Ухвала

від 29.06.2022 по справі 308/8134/22

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/8134/22

1-кс/308/2614/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2022 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ужгород клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Закарпатській області підполковника поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні за №42021072180000028 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.07.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364 та ч.1 ст. 366 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,українця,громадянина України, уродженця Закарпатської області, Хустського району, с. Нижній Студений, одруженого, з вищою освітою, працюючого вчителем Нижньостуденівського закладу загальної середньої освіти І-ІІ ступенів, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , депутата Пилипецької сільської ради 8-го скликання по виборчому округу №7, раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.2 ст.364 КК України,-

встановив:

Старший слідчийв ОВССУ ГУНПв Закарпатськійобласті підполковникполіції ОСОБА_6 ,за погодженняміз прокурором Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 , звернулася до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із клопотанням у кримінальному провадженні за №42021072180000028 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.07.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364 та ч.1 ст. 366 КК України, , згідно якого просить застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном на 2 місяці.

Клопотання обґрунтовано тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що рішенням Нижньостуденівської сільської виборчої комісії від 03.11.2010 №11 ОСОБА_4 визнано обраним депутатом сільської ради як самовисуванця.

18.11.2010 на засіданні 1 сесії 6 скликання Нижньостуденівської сільської ради визнано повноваження новообраних депутатів, утворено постійні комісії ради, серед них комісію з питань землекористування у складі 5 чоловік, головою комісії з питань землекористування визначено ОСОБА_4 .

Разом з цим, посаду голови Нижньостуденівської сільської ради 6 та 7 скликань, у період з 1990 по 30.11.2020 займав ОСОБА_7 .

Пунктом 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції 01.01.2020) серед іншого визначено виключну компетенцію сільської ради при вирішенні відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Частинами 1, 3 та 4 ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції від 07.06.2020) визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Статтею 121 Земельного кодексу України (в редакції від 07.06.2020) закріплено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірі не більше 2,0 гектара.

При цьому, Верховний Суд України в постанові від 24.06.2015 у справі № 6-228цс14 (номер в ЄДРСР 46301647) дійшов висновку, що передбачена ст.116 ЗК України одноразовість отримання земельної ділянки у власність означає, що особа, яка скористалася своїм правом та отримала у власність земельну ділянку в розмірах, встановлених ст. 121 ЗК України, не має правових підстав для отримання безоплатно у власність земельної ділянки цього ж цільового призначення вдруге.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 20.03.2019, справа №302/380/16-ц та у постановах Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 706/1685/16-ц та від 27.10.2020 у справі № 381/375/19.

Таким чином, передбачена ст. ст. 116, 121 ЗК України одноразовість отримання земельної ділянки у власність означає, що особа, яка скористалась своїм правом і отримала у власність земельну ділянку, не має правових підстав для отримання у власність земельної ділянки цього ж цільового призначення вдруге.

З огляду на те, що ОСОБА_7 , був головою Нижньостуденівської сільської ради, а ОСОБА_4 депутатом та головою комісії з питань землекористування цієї ж ради на протязі десяти років, вони в силу своїх службових обов`язків співпрацювали, часто спілкувалися, а тому між ними склалися довірливі, дружні відносини та стійкі соціальні зв`язки.

Досудовим слідством встановлено, що 14.08.2012 ОСОБА_7 виніс на розгляд сесії ради, а в подальшому підписав та скріпив печаткою рішення №9, 13 сесії, 6 скликання Нижньостуденівської сільської ради, яким ОСОБА_4 надано дозвіл на складання технічної документації щодо передачі земельної ділянки у приватну власність, яка знаходиться в межах с.Нижній Студений орієнтовною площею 0,60 га. для ведення особистого селянського господарства в урочищі Стаї, в межах норм безоплатної приватизації.

У подальшому, 21.06.2013 рішенням №15, 18 сесії, 6 скликання Нижньостуденівської сільської ради внесено зміни у рішення від 14.08.2012 та викладено його у наступній редакції: «надано дозвіл ОСОБА_4 на розробку проекту відведення щодо передачі земельної ділянки у приватну власність, яка знаходиться в межах с. Н.Студений орієнтовною площею 0,60 га. для ведення особистого селянського господарства в урочище Стаї, в межах норм безоплатної приватизації».

Також, 28.07.2013 ОСОБА_7 виніс на розгляд сесії ради, а в подальшому підписав та скріпив печаткою рішення № 15, 18 сесії, 6 скликання Нижньостуденівської сільської ради, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 2122484400:01:011:0011) у власність ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства в урочищі Стаї.

Таким чином, 28.07.2013 ОСОБА_4 отримав безоплатно у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, відповідно реалізував своє право в розумінні ст.ст. 116 - 121 Земельного кодексу України.

Як голова комісії з питань землекористування ОСОБА_4 достовірно знав про вимогу закону, за якою безоплатна передача у приватну власність земельних ділянок здійснюється один раз по кожному виду використання.

Рішенням 8 сесії 4 скликання Закарпатської обласної ради №253 від 23.09.2003 затверджено «Проект встановлення нових меж (змін) населених пунктів с. Нижній Студений, с.Верхній Студений Нижньостуденівської сільської ради, Міжгірського району, Закарпатської області, відповідно вказаним проектом розмежовано поконтурно земельні ділянки комунальної та державної власності.

При цьому, контур 969 залишився розташованим за межами населеного пункту с.Нижній Студений,Міжгірського району, Закарпатської області.

Також, 25.11.2015 на засіданні 1 сесії, 7 скликання Нижньостуденівської сільської ради ОСОБА_4 визнано обраним депутатом сільської ради, як самовисуванця, а також утворено постійні комісії ради, серед них комісію з питань землекористування у складі 5 чоловік.

Головою комісії з питань землекористування у період з 2015 по 2020 роки визначено ОСОБА_4 .

Для досягнення бажаного злочинного результату ОСОБА_4 , будучи обраним депутатом сільської ради та головою комісії ради з питань землекористування, розробив відповідний план злочинної діяльності, яким передбачалось, що він подасть до сесії Нижньостуденівської сільської ради заяву щодо надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а ОСОБА_7 , будучи головою Нижньостуденівської сільської ради, власноручно напише на зазначеній заяві «Дати дозвіл на складання проекту землеустрою» та поставить свій підпис, після чого з метою вжиття заходів конспірації щодо унеможливлення викриття правоохоронними органами незаконних дій, винесе таку на розгляд сесії ради, та в подальшому підпише рішення ради, яким буде надано дозвіл ОСОБА_4 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення.

Також для реалізації наміру по заволодінню земельною ділянкою державної власності на свою користь, ОСОБА_4 звернеться до відповідного товариства із заявою про виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в с. Нижній Студений, зазначивши неправдиві відомості про те, що йому земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства безоплатно не надавалися.

Одночасно, ОСОБА_7 , повинен буде погодити своїм підписом та відтиском печатки Нижньостуденівської сільської ради плани відведення земельної ділянки та схеми розміщення земельної ділянки ОСОБА_4 , до яких внести завідомо неправдиві відомості про розміщення земельних ділянок в межах населеного пункту с.Нижній Студений Міжгірського району, які є складовими проекту.

У подальшому, згідно плану, ОСОБА_4 повинен звернутися із заявою до сесії Нижньостуденівської сільської ради про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а рішенням сесії сільської ради сільської ради таке має бути затверджено та підписано ОСОБА_7 .

Отримавши згоду ОСОБА_7 на вчинення зазначених кримінальних правопорушень, ОСОБА_4 довів до відома останнього розроблений ним план злочинної діяльності та розподілив їх ролі і функції.

Таким чином, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 спільно вчинили кримінальне правопорушення, пов`язане із зловживанням службовим становищем, тобто умисним, з метою одержання неправомірної вигоди для себе самого використанням службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки, організувавши для вчинення злочину попередню змову групи осіб, які скоювали узгоджені протиправні дії, що були направлені на досягнення єдиного злочинного результату незаконного виділення земельної ділянки за наступних обставин.

Зокрема, маючи у розпорядженні текстові та графічні матеріали щодо межі населеного пункту с. Нижній Студений, достовірно знаючи, що ОСОБА_7 особисто керує діяльністю сільської ради, ОСОБА_4 , будучи обраним депутатом сільської ради та головою комісії ради з питань землекористування, вже використавши своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства, діючи умисно та в своїх інтересах, використав службове становище всупереч інтересам служби за наступних обставин.

Так, 07.07.2020 ОСОБА_4 , звернувся до сесії Нижньостуденівської сільської ради щодо надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в межах населеного пункту с. Нижній Студений, урочище «Фізиші», загальною площею 1,4 га. для ведення особистого селянського господарства.

Після цього, ОСОБА_7 , достовірно знаючи, що ОСОБА_4 використав своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, власноручно написав на зазначеній заяві «Дати дозвіл на складання проекту землеустрою» та поставив свій підпис.

При цьому, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 було достовірно відомо, що земельна ділянка запроектована до відведення у приватну власність знаходяться в контурі № НОМЕР_1 , фактично за межами населеного пункту с. Нижній Студений та розпорядження нею не відноситься до компетенції Нижньостуденівської сільської ради.

Як наслідок, в той же день, 07.07.2020 ОСОБА_7 умисно, в приміщенні Нижньостуденівської сільської ради за адресою с. Нижній Студений, 360, під час проведення сесії ради, зловживаючи службовим становищем в інтересах ОСОБА_4 , виніс на розгляд сесії ради, а в подальшому підписав рішення №58, 37 сесії, 7 скликання Нижньостуденівської сільської ради, яким надано дозвіл ОСОБА_4 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення, в межах населеного пункту с. Нижній Студений, урочище «Фізиші», площею 1,4 га.

У подальшому, для реалізації наміру по заволодінню земельною ділянкою державної власності на свою користь, 17.08.2020 ОСОБА_4 звернувся до ТзОВ «Землемір» із заявою про виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в АДРЕСА_2 загальною площею 1,4 га., зазначивши неправдиві відомості про те, що йому земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства безоплатно не надавалися.

На виконання спільного злочинного умислу, в ході розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельних ділянок площею 0,6530 га. з кадастровим номером 2122484400:11:011:0003 та площею 0,7470 га з кадастровим номером 2122484400:11:011:0002, ОСОБА_7 , достовірно знаючи про все викладене, в порушення норм ст.ст. 12, 116, 121, 134, 173-175 Земельного кодексу України (в редакції від 07.06.2020) в приміщенні Нижньостуденівської сільської ради за адресою: с. Нижній Студений, 360, у невстановлений досудовим розслідуванням день та час погодив своїм підписом та відтиском печатки Нижньостуденівської сільської ради плани відведення земельної ділянки та схеми розміщення земельної ділянки ОСОБА_4 , до яких в неустановлений досудовим розслідуванням час вніс завідомо неправдиві відомості про розміщення земельних ділянок в межах населеного пункту с.Нижній Студений Міжгірського району, які є складовими проекту.

Крім того, 01.09.2020, в порушення норм ст. 186-1 Земельного кодексу України (в редакції від 14.07.2018) та ст.50 Закону України «Про землеустрій» (в редакції від 03.07.2020), до погодження у встановленому порядку проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у приватну власність, ОСОБА_4 , звернувся із заявою до сесії Нижньостуденівської сільської ради про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в межах населеного пункту с.Нижній Студений, урочище «Фізиші», загальною площею 1,4 га. для ведення особистого селянського господарства.

При цьому, проект погоджено 12.10.2020 за №10/866 відділом житлово-комунального господарства, містобудування, архітектури, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля. Міжгірської РДА Закарпатської області та 02.11.2020 за №18681/82-20 ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області, а відомості про земельні ділянки, які заплановані до затвердження внесено до Державного земельного кадастру та відкрито поземельні книги на земельні ділянки тільки 06.11.2020.

Таким чином, Нижньостуденівська сільська рада, як розпорядник інформації у розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації», в жодному із випадків прийняття рішення на користь ОСОБА_4 не дотрималася вимог п. 1 ч.3 ст. 15 вказаного Закону (в редакції від 17.10.2019 та 15.09.2020), якою визначено, що проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніше як за 20 робочих днів, а з 01.10.2020 за 10 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.

Вказане додатково підтверджує спільність злочинних дій посадових осіб Нижньостуденівської сільської ради при прийнятті рішення щодо земельних ділянок на користь ОСОБА_4 .

У подальшому, ОСОБА_7 , на виконання спільного злочинного умислу, достовірно знаючи, що ОСОБА_4 використав своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки, а також те, що земельні ділянки запроектовані до відведення у приватну власність знаходяться в контурі № НОМЕР_1 , тобто фактично за межами населеного пункту с. Нижній Студений та розпорядження ними не відноситься до компетенції Нижньостуденівської сільської ради, 13.11.2020 умисно, в приміщенні Нижньостуденівської сільської ради за адресою с. Нижній Студений, 360, під час проведення сесії ради, зловживаючи службовим становищем в інтересах ОСОБА_4 , виніс на розгляд сесії ради, а в подальшому протягом робочого дня підписав та скріпив відтиском печатки рішення №33, 42 сесії, 7 скликання Нижньостуденівської сільської ради, яким затверджено ОСОБА_4 проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства за адресою АДРЕСА_2 , площею 0,7470 га., кадастровий номер 2122484400:11:011:0002, та АДРЕСА_2 , площею 0,6530 га., кадастровий номер 2122484400:11:011:0003, та передано вказані земельні ділянки у власність, до якого внесено завідомо неправдиві відомості про те, земельні ділянки площею 0,7470 га. та 0,6530 га. передаються у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення, розташованих у межах населеного пункту на території Нижньостуденівської сільської ради.

Згідно висновку судового експерта вартість земельних ділянок з кадастровими номерами 2122484400:11:011:0002 та 2122484400:11:011:0003 складає 2341982 грн., відповідно, зазначені земельні ділянки могли бути отримані у приватну власність ОСОБА_4 , тільки за умови придбання їх за ринковою вартістю на земельних торгах.

Таким чином, внаслідок умисних дій ОСОБА_4 та службової особи - голови Нижньостуденівської сільської ради ОСОБА_7 , які використали службове становище всупереч інтересам служби, в інтересах ОСОБА_4 , в порушення вимог ч.ч. 4, 5 ст. 42, п.34 ст. 26, ст.ст. 47, 49, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції 01.01.2020), п.п. 2 - 4 посадової інструкції №1 сільського голови Нижньостуденівської сільської ради, затвердженої розпорядженням сільського голови №26 від 31.12.2015, ст. 2, 8 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» (в редакції від 20.03.2020), ст.ст. 12, 116, 121, 134, 173-175 Земельного кодексу України (в редакції від 07.06.2020), винесли на розгляд сесії ради, забезпечили прийняття, підписання та скріплення відтиском печатки рішення №33, 42 сесії, 7 скликання Нижньостуденівської сільської ради, яким затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства в урочищі «Фізиші», Міжгірського району, Закарпатської області, площею 0,7470 га., кадастровий номер 2122484400:11:011:0002 та площею 0,6530 га., кадастровий номер 2122484400:11:011:0003, загальною площею 1,4 га., незаконно безоплатно, перейшли у приватну власність голови комісії з питань землекористування Нижньостуденівської сільської ради ОСОБА_4 , чим державним інтересам, на даний час в особі Пилипецької територіальної громади, завдано матеріальних збитків на загальну суму 2341982,77 гривень, яка у 250 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, тобто спричинено тяжкі наслідки.

У клопотанні зазначається, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 28 - ч. 2 ст. 364 КК України, тобто кримінальне правопорушення, яке віднесено до категорії тяжких.

Слідчий вказує,що в ході проведеного досудового розслідування достовірно встановлено, що ОСОБА_4 всупереч вимогам закону, здійснив зухвалий злочин, заволодіння земельною ділянкою за межами населеного пункту в порушення вимог законодавства. У цьому кримінальному провадженні метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, а також наявність ризиків визначених ч.1 ст. 177 КПК України, а саме можливість виїхати за межі області з метою уникнення покарання, а також продовження вчиняти злочини спрямовані на захоплення земельних ділянок, може впливати на свідків у кримінальному провадженні, а також на представників потерпілої сторони Пилипецької територіальної громади, з метою спонукати їх відмовитись від звернення до правоохоронних органів.

У кримінальному провадженні на даний час не допитані депутати та члени земельної комісії, тому ризик, що ОСОБА_4 може впливати на цих осіб є виправданим.

У зв`язку із наведеним сторона обвинувачення вважає, що застосування запобіжного заходу до підозрюваного є необхідним заходом забезпечення кримінального провадження, метою якого, визначено, забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, один з яких прибувати на виклики до слідчого та суду, а також запобігання ризикам: спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме шляхом впливу на учасників кримінального провадження.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання з підстав зазначених у ньому та просив задовольнити. Вказав, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.2 ст.364 КК України та існують ризики того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, зокрема може вихати за межі України, впливати на свідків. Вважає, що інший запобіжний захід не забезпечить дієвого впливу на поведінку підозрюваного.

Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засідання щодо задоволення клопотання заперечив. Вважає, що підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.2 ст.364 КК України є необґрунтованою. Він звернувся до сільської ради із заявою про виділення земельної ділянки не як службова, а як фізична особа. Жодного умислу на вчинення кримінального правопорушення у нього не було. Крім цього, він не голосував за прийняття відповідного рішення. Вказав, що він не має можливості впливати на свідків.

Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні проти задоволення клопотання сторони обвинувачення заперечив, оскільки вважає заявлене клопотання необґрунтованим. Вказав, що підозра ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28-ч.2 ст.364 КК України є необґрунтованою. Вказав, що його підзахисний діяв у відповідності з порядком, встановленим статтями 116, 118 та 121 ЗК України: 1) подав заяву до органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку проекту землеустрою; 2) після прийняття сесією рішення (участі в голосуванню по якому він не приймав) - звернувся до спеціалізованої організації за розробкою проекту; 3) отримавши проект - подав його на затвердження сесії; 4) після прийняття сесією рішення (участі в якому він не брав) - зареєстрував право власності. Зазначає, що ч.7 ст.5 ЗУ «Про особисте селянське господарство» передбачено, що до якої громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 2,0 гектара мають право на збільшення норм, установлених статтею 121 Земельного кодексу України для ведення особистого селянського господарства. Звертає увагу на те, що ОСОБА_4 не є й не був службовою особою Нижньостуденівської сільської ради, не брав участі в голосуваннях за згадані рішення сільської ради, не використовував свого службового становища та не є суб`єктом злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України й не може бути його виконавцем чи співвиконавцем. З урахуванням викладеного його підзахисний діяв як будь-який громадянин, не використовував депутатські повноваження (відповідно й не зловживав ними), не є суб`єктом інкримінованого злочину - підозра його у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення є не те що необґрунтованою, а цілковито абсурдною. Із встановлених органом до судового розслідування обставин вбачається, що зазначені вище рішення не приймались і головою сільської ради (який за припущенням органу досудового розслідування є співвиконавцем злочину), а приймались саме на сесії сільської ради, що ставить під обґрунтований сумнів можливість підозри й останнього у вчиненні кримінального правопорушення.

Захисник вказав, що жоден із ризиків, на які формально посилається слідчий, не підтверджений будь-яким доказом, тобто не може бути встановлений чи виявлений з матеріалів клопотання. Відомості про кримінальне провадження були внесені до ЄРДР майже рік тому, й за цей значний обсяг періоду часу орган досудового розслідування мав можливість провести всі необхідні слідчі (розшукові) дії для досягнення мети провадження. Зазначив, що за увесь цей значний період не встановлено жодного випадку вчинення його підзахисним дій, які б свідчили про його намір виїхати за межі населеного пункту, вчинити будь-яке інше кримінальне провадження або перешкоджати досудовому розслідуванню в будь-який спосіб. Так, ОСОБА_4 є уродженцем села Нижній Студений та з часу народження має постійне місце проживання, має постійне місце роботи, одружений, має стійкі соціальні зв`язки, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, не притягується до кримінальної відповідальності в інших кримінальних провадженнях, не має кримінальних зв`язків, є військовозобов`язаним. Захисник ОСОБА_5 зазначив те, що в клопотанні стороною обвинувачення не доведено, що більш м`який запобіжний захід є недостатнім для запобігання ризикам, вказаним у ньому. Захисник послався на практику ЄСПЛ, зокрема, рішення у справі «Бойченко проти Молдови», «Сулаоя проти Естонії», «Панченко проти Росії», «Строган проти України», «Ноймайстер проти Австрії», «Пшевечерський проти Росії».

Сторона захисту вважає, що посилання сторони обвинувачення на те, що більш м`які запобіжні заходи не забезпечать процесуальної поведінки підозрюваного, є необґрунтованим, оскільки застосування до підозрюваного особистого зобов`язання чи домашнього арешту в нічний час доби (з урахуванням того, що він має постійне місце роботи) з покладенням на нього обов`язків передбачених ч.5 ст.194 КПК України може повністю забезпечити зведення нанівець будь-яких ризиків, існування яких і не доводиться матеріалами клопотання. Також з урахуванням наведеного вище захисник вважає, що застава в розмірі 20 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб достатньою мірою гарантувала б виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та була б посильною для нього та його сім`ї. З урахуванням викладеного захисник просив відмовити в задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою та обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у виді особистого зобов`язання з покладенням на нього обов`язків визначених ст. 194 КПК України або будь-який інший запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

Заслухавши думку прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя прийшов до наступного висновку.

Слідчим суддеювстановлено,що Головнимуправлінням Національноїполіції вЗакарпатській областіпроводиться досудоверозслідування кримінальногопровадження за№42021072180000028 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.07.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364 та ч.1 ст. 366 КК України.

Із долученого до матеріалів клопотання витягу із ЄРДР вбачається, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні здійснюється за фактом того, що в листопаді 2020 року посадові особи Нижньостуденівської сільської ради Міжгірського району, зловживаючи своїм службовим становищем, всупереч інтересам служби, в інтересах третіх осіб, усвідомлюючи неправомірність повторної безоплатної передачі у приватну власність земельних ділянок, в порушення вимог ч.4 ст.116 Земельного кодексу України, прийняли рішення про передачу у приватну власність земельних ділянок за кадастровими номерами 2122484400:11:011:0002, площею 0,7470 га, та 2122484400:11:011:0003 площею 0,6530 га, для ведення особистого селянського господарства, розташованих в с. Нижній Студений, Хустського району, урочищі «Фізиші», заявнику який використав своє право на безоплатне отримання земельної ділянки за вищевказаним цільовим призначенням ще у липні 2013 року.

24 червня 2022 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №42021072180000028 від 08.07.2021 року, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.2 ст.364 КК України, а саме у зловживанні службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самого себе використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Згідно змісту ст.ст.131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно положень ст. 178 КК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цьогоКодексу,слідчий суддя,суд напідставі наданихсторонами кримінальногопровадження матеріалівзобов`язаний оцінитив сукупностівсі обставини,у томучислі: 1)вагомість наявнихдоказів провчинення підозрюваним,обвинуваченим кримінальногоправопорушення; 2)тяжкість покарання,що загрожуєвідповідній особіу разівизнання підозрюваного,обвинуваченого винуватиму кримінальномуправопорушенні,у вчиненніякого вінпідозрюється,обвинувачується; 3)вік тастан здоров`япідозрюваного,обвинуваченого; 4)міцність соціальнихзв`язків підозрюваного,обвинуваченого вмісці йогопостійного проживання,у томучислі наявністьв ньогородини йутриманців; 5)наявність упідозрюваного,обвинуваченого постійногомісця роботиабо навчання; 6)репутацію підозрюваного,обвинуваченого; 7)майновий станпідозрюваного,обвинуваченого; 8)наявність судимостейу підозрюваного,обвинуваченого; 9)дотримання підозрюваним,обвинуваченим умовзастосованих запобіжнихзаходів,якщо вонизастосовувалися донього раніше; 10)наявність повідомленняособі пропідозру увчиненні іншогокримінального правопорушення; 11)розмір майновоїшкоди,у завданніякої підозрюється,обвинувачується особа,або розмірдоходу,в отриманніякого внаслідоквчинення кримінальногоправопорушення підозрюється,обвинувачується особа,а такожвагомість наявнихдоказів,якими обґрунтовуютьсявідповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Запобіжний захід має обиратися виключно з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, зокрема, для забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, передбачених ч. 7 ст. 42 та іншими нормами КПК України, а також щоб запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Застосування запобіжного заходу з будь-якою іншою метою, наприклад, з метою покарання особи за кримінальне правопорушення, з метою добитися показань стосовно її причетності до кримінального правопорушення тощо неприпустиме.

Відповідно до ч.1. ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

У відповідності до п.4 ч.2 ст.183КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно правової позиції викладеній у рішенні Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року по справі «Харченко проти України» (п. 80), при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,підозрюється увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.2 ст.28 ч.2 ст.364 КК України, за вчинення якого передбаченого покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років, та яке у відповідності до положень ст.12 КК України є тяжким злочином.

Дослідивши матеріали долучені до клопотання, а саме: висновок експерта від 10.01.2022 року за №СЕ-19/107-21/9310-ЗТ, згідно якого земельні ділянки за кадастровими номерами 2122484400:11:011:0003та 2122484400:11:011:0002знаходяться замежами населенихпунктів с.НижнійСтудений,с.ВерхнійСтудений Нижньостуденівськоїсільської радиМіжгірського районуЗакарпатської областіна моментїх формуванняу Державномуземельному кадастріта намомент передачіу власність;лист Головногоуправління Держгеокадаструу Закарпатськійобласті від15.06.2022року за№10-7-0.2-1655/2-22;рішення дев`ятнадцятоїсесії шостогоскликання Н.Студенівськоїсільської радиМіжгірського районуЗакарпатської області№15від 28.07.2013року,яким затвердженопроект землеустроющодо відведенняземельної ділянки(кадастровийномер 2122484400:01:011:0011)у власність ОСОБА_4 дляведення особистогоселянського господарстваза адресою: АДРЕСА_2 танадано ОСОБА_4 у власністьземельну ділянкуплощею 0,6000га зарахунок земельсільськогосподарського призначення,розташованої умежах населеногопункту натериторії Н.Студенівськоїсільської радидля веденняособистого селянськогогосподарства;рішення сорокдругої сесіїсьомого скликанняН.Студенівськоїсільської радиМіжгірського районуЗакарпатської областівід 13.11.2022року за№33,яким затвердженогр. ОСОБА_4 проектиземлеустрою щодовідведення земельнихділянок увласність дляведення особистогоселянського господарства,за адресою: АДРЕСА_2 ,площею 0,7470га зкадастровим номером2122484400:11:011:0002та АДРЕСА_2 ,площею 0,6530га кадастровийномер 2122484400:11:011:0003та надано ОСОБА_4 у власністьземельні ділянкиплощею 0,7470га та0,6530га зарахунок земельсільськогосподарського призначення,розташованої умежах населеногопункту натериторії Н.Студенівськоїсільської радидля веденняособистого селянськогогосподарства;рішення першоїсесії шостогоскликання Н.Студенівськоїсільської радиМіжгірського районуЗакарпатської області№04від 18.11.2010року,яким булоутворено комісіюз питаньземлекористування доскладу якоїта головоюякої булообрано ОСОБА_4 ;рішення першоїсесії сьомогоскликання Н.Студенівськоїсільської радиМіжгірського районуЗакарпатської області№07від 25.11.2015року,яким булоутворено комісіюз питаньземлекористування головоюякої булообрано ОСОБА_4 та інші матеріали, долучені до клопотання, вважаю, обґрунтованою пред`явлену ОСОБА_4 підозру, про що свідчать додані до клопотання копії матеріалів кримінального провадження, які з достатньою імовірністю підтверджують існування «розумної підозри» щодо причетності особи до вчинення інкримінованого злочину, в межах розслідування якого ставиться питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які містяться в клопотанні слідчого, а документи, які містять такі дані, надані до суду разом з клопотанням. Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, то з огляду на наявні в матеріалах провадження дані слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення. Більше того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», наведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому слід зауважити, що стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведення винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.

В свою чергу, всі обставини провадження та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 , зокрема щодо наявності факту використання ним свого службового становища, використання ним своїх депутатських повноважень при передачі вказаних земельних ділянок йому у приватну власність, мають з`ясовуватися судом під час судового розгляду у встановленому законом порядку.

Щодо посилання сторони захисту на необґрунтованість підозри, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що для визнання на даному етапі підозри необґрунтованою повинні бути обставини, які б беззаперечно та прямо стверджували б, що версія сторони обвинувачення є неспроможною. При цьому такі факти мали б вказувати, що правова позиція захисту є єдиноможливою в даному конкретному випадку й інша версія подій є малоймовірною. Позиція сторони захисту щодо необґрунтованості підозри не є настільки неспростовною та однозначною, що давали б змогу дійти висновку про необґрунтованість підозри.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваною зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. Сторона обвинувачення не зобов`язана доводити, що певні дії, спрямовані на перешкоджання досудовому розслідуванню, вже були вчинені підозрюваним, а повинна навести обґрунтування та підтвердження того, що імовірність їх настання є достатньо високою для того, щоб застосувати певний запобіжний захід.

Під час перевірки наявності ризиків, передбачених ч.1 статті 177 КПК,у кримінальномупровадженні щодопідозрюваного ОСОБА_4 слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Ризик переховування від органу досудового розслідування/суду обумовлюється серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. Кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_4 передбачає виключно покарання у виді позбавленням волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Крім того, слідчий суддя враховує тяжкість покарання, що загрожує останньому в разі визнання винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення суттєво збільшує ризик втечі, а тому враховується слідчим суддею при оцінюванні ризиків. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

Ризик незаконного впливу на свідків, у кримінальному провадженні підтверджується тим, що досудове розслідування по даному кримінальному провадженні триває, проводяться необхідні слідчі дії, спрямовані на встановлення усіх обставин кримінального правопорушення, тому ОСОБА_4 має реальну можливість спілкуватись із свідками і впливати на них у кримінальному провадженні шляхом застосування певного психологічного тиску і спонукання їх до надання неправдивих свідчень, введення в оману органів досудового розслідування та замовчування відомостей, які мають значення для даного кримінального провадження.

Вказаним чином підозрюваний може впливати на представників потерпілої сторони.

Як слідує із клопотання сторони обвинувачення у даному кримінальному провадженні на даний ще не допитані депутати та члени земельної комісії, а тому підозрюваний може здійснювати на них психологічний тиск метою зміни ними своїх свідчень, з метою уникнення кримінальної відповідальності. При цьому, слідчий суддя враховує, що підозрюваний також був депутатом та головою земельної комісії, тобто знайомий із особами, які планує допитати як свідків сторона обвинувачення.

Разом із тим, слідчий суддя вважає, що інші ризики, про які слідчий зазначала в клопотанні та на які прокурор посилався у судовому засіданні належним чином не обґрунтовані та не підтверджені відповідними доказами.

Таким чином прокурором доведено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати свідків, представників потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні.

При вирішенні питанняпро обраннязапобіжного заходу слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого законом передбачено виключно покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а також бере до уваги дані про особу підозрюваного, а саме те, що підозрюваний раніше не судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, у період з 2010 року по 01 грудня 2020 року являвся депутатом Нижньостуденівської сільської ради, на даний час являється депутатом Пилипецької сільської ради, одружений та разом із дружиною виховують сина ОСОБА_8 2002 р.н., має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , згідно довідки, виданої старостою Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області ОСОБА_9 №431 від 28.06.2022 року веде постійний догляд за соєю мамою ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає окремо від нього та потребує стороннього догляду, працює вчителем Нижньостуденівської ЗЗСО І-ІІ ступенів та згідно характеристики, виданої директором ОСОБА_11 за час роботи зарекомендував себе як творчий, вдумливий, ініціативний педагог, відрізняється високою професійною майстерністю, педагогічною культурою, виявляє високий рівень фахової підготовки, користується авторитетом серед учнів та батьків, згідно довідки, виданої старостою Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області ОСОБА_9 №430 від 28.06.2022 року за час депутатських повноважень Нижньостуденівської сільської ради проявив себе здібним організатором, працював над покращенням соціально-економічного розвитку села, турбувався над покращенням соціально-економічного розвитку села, турбувався над покращенням матеріально-побутових умов своїх виборців, захищав інтереси односельчан в різних умовах які необхідні були для вирішення їх проблемних питань.

Разом з тим, на переконання слідчого судді, під час розгляду клопотання стороною обвинувачення не наведено переконливих доказів, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ч.1 ст.177КПК України та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Відповідно до ч.3 ст.176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.

Відповідно до ч.4 ст.194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Враховуючи те, що під час розгляду клопотання стороною обвинувачення не надано доказів про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначених в клопотанні, то слідчий суддя вважає за необхідне застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений в клопотанні.

Згідно з ч. 1 ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою (ч.3 ст.176 КПК України).

Згідно зі ст.181КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі (ч.2 ст.181 КПК України).

Приймаючи доуваги,що вході розглядуклопотання буловстановлено наявністьобґрунтованої підозриу вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.2 ст.364 КК України, а також наявні ризики, передбачені п.1, 3 ч. 1 ст.177КПК України тавраховуючи тяжкістьпокарання,що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винним,зважаючи наобставини встановленів ходірозгляду клопотаннята наведенівище даніпро особупідозрюваного, слідчийсуддя приходитьдо висновкупро можливістьзастосування відноснопідозрюваного ОСОБА_4 більш м`якогозапобіжного заходуу виглядідомашнього арешту із забороною залишати місце свого проживання в певний час доби, а саме, з 23 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. наступної доби.

Слідчий суддявважає занеобхідне покластина підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідності до ч. 5 ст.194 КПК України наступні обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду за першим викликом; не відлучатися із населеного пункту, в якому фактично проживає (Закарпатська область,Хустський район) без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні щодо обставин вказаного кримінального провадження; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Застосовуючи вказаний запобіжний захід, слідчий суддя виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Такий запобіжний захід, з урахуванням встановлених під час судового розгляду клопотання обставин, на думку слідчого судді, є цілком співмірним, відповідає особі підозрюваного, відповідатиме інтересам досудового розслідування та є достатнім для запобіганню встановленим під час розгляду клопотання ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Водночас, менш суворий запобіжний захід, ніж домашній арешт, може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування (в тому числі шляхом неналежного виконання підозрюваним своїх процесуальних обов`язків) і руху кримінального провадження.

Частиною 6 ст.181КПК України передбачено, що строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.

Слідчий суддязастосовує допідозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на строк до двох місяців в межах строку досудового розслідування.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 183, 186, 193, 196, 309 КПК України, слідчий суддя,-

постановив:

У задоволенні клопотання відмовити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, без застосування електронного засобу контролю, заборонивши йому залишати місце свого проживання АДРЕСА_1 , в певний час доби, а саме, з 23 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. наступної доби.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , у відповідності до ч. 5 ст.194 КПК України наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора або суду за першим викликом;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому фактично проживає (Закарпатська область,Хустський район) без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні щодо обставин вказаного кримінального провадження;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Встановити строк дії ухвали та строк дії запобіжного заходу - до 23 серпня 2022 року (включно).

Строк дії обов`язків, покладених судом, встановити до 23 серпня 2022 року (включно).

Роз`яснити ОСОБА_4 , що в разі невиконання вище перерахованих обов`язків до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Роз`яснити підозрюваному, що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з`являтися в житло, під арештом в якому вона перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї обов`язків.

Копію ухвали вручити підозрюваному, захиснику та прокурору.

Ухвалу для негайного виконання надіслати в органи Національної поліції за місцем проживання (перебування) підозрюваного.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного

суду Закарпатської області ОСОБА_1