Ухвала

від 11.04.2022 по справі 317/4196/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 317/4196/18 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/807/213/22 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2

Категорія: ч. 2 ст. 358 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2022 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

за участі прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченої ОСОБА_7 ,

захисника обвинуваченої адвоката ОСОБА_8 ,

розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_9 на вирок Запорізького районного суду Запорізької області від 22 квітня 2021 року, яким

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Запоріжжя, громадянка України, має середню освіту, працює діловодом у ТОВ «Запорізький асфальтобетонний завод», зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима,

визнана невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 358 КК України, та виправдана у зв`язку з відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком суду ОСОБА_7 визнана невинуватою у пред`явленому їй обвинуваченні за ч. 2 ст. 358 КК України, та виправдана у зв`язку з відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення.

Відповідно до обвинувального акта, ОСОБА_7 обвинувачувалась у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 358 КК України, за наступних обставин.

25 лютого 2005 року державним реєстратором Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області було зареєстровано ТОВ «Запорізький асфальтобетонний завод».

30 квітня 2008 року наказом № 9-К директора ТОВ «Запорізький асфальтобетонний завод» ОСОБА_7 прийнято на посаду інспектора відділу кадрів з сумісництвом посади лаборанта.

31 жовтня 2016 року наказом № 86-ОД-А директора ТОВ «Запорізький асфальтобетонний завод» діловоду ОСОБА_7 , у зв`язку з неповною завантаженістю доручено виконання додаткової роботи інспектора відділу кадрів та лаборанта без звільнення її від основної роботи в порядку сумісництва професій.

Відповідно до посадової інструкції лаборанта, затвердженої директором ТОВ «Запорізький асфальтобетонний завод» 03.01.2017, з якою ОСОБА_7 ознайомилась під підпис, лаборант відноситься до категорії технічних виконавців, до посадових обов`язків якого входить: участь у зборі й обробці матеріалів у процесі дослідження відповідно до затвердженого ДСТУ; участь у візуальному контролі асфальтобетонної суміші, здійснення необхідних підготовчих і допоміжних операцій, проведення спостереження, ведення робочих журналів; обробка, систематизація й оформлення, відповідно до методичних документів результатів аналізів, іспитів незалежної лабораторії, їх облік; відбір та підготовка зразків продукції для проведення іспитів незалежної лабораторії.

Таким чином, ОСОБА_7 з 30.04.2008 є працівником ТОВ «Запорізький асфальтобетонний завод», але не є службовою особою, до обов`язків якої входило складання офіційних документів, які посвідчують певні факти, що мають юридичне значення.

Згідно пред`явленого обвинувачення, органом досудового розслідування було встановлено, що 13 квітня 2016 року, 2 червня 2016 року, 3 червня 2016 року, 4 червня 2016 року, 10 червня 2016 року, 11 червня 2016 року, 4 липня 2016 року, 6 липня 2016 року, 7 липня 2016 року, 8 липня 2016 року, 9 липня 2016 року, 10 липня 2016 року, 16 липня 2016 року, 18 липня 2016 року, 19 липня 2016 року, 29 липня 2016 року, 30 липня 2016 року, 1 серпня 2016 року, 3 серпня 2016 року, 9 серпня 2016 року, 10 серпня 2016 року, 12 серпня 2016 року, 13 серпня 2016 року, 17 серпня 2016 року, 18 серпня 2016 року, 19 серпня 2016 року, 20 серпня 2016 року, 23 серпня 2016 року, 29 серпня 2016 року, 21 вересня 2016 року, 22 вересня 2016 року, 23 вересня 2016 року, 6 жовтня 2016 року, 7 жовтня 2016 року, 8 жовтня 2016 року, 10 жовтня 2016 року, 11 жовтня 2016 року, 16 жовтня 2016 року, 21 жовтня 2016 року, 5 листопада 2016 року, 6 листопада 2016 року, 7 листопада 2016 року, 12 листопада 2016 року, 15 листопада 2016 року, 18 листопада 2016 року, 19 листопада 2016 року, 20 листопада 2016 року, 21 листопада 2016 року, 23 листопада 2016 року, 24 листопада 2016 року, 26 листопада 2016 року, 29 листопада 2016 року, 30 листопада 2016 року, ОСОБА_7 , знаходячись на своєму робочому місці, за місцем реєстрації та фактичного знаходження ТОВ «Запорізький асфальтобетонний завод», за адресою: Запорізька область, Запорізький район с. Високогірне, вул. Мічуріна, буд. 1-А, достовірно знаючи, що вказане підприємство не має атестованої лабораторії з перевірки якості асфальтобетонної суміші, яку виготовляє, а також не проводить дослідження вказаної суміші в іншій лабораторії, на підставі чого не має права видавати паспорти якості щодо відповідності виготовленої суміші вимогам діючого ДСТУ Б.В.2.7.-119-2011, та розуміючи, що немає законних підстав стверджувати, що виготовлена асфальтобетонна суміш відповідає вимогам вказаного ДСТУ, склала завідомо неправдиві офіційні документи паспорти № 01-04/1 від 13.04.2016, № 02-06/1 від 02.06.2016, № 03-06/1 від 03.06.2016, № 04-06/1 від 04.06.2016, № 10-06/1, № 05-06/1 від 11.06.2016, № 11/06-01 від 11.06.2016, № 04-07/1 від 04.07.2016, № 06-07/1 від 06.07.2016, 07-07/1 від 07.07.2016, № 08-07/1 від 08.07.2016, № 09-07/1 від 09.07.2016, № 10-07/1 від 10.07.2016, № 16-07/1 від 16.07.2016, № 18-07/1 від 18.07.2016, № 19-07/1 від 19.07.2016, № 29-07/2 від 29.07.2016, № 30-07/1 від 30.07.2016, № 01-08/1 від 01.08.2016, № 03-08/1 від 03.08.2016, № 09-08/1 від 09.08.2016, № 10-08/1 від 10.08.2016, № 12-08/1 від 12.08.2016, № 13-08/1 від 13.08.2016, № 17-08/1 від 17.08.2016, № 18-08/1 від 18.08.2016, № 19-08/1 від 19.08.2016, № 20-08/1 від 20.08.2016, № 23-08/1 від 23.08.2016, № 29-08/1 від 29.08.2016, № 21-09/1 від 21.09.2016, № 22-09/1 від 22.09.2016, № 23-09/1 від 23.09.2016, № 06-10/1 від 06.10.2016, № 07-10/1 від 07.10.2016, № 08-10/1 від 08.10.2016, № 10-10/1 від 10.10.2016, № 11-10/1 від 11.10.2016, № 16-10/1 від 16.10.2016, № 21-10/1 від 21.10.2016, № 05-11/1 від 05.11.2016, № 06-11/1 від 06.11.2016, № 07-11/1 від 07.11.2016, № 12-11/1 від 12.11.2016, № 15-11/1 від 15.11.2016, № 18-11/1 від 18.11.2016, № 19-11/1 від 19.11.2016, № 20-11/1 від 20.11.2016, № 21-11/1 від 21.11.2016, № 23-11/1 від 23.11.2016, № 24-11/1 від 24.11.2016, № 26-11/1 від 26.11.2016, № 29-11/1 від 29.11.2016, № 30-11/1 від 30.11.2016, випробування зразків асфальтобетонних сумішей, взятих з установки ДС-158, в яких засвідчила відповідність асфальтобетонних сумішей за фізико-механічними показниками вимогам ДСТУ Б.В.2.7.-119-2011.

Такі дії ОСОБА_7 органом досудового розслідування були кваліфіковані за ч. 2 ст. 358 КК України як складання працівником юридичної особи незалежно від форми власності, який не є службовою особою, завідомо підроблених офіційних документів, які посвідчують певні факти, що мають юридичне значення.

Виправдовуючи ОСОБА_7 , суд першої інстанції прийшов до висновку, що у наданих стороною обвинувачення паспортах відсутні будь-які реквізити, штампи, печатки підприємства або лабораторії, яка їх видала; докази, що ці паспорти кому-небудь видавались, надсилались або використовувались в якості офіційних документів не надано; оскільки ТОВ «Запорізький асфальтобетонний завод» не має атестованої лабораторії з перевірки якості асфальтобетонної суміші, яку виготовляє, то відповідно у ОСОБА_7 не було законних повноважень взагалі видавати будь-які офіціальні документи з приводу якості асфальтобетонної суміші; виготовлення та видача паспортів якості асфальтобетонної суміші саме лаборантом ОСОБА_7 не передбачено жодним документом, а надана до суду посадова інструкція лаборанта затверджена 03.01.2017 року, у той час як ОСОБА_7 інкримінується вчинення кримінальних правопорушень у період часу з 13.04.2016 по 30.11.2016; паспорти не відповідають формі та реквізитам, визначеним ДСТУ Б.В.2.7-119:2011 частина з них взагалі роздрукована на чернетках, тому вони не можуть вважатися офіційними документами, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру.

В апеляційнійскарзі прокурор вважає вирок суду незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

В обґрунтування своїх вимог зазначає. що суд першої інстанції порушив вимоги ст. 94 КПК України, не надав об`єктивної оцінки діям ОСОБА_7 та прийшов до висновку, який суперечить викладеним фактичним обставинам кримінального правопорушення, дослідженим документам та показанням свідків.

Так, у порушення вимог ст. 337 КПК України суд вийшов за межі судового розгляду та пред`явленого обвинувачення, безпідставно надав оцінку доказам паспортам, які стороною обвинувачення взагалі не інкримінуються, після чого прийняв рішення про те, що вони не відповідають поняттю «офіційний документ», хоча саме складення та видача цих паспортів і стало підставою для висунення обвинувачення.

Крім того, суд не надав належної оцінки тому, що вказані паспорти засвідчені печаткою підприємства та відповідно до висновку експерта № 703-18 від 17 жовтня 2018 року, підписи у паспортах були виконані самою обвинуваченою.

Вважає, що складання та видача паспортів несло за собою юридично значущій факт, а саме виконання ТОВ «Запорізький асфальтобетонний завод» своїх зобов`язань за договором № 82 від 8 червня 2016 року перед ПП «Свет-Строй» щодо поставки асфальтобетонної суміші.

Також суд безпідставно визнав недопустимими доказами ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17.08.2017 та 06.08.2017 про тимчасовий доступ до речей з можливістю відібрання зразків для проведення судової технічної експертизи, а саме асфальтобетонного покриття; протоколи тимчасового доступу до речей і документів від 30.08.2017, 28.08.2017 та 14.09.2017; описи речей і документів, які були вилучені на підставі ухвал слідчого судді; висновки судової будівельно-технічної та дорожньо-технічної експертизи № 4436/11290 від 18.05.2018, № 4435/11291 від 18.05.2018, № 11597/12223 від 21.05.2018, № 4432/11292 від 18.05.2018, № 4429/8555 від 23.04.2018, № 4431/7901 від 23.04.2018, № 4433/11293 від 18.05.2018, № 4434/11596 від 21.05.2018, № 4430/8554 від 23.04.2018; протоколи випробування асфальтобетону з покриття; договір субпідряду на надання послуг з поточного ремонту вулично-дорожньої мережі та внутрішньо квартальних доріг м.Запоріжжя від 17.04.2014, укладений між КП «ЕЛУАШ» та ТОВ «Строй-Лідер» з додатковими угодами від 14.06.2016, від 22.06.2016, від 23.06.2016, від 30.06.2016, від 07.09.2016; договір № 0106/16-1 поставки товару від 01.06.2016 між ПП «Свет-Строй» та ТОВ «Строй-Лідер»; договір поставки № 82 від 08.06.2016 між ТОВ «Запорізький асфальтобетонний завод» та ПП «Свет-Строй».

Звертає увагу, що вказані матеріали кримінального провадження отримано в порядку, визначеному у ст. 217 КПК України.

Крім того, суд необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про тимчасовий доступ до речей та документів, а саме матеріалів кримінального провадження № 12016080050004469 від 19 липня 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 361-1 КК України, що знаходяться у володінні Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя, у яких містяться оригінали протоколу про проведення обшуку від 31 травня 2018 року, ухвали Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 1 червня 2018 року, протоколу обшуку від 8 червня 2018 року та відеозапису до нього.

За таких обставин вважає, що суд належним чином не дослідив та не надав повної, об`єктивної та неупередженої оцінки доказам сторони обвинувачення, а взяв до уваги лише показання ОСОБА_7 та позицію захисту, що суперечить принципу змагальності сторін, об`єктивності та неупередженості судового розгляду.

Просить вирок скасувати та ухвалити новий, яким ОСОБА_7 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 358 КК України, та призначити їй покарання у вигляді 2 років обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнити її від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

Також просить у повному обсязі повторно дослідити усі наявні докази, долучені стороною обвинувачення.

Від захисника обвинуваченої адвоката ОСОБА_8 на адресу апеляційного суду надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких вона зазначає, що вирок суду є законним, обґрунтованим та вмотивованим. Так, перелічені в апеляційній скарзі паспорти (які суд нібито дослідив з порушенням ст. 337 КПК України), були зазначені в обвинувальному акті та долучені в якості доказів вини ОСОБА_7 саме стороною обвинувачення. Разом з тим, одна частина паспортів не містить підпису обвинуваченої, а інша роздрукована на чернетках, що свідчить про факт лише внутрішнього їх використання. Крім того, всупереч доводів апеляційної скарги, вказані паспорти не є офіційними документами, оскільки вони не містять реквізитів, передбачених ДСТУ Б.В.2.7-119:2011,виготовлялись длявнутрішнього використання,нікому невидавалися тане надсилалися.Копія Договорупоставки №82від 8червня 2016року єнедопустимими доказом,який дотого жне встановлюєжодного фактучи обставини,що маєзначення укримінальному провадженні.Суд прийнявобґрунтоване рішенняпро визнаннянедопустимими низкидокументів,які єнезасвідченими ксерокопіями.Інші доводипрокурора такожє необґрунтованими,безпідставними татакими,що непідтверджуються належнимиі допустимимидоказами. Просить апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а оскаржуваний вирок без змін.

Вислухавши позицію прокурора з приводу заявленого клопотання про повторне дослідження доказів, який його підтримав, обвинуваченої та її захисника, які заперечували проти задоволення клопотання, колегія суддів зазначає наступне.

Так, у відповідності до ч. 3 ст. 404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Верховний Суд у своїй постанові від 10 червня 2020 року у справі № 712/2341/15-к (провадження № 51-6364км19) зазначив, що наявність підстав для зміни вироку або ухвалення апеляційним судом нового вироку не зобов`язує суд досліджувати всю сукупність доказів із дотриманням засади безпосередності, якщо він по-новому (інакше) не тлумачить доказів, оцінених у суді першої інстанції. У частині 2 ст. 23 КПК України зазначено, що не можуть бути визнані доказами відомості, які містяться в показаннях, речах та документах, що не були предметом безпосереднього дослідження суду. Але якщо суд першої інстанції дослідив усі можливі докази з дотриманням засади безпосередності, а суд апеляційної інстанції погодився з ними, останній не має потреби знову досліджувати ці докази в такому ж порядку, як це було зроблено в суді першої інстанції.

Враховуючи, що повторне дослідження доказів є правом, а не обов`язком суду, то відмова в задоволенні клопотання щодо повторного дослідження доказів свідчить не про порушення кримінального процесуального закону та неповноту дослідження доказів, а про відсутність аргументованих доводів щодо необхідності цих дій.

В даному кримінальному провадженні вказані у клопотанні прокурором документи були досліджені та оцінені судом першої інстанції.

Фактів неповного або з порушеннями дослідження судом першої інстанції обставин кримінального провадження в клопотанні прокурором не наведено, і доводи його клопотання фактично зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції, викладеними у вироку суду щодо недоведеності вини обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 358 КК України.

За таких обставин колегія суддів прийняла рішення про відмову в задоволенні клопотання прокурора, оскільки визначених у ч. 3 ст. 404 КПК України підстав для повторного дослідження доказів прокурор в обґрунтування клопотання не зазначив.

По суті доводів апеляційної скарги прокурор у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, зазначив, що документи мали реквізити, передбачені ДСТУ, деякі з них містили печатки, але суд їх не оцінив. Крім того, обвинувачена не мала посадової інструкції, а у ТОВ «Запорізький асфальтобетонний завод» не було лабораторії, але при цьому обвинувачена свідомо підписувала паспорти відповідності. Отримувачі асфальтобетонної суміші пояснили, що для її отримання від ТОВ обов`язково необхідно мати паспорт якості.

Захисник обвинуваченої адвокат ОСОБА_8 у судовому засіданні апеляційного суду вважала апеляційну скаргу безпідставною, зазначила, що паспорти, які виготовляла обвинувачена не є офіційними документами, не відповідають ДСТУ, який інкримінує їй сторона обвинувачення. ОСОБА_7 виготовляла паспорти для внутрішнього використання, усі вони знаходились в одній папці, яка була вилучена в ході проведення обшуку, будь-кому вказані документи не видавались та були оформлені лише для внутрішнього обліку, частина з них була на чернетках, інша не підписана. Допитані свідки спростовують факт отримання суміші від ТОВ «Запорізький асфальтобетонний завод». Посадова інструкція обвинуваченої була складена після подій, які їй інкримінуються. Копії документів не завірені, а договір № 82 говорить лише про наявність договірних відносин, проте не підтверджує реальність цих відносин та відповідно вину обвинуваченої.

Обвинувачена ОСОБА_7 у судовому засіданні апеляційного суду проти задоволення апеляційної скарги прокурора заперечувала та зазначила, що вона є невинуватою.

Заслухавши доповідь судді по справі, прокурора, обвинувачену та її захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, провівши судові дебати і надавши обвинуваченій останнє слово, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, зокрема, повинно бути ухвалене згідно з нормами матеріального та процесуального права, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.

Згідно зі ст. 368 КПК України, суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення та чи винен обвинувачений у його вчиненні.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, ухвалюється виправдувальний вирок.

У разі визнання особи виправданою, у мотивувальній частині вироку відповідно до ст. 374 КПК України зазначаються: формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

На переконання колегії судді, цих вимог закону під час розгляду кримінального провадження суд першої інстанції дотримався, і оцінивши наявні докази по справі в їх сукупності, обґрунтовано прийшов до висновку про необхідність виправдання ОСОБА_7 у зв`язку з відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 358 КК України.

При цьому,судом булообґрунтовано свійвисновок пронеобхідність виправдання ОСОБА_7 тим,що вонасвою винуу вчиненнікримінального правопорушенняне визнала;надані стороноюобвинувачення доказине доводятьнаявність виниобвинуваченої;деякі знаданих стороноюобвинувачення документівє недопустимимидоказами;паспорти відповідності асфальтобетонних сумішей не є офіційними документами в розумінні примітки до ст. 358 КК України.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до переконання, що інших досліджених в судовому засіданні доказів недостатньо для визнання ОСОБА_7 винуватою у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, а сумніви щодо доведеності вини обвинуваченої усунути не можливо.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, та вважає, що вони ґрунтуються на правильній оцінці перевірених в судовому засіданні доказів, які були надані стороною обвинувачення.

За змістом ст. 84 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є лише ті фактичні дані, які отримані у передбаченому цим Кодексом порядку. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

У відповідності до п. 1, 2 ч. 1 ст. 91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягають, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 КПК України, обов`язок доказування всіх обставин кримінального правопорушення та доведеності винуватості особи у вчиненні злочину покладається на сторону обвинувачення.

Матеріали кримінального провадження та зміст мотивувальної частини оскаржуваного вироку вказують на те, що суд першої інстанції, оцінивши кожний доказ, наданий стороною обвинувачення, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов вірного висновку про необхідність виправдання ОСОБА_7 у пред`явленому їх обвинуваченні за ч. 2 ст. 358 КК України, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки стороною обвинувачення не доведено, що в її діях наявний склад цього кримінального правопорушення.

Перевіривши надані в суді першої інстанції показання обвинуваченої ОСОБА_7 , свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , а також надані стороною обвинувачення на підтвердження вини ОСОБА_7 документи, колегія суддів приходить до висновку про те, що вони не можуть бути визнані такими, що поза розумних сумнівів доводять вину обвинуваченої.

Так, обвинувачена ОСОБА_7 у суді першої інстанції свою вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнала та показала, що в 2016 році вона працювала інспектором відділу кадрів в ТОВ «Запорізький асфальтобетонний завод», а за сумісництвом лаборантом. Посадові інструкції лаборанта на той час були відсутні, тому вона виконувала усні вказівки головного інженера та керівника підприємства, а саме: проводила первинне дослідження асфальтобетонної суміші по деяким показникам, за результатами якого складала так звані паспорти, які підшивала в папку. Додатково зазначила, що ті паспорти, які вона виготовляла, не є офіційними документами, оскільки вони не відповідають встановленому зразку, виготовлювались в одному екземплярі для внутрішнього користування, не посвідчувались печаткою та нікому не видавались.

Також пояснила, що якість асфальтобетонної суміші посвідчувалась паспортами якості незалежної лабораторії ТОВ «Будіндустрія», з якою у ТОВ «Запорізький асфальтобетонний завод» укладено офіційний договір.

Свідок ОСОБА_10 , який працював директором ТОВ «Строй Лідер», у суді першої інстанції показав, що його підприємство виконувало підрядні будівельні роботи, в тому числі і дорожнього покриття. Особисто обвинувачену ОСОБА_7 він не знає, з ким укладались договори не пам`ятає, у кого купували асфальтобетонну суміш також пояснити не зміг.

Свідок ОСОБА_11 , який працює начальником Комунарської ділянки КП «Елуад», у суді першої інстанції показав, що в його обов`язки входить здійснення контролю за виконанням робіт по укладанню асфальту. Чи були поставки асфальту з ТОВ «Запорізький асфальтобетонний завод» він не пам`ятає, однак пояснив, що при кожній поставці асфальту перевіряється наявність документів, серед яких повинен бути паспорт якості, в якому зазначається тоннаж, температура, номер автомобіля, марка бетону та інше. При відсутності необхідних документів, або при невідповідності температури, асфальтобетонна суміш повертається постачальнику.

Свідок ОСОБА_12 , який працює начальником КП «Елуад», у суді першої інстанції показав, що для проведення робіт асфальт поставляв субпідрядник ТОВ «Строй-Лідер», ТОВ «Запорізький асфальтобетонний завод» асфальту не поставляв, він виступав генпідрядником. Оригінал паспорту якості повинен бути у генпідрядника, а субпідрядник надає належним чином засвідчену копію. При цьому пояснив, що паспорт якості повинен бути обов`язково та встановленої форми. Якщо виникають якісь сумніви з якості асфальту, проводиться додатковий аналіз.

З урахуванням вищевикладеного, проаналізувавши показання обвинуваченої та свідків, суд першої інстанції дав їм належну оцінку та зробив обґрунтований висновок, що вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення вони не доводять.

Так, обвинувачена ОСОБА_7 категорично заперечувала свою винуватість у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення.

Показання свідка ОСОБА_10 , на думку колегії суддів, взагалі не містять інформації про обставини, які підлягають доказуванню, оскільки про обставини складання обвинуваченою паспортів йому фактично нічого не відомо.

Показання свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 є формальними, вони жодним чином не доводять вину обвинуваченої ОСОБА_7 , оскільки свідок ОСОБА_11 не пам`ятає, чи поставляли до КП «Елуад» асфальтобетонні суміші з ТОВ «Запорізький асфальтобетонний завод», а свідок ОСОБА_12 категорично зазначив, що ТОВ «Запорізький асфальтобетонний завод» асфальт до КП «Елуад» не поставляв.

Отже відсутні дані, що документи, які виготовляла обвинувачена ОСОБА_7 , якимось чином взагалі використовувались як офіційні документи під час здійснення своєї діяльності Комунальним підприємством «Елуад».

Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу того, що наявні в матеріалах кримінального провадження документи не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку суду та взяті до уваги судом як переконливі, оскільки вини ОСОБА_7 вони не доводять та жодним чином не вказують на те, що в її діях наявний склад кримінального правопорушення.

Так, з протоколу обшуку від 8 червня 2018 року вбачається, що під час обшуку в ТОВ «Запорізький асфальтобетонний завод» було виявлено та вилучено ряд документів (т. 1, а.с. 110-113).

Вказаний протокол обшуку, а також посадова інструкція інспектора відділу кадрів та посадова інструкція діловода (т. 1, а.с. 114-115, 116-117) не містять інформації про обставини, які підлягають доказуванню в даному кримінальному провадженні

Крім того, посадова інструкція лаборанта була затверджена директором ТОВ «Запорізький асфальтобетонний завод» лише 3 січня 2017 року, а епізоди, які інкримінуються обвинуваченій ОСОБА_7 , були вчинені у період часу з 13 квітня 2016 року по 30 листопада 2016 року.

Отже виготовлення та видача паспортів якості асфальтобетонної суміші саме лаборантом ОСОБА_7 протягом вказаного періоду не була передбачена жодним документом.

Також суд першої інстанції обґрунтовано визнав недопустимими доказами ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17.08.2017 та 06.08.2017 про тимчасовий доступ до речей з можливістю відібрання зразків для проведення судової технічної експертизи, а саме асфальтобетонного покриття; протоколи тимчасового доступу до речей і документів від 30.08.2017, 28.08.2017 та 14.09.2017; описи речей і документів, які були вилучені на підставі ухвал слідчого судді; висновки судової будівельно-технічної та дорожньо-технічної експертизи № 4436/11290 від 18.05.2018, № 4435/11291 від 18.05.2018, № 11597/12223 від 21.05.2018, № 4432/11292 від 18.05.2018, № 4429/8555 від 23.04.2018, № 4431/7901 від 23.04.2018, № 4433/11293 від 18.05.2018, № 4434/11596 від 21.05.2018, № 4430/8554 від 23.04.2018; протоколи випробування асфальтобетону з покриття; договір субпідряду на надання послуг з поточного ремонту вулично-дорожньої мережі та внутрішньо квартальних доріг м. Запоріжжя від 17.04.2014, укладений між КП «ЕЛУАШ» та ТОВ «Строй-Лідер» з додатковими угодами від 14.06.2016, від 22.06.2016, від 23.06.2016, від 30.06.2016, від 07.09.2016; договір № 0106/16-1 поставки товару від 01.06.2016 між ПП «Свет-Строй» та ТОВ «Строй-Лідер»; договір поставки № 82 від 08.06.2016 між ТОВ «Запорізький асфальтобетонний завод» та ПП «Свет-Строй».

Як вірно зазначив суд першої інстанції, вказані документи є незавіреними ксерокопіями, а не оригіналами документів, що не відповідає вимогам ч. 3 ст. 99 КПК України та є підставою для визнання їх недопустимими.

Надані стороною обвинувачення паспорти будівельної лабораторії ТОВ «Запорізький асфальтобетонний завод» з висновками, що асфальтобетонна суміш відповідає вимогам ДСТУ (т. 1, а.с. 126-197), також не можуть бути взяті до уваги як належні, достатні та допустимі докази на підтвердження вини обвинуваченої, оскільки одна частина з них не містить підпису ОСОБА_7 , а інша роздрукована на чернетках.

Висновок експерта № 703-18 від 17 жовтня 2018 року, яким встановлено виконання підписів у паспортах відповідності саме обвинуваченою ОСОБА_7 не доводить її вину, до того ж, факт підписання цих паспортів не спростовувався і самою обвинуваченою, але жодним чином не вказує на те, що досліджені документи є офіційними.

Усі інші наявні в матеріалах кримінального провадження документи, як окремо, так і в сукупності, не містять відомостей про обставини, які підлягають обов`язковому доказуванню в даному кримінальному провадженні і не доводять вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 358 КК України, може бути лише офіційний документ, який посвідчує певні факти, що мають юридичне значення, що складений у визначеній законом формі та містить передбачені законом реквізити.

Відповідно до примітки до статті 358 КК України, під офіційним документом слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.

У своїх висновках Верховний Суд неодноразово зазначав, що невідповідність документа хоча б одному з наведених критеріїв перешкоджає визнанню його офіційним.

Паспорти відповідності асфальтобетонних сумішей, про які йдеться у цій справі та які складала ОСОБА_7 , є документами, що не містили будь-яких реквізитів, штампів, печаток підприємства або лабораторії, яка їх видала, а частина з вказаних паспортів була взагалі роздрукована на чернетках, тобто паспорти не відповідають формі та реквізитам, визначеним ДСТУ Б.В.2.7-119:2011.

Крім того, відсутні докази того, що ці паспорти кому-небудь видавались, надсилались або використовувались в якості офіційних документів, особливо враховуючи показання свідка ОСОБА_12 , який категорично підтвердив, що ТОВ «Запорізький асфальтобетонний завод» не постачав асфальтну суміш КП «Елуад».

Отже вказані паспорти не спричинили та не могли спричинити наслідки правового характеру, оскільки стороною обвинувачення не спростовано, що вони виготовлялись виключно для внутрішнього користування.

Враховуючи, що ТОВ «Запорізький асфальтобетонний завод» не має атестованої лабораторії з перевірки якості асфальтобетонної суміші, яку виготовляє, то відповідно у ОСОБА_7 не було законних повноважень взагалі видавати будь-які офіціальні документи з приводу якості асфальтобетонної суміші.

Окрему увагу слід звернути на те, що посадова інструкція лаборанта на період вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень (з 13 квітня 2016 року по 30 листопада 2016 року) була відсутня, тому виготовлення та видача паспортів якості асфальтобетонної суміші саме лаборантом ОСОБА_7 не було передбачено жодним документом.

Таким чином, паспорти відповідності асфальтобетонних сумішей не містить ознак документа, передбаченого статтею 358 КК України.

За таких обставин, у діях обвинуваченої ОСОБА_7 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 358 КК України, і такий висновок узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 556/839/17 (провадження № 51-135км20).

З урахуванням усього викладеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що органом досудового розслідування не надано доказів для доведення поза розумних сумнівів вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 358 КК України, оскільки наявні докази не підтверджують фактів складання нею завідомо підроблених офіційних документів, які посвідчують певні факти, що мають юридичне значення.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином врахував вимоги ст. 62 Конституції України та ст. 17, ч. 3 ст. 373 КПК України, відповідно до яких обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За таких обставин колегія суддів вважає, що за відсутністю належних, допустимих, достовірних, та у своїй сукупності достатніх доказів, суд першої інстанції прийняв єдине вірне рішення про виправдання обвинуваченої ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 358 КК України.

Порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції, всебічно, повно та об`єктивно розглянути кримінальне провадження і постановити законний та обґрунтований вирок, а також підстав для його скасування, у тому числі, на які посилається прокурор у своїй апеляційній скарзі, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 405, 407, 409, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_9 залишити без задоволення.

Вирок Запорізького районного суду Запорізької області від 22 квітня 2021 року, яким ОСОБА_7 визнана невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 358 КК України та виправдана у зв`язку з відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення, залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту оголошення.

Касаційна скарга на ухвалу може бути подана протягом трьох місяців з дня її оголошення до Верховного Суду.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

Дата документу Справа № 317/4196/18