Постанова

від 27.06.2022 по справі 340/7242/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 червня 2022 року м. Дніпросправа № 340/7242/21

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,

за участю секретаря судового засідання Поспєлової А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року (головуючий суддя Петренко О.С.)

у справі № 340/7242/21

за позовом ОСОБА_1

до Побузької селищної ради Голованівського району Кіровоградської області

про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Побузької селищної ради Голованівського району Кіровоградської області, в якому просив:

- визнати протиправною рішення Побузької селищної ради щодо відмови йому в затвердженні технічної документації із землеустрою від 02.08.2021 №418;

- зобов`язати Побузьку селищну раду повторно розглянути його заяву, подану 11.06.2021 про затвердження технічної документації із землеустрою про встановлення меж земельної ділянки в натурі та передачу у власність, цільове призначення якої є ведення товарного с/г виробництва, площею 4,4110 га та прийняти рішення, у відповідності до вимог ст. 118 ЗК України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем були виконані всі умови для того, щоб суб`єкт владних повноважень міг прийняти рішення на його користь. У відповідача під час затвердження документації із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва позивачу у справі відсутні дискреційні повноваження.

Рішенням Кіровогдаського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч.5 ст.22 ЗК України, яка застосована відповідачем, землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам, землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню. Позивач - ОСОБА_1 є громадянином Російської Федерації. Крім того, позивач отримав сертифікат на право на земельну частку (пай), розміром 4,75 умовних кадастрових гектара, на території колишніх земель КСП «Дружба» на підставі розпорядження Вільшанської РДА Кіровоградської області №271-р від 15.12.1997, але звернувся стосовно здійснення відчуження земельної ділянки лише у 2020 році.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що посилання суду першої інстанції на приписи в п. 5 ст. 22 ЗК України не можуть бути прийняті до уваги, оскільки право у позивача на земельну частку (пай) є безумовними та закріплене законодавчо, згідно розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, яким передбачено, що сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час і місце судового засідання відповідач повідомлений судом належним чином. В поданому суду письмовому клопотанні відповідач просить розглянути справу без участі його представника.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач - ОСОБА_1 , громадянин Російської Федерації, отримав в порядку спадкування, на підставі розпорядження Вільшанської РДА Кіровоградської області №271-р від 15.12.1997 сертифікат на право на земельну частку (пай), розміром 4,75 умовних кадастрових гектара, на території колишніх земель КСП «Дружба». Зазначений сертифікат на земельну частку (пай) серії КР №0213623, виданий головою Вільшанською райдержадміністрацією Кіровоградської області від 09 лютого 1998 року, зареєстрований в книзі записів сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №53 від 10 лютого 1998 року.

Позивач, через свого представника, звернувся до Сухоташлицької сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області із заявою про надання дозволу (згоди) на виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з метою подальшої передачі у приватну власність позивача.

Рішенням сесії сільської ради сьомого скликання Сухоташлицької сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області №425 від 25.09.2020 ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з метою передачі у приватну власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва по Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії КР № 0213623, виданого Вільшанською районною державною адміністрацією від 09.02.1998 на підставі її рішення від 15.12.1997 №271-р та зареєстрованого 10.02.1998 в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №53, розміром 4,75 умовних кадастрових гектарів на території Сухоташлицької ради Вільшанського району Кіровоградської області.

На підставі вище вказаного рішення Сухоташлицької сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області №425 від 25.09.2020 на замовлення позивача виготовлено технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на (місцевості), розміром 4,4110 га., із земель комунальної форми власності, цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Державним земельним кадастровим реєстратором Вільшанської селищної ради Кіровоградської області внесені до державного земельного кадастру відомості про реєстрацію означеної вище земельної ділянки та присвоєно кадастровий номер:3524384200:02:000:1313.

11.06.2021 позивач, через свого представника, письмово до відповідача Побузької селищної ради Голованівського району Кіровоградської області із заявою про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на (місцевості), цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4,4110 га, яка розташована за адресою: Кіровоградська область, Голованівський район, с. Сухий Ташлик, на території Побузької селищної ради кадастровий номер 3524384200:02:000:1313, та передачі у власність земельної ділянки за вказаною площею та кадастровим номером у приватну власність, згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії КР № 0213623, виданого Вільшанською районною державною адміністрацією від 09.02.1998 на підставі рішення від 15.12.1997 № 271-р та зареєстрованого 10.02.1998.

Рішенням 19 сесії 8 скликання Побузької селищної ради від 02.08.2021 №418 відмовлено позивачу у затвердженні проекту землеустрою на підставі п. 5 ст.22 Земельного кодексу України.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції суд погоджується з судом першої інстанції про правомірність оскаржуваного рішення Побузької селищної ради.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Земельного Кодексу України право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.

Відповідно до абз.1 ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч.2 ст.116 ЗК України).

Відповідно до п.16, 17 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України в редакції на час виникнення спірних правовідносин, громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю.

Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 5 червня 2003 року № 899-IV право на земельну частку (пай) мають, в тому числі, громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.

Статтею 3 вказаного Закону визначені підстави для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв).

Підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Відповідно до ст.5 Закону № 899-IV сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), зокрема, розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).

За правилами ст.11 Закону № 899-IV встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) здійснюється на підставі проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до ст. 49-1 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) розробляються з метою формування земельних ділянок сільськогосподарських угідь, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), а також земельних ділянок, що передаються з колективної у комунальну власність.

Погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом (ст.30 Закону України «Про землеустрій»).

Відповідно до ч.6 ст.186 ЗК України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

В спірному випадку відповідач відмовив позивачеві у затвердженні проекту землеустрою і передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність, керуючись п. 5 ст. 22 Земельного кодексу України.

Відповідно до наведеної норми частини 5 статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

Також статтею 130 ЗК України в редакції на час прийняття відповідачем рішення від 02.08.2021 №418 передбачено, що набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть громадяни України (п. «а» ч.1 ст.130 ЗК України).

Порушення вимог частин першої і другої цієї статті є підставою для визнання правочину, за яким набувається право власності на земельну ділянку, недійсним, а також для конфіскації земельної ділянки (ч.3 ст.130 ЗК України).

Продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної і комунальної власності забороняється (ч.7 ст.130 ЗК України).

Виходячи з аналізу діючого на час виникнення спірних правовідносин земельного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Земельний кодекс України не дозволяє набуття іноземними громадянами права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, крім отримання їх у спадщину (ч.4 ст.81 ЗК України). Тому іноземний громадянин, який став власником земельної частки (паю) на законних підставах (зокрема, прийняття спадщини), не має права виділити пай у натурі і стати власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення.

При цьому суд звертає увагу, що законодавець передбачив можливість відчуження земельної частки (паю) на підставі будь-якого цивільного правочину, включаючи й купівлю-продаж, громадянинові чи юридичній особі України.

Виходячи з вищенаведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач у спірних правовідносинах діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Правові підстави для скасування оскаржуваного рішення Побузької селищної ради від 02.08.2021 №418 відсутні.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Наведені позивачем в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують.

Передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року у справі №340/7242/21 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддяІ.Ю. Добродняк

суддяН.А. Бишевська

суддяЯ.В. Семененко