Постанова

від 28.06.2022 по справі 468/1354/21-ц

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

29.06.22

22-ц/812/452/22

Єдиний унікальний номер судової справи: 468/1354/21-ц

Номер провадження: 22-ц/812/452/22 Суддя - доповідач апеляційного суду: Крамаренко Т.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2022 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого Крамаренко Т.В.,

суддів: Бондаренко Т.З., Темнікової В.І.,

із секретарем судового засідання - Ковальським Є.В.,

без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 , подану в її інтересах адвокатом Чабанюком Вадимом Станіславовичем

на рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 30 грудня 2021року, ухваленого під головуванням судді - Муругова В.В. в приміщенні того ж суду по справі за позовом ОСОБА_1 до Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області та Фермерського господарства «Когут Віталій Вікторович» про визнання незаконною та скасування реєстрації права оренди земельних ділянок,

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області та Фермерського господарства «Когут Віталій Вікторович» (надалі ФГ «Когут Віталій Вікторович) про визнання незаконною та скасування реєстрації оренди земельних ділянок.

Позивачка зазначала, що є власницею земельних ділянок з кадастровими номерами: 4820683900:02:000:0247площею 2,75га та 4820683900:01:000:0225 площею 3,20 га.

01 жовтня 2010 року між нею та ФГ «Когут Віталій Вікторович» були укладені договори оренди землі вказаних земельних ділянок, які були зареєстровані 31 грудня 2010 року. У вказаних договорах строк дії договору обумовлено - договір укладено на 10років.

У подальшому, 01 грудня 2016 року укладені додаткові угоди про внесення змін до договорів оренди землі, якими продовжено дію договорів на 5 років. Згідно отриманих 18 жовтня 2021 року витягів відносно кожної із зазначених земельних ділянок до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно були внесені наступні відомості: дата державної реєстрації речового права - 12.05.2017; строк дії - договір укладено на 15років.

Позивачка вважає, що вказані відомості не відповідають тим, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії, в результаті чого строк дії договорів оренди землі був безпідставно продовжений до 12 травня 2032 року, тобто на п`ятнадцять років з дати державної реєстрації права оренди. Натомість відповідно до умов договорів оренди землі строк дії договорів - до 31 грудня 2025 року.

Посилаючись на викладене, позивачка просила суд визнати незаконною та скасувати реєстрацію права оренди за ФГ «Когут Віталій Вікторович» належних їй земельних ділянок 4820683900:02:000:0247площею 2,75га та 4820683900:01:000:0225 площею 3,20 га, яку здійснив державний реєстратор Баштанської міської ради рішеннями від 15 травня 2017 року з індексними номерами 35175094 та 35174559.

23 листопада 2021 року від відповідача ФГ «Когут Віталій Вікторович» надійшов відзив на позов, у якому заперечив проти задоволення позову в повному обсязі.

Відповідач вважає, що позивачем помилково розрахований термін дії договорів оренди землі. Зазначає, що договорами не передбачено, що відлік строку оренди настає з моменту державної реєстрації цих договорів, тому дата закінчення дії договорів оренди обчислюється від дати їх реєстрації, а не дати реєстрації права оренди, та спливає 31грудня 2025 року.

24 листопада 2021 року від Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області надійшов відзив на позов, яка заперечувала проти позову в повному обсязі. Вказує, що державним реєстратором були внесені достовірні відомості до Єдиного державного реєстру речових прав згідно з додатковими угодами про внесення змін до договорів оренди землі від 01 жовтня 2010 року, щодо збільшення терміну дії договору оренди землі на 5 років до 31 грудня 2025 року. Крім цього, відповідач вважає, що позивачем був помилково встановлений момент виникнення права оренди земельних ділянок, яким є 31 грудня 2010 року, а не 12 травня 2017 року, а тому державний реєстратор при внесенні відомостей діяв в межах та у спосіб передбачений законодавством та не порушив цивільних прав позивачки.

Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 30 грудня 2021року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення судумотивоване тим,що державнийреєстратор приреєстрації додатковихугод,зазначивши строкдії речовогоправа -15років діяввідповідно допункту 22Порядкуведення Державногореєстру речовихправ нанерухоме майнота положеньЗакону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» (уредакції начас вчиненнявідповідних реєстраційнихдій).Крім того,суд виходивз того,що скасувативідповідну реєстраціюправ особина відповідненерухоме майноможливо виключнопри одночасномуприпиненні такихйого речовихправ.

В апеляційній скарзі адвокат Чабанюк В.С., діючи в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неправильно встановлено обставини, які мають значення для справи, а саме - умови договорів оренди та додаткових угод до них. Вказує на те, що судом неправильно застосовано норми ч.3 ст. 26 Закону України «Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень».

У відзиві на апеляційну скаргу Баштанська міська ради Баштанського району Миколаївської області просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі рішення суду.

У судовезасідання сторонине з`явилися,про місцей часрозгляду справиповідомлені належнимчином,від представника ОСОБА_1 - адвоката Чабанюка В.С. надійшла заява про розгляд справи у його відсутність.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3ст. 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1ст. 4 ЦПК України).

Згідно зіст. 5 ЦПК Українисуд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Зі змістустатті 367 ЦПК Українивбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положеньст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону оскаржуване рішення в повній мірі відповідає.

З матеріалів справи вбачається і таке встановлено судом, що ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку належать земельні ділянки з кадастровими номерами: 4820683900:02:000:0247 площею 2,75 га та 4820683900:01:000:0225 площею 3,20 га, розташовані в межах території Новоіванівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області (а.с.14-15).

01 жовтня 2010 року між ОСОБА_1 та ФГ «Когут Віталій Вікторович» укладено два договори оренди землі відносно вказаних вище земельних ділянок (а.с.16-19, 21-24).

Пунктами 8 розділу «Строк дії договору» передбачено, що договір укладено на 10 (десять) років. Після закінчення строку договору орендар, якщо він належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

У разі якщо орендар продовжує користуватись земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, та за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Згідно пунктів 41 договори набирають чинності після підписання сторонами та їх державної реєстрації.

Вказані вище договори оренди землі були зареєстровані Баштанським районним відділом Миколаївської регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру» 31 грудня 2010 року.

В подальшому, 01 грудня 2016 року між ОСОБА_1 та ФГ «Когут Віталій Вікторович» укладені угоди про внесення змін до договорів оренди землі, якими серед іншого, були внесені зміни до п. 8 розділу «Строк дії договору» та сторони домовились збільшити термін дії договору оренди землі на 5 років до 31.12.2025 року (а.с. 20, 25).

12 травня 2017 року державним реєстратором Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про право оренди земельної ділянки 4820683900:01:000:0225 площею 3,20 га орендарем ФГ «Когут Віталій Вікторович». Підстава державної реєстрації - вказаний договір оренди землі без номеру від 01.10.2010 року та угода про внесення змін до вказаного договору від 01.12.2016 року. У відомостях про строк дії було вказано, що договір укладений на 15 років з правом пролонгації (а.с. 26-17).

Цього ж дня державним реєстратором Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області аналогічні відомості були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про право оренди земельної ділянки 4820683900:02:000:0247 площею 2,75 га (а.с.28-29).

Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.

За правилами статей 12, 81ЦПК України року кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12ЦПК України).

За змістом статті 13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно зі статтею 77ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 89ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.

Як на підставу задоволення своїх вимог позивачка посилається на те, що відповідачами до Державного реєстру прав внесені недостовірні відомості, які не відповідають змісту договорів, на підставі яких такі відомості вносяться, оскільки замість вказівки на те, що договір укладений до 31 грудня 2025 року, вказано, що договір укладений на 15 років з правом пролонгації, що з часу реєстрації відповідних прав оренди спливатиме 12 травня 2032 року, а відтак такими діями порушуються права позивачки, як власника земельної ділянки, на вільне користування та розпорядження власними земельними ділянками.

За змістом пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (надалі Закон) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).

Згідно з частиною п`ятою статті 6 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно статті 11 зазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

За положеннями пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції, способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Відповідно до статті 12 Закону державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій.

Записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. До Державного реєстру прав не вносяться відомості, що становлять державну таємницю. Ведення Державного реєстру прав здійснюється з використанням програмного забезпечення, розробленого відповідно до державних стандартів, що забезпечують його сумісність і взаємодію з іншими інформаційними системами та мережами, що становлять інформаційний ресурс держави.

Відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей, що містяться в цьому реєстрі.

За статтею 13 Закону Державний реєстр прав складається з розділів, спеціального розділу, бази даних заяв та реєстраційних справ в електронній формі. Невід`ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав є Реєстр прав власності на нерухоме майно, Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державний реєстр іпотек.

На кожний об`єкт нерухомого майна під час проведення державної реєстрації права власності на нього вперше у Державному реєстрі прав відкривається новий розділ та формується реєстраційна справа, присвоюється реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна.

Розділ Державного реєстру прав складається з чотирьох частин, які містять відомості про:1) нерухоме майно; 2) право власності та суб`єкта (суб`єктів) цього права; 3) інші речові права та суб`єкта (суб`єктів) цих прав; 4) обтяження прав на нерухоме майно та суб`єкта (суб`єктів) цих обтяжень.

У разі відсутності відкритого на об`єкт нерухомого майна розділу у Державному реєстрі прав відомості про інші речові права та суб`єкта (суб`єктів) цих прав, обтяження прав на нерухоме майно та суб`єкта (суб`єктів) цих прав вносяться до спеціального розділу Державного реєстру прав, крім випадків, коли така державна реєстрація проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності.

Після відкриття на об`єкт нерухомого майна розділу у Державному реєстрі прав відомості про інші речові права та суб`єкта (суб`єктів) цих прав, обтяження прав на нерухоме майно та суб`єкта (суб`єктів) цих обтяжень переносяться до такого розділу.

Порядок ведення Державного реєстру прав визначає Кабінет Міністрів України.

Згідно зі ст. 29 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, яка діяла на час вчинення відповідних реєстраційних дій) Державна реєстрація похідного речового права на земельну ділянку, право власності на яку виникло та оформлено в установленому порядку до 1 січня 2013 року, здійснюється одночасно з державною реєстрацією права власності на таку земельну ділянку (крім випадків, коли право власності на таку земельну ділянку вже зареєстровано в Державному реєстрі прав) на підставі заяви про державну реєстрацію прав. Державна реєстрація права власності на земельну ділянку у разі подання заяви про державну реєстрацію прав набувачем похідного речового права на таку земельну ділянку може здійснюватися без подання заявником документа, на підставі якого виникло право власності, за умови наявності інформації про зареєстровану земельну ділянку в Державному земельному кадастрі та до моменту автоматизованого перенесення до Державного реєстру прав записів (відомостей) про речові права та обтяження на земельні ділянки з Державного реєстру земель.

Відповідно доп.22Порядку веденняДержавного реєструречових правна нерухомемайно,затвердженого постановоюКабінету МіністрівУкраїни №1141від 26.10.2011року (вредакції,яка діялана часвчинення відповіднихреєстраційних дій)у разіпроведення державноїреєстрації виникненняінших речовихправ нанерухоме майно,відмінних відправа власності,державний реєстраторвносить дозапису проінші речовіправа тасуб`єкта цихправ,серед іншого,такі відомості;видречовогоправа; строк діїречовогоправа (ознакабезстроковості);підстава длявиникнення речовогоправа ( назва документа; дата видачі документа; номер документа; ким виданий (оформлений) документ; додаткові відомості про документ.

За такого, державний реєстратор під час здійснення реєстраційних дій зобов`язаний внести до запису про інші речові права відомості саме про строк дії речового права.

Згідно ч.1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч.1 ст. 252 ЦК України).

Як вбачається з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державним реєстратором 12 травня 2017 року внесені відомості про право оренди земельної ділянки 4820683900:01:000:0225 площею 3,20 га орендарем ФГ «Когут Віталій Вікторович» та земельної ділянки 4820683900:02:000:0247 площею 2,75 га.

Підставою державної реєстрації зазначені договори оренди землі без номеру від 01жовтня 2010 року та угоди про внесення змін до вказаних договорів від 01 грудня 2016 року. У відомостях про строк дії зазначено - договори укладені на 15 років з правом пролонгації.

Крім того, у розділі Актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права є підрозділ Відомості про реєстрацію до 01.01.2013 року. У вказаному розділі - підставою для державної реєстрації зазначено договори оренди землі, які було зареєстровано 31 грудня 2010 року.

Отже, встановлене свідчить про те, що під час здійснення реєстрації речових прав 12 травня 2017 року на підставі додаткових угод, укладених між сторонами державний реєстратор керувався нормами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та положеннями Порядку ведення державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а відтак з урахуванням умов договорів оренди землі від 01 жовтня 2010 року та додаткових угод від 01 грудня 2016 року вірно зазначив строк дії - 15 років з правом пролонгації.

Посилання позивачки на збільшення строку дії договорів на 7 років до 2032 року є безпідставними, оскільки ґрунтуються на невірному тлумаченні Закону, що саме з моменту реєстрації речового права на підставі додаткових угод необхідно рахувати строк дії договорів, а не з моменту реєстрації основних договорів, які були зареєстровані 31 грудня 2010 року, оскільки підставою для державною реєстрації зазначені насамперед договори оренди землі від 01 жовтня 2010 року та додаткові угоди від 01 грудня 2016року.

До того ж частиною першою статті 15ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 2ЦПК України встановлено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 4ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

З огляду на правила статей 15, 16ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів.

При цьому, обов`язком позивача є доведення/підтвердження в установленому законом порядку наявності факту порушення та/або оспорювання його прав та інтересів.

Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 зазначала, що прямим наслідком внесення на її думку недостовірних відомостей до Державного реєстру щодо строку дії договорів оренди землі є позбавлення її права вільного користування та розпорядження власними земельними ділянками.

Між тим, як встановлено, належні ОСОБА_1 земельні ділянки з кадастровими номерами: 4820683900:02:000:0247 площею 2,75 га та 4820683900:01:000:0225 площею 3,20 га, розташовані в межах території Новоіванівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області на теперішній час перебувають у користуванні ФГ «Когут Віталій Вікторович» на підставі договорів оренди землі від 01 жовтня 2010 року та додаткових угод про внесення змін до вказаних договорів від 01 грудня 2016 року, яким продовжено строк їх дії до 31 грудня 2025 року.

За такого, посилання позивачки на порушення відповідачами її прав щодо вільного користування та розпорядження належними їй земельними ділянками є передчасним.

З урахуванням встановленого та положень вказаних вище норм, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для визнання незаконною та скасування реєстрації права оренди належних позивачці земельних ділянок на підставі рішень державного реєстратора від 15 травня 2017 року та обґрунтовано відмовив у задоволені позову.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд фактично усунувся від вирішення спору по суті не заслуговують на увагу виходячи з встановлених обставин справи.

Твердження в апеляційній скарзі на те, що судом фактично визнано протиправність здійсненої реєстрації, оскільки вказав про неузгодженість внесених до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно даних, з даними, які міститься в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вказане питання уже вирішено положеннями Закону.

Інші доводи в апеляційній скарзі зводяться до підстав позову та які були предметом дослідження в суді першої інстанції, яким суд надав відповідну правову оцінку з урахуванням всіх фактичних обставин справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, і з якою погоджується колегія суддів.

За такихобставин,доводи апеляційноїскарги неспростовують обґрунтованихвисновків суду,а томуапеляційна скаргана підставіст.375ЦПК Українипідлягає залишеннюбез задоволення,а рішеннясуду,яке ухваленнямз додержаннямнорм матеріальногота процесуальногоправа -залишенню беззмін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381,382 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в його інтересах адвокатом Чабанюком Вадимом Станіславовичем залишити без задоволення.

Рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 30 грудня 2021року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуючий Т.В. Крамаренко

Судді: Т.З. Бондаренко

В.І. Темнікова

Повний текст постанови складено 04 липня 2022 року.