Ухвала

від 24.10.2022 по справі 280/5923/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 280/5923/21

адміністративне провадження № К/990/28602/22

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Олендера І.Я., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.11.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22.06.2022 у справі №280/5923/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний Завод «Квік» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Запорізькій області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України 17.10.2022 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.11.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22.06.2022 в адміністративній справі №280/5923/21, ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

У поданій відповідачем касаційній скарзі також наведено підстави, що зумовили пропуск визначеного законом процесуального строку на касаційне оскарження спірних судових рішень.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання скаржником вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України в касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 цього Кодексу, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

При цьому, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 2 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).

Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

Також обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).

Верховний Суд звертає окрему увагу на те, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Як убачається зі змісту поданої Головним управлінням ДПС у Запорізькій області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України касаційної скарги, відповідач, як на підставу на якій подається касаційна скарга у цій справі, посилається на положення: пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України - застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах: від 16.06.2020 у справі №400/987/19, від 31.03.2021 у справі №826/3842/17, від 16.02.2021 у справі №815/5285/16, від 04.06.2020 у справі №826/115/17, від 03.08.2020 у справі №826/7917/17; пункту 4 частини четвертої статті 328, пункту 1 частини другої статті 353 КАС України.

Так, обґрунтовуючи касаційну скаргу, податковий орган наводить мотиви незгоди із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій здійсненими по факту оцінки доказів й фактичних обставин справи, посилається на неправильне застосуванням положень, зокрема, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, та доводить, що судами при постановленні спірних рішень застосовано норми права без урахування висновків Верховного Суд, викладених у зазначених скаржником постановах, з огляду на недослідження обставини справи, що засвідчують безпідставність формування позивачем даних поданого обліку та відсутність реальності проведення господарських операцій позивача з його контрагентами.

Так, задовольняючи позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний Завод «Квік», суди першої та апеляційної інстанцій виходили із встановлених у справі обставин, що Товариство придбало послуги з оброблення деталей, вузлів, запасних частин у Товариства з обмеженою відповідальністю «Дефлекс Харків» та товарно-матеріальні цінності (деталі, вузли, запасні частини) у Товариства з обмеженою відповідальністю «Модум Техно» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармер Лайт», суми ПДВ в ціні яких віднесло до сум податкового кредиту за першою з подій, з якою норма пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України пов`язує право платника ПДВ на податковий кредит (за датою отримання товару (послуги)). Факт здійснення операцій з постачання зазначеними постачальниками на адресу позивача товарно-матеріальних цінностей та послуг суди встановили на підставі оцінки наданих сторонами доказів.

Наданим позивачем доказам (актам здачі-приймання робіт, товарно-транспортним накладним, актам здачі-приймання товарно-матеріальних цінностей після обробки, платіжним дорученням, господарським договорам поставки та про вантажні перевезення) суди дали оцінку з урахуванням інформації щодо характеру діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Модум Техно», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармер Лайт», Товариства з обмеженою відповідальністю «Дефлекс Харків», яка наведена в акті перевірки (щодо відсутності у цих суб`єктів господарювання умов та ресурсів, необхідних для здійснення поставок), а також з врахуванням доводів відповідача щодо недоліків у наданих позивачем облікових документах та відсутності всіх документів, які мають бути (цей довід відповідача стосувався документів про якість товарно-матеріальних цінностей).

У той же час, доводи касаційної скарги щодо підстави касаційного оскарження фактично стосуються заперечення оцінки доказів судами першої та апеляційної інстанцій, як підстави, на якій ґрунтується висновок судів щодо встановленого факту здійснення господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Модум Техно», Товариством з обмеженою відповідальністю «Фармер Лайт», Товариством з обмеженою відповідальністю «Дефлекс Харків».

Таким чином, формальне посилання на постанови Верховного Суду щодо оцінки того чи іншого аргументу чи доводів сторін, які до того ж зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

До того ж, висновки судів першої та апеляційної інстанцій безпосередньо щодо застосування норм права, які регулюють спірні правовідносини, не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним зокрема і у постановах, які наведені скаржником. Саме досліджуючи реальність господарських операцій, суди дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову у цій справі.

За змістом касаційної скарги обґрунтування формально зазначеного пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України зводиться виключно до незгоди із наданою судами першою та апеляційної інстанцій правовою оцінкою встановленим обставинам у взаємозв`язку із наявними в матеріалах справи доказами, що не є тотожним застосуванню норм права без урахування висновків Верховного Суду; викладення обставин справи на підставі оцінки доказів, цитування встановлених контролюючим органом порушень та норм податкового законодавства з абстрактним зазначенням, що судами рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Тобто, фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України і не є належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених, зокрема, абзацом 2 частини четвертої статті 328 КАС України.

Таким чином, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що наведене скаржником обґрунтування не узгоджується із визначеною ним підставою касаційного оскарження - пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Також, як убачається зі змісту касаційної скарги, відповідач посилається на положення пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, як підставу, на якій подається касаційна скарга. Доводить, що судами попередніх інстанцій не повно, не всебічно з`ясовано обставини справи, не досліджено докази, що призвело до порушення норм процесуального права та свідчить про наявність підстави для скасування судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України.

Натомість, посилаючись на положення вищеозначеного пункту частини другої статті 353 КАС України скаржник не обґрунтовує та не конкретизує, які саме обставини встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або які саме зібрані у справі докази, судом залишилися не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цими судами норм процесуального права, а вимогами касаційної скарги є не направлення справи на новий розгляд (як це передбачено статтею 353 КАС України), а скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позову, що передбачено статтею 351 КАС України.

Скаржник має враховувати, що пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про недослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу, що, як вказано вище, відповідачем не реалізовано.

Більш того, Верховний Суд наголошує, що судові рішення містять оцінку тим доводам, які містяться у касаційній скарзі.

Доводи про невстановлення судами істотних обставин справи або не дослідження доказів у справі є прийнятними за умови обґрунтованості заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу. Однак, з огляду на вищевикладене, пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржником належним чином не обґрунтовано і не зазначено, які саме докази залишилися не дослідженими судами попередніх інстанцій та на яку саме встановлену обставину це вплинуло. При цьому, обставиною в розумінні КАС України є фактичні дані (певний матеріально-правовий факт), а не правова оцінка суду встановленому факту.

В контексті наведеного суд наголошує, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Запорізькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України підлягає поверненню як така, що не містить належного викладення підстав (підстави) касаційного оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.11.2021 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 22.06.2022 в адміністративній справі №280/5923/21. Посилання скаржника на приписи статей 242, 246 КАС України не підміняють визначення таких підстав.

Крім того, як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень та комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», касаційна скарга у справі №280/5923/21 вже подавалась контролюючим органом до суду касаційної інстанції раніше, проте Верховний Суд ухвалами від 29.07.2022 та від 14.09.2022 повернув її як таку, що не містила підстав касаційного оскарження судових рішень. При цьому, Верховний Суд роз`яснив скаржнику вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати при викладенні підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, в тому числі, і у випадку подання касаційної скарги на підставі пунктів 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України.

У той же час, звертаючись до суду з касаційною скаргою втретє, відповідач не виправив недоліки касаційної скарги, які були вказані Верховним Судом, що свідчить виключно про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз`яснень, які йому надавалися Верховним Судом щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.

Суд повторно звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до частини сьомої статті 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Суд -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.11.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22.06.2022 в адміністративній справі №280/5923/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний Завод «Квік» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І.Я. Олендер