Постанова

від 21.06.2022 по справі 175/1780/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1781/22 Справа № 175/1780/20 Суддя у 1-й інстанції - Новік Л. М. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2022 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого Лаченкової О.В.

суддів Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.

при секретарі Кравченко Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2021 року

по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рулонні Газони України", третя особа без самостійних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю НДІ "Укрметалургінформ" про визнання договору оренди припиненим, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, відшкодування збитків та упущеної вигоди, -

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2020 року до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області надійшов позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рулонні Газони України", третя особа без самостійних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю НДІ "Укрметалургінформ" про визнання договору оренди припиненим, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, відшкодування збитків та упущеної вигоди.

В обгрунтування позову ОСОБА_1 зазначала, що між нею та ТОВ «Рулонні Газони України» укладений договір оренди земельної ділянки від 10.02.2014 року та зареєстрований в реєстрі за №339, за умовами якого ТОВ «Рулонні Газони України» передана у строкове платне володіння та користування земельна ділянка площею 3,7973 га, кадастровий номер 12211411000:01:090:0010, що розташована за адресою Дніпропетровська область, Дніпровський район, м.Підгородне (цільове призначення - 01.02 для ведення фермерського господарства). Термін дії даного Договору закінчився 31 серпня 2019 року, що є підставою для його припинення. На адресу ТОВ «Рулонні Газони України» були направлені листи з вимогами про звільнення зазначеної земельної ділянки у зв`язку закінченням строку дії договору та про відсутність наміру його поновлювати. Листами від 23.09.2019 вих.№06-23-09 та від 15.10.2019 вих. №06-15-10 відповідач підтвердив свою позицію щодо зловживання правом на продовження строку дії договору до повного завершення польових робіт, що передбачено п. 6.5. Договору оренди земельної ділянки від 10.02.2014р. У зв`язку з закінченням строку дії договору оренди земельної ділянки (31 серпня 2019), позивач уклала новий договір оренди земельної ділянки з новим контрагентом, а саме з ТОВ «НДІ «Укрметалургінформ». У зв`язку з тим, що відповідач, всупереч закінченню строку оренди земельної ділянки (31 серпня 2019р.) не звільнив орендовану земельну ділянку, позивач не змогла в обумовлений строк передати земельну ділянку за Актом приймання-передачі новому орендарю «ТОВ НДІ «Укрметалургінформ», що в подальшому спричинило отримання позивачем збитків, а саме - їй було нараховано штраф, і який вона сплатила відповідно до п.4.2 Договору оренди земельної ділянки у розмірі 38379,30 грн. Крім того, у зв`язку з невиконання ТОВ «Рулонні Газони України» обов`язку щодо сплати земельного податку, який передбачений законодавством України, позивачем був сплачений земельний податок у розмірі 1 192, 73 грн. за період з січня 2019р по грудень 2019р. та земельний податок у розмірі 5 827,32 гривень. Відповідно до умов договору оренди земельної ділянки, укладеного між позивачем та ТОВ НДІ «Укрметалургінформ» узгоджений розмір орендної плати становить 230 275, 80 грн на рік (19 189, 65 грн. за місяць відповідно), відповідно сума неотриманої орендної плати позивачем складає - 172 706, 85 (9*19 189, 65 грн.) (орендна плата за період з 01 вересня 2019р. по 01 червня 2020 р.). Просила суд визнати договір оренди земельної ділянки від 10.02.2014 р., зареєстрований в реєстрі за №339, припиненим у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено; усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом повернення ТОВ «Рулонні Газони України» земельної ділянки (кадастровий номер 12211411000:01:090:0010) власникові ОСОБА_1 . Стягнути з ТОВ «Рулонні Газони України» на користь ОСОБА_1 збитки у розмірі 38 379,30 грн., упущену вигоду у розмірі 172 706, 85 грн., земельний податок у розмірі 1 192, 73 грн., земельний податок у розмірі 5 827,32 грн., судові витрати в тому числі пов`язані з розглядом справи на професійну правничу допомогу фактично понесених витрат.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рулонні Газони України», третя особа без самостійних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю НДІ «Укрметалургінформ» про визнання договору оренди припиненим, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, відшкодування збитків та упущеної вигоди відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2021 року просить рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2021 року скасувати і прийняте нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У відзиві ТОВ «Рулонні Газони України» на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2021 року просить залишити рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2021 року без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.

Відзиви на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2021 року від інших учасників справи до апеляційного суду не надходили.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3,7973 га з кадастровим номером 1221411000:01:090:0010 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку ЯЖ№790689 від 13.05.2009, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №289587312214.

10.02.2014 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рулонні Газони України» в особі директора Чупініна Андрія Олександровича укладений договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано у реєстрі за №339. За умовами Договору ТОВ «Рулонні Газони України» передана у строкове платне володіння та користування земельна ділянка площею З,7973 га, кадастровий номер 12211411000:01:090:0010 (надалі земельна ділянка), що розташована за адресою Дніпропетровська область, Дніпровський район, м.Підгородне (цільове призначення земельної ділянки згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548 - 01.02 для ведення фермерського господарства).

Термін дії даного Договору закінчився 31 серпня 2019 року (п.1.2. Договору).

Згідно ч.1 ст.407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і фізичною особою, юридичною особою.

Частиною 1 ст.408 ЦК України передбачено, що строк договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб встановлюється договором і не може перевищувати 50 років.

Відповідно до п.2 ч.1 статей 412 ЦК України право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб припиняється у разі спливу строку, на який було надано право користування.

Згідно ст.31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

В судовому засіданні представники відповідача не заперечували факту припинення договору оренди земельної ділянки, яка належить позивачці у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено, отже спір між сторонами стосовно цієї позовної вимоги відсутній.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що визнання договору припиненим додатково у судовому порядку не потребує, оскільки він є припиненим в силу Закону, тому, позовна вимога в частині визнання припиненим договору оренди землі від 10.02.2014 задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частинами першою-другою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною першою статті 792 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відповідно до частини першої статті 78 Земельного Кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частиною першою статті 153 ЗК України встановлено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутні підстави додатково рішенням суду повертати земельну ділянку власнику, оскільки в судовому засіданні встановлено, що позивач повернула собі земельну ділянку, вільно нею користується, що не заперечувалось сторонами.

Позивач на підтвердження своїх позовних вимог про стягнення з відповідача збитків та упущеної вигоди зазначила, що вона 01 вересня 2019 року уклала договір оренди спірної земельної ділянки з ТОВ НДІ «Укрметалургінформ». Відповідно до п.4.1 Договору оренди земельної ділянки: «Передача земельної ділянки Орендарю здійснюється у 15 (п`ятнадцяти) - денний строк після підписання цього договору за Актом приймання-передачі». Згідно п.4.2. Договору, у разі порушення строку передачі земельної ділянки у строки та порядок, передбачені п.4.1. цього Договору, Орендодавець зобов`язаний сплатити Орендарю грошову суму (штраф), у розмірі, що дорівнює двом місяцям орендної плати та компенсувати всі негативні наслідки несвоєчасної передачі або затримки передачі земельної ділянки». У зв`язку з тим, що відповідач, всупереч закінченню строку оренди земельної ділянки (31 серпня 2019р.) не звільнив орендовану земельну ділянку, позивач не зміг в обумовлений строк передати земельну ділянку за Актом приймання-передачі новому орендарю - «ТОВ НДІ «Укрметалургінформ», що в подальшому спричинило отримання позивачем збитків, а саме - йому було нараховано штраф, і який ним було сплачено відповідно до п.4.2 Договору оренди земельної ділянки у розмірі 38379,30 грн., обов`язку щодо сплати земельного податку, який передбачений законодавством України, позивачем був сплачений земельний податок у розмірі 1 192, 73 грн. за період з січня 2019р по грудень 2019р. та земельний податок у розмірі 5 827,32 грн.

Так, згідно з пунктом 5.2.3 Договору орендар зобов`язаний:

- здійснити державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки;

- приступити до використання орендованої земельної ділянки після підписання акту прийому-передачі земельної ділянки;

У пункті 11.1 договору сторони погодили, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Цей договір укладений у трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один із яких знаходиться в орендодавця, другий - в орендаря, третій - в органі, який провів його державну реєстрацію.

У частині першій статті 627 ЦК України деталізовано принцип свободи договору. Зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тобто сторони наділені значними можливостями впливати на момент настання або закінчення строків, оскільки можуть змінювати строк, наближати або віддаляти його настання.

У статті 792 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються спеціальним законом.

Частина друга статті 124 ЗК України передбачає, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

У частині другій статті 125 ЗК України вказано, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Вимога про те, що право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону, передбачена у частині другій статті 126 ЗК України.

Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про оренду землі» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

У статті 13 Закону України «Про оренду землі» надано визначення договору оренди землі. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально (стаття 14 цього Закону).

Згідно зі статтею 18 названого Закону договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Статтею 20 Закону передбачено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Момент укладення договору визначено у статтях 638, 640 ЦК України. Вказано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Отже, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, дотрималися письмової форми договору та підписали його, він вважається укладеним.

Права й обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення учасників при укладенні договору оренди земельної ділянки, набуваються лише після його державної реєстрації, як передбачено статтями 18, 20 Закону .

Верховний Суд України вказував, що поняття "момент укладення договору" та "момент набрання чинності договором оренди земельної ділянки" різняться змістовим наповненням, а також можуть відрізнятися у часі, про що зазначено і у мотивувальних частинах постанов від 19 лютого 2014 року у справі N 0426/14068/2012 (провадження N 6-162цс13) та від 13 червня 2016 року у справі N 570/3056/15-ц (провадження N 6-643цс16).

Як вбачається з матеріалів справи, договір оренди земельної ділянки від 01.09.2019 року укладений між ОСОБА_1 та ТОВ НДІ «Укрметалургінформ» не зареєстровано у встановленому законом порядку, а для визначення початку перебігу та закінчення строку дії цього договору має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна, з якими закон пов`язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків. Отже реалізувати свої суб`єктивні права та обов`язки сторони вказаного договору оренди земельної ділянки можуть лише після державної реєстрації такого договору.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про відшкодування збитків та упущеної вигоди, передбачених вказаним договором (п.п. 4.1, 4.2) не підлягають задоволенню, оскільки договір оренди земельної ділянки від 01.09.2019 року укладений між ОСОБА_1 та ТОВ НДІ «Укрметалургінформ» не зареєстровано у встановленому законом порядку, а тому не може породжувати ні прав, ні обов`язків сторін.

Щодо позовних вимог про стягнення щорічного земельного податку, сплаченого позивачем за 2019-2020 роки, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що дана вимога також задоволенню не підлягає, оскільки є безпідставною, такою що не ґрунтується на вимогах зобов`язання, договору оренди від 10.02.2014 року.

Доводи апеляційної скарги, що у відповідача були відсутні законні підстави використовувати земельну ділянку після спливу строку оренди, а тому вимоги про визнання припиненим договору оренди від 10.02.3014 року та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою підлягають задоволенню, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки на момент винесення судового рішення судом першої інстанції було встановлено, що спірна земельна ділянка знаходилась у фактичному володінні позивача, що не заперечувалось її представником під час розгляду справи, а тому суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні цих позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги, що між позивачем та ТОВ НДІ Укрметалургінформ відсутній спір щодо недійсності укладеного між ними договору оренди земельної ділянки б/н від 01.09.2019 року, а тому збитки за порушення його умов виконання підлягають стягненню з відповідача, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня будь-яка інформація про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 01.09.2019 року укладеного між позивачем та третьою особою, а тому третя особа не набула права користування земельною ділянкою та між зазначеними сторонами не виникло ніяких прав та обов`язків за вказаним договором, а тому стягнення збитків та упущеної вигоди за цим договором з відповідача є безпідставними.

Доводи апеляційної скарги, що сплата земельного податку позивачем замість відповідача є прямими збитками для позивача, а тому підлягають стягненню з відповідача, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки такий обов`язок умовами договору оренди від 10.02.2014 року не передбачений.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, якими з`ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені, їм дана належна оцінка, а доводи скаржника зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів, що не дає суду апеляційної інстанції підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 259,367,374,375 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровськогорайонного судуДніпропетровської областівід 05жовтня 2021року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя О.В.Лаченкова

Судді В.С.Городнича

М.Ю.Петешенкова