Ухвала

від 29.06.2022 по справі 461/5209/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

30 червня 2022 року

м. Київ

справа № 461/5209/19

провадження № 61-5782ск22

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Менька Тараса Орестовича на постанову Львівського апеляційного суду від 01 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - ОСОБА_1 , про визнання недійсним договору дарування,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року ОСОБА_2 звернувся із вищевказаним позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - ОСОБА_1 , в якому просив суд: скасувати запис, зроблений державним реєстратором Зубрянської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Живко М.О. № 15400167 від 11 липня 2016 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 , яка складається з однієї житлової кімнати пл. 19,1 кв. м та кухні, господарське приміщення площею 6,8 кв. м, комори на горищі площею 146,3 кв. м та 77,6 кв. м; визнати недійсним договір дарування від 24 травня 2017 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дякович М.М. за реєстровим № 276.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 04 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду

від 01 листопада 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - ОСОБА_1 , про визнання недійсним договору дарування відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 06 квітня 2022 року у задоволенні клопотання ОСОБА_3 , яке підписане представником

ОСОБА_5 , про закриття касаційного провадження відмовлено.

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 04 грудня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 01 листопада 2021 року скасовано та ухвалено нове.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - ОСОБА_1 , про визнання недійсним договору дарування та скасування запису про державну реєстрацію права власності задоволено повністю.

Скасовано запис № 15400167 від 11 липня 2016 року у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 , яка складається з однієї житлової кімнати пл. 19,1 кв. м та кухні, господарське приміщення площею 6,8 кв. м, комори на горищі площею 146,3 кв. м та 77,6 кв. м.

Визнано недійсним договір дарування квартири від 24 травня 2017 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу

Дякович М. М. за реєстровим № 276.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 6 603,30 грн судових витрат.

Стягнуто з ОСОБА_4 користь ОСОБА_2 6 603,30 грн судових витрат.

Додатковою постановою Верховного Суду від 12 травня 2022 року заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 11 250,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з переглядом справи

у суді апеляційної та касаційної інстанції.

Стягнуто з ОСОБА_4 користь ОСОБА_2 11 250,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з переглядом справи

у суді апеляційної та касаційної інстанції.

У задоволенні іншої частини вимог заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

23 червня 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат

Манько Т. О. засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду

з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного суду

від 01 листопада 2021 року (надійшла до суду 28 червня 2022 року), у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив змінити мотивувальну частину постанови Львівського апеляційного суду

від 01 листопада 2021 року та скасувати постанову Верховного Суду від 06 квітня 2022 року.

Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження

з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

Касаційна скарга подана до суду касаційної інстанції з пропуском строку на касаційне оскарження.

У касаційній скарзі представник заявника заявив клопотання про поновлення строку подачі касаційної скарги та зазначив, що

ОСОБА_1 не був повідомлений про розгляд справи у суді апеляційної та касаційної інстанції та не отримував копію постанови Львівського апеляційного суду, оскільки перебував за межами України.

На підтвердження клопотання представник заявника надав копію відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації державної прикордонної служби України на адвокатський запит, в якому вказано, що

ОСОБА_1 перетнув державний кордон 11 січня 2022 року.

Відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень постанова Львівського апеляційного суду від 01 листопада 2021 року була зареєстрована 22 листопада 2021 року, а оприлюднена - 26 листопада

2021 року.

Таким чином строк на касаційне оскарження відраховується з дня, наступного за днем складання повного тексту постанови, і останній тридцятий день на касаційне оскарження припадає на 13 грудня 2021 року (понеділок).

Як зазначає в касаційній скарзі представник заявника, заявник перебуває за межами України з 11 січня 2022 року.

Тобто в період з 01 листопада 2021 року (день ухвалення постанови Львівського апеляційного суду) по 11 січня 2022 року заявник знаходився в Україні.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 272 ЦПК України за заявою учасника справи копія повного судового рішення вручається йому під розписку безпосередньо в суді. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, -

у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Представник заявника звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою 23 червня 2022 року, тобто з пропуском строку касаційного оскарження на 192 дні.

При цьому належних доказів порушень апеляційним судом порядку направлення копій постанови учасникам справи (в тому числі заявнику ОСОБА_1 ) представник заявника не надав, а також не надав доказів того, що заявник ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про розгляд справи апеляційним судом, вказуючи лише, що це підтверджується матеріалами справи, однак не надаючи відповідних копій документів.

За таких підстав касаційну скаргу необхідно залишити без руху відповідно до вимог частини третьої статті 393 ЦПК України та надати особі строк для подання відповідних доказів.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

У рішенні від 03 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що сторони в розумні інтервали мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Також у порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги доданий документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 1 538,00 грн, однак це не підтверджує сплату судового збору

у встановленому розмірі.

Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України від 08 липня 2011 року «Про судовий збір», який набрав чинності

01 листопада 2011 року. При цьому з 15 грудня 2017 року набули чинності зміни до вказаного Закону України щодо сплати судового збору на підставі Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом у 2019 році та заявляв дві позовні вимоги немайнового характеру: визнання недійсним договору дарування та скасування запису про реєстрацію права власності на квартиру.

Станом на 01 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 1 921 грн (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 768,40 грн).

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

Отже, заявнику необхідно доплатити судовий збір у розмірі 1 535,60 грн (судовий збір за дві позовні вимоги немайнового характеру: 768,40*2=1 536,80 грн; судовий збір за подачу касаційної скарги:

1 536,80*200%= 3 073,60 грн; сплачено судового збору при подачі касаційної скарги - 1 538,00 грн; доплата судового збору:

3 073,00-1 538,00= 1 535,60грн).

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду

у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК

у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, номер рахунку отримувача (стандарт ІВАN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055»).

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.

Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків.

Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Манька Тараса Орестовича про поновлення строку подачі касаційної скарги відмовити.

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Манька Тараса Орестовича на постанову Львівського апеляційного суду від 01 листопада 2021 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Г. В. Коломієць