Постанова

від 30.06.2022 по справі 420/270/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/270/22Головуючий в 1 інстанції: Скупінська О.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді- Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Кравченка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПЕДИТОР» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 березня 2022 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПЕДИТОР» до Головного управління ДПС в Одеській області, ДПС України про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКСПЕДИТОР» звернулося до суду з позовом до ГУ ДПС в Одеській області, ДПС України, в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДПС в Одеській області відокремленого підрозділу Державної податкової служби України без статусу юридичної особи публічного права про відмову в реєстрації податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 23.09.2021 року №42768/22455244/2 та від29.09.2021 року №43813/22455244/2;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні датою їх подання: фермерському господарству «АГРОФІРМА БУРГУДЖІ» податкова накладна від 14.06.2021 року №37 та ТОВ «СПК «ФЛАГМАН» податкова накладна від 03.06.2021 року №16.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

ТОВ «ЕКСПЕДИТОР» у другому кварталі 2021 року було відвантажено товари ФГ «АГРОФІРМА БУРГУДЖІ» та ТОВ «СПК «ФЛАГМАН», про що складено податкові накладні №37 від 14.06.2021 року та №16 від 03.06.2021 року, реєстрація яких була зупинена відповідно до вимог п.201.16 ст.201 ПК України, з огляду на відповідність позивача п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Після надіслання пояснень та документів, ГУ ДПС в Одеській області прийняті рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №3093021/22455244 від 09.09.2021 року та №3137422/22455244 від 21.09.2021 року. Позивачем було надіслано скарги на рішення про відмову у реєстрації ПН, однак у задоволенні скарги відмовлено, про що прийняті рішення №42768/22455244/2 від 23.09.2021 року та №43813/22455244/2 від 29.09.2021 року, якими залишено скарги без задоволення, які позивач вважає протиправними.

Від представника Головного управління ДПС в Одеській області та Державної податкової служби України до суду надійшов відзив на позовну заяву з додатками, згідно переліку, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що рішення комісії було прийнято у зв`язку з ненаданням платником податку копій необхідних документів.

Станом на дату вирішення даної справи інших заяв по суті справи на адресу суду не надходило.

Справу розглянуто за правилами спрощеного провадження в порядку письмового провадження.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 березня 2022 року у задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПЕДИТОР» до Державної податкової служби України та Головного управління ДПС в Одеській області про визнання дій протиправними та скасування рішення відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, ТОВ «ЕКСПЕДИТОР» подало апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апелянт вважає, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права, а тому, на думку апелянта, є всі підстави для скасування рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКСПЕДИТОР» (ЄДРПОУ 22455244) зареєстровано як юридична особа19.10.1994 року.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видами економічної діяльності товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКСПЕДИТОР» за КВЕД є: 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

01.03.2019 року між ТОВ «ЕКСПЕДИТОР» (постачальник) та ФГ «АГРОФІРМА БУРГУДЖІ» (покупець) укладено договір поставки№28, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити запасні частини до вантажної, спеціальної та тракторної техніки, який відвантажено відповідно до видаткових накладних.

За правилом першої події (постачання товару) позивачем складено податкову накладну №37 від 14.06.2021 року на загальну суму 1330,00 грн, в тому числі ПДВ221,67 грн., яку 29.06.2021 року направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі ЄРПН).

Реєстрація вказаної податкової накладної була зупинена відповідно до п.201.16 ст.201 ПК України, так як коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 8310, відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операції. Позивачу запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК.

ТОВ «ЕКСПЕДИТОР» 06.09.2021 року було направлено пояснення №6 щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено, та копії документів у кількості 5 додатків.

Комісією ГУДПС в Одеській області прийнято рішення №3093021/22455224 від 09.09.2021 року, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №37 від 14.06.2021 року з підстав ненадання платником податків копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання, транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі розрахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузей специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити).

Позивачем в адміністративному порядку подано скаргу на рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН №3093021/22455224 від 09.09.2021 року.

23.09.2021 року ГУ ДПС в Одеській області прийнято рішення №42768/22455244/2, яким залишено скаргу позивача без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН №3093021/22455224 від 09.09.2021 року без змін. (а.с.49)

01.04.2018 року між ТОВ «ЕКСПЕДИТОР» (постачальник) та ТОВ «СПК «ФЛАГМАН» (покупець) укладено договір поставки №54, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити запасні частини до вантажної, спеціальної та тракторної техніки, які було відвантажено відповідно до видаткової накладної.

За правилом першої події (постачання товару) складено ПН №16 від 03.06.2021 року на загальну суму 13418,00 грн., в тому числі ПДВ 2236,33 грн., яка 29.06.2021 року направлена для реєстрації в ЄРПН.

Згідно квитанції від 29.06.2021 року реєстрація вказаної податкової накладної була зупинена відповідно до п.201.16 ст.201 ПК України, так як коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 3403, відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операції.

16.09.2021 року позивачем до ГУ ДПС в Одеській області було направлено пояснення №11 щодо ПН/РК реєстрацію яких зупинено, та копії документів у кількості 5 додатків.

Комісією ГУ ДПС в Одеській області прийнято рішення №3137422/22455244 від 21.09.2021 року, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №16 від 03.06.2021 року з підстав ненадання платником податків копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання, транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі розрахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузей специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити). У вказаному рішенні зазначено, що воно може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Позивачем було подано в адміністративному порядку скаргу на рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН №3137422/22455244 від 21.09.2021 року.

29.09.2021 року ГУ ДПС в Одеській області прийнято рішення №43813/22455224/2, яким залишено скаргу без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН №3137422/22455244 від 21.09.2021 року без змін. (а.с.50)

Не погодившись з рішеннями від 23.09.2021 року №42768/22455244/2 та від 29.09.2021 року №43813/22455244/2,позивач звернувся до суду з даним позовом.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «ЕКСПЕДИТОР» у цій справі стосуються рішень ГУ ДПС в Одеській області щодо відмови у задоволенні скарг, поданих у адміністративному порядку на оскарження рішень відповідача №3137422/22455244 від 21.09.2021 року, якими відмовлено у реєстрації податкової накладної №16 від 03.06.2021 року та №3093021/22455224 від 09.09.2021 року, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №37 від 14.06.2021 року.

Рішення Комісії ГУ ДПС в Одеській області про відмову у реєстрації податкових накладних позивачем в судовому порядку не оскаржувались, але позивач в іншій частині заявлених вимог просить суд зобов`язати ДПС України зареєструвати ці податкові накладні.

ГУ ДПС в Одеській області з підстав, наведених у відзиві, заперечувало проти задоволення позовних вимог і зазначило, що рішення про відмову у реєстрації податкових накладних та рішення прийняті за результатами розгляду скарг позивача є законними.

ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає та враховує наступне.

Суд першої інстанції вірно визначив обсяг нормативно-правового регулювання спірних відносин, яке врегульовує спірні правовідносини, зокрема Податковий кодекс України (далі - ПК України), постанова Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року №1246 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» (далі - Постанова №1246), Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року №1165 (далі - Порядок №1165), Порядок прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 року №520 (далі - Порядок №520).

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції в той же час повністю погодився з обґрунтуваннями позивача щодо протиправності рішень Комісії ГУ ДПС в Одеській області №3137422/22455244 від 21.09.2021 року, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №16 від 03.06.2021 року та №3093021/22455224 від 09.09.2021 року, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №37 від 14.06.2021 року.

При цьому, суд першої інстанції зазначив, що у квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних відсутня інформація, які саме документи слід було надати позивачем до контролюючого органу для реєстрації спірних податкових накладних, що фактично ставить платника податку у стан невизначеності у питанні документального спростування існуючих на думку відповідача ризиків.

Суд першої інстанції, посилаючись на правові позиції, викладені Верховним Судом, зокрема у постановах від 23 жовтня 2018 року по справі №822/1817/18, від 21 травня 2019 року по справі №0940/1240/18 зазначив, що здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинно підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.

Колегія суддів повністю погоджується з висновками суду щодо протиправності рішень відповідача про відмову у реєстрації податкових накладних, так як вони ґрунтуються на доказах, досліджених судом першої інстанції та приписах законодавства.

Так, згідно з підпунктами «а», «б» п.185.1 ст.185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, послуг місце постачання яких розташоване на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми п.187.1 ст.187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (п.188.1 ст.188 ПК України).

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з вимогами п.201.16 ст.201 ПК України реєстрація ПН/РК в ЄРПН може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог п.2 Порядку ведення ЄРПН, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року №1246 (у редакції постанови КМУ від 26.04.2017 року №341) (далі - Порядок №1246) податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог ПК України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з вимогами п.12 Порядку №1246 після надходження ПН/РК до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1. статті 192 та пунктом 201.10. статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1. статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3. і 200-1.9. статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

За результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (п.13 Порядку №1246).

У свою чергу механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації ПН/РК в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов`язки їх членів визначає Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року №1165 (далі - Порядок №1165).

Пунктом 4 Порядку №1165 визначено, що у разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пункті 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі.

Згідно з вимогами п.6 Порядку №1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

З аналізу положень Порядку №1165 вбачається, що саме у разі, коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація податкової накладної зупиняється, а платник має право подати документи, необхідні для розгляду питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Отже, саме для вирішення питання виключення платника з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості Комісія регіонального рівня має дослідити договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством; інші документи, що підтверджують невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ЕКСПЕДИТОР» було направлено до контролюючого органу не тільки пояснення щодо походження реалізованого товару, але і первинні документи, що підтверджують їх придбання, про що жодним чином не відображено у рішенні відповідача про відмову у реєстрації податкових накладних.

Колегія суддів зазначає, що в мотивувальній частині судового рішення, суд першої інстанції обґрунтовано визнав протиправними рішення Комісії ГУ ДПС в Одеській області №3137422/22455244 від 21.09.2021 року, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №16 від 03.06.2021 року та №3093021/22455224 від 09.09.2021 року, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №37 від 14.06.2021 року.

В той же час, суд першої інстанції відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог, зазначивши, що предметом позову у даній справі є правомірність рішень від 23.09.2021 року №42768/22455244/2, від 29.09.2021 року №43813/22455244/2 за результатами розгляду скарг позивача в адміністративному порядку, які залишено без задоволення, а тому ці рішення не є юридично значимими для платника, оскільки самі по собі не породжують для нього настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права і обов`язки. Спірні рішення не є такими, що прийняті у зв`язку з реалізацією управлінських повноважень, а є актами вирішення спору в досудовому порядку, не створюють юридичного наслідку для позивача, а визнання цих рішень протиправним та їх скасування не призведе до відновлення порушеного права.

При цьому суд першої інстанції посилається на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 07.02.2020 року по справі №826/11086/18, який є обов`язковим для суду в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України.

Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, апелянт зазначає у апеляційній скарзі, що суд дав правильно оцінку рішенням відповідача щодо протиправності відмови у реєстрації податкових накладних, але протиправно відмовив у позові, оскільки ТОВ «ЕКСПЕДИТОР» заявило вимогу про скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, від вирішення якої залежало, чи підлягає захисту право на порушення якого товариство посилається.

Дослідивши позицію суду першої інстанції та правову позицію ВС КАС, викладену у вищезазначеній постанові, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, як прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального закону.

При цьому, колегія суддів зазначає, що рішення суду першої інстанції дійсно ґрунтується на правовій позиції ВС КАС по справі №826/11086/18 відповідно до якої колегія у аналогічній справі погодилася з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення №9300/39331864/2 від 04.06.2018 року немає, оскільки це рішення не є таким, що прийняте у зв`язку з реалізацією управлінських повноважень, а є актом вирішення спору в досудовому порядку, не створює юридичного наслідку для позивача, а визнання цього рішення протиправним та його скасування не призведе до відновлення порушеного права. Що ж до позовних вимог Товариства про визнання протиправною бездіяльність ДФС України щодо не реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та зобов`язання ДФС України вжити дії щодо реєстрації цієї податкової накладної, то вони, як похідні, можуть бути задоволені після визнання неправомірним рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, тоді як позивач таку вимогу не заявив.

Свою правову позицію колегія суддів ВС КАС обґрунтувала, посилаючись на принцип диспозитивності, зазначивши наступне: «Розгляд судом адміністративної справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України, та в межах позовних вимог відповідно до пункту 4 частини третьої статті 2, частини другої статті 9 зазначеного Кодексу є складовою диспозитивності як одного із принципів адміністративного судочинства.»

Приймаючи рішення у цій справі колегія суддів не застосовує вказану правову позицію і зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з вимогами п.4 ч.3 ст.2 КАС України змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі є основними засадами (принципами) адміністративного судочинства.

Відповідно до вимог ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 4 цієї статті передбачено, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

У ст.6 КАС України наведено тлумачення принципу верховенства права як врахування при вирішенні справи судом того, що людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; застосування судом принципу верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини; звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується; заборона відмови в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Реалізація цього принципу випливає із завдання адміністративного судочинства у взаємодії з іншими принципами адміністративного судочинства, що в цілому служить утвердженню принципу верховенства права у захисті прав та інтересів осіб від порушень в публічно-правових відносинах.

Колегія суддів виходячи із вищенаведених принципів та у взаємодії із завданням адміністративного судочинства, приходить до висновку, що суд першої інстанції встановивши порушення прав позивача суб`єктом владних повноважень не застосував положення норм КАС України для їх поновлення.

Верховний Суд у постанові від 20 квітня 2021 року у справі №817/1269/17 дійшов висновку про те, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає, насамперед, у активній ролі суду при розгляді справи; в адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує, в першу чергу тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставини справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення; принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору, а також з`ясовує, якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

Відмінність у змісті принципу диспозитивності в адміністративному судочинстві від інших судочинств є те, що адміністративний суд може, а в деяких випадках зобов`язаний, вийти за межі вимог адміністративного позову. Така можливість передбачена ч.2 ст.9 КАС України у разі, якщо спосіб захисту, який пропонує позивач, є недостатнім для повного захисту його прав, свобод та інтересів.

Зважаючи на це, колегія суддів зазначає, що адміністративний суд не зв`язаний межами адміністративного позову і якщо під час розгляду адміністративної справи судом будуть встановлені обставини, які доводять порушення суб`єктом владних повноважень прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд, дотримуючись принципу диспозитивності, офіційного з`ясування всіх обставин справи зобов`язаний надати такий захист незалежно від правильності обґрунтування позивачем своїх позовних вимог.

Колегія суддів зазначає, що дійсно найбільш юридично правильними повинні були б бути вимоги позивача про визнання протиправними та скасування рішень відповідача, якими відмовлено у реєстрації спірних податкових накладних, а не рішення про відмову у задоволенні скарги, поданої в порядку досудового врегулювання спору.

Але, помилка позивача щодо юридичного викладення однієї з позовних вимог чи невірне її формулювання, за наявності встановленого судом порушеного права та можливості його поновлення шляхом застосування правових норм - не може бути підставою для відмови у наданні позивачу судового захисту, оскільки це суперечитиме таким принципам адміністративного судочинства як верховенство права, диспозитивність, офіційне з`ясування всіх обставин у справі та завданню адміністративного судочинства.

Колегія суддів звертає увагу на те, що однією з позовних вимог ТОВ «ЕКСПЕДИТОР» у цій справі є зобов`язання ДПС України зареєструвати податкові накладні ЄРПН, що і є способом поновленням порушеного права, а обґрунтування судом першої інстанції відмови у задоволенні позовних вимог тільки з тих підстав, що така вимога є похідною від вимоги про скасування рішення про відмову у реєстрації податкових накладних є помилковим, оскільки встановивши наявність порушеного права за наявності зазначеної позовної вимоги, суд першої інстанції безпідставно не застосував приписи ч.2 ст.9 КАС України та не вийшов за межі заявлених позовних вимог.

ВС КАС у постанові від 07.02.2020 року по справі №826/11086/18 посилаючись на ч.2 ст.9 КАС України вказав, що розгляд судом адміністративної справи здійснюється в межах позовних вимог відповідно до принципу диспозитивності.

Колегія суддів приймаючи рішення у цій справі зазначає, що вказана частина має продовження другим реченням, за змістом якого суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що виходячи з правильно встановлених обставин у суду першої інстанції було достатньо підстав для застосування ч.2 ст.9 КАС України та шляхом виходу за межі позовних вимог захистити порушене право позивача, що є обов`язком суду виходячи з принципів верховенства права, диспозитивності, офіційного з`ясування всіх обставин у справі, а також на виконання завдання адміністративного судочинства.

Під час розгляду справи суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та встановив протиправність рішень Комісії ГУ ДПС в Одеській області про відмову у реєстрації податкових накладних, але в той же час не захистив порушене право, оскільки не вийшов за межі позовних вимог.

Виходячи з вищенаведених обставин, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування рішень від 23.09.2021 року №42768/22455244/2, від 29.09.2021 року №43813/22455244/2, оскільки вони самі по собі не породжують для платника настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права і обов`язки.

В той же час, виходячи із висновків суду першої інстанції та на підставі перевірених і досліджених доказів, колегія суддів застосовуючи ч. 2 ст. 9 КАС України зазначає, що наявні всі підстави вийти за межі заявлених позовних вимог та прийняти нове рішення? яким визнати протиправними та скасувати рішення Комісії ГУ ДПС в Одеській області №3137422/22455244 від 21.09.2021 року, яким відмовлено ТОВ «ЕКСПЕДИТОР» у реєстрації податкової накладної №16 від 03.06.2021 року та №3093021/22455224 від 09.09.2021 року, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №37 від 14.06.2021 року та зобов`язати ДПС України їх зареєструвати.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не дотримався вимог ч.2 ст.9 КАС України, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для його часткового скасування.

Відповідно до вимог ч.1 ст.317 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню з урахуванням висновків колегії суддів та ухваленням нової постанови про задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Щодо розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем до позовної заяви було додано платіжне доручення №3677 від 27 жовтня 2021 року у розмірі 9761,00 грн. та платіжне доручення №4246 від 05 січня 2022 року у розмірі 907,30 грн. про сплату судового збору за подання адміністративного позову (а.с.8, 9). Тобто, загальна сума сплаченого судового збору за подання адміністративного позову складає 10 668,30 грн.

При цьому, за правилами ст.4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою підприємцем складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб 2481 грн.

Так, предметом оскарження є рішення Комісії Головного управління ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН №3137422/22455244 від 21.09.2021 року та рішення №3093021/22455224 від 09.09.2021 року, отже в цій справі загальна сума судового збору за подання адміністративного позову складає 4962,00 грн. (2481,00 грн. х 2).

Таким чином, враховуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПЕДИТОР», колегія суддів, за правилами ст.139 КАС України, вважає за необхідне стягнути на користь позивача сплачену ним при подачі позову суму судового збору у розмірі 4962,00 грн. з відповідача Головного управління ДПС в Одеській області, оскільки саме його рішеннями №3137422/22455244 від 21.09.2021 року, №3093021/22455224 від 09.09.2021 року були порушенні права та інтереси позивача.

Щодо залишку суми сплаченого позивачем судового збору, колегія суддів зазначає, що позивач має право на її повернення шляхом подачі відповідної заяви до суду першої інстанції.

Крім того, оскільки ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2022 року товариству з обмеженою відповідальністю «ЕКСПЕДИТОР» відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення рішення по справі, у розмірі 7443,00 грн. (4962,00 грн. х 150%), а апеляційну скаргу задоволено, то сума судового збору, що була відстрочена у зв`язку із задоволенням апеляційної скарги та позовних вимог підлягає стягненню з Головного управління ДПС в Одеській області на користь Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 139; 308; 311; 315; 317; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПЕДИТОР» задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 березня 2022 року - скасувати.

Прийняти у справі №420/270/22 нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПЕДИТОР» частково задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН №3137422/22455244 від 21.09.2021 року, яким відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю «ЕКСПЕДИТОР» у реєстрації податкової накладної №16 від 03.06.2021 року.

Визнати протиправними та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН №3093021/22455224 від 09.09.2021 року, яким відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю «ЕКСПЕДИТОР» у реєстрації податкової накладної №37 від 14.06.2021 року.

Зобов`язати Державну податкову службу України (ЄДРПОУ 43005393) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних/розрахунку коригувань податкову накладну №16 від 03.06.2021 року та податкову накладну №37 від 14.06.2021 року, видані ТОВ «ЕКСПЕДИТОР» (ЄДРПОУ 22455244).

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166, місце знаходження: вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПЕДИТОР» (код ЄДРПОУ 22455244, місце знаходження вул. Промислова, 21, м. Одеса, 65031) суму судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 4962,00 грн. (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят дві гривні 00 копійок).

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166, місце знаходження: вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044) до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 7443,00 грн. (сім тисяч чотириста сорок три гривні 00 копійок) за наступними реквізитами: отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету 22030106.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.

Головуючий суддя Джабурія О.В.Судді Кравченко К.В. Вербицька Н. В.