Рішення

від 21.06.2022 по справі 910/245/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.06.2022Справа № 910/245/22

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «АБЗ-1»доПриватного підприємства «Сучасне дорожне будівництво»простягнення 1 430 589,61 грн.Суддя Босий В.П.

секретар судового засідання Єрмак Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача:Біла К.П.від відповідача:не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АБЗ-1» (надалі - «Товариство») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Сучасне дорожне будівництво» (надалі - «Підприємство») про стягнення 1 430 589,61 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання з оплати поставленого на підставі договору поставки №АБ/05/18-18 від 23.05.2018 товару, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 724 899,10 грн., а також заявляє про стягнення з відповідача пені у розмірі 295 050,35 грн., 25% річних у розмірі 404 116,07 грн. та інфляційних у розмірі 6 524,09 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2022 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Протокольною ухвалою суду від 25.05.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.06.2022.

Представник позивача в судове засідання з`явилася, надала пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0105492304383.

Відповідно до ч. 1-3, 5 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

Згідно з правовою позицією, викладеною Верховним Судом, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (постанова Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №907/425/16).

З урахуванням викладеного, неявка представника відповідача, належним чином повідомленого про час та місце судового засідання, не є перешкодою для розгляду даної справи.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 22.06.2022 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

23.05.2018 між Товариством (постачальник) та Підприємством (покупець) був укладений договір поставки №АБ/05/18-18 (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується передавати у власність (поставляти), а покупець приймати та оплачувати асфальтобетонну суміш (товар), загальна кількість, асортимент, тип, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість, умови та строки поставки і оплати яких визначена сторонами у заявках та/або рахунках-фактурах та видаткових накладних (товарно-транспортних накладних).

За змістом п. 2.1 Договору ціна одиниці виміру товару та загальна вартість кожної партії товару визначаються сторонами в рахунках-фактурах та видаткових накладних (ТТН).

Пунктом 3.1 Договору визначено, що розрахунки за кожну партію товару, в тому числі відшкодування інших витрат постачальника, здійснюються в безготівковому порядку шляхом здійснення 100% попередньої оплати за товар.

Згідно з п. 3.2 Договору оплата здійснюється шляхом переказу покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника, що визначений у цьому договорі. Обов`язок покупця по оплаті за товар вважається виконаним з моменту зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до п. 4.5 Договору моментом поставки є дата підписання представниками сторін товарно-транспортної накладної та/або видаткової накладної або акту приймання-передачі товару.

На виконання умов Договору у період з 22.04.2019 по 09.11.2020 позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 10 900 303,82 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними, актами здачі-приймання робіт (надання послуг) та актами звірки взаємних розрахунків, підписаними уповноваженими представниками сторін.

В свою чергу, відповідачем частково оплачено поставлений позивачем товар на суму 10 175 404,72 грн., що підтверджується платіжними дорученнями за період з 24.04.2019 по 29.10.2021.

Спір у справі виник у зв`язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов`язання з оплати поставленого товару, внаслідок чого утворилася заборгованість 724 899,10 грн.

Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Матеріалами справи (видатковими накладними, актами здачі-приймання робіт (надання послуг) та актами звірки взаємних розрахунків, підписаними представниками сторін у період з 22.04.2019 по 09.11.2020) підтверджується, що на виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 10 900 303,82 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.1 Договору визначено, що розрахунки за кожну партію товару, в тому числі відшкодування інших витрат постачальника, здійснюються в безготівковому порядку шляхом здійснення 100% попередньої оплати за товар.

Відповідачем частково оплачено поставлений позивачем товар на суму 10 175 404,72 грн., що підтверджується платіжними дорученнями за період з 24.04.2019 по 29.10.2021.

З урахуванням встановлених судом обставин, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 724 899,10 грн., а строк виконання грошового зобов`язання станом на момент звернення позивача із даним позовом до суду настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача 724 899,10 грн. на підставі Договору. Вказана заборгованість відповідачем не спростована.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимоги Товариства про стягнення з Підприємства суми основного боргу у розмірі 724 899,10 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 295 050,35 грн., 25% річних у розмірі 404 116,07 грн. та інфляційних у розмірі 6 524,09 грн. за прострочення виконання грошового зобов`язання у період з 04.06.2019 по 29.12.2021.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.3 Договору в редакції додаткової угоди №1 від 01.03.2019 у випадку прострочення оплати за поставлену партію товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої в строк партії товару за кожний день прострочення без обмеження строків її нарахування та звернення до суду про стягнення, а також 25% річних. Сплата пені не звільняє покупця від виконання зобов`язань по оплаті та відшкодування збитків у повному обсязі.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 295 050,35 грн., 25% річних у розмірі 404 116,07 грн. та інфляційних у розмірі 6 524,09 грн. за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства про стягнення з Підприємства заборгованості у розмірі 724 899,10 грн., пені у розмірі 295 050,35 грн., 25% річних у розмірі 404 116,07 грн. та інфляційних у розмірі 6 524,09 грн. задовольняються судом повністю.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Також суд відзначає, що під час звернення позивачем із даним позовом до суду, представником під час підготовки тексту позовної заяви була допущена арифметична помилка в ціні позову (а саме, не враховано суму нарахованих до стягнення інфляційних), що призвело до невірного визначення суми судового збору за подання такого позову.

За таких обставин, недоплачена частина судового збору у розмірі 97,86 грн. за наслідками розгляду даної справи та з огляду на положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає достягненню з відповідача в дохід державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АБЗ-1» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Сучасне дорожне будівництво» (12402, Житомирська обл., Житомирський р-н, с. Оліївка, вул. Садова, 4; ідентифікаційний код 39974495) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АБЗ-1» (03124, м. Київ, вул. Василенка Миколи, 7-А, оф. 3-41; ідентифікаційний код 41190464) заборгованість у розмірі 724 899 (сімсот двадцять чотири тисячі вісімсот дев`яносто дев`ять) грн. 10 коп., пеню у розмірі 295 050 (двісті дев`яносто п`ять тисяч п`ятдесят) грн. 35 коп., 25% річних у розмірі 404 116 (чотириста чотири тисячі сто шістнадцять) грн. 07 коп., інфляційні у розмірі 6 524 (шість тисяч п`ятсот двадцять чотири) грн. 09 коп. та судовий збір у розмірі 21 360 (двадцять одна тисяча триста шістдесят) грн. 98 коп. Видати наказ.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Сучасне дорожне будівництво» (12402, Житомирська обл., Житомирський р-н, с. Оліївка, вул. Садова, 4; ідентифікаційний код 39974495) в дохід державного бюджету України судовий збір у розмірі 97 (дев`яносто сім) грн. 86 коп. Видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 01.07.2022.

Суддя В.П. Босий