Постанова

від 21.06.2022 по справі 752/3093/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

22 червня 2022 року

м. Київ

справа № 752/3093/19

провадження № 61-76св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - заступник Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради,

відповідач - ОСОБА_1 ,

треті особи: Обслуговуючий кооператив житлового кооперативу «Котміст», Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна спілка», Товариство з обмеженою відповідальністю «Срібна затока», Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеграліті Інвест», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Індекс-Груп»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника Генерального прокурора на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 18 червня 2020 року у складі судді Мазура Ю. Ю. та постанову Київського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Верланова С. М., Мережко М. В., Савченка С. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року заступник Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Обслуговуючий кооператив житлового кооперативу «Котміст» (далі - ОКЖК «Котміст»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна спілка» (далі - ТОВ «Будівельна спілка»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Срібна затока» (далі -

ТОВ «Срібна затока»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеграліті Інвест» (далі - ТОВ «Інтеграліті Інвест»), Товариство

з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Індекс-Груп» (далі - ТОВ «ФК «Індекс-Груп»), про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Київської міської ради

від 01 жовтня 2007 року № 355/3189 «Про передачу земельних ділянок ОКЖК «Котміст» для житлової забудови на 21-му км Столичного шосе

у Голосіївському районі міста Києва» земельні ділянки загальною площею 74,69 га передано ОКЖК «Котміст» у власність для житлової забудови та

у довгострокову оренду.

На передані у власність ОКЖК «Котміст» земельні ділянки площами

34,3740 га, 30,5199 га та 0,2403 га кооперативу видано державні акти на право власності на земельні ділянки серії: ЯЖ № 006272, 006273 та 006274, які зареєстровані 08 січня 2008 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Вказані земельні ділянки ОКЖК «Котміст» вніс до статутного капіталу ТОВ «Будівельна спілка», що підтверджується рішенням загальних зборів цього товариства від 21 лютого 2008 року.

Вказував, що земельну ділянку площею 30,5199 га ТОВ «Будівельна спілка» передало як статутний внесок до ТОВ «Срібна затока», про що свідчить протокол загальних зборів учасників ТОВ «Срібна затока» від 02 серпня 2010 року № 2. Після отримання ТОВ «Срібна затока» державного акта на право власності на земельну ділянку площею 30,5199 га, на замовлення цього товариства було здійснено її поділ на сім земельних ділянок площами 2,5 га, 0,69 га, 0,69 га, 1,0 га, 8,0 га, 13,2399 га та 4,4 га. У зв`язку з цим

ТОВ «Срібна затока» отримало сім державних актів на право власності на ці земельні ділянки, які зареєстровані 05 лютого 2012 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Надалі земельні ділянки площами 13,2399 га, 0,69 га, 0,69 га та 4,4 га

ТОВ «Срібна затока» внесло до статутного капіталу ТОВ «Інтеграліті Інвест». Рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Інтеграліті Інвест», оформленим протоколом від 05 листопада 2012 року № 4, збільшено статутний капітал товариства, у тому числі за рахунок земельних ділянок площами 13,2399 га, 0,69 га, 069 га та 4,4 га. У зв`язку з цим ТОВ «Інтеграліті Інвест» отримало на вказані земельні ділянки державні акти про право власності серії

КВ: № 137640, 137638, 137639, 137641, які зареєстровані 04 грудня 2012 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Зазначав, що на замовлення ТОВ «Інтеграліті Інвест» було розроблено технічну документацію щодо об`єднання земельних ділянок площами 13,2399 га, 0,69 га, 0,69 га в одну земельну ділянку загальною площею 14,6199 га, на яку 15 листопада 2013 року Реєстраційною службою Головного управління юстиції у місті Києві видано ТОВ «Інтеграліті Інвест» свідоцтво про право власності на земельну ділянку № 12840058 .

Надалі на замовлення ТОВ «Інтеграліті Інвест» було розроблено технічну документацію щодо поділу земельної ділянки площею 14,6199 га на чотири земельних ділянки площами 0,75 га, 0,6901 га, 12,2861 га, 0,8937 га, на які 25 грудня 2013 року Реєстраційною службою Головного управління юстиції у місті Києві видано ТОВ «Інтеграліті Інвест» свідоцтва на право власності на земельні ділянки.

29 лютого 2016 року ТОВ «Інтеграліті Інвест» відчужило спірні земельні ділянки площами 0,75 га, 0,6901 га, 12,2861 га, 0,8937 га та 4,4 га ТОВ «ФК «Індекс-Груп», а 19 жовтня 2016 року ТОВ «ФК «Індекс-Груп» за договорами купівлі-продажу відчужило спірні земельні ділянки громадянину Швейцарії ОСОБА_1 .

Вказував, що рішенням Господарського суду міста Києва від 15 грудня

2016 року у справі № 910/3724/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05 квітня 2017 року, задоволено позов заступника Генерального прокурора в інтересах держави, визнано недійсними рішення Київської міської ради від 01 жовтня 2007 року № 355/3189 «Про передачу земельних ділянок ОКЖК «Котміст» для житлової забудови на 21-му км Столичного шосе у Голосіївському районі міста Києва», видані ОКЖК «Котміст» державні акти на право власності на земельні ділянки площами 34,3740 га, 30,5199 га та 0,2403 га, зареєстровані 08 січня 2008 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),

а також визнано відсутнім в ОКЖК «Котміст», ТОВ «Будівельна спілка»,

ТОВ «Срібна затока», ТОВ «Інтеграліті Інвест», ТОВ «ФК «Індекс-Груп» право власності на спірні земельні ділянки, що розташовані на 21-му км Столичного шосе у Голосіївському районі міста Києва.

Постановою Вищого господарського суду України від 11 липня 2017 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 05 квітня

2017 року в частині визнання недійсними рішення Київської міської ради

від 01 жовтня 2007 року № 355/3189 про надання земельних ділянок

ОКЖК «Котміст», державних актів на право власності на земельні ділянки площами 34,3740 га, 30,5199 га та 0,2403 га, а також визнання відсутнім

в ОКЖК «Котміст», ТОВ «Будівельна спілка», ТОВ «Срібна затока»,

ТОВ «Інтеграліті Інвест», ТОВ «ФК «Індекс-Груп» права власності на спірні земельні ділянки, що розташовані на 21-му км Столичного шосе

у Голосіївському районі міста Києва, залишено без змін. Рішення суду в цій частині набрало законної сили.

Посилаючись на те, що оскільки вказаними судовими рішення встановлено, що земельна ділянка площею 30,5199 га, до складу якої входили спірні земельні ділянки площами 0,75 га, 0,6901 га, 12,2861 га, 0,8937 га та 4,4 га, незаконно вибули з власності територіальної громади міста Києва та враховуючи, що зазначені земельні ділянки протиправно відчужено Київською міською радою поза волею територіальної громади міста Києва

і право власності територіальної громади на зазначене майно не припинилось, а відповідно, ОКЖК «Котміст», ТОВ «Будівельна спілка»,

ТОВ «Срібна затока», ТОВ «Інтеграліті Інвест», ТОВ «ФК «Індекс-Груп» та ОСОБА_1 його не набули, а отже, спірні земельні ділянки підлягають витребуванню в ОСОБА_1 на підставі

статті 388 ЦК України на користь Київської міської ради.

Ураховуючи зазначене, заступник Генерального прокурора просив суд: витребувати в ОСОБА_1 земельні ділянки: площею

0,75 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0172; площею 0,6901 га

з кадастровим номером 8000000000:90:371:0173; площею 12,2861 га

з кадастровим номером 8000000000:90:371:0174; площею 0,8937 га

з кадастровим номером 8000000000:90:371:0175; площею 4,4 га

з кадастровим номером 8000000000:90:371:0165, які розташовані на 21-му км Столичного шосе у Голосіївському районі міста Києва, та передати їх

у власність територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 18 червня

2020 року у задоволенні позову заступника Генерального прокурора відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що витребування в ОСОБА_1 спірних земельних ділянок на користь територіальної громади міста Києва призведе до невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідача критеріям правомірного втручання

в право особи на мирне володіння майном. Особа, яка отримала земельну ділянку від держави, не зобов`язана проявляти розумну обачність

та здійснювати перевірку повноважень органів держави, зокрема, місцевого самоврядування, щодо розпорядження землею. Відповідач та попередні набувачі спірних земельних ділянок розумно розраховували на легітимність рішення Київської міської ради від 01 жовтня 2007 року № 355/3189.

За таких обставин витребування на користь держави із володіння ОСОБА_1 спірних земельних ділянок буде непропорційним втручанням у право на мирне володіння майном, що становитиме порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідач добросовісно набув спірні земельні ділянки, а тому відсутні правові підстави для їх витребування відповідно до статей 387, 388 ЦК України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора задоволено частково.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 18 червня 2020 року змінено, викладено його мотивувальну частину у редакції постанови апеляційного суду.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що про незаконну передачу землі ОКЖК «Котміст» на підставі рішення Київської міської ради

від 01 жовтня 2007 року № 355/3189 Київській міській раді було відомо ще 02 квітня 2014 року, тому апеляційний суд вважав, що до позову, поданого 13 лютого 2019 року заступником Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради, права якої порушені, позовна давність має відраховуватись саме з 02 квітня 2014 року.

Заступник Генерального прокурора, звертаючись з цим позовом, не просив поновити строк.

Ураховуючи подану представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Швидким О. О. заяву про застосування наслідків спливу позовної давності, апеляційний суд дійшов висновку про відмову

у задоволенні позову заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради з підстав спливу строку позовної давності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у січні 2021 року до Верховного Суду, заступник Генерального прокурора, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги заступника Генерального прокурора.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

У лютому 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2021 року справу призначено

до розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2021 року зупинено касаційне провадження у справі № 752/3093/19 до закінчення перегляду

у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи

№ 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21).

Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2022 року поновлено касаційне провадження у справі № 752/3093/19.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд, встановивши належність спірних земельних ділянок до земель природно-заповідного фонду, помилково застосував до спірних правовідносин статті 256, 261, 267 ЦК України.

Вказує, що статтею 43 ЗК України визначено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Аналогічний зміст має стаття 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України».

За статтею 44 ЗК України та статтею 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).

Зазначає, що указані статті імперативно відносять землі, яким встановлено статус територій чи об`єктів природно-заповідного фонду, до категорії земель природно-заповідного фонду за фактом знаходження на них об`єктів, які мають спеціальний статус та перебувають під особливою державною охороною.

Оскільки спірні ділянки відносяться до територій, що входять до ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків», ураховуючи імперативні положення статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» і статті 43 ЗК України, вони є землями природно-заповідного фонду, перебувають під особливою охороною, щодо них встановлений спеціальний порядок вилучення (стаття 150 ЗК України), відтворення

і використання, а також обмеження щодо їх цивільного обороту.

Так, пунктом «в» частини четвертої статті 83 ЗК України визначено, що землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом, не можуть передаватись із комунальної у приватну власність.

У разі протиправної передачі у приватну власність обмежених в обороті об`єктів відповідне порушення, ураховуючи їх правовий титул, необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, оскільки, ураховуючи встановлену законом заборону переходу права власності, це майно фактично не вибуло із володіння законного власника.

Вказує, що особливою ознакою відповідних правовідносин є те, що негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, яка має закріплений у законодавстві статус обмежено оборотоздатної.

Оскільки спірні земельні ділянки відносяться до земель природно-заповідного фонду, мають статус обмежено оборотоздатних і згідно

із законом не можуть перебувати у приватній власності, проте продовжують бути зареєстрованими на праві власності за Урфером Паоло Джином Едріеном, порушення прав їх законного володільця - територіальної громади м. Києва - на реалізацію усіх правомочностей власника триває

і перешкод для задоволення позову про повернення цих ділянок немає.

Вказує, що суд апеляційної інстанції, зазначаючи про сплив позовної давності у цій справі, указаного не урахував, не звернув увагу на особливий статус спірних ділянок та зумовлений цим статусом правовий режим,

у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про відмову в позові.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 23 січня 2019 року у справі

№ 916/2130/15, від 27 серпня 2019 року у справі № 925/366/18, від 29 січня 2020 року у справі № 752/3092/19 (провадження № 61-21912св19),

від 04 лютого 2020 року у справі № 911/3523/17, від 04 лютого 2020 року

у справі № 911/3311/17, від 04 лютого 2020 року у справі № 911/3579/17,

від 04 лютого 2020 року у справі № 911/3577/17, від 04 лютого 2020 року

у справі № 911/3738/17, від 05 лютого 2020 року у справі № 911/3310/17,

від 20 травня 2020 року у справі № 359/2253/15-ц (провадження

№ 61-15237св19), від 16 червня 2020 року у справі № 372/772/16 (провадження № 61-18337св18), від 14 липня 2020 року у справі

№ 487/10132/14-ц (провадження № 61-8424св20), від 31 липня 2019 року

у справі № 813/4701/16 (провадження № К/9901/43183/18), від 19 серпня 2020 року у справі № 372/2788/17 (провадження № 61-43516св18),

від 03 вересня 2020 року у справі № 911/3449/17, від 03 вересня 2020 року

у справі № 911/3306/17, від 09 вересня 2020 року у справі № 487/5434/17 (провадження № 61-45462св18), у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження

№ 14-452цс18), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18), від 12 червня 2019 року у справі

№ 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18), від 26 листопада 2019 року

у справі № 914/3224/16 (провадження № 12-128гс19), від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (провадження № 14-740цс19).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У березні 2021 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу,

в якому просить касаційну скаргу задовольнити частково, скасувати постанову апеляційного суду в частині зміни рішення суду першої інстанції, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Київської міської ради від 01 жовтня 2007 року № 355/3189 «Про передачу земельних ділянок ОКЖК «Котміст» для житлової забудови

на 21-му км Столичного шосе у Голосіївському районі міста Києва» земельні ділянки загальною площею 74,69 га передано ОКЖК «Котміст» у власність для житлової забудови та у довгострокову оренду.

На підставі вказаного рішення Київської міської ради ОКЖК «Котміст» отримав державні акти на право власності на земельні ділянки площами 34,3740 га, 30,5199 га та 0,2403 га (серії ЯЖ: № 006272, 006273, 006274), які зареєстровані 08 січня 2008 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Вказані земельні ділянки ОКЖК «Котміст» вніс до статутного капіталу

ТОВ «Будівельна спілка», що підтверджується рішенням загальних зборів цього товариства від 21 лютого 2008 року.

Відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Срібна затока»

від 02 серпня 2010 року № 2 земельну ділянку площею 30,5199 га

ТОВ «Будівельна спілка» передало як статутний внесок до ТОВ «Срібна затока».

Після отримання ТОВ «Срібна затока» державного акта серії ЯЖ № 011924 на право власності на земельну ділянку площею 30,5199 га, на замовлення цього товариства було здійснено її поділ на сім земельних ділянок площами 2,5 га, 0,69 га, 0,69 га, 1,0 га, 8,0 га, 13,2399 га та 4,4 га. У зв`язку з цим

ТОВ «Срібна затока» отримало сім державних актів на право власності на ці земельні ділянки, які зареєстровані 05 лютого 2012 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

У подальшому чотири земельні ділянки площами 13,2399 га, 0,69 га, 069 га та 4,4 га ТОВ «Срібна затока» внесло до статутного капіталу ТОВ «Інтеграліті Інвест». Рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Інтеграліті Інвест», оформленим протоколом від 05 листопада 2012 року № 4, збільшено статутний капітал товариства, у тому числі за рахунок земельних ділянок площами 13,2399 га, 0,69 га, 069 га та 4,4 га. У зв`язку з цим ТОВ «Інтеграліті Інвест» отримало на вказані земельні ділянки державні акти про право власності серії КВ: № 137640, 137638, 137639, 137641, які зареєстровані

04 грудня 2012 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

На замовлення ТОВ «Інтеграліті Інвест» розроблено технічну документацію щодо об`єднання трьох земельних ділянок площами 13,2399 га, 0,69 га,

0,69 га в одну земельну ділянку площею 14,6199 га, на яку 15 листопада 2013 року Реєстраційною службою Головного управління юстиції

у місті Києві видано ТОВ «Інтеграліті Інвест» свідоцтво про право власності на земельну ділянку № 12840058 .

У подальшому на замовлення ТОВ «Інтеграліті Інвест» розроблено технічну документацію щодо поділу земельної ділянки площею 14,6199 га на чотири земельні ділянки: площею 0,75 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0172; площею 0,6901 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0173; площею 12,2861 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0174; площею 0,8937 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0175. 25 грудня 2013 року Реєстраційною службою Головного управління юстиції у місті Києві видано ТОВ «Інтеграліті Інвест» свідоцтва на право власності на вказані земельні ділянки за № 15437565, 15437177, 15436660, 15436954.

20 січня 2014 року між ТОВ «Інтеграліті Інвест» (суперфіціар) та ТОВ «ФК «Індекс-Груп» (суперфіціарій) укладений договір суперфіцію № 1, за умовами якого суперфіціар надає, а суперфіціарій приймає в строкове користування земельні ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та експлуатації на них будинків та споруд.

Згідно з пунктом 2.1 договору суперфіцію надані в користування земельні ділянки складаються із: земельної ділянки площею 4,4 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0165; земельної ділянки площею 0,75 га

з кадастровим номером 8000000000:90:371:0172; земельної ділянки площею 0,6901 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0173; земельної ділянки площею 12,2861 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0174; земельної ділянки площею 0,8937 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0175. Право власності на земельні ділянки посвідчено свідоцтвами про право власності на нерухоме майно від 15 листопада

2013 року № 12840058, від 25 грудня 2013 року № 15437565, від 25 грудня 2013 року № 15437177, від 25 грудня 2013 року № 15436660, від 25 грудня 2013 року № 15436954, виданими ТОВ «Інтеграліті Інвест» Реєстраційною службою Головного управління юстиції у місті Києві.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

від 24 листопада 2015 року на зазначених земельних ділянках побудовано комплекс у складі житлової малоповерхової забудови та об`єктів адміністративно-офісного та рекреаційного призначення на 21-му км Столичного шосе у Голосіївському районі міста Києва загальною площею

15 080,83 кв. м, власником якого є ТОВ «ФК «Індекс-Груп».

29 лютого 2016 року ТОВ «Інтеграліті Інвест» відчужило спірні земельні ділянки: площею 12,2861 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0174; площею 4,4 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0165; площею 0,8937 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0175; площею 0,6901 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0173; площею 0,75 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0172, ТОВ «ФК «Індекс-Груп».

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19 жовтня 2016 року комплекс у складі житлової малоповерхової забудови та об`єктів адміністративно-офісного та рекреаційного призначення на 21-му км Столичного шосе у Голосіївському районі міста Києва зареєстрований за відповідачем.

19 жовтня 2016 року між ТОВ «ФК «Індекс-Груп» та ОСОБА_1 укладені нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу земельних ділянок, за умовами яких ОСОБА_1 придбав

у власність спірні земельні ділянки: площею 12,2861 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0174; площею 4,4 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0165; площею 0,8937 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0175; площею 0,6901 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0173; площею 0,75 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0172, які розташовані на 21-му

АДРЕСА_1 (а.с. 18-23, 53-58, 86-90, 120-125, 155-159, т. 3).

ОСОБА_1 у встановленому законом порядку зареєстрував право власності на вказані земельні ділянки, що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових права на нерухоме майно.

29 жовтня 2016 року між ТОВ «ФК «Індекс-Груп» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу комплексу у складі житлової малоповерхової забудови та об`єктів адміністративно-офісного та рекреаційного призначення на 21-му км Столичного шосе у Голосіївському районі міста Києва, за умовами якого відповідач придбав у власність весь комплекс об`єктів нерухомості.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15 грудня 2016 року у справі

№ 910/3724/14 задоволено позов заступника Генерального прокурора України в інтересах держави до Київської міської ради, ОКЖК «Котміст», ТОВ «Будівельна спілка», ТОВ «Земконтракт», ТОВ «Лігабуд», ТОВ «Срібна затока», ТОВ «Сателін», ТОВ «Провін», ТОВ «Інтеграліті Інвест», Головного управління юстиції у місті Києві в особі реєстраційної служби,

ТОВ «Башта-2», ТОВ «ФК «Індекс-Груп», треті особи: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головне управління Держгеокадастру у місті Києві.

Визнано недійсними з моменту прийняття рішення Київської міської ради:

- від 01 жовтня 2007 року № 355/3189 «Про передачу, земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу «Котміст» для житлової забудови на 21-му км Столичного шосе у Голосіївському районі міста Києва»;

- від 08 жовтня 2009 року № 494/2563 «Про поновлення дії рішення Київської міської ради від 01 жовтня 2007 № 355/3189 «Про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу «Котміст» для житлової забудови на 21-му км Столичного шосе

у Голосіївському районі міста Києва»;

- від 25 березня 2010 року № 468/3906 «Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 27.01.2010 № 79-6-00734».

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 6,2572 га, укладений 24 грудня 2009 року між Київською міською радою та ОКЖК «Котміст», зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 27 січня 2010 року за № 79-6-00734.

Зобов`язано ОКЖК «Котміст» повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку площею 6,2572 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0028, розташовану за адресою:

21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі міста Києва, вартістю

за нормативною грошовою оцінкою 19 439 726,24 грн.

Визнано недійсними видані ОКЖК «Котміст» державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ: № 006272, 006273, 006274, зареєстровані 08 січня 2008 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00191, 07-8-00192 та 07-8-00193.

Визнано недійсними видані ТОВ «Земконтракт» державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ: № 011938, 011939, зареєстровані

08 вересня 2010 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00383 та 07-8-00382.

Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно

від 13 серпня 2014 року № 25538211, видане ТОВ «Земконтракт» Реєстраційною службою Головного управління юстиції у місті Києві.

Скасовано рішення управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві про державну реєстрацію права власності ТОВ «Земконтракт» на нерухоме майно від 13 серпня

2014 року № 15119380.

Визнано недійсними видані ТОВ «Лігабуд» державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ: № 011940, 011941, зареєстровані 08 вересня 2010 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

за № 07-8-00385 та 07-8-00384.

Визнано недійсними видані ТОВ «Срібна затока» державні акти на право власності на земельні ділянки, зареєстровані 08 вересня 2010 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00414, серії КВ: № 137630, 137631, 137632, 137633, 137634, 137635, 137636, зареєстровані 05 липня 2012 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00456, 07-8-00457, 07-8-00458,

07-8- 00459, 07-8-00460, 07-8-00454, 07-8-00455.

Визнано недійсним виданий ТОВ «Сателін» державний акт на право власності на земельну ділянку серії КВ № 137642, зареєстрований 04 грудня 2012 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

за № 07-8-00472.

Визнано недійсним виданий ТОВ «Провін» державний акт на право власності на земельну ділянку серії КВ № 137637, зареєстрований 04 грудня 2012 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

за № 07-8-00473.

Визнано недійсними видані ТОВ «Інтеграліті Інвест» державні акти на право власності на земельні ділянки серії КВ: № 137640, 137638, 137639, 137641, зареєстровані 04 грудня 2012 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00469, 07-8-00471, 07-8-00470, 07-8-00468.

Визнано недійсними свідоцтва про право власності на нерухоме майно

від 15 листопада 2013 року № 12840058, від 25 грудня 2013 року

№ 15437565, від 25 грудня 2013 № 15437177, від 25 грудня 2013 року

№ 15436660, від 25 грудня 2013 року № 15436954, видані ТОВ «Інтеграліті Інвест» Реєстраційною службою Головного управління юстиції у місті Києві.

Скасовано рішення Реєстраційної служби Головного управління юстиції

у місті Києві про державну реєстрацію права власності ТОВ «Інтеграліті Інвест» на нерухоме майно від 15 листопада 2013 року № 7969134,

від 25 грудня 2013 року № 9526148, від 25 грудня 2013 року № 9526128,

від 25 грудня 2013 року № 9526096, від 25 грудня 2013 року №9526120.

Скасовано рішення приватного нотаріуса Бурменко Н. О. про державну реєстрацію права власності ТОВ «ФК «Індекс-Груп» на нерухоме майно

від 29 лютого 2016 року № 28512100, від 29 лютого 2016 року № 28514098, від 29 лютого 2016 року № 28514728, від 29 лютого 2016 року № 28515115, від 29 лютого 2016 № 28510236.

Скасовано рішення приватного нотаріуса Левченко Є. В. про державну реєстрацію права власності ТОВ «Башта-2» на нерухоме майно

від 10 вересня 2014 року № 15702016 та від 10 вересня 2014 року

№ 15702631.

Визнано відсутність в ОКЖК «Котміст», ТОВ «Будівельна спілка»,

ТОВ «Земконтракт», ТОВ «Лігабуд», ТОВ «Срібна затока», ТОВ «Сателін»,

ТОВ «Провін», ТОВ «Інтеграліті Інвест», ТОВ «Башта-2» та ТОВ «ФК «Індекс-Груп» права власності на земельні ділянки, що розташовані за адресою:

- 21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі міста Києва, площею 22,2526 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0019;

- 21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі міста Києва, площею 5,3893 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0041;

- 21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі міста Києва, площею 0,6522 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0043;

- 21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі міста Києва, площею 30,5199 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0020;

- 21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі міста Києва, площею 0,2402 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0026;

- 21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі міста Києва, площею

2,5 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0161;

- 21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі міста Києва, площею 0,69 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0162;

- 21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі міста Києва, площею 0,69 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0163;

- 21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі міста Києва, площею

1 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0167;

- 21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі міста Києва, площею

8 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0166;

- 21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі міста Києва, площею 13,2399 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0164;

- 21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, площею 4,4 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0165;

- 21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі міста Києва, площею

14, 6199 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0169;

- 21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі міста Києва, площею

0,75 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0172;

- 21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі міста Києва, площею

0,6901 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0173;

- 21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі міста Києва, площею 12,2861 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0174;

- 21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі міста Києва, площею

0,8937 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0175;

- 21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі міста Києва, площею

0,122 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0300;

- 21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі міста Києва, площею

0,1223 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0301;

- 21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі міста Києва, площею

0,4079 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0302, загальною вартістю за нормативною грошовою оцінкою 107 148 652 грн 55 коп.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05 квітня 2017 року рішення Господарського суду міста Києва від 15 грудня 2016 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 11 липня 2017 року залишено без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 05 квітня 2017 року в частині визнання недійсними рішення Київської міської ради від 01 жовтня 2007 року № 355/3189 про надання земельних ділянок ОКЖК «Котміст», державних актів на право власності на земельні ділянки площами 34,3740 га, 30,5199 га та 0,2403 га, а також визнання відсутнім в ОКЖК «Котміст», ТОВ «Будівельна спілка», ТОВ «Срібна затока», ТОВ «Інтеграліті Інвест», ТОВ «ФК «Індекс-Груп» права власності на спірні земельні ділянки, що розташовані на 21-му км Столичного шосе

у Голосіївському районі міста Києва. Рішення суду в цій частині набрало законної сили.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга заступника Генерального прокурора підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У частині першій статті 328 цього Кодексу передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

За змістом частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Згідно зі статтями 317, 319, 321 ЦК України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15 грудня 2016 у справі

№ 910/3724/14 за позовом заступника Генерального прокурора України

в інтересах держави до Київської міської ради, ОКЖК «Котміст»,

ТОВ «Будівельна спілка», ТОВ «Земконтракт», ТОВ «Лігабуд», ТОВ «Срібна затока», ТОВ «Сателін», ТОВ «Провін», ТОВ «Інтеграліті Інвест», Головного управління юстиції у місті Києві в особі реєстраційної служби,

ТОВ «Башта-2», ТОВ «Індекс-Груп», треті особи: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головне управління Держгеокадастру у місті Києві, про визнання недійсними рішення органу місцевого самоврядування та державних актів на право власності на землю, визнання відсутності права, встановлено, що на підставі рішень Київської міської ради

від 01 жовтня 2007 року № 355/3189, від 08 жовтня 2009 року № 494/2563, від 25 березня 2010 року ОКЖК «Котміст» набуто у власність та користування спірні земельні ділянки, що розташовані в межах об`єкта природно-заповідного фонду - ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» (оголошено пам`яткою природи згідно з рішенням Київської міської ради від 02 грудня 1999 року № 147/649).

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як

в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити у дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу

є втручання держави у право на мирне володіння майном, зокрема

й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.

Перший протокол ратифікований Законом України від 17 липня 1997 року

№ 475/97-ВР і з огляду на положення частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується українськими судами як джерело права.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (рішення від 23 вересня 1982 року

у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції», рішення від 21 лютого

1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства») положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у контексті загального принципу першого правила, але друге та третє правило стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ

у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції»

від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня

2009 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які необхідно оцінювати щодо сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи мало легітимну мету, що випливає зі змісту цієї статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу

у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання держави у право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправданим за наявності об`єктивної необхідності

у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля, водні ресурси є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами статей 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель,

а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі, відповідно, державної чи комунальної власності. У цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю у поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Отже, правовідносини, пов`язані із вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес,

а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема, на землі природо-заповідного та іншого природоохоронного призначення (стаття 19 ЗК України).

Відповідно до статті 43 ЗК України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Аналогічний зміст має стаття 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України».

До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва) (стаття 44 ЗК України).

Указані статті імперативно відносять землі, яким встановлено статус територій чи об`єктів природно-заповідного фонду, до категорії земель природно-заповідного фонду за фактом знаходження на них об`єктів, які мають спеціальний статус та перебувають під особливою державною охороною.

Оскільки спірні ділянки відносяться до територій, що входять до ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків», ураховуючи імперативні положення статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» і статті 43 ЗК України, вони є землями природно-заповідного фонду, перебувають під особливою охороною, щодо них встановлений спеціальний порядок вилучення (стаття 150 ЗК України), відтворення

і використання, а також обмеження щодо їх цивільного обороту.

Так, пунктом «в» частини четвертої статті 83 ЗК України визначено, що землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом, не можуть передаватись із комунальної у приватну власність.

Законним власником та володільцем земельних ділянок, які зареєстровані на праві власності за Урфером Паоло Джином Едріеном, є територіальна громада міста Києва, оскільки відповідно до частини четвертої статті 83 ЗК України заволодіння приватними особами землям природно-заповідного фонду комунальної форми власності є неможливим.

Отже, стосовно землі природо-заповідного фонду закон установлює пріоритет державної, комунальної власності на землю над приватною.

Право державної власності на спірну земельну ділянку не могло припинитися внаслідок рішення органу місцевого самоврядування, який відповідно до своєї компетенції не був наділений повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками природо-заповідного фонду.

Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству (частина третя статті 13 Конституції України).

Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію

і природні якості землі (частина сьома статті 41 Конституції України, частина третя статті 1 ЗК України).

Кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля (частина перша статті 50 Конституції України).

Заволодіння приватними особами ділянками природо-заповідного фонду всупереч чинному законодавству, без законного дозволу уповноваженого на те органу може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу правом цих осіб мирно володіти майном

і конституційними правами всіх інших осіб на безпечне довкілля, непогіршення екологічної ситуації та використання власності не на шкоду суспільству.

Верховний Суд звертає увагу на те, що у спорах стосовно прибережних захисних смуг, земель лісогосподарського призначення, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, втручаючись

у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, держава може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома

статті 41, частина перша статті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт «а» частини перша статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України)

(див. пункт 127 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, пункт 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц,

пункт 148 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада

2018 року № 183/1617/16, пункт 53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц, пункт 117 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі

№ 487/10128/14-ц).

Апеляційний суд, встановивши, що спірні земельні ділянки, власником яких є ОСОБА_1 , вибули з комунальної власності територіальної громади міста Києва на підставі рішення Київської міської ради

від 01 жовтня 2007 року № 355/3189 «Про передачу земельних ділянок ОКЖК «Котміст» для житлової забудови на 21-му км Столичного шосе

у Голосіївському районі міста Києва», яке визнане судовими рішеннями недійсним, дійшов правильного висновку про те, що волі територіальної громади міста Києва на таке вибуття не було, а тому позивач має право витребувати спірні земельні ділянки від добросовісного набувача ОСОБА_1 на підставі статті 388 ЦК України.

Отже, позовні вимоги про витребування спірних земельних ділянок із чужого незаконного володіння ОСОБА_1

є обґрунтованими.

Під час розгляду цієї справи у суді першої інстанції представниками відповідача подано заяву про застосування позовної давності.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Отже, позовна давність є строком для подання позову як безпосередньо суб`єктом, право якого порушене (зокрема і державою, що наділила для виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах певний орган державної влади, який може звернутися до суду), так і прокурором, уповноваженим законом звертатися до суду з позовом в інтересах держави як носія порушеного права, від імені якої здійснювати відповідні функції

у спірних правовідносинах може певний її орган.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки

(стаття 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

І в разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише

у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган (пункти 46, 48, 65-66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови

у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, заявлених позивачем до того відповідача

у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Змінюючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд посилався на те, що про незаконну передачу землі ОКЖК «Котміст» на підставі рішення від 01 жовтня 2007 року

№ 355/3189 Київській міській раді було відомо ще 02 квітня 2014 року, тому до позову, поданого 13 лютого 2019 року заступником Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради, права якої порушені, позовна давність має відраховуватись саме з 02 квітня 2014 року. Ураховуючи, подану представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Швидким О. О. заяву про застосування наслідків спливу позовної давності, апеляційний суд дійшов висновку про відмову

у задоволенні позову заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради з підстав спливу строку позовної давності.

Проте вказаний висновок апеляційного суду є передчасним із огляду на таке.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, у тому числі, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) та усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 152 ЗК України).

Наведені способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його із чужого незаконного володіння.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює

у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути наявні перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Зазначений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані із позбавленням його володіння майном.

Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані

з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга

статті 152 ЗК України).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Заволодіння громадянами та юридичними особами землями, стосовно яких діє чітка заборона на передачу їх у приватну власність із метою будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку та господарських споруд всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями), є неможливим (подібні висновки Великої Палати Верховного Суду викладено у постановах від 28 листопада 2018 року у справі

№ 504/2864/13-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц).

Отже, зайняття спірних земельних ділянок із порушенням положень

ЗК України необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельні ділянки потрібно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки (див. пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, пункт 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, а також пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суд від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц).

Таким чином, повернення державі земельної ділянки природо-заповідного фонду призначення необхідно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця цієї ділянки.

Апеляційний суд, встановивши належність спірних земельних ділянок до земель природно-заповідного фонду, вказаних вимог закону не врахував та передчасно застосував до спірних правовідносин статті 256, 261, 267 ЦК України.

Також апеляційному суду слід звернути увагу на висновки, викладені

у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року

у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) та за необхідності застосувати до спірних правовідносин, з урахуванням фактичних обставин цієї справи.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Згідно із частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника Генерального прокурора задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк