Ухвала

від 30.06.2022 по справі 308/8134/22

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/8134/22

1-кс/308/2622/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2022 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ужгород клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Закарпатській області підполковника поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні за №42021072180000028 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.07.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364 та ч.1 ст. 366 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Нижній Студений Хустського району Закарпатської області, з вищою освітою, одруженого, пенсіонера, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.2 ст.364, ч.1 ст.366 КК України,-

встановив:

Старший слідчий в ОВС СУ ГУНП в Закарпатській області підполковник поліції ОСОБА_6 , за погодженням ізпрокурором Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 , звернулася до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із клопотанням у кримінальному провадженні за №42021072180000028 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.07.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364 та ч.1 ст. 366 КК України, згідно якого просить застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном на 2 місяці.

Клопотання обґрунтовано тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що рішенням Нижньостуденівської сільської виборчої комісії від 03.11.2010 №11 ОСОБА_7 визнано обраним депутатом сільської ради як самовисуванця.

18.11.2010 на засіданні 1 сесії 6 скликання Нижньостуденівської сільської ради визнано повноваження новообраних депутатів, утворено постійні комісії ради, серед них комісію з питань землекористування у складі 5 чоловік, головою комісії з питань землекористування визначено ОСОБА_7 .

Разом з цим, посаду голови Нижньостуденівської сільської ради 6 та 7 скликань, у період з 1990 по 30.11.2020 займав ОСОБА_4 .

Пунктом 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції 01.01.2020) серед іншого визначено виключну компетенцію сільської ради при вирішенні відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Частинами 1, 3 та 4 ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції від 07.06.2020) визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Статтею 121 Земельного кодексу України (в редакції від 07.06.2020) закріплено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірі не більше 2,0 гектара.

При цьому, Верховний Суд України в постанові від 24.06.2015 у справі № 6-228цс14 (номер в ЄДРСР 46301647) дійшов висновку, що передбачена ст.116 ЗК України одноразовість отримання земельної ділянки у власність означає, що особа, яка скористалася своїм правом та отримала у власність земельну ділянку в розмірах, встановлених ст. 121 ЗК України, не має правових підстав для отримання безоплатно у власність земельної ділянки цього ж цільового призначення вдруге.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 20.03.2019, справа №302/380/16-ц та у постановах Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 706/1685/16-ц та від 27.10.2020 у справі № 381/375/19.

Таким чином, передбачена ст. ст. 116, 121 ЗК України одноразовість отримання земельної ділянки у власність означає, що особа, яка скористалась своїм правом і отримала у власність земельну ділянку, не має правових підстав для отримання у власність земельної ділянки цього ж цільового призначення вдруге.

З огляду на те, що ОСОБА_4 , був головою Нижньостуденівської сільської ради, а ОСОБА_7 депутатом та головою комісії з питань землекористування цієї ж ради на протязі десяти років, вони в силу своїх службових обов`язків співпрацювали, часто спілкувалися, а тому між ними склалися довірливі, дружні відносини та стійкі соціальні зв`язки.

Досудовим слідством встановлено, що 14.08.2012 ОСОБА_4 виніс на розгляд сесії ради, а в подальшому підписав та скріпив печаткою рішення №9, 13 сесії, 6 скликання Нижньостуденівської сільської ради, яким ОСОБА_7 надано дозвіл на складання технічної документації щодо передачі земельної ділянки у приватну власність, яка знаходиться в межах с. Нижній Студений орієнтовною площею 0,60 га. для ведення особистого селянського господарства в урочищі Стаї, в межах норм безоплатної приватизації.

У подальшому, 21.06.2013 рішенням №15, 18 сесії, 6 скликання Нижньостуденівської сільської ради внесено зміни у рішення від 14.08.2012 та викладено його у наступній редакції: «надано дозвіл ОСОБА_7 на розробку проекту відведення щодо передачі земельної ділянки у приватну власність, яка знаходиться в межах с. Н.Студений орієнтовною площею 0,60 га. для ведення особистого селянського господарства в урочище Стаї, в межах норм безоплатної приватизації».

Також, 28.07.2013 ОСОБА_4 виніс на розгляд сесії ради, а в подальшому підписав та скріпив печаткою рішення № 15, 18 сесії, 6 скликання Нижньостуденівської сільської ради, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 2122484400:01:011:0011) у власність ОСОБА_7 для ведення особистого селянського господарства в урочищі Стаї.

Таким чином, 28.07.2013 ОСОБА_7 отримав безоплатно у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, відповідно реалізував своє право в розумінні ст.ст. 116 - 121 Земельного кодексу України.

Як голова комісії з питань землекористування ОСОБА_7 достовірно знав про вимогу закону, за якою безоплатна передача у приватну власність земельних ділянок здійснюється один раз по кожному виду використання.

Рішенням 8 сесії 4 скликання Закарпатської обласної ради №253 від 23.09.2003 затверджено «Проект встановлення нових меж (змін) населених пунктів с.Нижній Студений, с.Верхній Студений Нижньостуденівської сільської ради, Міжгірського району, Закарпатської області, відповідно вказаним проектом розмежовано поконтурно земельні ділянки комунальної та державної власності.

При цьому, контур 969 залишився розташованим за межами населеного пункту с.Нижній Студений,Міжгірського району, Закарпатської області.

Також, 25.11.2015 на засіданні 1 сесії, 7 скликання Нижньостуденівської сільської ради ОСОБА_7 визнано обраним депутатом сільської ради, як самовисуванця, а також утворено постійні комісії ради, серед них комісію з питань землекористування у складі 5 чоловік.

Головою комісії з питань землекористування у період з 2015 по 2020 роки визначено ОСОБА_7 .

Для досягнення бажаного злочинного результату ОСОБА_7 , будучи обраним депутатом сільської ради та головою комісії ради з питань землекористування, розробив відповідний план злочинної діяльності, яким передбачалось, що він подасть до сесії Нижньостуденівської сільської ради заяву щодо надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а ОСОБА_4 , будучи головою Нижньостуденівської сільської ради, власноручно напише на зазначеній заяві «Дати дозвіл на складання проекту землеустрою» та поставить свій підпис, після чого з метою вжиття заходів конспірації щодо унеможливлення викриття правоохоронними органами незаконних дій, винесе таку на розгляд сесії ради, та в подальшому підпише рішення ради, яким буде надано дозвіл ОСОБА_7 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення.

Також для реалізації наміру по заволодінню земельною ділянкою державної власності на свою користь, ОСОБА_7 звернеться до відповідного товариства із заявою про виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в с. Нижній Студений, зазначивши неправдиві відомості про те, що йому земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства безоплатно не надавалися.

Одночасно, ОСОБА_4 , повинен буде погодити своїм підписом та відтиском печатки Нижньостуденівської сільської ради плани відведення земельної ділянки та схеми розміщення земельної ділянки ОСОБА_7 , до яких внести завідомо неправдиві відомості про розміщення земельних ділянок в межах населеного пункту с.Нижній Студений Міжгірського району, які є складовими проекту.

У подальшому, згідно плану, ОСОБА_7 повинен звернутися із заявою до сесії Нижньостуденівської сільської ради про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а рішенням сесії сільської ради сільської ради таке має бути затверджено та підписано ОСОБА_4 .

Отримавши згоду ОСОБА_4 на вчинення зазначених кримінальних правопорушень, ОСОБА_7 довів до відома останнього розроблений ним план злочинної діяльності та розподілив їх ролі і функції.

Таким чином, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 спільно вчинили кримінальне правопорушення, пов`язане із зловживанням службовим становищем, тобто умисним, з метою одержання неправомірної вигоди для себе самого використанням службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки, організувавши для вчинення злочину попередню змову групи осіб, які скоювали узгоджені протиправні дії, що були направлені на досягнення єдиного злочинного результату незаконного виділення земельної ділянки за наступних обставин.

Зокрема, маючи у розпорядженні текстові та графічні матеріали щодо межі населеного пункту с. Нижній Студений, достовірно знаючи, що ОСОБА_4 особисто керує діяльністю сільської ради, ОСОБА_7 , будучи обраним депутатом сільської ради та головою комісії ради з питань землекористування, вже використавши своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства, діючи умисно та в своїх інтересах, використав службове становище всупереч інтересам служби за наступних обставин.

Так, 07.07.2020 ОСОБА_7 , звернувся до сесії Нижньостуденівської сільської ради щодо надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в межах населеного пункту с. Нижній Студений, урочище «Фізиші», загальною площею 1,4 га. для ведення особистого селянського господарства.

Після цього, ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що ОСОБА_7 використав своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, власноручно написав на зазначеній заяві «Дати дозвіл на складання проекту землеустрою» та поставив свій підпис.

При цьому, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 було достовірно відомо, що земельна ділянка запроектована до відведення у приватну власність знаходяться в контурі № НОМЕР_1 , фактично за межами населеного пункту с. Нижній Студений та розпорядження нею не відноситься до компетенції Нижньостуденівської сільської ради.

Як наслідок, в той же день, 07.07.2020 ОСОБА_4 умисно, в приміщенні Нижньостуденівської сільської ради за адресою с.Нижній Студений, 360, під час проведення сесії ради, зловживаючи службовим становищем в інтересах ОСОБА_7 , виніс на розгляд сесії ради, а в подальшому підписав рішення №58, 37 сесії, 7 скликання Нижньостуденівської сільської ради, яким надано дозвіл ОСОБА_7 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення, в межах населеного пункту с. Нижній Студений, урочище «Фізиші», площею 1,4 га.

У подальшому, для реалізації наміру по заволодінню земельною ділянкою державної власності на свою користь, 17.08.2020 ОСОБА_7 звернувся до ТзОВ «Землемір» із заявою про виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в АДРЕСА_2 загальною площею 1,4 га., зазначивши неправдиві відомості про те, що йому земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства безоплатно не надавалися.

На виконання спільного злочинного умислу, в ході розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельних ділянок площею 0,6530 га. з кадастровим номером 2122484400:11:011:0003 та площею 0,7470 га з кадастровим номером 2122484400:11:011:0002, ОСОБА_4 , достовірно знаючи про все викладене, в порушення норм ст.ст. 12, 116, 121, 134, 173-175 Земельного кодексу України (в редакції від 07.06.2020) в приміщенні Нижньостуденівської сільської ради за адресою: с. Нижній Студений, 360, у невстановлений досудовим розслідуванням день та час погодив своїм підписом та відтиском печатки Нижньостуденівської сільської ради плани відведення земельної ділянки та схеми розміщення земельної ділянки ОСОБА_7 , до яких в неустановлений досудовим розслідуванням час вніс завідомо неправдиві відомості про розміщення земельних ділянок в межах населеного пункту с. Нижній Студений Міжгірського району, які є складовими проекту.

Крім того, 01.09.2020, в порушення норм ст. 186-1 Земельного кодексу України (в редакції від 14.07.2018) та ст. 50 Закону України «Про землеустрій» (в редакції від 03.07.2020), до погодження у встановленому порядку проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у приватну власність, ОСОБА_7 , звернувся із заявою до сесії Нижньостуденівської сільської ради про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в межах населеного пункту с. Нижній Студений, урочище «Фізиші», загальною площею 1,4 га. для ведення особистого селянського господарства.

При цьому, проект погоджено 12.10.2020 за №10/866 відділом житлово-комунального господарства, містобудування, архітектури, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля. Міжгірської РДА Закарпатської області та 02.11.2020 за №18681/82-20 ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області, а відомості про земельні ділянки, які заплановані до затвердження внесено до Державного земельного кадастру та відкрито поземельні книги на земельні ділянки тільки 06.11.2020.

Таким чином, Нижньостуденівська сільська рада, як розпорядник інформації у розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації», в жодному із випадків прийняття рішення на користь ОСОБА_7 не дотрималася вимог п. 1 ч.3 ст. 15 вказаного Закону (в редакції від 17.10.2019 та 15.09.2020), якою визначено, що проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніше як за 20 робочих днів, а з 01.10.2020 за 10 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.

Вказане додатково підтверджує спільність злочинних дій посадових осіб Нижньостуденівської сільської ради при прийнятті рішення щодо земельних ділянок на користь ОСОБА_7 .

У подальшому, ОСОБА_4 , на виконання спільного злочинного умислу, достовірно знаючи, що ОСОБА_7 використав своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки, а також те, що земельні ділянки запроектовані до відведення у приватну власність знаходяться в контурі № НОМЕР_1 , тобто фактично за межами населеного пункту с. Нижній Студений та розпорядження ними не відноситься до компетенції Нижньостуденівської сільської ради, 13.11.2020 умисно, в приміщенні Нижньостуденівської сільської ради за адресою с. Нижній Студений, 360, під час проведення сесії ради, зловживаючи службовим становищем в інтересах ОСОБА_7 , виніс на розгляд сесії ради, а в подальшому протягом робочого дня підписав та скріпив відтиском печатки рішення №33, 42 сесії, 7 скликання Нижньостуденівської сільської ради, яким затверджено ОСОБА_7 проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства за адресою АДРЕСА_2 , площею 0,7470 га., кадастровий номер 2122484400:11:011:0002, та АДРЕСА_2 , площею 0,6530 га., кадастровий номер 2122484400:11:011:0003, та передано вказані земельні ділянки у власність, до якого внесено завідомо неправдиві відомості про те, земельні ділянки площею 0,7470 га. та 0,6530 га. передаються у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення, розташованих у межах населеного пункту на території Нижньостуденівської сільської ради.

Згідно висновку судового експерта вартість земельних ділянок з кадастровими номерами 2122484400:11:011:0002 та 2122484400:11:011:0003 складає 2341982 грн., відповідно, зазначені земельні ділянки могли бути отримані у приватну власність ОСОБА_7 , тільки за умови придбання їх за ринковою вартістю на земельних торгах.

Таким чином,внаслідок умиснихдій ОСОБА_7 та службовоїособи -голови Нижньостуденівськоїсільської ради ОСОБА_4 ,які використалислужбове становищевсупереч інтересамслужби,в інтересах ОСОБА_7 ,в порушеннявимог ч.ч.4,5ст.42,п.34ст.26,ст..ст.47,49,59 ЗаконуУкраїни «Промісцеве самоврядуванняв Україні»(вредакції 01.01.2020),п.п.2-4 посадової інструкції№1сільського головиНижньостуденівської сільськоїради,затвердженої розпорядженнямсільського голови№26від 31.12.2015,ст.2,8Закону України«Про статусдепутатів місцевихрад» (вредакції від20.03.2020),ст.ст.12,116,121,134,173-175Земельного кодексуУкраїни (вредакції від07.06.2020),винесли нарозгляд сесіїради,забезпечили прийняття,підписання таскріплення відтискомпечатки рішення№33,42сесії,7скликання Нижньостуденівськоїсільської ради,яким затвердженопроекти землеустроющодо відведенняземельних діляноку власністьдля веденняособистого селянськогогосподарства вурочищі «Фізиші»,Міжгірського району,Закарпатської області,площею 0,7470га.,кадастровий номер2122484400:11:011:0002та площею0,6530га.,кадастровий номер2122484400:11:011:0003,загальною площею 1,4 га., незаконно безоплатно, перейшли у приватну власність голови комісії з питань землекористування Нижньостуденівської сільської ради ОСОБА_7 , чим державним інтересам, на даний час в особі Пилипецької територіальної громади, завдано матеріальних збитків на загальну суму 2341982,77 гривень, яка у 250 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, тобто спричинено тяжкі наслідки.

У клопотанні зазначається, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 28 - ч. 2 ст. 364 та ч.1 ст. 366 КК України, тобто кримінальні правопорушення, одне з яких віднесено до категорії тяжких.

В ході проведеного досудового розслідування достовірно встановлено, що ОСОБА_4 всупереч вимогам закону, здійснив зухвалий злочин, заволодіння земельною ділянкою за межами населеного пункту в порушення вимог законодавства.

Слідчий посилається на те, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, а також наявність ризиків визначених ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливість виїхати за межі області з метою уникнення покарання, а також продовження вчиняти злочини спрямовані на захоплення земельних ділянок, може впливати на свідків у кримінальному провадженні, а також на представників потерпілої сторони Пилипецької територіальної громади, з метою спонукати їх відмовитись від звернення до правоохоронних органів.

У кримінальному провадженні на даний час не допитані депутати та члени земельної комісії, тому ризик, що ОСОБА_4 може впливати на цих осіб є виправданим.

У зв`язку із наведеним сторона обвинувачення вважає, що застосування запобіжного заходу до підозрюваного є необхідним заходом забезпечення кримінального провадження, метою якого, визначено, забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, один з яких прибувати на виклики до слідчого та суду, а також запобігання ризикам: спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме шляхом впливу на учасників кримінального провадження.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримавклопотання зпідстав зазначениху ньомута просивзадовольнити.Вказав,що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюєтьсяу вчиненні кримінальнихправопорушень,передбачених ч.2ст.28 ч.2ст.364,ч.1ст.366КК України та існують ризики того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, зокрема може вихати за межі України, впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засідання щодо задоволення клопотання заперечив. Вказав, що буде доводити свою невинуватість, оскільки він діяв в межах закону. Вважає, що підозра у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.2 ст.364, ч.1 ст.366 КК України є необґрунтованою та відсутні підстави для застосування відносно нього запобіжного заходу.

Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні проти задоволення клопотання сторони обвинувачення заперечив. Подав письмові заперечення та зазначив, що ні зміст клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ні додані матеріали не вказують на наявність обставин передбачених п. 1,2,3 ч.1 ст.194 КПК України. Вказав, що у матеріалах клопотання відсутні дані, які б вказували на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, а отже і відсутня обґрунтована підозра у вчиненні злочину. Натомість зміст підозри та зібрані у справі докази підтверджують, що гр. ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді Нижньостуденівського сільського голови діяв лише на підставі та в межах повноважень, у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вважає, що висунуте повідомлення про підозру ОСОБА_4 не відповідає фактичним обставинам справи та за своїм змістом не вказує на порушення будь-яких норм чинного законодавства що регулюють відносини у сфері земельних відносин. Жодна норма Земельного кодексу України та інших нормативних документів не вказують на відсутність у ОСОБА_7 права на повторне звернення до органів місцевого самоврядування щодо виділення земель для особистого селянського господарства в межах норм визначених ст.121 Земельного кодексу України. Зазначає, що голова Нижньостуденівського сільської ради ОСОБА_4 дія виключно в межах наданих йому повноважень та підписання рішення №58, 37 сесії, 7 скликання Нижньостуденівської сільської ради про надання дозволу ОСОБА_7 на розробку земель запасу та рішення № 33 від 13.11.2020 року, 42 сесії, 7 скликання Нижньостуденівської сільської ради про затвердження ОСОБА_7 проект землеустрою щодо відведення двох земельних ділянок площею 1.4 га у власність, було здійснено на виконання прийнятого рішення колективним органом місцевого самоврядування - сесії депутатів Нижньостеденівської сільської ради. За таких обставин дії ОСОБА_4 не знаходяться в прямому причинному зв`язку з наслідками, оскільки особа діяла на виконання рішення ради не маючи самостійних владних повноважень для прийняття таких рішень, а отже і не може нести відповідальності за прийняття таких рішень. Звернув увагу, що у відповідності до оголошеної підозри, ОСОБА_4 ставиться у вину заподіяння шкоди в розмірі 2341982 грн., однак до внесеного клопотання не додано жодного документа що вказував би на наявність такої шкоди. Захисник вважає, що клопотання слідчого не містить ні мотивованих ризиків, що передбачені ст.177 КПК України, ні доказів, які б підтверджували їх існування. Просив врахувати, що кримінальне правопорушення щодо ОСОБА_4 внесено до Єдиного державного реєстру ще 08.07.2021 року, тобто з моменту внесення відомостей пройшло понад 11 місяців, а з боку ОСОБА_4 не вживались будь-які способи ухилятись від органу досудового розслідування та суду. Крім цього, повідомлення про підозру ОСОБА_4 вручено 24 червня 2022 року, а отже останній знав про те що його підозрюють у вчиненні тяжкого злочину 6 днів, однак жодним чином не намагався ані уникнути явці до органів слідства і суду ані переховуватись від них. Зазначені обставини вказують на можливість забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_4 без застосування будь якого запобіжного заходу. Вказав, що відносно ОСОБА_4 вже порушувалось кримінальне провадження за ч.3 ст.28, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України (КП №12017070000000118), яке на даний час перебуває на розгляді в Міжгірському районному суді. У даному кримінальному провадженні 28.01.2020 року відносно ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання який діє до теперішнього часу. Просив врахувати, що з моменту обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання (понад 2,5 роки) підозрюваним ОСОБА_4 покладені на нього обов`язки дотримувались, а отже його належна процесуальна поведінка доводить що такий запобіжний захід є достатнім для забезпечення можливим ризикам визначеним ст.177 КПК України. Захисник зазначив, що ОСОБА_4 перебував на посаді голови Нижньостуденівської сільської ради в період з 24 березня 1990 року по 01 грудня 2020 року та на даний час є пенсіонером, а отже на даний час не обіймає будь якої посади що надавала б йому змоги впливати на свідків в тому числі і на депутатів сільської ради. За таких обставин орган досудового розслідування має в розпорядженні всі необхідні письмові докази. При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, сторона захисту просить суд врахувати ті обставини, що підзахисний ОСОБА_4 раніше не судимий, має постійне місце проживання, характеризується виключно з позитивної сторони, одружений та має сім`ю, є пенсіонером (63 роки), має хронічні захворювання, є інвалідом 2 групи, не займає жодної посади в органах місцевого самоврядування. На підставі наведеного захисник просив відмовити у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Заслухавши думку прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя прийшов до наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що Головним управлінням Національної поліції в Закарпатській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження за №42021072180000028 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.07.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364 та ч.1 ст. 366 КК України.

Із долученого до матеріалів клопотання витягу із ЄРДР вбачається, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні здійснюється за фактом того, що в листопаді 2020 року посадові особи Нижньостуденівської сільської ради Міжгірського району, зловживаючи своїм службовим становищем, всупереч інтересам служби, в інтересах третіх осіб, усвідомлюючи неправомірність повторної безоплатної передачі у приватну власність земельних ділянок, в порушення вимог ч.4 ст.116 Земельного кодексу України, прийняли рішення про передачу у приватну власність земельних ділянок за кадастровими номерами 2122484400:11:011:0002, площею 0,7470 га, та 2122484400:11:011:0003 площею 0,6530 га, для ведення особистого селянського господарства, розташованих в с. Нижній Студений, Хустського району, урочищі «Фізиші», заявнику який використав своє право на безоплатне отримання земельної ділянки за вищевказаним цільовим призначенням ще у липні 2013 року. Крім цього, посадовими особами Нижньостуденівської сільської ради Міжгірського району внесені завідомо неправдиві відомості до рішення Нижньостуденівської сільської ради Міжгірського району №33 від 13.11.2020 «Про затвердження проектів землеустрою про надання у власність земельних ділянок гр. ОСОБА_7 для ведення особистого селянського господарства», який використав право на безоплатне отримання земельних ділянок за вищевказаним цільовим призначенням ще у липні 2013 року.

24 червня 2022 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №42021072180000028 від 08.07.2021 року, повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.2 ст.364, ч.1 ст.366 КК України, а саме у зловживанні службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для іншої фізичної особи, використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки, вчинене за попередньою змовою групою осіб та службовому підробленні, тобто внесенні до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.

Згідно змісту ст.ст.131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно положень ст. 178 КК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цьогоКодексу,слідчий суддя,суд напідставі наданихсторонами кримінальногопровадження матеріалівзобов`язаний оцінитив сукупностівсі обставини,у томучислі: 1)вагомість наявнихдоказів провчинення підозрюваним,обвинуваченим кримінальногоправопорушення; 2)тяжкість покарання,що загрожуєвідповідній особіу разівизнання підозрюваного,обвинуваченого винуватиму кримінальномуправопорушенні,у вчиненніякого вінпідозрюється,обвинувачується; 3)вік тастан здоров`япідозрюваного,обвинуваченого; 4)міцність соціальнихзв`язків підозрюваного,обвинуваченого вмісці йогопостійного проживання,у томучислі наявністьв ньогородини йутриманців; 5)наявність упідозрюваного,обвинуваченого постійногомісця роботиабо навчання; 6)репутацію підозрюваного,обвинуваченого; 7)майновий станпідозрюваного,обвинуваченого; 8)наявність судимостейу підозрюваного,обвинуваченого; 9)дотримання підозрюваним,обвинуваченим умовзастосованих запобіжнихзаходів,якщо вонизастосовувалися донього раніше; 10)наявність повідомленняособі пропідозру увчиненні іншогокримінального правопорушення; 11)розмір майновоїшкоди,у завданніякої підозрюється,обвинувачується особа,або розмірдоходу,в отриманніякого внаслідоквчинення кримінальногоправопорушення підозрюється,обвинувачується особа,а такожвагомість наявнихдоказів,якими обґрунтовуютьсявідповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Запобіжний захід має обиратися виключно з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, зокрема, для забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, передбачених ч. 7 ст. 42 та іншими нормами КПК України, а також щоб запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Застосування запобіжного заходу з будь-якою іншою метою, наприклад, з метою покарання особи за кримінальне правопорушення, з метою добитися показань стосовно її причетності до кримінального правопорушення тощо неприпустиме.

Відповідно до ч.1. ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

У відповідності до п.4 ч.2 ст.183КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно правової позиції викладеній у рішенні Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року по справі «Харченко проти України» (п. 80), при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.2 ст.364 КК України, за вчинення якого передбаченого покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років, та яке у відповідності до положень ст.12 КК України є тяжким злочином та у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, яке є нетяжким злочином.

Дослідивши матеріали долучені до клопотання, а саме: висновок експерта від 10.01.2022 року за №СЕ-19/107-21/9310-ЗТ, згідно якого земельні ділянки за кадастровими номерами 2122484400:11:011:0003 та 2122484400:11:011:0002 знаходяться за межами населених пунктів с.Нижній Студений, с.Верхній Студений Нижньостуденівської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області на момент їх формування у Державному земельному кадастрі та на момент передачі у власність; лист Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 15.06.2022 року за №10-7-0.2-1655/2-22; рішення дев`ятнадцятої сесії шостого скликання Н.Студенівської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області №15 від 28.07.2013 року, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 2122484400:01:011:0011) у власність ОСОБА_7 для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_2 та надано ОСОБА_7 у власність земельну ділянку площею 0,6000 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення, розташованої у межах населеного пункту на території Н.Студенівської сільської ради для ведення особистого селянського господарства; рішення сорок другої сесії сьомого скликання Н.Студенівської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області від 13.11.2022 року за №33, яким затверджено гр. ОСОБА_7 проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства, за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,7470 га з кадастровим номером 2122484400:11:011:0002 та АДРЕСА_2 , площею 0,6530 га кадастровий номер 2122484400:11:011:0003 та надано ОСОБА_7 у власність земельні ділянки площею 0,7470 га та 0,6530 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення, розташованої у межах населеного пункту на території Н.Студенівської сільської ради для ведення особистого селянського господарства; рішення першої сесії шостого скликання Н.Студенівської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області №04 від 18.11.2010 року; рішення першої сесії сьомого скликання Н.Студенівської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області №07 від 25.11.2015 року, посадову інструкцію сільського голови Н.Студенівської сільської ради ОСОБА_4 від 31.12.2015 року та інші матеріали, долучені до клопотання, вважаю, обґрунтованою пред`явлену ОСОБА_4 підозру, про що свідчать додані до клопотання копії матеріалів кримінального провадження, які з достатньою імовірністю підтверджують існування «розумної підозри» щодо причетності особи до вчинення інкримінованого злочину, в межах розслідування якого ставиться питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які містяться в клопотанні слідчого, а документи, які містять такі дані, надані до суду разом з клопотанням. Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, то з огляду на наявні в матеріалах провадження дані слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення. Більше того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», наведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому слід зауважити, що стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведення винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.

В свою чергу, всі обставини провадження та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 мають з`ясовуватися судом під час судового розгляду у встановленому законом порядку.

Щодо посилання сторони захисту на необґрунтованість підозри, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що для визнання на даному етапі підозри необґрунтованою повинні бути обставини, які б беззаперечно та прямо стверджували б, що версія сторони обвинувачення є неспроможною. При цьому такі факти мали б вказувати, що правова позиція захисту є єдиноможливою в даному конкретному випадку й інша версія подій є малоймовірною. Позиція сторони захисту щодо необґрунтованості підозри не є настільки неспростовною та однозначною, що давали б змогу дійти висновку про необґрунтованість підозри.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваною зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. Сторона обвинувачення не зобов`язана доводити, що певні дії, спрямовані на перешкоджання досудовому розслідуванню, вже були вчинені підозрюваним, а повинна навести обґрунтування та підтвердження того, що імовірність їх настання є достатньо високою для того, щоб застосувати певний запобіжний захід.

Під час перевірки наявності ризиків, передбачених ч.1 статті 177 КПК, у кримінальному провадженні щодо підозрюваного ОСОБА_4 слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Ризик переховування від органу досудового розслідування/суду обумовлюється серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. Одне із кримінальних правопорушень, у якому обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 передбачає виключно покарання у виді позбавленням волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Крім того, слідчий суддя враховує тяжкість покарання, що загрожує останньому в разі визнання винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення суттєво збільшує ризик втечі, а тому враховується слідчим суддею при оцінюванні ризиків. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

Ризик незаконного впливу на свідків, у кримінальному провадженні підтверджується тим, що досудове розслідування по даному кримінальному провадженні триває, проводяться необхідні слідчі дії, спрямовані на встановлення усіх обставин кримінального правопорушення, тому ОСОБА_4 має реальну можливість спілкуватись із свідками і впливати на них у кримінальному провадженні шляхом застосування певного психологічного тиску і спонукання їх до надання неправдивих свідчень, введення в оману органів досудового розслідування та замовчування відомостей, які мають значення для даного кримінального провадження.

Вказаним чином підозрюваний може впливати на представників потерпілої сторони.

Як слідує із клопотання сторони обвинувачення у даному кримінальному провадженні на даний ще не допитані депутати та члени земельної комісії, а тому підозрюваний може здійснювати на них психологічний тиск метою зміни ними своїх свідчень, з метою уникнення кримінальної відповідальності. При цьому, слідчий суддя враховує, що підозрюваний перебував на посаді голови Нижньостуденівської сільської ради з 24 березня 1990 року по 01 грудня 2020 року, тобто знайомий із особами, які планує допитати як свідків сторона обвинувачення.

Разом із тим, слідчий суддя вважає, що інші ризики, про які слідчий зазначала в клопотанні та на які прокурор посилався у судовому засіданні належним чином не обґрунтовані та не підтверджені відповідними доказами.

Таким чином прокурором доведено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати свідків, представників потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні.

При вирішенні питанняпро обраннязапобіжного заходу слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого законом передбачено виключно покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а також бере до уваги дані про особу підозрюваного, а саме те, що підозрюваний раніше не судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, перебував на посаді голови Нижньостуденівської сільської ради з 24 березня 1990 року по 01 грудня 2020 року, одружений, має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , є пенсіонером по інвалідності ІІ групи загальне захворювання, згідно характеристики, виданої старостою Пилипецької сільської ради Хустського району ОСОБА_8 за №423 від 26.06.2022 року за час роботи на посаді сільського голови проявив себе як хороший, здібний організатор, вимогливий до себе та підлеглих, готовим швидко приймати складні рішення, створював хороші відносити у колективі, користувався заслуженим авторитетом у колективі та у керівників і працівників районної ради та районної адміністрації, неодноразово нагороджувався за хорошу роботу грамотами, постійно працював над покращенням соціально-економічного розвитку села та виконанням дохідної частини бюджету, користується заслуженим авторитетом у односельчан.

У судовому засіданні слідчим суддею було досліджено виписки із медичної картки ОСОБА_4 , які були долучені стороною захисту на підтвердження захворювання підозрюваного.

Крім цього, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 є обвинуваченим у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №12017070000000118 від 07.06.2017 року.

Разом з тим, на переконання слідчого судді, під час розгляду клопотання стороною обвинувачення не наведено переконливих доказів, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ч.1 ст.177КПК України та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Відповідно до ч.3 ст.176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.

Відповідно до ч.4 ст.194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Враховуючи те, що під час розгляду клопотання стороною обвинувачення не надано доказів про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначених в клопотанні, то слідчий суддя вважає за необхідне застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений в клопотанні.

Згідно з ч. 1 ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою (ч.3 ст.176 КПК України).

Згідно зі ст.181КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі (ч.2 ст.181 КПК України).

Приймаючи до уваги, що в ході розгляду клопотання було встановлено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.2 ст.364, ч.1 ст.366 КК України, а також наявні ризики, передбачені п.1, 3 ч. 1 ст.177КПК України та враховуючи тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винним,зважаючи наобставини встановленів ходірозгляду клопотаннята наведенівище даніпро особупідозрюваного, слідчий суддя приходить до висновку про можливість застосування відносно підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною залишати місце свого проживання в певний час доби, а саме, з 23 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. наступної доби.

Слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідності до ч. 5 ст.194 КПК України наступні обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду за першим викликом; не відлучатися із населеного пункту, в якому фактично проживає (Закарпатська область, Хустський район) без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні щодо обставин вказаного кримінального провадження; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Застосовуючи вказаний запобіжний захід, слідчий суддя виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Такий запобіжний захід, з урахуванням встановлених під час судового розгляду клопотання обставин, на думку слідчого судді, є цілком співмірним, відповідає особі підозрюваного, відповідатиме інтересам досудового розслідування та є достатнім для запобіганню встановленим під час розгляду клопотання ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Водночас, менш суворий запобіжний захід, ніж домашній арешт, може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування (в тому числі шляхом неналежного виконання підозрюваним своїх процесуальних обов`язків) і руху кримінального провадження.

Частиною 6 ст.181КПК України передбачено, що строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.

Слідчий суддязастосовує допідозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на строк до двох місяців в межах строку досудового розслідування.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 183, 186, 193, 196, 309 КПК України, слідчий суддя,-

постановив:

У задоволенні клопотання відмовити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, без застосування електронного засобу контролю, заборонивши йому залишати місце свого проживання АДРЕСА_1 , в певний час доби, а саме, з 23 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. наступної доби.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , у відповідності до ч. 5 ст.194 КПК України наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора або суду за першим викликом;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому фактично проживає (Закарпатська область, Хустський район) без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні щодо обставин вказаного кримінального провадження;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Встановити строк дії ухвали та строк дії запобіжного заходу - до 23 серпня 2022 року (включно).

Строк дії обов`язків, покладених судом, встановити до 23 серпня 2022 року (включно).

Роз`яснити ОСОБА_4 , що в разі невиконання вище перерахованих обов`язків до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Роз`яснити підозрюваному, що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього обов`язків.

Копію ухвали вручити підозрюваному, захиснику та прокурору.

Ухвалу для негайного виконання надіслати в органи Національної поліції за місцем проживання (перебування) підозрюваного.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного

суду Закарпатської області ОСОБА_1