Рішення

від 29.06.2022 по справі 160/25809/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2022 року Справа № 160/25809/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Савченка А.В.

при секретарі судового засідання Литвицькому Ю.Д.

за участю:

представника позивача - Дударенко А.Д.

представника відповідача - Крейси Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі адміністративну справу за правилами загального позовного провадження за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИТЕЛ» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

16 грудня 2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ТОВ «ДІДЖИТЕЛ» до Дніпровської митниці Держмитслужби, в якій позивач просить:

-визнати протиправним рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 02.11.2021 року №UA110150/2021/000186/1;

- визнати протиправною картку відмови Дніпровської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110150/2021/00347;

- визнати протиправним рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 17.11.2021 року №UA110150/2021/000189/1;

- визнати протиправною картку відмови Дніпровської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110150/00362.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що при митному оформленні товару за митними деклараціями від 02.11.2021 р. №UА110150/2021/018528 та від 16.11.2021 р. №UА110150/2021/019354, який ввозився на митну територію України, ним було визначено його митну вартість за основним методом за ціною договору (контракту) та на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару надано митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному у частині 2 статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), підтверджують митну вартість товару та містять об`єктивні відомості про складові митної вартості товару, подані документи не містять розбіжностей. Проте, відповідачем було незаконно відмовлено йому у прийнятті митних декларацій та митному оформлені пропуску задекларованого товару та прийнято неправомірні, необґрунтовані та безпідставні рішення про коригування митної вартості товарів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.01.2021 р. відкрито провадження в цій адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

До суду 25.01.2022 р. від ТОВ «ДІДЖИТЕЛ» надійшла заява, в якій вони просили замінити сторону по справі №160/25809/20 - Дніпровську митницю Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43350935) на належного відповідача - Дніпровську митницю (код ЄДРПОУ ВП 43971371).

До суду 25.01.2022 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що додані позивачем до митної декларації документи містять розбіжності, не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари позивача, та містять розбіжності, які стосуються числових значень митної вартості. У зв`язку з цим відповідач вважає, що спірне рішення прийняте органом доходів і зборів з урахуванням вимог чинного законодавства України, в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.02.2022 р. замінено сторону у справі №160/25809/21 з Дніпровської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43350935) на її правонаступника - Дніпровську митницю (код ЄДРПОУ ВП 43971371).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.02.2022 р. вирішено подальший розгляд адміністративної справи №160/25809/21 здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Підготовче судове засідання призначено на 22.03.2022 р. о 14:30 год.

Відповідно до довідки, складеної секретарем судового засідання Литвицьким Ю.Д., що у зв`язку із введенням Указу Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 воєнного стану в Україні з 24.02.2022 р., справи, які призначені до розгляду в судовому засіданні у період з 24.02.2022 р. розглядатись не будуть.

До суду 16.03.2022 р. від представника позивача надійшла заява, в якій вона просила організувати судове засідання в режим відеоконференції та допустити представника позивача: Адвокатське бюро «Анастасії Дударенко» в особі адвоката Дударенко Анастасії Дмитрівни до участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2022 р. у задоволенні заяви ТОВ «ДІДЖИТЕЛ» про участь у судовому засіданні, яке призначено на 22.03.2022 р. о 14:30 год. в режимі відеоконференції відмовлено.

Наступне підготовче судове засідання призначено на 21.04.2022 р. о 14:00 год.

До суду 06.04.2022 р. від представника позивача надійшла заява, в якій просять організувати судове засідання в режим відеоконференції та допустити представника позивача: Адвокатське бюро «Анастасії Дударенко» в особі адвоката Дударенко Анастасії Дмитрівни до участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2022 р. заяву представника позивача - ТОВ «ДІДЖИТЕЛ» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції по справі №160/25809/21 задоволено.

Представник відповідача в підготовче судове засідання 21.04.2022 р. не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.04.2022 р. продовжено строк підготовчого провадження в адміністративній справі №160/25809/21 за позовною заявою ТОВ «ДІДЖИТЕЛ» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії до 17.05.2022 р.

Наступне підготовче судове засідання призначено на 17.05.2022 р. о 15:30 год.

Представник відповідача в підготовче судове засідання 17.05.2022 р. не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.05.2022 р. закрито підготовче провадження та призначено справу №160/25809/21, за позовною заявою ТОВ «ДІДЖИТЕЛ» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 16.06.2022 р. об 14:30 год.

До суду 23.05.2022 р. від позивача надійшла заява, в якій просять забезпечити проведення усіх судових засідань по справі №160/25809/21 у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.05.2022 р. заяву представника позивача ТОВ «ДІДЖИТЕЛ» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції по справі №160/25809/21 задоволено.

До суду 02.06.2022 р. від представника позивача надійшла заява, в якій вона просить врахувати судові витрати на загальну суму 10000 грн., які поніс позивач у зв`язку із розглядом цієї справи та повідомив суд про те, що ним будуть додатково надані до суду докази витрат, понесених на професійну правничу допомогу адвоката, а саме участь адвоката у судових засіданнях по справі №160/25809/21, у порядку та в строки, передбачені ст.139 КАС України.

До суду 07.06.2022 р. від відповідача надійшла заява, в якій просять організувати судове засідання, призначене на 16.06.2022 р. о 14:30 год., а також у всіх наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції та допустити представника відповідача: Крейси Людмилу Олексіївну до участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.06.2022 р. заяву представника відповідача Дніпровської митниці про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції по справі №160/25809/21 задоволено.

Представник відповідача в підготовче судове засідання 16.06.2022 р. не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.

Усною ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, з занесенням до протоколу судового засідання закрито підготовче провадження та призначено справу №160/25809/21 до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 30.06.2022 р. о 14:30 год.

У судовому засіданні 30.06.2022 р. представник позивача підтримав пред`явлений позов та просив повністю задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні 30.06.2022 р. пред`явлений позов не визнав та заперечував проти його задоволення, посилаючись на доводи, викладені у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю ДІДЖИТЕЛ (вул.Будівельників, буд.34, м.Дніпро, 49055, код ЄДРПОУ 32701799) зареєстроване як юридична особа.

28 вересня 2021 року між компанією Teknomelt Teknik Mensucat San. ve Tic. A. S (Туреччина) (далі - Постачальник) та ТОВ «ДІДЖИТЕЛ» (Україна) було укладено контракт №28/09/21-1 (далі - Контракт), за умовами п.1.1. якого: «Продавець зобов`язується поставити продукцію, іменована далі «Товар», в порядку та на умовах цього Контракту, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товар на умовах і в терміни, передбачені цим контрактом».

Відповідно до п.п. 1.2., 1.4. Контракту: «Поставка Товару за цим Контрактом проводиться на підставі узгодженої Сторонами Специфікації, що є невід`ємною частиною цього Контракту. У специфікації повинні бути вказані базис поставки, найменування, артикул, кількість виробів, ціна, загальна вартість Товару, що поставляється за відповідною Специфікацією і т.д.

Точна кількість Товару і його загальна вартість вказується в проформі інвойс (proforma invoice).

В Специфікації №1 від 28.09.2021 р. до Контракту, Постачальник та ТОВ «ДІДЖИТЕЛ», домовились, що перший поставить на користь останнього Товар - Мельтблаун 24 гр/м.кв. білий артикул ТМ001 16 см. бобіна, 3000 м. в кількості 19 507, 50 кг. на загальну суму 61 448, 63 долл. США.

Сторони внесли до Специфікації №1 від 28.09.2021 р. зміни у зв`язку зі збільшенням кількості метрів у рулоні матеріалу, довжина рулону змінилась на 3 250 м. 3 500 м. матеріалу в рулоні, а тому вага матеріалу за Специфікацією №1 від 28.09.2021 року збільшилась до 19890, 00 кг, а тому сума поставки збільшилась до 62 653, 50 долл. США.

У зв`язку з габаритністю Товару Постачальник та ТОВ «ДІДЖИТЕЛ» узгодили між собою, що поставка за Специфікацією №1 від 28.09.2021 р. буде відбуватись двома частинами, перша з яких перевозилась через митний кордон 02.П.2021 року, у зв`язку з чим Постачальник виставив рахунок №ТКВ2021000000435 від 25.10.2021 р. на Товар вагою нетто 10 166, 40 кг. на суму 32 024, 16 долл. США, а з урахуванням знижки - 31 924, 16 долл. США.

Друга частина Товару перевозилась через митний кордон 16.11.2021 р., у зв`язку з чим було Постачальником було виставлено рахунок № ТКВ2021000000445 від 04.11.2021 р. на суму 29 940, 84 долл. США.

За платіжним дорученням №59JBKLLA від 01.10.2021 р. ТОВ «ДІДЖИТЕЛ» було здійснено платіж на користь Постачальника в сумі 30 724, 31 долл. США, в призначенні платежу вказано необхідну інформацію про отримувача переказу - компанію Teknomelt Teknik Mensucat San. ve Tic. A. S, a також посилання на контракт №28/09/21-1 від |28.09.2021 року та специфікацію №1 від 28.09.2021 р.

За платіжним дорученням №71JBKLLB від 04.11.2021 р. ТОВ «ДІДЖИТЕЛ» було здійснено платіж на користь Постачальника в сумі 31 929, 19 долл. США, в призначенні платежу вказано необхідну інформацію про отримувача переказу - компанію Teknomelt Teknik Mensucat San. ve Tic. A. S, a також посилання на контракт №28/09/21-1 від 28.09.2021 р. та специфікацію №1 від 28.09.2021 р.

02 листопада 2021 року ТОВ «ДІДЖИТЕЛ» при митному оформленні товару за митною декларацією №UA10150.2021.018528, який ввозився на митну територію України, визначило його митну вартість за основним методом за ціною договору (контракту).

Крім того, 16.11.2021 р. ТОВ «ДІДЖИТЕЛ» надало до Дніпровської митниці Держмитслужби України митну декларацію №UA110150.2021.019354 для митного оформлення товару, вартість якого аналогічно визначив за основним методом за ціною договору (контракту).

На підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару "за митною декларацією від 02.11.2021 р. №UA110150.2021.018528 позивачем було надано до Дніпровської митниці Державної митної служби України такі документи:

- Пакувальний лист (Packing list) від 25.10.2021 р.;

- Рахунок-проформа (Proforma invoice) від 28.09.2021 р.;

- Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № ТКВ2021000000435 від 25.10.2021р.;

- Автотранспортна накладна (Road consignment note) № 00043 від 25.10.2021 р.; t - Сертифікат про походження товару форми A (Certificate of origin form A (GSP)) № D 0538696 від 28.10.2021 р.;

- Банківський платіжний документ, що стосується товару № 59 від 01.10.2021 р.;

- Платіжний документ, що підтверджує вартість товару № 59JBKLLA від 01.10.2021р.;

- Довідка № 3959 від 28.10.2021 р.;

- Прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 10.09.2021 р.;

- Розрахунок ціни (калькуляція) № 28/09/2021-1 від 28.09.2021 р.;

- Комерційна пропозиція від 28.09.2021 р.;

- Додаткова угода № 1 від 29.09.2021 р.;

- Специфікація № 1 від 28.09.2021 р.;

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) № 28/09/21-1 від 28.09.2021 р.;

- Договір про надання послуг митного брокера № СІ 10/21 від 10.08.2021 р.;

- Договір (контракт) про перевезення № 1 від 01.01.2021 р.;

- Договір (контракт) про перевезення № 11/08/2021-1 від 11.08.2021 р.;

- Договір (контракт) про перевезення № 1309/2021 від 13.09.2021 р.;

- Інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні і Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами № 7744732;

- Лист імпортера № 01/11-1 від 01.11.2021 р.;

-Копія митної декларації країни відправлення № 21440200ЕХ005823 від 25.10.2021р.;

-Митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №UA0150.2021.018528 від 02.11.2021 р.

На підтвердження митної вартості товару, зазначеної в митній декларації №UA110150.2021.019354 від 16.11.2021 р., позивачем було надано до митного органу наступні документи:

- Пакувальний лист (Packing list) від 04.11.2021 р.;

- Рахунок-проформа (Proforma invoice) від 28.09.2021 р.;

- Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №ТКВ2021000000445 від 04.14.2021р.;

- Автотранспортна накладна (Road consignment note) № 01013 від 05.11.2021 ; :

- Сертифікат про походження товару форми A (Certificate of origin form A (GSP)) № D0421220 від 05.11.2021;

- Банківський платіжний документ № 71 від 04.11.2021 ;

- Довідка № 4041 від 09.11.2021 ;

- Прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 10.09.2021 ;

- Розрахунок ціни (калькуляція) № 30/09/2021-1 від 30.09.2021 ;

- Комерційна пропозиція від 30.09.2021;

- Додаткова угода № 1 від 29.09.2021 ;

- Специфікація № 1 від 28.09.2021;

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) № 28/09/21-1 від 28.09.2021;

- Договір про надання послуг митного брокера № С110/21 від 10.08.2021;

- Договір (контракт) про перевезення № 1 від 01.01.2021;

- Договір (контракт) про перевезення № 11/08/2021-І від 11.08.2021 ;

- Договір (контракт) про перевезення № 1309/2021 від 13.09.2021;

- Інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами № 7824802;

- Лист імпортера № 01/11-1 від 01.11.2021 р.;

- Лист про помилку від 08.11.2021 р.;

- Фіто платіжка від 12.11.2021 р.;

- Характеристики товару № 20/09/ від 20.09.2021 р.;

- Копія митної декларації країни відправлення № 21440200ЕХ006048 від 04.11.2021р. ;

Митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів від 16.11.2021 р. №UA110150.2021.019354.

02 листопада 2021 року ТОВ «СМАРТФОМТРАНС» повідомив митний орган листом №1/11 про те, що усі наявні на той час у ТОВ «ДІДЖИТЕЛ» документи було надано ним під час подання митої декларації, також зазначив, що будь-які інші документи надати у 10-тиденний термін немає можливості та просило продовжити митне оформлення декларації. Аналогічне повідомлення №1/11 було надано 17.11.2021 р. ТОВ «СМАРТФОМТРАНС» до органу, митного контролю.

Відповідач надав позивачеві картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів транспортних засобів комерційного призначення №UA110150/2021/00347 та №UA110150/2021/00362 та зазначив, що позивачеві необхідно подати нові митні декларації з митною вартістю товару відповідно до рішення про визначення митної вартості товару від 02.11.2021 р. №UA110150/2021/000186/1 та рішення про визначення митної вартості товару від 17.11.2021 р. № UA110150/2021/000189/1.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч.2 ст.53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України слідує, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, у частині третій якої встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.

За правилами ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З наведеним висновком кореспондуються положення п.2 ч.5 ст.54 Митного кодексу України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування, відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За приписами ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості, згідно з положеннями статей59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною 7 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Також за приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Системний аналіз вказаних положень Митного кодексу України дає підстави дійти висновків, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).

Згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019 р. в адміністративній справі №803/667/17.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 МК України.

Судом встановлено, що відповідач за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявленої позивачем, дійшов висновку, що в наданих декларантом документах міститься ряд розбіжностей, наявність яких унеможливлює підтвердження всіх числових значень складових митної вартості, однак, суд не погоджується з такими висновками митного органу, з огляду на таке.

Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття спірних рішень про коригування митної вартості товарів, суд зазначає таке.

Відповідач аргументує оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару є те, що ТОВ «ДІДЖИТЕЛ» не надало під час митного оформлення товару підтвердження витрат на транспортування, таких як рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат, у зв`язку з чим у митного органу нібито відсутня можливість переконатися у повноті суми на оплату транспортних послуг.

Відтак, позивачем під час митного оформлення Товарів в підтвердження вартості транспортних витрат на перевезення задекларованого товару було надано Договір №11/08/2021-1 на транспортно-експедиційне обслуговування від 11.08.2021 р., Договір №1309/2021 перевезення вантажу автомобільним транспортом від 13.09.2021 р., Договір № 1 від 01.01.2021 р., довідки про транспортно-експедиційні витрати № 3959 від 28.10.2021 р. і № 4041 від 09.11.2021 р., та транспортні заявки № 3226 від 18.10.2021 р. і № 3227 від 03.11.2021 р.

За умовами п.п. 5.3 - 5.5 Договору № 11/08/2021-1 на транспортно-експедиційне обслуговування від 11.08.2021 р.: «Датою доставки (отримання) вважається дата підписання акту приймання-передачі викопаних робіт та/або дата, проставлена вантажоодержувачем у товарно-транспортній накладній про отримання вантажну вантажоодержувачем.

Для оплати вартості ТЕО Експедитор зобов`язаний надавати всі необхідні документи (рахунок, акт виконаних робіт, податкові накладні), якщо інше не зазначено в заявці-договорі.

Оплата вартості кожного ТЕО проводиться Замовником в національній грошовій одиниці України, у безготівковій формі. Термін сплати узгоджується сторонами щодо кожного перевезення у відповідному Договорі-Заявці. Датою оплати послуг Замовником вважається списання коштів з поточного рахунку Замовника.

Згідно транспортних заявок № 3226 від 18.10.2021 р. та № 3227 від 03.11.2021 р. ТОВ «ДІДЖИТЕЛ» та перевізник TOB «РА ТРАНС» узгодили умови розрахунку між сторонами за перевезення Товару, а саме - розрахунки проводяться протягом 21 дня після вивантаження Товару.

Таким чином, усі умови Договору № 11/08/2021-1 на транспортно-експедиційне обслуговування від 11.08.2021 р. свідчать про те, що оплата послуг та складання акту-приймання виконаних послуг повинна була проводитись після доставки товару до адреси вивантаження - місце перебування позивача.

Тобто, складання рахунку-фактури та акту виконаних робіт не могли бути надані при перевірці на пункті митного контролю, оскільки такі документи підписуються Сторонами вже по факту наданих послуг з перевезення в повному обсязі.

Окрім того, пунктом 6 частини другої статті 53 Митного кодексу України визначено, що декларант для підтвердження заявленої митної вартості товарів і обраного методу її визначення подає митному органу транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Враховуючи умови Договору транспортних послуг, позивач надав до митного контролю усі можливі, на той час, документи, що підтверджували вартість послуг з перевезення, а саме Договір №11/08/2021-1 на транспортно-експедиційне обслуговування від 11.08.2021 р., Договір № 1309/2021 перевезення вантажу автомобільним транспортом від 13.09.2021 р., Договір № 1 від 01.01.2021 р., довідки про транспортно-експедиційні витрати № 3959 від 28.10.2021 року та № 4041 від 09.11.2021 р., та транспортні заявки № 3226 від 18.10.2021 р. та № 3227 від 03.11.2021 р., а тому посилання відповідача про недостатність вищенаведених документів на підтвердження повноти суми транспортних витрат є безпідставною та не підкріпленою достатніми аргументами.

Щодо виявлених відповідачем розбіжностей в транспортних документах, а саме: в транспортних засобах, якими здійснювалось перевезення товару, суд зазначає таке.

Відтак, у всіх документах, наданих до митного контролю на підтвердження вартості перевезення товару, міститься зазначення про перевезення Товару автомобілем 33 ВАС 73/33 AZM 23. Крім того, позивачем не надавалась до митного контролю довідка ТОВ «Смартфромтранс» від 28.10.2021р. № 3959.

Щодо твердження відповідача про те, що в платіжних дорученнях № 59 від 01.10.2021 р. та №71 від 04.11.2021 р. відсутня вказівка на рахунок-фактуру (інвойс), на підставі яких здійснено платіж, а тому ці платіжні доручення не є доказами, достатніми для доведення митної вартості поставки товару, суд зазначає таке.

Верховним Судом у постанові від 22.08.2019 р. у справі №810/2784/18 зазначено: «Щодо посилань відповідача на те, що платіжне доручення №5 не є документом, що підтверджує митну вартість товару у зв`язку тим, що у ньому наявне посилання лише на зовнішньоекономічний договір без зазначення рахунку-фактури, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 2.2 Положення №216 платник заповнює реквізит "Призначення платежу" в іноземній валюті або банківських м етап ах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів.

При цьому, суд звертає увагу на те, що чинним законодавством не встановлено обов`язку здійснювати посилання в платіжному документі на інвойс чи проформу-інвойс.

Таким чином, можна зробити висновок, що сама по собі відсутність у платіжних документах посилання на інвойс чи проформу-інвойс, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару, а у сукупності з іншими документами, що стосуються поставки оцінюваного товару, і були подані позивачем для митного контролю, дозволяють ідентифікувати платіж з оцінюваним товаром».

З аналізу статті 57 МКУ вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів (Постанова Верховного Суду по справі №815/143/17 від 05.03.2019 р.).

Відповідно до пункту 3.2 Положення про порядок виконання банками документів па переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 р. №216, відповідальний виконавець уповноваженого банку має проставити на всіх примірниках платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах дати надходження і виконання цього документа, засвідчивши їх своїм підписом та відбитком штампа уповноваженого банку. Уповноважений банк має право не проставляти дату надходження платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах, якщо вона збігається з датою його виконання.

З матеріалів доданих до позовної заяви вбачається, що платіжні доручення від 01.10.2021 р. та від 04.11.2021 р., у графі «Відмітки банку» містять відбиток штампу Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» та підпис уповноваженої особи, що свідчить про відповідність цих платіжних документів вимогам п.3.2 Постанови Правління НБУ від 28.07.2008 р. №216 та про помилковість висновків контролюючого органу про протилежне.

Пунктом 1.30 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі. свого рахунка на рахунок отримувача.

Відповідно до п. 1.35 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» розрахунковий документ - документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача.

Згідно з ч.1 ст.16 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» до документів на переказ відносяться розрахункові документи, документи на переказ готівки, міжбанківські розрахункові документи, клірингові вимоги та інші документи, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу.

Відповідно до п. 17.2 ст.17 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» документ на переказ може бути паперовим або електронним.

Відповідно до положень пункту 17.1статті 17 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 за №22 (далі - Інструкція), кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.

Згідно з пунктом 1.8 Інструкції платники та стягувані оформляють доручення/розпорядження про списання коштів з рахунків па відповідних бланках розрахункових документів, форма та порядок оформлення яких визначаються цією Інструкцією.

Згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Згідно пункту 30.1 статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у випадку, якщо грошові кошти воює були списані з рахунку платника та зараховані на рахунок отримувача, переказ набуває статусу завершеного. Тобто, з моменту перерахування грошових коштів на рахунок отримувача обов`язок банку з виконання доручення платника вважається виконаним. Внесення змін до призначення платежу такого платіжного доручення є неможливим. Питання уточнення інформації, вказаної у реквізиті «Призначення платежу» виконаного платіжного доручення вирішується сторонами у порядку, узгодженому між ними, без участі банку.

Суд погоджується з доводами позивача, що при оформленні іноземного переказу з рахунку ТОВ «ДІДЖИТЕЛ» було списано кошти для подальшого переказу іноземному постачальнику задекларованого товару, в якості підтвердження сплати вартості Товару на користь постачальника, позивач надав платіжні доручення № 59 від 01.10.2021 р., №59JBKLLA від 01.10.2021 р. та №71 від 04.11.2021 р., оформлені відповідно до вимог законодавства України та можуть підтверджувати митну вартість задекларованого товару.

Щодо виявлених відповідачем розбіжностей в вазі задекларованого товару, суд зазначає таке.

Сторонами укладалась Додаткова угода № 1 до Специфікації № 1 від 28.09.2021 р. до Контракту.

Разом з цим, матеріалами справи підтверджується, що позивачем було сплачено загальну суму 62 653, 50 долл. США вартості товару, визначену в Додатковій угоді № 1 від 29.09.2021 р. до Специфікації № 1 від 28.09.2021 р. до Контракту, та саме таку вартість товару було задекларовано. При цьому менша вага товару, аніж домовлена, сторонами в Специфікації, жодним чином не впливає на митну вартість товару, яка була вірно визначена позивачем та зазначена в митній декларації.

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку, що надані позивачем до митного оформлення документи, повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч та розбіжностей, які б не дозволяли митному органу провести обчислення митної вартості за основним методом, а тому вказані митницею у спірному рішенні обставини не можуть бути підставами для відмови у прийнятті митної вартості товару, заявленої позивачем, та коригування такої митної вартості.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що встановлені у цій справі обставини підтверджують доводи позивача, що під час митного оформлення митницею не було висловлено жодних обґрунтованих сумнівів щодо розбіжностей у числових значеннях складових митної вартості товарів у вищенаведеній поданих декларантом документах щодо ціни товару, про що свідчить аналіз змісту спірного рішення про коригування митної вартості товару. Документи, подані позивачем, не містили жодних розбіжностей саме у числових значеннях складових митної вартості товарів, у зв`язку із чим наявні підстави вважати, що митний орган не навів жодних обґрунтованих сумнівів щодо неможливості визначення митної вартості товарів за поданими декларантом документами, а тому відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не мав правових підстав для витребування додаткових документів у декларанта.

З огляду на вищезазначене, зауваження митного органу до наданих на підтвердження заявленої митної вартості товарів документів, що викладені у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, суд вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.

У зв`язку з наведеним суд вважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для витребування додаткових документів у декларанта та для коригування заявленої ним митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Суд також звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не можуть слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Законом чітко встановлено умови, за наявності яких, у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

На думку законодавця, сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, приписи закону зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Натомість, під час розгляду цієї справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Суд зазначає, що досліджені первинні документи, які також були подані позивачем до митного органу, повністю підтверджують митну вартість товару, задекларовану за основним методом.

Відповідачем не надано належних та переконливих доказів того, що подані декларантом для митного оформлення документи не надавили можливості встановити всі складові митної вартості товари, мали розбіжності або виправлення, у зв`язку з чим рішення митного органу про коригування митної вартості товару не можуть вважатися обґрунтованими та правомірними.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою повного та ефективного захисту прав позивача, суд вважає за доцільне вийти за межі позовних вимог та не лише визнати протиправними рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів та картку відмови Дніпровської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а й скасувати їх.

За таких обставин, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 02.11.2021 р. №UA110150/2021/000186/1, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110150/2021/00347, рішення про коригування митної вартості товарів від 17.11.2021 р. №UA110150/2021/000189/1, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110150/00362 є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачений позивачем судовий збір в зальному розмірі 7546,04 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 17.11.2021 р. №378 на суму 2 270,00 грн., платіжним дорученням від 17.11.2021 р. №379 на суму 2 270,00 грн., платіжним дорученням від 10.12.2021 р. №378 на суму 3006,04 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 139, 257, 258, 262, 246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИТЕЛ» (вул.Будівельників, буд.34, м.Дніпро, 49055, код ЄДРПОУ 32701799) до Дніпровської митниці (вул.Княгині Ольги, 22, м.Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ ВП 43971371) про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів від 02.11.2021 р. №UA110150/2021/000186/1.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Дніпровської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110150/2021/00347.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів від 17.11.2021 р. №UA110150/2021/000189/1.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Дніпровської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110150/00362.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (вул.Княгині Ольги, 22, м.Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ ВП 43971371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИТЕЛ» (вул.Будівельників, буд.34, м.Дніпро, 49055, код ЄДРПОУ 32701799) судовий збір у загальному розмірі 7546,04 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

Повний текст рішення складено 01.07.2022 року.

Суддя А.В. Савченко