При огляді на місцевості за участі сертифікованого інженера-землевпорядника ОСОБА_1 та начальника відділу земельних відносин та агропромислового розвитку Семенівської міської ради Здоти О.В. встановлено, що частина земельної ділянки площею з кадастровим номером 7424784500:23:001:0002 на площі 1,2330 га та земельні ділянки з кадастровими номерами 7424710100:26:001:1820 та 7424710100:26:001:0370 засіяні одним видом сільськогосподарської культури (кукурудза). Площа земельної ділянки та місцезнаходження її поворотних точок визначено в натурі (на місцевості) інженером-землевпорядником за допомогою комплексу GPS приймачів геодезичного призначення Leica SR 20 №№61337, 30886.

Оскільки перевіркою було виявлено факти самовільного зайняття земель комунальної власності ТОВ «Семенівка Агро Плюс», відповідно до приписів частини першої статті 144 ЗК України та з метою усунення виявлених порушень земельного законодавства державним інспектором, у відношенні позивача було винесено оскаржувані приписи про усунення виявлених порушень від 01.09.2021 №494-ДК/0269Пр/03/01/-21 та №494-ДК/0270Пр/03/01/-21.

Вважаючи приписи про усунення виявлених порушень протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Суд першої інстанції у задоволенні адміністративного позову відмовив та зазначив, що перевірка дотримання вимог земельного законодавства під час використання земель комунальної власності, як об`єктів перевірки, на території Семенівської міської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області, була проведена у відповідності до вимог Закону №963-IV.

З огляду на те, що проведеною перевіркою правомірно та підставно встановлено факт самовільного зайняття ТОВ «Семенівка Агро Плюс» частини земельних ділянок на площах 2,8557 га та 1,2330 га, які є землями комунальної власності, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувані приписи є законними та прийнятими в межах повноважень, а отже підстав для визнання їх протиправними та скасування у суду немає.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

За нормами статті 2 ЗК України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

У відповідності до статті 187 ЗК України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Приписами статті 188 ЗК України визначено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

За вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2016 №482 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності є завданнями Держгеокадастру.

Відповідно до підпункту 25-1 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15, Держгекадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використання та охороною земель усіх категорій і форм власності.

Згідно із вказаним положенням Головне управління Держгеокадастру наділено повноваженнями щодо здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів. При цьому об`єктом контролю є всі землі на території України, а також порядок їх використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами.

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель визначає Закон №963-IV, який спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

У статті 4 цього Закону визначено, що об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Статтею 5 Закону №963-IV встановлено, що державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Положеннями статті 6 Закону №963-IV передбачено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать зокрема здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю та виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням.

Відповідно до статей 9, 10 Закону №963-IV державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом, зокрема, проведенням перевірок. Державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право:

безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель;

давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків;

складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності;

у разі неможливості встановлення особи правопорушника земельного законодавства на місці вчинення правопорушення доставляти його до органів Національної поліції чи до приміщення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради для встановлення особи порушника та складення протоколу про адміністративне правопорушення;

викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від них усних або письмових пояснень з питань, пов`язаних з порушенням земельного законодавства України;

передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення;

проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням земельного законодавства України;

звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Зміст наведених норм дозволяє зробити висновок, що контроль за використанням та охороною земель є прямим обов`язком інспекторів, однак законодавством визначено перелік конкретних дій та заходів на вчинення яких уповноважено державних інспекторів.

В контексті вищевикладеного, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про відсутність у посадової особи відповідача повноважень на проведення перевірки та винесення оскаржуваних приписів, оскільки матеріалами справи підтверджується, що приписи від 01.09.2021 №494-ДК/0269Пр/03/01/-21 та №494-ДК/0270Пр/03/01/-21 винесені головним спеціалістом відділу державного контролю за використанням та охороною земель № 3 Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області державним інспектором Гулак М.М., що повністю узгоджується з наведеними приписами законодавства.

Окрім того, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що норми Закону №877-V стосуються безпосередньо сфери господарської діяльності суб`єктів господарювання та не стосуються перевірок дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель, а тому на спірні правовідносини розповсюджуються норми Закону №963-IV.

Такий висновок відповідає судовій практиці Верховного Суду, викладеній у постановах від 13.03.2019 у справі №826/11708/17, від 27.02.2020 у справі №8181/1512/17, від 05.10.2020 у справі №420/6054/19, від 11.06.2021 у справі №818/970/17, від 15.07.2021 у справі №0840/3368/18, від 28.07.2021, та від 04.11.2021 у справі №818/1365/17, і колегія суддів не вбачає підстав відступати від такої.

Оскільки предметом перевірки був об`єкт - земельні ділянки, а не суб`єкт господарювання, відповідно у суду відсутні підстави діяти всупереч вимог частини п`ятої статті 242 КАС України, згідно якої при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зважаючи на наведене, посадові особи ГУ Держгеокадастру також повинні були дотримуватися саме вимог Закону України від 19.06.2003 №963-IV «Про державний контроль за використання та охороною земель».

Відтак, правильне застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин положень Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» вказує на необґрунтованість доводів скаржника про порушення встановленого Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» порядку проведення перевірки.

Згідно із інформацією зазначеною в актах від 19 серпня 2021 року № 494-ДК/0235/АО/10/01/-21 та № № 494-ДК/0236/АО/10/01/-21, згідно викопіювання наданого відділом 3 управління у Новгород-Сіверському району Головного управління земельна ділянка без кадастрового номера (землі запасу) загальною площею 6,7494 га в користуванні не перебуває. В одному земельному масиві з нею розташовані земельні ділянки приватної власності з кадастровими номерами 7424710100:26:001:0832 та 7424710100:26:001:0823, які перебувають в оренді ТОВ «Семенівка Агро Плюс». При огляді на місцевості за участі сертифікованого інженера-землевпорядника ОСОБА_1 та начальника відділу земельних відносин та агропромислового розвитку Семенівської міської ради 3доти О.В. встановлено, що частина земельної ділянки площею 6,7494 (землі запасу) на площі 2,8557 га та земельні ділянки з кадастровими номерами 7424710100:26:001:0832 та 7424710100:26:001:0823 засіяні одним видом сільськогосподарської культури (кукурудза). Площа земельної ділянки та місцезнаходження її поворотних точок визначено в натурі (на місцевості) інженером-землевпорядником за допомогою комплексу GPS приймачів геодезичного призначення Leica SR 20 №№61337, 30886.

Окрім того, земельна ділянка з кадастровим номером 7424784500:23:001:0002 комунальної форми власності в оренді не перебуває. Суміжні з нею земельні ділянки приватної власності з кадастровими номерами 7424710100:26:001:1820 та 7424710100:26:001:0370 перебувають в оренді ТОВ «Семенівка Агро Плюс».

При огляді на місцевості за участі сертифікованого інженера-землевпорядника ОСОБА_1 та начальника відділу земельних відносин та агропромислового розвитку Семенівської міської ради Здоти О.В. встановлено, що частина земельної ділянки площею з кадастровим номером 7424784500:23:001:0002 на площі 1,2330 га та земельні ділянки з кадастровими номерами 7424710100:26:001:1820 та 7424710100:26:001:0370 засіяні одним видом сільськогосподарської культури (кукурудза). Площа земельної ділянки та місцезнаходження її поворотних точок визначено в натурі (на місцевості) інженером-землевпорядником за допомогою комплексу GPS приймачів геодезичного призначення Leica SR 20 №№61337, 30886.

Згідно із статтею 1 Закону №963-IV, самовільне зайняття земельної ділянки це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

За приписами статі 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані, зокрема, забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.

Частиною другою статті 212 ЗК України визначено, що приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

У зв`язку із цим, оскільки перевіркою було виявлено факти самовільного зайняття земель комунальної власності ТОВ «Семенівка Агро Плюс», посадовою особою відповідача було складено оскаржувані приписи про усунення виявлених порушень від 01.09.2021 №494-ДК/0269Пр/03/01/-21 та №494-ДК/0270Пр/03/01/-21, яким вимагалося від позивача у 30-ти денний термін з дня отримання припису усунути виявлене порушення земельного законодавства, а саме звільнити самовільно зайняту земельну ділянку або оформити правовстановлюючі документи.

Статтею 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно із статтею 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 цього Кодексу визначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

У постанові від 20.02.2020 у справі №1940/1655/18 Верховний Суд у схожих правовідносинах сформував наступний правовий висновок: «…, що будь-які дії, направлені на фактичне використання земельної ділянки без оформлення права власності на земельну ділянку або права постійного користування чи права оренди земельної ділянки в порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», є самовільним заняттям земельної ділянки».

Доказів оформлення права користування (оренди) спірних земельних ділянок в порядку, встановленому статтями 125, 126 ЗК України, позивачем не надано.

В контексті спірних правовідносин колегія суддів враховує, що згідно із статтею 211 ЗК України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Отже, з огляду на встановлення факту користування позивачем спірними земельними ділянками без правовстановлюючих документів, вимоги приписів від 01.09.2021 №494-ДК/0269Пр/03/01/-21 та №494-ДК/0270Пр/03/01/-21 є обґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги зводяться до обгрунтування неправомірності постанов про накладення адміністративного стягнення, однак, колегія суддів звертає увагу, що предметом спору в межах даної справи є правомірність винесення приписів про усунення виявлених правопорушень, а не правомірність постанов.

Отже, доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Семенівка Агро Плюс» до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування припису.

Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.

Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, відповіді на відзив, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Семенівка Агро Плюс» на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді Н.В. Безименна,

А.Ю. Кучма