Рішення

від 03.07.2022 по справі 155/1697/20

ГОРОХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №155/1697/20

Провадження №2-а/155/5/22

ГОРОХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2022 року місто Горохів

Горохівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді - Яремчук С.М.,

за участю секретаря судового засідання - Задурської К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Леонтьєв Олег Валентинович, до Луцького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки і Волинського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Леонтьєв О.В., 12 листопада 2020 року, звернувся в суд з адміністративним позовом до військового комісара Горохівського військового комісаріату ОСОБА_2, Волинського обласного військового комісаріату, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що постановою №68 від 06 листопада 2020 року винесеною військовим комісаром Горохівського районного військового комісаріату ОСОБА_2 , притягнено його до адміністративною відповідальності за ч. 1 ст. 210 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 119 гривень. В протоколі №68 від 06 листопада 2020 року про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 210 КУпАП, складеного заступником військового комісара - начальником відділення комплектування Горохівського районного військового комісаріату, майором ОСОБА_3, зазначено що ОСОБА_1 прибув у Горохівський РВК із порушенням правил військового обліку, встановлених ч. 10 ст. 1, ч. 8 ст. 15, ч. 1 ст. 34 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та за ч. 1 ст. 210 КУпАП підлягає адміністративному стягненню.

Позивач зазначає, що 05 листопада 2020 року отримав повістку з пропозицією прибути у Горохівський РВК 06 листопада 2020 року. Прибувши у вказаний у повістці день і час у військкомат на нього був складений вищевказаний протокол. Вказує, що жодних доказів будь-яких порушень допущених ним, з вказаного протоколу не вбачається. Натомість вбачаються порушення прав та законних інтересів ОСОБА_1 як особи, яка безпідставно, з грубими порушеннями конституційних та процесуальних прав та свобод, притягнута до адміністративної відповідальності.

На підставі вищезазначеного, просить скасувати постанову №68 від 06 листопада 2020 року та справу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 210 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрити.

На адресу суду 28 грудня 2020 року від відповідача, ТВО військового комісара Горохівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки ОСОБА_2 , надійшов відзив в якому останній зазначив, що позов не визнає в повному обсязі та просить відмовити у його задоволенні. Зазначає, що жодних порушень чинного законодавства України про які говорить позивач у своєму позові, не допускалось, протиправних дій чи бездіяльності не вчинялось. У відзиві зазначив, що ОСОБА_1 було надано відстрочку від призову на військову службу до 01 жовтня 2020 року. По закінченні відстрочки ОСОБА_1 у Горохівський РВК без поважних причин не прибув, на повідомлення від органів місцевого самоврядування про необхідність з`явитись не у Горохівський РВК не реагував, повістки отримувати відмовлявся. 05 листопада 2020 року на території Сенкевичівської селищної ради здійснювалось оповіщення призовників, ОСОБА_1 отримав повістку на 06.11.2020 року. 06 листопада 2020 року ОСОБА_1 прибув у Горохівський РВК із порушенням правил військового обліку, встановлених ч. 10 ст. 1, ч. 8 ст. 15, ч. 1 ст. 34 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», тому згідно з ч. 1 ст. 210 КУпАП підлягає адміністративному стягненню. Вважає, поданий позов безпідставним та необґрунтованим.

У відповіді на відзив позивач вказує, що відповідачем не наведено жодного доказу правомірності винесення ним оскаржуваної постанови. У постанові про притягнення до адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 210 КУпАП, не зазначено порушення, яке допустив ОСОБА_1 , тобто не конкретизовано, за що саме його притягнуто до адміністративної відповідальності. Жодних доказів вини ОСОБА_1 матеріали справи не містять. Окрім цього, з 01 листопада 2020 року в Україні більше не існує військових комісаріатів. У рамках реформування їх переформували в територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Станом на 01 листопада 2020 року Горохівського районного військового комісаріату не існувало, а особа, що склала протокол і винесла оскаржувану постанову - не являлась військовим комісаром районного військового комісаріату, а отже - не мала права виносити такі рішення. За таких обставин позивач вважає, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не може бути визнана обґрунтованою та такою, що постановлена з дотриманням вимог чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

04 лютого 2021 року на адресу суду від відповідача, ТВО військового комісара Горохівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки ОСОБА_4 надійшло заперечення на відповідь на відзив в якому останній зазначає, що Горохівський районний військовий комісаріат припинив свою діяльність з моменту затвердження військовим комісаром Волинського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Положення про Горохівський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки №28-агд, тобто 14 грудня 2020 року. В період реорганізації Горохівського районного військового комісаріату в Горохівський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, тобто з 01 листопада по 14 грудня 2020 року, видаються накази та розпорядження, виносяться постанови військовим комісаром Горохівського РВК. Таким чином, жодних порушень вимог чинного законодавства України при притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не вчинялось, а тому просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, виходячи з обставин викладених у запереченні.

Ухвалою судді Горохівського районного суду Волинської області Адамчук Г.М. від 16 листопада 2020 року дану позовну заяву було залишено без руху.

Позивачем, 10 грудня 2020 року на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху були усунуті недоліки, зазначені в ухвалі суду.

Ухвалою судді Горохівського районного суду Волинської області Адамчук Г.М. від 14 грудня 2020 року у справі було відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В подальшому, розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду.

Ухвалою від 07 лютого 2022 року вказану цивільну справу було прийнято до провадження суддею Яремчук С.М.

Ухвалою Горохівського районного суду Волинської області від 16 березня 2022 року розгляд справи було відкладено на клопотання представника позивача.

Ухвалою Горохівського районного суду Волинської області від 07 квітня 2022 року в даній справі було замінено неналежних відповідачів - військового комісара Горохівського районного військового комісаріату ОСОБА_2 та Волинський обласний військовий комісаріат на належних відповідачів - Луцький районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки і Волинський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, а розгляд справи відкладено.

Ухвалою Горохівського районного суду Волинської області від 16 травня 2022 року на клопотання представника позивача розгляд справи було відкладено на 04 липня 2022 року.

Представник позивача в судове засідання 04 липня 2022 року повторно не з`явився, подавши клопотання про відкладення розгляду справи.

З огляду на необґрунтованість клопотання адвоката О.Леонтьєва суд відмовляє у його задоволенні та вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача, оскільки його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Представники відповідачів в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином повідомлялись про час та місце розгляду справи.

У відповідності до положень ст. 205 КАС України суд розглядає справу на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов та відзив на позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних міркувань.

Судом встановлено, що 06 листопада 2020 Військовим комісаром Горохівського районного військового комісаріату підполковником ОСОБА_2 винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 210 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 119 гривень. Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1 допустив порушення правил військового обліку, встановлених ч. 10 ст. 1, ч. 1 ст. 34 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме неявку на виклик до військового комісаріату без поважних причин (а.с. 7).

Як вбачається з копії повістки від 05 листопада 2020 року, ОСОБА_1 , 1998 року народження, запропоновано прибути в Горохівський районний військовий комісаріат 06 листопада 2020 року о 09 годині 00 хвилин для проходження призовної комісії за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 10).

Відповідно до протоколу від 06 листопада 2020 року №68 про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 210 КУпАП, копія якого долучена позивачем до матеріалів справи, ОСОБА_1 06 листопада 2020 року о 10 годині 00 хвилин прибув у Горохівський РВК із порушенням правил військового обліку, встановлених ч. 10 ст. 1, ч. 8 ст. 15, ч. 1 ст. 34 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та за ст. 210 частина 1 КУпАП підлягає адміністративному стягненню. Водночас, зазначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 10 годині 30 хвилин 06 листопада 2020 року в каб. №5. З протоколом ОСОБА_1 ознайомлений, про що свідчить його підпис (а.с. 8).

Згідно з ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Позовна заява подана в межах строків, визначених ч. 2 ст. 286 КАС України.

Не погодившись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду.

Підставами заявленого позову стали порушення військовим комісаром матеріального та процесуального законодавства при оформленні та розгляді справи, а саме: постанова винесена без з`ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, при відсутності будь-яких доказів вчинення адміністративного правопорушення та неуповноваженою посадовою особою.

Вирішуючи даний позов, суд виходить з того, що відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з ст. 279 КУпАП, розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У наведених вище положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Відповідно до постанови у даній справі ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 210 КУпАП.

За приписами ч. 1 ст. 210 КУпАП (в редакції станом на день винесення оскаржуваної постанови) передбачена відповідальність за порушення військовозобов`язаними чи призовниками правил військового обліку, неявка їх на виклик до військового комісаріату без поважних причин або несвоєчасне подання в обліковий орган, де вони перебувають на військовому обліку, відомостей про зміну місця проживання, освіти, місця роботи, посади, а також порушення порядку проходження навчальних зборів (занять) у навчальних закладах Товариства сприяння обороні України та професійно-технічних навчальних закладах.

Відповідно до ст. 235 КУпАП (в редакції станом на день винесення оскаржуваної постанови) військові комісаріати розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення військовозобов`язаними чи призовниками законодавства про військовий обов`язок і військову службу, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про умисне зіпсуття обліково-військових документів чи втрату їх з необережності, про неявку на виклик у військовий комісаріат, про неподання у військові комісаріати списків юнаків, які підлягають приписці до призовних дільниць, про прийняття на роботу військовозобов`язаних і призовників, які не перебувають на військовому обліку, про незабезпечення сповіщення військовозобов`язаних і призовників про їх виклик у військові комісаріати, перешкоду їх своєчасній явці на збірні пункти чи призовні дільниці, про несвоєчасне подання документів, необхідних для ведення військового обліку військовозобов`язаних і призовників, несповіщення їх про виклик у військові комісаріати, про неподання відомостей про військовозобов`язаних і призовників (статті 210, 210-1, 211-211-6).

Від імені військових комісаріатів розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право районні, районні у місті, міські чи міськрайонні військові комісари.

Як вже зазначалось вище, зі змісту постанови по справі про адміністративне правопорушення вбачається, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, яке виразилось у тому, що ОСОБА_1 прибув у Горохівський РВК із порушенням правил військового обліку, встановлених ч. 10 ст. 1, ч. 1 ст. 34 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме допустив неявку на виклик до військового комісара без поважних причин, за що підлягає адміністративному стягненню за ч. 1 ст. 210 КУпАП.

Відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством. Резервісти зобов`язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.

Згідно з ч. 1 ст. 34 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Суд зазначає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частинами 1, 2 статті 77 КАС України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Із долученого до матеріалів справи протоколу №68 від 06 листопада 2020 року вбачається, що в цьому конкретному випадку до протоколу не було додано жодного доказу на підтвердження винуватості позивача по справі, а саме його неявку на виклик до військового комісаріату без поважних причин.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій та законність прийнятих рішень.

Таким чином, саме відповідач, як суб`єкт владних повноважень, зобов`язаний довести правомірність винесеної ним постанови №68 про притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 210 КУпАП, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем правил військового обліку, встановлених ч. 10 ст. 1 та ч. 1 ст. 34 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме неявку на виклик до військового комісаріату без поважних причин.

Суд вважає за необхідне зазначити, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положення по відношенню до суб`єкта владних повноважень.

Статтею 283 КУпАП, зокрема, визначено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити, зокрема, опис обставин, установлених під час розгляду справи.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно з ч. 2 ст. 62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь. Вказане свідчить про те, що особа може бути притягнута до відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи.

Зазначене узгоджується і з усталеною судовою практикою ЄСПЛ, відповідно до якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine) з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

Відповідачем не надано суду достатніх доказів на підтвердження своєї позиції, викладеної у постанові про накладення адміністративного стягнення у відповідності до вимог ч. 1, 2 ст. 72 КАС України. Доводи позивача жодним чином відповідачем не спростовані.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі викладеного, враховуючи ненадання відповідачем в розумінні ст. 73, 74 КАС України належних та допустимих доказів на підтвердження порушення позивачем ч. 10 ст. 1, ч. 1 ст. 34 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», не доведеність відповідачем, як суб`єктом владних повноважень правомірності своїх дій згідно положень ч. 2 ст. 2 КАС України щодо прийняття ним постанови на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначених Конституцією та законами України, обґрунтовано та неупереджено та не надання суду обґрунтованих доводів щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідно до норм чинного законодавства, суд приходить до висновку про протиправність прийнятого відповідачем рішення - постанови про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 №68 від 06 листопада 2020 року та відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 210 КУпАП, що у відповідності до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України є підставою для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи, що відповідачем не доведена правомірність винесення оскаржуваної постанови, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо тверджень позивача про те, що постанова була винесена не уповноваженою особою в розумінні ст. 235 КУпАП, то суд вважає такі твердження необґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 при зверненні до суду з адміністративним позовом сплатив судовий збір в розмірі 420,40 гривень, що підтверджується відповідною квитанцією, отже суд дійшов висновку про необхідність стягнення на користь позивача судового збору у розмірі 420,40 гривень за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступає відповідачем у справі.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 251, 254-256 КУпАП, ст. 2, 5, 7, 8, 9, 72-78, 139, 241-246, 286, 293 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Скасувати постанову про адміністративне правопорушення від 06 листопада 2020 року №68 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 210 КУпАП, та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 119 гривень.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 210 КУпАП КУпАП - закрити.

Стягнути з Волинського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (АДРЕСА_3, код ЄДРПОУ НОМЕР_2) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 246 КАС України, суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Луцький районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, адреса: АДРЕСА_3.

Відповідач: Волинський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, адреса: АДРЕСА_3, код ЄДРПОУ НОМЕР_2.

Суддя Горохівського районного суду

Волинської області Яремчук С.М.