Постанова

від 28.06.2022 по справі 420/20757/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/20757/21Головуючий в 1 інстанції: Радчук А.А.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді Зуєвої Л.Є.,

суддів: Коваля М.П., Кравця О.О.

при секретарі Цехмейстренко Ю.В.,

за участі представника апелянта Гомонець О.Є.

представника позивача Селюкова П.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року у справі за позовом ПрАТ «Дім марочних коньяків «Таврія» до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.07.2021 року №132/34-00-07-01 (форми «Р»).

В обґрунтування позову зазначалось, що всі контрагенти позивача, щодо яких проводилась перевірка, а саме ТОВ «ЗЕРНОПРОМІНЬ» та ТОВ «КОЛОСТРЕЙД», є діючими суб`єктами господарювання, всі господарські операції з цими контрагентами мають реальний характер та підтверджені необхідними документами, оформленими відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року, ухвалене у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження у м. Одесі позов задоволено.

Не погоджуючись з таким рішенням, Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків надало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Доводами апеляційної скарги зазначено, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку приймаються до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Апелянт зазначає, що в ході перевірки встановлено, що позивач мав взаємовідносини з наступними контрагентами: ТОВ «Колострейд», ТОВ «Зернопромінь», однак апелянт звертає увагу, що позивачем не надано товаро-транспортні накладні щодо взаємовідносин з ТОВ «Колострейд» та ТОВ «Зернопромінь», а в сертифікатах якості показників пшениці та кукурудзи вiдсутнiй ПБ директора, відсутні ПІБ та підпис відповідального за аналiз хiмiка-лаборанта та у ТОВ "КОЛОСТРЕЙД" та ТОВ «Зернопромінь» вiдсутнi земельні ділянки, відсутня техніка для сівби, збору врожаю, склади для зберігання СГ продукції, тощо.

На думку апелянта, кукурудзу та пшеницю, реалізовану на ПрАТ «ДМК «Таврія», ТОВ "КОЛОСТРЕЙД" було придбано по ланцюгу постачання у інших контрагентів, що свідчить про створення виключно документообігу по нереальним господарським операціям для формування податкового кредиту без фактичного здійснення господарської операції.

Також, апелянт зазначає, що при дослідженні проходження товарів по ланцюгу від продавця TOB «ЗЕРНОПРОМІНЬ» покупця ПАТ «ДМК «ТАВРІЯ» встановлено, сукупність фактів та обставин, що свідчить про те, що було здійснено виключно документальне оформлення для формування податкового кредиту без фактичного здійснення господарської операції. Таким чином, встановлено відсутність постачання товарно-матеріальних цінностей/послуг, та оформлення первинних документів з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення операцій.

Апелянт звертає увагу, що ТОВ «ЗЕРНОПРОМІНЬ» є фігурантом кримінального провадження №42016000000000866 від 29.03.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 209 КК України, а ТОВ "КОЛОСТРЕЙД" (КОД ЄДРПОУ 42551093) є фігурантом провадження №42019110000000364 від 02.12.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України.

Крім того, апелянт зазначив, що слідчим управлінням ТУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі відносно службових осіб ПрАТ «ДМК «Таврія» здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №32020230000000044, відомості про яке 02.07.2020 внесені Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Окремо, апелянт звертає увагу, що платник податків при виборі контрагентів та укладанні з ними договорів має керуватися належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та прав на отримання певних преференцій.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначається, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від господарських та виробничих можливостей контрагента. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Позивач зазначає, що подання платником податку до контролюючого органу належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Також у відзиві позивач посилається на сформовані та сталі позиці Верховного Суду, викладені у чисельних постановах про те, що факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що ПрАТ «ДІМ МАРОЧНИХ КОНЬЯКІВ «ТАВРІЯ» (надалі - Позивач) зареєстроване 02.10.1998 як суб`єкт господарювання (18.10.2004 внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за номером 15011200000000113). Основними видами діяльності підприємства є: 11.1 Дистиляція, ректифікація та змішування спиртних напоїв (основний); 1.21 Вирощування винограду; 11.1 Виробництво виноградних вин; 11.4 Виробництво інших недистильованих напоїв із зброджуваних продуктів; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.34 Оптова торгівля напоями; 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 79.12 Діяльність туристичних операторів; 86.10 Діяльність лікарняних закладів; 86.21 Загальна медична практика; 90.4 Функціювання театральних і концертних залів; 93.19 Інша діяльність у сфері спорту; 96.4 Діяльність із забезпечення фізичного комфорту; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 47.25 Роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах; 55.10 Діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 35.11 Виробництво електроенергії; 36.00 Забір, очищення та постачання води.

Південним МУ ДПС по роботи з ВПП м. Одеса Державної податкової служби України, в період з 29.04.2021 року по 24.05.2021 року, було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ «ДІМ МАРОЧНИХ КОНЬЯКІВ «ТАВРІЯ» з питань дотримання своєчасності, достовірності і повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «КОЛОСТРЕЙД» за жовтень-грудень 2019 року та ТОВ «ЗЕРНОПРОМІНЬ» за серпень 2019 року.

За результатами перевірки був складений про результати перевірки документальної позапланової виїзної перевірки від 31.05.2021 №147/34-00-07- 01/00413475 (далі Акт, Акт перевірки), відповідно до змісту якого перевіркою встановлено, що Позивач мав взаємовідносини з наступними контрагентами: ТОВ «Колострейд», ТОВ «Зернопромінь»

Перевіркою встановлено, що у жовтні - грудні 2019 року ПрАТ «ДМК «Таврія» мало взаємовідносини з ТОВ "КОЛОСТРЕЙД" (КОД ЄДРПОУ 42551093) щодо придбання кукурудзи 3-го класу українського походження, врожаю 2019р. та пшениці м`якої, не насіннєвої, врожаю 2019р., українського походження на загальну суму 142 329 112 грн., в т.ч. ПДВ 23 721 519 грн. У контрагента ТОВ "КОЛОСТРЕЙД" вiдсутнi земельні ділянки, не можливо вирощувати СГ продукцію, відсутня техніка для сівби, збору врожаю, склади для зберігання СГ продукції, тощо.

Вiдповiдно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна у ТОВ "КОЛОСТРЕЙД" відсутнє будь-яке зареєстроване нерухоме майно та земельні ділянки.

Крім того встановлено, що у травні 2020 року комісією регіонального рiвня, відповідно до пункту 6 Порядку зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року №1165, щодо ТОВ "КОЛОСТРЕЙД" приймалося рішення про відповідність платника податків критеріям ризиковості.

Аналізом ЄРПН встановлено, що кукурудзу та пшеницю, реалізовану на ПрАТ «ДМК «Таврія», ТОВ "КОЛОСТРЕЙД" було придбано по ланцюгу постачання у інших контрагентів. Сукупність фактів та обставин, що характеризують суб`єктів господарювання, задіяних в ланцюгу, свідчить про те, що метою їх функціонування є створення виключно документообігу по нереальним господарським операціям для формування податкового кредиту без фактичного здійснення господарської операції.

Крім того перевіркою встановлено, що у серпні 2019 року ПрАТ «ДМК «Таврія» мало фінансово господарські взаємовідносини ТОВ «Зернопромінь» (код ЄДРПОУ 42528525) щодо придбання товару пшениця м`яка, не насіннєва, врожаю 2019, українського походження на загальну суму 48 001 340 грн., в т.ч. ПДВ 8 000 223 грн.

ПРАТ «ДМК «Таврія» до перевірки не надано товаро-транспортні накладні. В сертифікатах якості показників пшениці та кукурудзи вiдсутнiй ПБ директора, відсутні ПІБ та підпис відповідального за аналiз хiмiка-лаборанта.

Перевіркою, під час проведеного аналізу інформації, наведеної в Єдиному реєстрі податкових накладних встановлено, що ТОВ «ЗЕРНОПРОМІНЬ» не є виробником товару: пшениця м`яка, ненасіннєва, врожаю 2019р., українського походження.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру відчуження об`єктів нерухомого майна - ТОВ «ЗЕРНОПРОМІНЬ» (код ЄДРПОУ 42528525) не володіє власним майном. Оренда складiв, елеваторiв та земельних ділянок - відсутня. У лютому 2020 року комісією регіонального рiвня, вiдповiдно до пункту 6 Порядку зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року No1165, щодо TOB «ЗЕРНОПРОМІНЬ» приймалося рішення про відповідність платника податків критеріям ризиковості.

Під час перевірки було встановлено, що відповідно до зареєстрованих податкових накладних, у серпні 2019 вiдсутня оренда складських приміщень, відсутнє придбання палива, електроенергії, водопостачання, реактивів, лабораторних послуг(аналізів), послуг збирання/сушіння, зберігання, транспортування тощо. Враховуючи відсутність власних основних засобів, відсутність власних працівників, не надання податкової звітності у попередніх періодах , на думку ДПІ , не простежується можливість виробництва товару: пшениця м`яка, ненасіннєва, врожаю 2019р ТОВ «ЗЕРНОПРОМІНЬ» власними силами. Здійснення аналізу - якості зразку пшениці кожної партії товару без аналізу хіміка-лаборанта, без закупівлі реактивів та інших лабораторних обладнань є не можливим.

При дослідженні проходження товарів по ланцюгу від продавця TOB «ЗЕРНОПРОМІНЬ» покупця ПАТ «ДМК «ТАВРІЯ» встановлено, сукупність фактів та обставин, що свідчить про те, що було здійснено виключно документальне оформлення для формування податкового кредиту без фактичного здійснення господарської операції. Таким чином перевіряючим органом було встановлено відсутність постачання товарно-матеріальних цінностей/послуг, та оформлення первинних документів з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення операцій.

ТОВ «ЗЕРНОПРОМІНЬ» (код ЄДРПОУ 42528525) є фігурантом кримінального провадження №42016000000000866 від 29.03.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 209 КК України, а ТОВ "КОЛОСТРЕЙД" (КОД ЄДРПОУ 42551093) є фігурантом провадження №42019110000000364 від 02.12.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України.

Перевіркою було встановлено порушення ПРАТ «Дім марочних коньяків «Таврія» п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого ПрАТ «ДМК «Таврія» занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 31 721 742 грн., у тому числі: серпень 2019 року - 8 000 223 грн., жовтень 2019 року - 8 005 160 грн., листопад 2019 року - 5 714 984 грн., грудень 2019 року - 10 001 375 грн.

На підставі Акта перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.07.2021 року №132/34-00-07-01, яким ПрАТ «ДМК «Таврія» збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на 39652178 грн., з яких 31721742 грн. за податковим зобов`язанням, 7930436 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позивних вимог та наявності правових підстав для задоволення позову.

Надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду відповідають, а викладені у апеляційній скарзі доводи скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі ПК України).

Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.21 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім НБУ), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п. 75.1 ст.75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до положень п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Не може бути предметом планової документальної перевірки питання дотримання платником податків принципу "витягнутої руки", крім випадків перевірки дотримання платником податків вимог підпунктів 140.5.4, 140.5.6 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп.14.1.54 п.14.1 ст.14 ПКУ, дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.44.2 ст.44 ПК України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Згідно п. 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підприємства, які мають право ведення спрощеного обліку доходів і витрат та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, можуть узагальнювати інформацію в регістрах бухгалтерського обліку без застосування подвійного запису.

Відповідно до ст. 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких принципах:

повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

автономність - кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв`язку з чим особисте майно та зобов`язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;

послідовність - постійне (з року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, міжнародними стандартами фінансової звітності та національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у державному секторі, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності;

безперервність - оцінка активів та зобов`язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати й надалі;

нарахування - доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;

превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

єдиний грошовий вимірник - вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюються в єдиній грошовій одиниці;

інших принципах, визначених міжнародними стандартами або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі залежно від того, які з наведених стандартів застосовуються підприємством.

Відповідно до ч. 6 ст. 8 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, керівник підприємства зобов`язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як встановлено з матеріалів справи, ПрАТ «ДМК «Таврія» в перевіряємому періоді мало взаємовідносини з контрагентами ТОВ "Колострейд" (КОД ЄДРПОУ 42551093) та ТОВ «Зернопромінь» (код ЄДРПОУ 42528525).

Апелянт в апеляційній скарзі, дублюючи висновки акту перевірки ПрАТ «ДМК «ТАВРІЯ» від 31.05.2021 №147/34-00-07-01/00413475, зазначає про нереальність господарських операцій позивача з контрагентами - постачальниками ТОВ "КОЛОСТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 42551093) та ТОВ "ЗЕРНОПРОМІНЬ" (код ЄДРПОУ 42528525) в результаті чого позивачем, на думку апелянта, було занижено податок на додану вартість.

Однак, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, розглянувши надані сторонами матеріали, дійшов обґрунтованого висновку, що фактичні обставини, встановлені під час судового розгляду справи, об`єктивно засвідчують правомірність віднесення відповідних сум до складу витрат відповідно до первинних бухгалтерських документів та достовірність податкових накладних, виписаних на виконання умов зазначених вище договірних відносин.

З матеріалів справи встановлено факт укладення між ПрАТ «ДМК «ТАВРІЯ» та контрагентами ТОВ «ЗЕРНОПРОМІНЬ» і ТОВ «КОЛОСТРЕЙД» реальних договорів постачання, специфікацій, факт складання первинної документації в ході здійснення господарських операцій: видаткових накладних, актів приймання-передачі товару та митних накладних, що підтверджують факт реалізації товару та його вивезення за межі митної території України.

За наявними у матеріалах справи доказами колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта щодо відсутності матеріально-технічної бази контрагентів позивача - ТОВ «ЗЕРНОПРОМІНЬ», ТОВ «КОЛОСТРЕЙД».

Колегією суддів під час розгляду справи встановлено, що всі контрагенти позивача, щодо яких проводилась перевірка, а саме ТОВ «ЗЕРНОПРОМІНЬ», ТОВ «КОЛОСТРЕЙД», є діючими суб`єктами господарювання, всі господарські операції з цими контрагентами мають реальний характер та підтверджені необхідними документами, оформленими відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Слід зазначити, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника додатків.

Судом встановлено, що внаслідок господарської операції з поставки товару на ПрАТ «ДМК «ТАВРІЯ» від контрагентів, а також сплати коштів за такий товар, в структурі активів Товариства відбулись зміни з моменту переходу права власності на товар до ПрАТ «ДМК «ТАВРІЯ».

Факт поставки підтверджується відповідними первинними документами, що оформлені відповідно до вимог чинного законодавства та відображають саме ті обставини щодо поставки, що були узгоджені Сторонами в договорах поставки та специфікації.

Так, колегією суддів встановлено наявність у ПрАТ «ДМК «ТАВРІЯ» відповідних документів, що підтверджують належну якість товару, а також докази реальності зазначених господарських операцій, в тому числі, і щодо зберігання придбаного товару.

Поставка товару (пшениці м`якої, ненасіннєвої, врожаю 2019р. та кукурудзи 3-го класу, врожаю 2019 р.) від постачальника ТОВ «КОЛОСТРЕЙД» до покупця ПрАТ «ДМК «ТАВРІЯ» відбувалася в рамках договору поставки СГ продукції X» 2019- 11П від 03.10.2019р.

Відповідно до умов п. 1.2. цього Договору асортимент, кількість, якість, ціна, умови та строки поставки узгоджується Сторонами шляхом вказування їх у Специфікаціях на окремі партії товару.

З матеріалів справи встановлено, що з метою здійснення поставок, Сторонами були підписані специфікації:

- №1, товар: пшениця м`яка, ненасіннева, врожаю 2019р., українського походження; кількість 1130 тон;

- №2, товар: пшениця м`яка, ненасіннева, врожаю 2019р., українського походження; кількість 870 тон:

- №3, товар: кукурудза 3-го класу, врожаю 2019р., українського походження; кількість 1593,05 тон;

- №4, товар: кукурудза 3-го класу, врожаю 2019р. українського походження; кількість 2269,84 тон;

- №5, товар: кукурудза 3-го класу, врожаю 2019р. українського походження; кількість 2233,09;

- №6 товар: кукурудза 3-го класу, врожаю 2019р., українського походження; кількість 2574,90 тон;

- №1-11, товар: пшениця м`яка, ненасіннева, врожаю 2019р., українського походження; кількість 1539,45 тон;

- №2-11, товар: пшениця м`яка, ненасіннева, українського походження: кількість 1889,75 тон;

- №3-11 товар: пшениця м`яка, ненасіннева, українського походження: кількість 1411,29 тон;

- №4-11, товар: пшениця м`яка, ненасіннева, українського походження: кількість 1580,84 тон;

- №1, товар: пшениця м`яка, ненасіннева, українського походження; кількість 2620,58 тон;

- №2, товар: пшениця м`яка, ненасіннева, українського походження; кількість 2475,06 тон;

- №3, товар: пшениця м`яка, ненасіннева, українського походження; кількість 2706,27 тон;

- №4, товар: пшениця м`яка, ненасіннева, українського походження; кількість 3435,59 тон;

Погоджений у специфікаціях товар передавався від продавця до покупця на підставі актів приймання-передачі та накладних, зміст яких відповідає вимогам ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Суд встановив, що товар передавався на складі покупця: Одеська обл. Березівський р-н. с. Новоселівка. вул. Цегельна. буд. 40. Елеватор Д, ТОВ «Вайт Індастрі».

Також, колегією суддів встановлено, що поставка товар» (пшениці м`якої, ненасіннєвої, врожаю 2019р.) від постачальника ТОВ «ЗЕРНОПРОМІНЬ» до покупця ПрАТ «ДМК «ТАВРІЯ» відбувалася в рамках договору поставки СГ продукції № 2019-08П від 13.08.2019р. Асортимент, кількість, якість, ціна, умови та строки поставки узгоджувалися Сторонами шляхом вказування їх у Специфікаціях на окремі партії товару.

З матеріалів справи встановлено, що з метою здійснення поставок, Сторонами були підписані наступні специфікації:

- №1, товар: пшениця м`яка, ненасіннева, врожаю 2019р., українського походження; кількість 1426 тон;

- №2, товар: пшениця м`яка, ненасіннева, врожаю 2019р., українського походження; кількість 1171 тон;

- №3, товар: пшениця м`яка, ненасіннева, врожаю 2019р., українського походження; кількість 1442,7 тон;

- №4, товар: пшениця м`яка, ненасіннева, врожаю 2019р., українського походження; кількість 1680,8 тон;

- №5, товар: пшениця м`яка, ненасіннева, врожаю 2019р., українського походження; кількість 1708,5 тон;

- №6, товар: пшениця м`яка, ненасіннева, врожаю 2019р., українського походження; кількість 1350,9 тон;

- №7, товар: пшениця м`яка, ненасіннева. врожаю 2019р., українського походження: кількість 1359,8 тон.

Погоджений у специфікаціях товар передавався від продавця до покупця на підставі накладних, зміст яких відповідає вимогам ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Суд встановив, що товар передавався на складі покупця: Одеська обл., Березівський р-н., с.Новоселівка, вул. Цегельна, буд. 40, Елеватор Д, ТОВ «Олії України».

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що з метою отримання прибутку, шляхом здійснення подальшої реалізації придбаної сільськогосподарської продукції ПрАТ «Дім марочних коньяків «Таврія» уклало договори комісії з ТОВ «Форд Холд» та ТОВ «Мак Сейл».

Відповідно до умов договору комісії № ТФ-10-2019 від 15.10.2019р. ТОВ «Форд Холд» взяло на себе зобов`язання за дорученням та за рахунок ПрАТ «ДМК «Таврія», від свого імені укласти правочини щодо продажу товару ПрАТ «ДМК «Таврія» за ціною не нижче ніж узгоджена сторонами.

З метою узгодження асортименту, кількості, якості та мінімальної ціни товару для подальшої реалізації сторони підписали специфікації до договору комісії №1-1 к від 17.10.2019 р., №2-1к від 18.10.2019 р., №3-1к від 21.10.2019 р., 4-1к від 22.10.2019 р. згідно яких було реалізовано товар: кукурудза 3-го класу, врожаю 2019р., українського походження; на загальну кількість 8670,88 тон.

Також. відповідно до умов договору комісії № 1508-2019К від 15.08.2019 р. ТОВ «Мак Сейл» взяло на себе зобов`язання за дорученням та за рахунок ПрАТ «ДМК «Таврія», від свого імені укласти правочини щодо продажу товару ПрАТ «ДМК «Таврія» за ціною не нижче ніж узгоджена сторонами.

З метою узгодження асортименту, кількості, якості та мінімальної ціни товару для подальшої реалізації сторони підписали специфікації до договору комісії №1-9 від 19.08.2019 р., 20.08.2019 р., 21.08.2019 р., 22.08.2019 р., 23.08.2019 р., 27.08.2019 р., 28.08.2019 р., 17.10.2019 р., 18.10.2019 р. згідно яких було реалізовано товар пшениця м`яка ненасіннева, врожаю 2019 р., українського походження у загальній кількості 14811,90 тон., та в подальшому ТОВ «Мак Сейл» експортувало товар ПрАТ «ДМК «Таврія», що підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, з встановлених обставин справи та наданих документів колегія суддів дійшла висновку, що між ПрАТ «ДМК «ТАВРІЯ» та його контрагентами дійсно склалися реальні господарсько-правові відносини, результатом яких став реальний рух активів, зміна майнового стану сторін, до того ж товар використано у господарській діяльності, що підтверджується належно складеними первинними бухгалтерськими документами, та отримано позитивний фінансовий результат від даних операцій.

При цьому, колегія суддів встановила, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ «ДІМ МАРОЧНИХ КОНЬЯКІВ «ТАВРІЯ» з питань дотримання своєчасності, достовірності і повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «КОЛОСТРЕЙД» за жовтень-грудень 2019 року та ТОВ «ЗЕРНОПРОМІНЬ» за серпень 2019 року.

Разом з тим, під час розгляду справи встановлено, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ «ЗЕРНОПРОМІНЬ» також і у вересні 2019 року та позивачем додатково було надано представникам контролюючого органу завірені копії документів по взаємовідносинам з ТОВ «ЗЕРНОПРОМІНЬ» за вересень 2019 року, як підтвердження дотримання своєчасності, достовірності повноти нарахування та сплати податку на додану вартість з боку позивача, однак, позапланова перевірка не охоплює всього періоду взаємовідносин платника податків з контрагентами, відповідачем не було досліджено законність та обгрунтованість формування повного обсягу податкового кредиту з ПДВ за вересень 2019 року, що відображений у поданій позивачем податковій декларації, а тому такі дії відповідача спричинили спотворення висновків, що зазначені в акті документальної позапланової виїзної перевірки, внаслідок чого, контролюючий орган прийняв незаконне податкове повідомлення рішення.

Колегією суддів, за результатами дослідження первинних документів, що були надані позивачем до позовної заяви, встановлено наявність всіх обов`язкових реквізитів, а саме найменування сторін, назва товару, вага, ціна, сума, підписи сторін, печатки, місце передачі товару тощо, які передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88.

За результатами дослідження первинних та інших документів, які були надані позивачем, колегія суддів дійшла висновку, що між позивачем та його контрагентами дійсно склалися реальні господарсько-правові відносини, результатом яких став реальний рух активів, зміна майнового стану сторін, до того ж товар використано у господарській діяльності, що підтверджується належно складеними митними деклараціями відносно вивезення товарів за межі митного кордону України (експорту), та отримано позитивний фінансовий результат від даної операції.

В свою чергу апелянтом не було доведено правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Всі доводи апелянта в апеляційній скарзі ґрунтуються на фактах недобросовісності здійснення господарської діяльності контрагентами позивача по ланцюгу постачання, та наголошується на нереальності господарських операцій.

При цьому, колегія суддів зазначає, що в Акті не наведено факти, які б безспірно підтверджували недобросовісність саме позивача, як платника податків, та/або свідчили про його обізнаність щодо протиправного характеру діяльності своїх контрагентів (контрагентів контрагентів).

Слід зазначити, що у сфері податкових правовідносин діє презумпція добросовісності платника, яка полягає у тому, що правовим захистом користуються платники, які у повному обсязі виконують свої обов`язки з правильного нарахування, утримання, повного і своєчасного перерахування до бюджету податків і зборів, а також з дотримання необхідних умов реалізації права на податкову вигоду. Особи, які недобросовісно виконують свої податкові обов`язки, не можуть мати тотожний обсяг прав, яким наділені добросовісні платники.

Про недобросовісність платника може свідчити ситуація, при якій за допомогою інструментів, що використовуються у цивільно-правових відносинах, створюються схеми незаконного ухилення від сплати податків, що може призвести до порушення публічних інтересів у сфері оподаткування та до порушення прав і свобод інших платників.

А тому, оцінка добросовісності платника передбачає аналіз здійснених ним господарських операцій, які повинні не лише формально відповідати законодавству, але й не суперечити загальній забороні зловживання правами платника. Слід зазначити, що податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, якщо для цілей оподаткування обліковані операції не у відповідності з їх економічним змістом або операції, не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

Крім того, колегія суддів не приймає доводи апелянта про відсутність у контрагентів достатньої кількості трудових ресурсів, оскільки відсутність достатньої кількості трудових ресурсів у контрагента, так само як і сертифікатів якості на поставлений товар, а тим паче взаємовідносини контрагента з іншими суб`єктами господарювання, не свідчить про нереальність господарської операції за умови підтвердження її належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

При цьому, одне лише порушення постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування валових витрат чи податкового кредиту, якщо в судовому прогресі не встановлено факту обізнаності чи-то сприяння покупцем постачальнику в ухиленні від оподаткування (факту участі у незаконній податковій мінімізації).

За відсутності встановлення такого факту платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит та/або на валові витрати за неправомірну діяльність його контрагентів.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12.06.2018 р. у справі № 802/1155/17-а та від 11.06.2018р. у справі № 826/4565/14.

Колегія суддів зазначає, що платник податків (покупець товару) не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням виконавцем послуг вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів, а надто тих, з якими у нашого підприємства відсутні взаємовідносини. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Натомість, податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

Однак, згідно матеріалів справи, зустрічна перевірка контрагентів позивача податковим органом не проводилась, податкові правопорушення щодо нарахування ПДВ та акцизного податку не встановлені, тому висновки акту перевірки є недоведеними.

Аналогічна правова позиція щодо обов`язковості проведення зустрічних перевірок контрагентів викладена у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2019 року у справі №П/811/217/17 (адміністративне провадження №К/9901/38084/18).

Також, відповідачем в апеляційній скарзі наголошується на тому, що позивачем не були надані ТТН під час проведення перевірки, однак колегія суддів зазначає, що наявність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є визначальними при оподаткуванні операцій за договором поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення.

Крім того, товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього має підтверджуватись видатковою накладною.

При цьому, товарно-транспортні накладні не завжди складаються при наявності операцій з перевезення та відсутність товарно-транспортних накладних пояснюється фактом перевезенням товарів власними силами.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 05.06.2018 р. у справі № 2а-10089/11/1370 та від 12.06.2018 р. у справі № 826/11879/13-а.

Також, колегія суддів не приймає доводи апелянта про те, що доказом нереальності господарських операцій є той факт, що контрагенти позивача є фігурантами кримінального провадження, оскільки перебування контрагентів у ланцюгу постачання в ряді кримінальних проваджень не може свідчити про фіктивність господарських операцій та неприйнятність первинних документів у податковому обліку позивача.

В свою чергу колегія суддів зазначає, що лише вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Крім того, матеріали документальної позапланової перевірки, проведеної на підставі постанови слідчого, можуть бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення також лише після винесення судом обвинувального вироку, що набрав законної сили, або винесення рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12.06.2018р. у справі № 2а-4511/12/1470 та від 12.06.2018 р. у справі № 2а- 1484/12/1370.

При цьому, будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах надання послуг/постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Апелянтом не наведено факти, які б безспірно підтверджували недобросовісність саме ПрАТ «ДМК «Таврія», як платника податків та/або свідчили про його обізнаність щодо протиправного характеру діяльності своїх контрагентів, якщо така мала місце.

При цьому, слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від господарських та виробничих можливостей контрагента. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

При цьому, з огляду на сталу судову практику викладену вище, колегія суддів зазначає, що обставини, зазначені відносно контрагентів позивача, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи апелянта.

Колегія суддів зазначає, що ПрАТ «ДМК «Таврія» не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

Крім того, підприємством надавались заперечення на акт перевірки, та скарга на податкове повідомлення-рішення від 05.07.2021 №132/34-00-07-01 (т.2 арк.спр.152-162;166-176), в яких позивач наполягав на проведенні повторної перевірки для встановлення нових обставин та досліджені документів, які не були досліджені під час проведення документальної позапланової перевірки, результати якої оформлені актом від 31.05.2021р., однак податковим органом у відповіді на заперечення не надано, а ні аргументів щодо відсутності доцільності проведення повторної перевірки, а ні будь-яких обґрунтувань не дослідження всього періоду взаємовідносин позивача з ТОВ «Зернопромінь» та не досліджено законність та обґрунтованість формування податкового кредиту з ПДВ за вересень 2019 року, що відображений у поданій позивачем податковій декларації за відповідний період.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем під час перевірки не було досліджено всі обставини, що мають значення для встановлення дотримання своєчасності, достовірності повноти нарахування та сплати податку на додану вартість з боку позивача, крім того під час розгляду справи у суді не надано доказів, які б переконливо могли підтвердити висновки про нереальність здійснених господарських операцій або безоплатне отримання позивачем товару, при цьому позивачем були надані документи та пояснення по кожному твердженню, що спростовують аргументи апелянта викладені в апеляційній скарзі та надані суду під час розгляду справи в суді.

Отже, з урахуванням наданих позивачем документів та пояснень, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при розгляді справи дійшов вірного та обґрунтованого висновку, з огляду на презумпцію правомірності рішення платника податків, про наявність правових підстав для задоволення позову.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року залишити без змін.

Відповідно до ст. 329 КАС України постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 04.07.2022 року

Головуюча суддя: Л.Є. Зуєва

Суддя: М.П. Коваль

Суддя: О.О. Кравець