Постанова

від 21.06.2022 по справі 280/5923/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 червня 2022 року м. Дніпросправа № 280/5923/21

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),

суддів: Щербака А.А., Кругового О.О.,

за участю секретаря судового засідання Тарханової А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2021 р. (суддя Максименко Л.Я.) в адміністративній справі №280/5923/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний Завод "Квік" до Головного управління ДПС у Запорізькій області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Машинобудівний Завод Квік звернулось із позовною заявою до Головного управління ДПС у Запорізькій області, в якій позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.05.2021 № 0064040705, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 697684,50 грн., та № 0064030705, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 772264 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на помилковість висновку контролюючого органу про нереальність господарських операцій позивача з контрагентами-постачальниками, оскільки факт виконання договорів підтверджується видатковими накладними, прибутковими ордерами, податковими накладними, виписками з банківських рахунків.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2021 р., ухваленим за результатами розгляду справи за правилами загального позовного провадження, позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник вказує, що суд першої інстанції всупереч нормам права та правовим висновкам Верховного Суду дійшов помилкового висновку щодо підтвердження реальності господарських відносин між позивачем та контрагентами.

У письмовому відзиві позивач заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги, представника позивача просив залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлень від 12.03.2021 № 1081, 1083 та наказу ГУ ДПС у Запорізькій області від 12.03.2021 № 641-п посадовими особами контролюючого органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «МЗ «Квік» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, за результатами якої відповідачем був складений Акт № 2286/08-01-07-05/38284929 від 02.04.2021 року. Контролюючим органом зроблено висновок про те, що перевіркою TOB «МЗ «Квік» встановлено порушення п.198.1, п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), оскільки платником: занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 465 123 грн.; завищено суму від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу наступного звітного періоду, па суму 772 264 грн. На підставі акту перевірки 05.05.2021 Головним управлінням ДПС у Запорізькій області прийняті податкові повідомлення-рішення: №0064040705 - яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 697 684,50 грн. та №0064030705 - яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 772 264 грн., які є предметом спору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки відповідачем не доведена наявність порушення позивачем податкового законодавства.

Пунктом 44.1 ст.44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Згідно абзацу 2 пункту 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно абзацу 3 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

На переконання скаржника, порушення сталися внаслідок не підтвердження реальності взаємовідносин позивача з контрагентами-постачальниками ТОВ «МОДУМ ТЕХНО», ТОВ «ФАРМЕР ЛАЙТ», ТОВ «ДЕФЛЕКС ХАРКІВ».

Колегія суддів звертає увагу, що судом першої інстанції ретельно досліджені первинні документи, складені на виконання умов договорів, укладених позивачем із зазначеними контрагентами. Судом також аргументовано відхилені доводи контролюючого органу щодо неможливості здійснення контрагентами позивача реальної господарської діяльності, наявності кримінальних проваджень, відсутності джерела походження товару. Суд першої інстанції врахував правові висновки Верховного Суду, сформульовані у численних постановах із посиланням на конкретні справи.

Колегія суддів зауважує, що контролюючим органом не було зупинено реєстрацію податкових накладних, виписаних в межах вказаних договорів, що свідчить про відсутність будь-яких сумнівів у реальному характері господарських операцій.

Відповідачем належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальників не надано та не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем господарських операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо. Посилання скаржника на податкову інформацію щодо контрагентів позивача, як на підставу для відмови в задоволенні позову, на думку колегії суддів, є помилковим, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку. У разі підтвердження факту отримання товарно-матеріальних цінностей та послуг платник не може відповідати за порушення, допущені постачальниками, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цих осіб. Проте, посадовими особами відповідача під час здійснення контрольного заходу таких обставин не встановлено.

При перевірці доводів скаржника колегія суддів також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 06.02.2018 у справах № К/9901/6704/18 (804/4940/14), № К/9901/8403/18 (816/166/15-а), яка полягає у наступному:

Відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу. Крім того, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Оскільки доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування оскарженого рішення суду, передбачені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2021 р. в адміністративній справі №280/5923/21 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 22 червня 2022 р. та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 01 липня 2022 р.

Головуючий - суддяА.В. Шлай

суддяА.А. Щербак

суддяО.О. Круговий