Постанова

від 20.10.2022 по справі 752/3093/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.

№ 22-ц/824/8888/2022

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 752/3093/19

20 жовтня 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Борисової О.В.

- Левенця Б.Б.

при секретарі - Шпильовій Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою заступника Генерального прокурора на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 18 червня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Мазур Ю.Ю., у цивільній справі за позовом заступника Генерального прокурора Стрижевської Анжели Анатоліївни в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи: обслуговуючий кооператив житлового кооперативу «Котміст», товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна спілка», товариство з обмеженою відповідальністю «Срібна затока», товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеграліті Інвест», товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Індекс-Груп», про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння,-

в с т а н о в и в:

У лютому 2019 року заступник Генерального прокурора (після перейменування юридичної особи - Офіс Генерального прокурора) в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Обслуговуючий кооператив житлового кооперативу «Котміст» (далі - ОКЖК «Котміст»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна спілка» (далі - ТОВ «Будівельна спілка»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Срібна затока» (далі -ТОВ «Срібна затока»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеграліті Інвест» (далі - ТОВ «Інтеграліті Інвест»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Індекс-Груп» (далі - ТОВ «ФК «Індекс-Груп»)про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що рішенням Київської міської ради від 01 жовтня 2007 року № 355/3189 «Про передачу земельних ділянок ОКЖК «Котміст» для житлової забудови на АДРЕСА_1 у Голосіївському районі міста Києва» земельні ділянки загальною площею 74,69 га було передано ОКЖК «Котміст» у власність для житлової забудови та у довгострокову оренду.

На передані у власність ОКЖК «Котміст» земельні ділянки площами 34,3740 га, 30,5199 га та 0,2403 га кооперативу видано державні акти на право власності на земельні ділянки серії: ЯЖ № 006272, № 006273 та № 006274, які зареєстровані 08 січня 2008 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Вказані земельні ділянки ОКЖК «Котміст» вніс до статутного капіталу ТОВ «Будівельна спілка», що підтверджується рішенням загальних зборів цього товариства від 21 лютого 2008 року.

Надалі земельну ділянку площею 30,5199 га ТОВ «Будівельна спілка» передало як статутний внесок до ТОВ «Срібна затока», про що свідчить протокол загальних зборів учасників ТОВ «Срібна затока» від 02 серпня 2010 року № 2. Після отримання ТОВ «Срібна затока» державного акта на право власності на земельну ділянку площею 30,5199 га, на замовлення цього товариства було здійснено її поділ на сім земельних ділянок площами 2,5 га, 0,69 га, 0,69 га, 1,0 га, 8,0 га, 13,2399 га та 4,4 га, з отриманням семи державних актів на право власності на ці земельні ділянки, які зареєстровані 05 лютого 2012 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Земельні ділянки площами 13,2399 га, 0,69 га, 0,69 га та 4,4 га ТОВ «Срібна затока» внесло до статутного капіталу ТОВ «Інтеграліті Інвест». Рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Інтеграліті Інвест», оформленим протоколом від 05 листопада 2012 року № 4, збільшено статутний капітал товариства, у тому числі, за рахунок земельних ділянок площами 13,2399 га, 0,69 га, 069 га та 4,4 га. У зв`язку з цим ТОВ «Інтеграліті Інвест» отримало на вказані земельні ділянки державні акти про право власності серіїКВ: № 137640, № 137638, № 137639, № 137641, які зареєстровані 04 грудня 2012 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

На замовлення ТОВ «Інтеграліті Інвест» було розроблено технічну документацію щодо об`єднання земельних ділянок площами 13,2399 га, 0,69 га, 0,69 га в одну земельну ділянку загальною площею 14,6199 га, на яку 15 листопада 2013 року Реєстраційною службою Головного управління юстиції у місті Києві видано ТОВ «Інтеграліті Інвест» свідоцтво про право власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 .

Надалі, на замовлення ТОВ «Інтеграліті Інвест» було розроблено технічну документацію щодо поділу земельної ділянки площею 14,6199 га на чотири земельних ділянки площами 0,75 га, 0,6901 га, 12,2861 га, 0,8937 га, на які 25 грудня 2013 року Реєстраційною службою Головного управління юстиції у місті Києві видано ТОВ «Інтеграліті Інвест» свідоцтва на право власності на земельні ділянки.

29 лютого 2016 року ТОВ «Інтеграліті Інвест» відчужило спірні земельні ділянки площами 0,75 га, 0,6901 га, 12,2861 га, 0,8937 га та 4,4 га ТОВ «ФК «Індекс-Груп», а 19 жовтня 2016 року ТОВ «ФК «Індекс-Груп» за договорами купівлі-продажу відчужило спірні земельні ділянки громадянину Швейцарії ОСОБА_1 .

Зазначав, що рішенням Господарського суду міста Києва від 15 грудня 2016 року у справі № 910/3724/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05 квітня 2017 року, задоволено позов заступника Генерального прокурора в інтересах держави, визнано недійсними рішення Київської міської ради від 01 жовтня 2007 року № 355/3189 «Про передачу земельних ділянок ОКЖК «Котміст» для житлової забудови на АДРЕСА_1 у Голосіївському районі міста Києва», видані ОКЖК «Котміст» державні акти на право власності на земельні ділянки площами 34,3740 га, 30,5199 га та 0,2403 га, зареєстровані 08 січня 2008 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а також визнано відсутнім в ОКЖК «Котміст», ТОВ «Будівельна спілка», ТОВ «Срібна затока», ТОВ «Інтеграліті Інвест», ТОВ «ФК «Індекс-Груп» право власності на спірні земельні ділянки, що розташовані на АДРЕСА_1 у Голосіївському районі міста Києва.

Постановою Вищого господарського суду України від 11 липня 2017 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 05 квітня 2017 року в частині визнання недійсними рішення Київської міської ради від 01 жовтня 2007 року № 355/3189 про надання земельних ділянокОКЖК «Котміст», державних актів на право власності на земельні ділянки площами 34,3740 га, 30,5199 га та 0,2403 га, а також визнання відсутнім в ОКЖК «Котміст», ТОВ «Будівельна спілка», ТОВ «Срібна затока», ТОВ «Інтеграліті Інвест», ТОВ «ФК «Індекс-Груп» права власності на спірні земельні ділянки, що розташовані на АДРЕСА_1 у Голосіївському районі міста Києва, залишено без змін. Рішення суду в цій частині набрало законної сили.

Вказаними судовими рішення у справі № 910/3724/14встановлено, що земельна ділянка площею 30,5199 га, до складу якої входили спірні земельні ділянки площами 0,75 га, 0,6901 га, 12,2861 га, 0,8937 га та 4,4 га, незаконно вибули з власності територіальної громади міста Києва.

Посилаючись на те, що зазначені земельні ділянки протиправно відчужено Київською міською радою поза волею територіальної громади міста Києва і право власності територіальної громади на зазначене майно не припинилось, а тому, відповідно, ОКЖК «Котміст», ТОВ «Будівельна спілка», ТОВ «Срібна затока», ТОВ «Інтеграліті Інвест», ТОВ «ФК «Індекс-Груп» та ОСОБА_1 його не набули, заступник Генерального прокурора, який звернувся з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради, вважав, що спірні земельні ділянки підлягають витребуванню в ОСОБА_1 на підставі статті 388 ЦК України на користь Київської міської ради.

Враховуючи зазначене, заступник Генерального прокурора просив суд: витребувати в ОСОБА_1 земельні ділянки: площею0,75 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0172; площею 0,6901 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0173; площею 12,2861 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0174; площею 0,8937 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0175; площею 4,4 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0165, які розташовані на АДРЕСА_1 , загальною вартістю 4 928 000,00 грн та передати їх у власність територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 18 червня 2020 року у задоволенні позову заступника Генерального прокурора Стрижевської Анжели Анатоліївни в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи: обслуговуючий кооператив житлового кооперативу «Котміст», товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна спілка», товариство з обмеженою відповідальністю «Срібна затока», товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеграліті Інвест», товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Індекс-Груп», про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, заступник Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради подав апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного розгляду просить рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 18 червня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що рішення суду першої інстанції згідно зі статтею 376 ЦПК України підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права (статті 330, 346, 388, 416, 658 ЦК України) та порушенням норм процесуального права (статті 82, 89, 263, 264 ЦПК України).

Посилається на те, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не оцінив і не з`ясував усіх обставин, на які посилався Офіс Генерального прокурора в обгрунтування доводів і вимог позову. Обмежившись посиланнями на недотримання гарантій, встановлених Першим протоколом до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та на практику Європейського суду з прав людини, суд першої інстанції залишив поза увагою наведені позивачем фактичні обставини, які призвели до вибуття спірних земельних ділянок із комунальної власності.

Неповнота з`ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для правильного вирішення справи і на які Офіс Генерального прокурора посилався, як на підставу своїх доводів та вимог, полягає у тому, що при оцінці правовідносин між сторонами у цій справі судом першої інстанції не враховані обставини, які виникли до набуття відповідачем ОСОБА_1 права власності на земельні ділянки, про витребування яких поданий позов, оскільки, на думку заступника Генерального прокурора, увесь ланцюг правочинів щодо переходу права власності на них є складовою єдиної протиправної схеми, спрямованої на передачу у приватну власність земель територіальної громади міста Києва.

За доводами апеляційної скарги фактичні обставини у справі вказують на те, що 01 жовтня 2007 рішенням Київської міської ради № 355/3189 передано ОКЖК «Котміст» безоплатно у власність та в довгострокову оренду земельні ділянки, загальною площею 74,69 га на АДРЕСА_1 у Голосіївському районі м. Києва.

Вказане рішення прийняте із порушенням вимог статей 41, 127 ЗК України та статей 133, 134, 137 ЖК Української PCP, оскільки ОКЖК «Котміст» не створювався як житлово-будівельний кооператив згідно з ЖК Української PCP та Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу, а тому не мав права на безоплатне отримання земельних ділянок у власність відповідно до статті 41 ЗК України, що свідчить про їх незаконне вибуття з власності територіальної громади міста Києва.

Зокрема, всупереч вимогам зазначених законодавчих актів ОКЖК «Котміст» мав у складі лише чотирьох осіб, які не перебували на квартирному обліку, не потребували поліпшення житловим умов і не всі з них навіть проживали у місті Києві. Водночас, Київська міська рада виділила цим особам у власність 67,21 га земель, тобто, приблизно по 16,8 га на одну людину. Таким чином, зазначені особи шляхом створення кооперативу, тобто, у формально законний спосіб, отримали земельну ділянку дуже великої площі і можливість подальшого розпорядження нею.

З моменту прийняття Київською міською радою рішення від 01 жовтня 2007 року № 355/3189щодо передачі земельних ділянок ОКЖК «Котміст» і у подальшому воно неодноразово оскаржувалося органами прокуратури у судовому порядку як незаконне. Обґрунтованість таких тверджень була визнана судом у 2016 році і рішенням Господарського суду міста Києва від 15 грудня 2016 у справі №910/3724/14, яке набрало законної сили у відповідній частині, задоволено позов заступника Генерального прокурора в інтересах держави, визнано недійсними рішення Київської міської ради від 01 жовтня 2007 року № 355/3189 і видані ОКЖК «Котміст» державні акти на право власності на земельні ділянки, а також визнано відсутнім в ОКЖК «Котміст» права власності на земельні ділянки на АДРЕСА_1 у Голосіївському районі м. Києва. А підтверджена цим рішенням відсутність у ОКЖК «Котміст» права на отримання земельних ділянок доводить також неправомірність їх подальшої передачі до статутного капіталу ТОВ «Будівельна спілка», яке, у свою чергу, передало їх до статутного капіталу ТОВ «Срібна затока», а це товариство до статного капіталу ТОВ «Інтеграліті Інвест», яке відчужило їх ТОВ «ФК «Індекс-Груп», від якого за договором купівлі-продажу це майно набув ОСОБА_1 .

Вважає, що кожним із наступних власників земельної ділянки умисно чинилися перешкоди у поверненні цієї землі до комунальної власності, здійснювався неодноразовий поділ і об`єднання земельних ділянок, їх кількаразове відчуження між одними і тими ж особами. Усі ці дії та правочини щодо земельних ділянок ОКЖК «Котміст», ТОВ «Будівельна спілка», ТОВ «Срібна затока», ТОВ «Інтеграліті Інвест» і ТОВ «ФК «Індекс-Груп» здійснювали, незважаючи на те, що з 2008 року питання законності розпорядження Київською міською радою спірними земельними ділянками було предметом судового розгляду в різних судових процесах.

За цих обставин суд першої інстанції, вирішуючи справу, не надав належної оцінки зазначеним обставинам, поведінці попередніх власників земельної ділянки та подіям, за яких земельні ділянки вибули від територіальної громади міста Києва, обмежившись лише посиланням на те, що відповідач у справі ОСОБА_1 є добросовісним набувачем спірних земельних ділянок.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо можливості застосування статті 388 ЦК України у справі, де щодо спірного майна неодноразово переоформлено право власності з метою унеможливлення його повернення дійсному власнику, необхідно враховувати не лише добросовісність чи недобросовісність поведінки останнього набувача, а й ті обставини, за яких майно вибуло від законного власника.

Посилаючись на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України від 02 листопада 2016 року у справі № 6-2161цс16, вважає, що суд першої інстанції, оцінюючи наявність чи відсутність волі територіальної громади міста Києва на відчуження спірних земельних ділянок, не врахував, що воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

Надані суду докази вказують на те, що незаконність рішення Київської міської ради від 01 жовтня 2007 року № 355/3189 щодо передачі земельних ділянок ОКЖК «Котміст», яке прийняте всупереч покладеним не неї законодавством обов`язкам діяти виключно в інтересах територіальної громади, та виданих на його підставі державних актів на землю встановлені судами всіх інстанцій при розгляді господарської справи № 910/3724/14, а тому вибуття спірних земельних ділянок із комунальної власності відбулося поза волею власника територіальної громади міста Києва.

Недобросовісність дій посадових осіб Київської міської ради у певні періоди часу, що призвели до прийняття незаконного рішення від 01 жовтня 2007 року № 355/3189 щодо передачі земельних ділянок ОКЖК «Котміст», а потім і до заперечень проти вимог про визнання його недійсним, не спростовує тієї обставини, що у цій справі порушеними є права територіальної громади і не може бути достатньою підставою для висновку про наявність волі територіальної громади на відчуження земельних ділянок, як помилково вважав суд першої інстанції.

Вибуття земельних ділянок із комунальної власності на підставі розпорядчого акта суб`єкта власних повноважень, у подальшому скасованого в судовому порядку через його незаконність, свідчить про відсутність волі територіальної громади на таке вибуття. Установлення цього факту є достатнім для того, щоб у позивача виникли правові підстави для витребування земельної ділянки в порядку статті 388 ЦК України.

У вказаному випадку визнання недійсним відповідного рішення Київської міської ради та виданих на його підставі державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ №№ 006272, 006273, 006274 (які на момент їх видачі відповідно до норм законодавства були документами, що посвідчують право власності на земельну ділянку) не потребує подальших дій щодо визнання недійсними правочинів, які були укладені у подальшому, тобто, не потрібно визнавати недійсними договори купівлі-продажу спірних земельних ділянок від 19 жовтня 2016 року, укладені між ТОВ «ФК «Індекс Груп» та відповідачем ОСОБА_1 .

З огляду на викладене, враховуючи фактичні обставини цієї справи, не вбачається перешкод для застосування статті 388 ЦК України і витребування від відповідача у справі ОСОБА_1 спірних земельних ділянок із поверненням їх у комунальну власність, що не враховано судом першої інстанції та призвело до неправильного вирішення справи.

Також, на думку заступника Генерального прокурора, не має правового значення при вирішенні питання про витребування земельних ділянок та обставина, що на них розміщене нерухоме майно, яке з 19 жовтня 2016 року належить на праві власності відповідачу у справі ОСОБА_1 , а також існування договору суперфіцію від 20 січня 2014 року, посилаючись на те, що норма статтті 375 ЦК України наділяє правом забудови земельної ділянки її законного власника або уповноважену ним особу, а за змістом статті 376 ЦК України самочинне будівництво, під яким варто розуміти і будівництво на чужій земельній ділянці, не породжує право власності на збудований об`єкт, а отже, не породжує і похідні права на земельну ділянку.

Ураховуючи зазначене, розташування на спірних земельних ділянках площами 4,4 га, 0,75 га, 0,6901 га, 12,2861 га та 0,8937 га комплексу у складі житлової малоповерхової забудови та об`єктів адміністративно-офісного і рекреаційного призначення, зареєстрованого за відповідачем, не зумовлює виникнення у нього прав на ці ділянки і жодним чином не перешкоджає вирішенню питання про їх витребування на підставі статті 388 ЦК України, що не враховано судом першої інстанції.

Не ґрунтуються на законодавстві і висновки суду першої інстанції про законність будівництва комплексу у складі житлової малоповерхової забудови та об`єктів адміністративно-офісного і рекреаційного призначення у зв`язку з існуванням договору суперфіцію від 20 січня 2014 року, оскільки за статтею 375 ЦК України лише власник земельної ділянки має право дозволяти будівництво на ній іншим особам, а у цій справі, що переглядається, і у справі № 910/3724/14 достовірно встановлено, що у територіальної громади міста Києва не було волевиявлення на передачу спірних земельних ділянок будь-якій особі для будь-яких цілей, у тому числі, і для будівництва.

Не спростовують законність вимог Офісу Генерального прокурора про витребування земельних ділянок помилкові висновки суду першої інстанції про те, що таке витребування становитиме для відповідача надмірний індивідуальний тягар і призведе до непропорційного втручання у право власності, тобто, до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зробивши такі висновки, суд першої інстанції не врахував, що у цій справі земельні ділянки вибули з володіння територіальної громади міста Києва не скільки через помилку органу місцевого самоврядування чи його недбалість, тобто, через «неналежне урядування», а фактично внаслідок злочинних дій.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення 26 листопада 2013 року справа «Bogdel v. Lithuania», дає підстави для висновку, що питання додержання принципу «належного урядування» і можливість органу місцевого самоврядування виправити допущені ним помилки ставляться в залежність від дотримання принципу «мирного володіння майном» та підлягають оцінці у контексті пропорційності втручання у набуте особою право.

Отже, саме по собі посилання суду першої інстанції на вибуття земельних ділянок із комунальної власності у зв`язку з тим, що Київська міська рада не забезпечила належну перевірку процедури створення ОКЖК «Котміст», не є безумовною підставою для висновку про неможливість усунення такої помилки, особливо враховуючи важливе суспільне значення повернення земельних ділянок великої площі територіальній громаді міста Києва.

Вирішення цього питання залежить як від оцінки пропорційності втручання держави у набуте відповідачем майнове право з метою поновлення прав територіальної громади і сумісності застосованих заходів із гарантіями, передбаченими Першим протоколом до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, так і від інших обставин цієї справи, про які наголошував позивач, проте вони не були враховані судом першої інстанції.

Зокрема, неможливо оцінити як випадкову помилку, допущену через недбалість, дії певних посадових осіб Київської міської ради, які призвели до вибуття із комунальної власності земельних ділянок площею 74,69 га, оскільки фактично це є злочином та незаконною схемою, спрямованою на передачу приватним особам земель, які є національним багатством.

Усі ці обставини достовірно встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 15 грудня 2016 року у справі № 910/3724/14.За цими фактами було порушено кілька кримінальних справ і у порядку кримінального судочинства розглядалися кримінальні провадження.

До того ж, ураховуючи, що через прийняття Київською міською радою рішення № 355/3189 з комунальної власності незаконно вибула безпрецедентно велика за площею територія земель природно-заповідного фонду ландшафтного заказника «Жуків острів», вказана ситуація викликала значний суспільний резонанс, була предметом журналістських розслідувань та уваги громадських організацій, висвітлювалася у засобах масової інформації, у тому числі у мережі Інтернет. При цьому в кожній із таких публікацій ставилася під сумнів законність переходу права власності на земельні ділянки від територіальної громади міста Києва до приватних власників.

Одночасно у провадженні судів перебувала значна кількість справ за позовами органів прокуратури, спрямованими на повернення земельних ділянок, учасниками яких були зазначені у позові юридичні особи. У цих справах прокуратура неодноразово наголошувала на незаконності переходу у приватну власність земельних ділянок на АДРЕСА_1 у Голосіївському районі м. Києва. Мотиви та підстави, яких органи прокуратури в інтересах держави оскаржували рішення Київської міської ради від 01 жовтня 2007 року № 355/3189 і відповідно заперечували проти правомірності набуття ОКЖК «Котміст» права на земельні ділянки, були відомі, і за умови прояву мінімальної обачності відповідач у цій справі ОСОБА_1 мав усі можливості їх перевірити.

Під час судового розгляду справи відповідач ОСОБА_1 щодо обізнаності про існування таких судових справ не заперечував, що вбачається із його процесуальної позиції у справі. Таким чином, у будь-якому випадку відповідач як особа, що мала намір придбати майно, знав або мав усі об`єктивні можливості дізнатися про оспорення правових підстав вибуття земельних ділянок із власності територіальної громади.

Посилаючись на правову позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, заступник Генерального прокурора вважає, що у цій справі суду першої інстанції необхідно було дати оцінку як поведінці Київської міської ради, так і поведінці відповідача у справі ОСОБА_1 , проте, суд вказані обставини не оцінював, незважаючи на їх важливе значення для правильного вирішення справи.

У цьому ж контексті суд мав оцінювати і питання щодо дотримання у вказаній справі гарантій, передбачених Першим протоколом до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини критерії сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції такі: чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі; чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті; чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Отже, якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання держави у право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду».

Втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправданим за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Цивільне законодавство України визначає кілька способів захисту прав власника щодо належного йому майна, одним із яких є право на витребування майна від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним, а також і від добросовісного набувача за встановлених умов (статті 387, 388 ЦК України).

Стаття 152 ЗК України встановлює, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом застосування встановлених частиною третьою цієї статті та інших, передбачених законом, способів.

Таким чином, право органу місцевого самоврядування витребувати земельну ділянку, у разі встановлення факту її вибуття із власності територіальної громади усупереч вимогам законодавства, закріплене чинним законодавством України. Відповідні приписи є доступними, чіткими та передбачуваними, тобто цей позов має нормативну основу в національному законодавстві.

До того ж, земельні ділянки, які на час розгляду справи зареєстровані за відповідачем, мають значну площу - 19,0199 га і розташовані у межах природно-заповідної зони - ландшафтного заказника «Жуків острів», тому їх вибуття із комунальної власності безумовно суперечить інтересам територіальної громади міста Києва.

Земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі і тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Прийняття рішення про передачу у приватну власність земельної ділянки із земель комунальної власності позбавляє територіальну громаду правомочностей власника цієї землі у первинному обсязі. У цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Таким чином, за доводами апеляційної скарги заступника Генерального прокурора повернення у комунальну власність земельних ділянок, які незаконно вибули з власності територіальної громади міста Києва, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів, які полягають у тому, щоб таке використання та розпорядження відбувалося згідно з вимогами законодавства, і не призведе до непропорційного втручання у права відповідача у справі ОСОБА_1 , оскільки у цьому випадку публічний інтерес, який полягає у забезпеченні законності обігу земель на території України та рівності усіх громадян України при реалізації права на землю, переважає приватний інтерес відповідача у збереженні прав на земельні ділянки.

Тоді як суд першої інстанції, оцінюючи критерії сумісності обраного позивачем заходу втручання у права відповідача із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, усі зазначені обставини залишив поза увагою, не оцінив співвідношення приватного інтересу відповідача у справі ОСОБА_1 та суспільних інтересів комунальної громади міста Києва, у зв`язку з чим помилково вважав порушеними гарантії, визначені статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Швидкий О.О. просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги заступника Генерального прокурора України Мустеци І. на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 18 червня 2020 року, а оскаржуване судове рішення залишити без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини, що мають значення для справи, висновки суду ґрунтуються на наявних в матеріалах справи доказах та відповідають обставинам справи. Судом першої інстанції не допущено порушень норм процесуального права та правильно застосовані норми матеріального права.

Зазначає, що позиція суду першої інстанції про те, що при визначені волі Київської міської ради на відчуження земельнимх ділянок не можна обмежуватись лише рішенням ради №355/3189 від 01 жовтня 2007 року, узгоджується з положеннями статті 388 ЦК України.

Відмовляючи у задоволенні прокурорського позову, суд першої інстанції дослідив та врахував всю послідовність дій Київської міської ради, яка однозначно вказує на наявність у позивача волі на відчуження спірних земельних ділянок.

Зокрема, судом першої інстанції досліджено та враховано, що виникненню права власності на спірні земельні ділянки у ОКЖК «Котміст», а у подальшому у ТОВ «Земконтракт», ТОВ «Будівельна спілка», ТОВ «Лігабуд», ТОВ «Срібна затока», ТОВ «Сателін», ТОВ «Провін», ТОВ «їнтеграліті Інвест», ТОВ «Башта-2», ТОВ «Індекс груп» та ОСОБА_1 , слугувала активна участь у такому процесі держави в особі Київської міської ради та інших публічних органів, які спочатку прийняли рішення ради № 355/3189 від 01 жовтня 2007 року про безкоштовну передачу земель у власність ОКЖК «Котміст», а у подальшому вчиняли дії, що вказували на його легітимність (дозволи, погодження, державні експертизи, державні реєстрації, видача державних актів на право власності та свідоцтва, тощо).

Таким чином, твердження заступника прокурора про відсутність в діях Київської міської ради волі на відчуження спірних земельних ділянок, спростовується матеріалами справи, і ця позиція не узгоджується з приписами статті 388 ЦК України.

Безпідставними вважає доводи апеляційної скарги про те, що договір суперфіцію від 20 січня 2014 року не має правового значення для вирішення справи, оскільки відповідач ОСОБА_1 як власник об`єктів нерухомого майна, створених в результаті виконання законного договору суперфіцію від 20 січня 2014 року, набув майнових прав володіння та користування спірними земельними ділянками у межах, визначених договором суперфіцію №1 від 20 січня 2014 року, укладеним між ТОВ «Інтеграліті Інвест» та ТОВ «ФК «Індекс-груп».

Зазначає, що договір суперфіцію №1 від 20 січня 2014 року був предметом дослідження судів, під час розгляду справи №910/3724/14 заступника Генерального прокурора до Київської міської ради, ОКЖК «Котміст», ТОВ «Будівельна спілка», ТОВ «Земконтракт», ТОВ «Лігабуд», ТОВ «Срібна затока», ТОВ «Сателін», ТОВ «Провін», ТОВ «Інтеграліті Інвест», Головного управління юстиції у м. Києві в особі реєстраційної служби, ТОВ «Башта-2», ТОВ «ФК «Індекс-Груп»; треті особи: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головне управління Держгеокадастру у м. Києві, та цьому договору судом надавалася правова оцінка.

Господарський суд м. Києва у рішенні від 15 грудня 2016 року у справі №910/3724/14 щодо договору суперфіцію вказав, що прийняття судом рішення про відсутність права власності на спірні земельні ділянки ТОВ «Інтеграліті Інвест» автоматично не передбачає скасування права користування вказаними ділянками ТОВ «Фінансова компанія «Індекс Груп» на підставі договору суперфіцію, який на даний час є чинним. З огляду на наявність у ТОВ «Індекс-Груп» майнових прав на спірні земельні ділянки (враховуючи правову природу суперфіцію та наслідки реалізації права користувача земельної ділянки на її забудову), скасування рішення про державну реєстрацію права власності не змінить майнових прав ТОВ «Індекс-Груп» на ці земельні ділянки.

29 жовтня 2016 року між ТОВ «ФК «Індекс-груп» та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу комплексу у складі житлової малоповерхової забудови та об`єктів адміністративно-офісного та рекреаційного призначення на АДРЕСА_1 у Голосіївському районі міста Києва, за яким відповідач придбав у власність весь комплекс об`єктів нерухомості.

Таким чином вважає, що відповідач, як законний власник та набувач нерухомого майна, в силу приписів статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України автоматично отримує у власність спірні земельні ділянки, на яких розміщений цей комплекс об`єктів, посилаючись на висновки Верховного Суду за результатами розгляду справи №910/18560/16, викладені у постанові від 04 грудня 2018 року.

У зв`язку з цим вважає, шо у задоволенні позову заступника Генерального прокурора слід відмовити з огляду на законність прав відповідача щодо володіння та користування спірними земельними ділянками, що правомірно відзначив суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні від 18 червня 2020 року.

Вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що витребування на користь держави із володіння відповідача спірних земельних ділянок буде непропорційним втручанням у право на мирне володіння майном, що становитиме порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Надаючи оцінку зібраним у справі доказам, судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач мав усі підстави вважати, що рішення Київської міської ради від 01 жовтня 2007 року №355/3189 є дійсним, тобто, він правомірно очікував, що Київська міська рада, передаючи у власність кооперативу земельні ділянки, має право ними розпоряджатися та після отримання цієї земельної ділянки відповідач матиме змогу мирно володіти своїм майном. Відповідач та попередні власники спірних змелених ділянок не могли проявити розумну обачність та не могли знати про те, що земельна ділянка вибула з власності територіальної громади міста Києва з порушенням вимог закону, а Київська міська рада своїм рішенням не мала права передати свою землю кооперативу, так як особа, яка отримує земельну ділянку від держави, не зобов`язана проявляти розумну обачність та здійснювати перевірку повноважень органів держави, зокрема, місцевого самоврядуванню, щодо розпорядження землею, яка знаходиться на території Київської міської ради.

Вважає, що вказані обставини виключають можливість витребування у відповідача, як добросовісного набувача, спірного майна, оскільки у протилежному випадку буде порушений принцип належного урядування та відбудеться непропорційне втручання у право відповідача на мирне володіння його майном.

При цьому, за доводами відзиву вимоги заступника Генерального прокурора про витребування у відповідача спірних земельних ділянок вступають у конфлікт з правовими висновками Європейського суду з прав людини, викладеним у рішенні від 24 червня 2003 року (заява № 44277/98) «Стретч проти Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії» щодо протиправності позбавлення особи майна з підстав порушення, вчиненого з боку публічного органу.

Таким чином, задовольнивши протиправний позов заступника Генерального прокурора, суд перекладе майнову відповідальність за незаконність та недбалість поведінки Київської міської ради при прийнятті рішення ради № 355/3189 від 01жовтня 2007 року на непричетного до таких правопорушень, відповідача.

Отже, витребування у відповідача у справі ОСОБА_1 спірних земельних ділянок не відповідає критерію пропорційності, і тому є недопустимим втручанням у право на мирне володіння майном. А відтак, суд першої інстанції обгрунтовано підтримав таку правову позицію.

Доводи апеляційної скарги про те, що спірні земельні ділянки були вилучені із власності територіальної громади міста Києва внаслідок злочинних дій вважає бездоказовими, оскільки у матеріалах справи відсутній відповідний вирок суду за наслідками розслідування кримінальної справи.

Відмовляючи у позові заступника Генерального прокурора, суд першої інстанції також правомірно вказав на пропуск прокурором позовної давності.

З огляду на те, що суд першої інстанції не знайшов підстав для задоволення позову прокурора у застосуванні позовної давності було відмовлено.

Разом з тим, пропуск заступником прокурора позовної давності вказує на обов`язковість відмови у задоволенні позову прокурора незалежно від врахування судом апеляційної інстанції доводів апеляційної скарги.

У визначений ухвалою апеляційного суду строк, залучені до участі у справі треті особи:ОКЖК «Котміст», ТОВ «Будівельна спілка», ТОВ «Срібна затока», ТОВ «Інтеграліті Інвест», ТОВ «Фінансова компанія «Індекс-Груп», не скористались процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції - частина 3 статті 360 ЦПК України.

Постановою Київського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора задоволено частково.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 18 червня 2020 року змінено, викладено його мотивувальну частину у редакції постанови апеляційного суду. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 22 червня 2022 року за результатом розгляду касаційної скарги заступника Генерального прокурора скасовано постанову Київського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (а.с. 225-237 том 8).

У такому випадку справа розглядається колегією суддів апеляційного суду на загальних підставах за раніше поданою апеляційною скаргою заступника Генерального прокурора на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 18 червня 2020 року.

У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник Офісу Генерального прокурора Томчук М.О. підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Каплієнко В.Є. заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача та просив залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Треті особи: ОКЖК «Котміст», ТОВ «Будівельна спілка», ТОВ «Срібна затока», ТОВ «Інтеграліті Інвест», ТОВ «Фінансова компанія «Індекс-Груп» участь своїх представників в судовому засіданні не забезпечили. Про день та час слухання справи судом апеляційної інстанції повідомлялись у встановленому законом порядку.

Відповідно до вимог статті 128, 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у відсутності представників третіх осіб: ОКЖК «Котміст», ТОВ «Будівельна спілка», ТОВ «Срібна затока», ТОВ «Інтеграліті Інвест», ТОВ «Фінансова компанія «Індекс-Груп».

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, та відзиву на неї, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Київської міської ради від 01 жовтня 2007 року № 355/3189 «Про передачу земельних ділянок ОКЖК «Котміст» для житлової забудови на АДРЕСА_1 у Голосіївському районі міста Києва» земельні ділянки загальною площею 74,69 га передано ОКЖК «Котміст» у власність для житлової забудови та у довгострокову оренду.

На підставі вказаного рішення Київської міської ради ОКЖК «Котміст» отримав державні акти на право власності на земельні ділянки, підписані Київським міським головою, серії ЯЖ № 006272 на земельну ділянку площею 30,5199 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0020 на АДРЕСА_1 у Голосіївському районі м. Києва, серії ЯЖ № 006273 на земельну ділянку площею 34,3740 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0019 на АДРЕСА_1 у Голосіївському районі м. Києва та серії ЯЖ № 006274 на земельну ділянку площею 0,2402 га з кадастровим номером 8000000000:90:402:0026 на АДРЕСА_1 у Голосіївському районі м. Києва, зареєстровані 08 січня 2008 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00191, № 07-8-00192 та № 07-8-00193.

Вказані земельні ділянки ОКЖК «Котміст» вніс до статутного капіталу ТОВ «Будівельна спілка», що підтверджується рішенням загальних зборів цього товариства від 21 лютого 2008 року.

Відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Срібна затока» від 02 серпня 2010 року № 2 земельну ділянку площею 30,5199 га TOB «Будівельна спілка» передало як статутний внесок до ТОВ «Срібна затока».

Після отримання ТОВ «Срібна затока» державного акта серії ЯЖ № 011924 на право власності на земельну ділянку площею 30,5199 га, з кадастровим номером 8000000000:90:371:0020на замовлення цього товариства було здійснено її поділ на сім земельних ділянок площами2,5 га, 0,69 га, 0,69 га, 1,0 га, 8,0 га, 13,2399 га та 4,4 га. У зв`язку з цим ТОВ «Срібна затока» отримало сім державних актів на право власності на ці земельні ділянки: серії КВ № 137630, зареєстровані Головним управлінням земельних ресурсів КМДА 05.07.2012 року за номером 07-8-00456, на земельну ділянку площею 2,5 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0161; серії КВ № 137631, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів КМДА 05.07.2012 за номером 07-8-00457, на земельну ділянку площею 0,69 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0162; серії КВ № 137632, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів КМДА 05.07.2012 за номером 07-8-00458, на земельну ділянку площею 0,69 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0163; серії КВ № 137633, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів КМДА 05.07.2012 за номером 07-8-00459, на земельну ділянку площею 1 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0167; серії КВ № 137634, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів КМДА 05.07.2012 за номером 07-8-00460, на земельну ділянку площею 8 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0166; серії КВ № 137635, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів КМДА 05.07.2012 за номером 07-8-00454, на земельну ділянку площею 13,2399 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0164; серії КВ № 137636, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів КМДА 05.07.2012 за номером 07-8-00455, на земельну ділянку площею 4,4 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0165.

Надалі чотири земельні ділянки: площею 13,2399 га (кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0164), 0,69 га (кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0162), 0,69 га (кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0163), 4,4 га (кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0165) ТОВ «Срібна затока» внесло до статутного капіталу ТОВ "Інтеграліті Інвест" (рішення загальних зборів учасників ТОВ "Інтеграліті Інвест", оформлене протоколом № 4 від 05.11.2012 року про збільшення статутного капіталу товариства, у тому числі за рахунок внеску ТОВ "Срібна затока", який складається із земельних ділянок площею 13,2399 га, 0,69 га, 0,69 га, 4,4 га, розташованих на АДРЕСА_1 у Голосіївському районі м. Києва), про що ТОВ "Інтеграліті Інвест" отримало державні акти про право власності на вказані земельні ділянки серії КВ №№ 137640, 137638, 137639, 137641, які зареєстровано 04 грудня 2012 року Головним управлінням земельних ресурсів КМДА за №№ 07-8-00469, 07-8-00471, 07-8-00470, 07-8-00468.

На замовлення ТОВ «Інтеграліті інвест» розроблено технічну документацію щодо об`єднання трьох земельних ділянок площею 13,2399 га (кадастровий номер 8000000000:90:371:0164), 0,69 га (кадастровий номер 8000000000:90:371:0162), 0,69 га (кадастровий номер 8000000000:90:371:0163) в одну земельну ділянку загальною площею 14,6199 га, якій присвоєно кадастровий номер 8000000000:90:371:0169. Реєстраційною службою Головного управління юстиції у місті Києві 15 листопада 2013 року видано ТОВ «Інтеграліті Інвест» свідоцтво про право власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 .

Після отримання свідоцтва про право власності на земельну ділянку площею 14,6199 га від 15 листопада 2013 року № 12840058 ТОВ «Інтеграліті Інвест» на підставі відповідного рішення загальних зборів учасників від 12 листопада 2013 року № 7 розробило технічну документацію щодо поділу цієї земельної ділянки площею 14,6199 га (кадастровий номер 8000000000:90:371:0169) на чотири земельні ділянки: площею 0,75 га (присвоєно кадастровий номер 8000000000:90:371:0172), щодо якої Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві видала ТОВ «Інтеграліті Інвест свідоцтво про право власності на земельну ділянку від 25 грудня 2013 року № 15437565; площею 0,6901 га (присвоєно кадастровий номер 8000000000:90:371:0173), щодо якої Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві видала ТОВ «Інтеграліті Інвест» свідоцтво про право власності на земельну ділянку від 25 грудня 2013 року № 15437177; площею 12,2861 га (присвоєно кадастровий номер 8000000000:90:371:0174), щодо якої Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві видала ТОВ "Інтеграліті Інвест" свідоцтво про право власності на земельну ділянку від 25 грудня 2013 року № 15436660; площею 0,8937 га (присвоєно кадастровий номер 8000000000:90:371:0175), щодо якої Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві видала ТОВ «Інтеграліті Інвест» свідоцтво про право власності на вказану ділянку від 25 грудня 2013 року № 15436954.

20 січня 2014 року між ТОВ «Інтеграліті Інвест» (суперфіціар) та ТОВ «ФК «Індекс-Груп» (суперфіціарій) укладений договір суперфіцію № 1, за умовами якого суперфіціар надає, а суперфіціарій приймає в строкове користування земельні ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та експлуатації на них будинків та споруд (а.с. 106-110 том 1).

Згідно з пунктом 2.1 договору суперфіцію надані в користування земельні ділянки складаються із: земельної ділянки площею 4,4 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0165; земельної ділянки площею 0,75 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0172; земельної ділянки площею 0,6901 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0173; земельної ділянки площею 12,2861 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0174; земельної ділянки площею 0,8937 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0175. Право власності на земельні ділянки посвідчено свідоцтвами про право власності на нерухоме майно від 15 листопада2013 року № 12840058, від 25 грудня 2013 року № 15437565, від 25 грудня 2013 року № 15437177, від 25 грудня 2013 року № 15436660, від 25 грудня 2013 року № 15436954, виданими ТОВ «Інтеграліті Інвест» Реєстраційною службою Головного управління юстиції у місті Києві.

На зазначених земельних ділянках побудовано комплекс у складі житлової малоповерхової забудови та об`єктів адміністративно-офісного та рекреаційного призначення на АДРЕСА_1 у Голосіївському районі міста Києва загальною площею 15 080,83 кв. м, власником якого є ТОВ «ФК «Індекс-Груп», що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 112-121, 122, 123-124 том 1).

29 лютого 2016 року ТОВ «Інтеграліті Інвест» відчужило спірні земельні ділянки: площею 12,2861 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0174; площею 4,4 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0165; площею 0,8937 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0175; площею 0,6901 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0173; площею 0,75 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0172, ТОВ «ФК «Індекс-Груп».

19 жовтня 2016 року між ТОВ «ФК «Індекс-Груп» та ОСОБА_1 були укладені нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу земельних ділянок, за умовами яких ОСОБА_1 придбав у власність спірні земельні ділянки: площею 12,2861 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0174; площею 4,4 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0165; площею 0,8937 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0175; площею 0,6901 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0173; площею 0,75 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0172, які розташовані на АДРЕСА_1 у Голосіївському районі міста Києва (а.с. 18-23, 24-26, 53-58, 59-60, 86-91, 92-94, 120-125, 126-128 155-159, 160-161 том 3).

ОСОБА_1 у встановленому законом порядку зареєстрував право власності на вказані земельні ділянки, що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових права на нерухоме майно.

19 жовтня 2016 року між ТОВ «ФК «Індекс-Груп» та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу комплексу у складі житлової малоповерхової забудови та об`єктів адміністративно-офісного та рекреаційного призначення на АДРЕСА_1 у Голосіївському районі міста Києва, за умовами якого відповідач придбав у власність весь комплекс об`єктів нерухомості (а.с. 125-130 том 1).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19 жовтня 2016 року комплекс у складі житлової малоповерхової забудови та об`єктів адміністративно-офісного та рекреаційного призначення на АДРЕСА_1 зареєстрований за відповідачем ОСОБА_1 (а.с. 131-132 том 1).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15 грудня 2016 року у справі № 910/3724/14 задоволено позов заступника Генерального прокурора України в інтересах держави до Київської міської ради, ОКЖК «Котміст», ТОВ «Будівельна спілка», ТОВ «Земконтракт», ТОВ «Лігабуд», ТОВ «Срібна затока», ТОВ «Сателін», ТОВ «Провін», ТОВ «Інтеграліті Інвест», Головного управління юстиції у місті Києві в особі реєстраційної служби, ТОВ «Башта-2», ТОВ «ФК «Індекс-Груп», треті особи: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головне управління Держгеокадастру у місті Києві.

Визнано недійсними з моменту прийняття рішення Київської міської ради:

- від 01 жовтня 2007 року № 355/3189 «Про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу «Котміст» для житлової забудови на АДРЕСА_1 у Голосіївському районі міста Києва»;

- від 08 жовтня 2009 року № 494/2563 «Про поновлення дії рішення Київської міської ради від 01 жовтня 2007 № 355/3189 «Про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу «Котміст» для житлової забудови на АДРЕСА_1 Голосіївському районі міста Києва»;

- від 25 березня 2010 року № 468/3906 «Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 27.01.2010 № 79-6-00734».

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 6,2572 га, укладений 24 грудня 2009 року між Київською міською радою та ОКЖК «Котміст», зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 27 січня 2010 року за № 79-6-00734.

Зобов`язано ОКЖК «Котміст» повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку площею 6,2572 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0028, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 у Голосіївському районі міста Києва, вартістю за нормативною грошовою оцінкою 19 439 726,24 грн.

Визнано недійсними видані ОКЖК «Котміст» державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ: № 006272, 006273, 006274, зареєстровані 08 січня 2008 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00191, 07-8-00192 та 07-8-00193.

Визнано недійсними видані ТОВ «Земконтракт» державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ: № 011938, 011939, зареєстровані 08 вересня 2010 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00383 та 07-8-00382.

Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 13 серпня 2014 року № 25538211, видане ТОВ «Земконтракт» Реєстраційною службою Головного управління юстиції у місті Києві.

Скасовано рішення управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві про державну реєстрацію права власності ТОВ «Земконтракт» на нерухоме майно від 13 серпня 2014 року № 15119380.

Визнано недійсними видані ТОВ «Лігабуд» державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ: № 011940, 011941, зареєстровані 08 вересня 2010 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00385 та 07-8-00384.

Визнано недійсними, видані ТОВ «Срібна затока» державні акти на право власності на земельні ділянки, зареєстровані 08 вересня 2010 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00414, серії КВ: № 137630, 137631, 137632, 137633, 137634, 137635, 137636, зареєстровані 05 липня 2012 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00456, 07-8-00457, 07-8-00458, 07-8- 00459, 07-8-00460, 07-8-00454, 07-8-00455.

Визнано недійсним, виданий ТОВ «Сателін», державний акт на право власності на земельну ділянку серії КВ № 137642, зареєстрований 04 грудня 2012 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)за № 07-8-00472.

Визнано недійсним, виданий ТОВ «Провін», державний акт на право власності на земельну ділянку серії КВ № 137637, зареєстрований 04 грудня 2012 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00473.

Визнано недійсними видані ТОВ «Інтеграліті Інвест» державні акти на право власності на земельні ділянки серії КВ: № 137640, 137638, 137639, 137641, зареєстровані 04 грудня 2012 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00469, 07-8-00471, 07-8-00470, 07-8-00468.

Визнано недійсними свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 15 листопада 2013 року № 12840058, від 25 грудня 2013 року № 15437565, від 25 грудня 2013 № 15437177, від 25 грудня 2013 року № 15436660, від 25 грудня 2013 року № 15436954, видані ТОВ «Інтеграліті Інвест» Реєстраційною службою Головного управління юстиції у місті Києві.

Скасовано рішення Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві про державну реєстрацію права власності ТОВ «Інтеграліті Інвест» на нерухоме майно від 15 листопада 2013 року № 7969134, від 25 грудня 2013 року № 9526148, від 25 грудня 2013 року № 9526128, від 25 грудня 2013 року № 9526096, від 25 грудня 2013 року №9526120.

Скасовано рішення приватного нотаріуса Бурменко Н. О. про державну реєстрацію права власності ТОВ «ФК «Індекс-Груп» на нерухоме майно від 29 лютого 2016 року № 28512100, від 29 лютого 2016 року № 28514098, від 29 лютого 2016 року № 28514728, від 29 лютого 2016 року № 28515115, від 29 лютого 2016 № 28510236.

Скасовано рішення приватного нотаріуса Левченко Є. В. про державну реєстрацію права власності ТОВ «Башта-2» на нерухоме майно від 10 вересня 2014 року № 15702016 та від 10 вересня 2014 року№ 15702631.

Визнано відсутність в ОКЖК «Котміст», ТОВ «Будівельна спілка», ТОВ «Земконтракт», ТОВ «Лігабуд», ТОВ «Срібна затока», ТОВ «Сателін», ТОВ «Провін», ТОВ «Інтеграліті Інвест», ТОВ «Башта-2» та ТОВ «ФК «Індекс-Груп» права власності на земельні ділянки, що розташовані за адресою:

- АДРЕСА_1 у Голосіївському районі міста Києва, площею 22,2526 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0019;

- АДРЕСА_1 у Голосіївському районі міста Києва, площею 5,3893 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0041;

- АДРЕСА_1 у Голосіївському районі міста Києва, площею 0,6522 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0043;

- АДРЕСА_1 у Голосіївському районі міста Києва, площею 30,5199 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0020;

- АДРЕСА_1 у Голосіївському районі міста Києва, площею 0,2402 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0026;

- АДРЕСА_1 у Голосіївському районі міста Києва, площею 2,5 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0161;

- АДРЕСА_1 у Голосіївському районі міста Києва, площею 0,69 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0162;

- АДРЕСА_1 у Голосіївському районі міста Києва, площею 0,69 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0163;

- АДРЕСА_1 у Голосіївському районі міста Києва, площею 1 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0167;

- АДРЕСА_1 у Голосіївському районі міста Києва, площею 8 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0166;

- АДРЕСА_1 у Голосіївському районі міста Києва, площею 13,2399 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0164;

- АДРЕСА_1 у Голосіївському районі м. Києва, площею 4,4 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0165;

- АДРЕСА_1 у Голосіївському районі міста Києва, площею 14, 6199 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0169;

- АДРЕСА_1 у Голосіївському районі міста Києва, площею 0,75 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0172;

- АДРЕСА_1 у Голосіївському районі міста Києва, площею 0,6901 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0173;

- АДРЕСА_1 у Голосіївському районі міста Києва, площею 12,2861 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0174;

- АДРЕСА_1 у Голосіївському районі міста Києва, площею 0,8937 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0175;

- АДРЕСА_1 у Голосіївському районі міста Києва, площею 0,122 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0300;

- АДРЕСА_1 у Голосіївському районі міста Києва, площею 0,1223 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0301;

- АДРЕСА_1 у Голосіївському районі міста Києва, площею 0,4079 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0302, загальною вартістю за нормативною грошовою оцінкою 107 148 652 грн 55 коп.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05 квітня 2017 року рішення Господарського суду міста Києва від 15 грудня 2016 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 11 липня 2017 року залишено без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 05 квітня 2017 року в частині визнання недійсними рішення Київської міської ради від 01 жовтня 2007 року № 355/3189 про надання земельних ділянок ОКЖК «Котміст», державних актів на право власності на земельні ділянки площами 34,3740 га, 30,5199 га та 0,2403 га, а також визнання відсутнім в ОКЖК «Котміст», ТОВ «Будівельна спілка», ТОВ «Срібна затока», ТОВ «Інтеграліті Інвест», ТОВ «ФК «Індекс-Груп» права власності на спірні земельні ділянки, що розташовані на АДРЕСА_1 Голосіївському районі міста Києва. Рішення суду в цій частині набрало законної сили.

Представник відповідача ОСОБА_1 - Швидкий О.О. у відзиві на позов заперечив проти вимог прокурора, посилаючись на те, що задоволення позовних вимог заступника прокурора призведе до порушення статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини і основоположних свобод (Європейської конвенції з прав людини) та стане незаконним втручанням держави у право відповідача ОСОБА_1 на мирне володіння спірними земельними ділянками (а.с. 130-151 том 4).

Також представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Швидким О.О. до ухвалення судового рішення подано заяву про застосування наслідків спливу позовної давності у спорі (а.с. 98-110 том 4).

Відмовляючи в задоволенні позову Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи: обслуговуючий кооператив житлового кооперативу «Котміст», товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна спілка», товариство з обмеженою відповідальністю «Срібна затока», товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеграліті Інвест», товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Індекс-Груп», про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що витребування в ОСОБА_1 спірних земельних ділянок на користь територіальної громади міста Києва призведе до невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідача критеріям правомірного втручанн в право особи на мирне володіння майном. Особа, яка отримала земельну ділянку від держави, не зобов`язана проявляти розумну обачність та здійснювати перевірку повноважень органів держави, зокрема, місцевого самоврядування, щодо розпорядження землею. Відповідач та попередні набувачі спірних земельних ділянок розумно розраховували на легітимність рішення Київської міської ради від 01 жовтня 2007 року № 355/3189.

За таких обставин, витребування на користь держави із володіння ОСОБА_1 спірних земельних ділянок буде непропорційним втручанням у право на мирне володіння майном, що становитиме порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Оскільки відповідач ОСОБА_1 добросовісно набув спірні земельні ділянки у власність, то відсутні правові підстави для їх витребування відповідно до статей 387, 388 ЦК України.

Крім того, непропорційність втручання держави у право на мирне володіння майном за висновками суду першої інстанції полягає і в тому, що разом з правом власності на спірні земельні ділянки до відповідача перейшло право власності на об`єкти нерухомості, розташовані на них.

Відхиляючи доводи заступника прокурора про відсутність волі Київської міської ради на відчуження земельних ділянок з огляду на визнання судовим рішенням у справі №910/3724/14 недійсними рішень Київської міської ради №355/3189 «Про передачу земельних ділянок ОКЖК «Котміст» для житлової забудови на АДРЕСА_1 у Голосіївському районі міста Києва» від 01 жовтня 2007 року, суд першої інстанції свій висновок обгрунтовував тим, що наявність волі на відчуження спірних земельних ділянок має оцінюватись не лише чинністю рішення №355/3189 «Про передачу земельних ділянок ОКЖК «Котміст» для житлової забудови на АДРЕСА_1 у Голосіївському районі міста Києва» від 01 жовтня 2007 року, а й сукупністю всієї поведінки позивача щодо розпорядження землею.

Із встановлених судом під час судового розгляду справи обставин вбачається, що виникненню права власності на спірні земельні ділянки у ОКЖК «Котміст», а у подальшому у ТОВ «Земконтракт»,ТОВ «Будівельна спілка», ТОВ «Лігабуд», ТОВ «Срібна затока», ТОВ «Сателін», ТОВ «Провін», ТОВ «Інтеграліті Інвест», ТОВ «Башта-2», ТОВ «Індекс груп» та ОСОБА_1 слугувала активна участь у такому процесі держави в особі Київської міської ради та інших публічних органів, які спочатку прийняли рішення ради № 355/3189 від 01 жовтня 2007 року про безкоштовну передачу земель у власність ОКЖК «Котміст», а у подальшому вчиняли дії, що вказували на його легітимність (дозволи, погодження, державні експертизи, державні реєстрації, видача державних актів на право власності та свідоцтва, тощо).

Щодо поданої відповідачем заяви про застосування позовної давності у спірних правовідносинах суд першої інстанції зазначив про те, що на час звернення у лютому 2019 року заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради до суду з позовом про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, позовна давність - строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, пропущено, оскільки із текстів судових рішень, винесених у справах №5/6, №35/124 та №910/3724/14, вбачається обізнаність і прокуратури, і позивача Київської міської ради про порушення прав на спірні земельні ділянки щонайменше з 2007 року.

Водночас, враховуючи, що судом не встановлені підстави для задоволення позовних вимог заступника прокурора через їх необгрунтованість, що є самостійною підставою для відмови у позові, у задоволенні заяви відповідача про застосування строку позовної давності судом першої інстанції відмовлено.

Колегія суддів апеляційного суду не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає з наступних підстав.

За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом, договором, або такий спосіб, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України ).

Перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегією суддів апеляційного суду з`ясовано, що позов у цій справі поданий прокурором в інтересах держави в особі Київської міської ради у зв`язку з незаконним, на думку позивача, заволодінням земельними ділянками територіальної громади міста Києва (народу України): 0,75 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0172; площею 0,6901 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0173; площею 12,2861 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0174; площею 0,8937 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0175; площею 4,4 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0165, які розташовані на АДРЕСА_1 у Голосіївському районі міста Києва фізичною особою - відповідачем ОСОБА_1 .

Обставини, якими позивач обгрунтовує свої вимоги зводяться до того, що спірні земельні ділянки, про витребування яких прокурор заявив позов, входять до складу земельної ділянки загальною площею 30,5199 га, з кадастровим номером 8000000000:90:371:0020, протиправно відчуженої Київською міською радою поза волею територіальної громади міста Києва і право власності територіальної громади на зазначене майно не припинилось, відповідно ОКЖК «Котміст», який первинно безоплатно набув право власності на вказану земельну ділянку, й наступні набувачі ТОВ «Будівельна спілка», ТОВ «Срібна затока», ТОВ «Інтеграліті Інвест», ТОВ «ФК «Індекс-Груп» та ОСОБА_1 (останній набувач) право володіння на відповідне майно не набули.

Посилаючись на норму статті 388 ЦК України вважав, що спірні земельні ділянки підлягають витребуванню в ОСОБА_1 (останній набувач) на користь Київської міської ради.

На підтвердження своїх позовних вимог прокурор зазначав про факти, встановлені судовим рішенням у господарській справі № 910/3724/14, за позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави до Київської міської ради, Обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу «Котміст», Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна спілка», Товариства з обмеженою відповідальністю «Земконтракт», Товариства з обмеженою відповідальністю «Лігабуд», Товариства з обмеженою відповідальністю "Срібна затока", Товариства з обмеженою відповідальністю «Сателін», Товариства з обмеженою відповідальністю «Провін», Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеграліті Інвест», Головного управління юстиції у м. Києві в особі реєстраційної служби, Товариства з обмеженою відповідальністю «Башта - 2», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Індекс Груп», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головного управління Держгеокадастру у м. Києві провизнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та державних актів на право власності на землю, визнання відсутності права (а.с. 14-23, 24-39 том 1).

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській справі № 910/3724/14, вказують на те, що при прийнятті рішень № 355/3189 від 01.10.2007 року, від 08.10.2009 року № 494/2563 та від 25.03.2010 року № 468/3906 про передачу у власність ОКЖК «Котміст» земельних ділянок на АДРЕСА_1 у Голосіївському районі м. Києва, площею 30,5199 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0020, площею 34,3740 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0019 та площею 0,2402 га з кадастровим номером 8000000000:90:402:0026 Київська міська рада не врахувала порушення у створенні та реєстрації кооперативу ОКЖК «Котміст», за наявності яких кооператив не мав права на отриманням безоплатно вказаних земельних ділянок у власність відповідно до статті 41 Земельного кодексу України.

Скасовуючи правопосвідчувальні документи ТОВ «Будівельна спілка», ТОВ «Земконтракт», ТОВ «Лігабуд», ТОВ «Срібна затока», ТОВ «Сателін», ТОВ «Провін», ТОВ «Інтеграліті Інвест», ТОВ «Башта-2» та ТОВ «Фінансова компанія «Індекс-Груп» на спірні земельні ділянки та, визнаючи відсутність у цих юридичних осіб права власності на спірні земельні ділянки, господарський суд встановив, що за відсутності законного, набутого на передбаченого законом права власності на спірні земельні ділянки у ОКЖК «Котміст», цей кооператив жодним чином не міг передати іншим особам відсутнє у нього право власності; питання іншого статусу наведених вище юридичних осіб щодо спірних земельних ділянок не було предметом судового розгляду у цій справі.

Розглядаючи спір у відповідних правовідносинах, господарський суд також дослідив зміст рішення Київської міської ради № 806/3381 від 19.07.2005, за яким регламентовано утриматись до встановлення меж ландшафтного заказника місцевого значення острів Жуків від розгляду питань відведення земельних ділянок, які відповідно до рішення Київської міської ради від 02.12.1999 за № 147/649 «Про оголошення природних об`єктів пам`ятками природи та заказниками місцевого значення у м. Києві» (згідно з яким ландшафтний заказник оголошено заказником місцевого значення), можуть бути включені до складу заказника і Державним управлінням екології та природних ресурсів в м. Києві видано охоронне зобов`язання № 4-2-8 від 20.12.2002, за яким цей об`єкт природно-заповідного фонду створювався без вилучення земельних ділянок, який він займає, а саме: землі лісопаркового господарства «Конча-Заспа» та Колективного сільськогосподарського підприємства «Тарасівка». За охоронним зобов`язанням, Положенням про ландшафтний заказник місцевого значення «Острів Жуків», затвердженим у 2003 році начальником Державного управління екології та природних ресурсів в м. Києві, погодженого генеральним директором КО „Київзеленбуд" та директором регіонального ландшафтного парку „Голосіївський", науковим обґрунтуванням необхідності оголошення території центральної частини колишнього заповідника «Конча-Заспа» ландшафтним заказником місцевого значення, розробленого фахівцями біологічного факультету Київського університету імені Т. Шевченка, на підставі якого Київською міською радою приймалось рішення № 147/649 від 02.12.1999, територія ландшафтного заказника щонайменше складає 630 га, а за обґрунтуванням науковців та довідкою від 19.05.2004 ДП «Інститут Генерального плану міста Києва» ВАТ „Київпроект» площа ландшафтного заказника „Жуків острів" становить 1794,6 га.

Враховуючи висновки Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві від 25.07.2007 року № 05-08/5330, Київської міської санепідемстанції від 08.08.2007 року № 6290, Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Київської міської державної адміністрації від 30.07.2007 № 19-7727, Державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 21.09.2007 року № 05.03.02-07/47346, що містяться в матеріалах проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОКЖК «Котміст», місцевий господарський суд установив, що за рішеннями Київської міської ради від 01.10.2007 № 355/3189, від 08.10.2009 № 494/2563, від 25.03.2010 № 468/3906, ОКЖК «Котміст» набув у власність та користування земельні ділянки, розташовані в межах об`єкта природно-заповідного фонду - ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків», оголошеного рішенням Київської міської ради від 02.12.1999 № 147/649, без урахування рішення № 806/338, за яким Київська міська рада повинна була утримуватися від передачі спірних земельних ділянок у власність чи користування до встановлення його меж.

Як окреме підтвердження розміщення спірних земельних ділянок в межах ландшафтного заказника господарський суд у порядку статті 101 КПК України взяв до уваги висновок експерта, складений за результатами проведення земельно-технічної експертизи № 713/17-41, що була призначена в рамках кримінального провадження № 420150000000001068.

Відповідно до вказаного вище висновку експерта земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:90:371:0019, 8000000000:90:402:0026 розташовані в межах ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» згідно з Фрагментом схеми мережі озеленених території загального користування (Програма комплексного розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень у центральній частині міста, затверджена рішенням Київської міської ради № 806/3381 від 19.07.2005).

Земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:90:371:0020 частково розташована в межах ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків».

Площа земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:90:371:0020 в межах ландшафтного заказника місцевого значення «Жуків острів», згідно з Фрагментом схеми мережі озеленених території загального користування (Програма комплексного розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень у центральній частині міста, затверджена рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 № 806/3381) становить 26,9616 га.

Відповідно до положень статей 13, 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтями 2, 19 Закону України «Про охорону земель» визначено, що об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (частина перша статті 19 ЗК України).

Відповідно до статті 43 ЗК України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Аналогічний зміст має стаття 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України».

До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва) (стаття 44 ЗК України).

Указані статті імперативно відносять землі, яким встановлено статус територій чи об`єктів природно-заповідного фонду, до категорії земель природно-заповідного фонду за фактом знаходження на них об`єктів, які мають спеціальний статус та перебувають під особливою державною охороною, щодо них встановлений спеціальний порядок вилучення (стаття 150 ЗК України), відтворення і використання, а також обмеження щодо їх цивільного обороту.

Так, пунктом «в» частини четвертої статті 83 ЗК України визначено, що землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом, не можуть передаватись із комунальної у приватну власність.

Отже, стосовно землі природо-заповідного фонду закон установлює пріоритет державної, комунальної власності на землю над приватною.

Згідно зі статтями 317, 319, 321 ЦК України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству (частина третя статті 13 Конституції України).

Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (частина сьома статті 41 Конституції України, частина третя статті 1 ЗК України).

Кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля (частина перша статті 50 Конституції України).

Заволодіння приватними особами ділянками природо-заповідного фонду всупереч чинному законодавству, без законного дозволу уповноваженого на те органу може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу правом цих осіб мирно володіти майном і конституційними правами всіх інших осіб на безпечне довкілля, непогіршення екологічної ситуації та використання власності не на шкоду суспільству.

У спорах стосовно прибережних захисних смуг, земель лісогосподарського призначення, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, держава може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт «а» частини перша статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України) (див. пункт 127 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, пункт 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц, пункт 148 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року № 183/1617/16, пункт 53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц, пункт 117 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі№ 487/10128/14-ц).

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 152 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Заволодіння громадянами та юридичними особами землями, стосовно яких діє чітка заборона на передачу їх у приватну власність із метою будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку та господарських споруд всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями), є неможливим (подібні висновки Великої Палати Верховного Суду викладено у постановах від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц).

Отже, зайняття земельних ділянок із порушенням положень ЗК України необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельні ділянки потрібно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки (див. пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, пункт 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, а також пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суд від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц).

Таким чином, повернення державі земельної ділянки природо-заповідного фонду призначення необхідно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця цієї ділянки.

У справі, яка переглядається, прокурор для відновлення порушеного права власності на земельні ділянки заявив вимогу про їх витребування від особи, яка є останнім їх набувачем з підстав, передбачених статтею 388 ЦК України, тобто віндикаційний позов.

Суд першої інстанції також вважав, що до спірних правовідносин слід застосовувати інститут витребування майна із чужого незаконного володіння.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 наголосила, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку правову норму необхідно застосувати для вирішення спору.

Проте, суд першої інстанції у порушення вимог статей 89, 263-264 ЦПК України на зазначені вище положення закону уваги не звернув, не з`ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, не надав належної правової оцінки доводам і доказам сторін.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції не врахував, що правовий аналіз статті 398 ЦК України свідчить про те, що титульним володінням слід вважати лише те володіння, яке має відповідну правову підставу: договір з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом. Об`єктом титульного володіння, на відміну від фактичного володіння, може бути будь-яке майно (у тому числі й нерухоме), не вилучене з цивільного обороту, яке може бути об`єктом приватної власності. Отже, якщо чинним законодавством не передбачена можливість набуття особою у приватну власність земель певної категорії, це означає неможливість отримання такою особою титульного володіння на земельну ділянку.

Отже, якщо законом не передбачена можливість набуття особою у приватну власність земель певної категорії, то це означає неможливість отримання такою особою титульного володіння на земельну ділянку певної категорії, зокрема природо-заповідного фонду призначення.

Крім того, власник нерухомого майна не втрачає права володіння ним навіть тоді, коли таке майно протиправно або на підставі відповідного титулу використовує інша особа.

Відповідно до статей 330, 387 та 658 ЦК України право власності дійсного власника майна презюмується і не припиняється із втратою майна, це право підлягає захисту протягом усього часу наявності в особи титулу власника майна.

Таким чином,за відсутності правової підстави на виникнення в іншої особи титульного володіння на земельну ділянку належним способом правового захисту є усунення перешкод у її користуванні законним володільцем, а не витребування такої ділянки від фактичного володільця.

Твердження прокурора про те, що відповідно до принципу jura novit curia («суд знає закони») неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм є необґрунтованим з огляду на правову позицію сторони позивача у справі, яка переглядається.

Так, обґрунтовуючи свої позовні вимоги щодо розташування спірних земельних ділянок: площею 0,75 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0172; площею 0,6901 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0173; площею 12,2861 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0174; площею 0,8937 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0175; площею 4,4 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0165, які розташовані на АДРЕСА_1 у Голосіївському районі міста Києва, у межах природно-заповідної зони - ландшафтного заказника «Жуків острів», прокурор посилався на факти, встановлені судовим рішенням у господарській справі № 910/3724/14.

Відповідно до частини другої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.

Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини.

Суб`єктивними межами є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об`єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду.

Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законої сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Не потребують доказування обставини, встановлені рішення суду, тобто, ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/14 (провадження № 12-144гс18) зазначила, що преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключено ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

При цьому на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 662/397/15-ц, провадження № 14-20цс21).

У разі подолання преюдиції (частина четверта статті 82 ЦПК України) позивач повинен довести, а суд установити ці обставини.

У справі, яка переглядається, це стосується доведення позивачем факту розміщення (накладання)спірних земельних ділянок в межах ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків».

Таких належних і допустимих доказів у даній справі прокурор не надав.

При цьому, прокурором залишено поза увагою та обставина, що у господарській справі № 910/3724/14 відповідач ОСОБА_1 участі не брав, суди у цій справі визнали недійсним саме первісний правочин, за яким відбулося відчуження майна та порушення права первісного власника, позов подано про повернення в порядку реституції майна стороною первісного правочину, доказів відчуження третій особі переданого за недійсним договором майна матеріали справи не містили, а наданий прокурором висновок експерта, складений за результатами проведення земельно-технічної експертизи № 713/17-41, що була призначена в рамках кримінального провадження № 420150000000001068, свідчить про те, що земельна ділянка площею 30,5199 га, з кадастровим номером 8000000000:90:371:0020, яка у подальшому була поділена на ділянки меншого розміру, у вигляді окремих земельних ділянок відчужувалась, що в кінцевому результаті призвело до перебування у приватній власності відповідача ОСОБА_1 п`яти земельних ділянок у загальному розмірі 19,0199 га, частково розташована в межах ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків».

Також прокурор не заперечував, що при проведенні експертизи, висновок якої надавався ним до матеріалів господарської справи, порівняння накладення земельних ділянок здійснювалося на підставі фрагмента схеми мережі озеленених територій загального користування "Програми комплексного розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в м. Києві", затверджених рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 №806/3381», дослідження якої на предмет визначення саме нею меж заказника судами попередніх інстанцій не здійснювалося (постанова Верховного Суду від 19 квітня 2018 року справа № 910/3724/14 а.с. 14-19 том 9).

Посилання прокурора напідтвердження вимог щодо віднесення спірних земельних ділянок до ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» на обставини, встановлені у судовому рішенні (постанові) Київського апеляційного суду від 11 травня 2021 року справа № 752/3090/19 є необґрунтованим з огляду на те, що суб`єктний склад учасників спору, предмет спору, а також умови застосування правових норм, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм процесуального права, не можна визнати подібними до наявних у справі, що розглядається.

До того ж, у справі № 752/3090/19, на відміну від справи, яка переглядається, прокурором надані суду належні, допустимі, достовірні та достатні докази на підтвердження того, що спірні земельні ділянки знаходяться в межах ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» та заплави річки Дніпро, а саме: інформаційну довідку від 13 липня 2020 року № 01-03/110, складену завідувачем сектору геоморфології Інституту географії НАН України кандидатом географічних наук Спицею P.O., висновок щодо визначення відповідності (невідповідності) розташування території земельних ділянок до території зони охоронюваного ландшафту міста Києва від 05 серпня 2020 року, складений спеціалістом у сфері архітектури і містобудування Корольонок С.С., та картографічними матеріали із відповідними схематичними позначеннями. Надавши оцінку вказаним доказам Київський апеляційний суд у постанові від 11 травня 2021 року, з висновками якого погодився і Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2022 року прийшов до висновку про доведеність позовнмих вимог прокурора належними та допустими доказами. Крім того, прокурором у даній справі позовні вимоги за віндикаційним позовом було змінено на негаторний позов в суді першої інстанції.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін - частина 1 статті 12 ЦПК України.

За положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях - частина 6 статті 81 ЦПК України.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимогі на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша, третя статті 13 ЦПК України).

Правовий аналіз наведених норм законодавства та встановлених судом фактичних обставин у своїй сукупності дозволяють колегії суддів апеляційного суду зробити висновок про те, що заявлені в цій справі заступником Генерального прокурора (після перейменування юридичної особи - Офіс Генерального прокурора) позовні вимоги про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння не відповідають належному способу захисту.

Зміна судом як предмета позову, так і правових підстав позову є порушенням принципу диспозитивності цивільного процесу, закріпленого статтею 13 ЦПК України, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Такий правовий висновок сформульований, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76).

Вирішуючи спір у справі, яка переглядається, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки обставинам, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення учасників справи, іншим фактичним даним, які випливають із встановлених обставин, а тому висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову заступника Генерального прокурора Стрижевської Анжели Анатоліївни в інтересах держави в особі Київської міської ради без оцінки вказаних обставин у сукупності не може вважатись обґрунтованим і таким, що відповідає положенням статей 76, 81, 89 ЦПК України.

Отже, доводи прокурора, наведені в апеляційній скарзі, знайшли своє часткове підтвердження.

Неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права у справі, яка переглядається, призвело до неправильного вирішення справи, а це відповідно до статті 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення, ухваленого у цій справі, та прийняття нового судового рішення по суті заявлених вимог заступника Генерального прокурора Стрижевської Анжели Анатоліївни в інтересах держави в особі Київської міської ради, які з установлених колегією суддів апеляційного суду обставин справи та наведних мотивів в редакції даної постанови підлягають залишенню без задоволення з інших підстав.

Оскільки позовні вимоги заступника Генерального прокурора Стрижевської Анжели Анатоліївни в інтересах держави в особі Київської міської ради залишені без задоволення, то судові витрати не відшкодовується та покладається на особу, яка подала позов до суду.

Керуючись ст.ст.13,14,41 КонституціїУкраїни, ст.ст. 15,16,317,319,321,330,387,388,391,658 ЦК України, ст.ст. 43,44,83,150,152 ЗК України, ст. 2,9 Закону України " Про охорону земель", ст.7 Закону України " Про природно- заповідний фонд України", ст.ст. 4,5,12,13,76,77,81,82.367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 18 червня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову заступника Генерального прокурора Стрижевської Анжели Анатоліївни в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи: обслуговуючий кооператив житлового кооперативу «Котміст», товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна спілка», товариство з обмеженою відповідальністю «Срібна затока», товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеграліті Інвест», товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Індекс-Груп», про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 02 листопада 2022року.

Головуючий: Судді