Постанова

від 28.06.2022 по справі 495/3521/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

29 червня 2022 року

м. Київ

справа № 495/3521/18

провадження № 61-18535св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

третя особа - Територіальна громада смт Затока в особі Затоківської селищної ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 , подану представником - адвокатом Гамаром Валерієм Івановичем, на постанову Одеського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Гірняк Л. А., Сегеди С. М., Цюри Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області та просили:

- виділити в натурі майно, що належить ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності, а саме: 47/200 частини нежилої будівлі магазину № № НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , до якого входить торгівельний зал площею 28,8 кв.м та підсобка площею 28,0 кв.м, тобто приміщення НОМЕР_5, що входить до складу приміщень № НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_1, НОМЕР_2 нежилої будівлі магазину № НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , загальною площею 256,7 кв.м та визнати право власності на нього ОСОБА_1 ;

- виділити в натурі майно, що належить ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності, а саме: 47/200 частини нежилої будівлі магазину № № НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , до якого входить торгівельний зал площею 41,5 кв.м та підсобка площею 17,4 кв.м, тобто приміщення НОМЕР_6, що входить до складу приміщень № НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_1, НОМЕР_2 нежилої будівлі магазину № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 літ. «А» будинку АДРЕСА_2 , загальною площею 256,7 кв.м та визнати право власності на нього ОСОБА_2 ;

- припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на нежилу будівлю магазину № НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 .

На обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 10 січня 2002 року вони придбали у територіальної громади смт Затока в особі Затоківської селищної ради у власність в рівних частках 47/100 частин нежилої будівлі магазину № № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , які складаються з: нежилої будівлі магазинів № № НОМЕР_1 , 4 - 1 - торгівельний зал площею 60 кв.м, 2- підсобне приміщення площею 59,6 кв.м, всього загальною площею 119,6 кв.м, розташованого: АДРЕСА_2 .

Співвласниками вказаної нежитлової будівлі магазину № № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 загальною площею 256,7 кв.м, літ «А», також є:

- ОСОБА_3 - 20/100 частин на підставі договору купівлі-продажу від 03 червня 2005 року, посвідченого Щукіною Л. С., приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області. Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 9235172 від 11 вересня 2013 року вона є власником земельної ділянки 0,0119 га для експлуатації та обслуговування магазину № НОМЕР_2 а за адресою: АДРЕСА_4 ;

- ОСОБА_4 - 33/100 на підставі договору від 10 січня 2002 року з територіальною громадою смт Затока в особі Затоківської селищної ради. На підставі державного акту серії ЯЕ № 115327 вона є власником земельної ділянки 0,0111 га для експлуатації та обслуговування магазину № НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_4 .

Згідно рішення виконавчого комітету Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області № 5 від 24 січня 2014 року «Про упорядкування юридичних адрес будівель та земельних ділянок» за адресою: АДРЕСА_2 були надані юридичні адреси новоствореному об`єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_4 :

1) Для будівель та споруд ОСОБА_3 - АДРЕСА_5 ;

2) Для будівель та споруд ОСОБА_4 - АДРЕСА_6 ;

3) Для будівель та споруд ОСОБА_2 - АДРЕСА_7 ;

4) Для будівель та споруд ОСОБА_1 - АДРЕСА_8 ;

Позивачі зазначили, що згідно висновку від 10 жовтня 2013 року щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна за технічними показниками об`єкт може бути поділено та він може мати окрему поштову адресу.

Між приміщеннями, які належать позивачам, та приміщеннями, які належать відповідачам, поставлені перегородки, проведені окремі комунікації, у кожного свій вхід до будинку. Приміщень, якими позивачі користуються спільно з відповідачами, немає.

Позивачі вважають, що вони як співвласники мають право на виділ у натурі частки із спільного майна.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26 грудня 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено в повному обсязі.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачами не доведено, чому ними не укладено договір про виділ нерухомого майна в нотаріальному порядку, оскільки при наявності вказаної нотаріально посвідченої заяви усіх співвласників вони не мали перешкод у вирішенні питання виділу вказаного об`єкту нерухомого майна, а саме - нежилої будівлі магазину № № 3, 4 в договірному нотаріальному порядку, що передбачено частиною четвертою статті 364 Цивільного кодексу України.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26 грудня 2018 року скасовано та прийнято нову постанову.

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - Територіальна громада смт Затока в особі Затоківської селищної ради, про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності, задоволено.

Виділено в натурі майно, що належить ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності, а саме: 47/200 частини нежилої будівлі магазину № № НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , до якого входить торгівельний зал площею 28,8 кв.м та підсобка площею 28,0 кв.м, тобто приміщення НОМЕР_5, що входить до складу приміщень № НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_1, НОМЕР_2 нежилої будівлі магазину № НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , загальною площею 256,7 кв. м та визнано право власності на нього за ОСОБА_1 .

Виділено в натурі майно, що належить ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності, а саме: 47/200 частини нежилої будівлі магазину № № НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , до якого входить торгівельний зал площею 41,5 кв.м та підсобка площею 17,4 кв.м, тобто приміщення НОМЕР_6, що входить до складу приміщень № НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_1, НОМЕР_2 нежилої будівлі магазину № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 літ. «А» будинку АДРЕСА_2 , загальною площею 256,7 кв. м та визнано право власності на нього за ОСОБА_2

Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на нежилу будівлю магазину № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 загальною площею 256,7 кв.м будинку АДРЕСА_2 .

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив із того, що розмір частки позивачів у спірному домоволодінні визначений, є технічна можливість виділу частки нежитлового будинку позивачам в окрему одиницю. Також суд дійшов висновку, що у разі виділу в натурі позивачам належної їм на праві власності частини нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , права відповідачів не будуть порушені.

Узагальнені доводи касаційної скарги

15 листопада 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

представника ОСОБА_4 - адвоката Гамара В. І. на постанову Одеського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року, у якій заявник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції оскаржувана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

31 грудня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Встановлено, що на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 10 січня 2002 року, укладеного між територіальною громадою смт Затока в особі Затоківської селищної ради (з однієї сторони) та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 (з іншої сторони) останні придбали у власність в рівних частках 47/100 частин нежилої будівлі магазину № № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , які складаються з: нежилої будівлі магазинів № № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 - НОМЕР_5 - торгівельний зал площею 60 кв.м, 2- підсобне приміщення площею 59,6 кв.м, всього загальною площею 119,6 кв.м, розташованого: АДРЕСА_2 , на землях держфонду, що складається в цілому з: нежилої будівлі магазину № № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 загальною площею 256,7 кв.м літ. «А», належної на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Затоківської селищної ради 28 грудня 2000 року, зареєстрованого в Білгород-Дністровському МБТІ 28 грудня 2000 року в реєстрову книгу НОМЕР_5 за реєстровим № 47.

У відповідності до реєстраційного посвідчення НОМЕР_5-19 від 18 квітня 2002 року Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації, на підставі договору купівлі-продажу від 10 січня 2002 року за ОСОБА_1 на праві власності зареєстровано 47/200 нежилої будівлі магазинів № № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , розташованої в АДРЕСА_2 .

На підставі реєстраційного посвідчення НОМЕР_5-19 від 18 квітня 2002 року Білгород-Дністровського бюро технічної інвентаризації, на підставі договору купівлі-продажу від 10 січня 2002 року за ОСОБА_2 на праві власності зареєстровано 47/200 нежилої будівлі магазинів № № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , розташованої в АДРЕСА_2 .

У відповідності до договору купівлі-продажу від 03 червня 2005 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Щукіною Л. С., та зареєстрованого в реєстрі під № 536, ОСОБА_3 купила 20/100 частин нежилої будівлі № АДРЕСА_9 , що складається я в цілому з однієї нежилої будівлі магазину № № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , зазначеної на схематичному плані під літ. «А» - загальною площею 256,7 кв.м, розташованої на земельній ділянці площею 481 кв.м.

Окрім того, встановлено, що ОСОБА_3 , як власник 20/100 часток нежилої будівлі магазину № № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 , як власник 47/200 часток нежилої будівлі магазину № № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 , як власник 47/200 часток нежилої будівлі магазину № № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , та ОСОБА_4 , як власник 33/100 часток нежилої будівлі магазину № № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , разом як співвласники зазначеної вище нежилої будівлі магазину № № 3, 4 склали нотаріально посвідчену заяву від 23 грудня 2013 року, якою дали згоду на поділ на самостійні об`єкти нерухомого майна зазначеної вище нежилої будівлі магазину № № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , з припиненням права спільної часткової власності зазначеного вище нерухомого майна, з присвоєнням нових юридичних адрес та видачею нових правовстановлюючих документів на новостворені об`єкти нерухомого майна.

В матеріалах справи наявні складені ФОП ОСОБА_6 висновки №№ 1, 2, 3 щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна від 10 жовтня 2013 року та 30 грудня 2013 року з виділенням в натурі часток, належних співвласникам ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , у нежитловій будівлі магазину № № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 з можливістю мати окрему поштову адресу.

Рішенням виконавчого комітету Затоківської селищної ради № 05 від 24 січня 2014 року «Про упорядкування юридичних адрес будівель та земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_2 , які знаходяться у власності та користуванні ФОП ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 » вирішено:

1) надати юридичну адресу новоствореному нерухомому майну - колишньої нежитлової будівлі магазину № № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 та земельній ділянці, розташованим за адресою: АДРЕСА_2 , яке є власністю ОСОБА_3 20/100 часток нежитлової будівлі магазину № № НОМЕР_1 , НОМЕР_2- АДРЕСА_5 , до складу якого входить торгівельний зал площею 25,8 кв.м, та підсобка площею 25,1 кв.м;

2) надати юридичну адресу новоствореному нерухомому майну - колишньої нежитлової будівлі магазину № № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 та земельній ділянці, розташованим за адресою: АДРЕСА_2 , яке є власністю ОСОБА_4 33/100 часток нежитлової будівлі магазину № № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 - АДРЕСА_6 , до складу якого входить торгівельний зал площею 43,6 кв.м та підсобка площею 38,6 кв.м;

3) надати юридичну адресу новоствореному нерухомому майну - колишньої нежитлової будівлі магазину № № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 та земельній ділянці, розташованим за адресою: АДРЕСА_2 , яке є власністю ОСОБА_2 47/200 часток нежитлової будівлі магазину № № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 - АДРЕСА_7 , до складу якого входить торгівельний зал площею 41,5 кв.м та підсобка площею 17,4 кв.м;

4) надати юридичну адресу новоствореному нерухомому майну - колишньої нежитлової будівлі магазину № № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 та земельній ділянці, розташованим за адресою: АДРЕСА_2 , яке є власністю ОСОБА_1 47/200 часток нежитлової будівлі магазину № № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 - АДРЕСА_8 , до складу якого входить торгівельний зал площею 25,9 кв.м та підсобка площею 28,5 кв.м.

Згідно висновку експерта № 011/2020 від 07 вересня 2020 року наявна можливість з технічної точки зору виділити в окремий об`єкт нерухомості 47/200 частин нежилої будівлі магазину № № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 загальною площею 56.8 м2 будинку АДРЕСА_2 , до яких входять: торгівельний зал площею 28,8 кв. м та підсобне приміщення площею 28,0 м2, тобто приміщення НОМЕР_5, яке розташоване на неприватизованій земельній ділянці площею 0,0126 l, кадастровий номер 5110300000:02:028:0043, який знаходиться в оренді ОСОБА_1 , що в цілому складається із приміщень № НОМЕР_5, 2, 3, 4 нежилої будівлі магазину № № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 літ. «А» будинку АДРЕСА_2 , загальною площею 256,7 кв.м.

Відповідно до висновку експерта № 012/2020 від 25 серпня 2020 року вбачається можливість з технічної точки зору виділити в окремий об`єкт нерухомості 47/200 частин нежилої будівлі магазину № № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 загальною площею 60,3 кв. м будинку АДРЕСА_2 , до яких входять: торгівельний зал площею 43,4 м2 та підсобне приміщення площею 16,9м2, тобто приміщення НОМЕР_6, яке розташоване на неприватизованій земельній ділянці площею 0,0085га, кадастровий номер 5110300000:02:028:0068, що в цілому складається із приміщень № НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_1, НОМЕР_2 нежилої будівлі магазину № № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 літ. «А» будинку АДРЕСА_2 , загальною площею 256,7 кв.м.

Відповідно до рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17 лютого 2021 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Затоківська селищна рада Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, про виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності та визнання права власності на об`єкт нерухомого майна - задоволено у повному обсязі.

Виділено в натурі 20/100 часток нежилої будівлі № № НОМЕР_1, НОМЕР_2 літ. «А» загальною площею 256,7 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , які належать ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий 13 травня 1996 року Суворівським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_10 , у складі будівлі магазину літ. «А», загальною площею 50,9 кв.м, 1-торгівельний зал, площею 25,8 кв.м, 2- підсобне приміщення - 25,1 кв.м., з припиненням права спільної часткової власності для ОСОБА_3 .

Визнано за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий 13 травня 1996 року Суворівським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_10 , право власності як на окремий об`єкт нерухомого майна, а саме будівлю магазину, яка складається з: будівлі магазину літ. «А», загальною площею - 50,9 кв.м, у складі 1- торгівельний зал, площею 25,8 кв.м, 2- підсобне приміщення - 25,1 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_5 .

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17 лютого 2021 року набрало законної сили.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.

За загальним правилом власник самостійно користується, володіє та розпоряджається своїм майном.

Володіння та розпорядження об`єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.

Згідно із статтею 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно), тобто право спільної власності - це право власності кількох суб`єктів на один об`єкт.

Відповідно до статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Зі змісту вказаної статті випливає, що право кожного із співвласників пов`язується з часткою у праві спільної власності, і кожен із співвласників є власником не певної частини майна, а всього спільного майна у цілому.

Відповідно до частин першої, другої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Частиною третьою статті 358 ЦК України передбачено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.

Вид майна, що перебуває у спільній частковій власності, впливає на порядок виділу з нього частки.

Відповідно до частини другої статті 364 ЦК України, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Питання щодо поділу майна, що є у спільній частковій власності, врегульовано статтею 367 ЦК України, у відповідності до якої майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Виходячи з аналізу змісту наведених норм права, поняття «поділ» та «виділ» не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце поділ спільного майна. Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суду у постановах від 19 травня 2021 року у справі № 501/2148/17 (провадження № 61-22087св19), від 28 липня 2021 року у справі № 310/7011/17 (провадження № 61-7153св20).

Крім того, Верховний Суд України у своїй постанові від 03 квітня 2013 року у справі №6-12цс13 також дійшов висновку, що у разі виділу співвласник отримує свою частку в майні в натурі й вибуває зі складу учасників спільної власності. За всіма іншими співвласниками спільна власність при виділі частки зберігається. На відміну від виділу, за якого право власності припиняється лише для того співвласника, частка якого виділяється із спільної власності в разі поділу (стаття 367 ЦК України) спільна часткова власність припиняється для всіх її учасників.

При цьому слід ураховувати, що після поділу майна, що є у спільній частковій власності (в порядку статтею 367 ЦК України), так і після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України (у разі, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам) право спільної часткової власності припиняється, кожному із співвласників має бути визначена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України. Таким чином, суд повинен зазначити в рішенні, яка частка із спірного майна надається відповідачу, тим самим визначивши конкретний окремий об`єкт нерухомого майна, який залишається у власності відповідача.

При цьому, загальні засади цивільного законодавства, зокрема засади справедливості, добросовісності та розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), спонукають суд при вирішенні зазначених спорів ураховувати інтереси обох сторін.

Встановлено, що на час ухвалення оскарженої постанови Одеського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року набрало законної сили рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17 лютого 2021 року, яким виділено в натурі 20/100 часток нежилої будівлі № № НОМЕР_1, НОМЕР_2 літ. «А» загальною площею 256,7 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , які належать ОСОБА_3 , у складі будівлі магазину літ. «А», загальною площею 50,9 кв.м, 1-торгівельний зал, площею 25,8 кв.м, 2- підсобне приміщення - 25,1 кв.м., з припиненням права спільної часткової власності для ОСОБА_3 .

Визнано за ОСОБА_3 право власності як на окремий об`єкт нерухомого майна, а саме будівлю магазину, яка складається з: будівлі магазину літ. «А», загальною площею - 50,9 кв.м, у складі 1- торгівельний зал, площею 25,8 кв.м, 2- підсобне приміщення - 25,1 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_5 .

Таким чином, на час ухвалення оскарженого судового рішення апеляційним судом спірне нежитлове приміщення фактично належало на праві спільної часткової власності позивачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та відповідачці ОСОБА_4 .

Розглядаючи справу, суд апеляційної інстанцій на наведене уваги не звернув та не врахував, що у цьому конкретному випадку виділ частки в спірному майні лише для позивачів є неможливим, а можливим є поділ цього спільного майна в натурі між сторонами у справі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , у разі якого право спільної часткової власності на нього припиняється.

Разом із тим, припинивши право спільної часткової власності співвласників на спірну нежилу будівлю магазину, апеляційний суд частку ОСОБА_4 в спірному майні не зазначив, не визначивши конкретний окремий об`єкт нерухомого майна, який залишається у власності вказаного відповідача.

При таких обставинах суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок про наявність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про виділ частки в спірному майні.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в позові ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , однак помилився щодо мотивів такої відмови, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає зміні з викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права (частина перша статті 412 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 412 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

При таких обставинах, на підставі статей 412, 413 ЦПК України,касаційна скарга представника ОСОБА_4 - адвоката Гамара В. І. підлягає частковому задоволенню, оскаржувана постанова апеляційного суду - скасуванню, а рішення суду першої інстанції - зміні з викладенням її мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної

чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на викладене на користь ОСОБА_4 за рахунок ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у рівних частинах, підлягають відшкодуванню судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання касаційної скарги, в розмірі 2 819,20 грн.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 , подану представником - адвокатом Гамаром Валерієм Івановичем, задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року скасувати.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26 грудня 2018 року змінити, виклавши мотиви відмови у позові в редакції цієї постанови.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 на відшкодування сплаченого судового збору по 1 409,60 грн з кожного.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов