Постанова

від 30.06.2022 по справі 822/1207/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2022 року

м. Київ

справа № 822/1207/18

касаційне провадження № К/9901/63647/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Хмельницькій області

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2018 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Боровицький О.А.; судді - Матохнюк Д.Б., Совгира Д.І.)

у справі № 822/1207/18

за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Містечко»

до Головного управління ДФС у Хмельницькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2018 року Житлово-будівельний кооператив «Містечко» (далі - ЖБК «Містечко»; позивач; платник) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Хмельницькій області (далі - ГУ ДФС у Хмельницькій області; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 серпня 2017 року № 0006241209.

Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 21 травня 2018 року адміністративний позов залишив без задоволення, дійшовши висновку про фіктивний характер оспорюваних господарських операцій і, як наслідок, нецільове використання платником як неприбутковою організацією коштів, перерахованих на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Валіо Груп». Крім того, суд зазначив, що останнім днем оскарження податкового повідомлення-рішення від 18 серпня 2017 року № 0006241209 в позасудовому прядку було 29 серпня 2017 року, проте відповідно до витягу із сайту Укрпошти рекомендований лист від ЖБК «Містечко» отримано відділенням поштового зв`язку 30 серпня 2017 року, а тому залишення скарги платника без розгляду є цілком об`єктивним. При цьому Хмельницький окружний адміністративний суд відхилив як неналежний доказ долучену платником до матеріалів справи копію фіскального чека Укрпошти від 29 серпня 2017 року, оскільки вона не дає можливості ідентифікувати відправлення зазначеним листом саме скарги про перегляд податкового повідомлення-рішення від 18 серпня 2017 року № 0006241209 на адресу Державної фіскальної служби України.

Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 17 вересня 2018 року рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове - про задоволення позовних вимог, вказавши, що платником на підтвердження реального характеру оспорюваних поставок долучено відповідні первинні документи, недоліки яких, виявлені контролюючим органом, не можуть бути достатньою підставою для висновку про фіктивність виконання робіт Товариством з обмеженою відповідальністю «Валіо Груп» згідно з умовами договору підряду від 08 травня 2015 року № 8/05-48п, який є нескасованим. Крім того, суд прийняв як належні докази на підтвердження дотримання десятиденного строку звернення зі скаргою в порядку пункту 56.3 статті 56 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України), фіскальний чек Укрпошти від 29 серпня 2017 року та відповідь Хмельницької дирекції Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» від 22 травня 2018 року на адвокатський запит.

ГУ ДФС у Хмельницькій області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2018 року та залишити в силі рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на фіктивному характері господарських, здійснених між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Валіо Груп». Крім того, зазначає, що факт надіслання на адресу Державної фіскальної служби України скарги на податкове повідомлення-рішення від 18 серпня 2017 року № 0006241209 саме 30 серпня 2017 року підтверджується відбитком штемпеля на поштовому конверті та даними Інтернет-ресурсу Укрпошти.

Верховний Суд ухвалою від 22 жовтня 2018 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДФС у Хмельницькій області.

12 листопада 2018 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ЖБК «Містечко» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю «Валіо Груп» за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року, результати якої оформлено актом від 09 серпня 2017 року № 1551/22-01-14-06/39398190.

За її наслідками відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог підпункту 133.4.3 пункту 133.4 статті 133 ПК України з огляду на перерахування на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Валіо Груп» грошових коштів без мети реального здійснення господарської діяльності, що є нецільовим використанням коштів для неприбуткової організації, статус якої має ЖБК «Містечко».

Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган звертав увагу на безтоварність господарських операцій, здійснених між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Валіо Груп», оскільки в останнього відсутні виробничі потужності, наймані працівники, ним не подавалася звітність з податку на прибуток, анульовано Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо нього кримінальні провадження, що виключало можливість виконання цим суб`єктом господарювання договірних зобов`язань. Також відповідач зазначав, що первинні документи, надані позивачем для здійснення контрольного заходу, складено з численними та суттєвими порушеннями вимог Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV).

На підставі зазначеного акта перевірки ГУ ДФС у Хмельницькій області прийнято податкове повідомлення-рішення від 18 серпня 2017 року № 0006241209, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 562343,00 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем названого акта індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

Згідно з підпунктом 133.4.1 пункту 133.4 статті 133 ПК України неприбутковим підприємством, установою та організацією є підприємство, установа та організація, що одночасно відповідає таким вимогам: утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації; установчі документи якої містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов`язаних з ними осіб; установчі документи якої передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення); внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій.

Доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами (підпункт 133.4.2 пункту 133.4 статті 133 ПК України).

За правилами підпункту 133.4.3 пункту 133.4 статті 133 ПК України у разі недотримання неприбутковою організацією вимог, визначених цим пунктом, така неприбуткова організація зобов`язана подати у термін, визначений для місячного податкового (звітного) періоду, звіт про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації за період з початку року по останній день місяця, в якому вчинено таке порушення, та зазначити суму самостійно нарахованого податкового зобов`язання з податку на прибуток. Податкове зобов`язання розраховується, виходячи із суми операції нецільового використання коштів. Така неприбуткова організація виключається контролюючим органом з Реєстру неприбуткових установ та організацій.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-XIV первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника та бути підтвердженою належним чином оформленими первинними документами.

При цьому потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарської операції, її справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарської операції, необхідно послатися на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) такої операції.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим, за змістом статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У справі, яка розглядається, судом першої інстанції встановлено, що зі змісту долучених позивачем до матеріалів справи первинних документів (довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, а також актів приймання виконаних будівельних робіт) не вбачається, які саме роботи мало виконувати та фактично виконало Товариство з обмеженою відповідальністю «Валіо Груп»; в цих документах відсутні дата їх складення та не зазначено особу, відповідальну за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, що суперечить вимогам статті 9 Закону № 996-XIV.

Платником при цьому не надано додатків, обумовлених умовами договору від 08 травня 2015 року № 8/05-48п, а саме: Додатка № 1 до договору (кошторису); проектної документації; інших необхідних документів для виконання будь-якого виду будівельних робіт. Також не представлено документального підтвердження письмового повідомлення заявника про готовність об`єкта до здачі, як це передбачено пунктом 5.3 договору від 08 травня 2015 року № 8/05-48п.

Відтак, Верховний Суд не може погодитися з доводами суду апеляційної інстанції про документальне підтвердження здійснення господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Валіо Груп», а такі висновки Вінницького апеляційного адміністративного суду є передчасними.

Не встановлено судом і, за яких обставин та в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його задекларованим постачальником, хто персонально брав у цьому участь, не допитано відповідних осіб як свідків, враховуючи об`єктивні доводи контролюючого органу про непричетність ОСОБА_1 до фінансово-господарської діяльності очолюваного ним Товариства з обмеженою відповідальністю «Валіо Груп».

Не досліджено Вінницьким апеляційним адміністративним судом і технічну можливість контрагента платника виконати спірні поставки з урахуванням його фактичних господарських ресурсів, понесення витрат, пов`язаних з реальним здійсненням господарської діяльності (на оренду приміщень, оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати).

При цьому не перевірено, якими силами та засобами виконувалися будівельні роботи, хто виступав їх конкретними виконавцями, яким чином забезпечувався доступ цих виконавців до об`єкта, яким чином позивач здійснював контроль за станом виконання придбаних робіт тощо.

Суд касаційної інстанції, натомість, відповідно до частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Щодо доводів суду апеляційної інстанції про те, що позивачем не пропущено строк подання скарги до Державної фіскальної служби України, встановлений для оскарження податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку, то з матеріалів справи вбачається, що останнім днем оскарження податкового повідомлення-рішення від 18 серпня 2017 року № 0006261209 в позасудовому прядку було 29 серпня 2017 року, проте відповідно до копії конверту, яким платником направлено скаргу до Державної фіскальної служби України, та витягу із сайту Укрпошти рекомендований лист від ЖБК «Міськбуд» отримано відділенням поштового зв`язку 30 серпня 2017 року.

Утім, суд апеляційної інстанції врахував як належні докази у справі фіскальний чек Укрпошти від 29 серпня 2017 року та відповідь Хмельницької дирекції Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» від 22 травня 2018 року на адвокатський запит і за наслідками оцінки зазначених документів дійшов висновку, що позивачем не пропущено строк адміністративного оскарження спірного податкового повідомлення-рішення, а Державною фіскальною службою України вмотивованого рішення за результатами її розгляду не прийнято, відтак сума грошового зобов`язання є неузгодженою.

За правилами частини четвертої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Однак, суд апеляційної інстанції, приймаючи лист Хмельницької дирекції Публічного акціонерного товариства «Укрпошта», не з`ясував причини неможливості подання позивачем такого доказу під час вирішення спору в суді першої інстанції (завчасного звернення до установи поштового зв`язку), а також обставини щодо повідомлення Хмельницького окружного адміністративного суду про скерування адвокатського запиту до Хмельницької дирекції Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» 08 травня 2018 року.

Не перевірено судом апеляційної інстанції й обставини щодо оскарження платником рішення Державної фіскальної служби України від 20 листопада 2017 року № 26788/6/99-99-11-01-02-25 про залишення скарги без розгляду в судовому порядку з відповідним зобов`язанням прийняти таку скаргу на податкове повідомлення-рішення від 18 серпня 2017 року № 0006241209 до розгляду.

За правилами частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, постановлене у справі судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість/безпідставність позовних вимог із відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Керуючись частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Хмельницькій області задовольнити частково.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2018 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова