Постанова

від 03.07.2022 по справі 420/24519/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/24519/21Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Димерлія О.О.

суддів Крусяна А.В. , Танасогло Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.01.2022 року у справі № 420/24519/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 18.02.2021 року №Ф-23210-51 У

У С Т А Н О В И В:

06 грудня 2021 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просив:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС в Одеській області про сплату боргу (недоїмки) від 18.02.2021 року №Ф-23210-51 У.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16 липня 2021 року Головним управлінням Державної податкової служби в Одеській області стосовно позивача було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 18.02.2021 № Ф-23210-51У на суму 37 788,74 грн.

У свою чергу, позивач вказує, що ОСОБА_1 з 2006 року зареєстрований як фізична особа-підприємець, дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 04.08.2006 року № 25560000000046437. Однак з 2010 року позивач діяльність як фізична особа-підприємець не здійснював, доходи від провадження господарської діяльності не отримував.

07 жовтня 2021 року позивачем було подано заяву про припинення діяльності як фізичної особи-підприємця за власним рішенням. При цьому, з 2002 року ОСОБА_1 є найманим працівником та працює за трудовим договором (основне місце діяльності) в Одеській державній академії будівництва та архітектури. Станом на теперішній час позивач обіймає посаду Доцент кафедри технології будівельного виробництва. Разом з цим, роботодавцем сплачувався єдиний внесок, а тому боргу зі сплати єдиного внеску у позивача не існує.

За таких обставин, позивач уважає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) є незаконною та була винесена з порушенням норм чинного законодавства України.

За наслідками розгляду зазначеної справи Одеським окружним адміністративним судом 21 січня 2022 року прийнято рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю.

Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС в Одеській області про сплату боргу (недоїмки) від 18.02.2021 року №Ф-23210-51 У.

Вирішуючи спір та приймаючи означене рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) є протиправною, так як страхові внески за позивача сплачені його роботодавцем.

При цьому судом попередньої інстанції зазначено, що одночасна сплата єдиного внеску позивачем як самозайнятої особи, яка має право на здійснення підприємницької діяльності та роботодавцем, у якого останній працював у спірний період, як найманий працівник, призвело б до подвійної сплати єдиного соціального внеску.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Головним управлінням ДПС в Одеській області подано апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, не повне з`ясування обставин, які мають значення для справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти по справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Скаржник у своїй апеляційній скарзі звертає увагу апеляційного суду, що висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог є помилковим, так як ОСОБА_1 , який має статус фізичної особи-підприємця, зобов`язаний щомісячно сплачувати єдиний внесок у мінімальному розмірі, незалежно від того, чи здійснює позивач підприємницьку діяльність. Контролюючий орган уважає, що у зв`язку з несплатою позивачем виниклої заборгованості з єдиного внеску, податковим органом правомірно прийнято спірну вимогу про сплату боргу.

Позивач ОСОБА_1 не скористався своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу у відповідності до вимог ст.304 КАС України.

В силу приписів пункту 1,3 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом норм процесуального права при установленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга податкового органу не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Зокрема, як установлено судом першої інстанції та з`ясовано апеляційним судом, згідно із даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 04.08.2006 року № 25560000000046437.

18 лютого 2021 року відповідачем сформовано Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-23210-51 У. Зокрема, позивача повідомлено, що станом на 16.07.2021 року заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 37 788,74 грн. У відповідності до положень ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, ГУ ДПС в Одеській області вимагає від позивача сплатити (недоїмку, штрафи, пеню) в сумі, усього 37 788,74 грн.(а.с.12)

Не погоджуючись з означеною вимогою про сплату боргу (недоїмки), позивач оскаржив її у судовому порядку.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність, обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Слід відмітити, що у відповідності до підпункту 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно із укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Згідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Разом з цим слід зазначити, що згідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску загальнообов`язкове державне соціальне страхування» ЄСВ - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктами 3 і 10 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску загальнообов`язкове державне соціальне страхування» надано визначення поняттям:

застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;

страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Як установлено абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску загальнообов`язкове державне соціальне страхування», платниками єдиного внеску є роботодавці, а саме підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

01 січня 2017 року набрав чинності Закон України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №1774-VIII), яким було внесено зміни, серед іншого, до пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VІ щодо нарахування єдиного внеску його платниками.

Так, відповідно до абзаців першого та другого пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VІ (у редакції Закону № 1774-VIII зі змінами, внесеними Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій») єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. Крім того сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Таким чином, у зв`язку із внесеними до Закону №2464-VІ змінами щодо нарахування єдиного внеску його платниками у фізичних осіб - підприємців з 01 січня 2017 року виникає обов`язок щодо нарахування та сплати єдиного внеску незалежно від того, чи отримували вони дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу.

З урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

У той же час, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не врегульовано.

Між тим, особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником.

В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19) та в подальшому підтримана у постановах від 04 грудня 2019 року (справа №440/2149/19) та від 23 січня 2020 року (справа №480/4656/18).

Колегією суддів установлено, що відповідно до наданого контролюючим органом розрахунку заборгованості позивача зі сплати єдиного внеску за 2017 року - 2020 року сума боргу складає 37 788,74 грн. В даному випадку, за позивачем рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, починаючи з 2017 року.

Як з`ясовано судом апеляційної інстанції та підтверджено матеріалами справи, в період з 2017 року по 2020 року включно, позивач не здійснював підприємницьку діяльність та не отримував доходів від такої діяльності.

Починаючи з 2002 року по теперішній час позивач працює в Одеській державній академії будівництва та архітектури. Станом дату звернення до суду позивач обіймає посаду Доцент кафедри технології будівельного виробництва.

На підтвердження сплати роботодавцем єдиного внеску до суду надано Довідки «Індивідуальні відомості про застраховану особу» форми ОК-5 та форми ОК-7, які сформовані засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України.(а.с.13-23)

Згідно до Індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 слідує, що у спірний період за позивача єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах, визначених законодавством, сплачували страхувальники, а саме:

у період з січня по грудень 2017 року, з січня по грудень 2018 року, з січня по грудень 2019 року, а також з січня по грудень 2020 року - Одеська державна академія будівництва та архітектури (код 02071033).

Судова колегія відмічає, в розумінні приписів Закону № 2464-VI ОСОБА_1 є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесено оскаржувану вимогу, нараховував та сплачував роботодавець, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як фізичною особою-підприємцем, яка має право провадити господарську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06).

За таких обставин, судова колегія уважає правильним висновок суду попередньої інстанції про те, що оскаржену вимогу відповідача не можна вважати правомірною, а тому остання підлягає скасуванню.

Апеляційна скарга Головного управління ДПС в Одеській області не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведений висновок суду. У ній також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки суду першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення такого аргументу.

У свою чергу інші доводи апеляційної скарги податкового органу ґрунтуються на неправильному розумінні норм матеріального права та зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують.

З огляду на викладене вище, колегія суддів уважає, що суд попередньої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права.

У відповідності до ст. 315, 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно установив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Оскільки, суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, тому апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.01.2022 року у справі № 420/24519/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 18.02.2021 року №Ф-23210-51 У без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.

Суддя-доповідач Димерлій О.О.Судді Крусян А.В. Танасогло Т.М.