Постанова

від 29.06.2022 по справі 378/1300/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 378/1300/19 головуючий у суді І інстанції Скороход Т.Н.

провадження № 22-ц/824/6588/2022 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

30 червня 2022 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Фінагеєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

за участю секретаря Мороз Н.В.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ставищенського районного суду Київської області від 23 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ВФ УКРАЇНА», Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТАУЕР» про усунення перешкод у користуванні майном та відшкодування збитків, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом та з урахуванням уточнення позовних вимог просила зобов`язати ПАТ «ВФ Україна» усунути перешкоди у здійсненні права на земельну ділянку, кадастровий номер 3224286000:04:002:0007, площею 0,06 га, розташовану на території Сніжківської сільської ради шляхом демонтажу належного йому рухомого телекомунікаційного майна металевого контейнеру з обладнанням мобільного радіотелефонного та радіорелейного зв`язку та розміщених антенно-фідерних пристроїв РРЗ та мобільного зв`язку; зобов`язати ТОВ «УКРТАУЕР» усунути перешкоди у здійсненні права на земельну ділянку, кадастровий номер 3224286000:04:002:0007, площею 0,06 га, розташовану на території Сніжківської сільської ради, шляхом демонтажу належного йому рухомого телекомунікаційного майна - вежі; стягнути з відповідачів солідарно збитки, заподіяні позивачу внаслідок незаконного використання вищевказаної земельної ділянки, у розмірі упущеної вигоди за час незаконного користування у розмірі 300 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02 грудня 2017 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Теуту Є.П. за номером 932, позивач набула у власність земельну ділянку, кадастровий номер 3224286000:04:002:0007, площею 0,06 га, яка розташована на території Сніжківської сільської ради, право власності на яку зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2 грудня 2017 року за номером 38485245. У період з 02 грудня 2017 року по теперішній час управління даною земельною ділянкою здійснює ФОП ОСОБА_2 на підставі договору управління майном від 02 грудня 2017 року. Під час огляду земельної ділянки у січні 2019 року останньою було виявлено, що на вказаній земельній ділянці знаходиться рухоме майно, а саме, обладнання мобільного радіотелефонного та радіорелейного зв`язку, антенно-фідерні пристрої радіотелефонного, радіорелейного зв`язку та мобільного зв`язку, яке ідентифікувалося із ПрАТ «ВФ Україна» та металева вежа радіотелефонного та радіорелейного зв`язку. 24 січня 2019 року ПрАТ «ВФ Україна» повідомило, що обладнання ПрАТ «ВФ Україна» розташоване на об`єкті відповідно до Рамкового Договору оренди виділених місць UT-VF-2018 від 01 травня 2018 року, укладеного між ПрАТ «ВФ Україна» та ТОВ «УКРТАУЕР». Баштова споруда розміщена на земельній ділянці відповідно до договору оренди землі б/н від 29 жовтня 2008 року, укладеного між ТОВ «Астеліт» (нова назва ТОВ «Лайфселл») та Ставищенською РДА. За таких умов, рухоме телекомунікаційне майно вежі та металевого контейнеру з обладнанням мобільного радіотелефонного та радіорелейного зв`язку та розміщених антенно-фідерних пристроїв РРЗ та мобільного зв`язку, що належить ПрАТ «ВФ Україна» та ТОВ «УКРТАУЕР», знаходиться на спірній земельній ділянці без належних правових підстав та перешкоджає праву позивача користуватися своїм майном - земельною ділянкою та здійснювати інші права власника. Протиправними діями відповідачів позивачу заподіяно збитки у вигляді доходів, які вона могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Рішенням Ставищенського районного суду Київської області від 23 грудня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивачзазначає, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновку, що не відповідає встановленим обставинам справи, фактично визнавши неналежними відповідачами ПрАТ «ВФ Україна» та ТОВ «УКРТАУЕР»» - власників телекомунікаційного майна, в тому числі вежі, що без будь-яких правових підстав знаходиться в межах земельної ділянки, належної позивачу на праві власності. Також, внаслідок неповного з`ясування обставин справи щодо обізнаності позивача із фактом порушення його прав саме відповідачами, суд дійшов до хибного висновку про недоведеність порушення його права саме з 01 травня 2018 року. Крім того, внаслідок неправильного застосування норми матеріального права, а саме: неправильного тлумачення норми ст. 391 ЦК України, суд першої інстанції дійшов хибного висновку про необхідність додаткового обґрунтування факту перешкоджання реалізації правомочності володіння майном, розуміючи певні активні дії власника, натомість знаходження майна відповідачів на земельній ділянці позивача без належних правових підстав, вже є обґрунтованим порушення правомочності володіння земельною ділянкою. Також, не встановивши наявність правових підстав знаходження майна відповідачів в межах земельної ділянки позивача протягом відповідного строку, суд мав застосувати положення ч. 1 ст. 1212 ЦК України, які підлягали застосуванню, але не застосовані судом, та стягнути з відповідачів кошти, які вони, як власники майна, зберегли внаслідок його перебування в межах земельної ділянки позивача протягом 30 місяців - з 01 травня 2018 року по 05 грудня 2020 року. Встановлені судом першої інстанції обставини справи та докази, наявні в матеріалах справи, не призводять до висновку про те, що право власності позивача на земельну ділянку з кадастровим номером 3224286000:04:002:0007 не порушується відповідачами, якого помилково дійшов суд в оскаржуваному рішенні.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «УКРТАУЕР» зазначає, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що з метою вирішення спору та захисту прав власника земельної ділянки позивач мала звертатися саме до орендаря спірної земельної ділянки - ТОВ «Лайфселл». Відповідач зазначає, що за умови відсутності заперечень з боку позивача щодо користування земельною ділянкою ТОВ «Лайфселл» для розміщення та обслуговування ретранслятора мобільного зв`язку, позовні вимоги про стягнення упущеної вигоди до відповідачів не могли бути задоволені судом першої інстанції, як необґрунтовані. Крім того, відповідач зазначає, що за наявності невирішеного спору між користувачами спірної ділянки, суд не в змозі розглянути позовні вимоги стосовно усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та відшкодування збитків у розмірі упущеної вигоди внаслідок користування земельною ділянкою. Також, у відзиві відповідач посилається на висновки, викладені у постанові Верховного Суду України, викладені в постанові від 02 жовтня 2013 року у справі №6-88цс13.

У відзиві на апеляційну скаргу ПрАТ «ВФ Україна» зазначає, що апеляційна скарга є безпідставною, необґрунтованою, такою, що являє собою викривлення фактичних обставин справи та не підлягає задоволенню. Відповідач вказує на те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були достеменно обізнані і не заперечували щодо знаходження баштової споруди та землекористувача під час оформлення та реєстрації свого права власності поверх зазначених об`єктів, що підтверджується проектом землеволодіння та договором купівлі-продажу.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що відповідно до розпорядження від 24 березня 2005 року № 113 Ставищенська РДА передала земельну ділянку загальною площею, 0,01 га в довгострокову оренду терміном на 5 років ТОВ «Астеліт» під розміщення ретранслятора мобільного зв`язку на території Сніжківської сільської ради (т. 1 а.с. 85-86).

Відповідно до декларацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність об`єкта до експлуатації в с. Сніжки на земельній ділянці, відповідно до договору оренди від 29 жовтня 2008 року побудована металева башта Н=50 м. (т.1 а.с. 71-73, 74-79).

1 лютого 2016 року ТОВ «Астеліт» змінило назву на ТОВ «Лайфселл» (т. 2, а.с. 40-43).

Відповідно до витягу з договору купівлі-продажу № ATM15USU1049 від 16 березня 2016 року та витягу з додатку до нього (т. 1 а.с. 67, 68) доданого представником відповідача ТОВ «УКРТАУЕР» до відзиву, ТОВ «Лайфселл» продало, а ТОВ «УКРТАУЕР» придбало (купило) вищевказану вишку з ЛЕП - КІ9010, розташовану в с. Сніжки, споруду електрозв`язку - вежу разом з лініями електропередач до неї.

1 серпня 2016 року між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Лайфселл» укладено договір про встановлення сервітуту № КІ9009 (т. 1, а.с.28).

Відповідно до копії листа від 26 травня 2017 року Ставищенська РДА вищевказаний договір оренди вважала поновленим і запропонувала ТОВ «Лайфселл» у місячний термін звернутися до РДА для підписання додаткових угод до договорів оренди (т. 3, а.с. 4).

1 травня 2018 року між ТОВ «УКРТАУЕР» та ПАТ «ВФ Україна» укладено договір оренди виділених місць № UT-VF-2018 (т. 1 а.с. 97-109), відповідно до якого ТОВ «УКРТАУЕР» надало ПАТ «ВФ Україна» в строкове платне користування антеномісця на вежах (баштових спорудах), які належать орендодавцю відповідно до переліку наведеного в додатку до вказаного договору, в тому числі в с. Сніжки (№ п/р 80 додатку № 1).

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02 грудня 2017 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, кадастровий номер 3224286000:04:002:0007, площею 0,06 га, яка розташована на території Сніжківської сільської ради (т. 1, а.с. 10-11).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не було доведено порушення її права знаходженням майна, яке на праві власності належить відповідачам, на земельній ділянці, яка знаходиться у користуванні ТОВ «Лайфселл» на підставі договору оренди.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно із частиною третьою статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Частиною першою статті 155 ЗК України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Негаторним є позов власника про усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння (ст. 391 ЦК України). Негаторний позов пред`являється власником за умови, що він має майно у своєму володінні, однак протиправна поведінка інших осіб перешкоджає йому здійснювати права користування та розпорядження ним. Для подання такого позову достатньо, щоб такі дії хоча б і не позбавляли власника володіння майном, але об`єктивно порушували його права і були протиправними.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Звертаючись з апеляційною скаргою, позивач вказує на те, що вона звернулася до суду з позовом щодо порушення відповідачами її права власності саме на земельну ділянку із кадастровим номером 3224286000:04:002:0007, що є відмінною від земельної ділянки, яка надавалася ТОВ «Лайфселл» (колишня назва ТОВ «Астеліт») за договором оренди від 29 жовтня 2008 року, як за площею, так і за розташуванням. Також, позивач вказує на те, що ТОВ «Лайфселл» не має жодних прав на телекомунікаційне майно, в тому числі вежу, що знаходиться на земельній ділянці позивача.

Відповідно до висновку експерта №СЕ-1201-1-1160.20 в результаті зіставлення в одній системі координат меж земельної ділянки площею 0,01 га, яка є об`єктом оренди договору оренди земельної ділянки від 29 жовтня 2008 р., укладеного між ТОВ «Лайфселл» (колишня назва ТОВ «Астеліт») та Ставищенською РДА Київської області, та земельної ділянки ОСОБА_1 (кадастровий номер 3224286000:04:002:0007) на території Сніжківської сільської ради Ставищенського району Київської області відповідно до правовстановлювальних документів на них та документації із землеустрою щодо них (зокрема, за наявними в них координатами поворотних точок), було виявлено їх накладання (перетин), а саме: земельна ділянка площею 0,0100 га, яка була передана в оренду ТОВ «Астеліт» (тепер - ТОВ «Лайфселл») за договором оренди земельної ділянки від 29 жовтня 2008 р., знаходиться повністю (на 100%) в межах земельної ділянки ОСОБА_1 з кадастровим номером 3224286000:04:002:0007.

Рішенням Ставищенського районного суду Київської області від 08 червня 2021 року та постановою Київського апеляційного суду від 27 вересня 2021 року встановлено, що земельна ділянка, яка є предметом спору, ще до купівлі позивачем і на даний час перебуває у користуванні на правах оренди ТОВ «Лайфселл» (до перейменування «Астеліт»). Зазначений договір оренди у встановленому законом порядку не визнано недійсним або таким, термін дії якого закінчився. У відповідності до ст. 33 Закону України «Про оренду землі» Ставищенська РДА вважала поновленим строк вказаного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці будь-яким способом.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На момент придбання спірної земельної ділянки як позивач, так і попередній власник, у якого позивач придбала земельну ділянку, були достеменно обізнані про існування обмежень, а саме, про набуття ними у власність земельної ділянки, на якій у встановленому законом порядку розміщено вишку мобільного зв`язку з ЛЕП - КІ9010, земельна ділянка під якою виділена та сформована у законний спосіб.

Згідно з вимогами ч. 5 ст. 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що набуття особою права власності на земельну ділянку всупереч вимогам ч. 5 ст. 116 ЗК України, а саме, за рахунок іншої земельної ділянки, яка перебуває в оренді, з розміщеними на останній спорудами, не дає підстави вважати, що наявність зазначених споруд порушує права останнього власника, в даному випадку позивача, який добровільно погодився на таке набуття.

Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав до задоволення позову, відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на наявних у справі доказах та доводами апеляційної скарги не спростовуються, що у відповідності до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ставищенського районного суду Київської області від 23 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повне судове рішення складено 01 липня 2022 року.

Головуючий Фінагеєв В.О.

Судді Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.