Рішення

від 29.06.2022 по справі 308/1342/22

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/1342/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2022 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді - Шепетко І.О.,

за участі секретаря судового засідання- Киніва О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Кредитної спілки «Ліра», третя особо, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Відділ державної виконавчої служби у м. Ужгород Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), - про звільнення майна з-під арешту, -

встановив:

Позивач звернулася з позовом до суду, в якому просить скасувати арешт, накладений Ужгородським міським відділом державної виконавчої служби Ужгородського міського управління юстиції постановою від 31.12.2004 року серії АЕ№2109570, при виконанні виконавчого листа, виданого 19.10.2004 року Ужгородським міськрайонним судом, у справі №2-3145, на все належне ОСОБА_2 майно, а саме на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Свої вимоги обґрунтовує наступним. Житловий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_1 належав на праві спільної сумісної власності позивачу та її чоловіку ОСОБА_3 , тобто по Ѕ частини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 і позивач звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Нотаріусом було повідомлено, що 31.12.2004 року державним виконавцем Ужгородського МВ ДВС Ужгородського міського управління юстиції винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження стосовно боржника ОСОБА_4 та накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_2 , а саме на будинок АДРЕСА_1 .

Вказану заборону накладено в інтересах КС «Скарбниця», яка в подальшому переіменована в КС «Ліра», код ЄРДПОУ 25444442.

Зазначає, що державним виконавцем накладено арешт на майно, яке не належить боржнику, а належить позивачу. Наявність арешту порушує права позивача, як власника будинку та не дає змоги вчиняти будь-які юридично значимі дії щодо майна.

Оскільки боржник у виконавчому провадженні ОСОБА_2 не є власником чи співвласником житлового будинку на який накладено арешт в межах виконавчого провадження, вважає, що вимога як власника житлового будинку про скасування арешту є обґрунтованою.

Ухвалою суду від 17 лютого 2022 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 24 травня 2022 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача кредитну спілку «Ліра».

В судове засідання позивач та її представник не з`явилися, надали заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнає в повному обсязі.

В судове засідання представник відповідача КС «Ліра» не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, за юридичною адресою. Відзив не надано.

В судове засідання представник третьої особи не з`явився, надав заяву про розгляд справи без їх участі.

Згідно з ч. 3ст. 211 ЦПК Українисправу розглянуто за відсутності сторін, які надіслали на адресу суду заяви з проханням справу розглянути за їх відсутності. Судовий розгляд справи здійснювався на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК Україниу зв`язку з розглядом судом справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, письмові докази, які наявні у матеріалах справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно дост. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Спори про цивільне право, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей15,16 ЦПК Українирозглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Згідно до ст. ст.81,83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позов про звільнення майна з-під арешту може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Пунктами 1, 2 постанови № 5 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» роз`яснено, що у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Судом встановлено, що будинок на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_3 та ОСОБА_1 по Ѕ частині, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна, Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно. Дата прийняття рішення про реєстрацію 03.03.2010.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 15.09.2004 у цивільній справі 2-3145/04 стягнуто з ОСОБА_2 на користь «Скарбниця» (яка в подальшому перейменована на КС «Ліра») 2997,97 грн. боргу.

Постановою АЕ №109570 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 31.12.2004 при примусовому виконанні виконавчого листа №2-3145 виданого 19.10.2004 Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь КС «Скарбниця» боргу 2997,97 грн. та виконавчого збору 299,80 грн., з метою забезпечення виконання виконавчого документа, накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ).

Як випливає з відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, 10.01.2005 об 16:42:15 за №1595805 Першою ужгородською державною нотаріальною конторою зареєстровано обтяження арешт нерухомого майна, а саме: будинку АДРЕСА_1 , на підставі постанови АЕ№109570 від 31.12.2004 Ужгородського МВ ДВС.

Як випливає з листа Відділу Державної виконавчої служби у місті Ужгород Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), виконавче провадження, у межах якого винесена вказана постанова про арешт майна, знищене. У автоматизованій системі виконавчого провадження (АСВП) відсутні відомості про виконавче провадження, в межах якого винесена вказана постанова, оскільки у 2004 році АСВП не функціонувала, що не уможливлює встановлення підстав завершення даного виконавчого провадження.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 27.04.2021.

Позивач має намір отримати спадок, який залишився після смерті померлого ОСОБА_3 , який приводився їй чоловіком.

З матеріалів справи вбачається, що позивач по справі ОСОБА_1 не є стороною виконавчого провадженння і ніколи не була, а тому вказаною постановою державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження на нерухоме майно яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 суттєво обмежується право розпоряджатись вказаним майном.

Відповідно дост. 41 Конституції України, ст.ст.386,381 ЦК Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно дост. 321 ЦК України- право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно дост. 391 ЦК України- власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядженням своїм майном.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Вимоги позивача, що ґрунтуються на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. Така позиція викладена в постанові Верховного Суду України № 6-26цс13 від 15 травня 2013 року, яка відповідно до ст. 360-7ЦПК Україниє обов`язковою для суду.

Відповідно до ч. 1, 2ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження"арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Відповідно до ч. 1ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту.

Частиною 4ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження"встановлено вичерпний перелік підстав для зняття арешту з усього майна боржника виконавцем.

Відповідно до ч. 5ст. 59 зазначеного Законуу всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Тобто мається на увазі особа, яка не є стороною виконавчого провадженнясаме вона має можливість звернутися до цивільного суду з позовною заявою про зняття арешту зі свого майна. У випадку ж, коли особа мала статус боржника у виконавчому провадженні, їй слід звертатись до суду, який видав виконавчий документ, зі скаргою на дії (бездіяльність) державного виконавця в порядку, передбаченому розділом X Закону та відповідними розділамиЦПК УкраїниабоГПК України.

Відтак, ОСОБА_1 не будучи стороною та боржником у виконавчих провадженнях зазнала незаконного обмеження її права, а саме: розпоряджатись будинком. Вважаємо, що порушені права ОСОБА_1 повинні бути відновленими шляхом зняття арешту з вказаного будинку та заборони його відчуженняУжгородським міським відділом державної виконавчої служби Ужгородського міського управління юстиції.

Відповідно з ст. 1 Першого ПротоколуКонвенції про захист прав людини і основоположних свободкожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

У відповідності до положень ст. 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, яка відповідно до ч. 1ст. 9 Конституції України, п. 1ст. 17 Закону України "Про міжнародні договори України"є частиною національного законодавства, таст. 41 Конституції Українита ст. ст.321,328 ЦК України, зазначають, що кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном, право власності набувається із підстав не заборонених законом, зокрема правочинів. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні крім у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок зняття арешту з майна або його звільнення з-під арешту у цивільному процесі визначений положеннями постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" N 6 від 7 лютого 2014 року.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року N 5 "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна" позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Статтею 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17 липня 1997 року, відповідно доЗакону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР«Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 р. Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7 та № 11 до Конвенції» закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи безперешкодно користуватись своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватись і розпоряджатись належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно до ч. 1ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 2 ст.18 вищевказаного закону передбачено, що виконавець зобов`язаний в тому числі здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Виходячи з принципу «належного урядування», визначення якого міститься в рішеннях Європейського суду з прав людини в справі «Москаль проти Польщі», «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» та «Лелас проти Хорватії», ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а тому оскаржувана постанова державного виконавця підлягає скасуванню.

Частиною 1ст. 1216 ЦК Українипередбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ч. 2ст. 1220 ЦК Україничасом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5ст. 1268 ЦК України).

Згідно з п. 11 ч. 1ст. 346 ЦК Україниправо власності припиняється в разі припинення юридичної особи чи смерті власника.

Відповідно до ч. 1ст. 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Оскільки право позивача є порушеним, воно підлягає захисту у судовому порядку.

На рівні національного законодавства гарантії захисту права власності закріплені вст. 41 Конституції, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень, установлених законом.

Зазначений принцип відображено й конкретизовано в ч. 1ст. 321 Цивільного кодексу, згідно з якою право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Одним зі способів захисту права власності є гарантована вст. 391 цього кодексуможливість власника вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 2ст. 30 ЦПК України, позови про зняття арешту з майна пред`являються за місцем знаходження цього майна або основної його частини.

Згідно п. 2. Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України № 5 від 03.06.2016 року "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна" позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Позов про зняття арешту з майна боржника може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 757/23139/18(провадження № 61-14832св19).

Вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права та є різновидом негаторного позову (пункт 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц, провадження № 14-496цс18).

Судом з`ясовано, що виконавче провадження, в рамках якого був накладений арешт завершено, проте арешт залишився не знятим.

Виходячи з вищевикладеного, на час звернення з позовною заявою до суду за наявності арешту (обтяження) накладеного на майно порушується право позивача, внаслідок чого вона позбавлена змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд, підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає.

Враховуючи наявність накладеного арешту на майно, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту, захистити своє порушене право не може, відсутність на виконанні будь-яких виконавчих проваджень, в тому числі в рамках якого було накладено арешт на все майно, суд приходить до висновку про необхідність захисту його права шляхом скасування такого арешту, оскільки позовні вимоги засновані на законі та знайшли своє повне підтвердження в ході судового розгляду.

Таким чином, на підставі зібраних по справі доказів суд приходить до висновку, що будь-яких правових підстав для подальшого арешту майна немає.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн., що підтверджується квитанцією № 4012820020 від 28.01.2022.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, ч. 8 цієї статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Тому з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 992,40 грн.

На підставі викладеного, та керуючись ст.3,11,15, 16, 321, 346, 379, 380, 381,383,386,391 ЦК України,Закону України «Про виконавче провадження», ст.4,5,11,12,13,76-80,81,83,89,133,141,247,258,259,263-265,352,354 ЦПК України, суд,-

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Кредитної спілки «Ліра», третя особо, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Відділ державної виконавчої служби у м. Ужгород Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), - про звільнення майна з-під арешту - задовольнити повністю.

Скасувати арешт, накладений Ужгородським міським відділом державної виконавчої служби Ужгородського міського управління юстиції постановою від 31.12.2004 року серії АЕ№2109570, при виконанні виконавчого листа, виданого 19.10.2004 року Ужгородським міськрайонним судом, у справі №2-3145, на все належне ОСОБА_2 майно, а саме на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 та Кредитної спілки «Ліра» на користь ОСОБА_1 по 496,20 грн (чотириста дев`яносто шість гривень 20 копійок) в рахунок відшкодування понесених судових витрат.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другійстатті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 30.06.2022.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , паспорт НОМЕР_2 виданий Ужгородським МВ УМВС України 26.03.1996, РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ;

представник позивача: Тарчанин Роман Семенович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №21/565 від 15.12.2006;

відповідач ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ;

відповідач Кредитна спілка «Ліра», код ЄРДПОУ 25444442, адреса: пл. Б.Хмельницького,21, м. Ужгород, Закарпатської області, 88000;

третя особа: Відділ державної виконавчої служби у місті Ужгороді Південно-Західне міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), код ЄДРПОУ35045459, адреса: вул. Заньковецька, 10, м. Ужгород, Закарпатської області, 88000.

Суддя І.О. Шепетко