Вирок

від 04.07.2022 по справі 322/213/22

ВІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 322/213/22

Провадження № 1-кп/314/249/2022

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2022 року м. Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження щодо кримінальних проступків передбаченому ст.ст.381-382 КПК України, у приміщенні суду в м. Вільнянськ, кримінальне провадження №12022087300000006 від 10.02.2022 року відносно

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Запоріжжя, громадянки України, освіта середня, дітей на утриманні не має, одруженої, зареєстрована та проживає за адресом: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

яка обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення (проступку) передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 , з метою отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства не пізніше 21.02.2017, більш точні дата та час в ході досудового розслідування не встановлено, перебуваючи у невстановленому місці, посвідчивши особистим підписом склала клопотання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, в якому просила надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою - проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Самійлівської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області. Також, ОСОБА_2 у клопотанні вказала, що не приймала участі в безоплатній приватизації земельної ділянки за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. При цьому ОСОБА_2 не пізніше 21.02.2017, більш точні дата та час в ході досудового розслідування не встановлено, звернулась до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 для розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Самійлівської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області за межами населеного пункту.

21.02.2017 зазначене клопотання та додатки до нього, а саме копії паспорту громадянина України, ідентифікаційний код, графічні матеріали, ОСОБА_2 , подала до Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій області, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Українська, 50, для розгляду та прийняття рішення по суті.

Розглянувши зазначене клопотання в.о. начальника Держгеокадастру у Запорізькій області ОСОБА_4 , наказом Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 18.12.2020 №8-9714/15-20-СГ, серед іншого, затвердила розроблений фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства на території Самійлівської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області за межами населеного пункту, передала у власність ОСОБА_2 земельну ділянку загальною прощею 2,0 га. (кадастровий номер 2323685200:01:004:0013), для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Самійлівської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, за межами населеного пункту, а також надала дозвіл на використання вказаної земельної ділянки та здійснення державної реєстрації права власності у суб`єкта державної реєстрації прав на нерухоме майно.

13.06.2017 у Новомиколаївській районній державній адміністрації Запорізької області ОСОБА_2 зареєструвала право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2323685200:01:004:0013 загальною площею 2 га. для ведення особистого селянського господарства.

Зареєструвавши земельну ділянку ОСОБА_2 звернулась до приватного нотаріусу Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_5 , де уклала з ОСОБА_6 договір купівлі-продажу земельної ділянки №448 від 29.06.2017.

Після цього у ОСОБА_2 , виник протиправний умисел, направлений на заволодіння шляхом обману земельною ділянкою державної форми власності понад норму безоплатної приватизації, закріплену пунктом «б» ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України. Не пізніше 10.12.2020, точні час та дата під час досудового розслідування не встановлені, знаходячись у невстановленому місці, з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, посвідчивши особистим підписом ОСОБА_2 склала клопотання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, в якому просила надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою - проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Михайло-Лукашівської сільської територіальної громади Запорізького району Запорізької області. При цьому, ОСОБА_2 достовірно знаючи про те, що згідно вимог ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, провадиться один раз по кожному виду використання, а також те, що вона використала своє право на безоплатну передачу їй земельної ділянки із земель державної власності в розмірі 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, умисно, розуміючи протиправний характер своїх дій, вказала у клопотанні, що не приймала участі в безоплатній приватизації земельної ділянки за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та, що вона несе персональну відповідальність за достовірність усіх поданих документів та інформації.

Продовжуючи реалізацію протиправного умислу, ОСОБА_2 не пізніше 10.12.2020, більш точні дата та час в ході досудового розслідування не встановлено, звернулась до Запорізької регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру» для розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Михайло-Лукашівської сільської територіальної громади Запорізького району Запорізької області за межами населеного пункту.

10.12.2020 зазначене клопотання та додатки до нього, а саме: схема розміщення земельної ділянки (графічні матеріали), інші необхідні матеріали, ОСОБА_2 , подала до Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій області, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Українська, 50, для розгляду та прийняття рішення по суті.

Розглянувши зазначене клопотання, заступник голови комісії з ліквідації, перший заступник начальника Держгеокадастру у Запорізькій області ОСОБА_4 , наказом Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 18.12.2020 №8-9714/15-20-СГ, серед іншого, затвердила розроблений Запорізькою регіональною філією ДП «Центр Державного земельного кадастру» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства на території Михайло-Лукашівської сільської територіальної громади Запорізького району Запорізької області за межами населеного пункту, передала у власність ОСОБА_2 земельну ділянку загальною прощею 2,0 га. (кадастровий номер 2321585000:01:002:0058), для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Михайло-Лукашівської сільської територіальної громади Запорізького району Запорізької області, за межами населеного пункту, а також надала дозвіл на використання вказаної земельної ділянки та здійснення державної реєстрації права власності у суб`єкта державної реєстрації прав на нерухоме майно.

26.01.2021 у виконавчому комітеті Вільнянської міської ради Запорізької області ОСОБА_2 зареєструвала право власності на вказану земельну ділянку. Повторно отримавши у власність земельну ділянку ОСОБА_2 звернулась до приватного нотаріусу Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_7 , де уклала з ОСОБА_8 договір купівлі-продажу № 1210 від 16.02.2021.

Внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_2 незаконно отримала у власність земельну ділянку площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2321585000:01:002:0058, що розташована за межами населеного пункту Михайло-Лукашівської сільської територіальної громади Запорізького району Запорізької області вартістю відповідно до висновку експерта про ринкову вартість земельної ділянки сільського призначення кадастровим номером 2321585000:01:002:0058 від 02.01.2021 №КДЖЕПФ358339 становить 27 800,00 грн., спричинивши шкоду потерпілому на вказану суму, а саме: державі в особі Михайло-Лукашівської сільської ради, Запорізького району, Запорізької області.

Вищезазначені обставини встановлені органом досудового розслідування та не оспорюються учасниками судового провадження (ч.2 ст.382 КПК України).

Суд, дослідивши обвинувальний акт вбачає наявність описки відносно визначення територіального розміщення земельної ділянки, а саме обставини за епізодом 10.12.2020 р.- 26.01.2021р. містять посилання на розміщення земельної ділянки з кадастровим номером 2321585000:01:002:0058 на території - Моссовської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, хоча матеріали кримінального провадження:

1.Наказ про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність (а.с.105 матеріалів досудового розслідування);

2.Договір купівлі-продажу земельної ділянки (а.с.104 матеріалів досудового розслідування), та інші матеріали,

містять посилання на розташування земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2321585000:01:002:0058, що розташована за межами населеного пункту Михайло-Лукашівської сільської територіальної громади Запорізького району Запорізької області.

Першочергово суд зауважує, що єдиною та незмінною ідентифікуючою ознакою земельної ділянки є її кадастровий номер - 2321585000:01:002:0058.

Одночасно суд враховує те, що матеріали досудового розслідування надані разом з обвинувальним актом, не містять жодного посилання (за виключенням описки), розміщення земельної ділянки на території - Моссовської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.

Повернення обвинувального акту задля усунення зазначеної описки, з урахуванням того, що сторони на стадії завершення досудового розслідування жодних заперечень відносно даної описки не виловлювали, жодних сумнівів чи суперечностей відносно місця розташування даної земельної ділянки у суду не виникає, може містити ознаки зайвого формалізму, що є неприпустимим відносно реалізації права на доступ до правосуддя за ст.6 Європейської конвенції з захисту прав людини в кримінальному процесуальному аспекті.

Уточнення не є зміною обсягу обвинувачення, оскільки безпосереднім об`єктом кримінального правопорушення за даним кримінальним провадження є земельна ділянка ідентифікована кадастровим номером 2321585000:01:002:0058.

Отже, судом змінено місце розташування земельної ділянки з кадастровим номером 2321585000:01:002:0058, відповідно до матеріалів кримінального провадження з «Моссовської сільської ради Вільнянського району Запорізької області» на «Михайло-Лукашівської сільської територіальної громади Запорізького району Запорізької області». що відповідає кадастровому номеру та іншим документам кримінального провадження щодо земельної ділянки.

Вивчивши та дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченої ОСОБА_2 у скоєнні вказаного вище кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, повністю підтверджується.

Суд кваліфікує дії обвинуваченої за ч.1 ст.190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).

При призначенні покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого проступку, конкретні обставини справи та дані про обвинувачену, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно з даними, які характеризують особу обвинуваченої ОСОБА_2 вона є особою раніше не судимою, психічними захворюваннями не страждає, на обліку в наркодиспансері не перебуває, дітей на утриманні не має, одружена, відомості відносно працевлаштування відсутні.

Відповідно до ст.66 КК України в якості обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченої, суд визнає її щире каяття.

Згідно зі ст.67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Санкція ч.1 ст.190 КК України передбачає покарання у виді штрафу від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двохсот до двохсот сорока годин, або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на строк до трьох років.

Матеріали досудового розслідування не містять посилання на працевлаштування обвинуваченої та її майновий стан, а отже призначення покарання у виді штрафу та виправних робіт судом не розглядається, оскільки, суд обмежений перевірити межі втручання в майнові права обвинуваченої (ст.1 Першого протоколу до Європейської конвенції з захисту прав людини) та оцінити ступінь примусу за ч.1 ст.50 КК України.

Суд враховує, що за даним кримінальним провадженням об`єктом кримінального правопорушення стали правовідносини у реалізації державної політики щодо передачі у власність земельних ділянок громадянам для ведення особистого селянського господарства. Безпосередній об`єктом кримінального правопорушення є земельна ділянка (земля).

Так, відповідно до ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Згідно зі ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Суд зауважує, що земля є обмеженим природним ресурсом. Тобто територіальна громада має обмежений обсяг земель і такий обсяг земель, з урахуванням природних характеристик землі, не може бути збільшеним за рахунок інших речей, майна, грошових коштів, ресурсів, крім як приєднання інших земель які вибувають з володіння іншого суб`єкта.

Обставин повернення земельної ділянки у державну власність матеріали кримінального провадження не містять.

Враховуючи визначення ст.14 Конституції України та вчинення кримінального правопорушення відносно вищезазначеного об`єкта, суд приходить до висновку про особливу суспільну небезпечність кримінального правопорушення, неспівмірність призначення покарання у виді штрафу, громадських робіт, виправних робіт вчиненому кримінальному правопорушенню, та про доцільність призначення обвинуваченій найтяжчого з видів покарання визначених санкцією ч.1 ст.190 КК України - обмеження волі.

Призначення менш тяжкого виду покарання з видів покарання за санкцією ч.1 ст.190 КК України, на переконання суду, не буде відповідати меті визначеній ч.2 ст.50 КК України та суспільній небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, запобігати вчиненню нових кримінальний правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Матеріали кримінального провадження не містять обмежень застосування покарання у виді обмеження волі до обвинуваченої, зазначені в ч.3 ст.61 КК України.

Реалізуючи дискреційні повноваження, приймаючи до уваги те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, одночасно враховуючи обставину, що пом`якшує та відсутність обставин, що обтяжують покарання, з урахуванням особи ОСОБА_2 , суд прийшов до висновку про доцільність призначення обвинуваченій покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.

З урахуванням суспільної небезпечності кримінального правопорушення та відповідного об`єкту посягання - реалізації державної політики щодо передачі у власність земельних ділянок громадянам для ведення особистого селянського господарства, безпосереднього об`єкта посягання землі як основного національного багатства (ст.14 Конституції України), суд не вбачає підстав для застосування ст.75 КК України до обвинуваченої.

На переконання суду зазначене покарання в повному обсязі буде відповідати меті визначеній ч.2 ст.50 КК України.

Судові витрати за кримінальним провадження відсутні.

Речові докази відсутні.

Цивільного позову не подавалось.

Запобіжний захід до обвинуваченої не обирався, заяв про обрання запобіжного заходу до суду не надходило.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 369-371, 381-382, 373-374, 392, 395 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, та призначити їй покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Вільнянський районний суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня отримання його копії. Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.

Суддя: ОСОБА_9

04.07.2022