Постанова

від 21.06.2022 по справі 925/29/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2022 р. Справа№ 925/29/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Яковлєва М.Л.

Мальченко А.О.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

за участю представників сторін:

від прокуратури - Винник О.О.,

від позивача 1 - не з`явився,

від позивача 2 - не з`явився,

від позивача 3 - не з`явився,

від позивача 4 - не з`явився,

від відповідача - Чуганська Л.Г.,

розглянувши апеляційну скаргу

Черкаської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Черкаської області від 08.11.2021 (повний текст рішення складено 22.11.2021)

у справі № 925/29/20 (суддя Довгань К.І.)

За позовом Заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури в інтересах держави

в особі:

1. Черкаської обласної державної адміністрації

2. Червонослобідської сільської ради

3. Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області

4. Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської ОДА

до Фермерського господарства "Калінчук"

про розірвання договору оренди, зобов`язання повернення та звільнення земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

У 2020 році Заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації, Червонослобідської сільської ради, Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області та Департаменту культури та взаємозв`язків з громадськістю Черкаської обласної державної адміністрації (змінено назву на Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської ОДА) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Фермерського господарства "Калінчук" про - зобов`язати Калінчука О.І. (фермерське господарство Калінчук ЄДРПОУ - 42132555) звільнити земельні ділянки загальною площею 1,5 га, на яких знаходяться об`єкти історико-культурного призначення, які територіально розташовані в масиві земельної ділянки загальною площею 55,8690 га, з яких земельна ділянка площею 54,3690 га з кадастровим номером 7124982000:01:006:0002, розташовані в адміністративних межах Вергунівської сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту;

- розірвати договір оренди № 140/57-18-ДО від 19.03.2018 року, (рішення про державну реєстрацію відповідно до якого для ведення фермерського господарства Калінчука О.І. (фермерське господарство Калінчук, ЄДРПОУ -42132555) передано в користування земельну ділянку за кадастровим номером 7124982000:01:006:0002, площею 54,3690 га, яка розташована в адміністративних межах Вергунівської сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту.

- зобов`язати , Калінчука О.І. (фермерське господарство Калінчук ЄДРПОУ - 42132555) повернути громаді в особі Червонослобідської сільської ради (код ЄДРПОУ 26323717) земельну ділянку за кадастровим номером 7124982000:01:006:0002, площею 54,3690 га, яка розташована в адміністративних межах Вергунівської сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем допущено порушення вимог чинного земельного законодавства на всій площі земельної ділянки 55, 8690 га, з яких земельна ділянка площею 54, 3690 га передана в оренду для створення фермерського господарства, оскільки проведені сільськогосподарські роботи, які призвели до пошкодження курганної групи (знищення курганних насипів), які знаходяться на даному масиві; допущено порушення ст. 44 Закону України «Про охорону культурної спадщини», умов спірного договору оренди землі, що тягне за собою право розірвання з метою припинення порушення і недопущення руйнування пам`яток об`єктів історико-культурного призначення.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 29.07.2020 року, яке постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2020 року залишене без змін, у позові відмовлено повністю.

Постановою Верхового Суду від 13.04.2021 року рішення Господарського суду Черкаської області від 29.07.2020 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2020 року у справі № 925/29/20 скасовано. Справу передано на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області.

Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не врахували, що єдиним відповідачем у позові (на першій сторінці) прокурор зазначив саме Фермерське господарство "Калінчук", зазначене фермерське господарство зазначене і у прохальній частині позову, жодним чином не обґрунтували свої висновки щодо того, що вимога про розірвання договору пред`явлена також до ОСОБА_1 , як до фізичної особи. Зазначені висновки також не узгоджуються з діями судів під час розгляду цієї справи (зазначення відповідачем у вступних частинах судових рішень у ній саме ФГ "Калінчук"; направлення поштової кореспонденції саме ФГ "Калінчук"; неповідомлення про існування і розгляд цієї справи ОСОБА_1 (який за висновками судів і є відповідачем у ній), прийняття і взяття до уваги процесуальних документів у справі від ФГ "Калінчук" (зокрема, відзиву на позов), яке подавало їх саме як відповідач; відсутність у судових рішеннях будь-якого дослідження питання юрисдикції цього спору (якщо відповідачем є фізична особа)). Крім того Верховний Суд вказав, що суд апеляційної інстанції (підтверджуючи висновок суду першої інстанції, що позивач остаточно не виключив одну з цих осіб із формулювання позовних вимог) дійшов висновку, що зазначені у прохальній частині позовної заяви вимоги прокурора викладено альтернативно.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 08.11.2021 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову, господарський суд Черкаської області зазначив про відсутність доказів вчинення порушення вимог законодавства ФГ «Калінчук», не доведення факту використання для господарських потреб 1,5 га земель історико-культурного призначення, їх розорення та не залуження, фактичне пред`явлення позовних вимог до неналежного відповідача - ОСОБА_1 , користування яким спірними земельними ділянками не доведено.

Крім того суд першої інстанції дійшов до висновку щодо встановлення рішеннями Черкаського окружного адміністративного суду від 25.03.2019 року у справі № 2340/4763/18 та від 16.12.2019 року у справі № 580/3158/19 преюдиційного факту не проведення ФГ «Калінчук» сільськогосподарських робіт на землях історико-культурного призначення площею 1,5 га, на яких розташований комплекс курганів у кількості 15 шт.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Черкаська обласна прокуратура звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 08.11.2021 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги прокурор зазначає, що при вирішенні справи суд не повно з`ясував обставини, що мають значення для справи, дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, як наслідок, рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм процесуального права (ст.ст. 2, 11, 73, 75, 77, 79,86, 236 ГПК України) та неправильним застосуванням норм матеріального права (ст.ст. 13, 14, 54 Конституції України, ст.ст. 125, 126, 212 ЗК України, ст. 651 ЦК України, ст.ст. 24, 25 Закону України «Про охорону культурної спадщини»), що відповідно до ст. 277 ГПК України є підставою для його скасування.

Апелянт зазначає, що порушуючи вимоги ст.ст. 2, 11, 73, 75, 79, 236 ГПК України, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що прокурором та позивачами не надано доказів на підтвердження, що саме ФГ «Калінчук» веде сільськогосподарську діяльність на земельній ділянці, як таку що призводить до руйнування об`єкту археології - курганної групи (15 насипів). Зокрема, суд визнав преюдиційними зазначені в описовій частині рішень Черкаського окружного адміністративного суду від 25.03.2019 року у справі № 2340/4763/18 та від 16.12.2019 року у справі № 580/3158/19 обставини не встановлення доказів використання відповідачем спірних земель. Проте, висновки, викладені у рішеннях Черкаського окружного адміністративного суду, не можуть прийматись до уваги в якості встановлених обставин, оскільки є лише їх правовою оцінкою іншим судом.

Також допустивши неповне з`ясування всіх обставин справи, суд не надав належну оцінку показам ОСОБА_1 у справі № 712/968/20 де підтверджуючи факт використання земельної ділянки для сільськогосподарських цілей, він зазначив, що протягом 2019 року засіяно сільськогосподарською культурою виду овес всю площу 55,8690 га земельного масиву, в тому числі земельну ділянку площею 54,3690 га з кадастровим номером 7124982000:01:006:0002 та земельні ділянки загальною площею 1,5 га, на яких знаходяться об`єкти історико-культурного призначення - кургани. Наявні докази у сукупності доводять факт здійснення сільськогосподарської діяльності на земельних ділянках, де розташовані кургани, на яких в ході перевірки 25.07.2019 року встановлено залишки вказаної сільськогосподарської культури та свідчать, що саме ФГ «Калінчук», яке є орендарем вказаної земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 03.04.2018 року, та ОСОБА_1 який є стороною охоронного договору, як засновник, власник та кінцевий бенефіціар ФГ «Калінчук» веде на ній господарську діяльність з вирощуванням сільськогосподарських культур, що призводить до руйнування курганної групи в складі 15 курганів протягом строку дії договору. Вказані докази безпідставно залишено судом поза увагою та не надано їм належної правової оцінки. Таким чином висновок суду про недоведеність факту використання ФГ «Калінчук» спірних земельних ділянок історико-культурного призначення для господарських потреб, що зазначено судом як самостійну підставу для відмови у задоволені позову, жодним чином, на переконання апелянта, не відповідає фактичним обставинам справи. Крім цього суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про невірне визначення позивачем у даній справі ГУ Держгеокадастру у Черкаської області.

Крім цього, апелянт наголошує, що судом першої інстанції зроблені помилкові висновки щодо визначення відповідача у справі. Апелянт підкреслює, що позовні вимоги до ОСОБА_1 було висунуто не як до фізичної особи, а як до представника відповідача юридичної особи ФГ «Калінчук», наділеного організаційно-розпорядчими функціями. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 року по справі №615/2197/15-ц.

Одночасно апелянт просить суд апеляційної інстанції долучити до матеріалів справи наказ Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 23.07.2019 року №316-ДК. Наказ Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 23.07.2019 року № 316-ДК не долучено прокурором до матеріалів цієї справи у суді першої інстанції, оскільки прокурор вважав, що він не є предметом доказування, чи доказом у справі, не підтверджує та не спростовує факти використання спірних земель з порушенням вимог законодавства. Крім того, сторонами не ставилось під сумнів питання законності проведення 25.07.2019 року ГУ Держгеокадастру у Черкаській області перевірки дотримання вимог земельного законодавства, дії державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Черкаській області в судовому порядку не оскаржено, а отже перевірка проведена з дотриманням вимог чинного законодавства.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2021 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Яковлєв М.Л., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Черкаської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Черкаської області від 08.11.2021 року у справі №925/29/20, розгляд справи призначено на 03.02.2022 року.

29.12.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду Черкаської області надійшли матеріали справи №925/29/20.

04.01.2022 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Черкаської обласної державної адміністрації, позивача-1 у справі, надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

04.01.2022 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Фермерського господарства "Калінчук", відповідача у справі, надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

17.01.2022 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської ОДА, позивача-4 у справі, надійшло клопотання про розгляд справи без участі.

17.01.2022 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Фермерського господарства "Калінчук", відповідача у справі, надійшло клопотання про долучення доказів, а саме накладні Укрпошти, що підтверджують надання поштових послуг.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2022 року відкладено розгляд апеляційної скарги Черкаської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Черкаської області від 08.11.2021 року у справі №925/29/20 на 17.03.2022 року.

Судове засідання, призначене на 17.03.2022 року не відбулось у зв`язку з запровадження та території України воєнного стану.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2022 року призначено на 19.05.2022 року.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2022 року розгляд справи відкладено на 22.06.2022 року.

20.06.2022 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області надійшла заява про розгляд справи без участі представника.

В судовому засіданні 22.06.2022 року прокурор надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу, представник відповідача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суд, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Представники позивача 1, позивача 2, позивача 3 та позивача 4 в судове засідання не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Згідно з п. 11, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників позивача 1, позивача 2, позивача 3 та позивача 4.

Щодо клопотання прокурора в апеляційній скарзі про долучення до матеріалів справи наказ Головного управління Держагеокадастру у Черкаській області від 23.07.2019 року №316-ДК колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.3, ст. 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов`язаний самостійно з`ясовувати відповідні причини.

З матеріалів справи вбачається, що поданий прокурором наказ Головного управління Держагеокадастру у Черкаській області від 23.07.2019 року №316-ДК не був поданий на розгляд в суді першої інстанції і відповідно не розглядався останнім, при цьому, скаржник не був позбавлений можливості надати такий доказ під час розгляду справи в суді першої інстанції, однак своїм правом не скористався.

Оскільки прокурор всупереч вимог ст. 269 Господарського процесуального кодексу України не довів неможливості подання зазначеного доказу до суду першої інстанції, колегія суддів відмовляє у задоволені даного клопотання.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на виконання наказу Головного управління Держземагентства у Черкаські області від 26.12.2014 року «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» (т.1 а.с.-51) у 2018 році Державним підприємством "Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" був розроблений проект землеустрою щодо відведення у користування ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 7124982000:01:006:0002 для ведення фермерського господарства, площею 55,8690 га, розташовану в адміністративних межах Вергунівської сільської ради Черкаського району за межами населеного пункту. ( т.1, а.с. 42-88)

Відповідно до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за кадастровим номером 7124982000:01:006:0002 сільськогосподарської призначення площею 54,3690 ОСОБА_1 встановлено, що на вказаній земельній ділянці наявні обмеження: охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини площею 20,0586 га, які установлені задля схоронності курганної групи в кількості 15 одиниць загальною площею 1,5 га.

Пам`ятки історії та культури - "Лесеві могили" перебувають на державному обліку, як пам`ятки археології місцевого значення, відповідно до розпорядження голови Черкаської обласної державної адміністрації (далі - Черкаська ОДА) № -129 від 12.03.1996 року. Державний реєстраційний номер пам`ятки - 4216.

Висновком Управління культури Черкаської ОДА № 542 від 12.06.2017 року погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 55,8690 га в оренду для ведення фермерського господарства з рекомендацією площу земельної ділянки, що відводиться, зменшити на площу курганів 1,5 га (15 курганів). Загальна площа ділянки, що відводиться, становить 54,3690 га. Обов`язковою умовою надання згоди на використання ділянки є залуження території курганів і вимежування їх з площі земельної ділянки, яка відводиться для фермерського господарства, а також укладення охоронного договору з орендарем та держорганом охорони культурної спадщини на використання охоронних зон курганів. Висновок дійсний на термін надання земельної ділянки без зміни власника, цільового призначення та функціонального використання земельної ділянки. ( т.1 а.с.79-80)

Судом першої інстанції встановлено, що охоронний договір на об`єкт культурної спадщини між Управлінням культури Черкаської ОДА та ОСОБА_1 був оформлений 09.04.2018 року, яким встановлено, зокрема, що термін його дії безстроковий, користувач (орендар) не допускає розорювання курганів, повинен залужити кургани до 01.05.2018 року та повідомити про це держорган охорони культурної спадщини до 10.05.2018 року (п.6 договору). Для сільськогосподарського виробництва дозволяється лише використання охоронних зон курганів, у користування надається 54,3690 га. (т.1 а.с. 203).

Охоронний договір поширюється на пам`ятки археології - 15 курганів, площами 0.09 га. 0,16 га, 0,09 і-а. 0.25 га. 0.04 га, 0,09 га. 0,09 га. 0.09 га, 0.09 га. 0.016 га, 0,04 га. 0.09 га. 0,09 га, що знаходяться в адміністративних межах Вергунівської сільської ради Черкаського району відповідно до схеми з Паспорта об`єкта культурної спадщини. (т.1 а.с. -129).

З матеріалів справи вбачається, що 03.04.2018 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області та ОСОБА_1 був укладений спірний договір оренди № 140/57-18-ДО від 03.04.2018 року (19.03.2018 року), предметом якого є земельна ділянка за кадастровим номером 7124982000:01:006:0002, площею 54.3690 га. яка розташована в адміністративних межах Вергунівської сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту. (т.1 а.с.37-41)

При цьому, у розділі «Умов використання земельної ділянки» п. 15 договору оренди прямо вказано, що відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку зареєстровані відомості про обмеження у використанні земельної ділянки: охоронні зони навколо об`єкта культурної спадщини.

За умовами п. 21 договору оренди, до обов`язків орендаря віднесено, зокрема:

- при використанні об`єкта оренди не порушувати земельне законодавство.

- дотримуватись встановлених щодо об`єкта оренди обмежень (обтяження) в обсязі передбаченому законом або договором оренди землі.

Як стверджує прокурор, що в ході досудового розслідування кримінального провадження N042017251010000108 від 11.07.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 298 КК України, 20.06.2019 року, із залученням в порядку ст. 71 КПК України інженером Черкаської філії ДП "Центр ДЗК", проведено огляд місця події та встановлено, що на земельній ділянці за кадастровим номером 7124982000:01:006:0002 відведеній ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства в адміністративних межах Вергунівської сільської ради, за межами населеного пункту маються ознаки здійснення сільськогосподарської діяльності, у вигляді засівання та збору сільськогосподарської культури ззовні схожої на овес, на ділянці площею 54,3960 га., включно на курганах. Межові знаки, які визначають кургани в натурі (на місцевості) - відсутні, а заборона здійснення сільськогосподарської діяльності на території самих курганів - порушена, бо здійснено їх розорювання. Також, не здійснено залуження курганів з метою їх збереження від руйнування. ( т. 1 а.с. 135-136)

Департаментом культури та взаємозв`язків з громадськістю Черкаської ОДА на адресу ОСОБА_1 направлено припис від 25.07.2019 року за №02/01-02.01/01-16 про зупинення сільськогосподарської діяльності на земельній ділянці з кадастровим номером 7124982000:01:006:0002 площею 54.3690 га (т.1 а.с. 149), який залишився без виконання, порушення не усунуті.

Прокурор наголошує, що факт розорювання земельних ділянок підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки від 25.07.2019 року за №316-ДК/273/АГІ/09/0І-19, який складений за участі державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель, згідно якого встановлено, що на земельних ділянках державної форми власності історико-культурного призначення (кургани) у кількості 15 штук загальною площею 1,5 га (згідно геодезичних обмірів, проведених 20.06.2019 року спеціалістом Черкаської регіональної філії ДП "Центр ДЗК"), які вкраплені в земельну ділянку комунальної форми власності сільськогосподарського призначення кадастровим номером 7124982000:01:006:0002 площею 54,3690 га, наявні ознаки їх розорювання та здійснення на них сільськогосподарської діяльності. На всіх землях, що обробляються єдиним масивом, в тому числі означених курганах, знаходяться залишки зернової сільськогосподарської культури (суха стерня після збору урожаю). Межові знаки, які визначають кургани в натурі (на місцевості) - відсутні, що зазначено також у листі Головного управління Держгеокадастру в Черкаської області від 02.08.2019 року за №10-23-0.4-954/90-19.

Також прокурор наголошував, що відповідно листа Державного підприємства "Науково-дослідний центр "Охоронна археологічна служба України" інститут археології НАН України" від 18.12.2019 року за N399-22-1 встановлено, що орієнтовний розмір збитків, завданих державі в результаті руйнування курганної групи в складі 15 курганів, які територіально знаходяться в земельній ділянці з кадастровим номером 7124982000:01:006:0002 на території Вергунівської сільської ради згідно кошторисів складає 171 141 975 грн. (т.1 а.с. 140-142).

Матеріали справи містять Акт обстеження земельної ділянки на предмет збереження об`єктів культурної спадщини від 25.07.2019 року Відділом охорони культурної спадщини та з питань релігій Департаменту культури та взаємозв`язків з громадськістю, відповідно до якого встановлено факт недотримання вимог чинного законодавства на земельній ділянці площею 55,8690 га щодо охорони культурної спадщини, здійснено розорювання курганів, не здійснено залуження курганів з метою їх захисту від руйнування сільськогосподарським обробітком.

Повторною перевіркою проведеною відділом охорони культурної спадщини 14.11.2019 року встановлено, що в межах земельної ділянки площею 55,869 га із якої виділено 54.3690 в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_1, всупереч вимогам висновку від 12.06.2017 року № 542 сільськогосподарським обробітком курганної групи "Лесеві могили", взятої на державний облік відповідно до розпорядження Черкаської ОДА від 12.03.1996 року № 129 державний реєстраційний номер 4216, здійснено розорювання курганів. На площі всього поля земельної ділянки та на насипах курганів розташовані сходи люцерни, межові знаки відсутні на 14 курганах з 15. (т.1, а.с. 151).

Також, матеріали справи містять рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25.03.2019 року у справі № 2340/4763/18, яким задоволено позов ОСОБА_1 до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області та скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення №537-ДК/0633По/08/01-18 у справі про адміністративне правопорушення за ст. 53-1 КУпАП та припис від 29.11.2018 року №537-ДК/0668Пр/03/01-18.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2019 року рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25.03.2019 року у справі № 2340/4763/18 залишено без змін.

Як вбачається з рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16.12.2019 року у справі № 580/3159/19 визнано протиправним та скасовано припис Департаменту культури та взаємозв`язків з громадськістю Черкаської обласної державної адміністрації від 25.07.2019 року № 02/01-02.01/01-06 про зупинення сільськогосподарської діяльності на земельній ділянці за кадастровим номером 7124982000:01:006:0002, яка знаходиться в адмінмежах Вергунівської сільської ради, як таку що призводить до руйнування нововиявленого об`єкта археології - курганної групи (15 насипів), взятої на державний облік наказом Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації від 05.11.2009 року № 11/03-21.

Колегія суддів, враховуючи висновки Верховного суду за результатами касаційної скарги, викладені у постанові від 13.04.2021 року та оцінивши фактичні обставини справи і приписи вищенаведеного законодавства, приходить до наступного.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем по справі прокурором у вступній частині позовної заяви визначено Фермерське Господарство "Калінчук".

В той же час, у прохальній частині позову прокурор сформував позовні вимоги про зобов`язання фізичної особи ОСОБА_1 звільнити земельні ділянки загальною площею 1,5 га з курганами та зобов`язати фізичну особу ОСОБА_1 повернути громаді в особі Червонослобідської сільської ради земельну ділянку з кадастровим номером 7124982000:01:006:0002 площею 54,3690 га, яка розташована в адмінмежах Вергунівської сільської ради Черкаського району за межами населеного пункту.

Колегія суддів звертає увагу, що під час розгляду справи позивачем не були усунуті недоліки позовної заяви, остаточно не виключено одну із цих осіб із формування позовних вимог. Навпаки, у відповіді на відзив від 07.07.2021 року прокурор зазначає, що вірно викладене формулювання прохальної частини позову, в якому зазначено зобов`язання повернути та звільнити оспорювані земельні ділянки від ОСОБА_1 , як директора та кінцевого бенефіціара фермерського господарства «Калінчук», оскільки права користування земельною ділянкою державної форми власності та охорони культурної спадщини перейшли до фермерського господарства «Калінчук» від ОСОБА_1 , який і став одноосібним директором. За таких обставин позовні вимоги у даній справі викладені вірно. (т.3, а.с. 229-230).

Однак, колегія суддів вважає помилковою позицію прокурора, що пред`являючи позов до ФГ «Калінчук» в прохальній частині він просить зобов`язати фізичну особу ОСОБА_1 здійснити звільнення і повернення земельної ділянки з кадастровим номером 7124982000:01:006:0002 площею 54,3690 га, виходячи з наступного.

Спірні земельні ділянки виділені фізичній особі ОСОБА_1 для створення Фермерського господарства "Калінчук", яке здійснює їх оброблення на даний час.

Після створення фермерського господарства "Калінчук" до договору оренди землі від 03.04.2018 року (т.1, а.с. 37) не вносилися зміни для заміни орендаря з фізичної особи ОСОБА_1 на Фермерське Господарство "Калінчук". Проте, Фермерське Господарство "Калінчук" було зареєстровано 14.05.2018 року. (а.с. 181, том 1).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 року по справі № 927/79/19 викладено такий правовий висновок:

1) Після проведення державної реєстрації фермерського господарства та переходу до нього в силу норм Закону № 973-IV "Про фермерське господарство" прав і обов`язків орендаря земельної ділянки за договором оренди землі таке господарство звертається до державного реєстратора для проведення державної реєстрації відповідного права оренди на підставі поданого ним договору оренди землі державної та комунальної власності, укладеного засновником цього фермерського господарства.

2) При цьому укладення з орендодавцем та подання державному реєстратору додаткової угоди до договору оренди землі про заміну орендаря з громадянина на фермерське господарство чинним законодавством України не передбачено, відповідно не є обов`язковим.

Норми чинного законодавства України чітко не врегульовують процедуру оформлення переходу прав та обов`язків орендаря від фізичної особи до створеного нею фермерського господарства, що негативно відбивається на єдності правозастосовної практики в цих відносинах. Фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію на земельних ділянках, наданих їм в оренду для ведення фермерського господарства. При цьому фермерське господарство створюється після набуття громадянином, який виявив бажання створити фермерське господарство, права користування земельною ділянкою. Землі фермерського господарства складаються, у тому числі із земельних ділянок, що використовується ним на умовах оренди. Право користування такими земельними ділянками зазначається в його статуті, який має містити відомості про земельну ділянку, а також термін, на який передається це майнове право. В силу наведених вище норм права після укладення громадянином договору оренди земельної ділянки державної та комунальної власності для ведення фермерського господарства та створення цим громадянином фермерського господарства права й обов`язки орендаря такої земельної ділянки за договором оренди землі переходять від громадянина до фермерського господарства з дня проведення його державної реєстрації.

Вирішення спору між сторонами відноситься до юрисдикції господарських судів.

Отже, колегія суддів виходить із складу сторін спору, якими прокурор визначив юридичних осіб та з того факту, що спірну земельну ділянку передано в оренду засновнику фермерського господарства ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства. Після укладення та державної реєстрації договору оренди від 03.04.2018 року, фізичною особою ОСОБА_1 засновано фермерське господарство "Калінчук", яке зареєстроване як юридична особа 14.05.2018 року.

Тобто, у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою відбулася фактична заміна орендаря і обов`язки землекористувача перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації (14.05.2018 року), а тому сторонами у спірних правовідносинах є виключно юридичні особи. З дати реєстрації фермерського господарства "Калінчук" обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалася.

Аналогічні висновки в інших справах зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 03 квітня 2019 року у справі № 628/776/18 та від 29 травня 2019 року у справі № 628/774/18, від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 317/2520/15-ц, від 12 грудня 2018 року № 388/1103/16-ц, від 20.03.2019 року по справі № 615/2197/15-ц.

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується колегія суддів, у даній справі суб`єктами правовідносин та зобов`язаною особою по виконанню вимог земельного законодавства та застосування його наслідків, є виключно юридичні особи.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 року по справі № 615/2197/15-ц викладено правовий висновок про те, що у спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа. Оскільки у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою відбулася фактична заміна орендаря і обов`язки землекористувача від фізичної особи перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації, тому сторонами у спірних правовідносинах є юридичні особи: фермерське господарство, як користувач земельної ділянки, а не фізична особа (його засновник).

Отже, якщо фізична особа, якій передано в оренду для ведення фермерського господарства земельну ділянку, є головою, керівником фермерського господарства, то при цьому його права та зобов`язання не є тотожними з правами та зобов`язаннями самого Фермерського господарства. При цьому засновники фермерських господарств не є самостійними суб`єктами правовідносин зазначених юридичних осіб, а є лише їх органами управління, представниками.

Нормами чинного законодавства не передбачено зобов`язувати вчиняти певні дії представників юридичних осіб у справах де відповідачем є саме юридична особа.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що прокурором не коректно викладено позовні вимоги у прохальній частині позову. Лише одне зазначення у вступній частині позовної заяви ФГ «Калінчук» в якості відповідача без чітко сформованих та викладених вимог у прохальній частині не може бути беззаперечно сприйнято судом, як позовна вимога до Фермерського господарства.

Статтею 45 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Ч. 1, 2 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

З огляду на викладене, визначенням предмета і підстав позову та складу відповідачів є виключною диспозицією позивача в межах відповідного спору. Заміна неналежного відповідача, залучення співвідповідача у справі в порядку ст. 48 Господарського процесуального кодексу України можливі лише за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження. Таких процесуальних дій у справі ні прокурором, ні визначеними ним позивачами на відповідній стадії господарського процесу, вчинено не було.

Щодо позовних вимог про розірвання договору оренди колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини" землі, на яких розташовані пам`ятки, й історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, належать до земель історико-культурного призначення включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.

Статтею 53 Земельного кодексу України, ст. 2 ЗУ "Про охорону культурної спадщини" встановлено, що до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані в тому числі городища, кургани, давні поховання, пам`ятні скульптури та мегаліти, пасхальні зображення, поля давніх битв, залишки фортець, військових таборів, поселень і стоянок, ділянки історичного культурного шару укріплень, виробництв, каналів, шляхів.

Згідно положень ст. 54 Земельного кодексу України, землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Навколо історико-культурних заповідників, меморіальних парків, давніх поховань, архітектурних ансамблів і комплексів встановлюються охоронні зони з забороною діяльності, яка шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання цих земель. Порядок використання земель історико-культурного призначення визначаться законом.

При цьому, умовою належності земельної ділянки до такої категорії земель є розташування на ній об`єктів визначених статтями 53, 54 Земельного кодексу України, ст. 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини".

Відповідно до ст. 150 Земельного кодексу України до особливо цінних земель відносяться зокрема землі історико-культурного призначення.

Відповідно до положень ст. 24 Закону України "Про охорону культурної спадщини" власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному етані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до нього Закону та охоронного договору. Використання пам`ятки повинно здійснюватися відповідно до режимів використання, встановлених органами охорони культурної спадщини, у спосіб, що потребує якнайменших змін пам`ятки, забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо.

Згідно вимог ст. 25 Закону України "Про охорону культурної спадщини", юридичні та фізичні особи зобов`язані забезпечити збереженість пам`яток на землях, якими вони користуються, та укладати з органами охорони культурної спадщини охоронні договори.

Відповідно до ст. 44 Закону України "Про охорону культурної спадщини" встановлена відповідальність юридичних осіб за порушення законодавства про охорону культурної спадщини, зокрема за проведення будь-яких незаконних робіт, що можуть завдати або завдали шкоди пам`ятці, її території, охоронюваній археологічній території, охоронним зонам, історичним ареалам населених місць; за недодержання вимог щодо захисту, збереження, утримання, використання, реставрації, реабілітації пам`яток, у тому числі тих вимог, що передбачені охоронними договорами, умисне доведення їх до стану руйнації.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про оренду землі" орендар земельної ділянки зобов`язаний дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Відповідно до ч. 1, ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Тобто до предмету доказування у даному спорі відноситься доведення факту невиконання відповідачем ст. 24 і ст. 25 Закону України «Про оренду землі» та умов договору.

Прокурор, звертаючись з позовом вважає доведеним факт порушення відповідачем умов договору, а саме розорювання курганів та засіяння їх сільськогосподарською культурою (посіви вівса), що підтверджується актом обстеження від 25.07.2019 року та актом повторної перевірки від 14.11.2019 року.

Щодо розорювання курганів, колегія суддів вважає за необхідне підкреслити, що матеріали справи містять постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2019 року, якою рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25.03.2019 року у справі № 2340/4763/18 залишено без змін.

Отже, колегія суддів зазначає, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 25.03.2019 року у справі № 2340/4763/18 (а.с. 182 том 1) задоволено позов ОСОБА_1 до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області та скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення №537-ДК/0633По/08/01-18 у справі про адміністративне правопорушення за ст. 53-1 КУпА та припис від 29.11.2018 року №537-ДК/0668Пр/03/01-18.

Матеріали справи містять рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16.12.2019 року у справі № 580/3159/19 (а.с. 196 том 1), яким визнано протиправним та скасовано припис Департаменту культури та взаємозв`язків з громадськістю Черкаської обласної державної адміністрації від 25.07.2019 року № 02/01-02.01/01-06 про зупинення сільськогосподарської діяльності на земельній ділянці за кадастровим номером 7124982000:01:006:0002, яка знаходиться в адмінмежах Вергунівської сільської ради, як таку що призводить до руйнування нововиявленого об`єкта археології - курганної групи (15 насипів), взятої на державний облік наказом Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації від 05.11.2009 року № 11/03-21.

Також рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 16.12.2019 року у справі № 580/3159/19 встановлено, що будь-яких належних та допустимих доказів того, що саме ОСОБА_1 веде сільськогосподарську діяльність на земельній ділянці за кадастровим номером 7124982000:01:006:0002, яка знаходиться в адміністративних межах Вергунівської сільської ради Черкаського району, як таку що призводить до руйнування нововиявленого об`єкта археології - курганної групи (15 насипів) відповідач не надав, а відтак припис Департаменту культури та взаємозв`язків з громадськістю Черкаської обласної державної адміністрації від 25.07.2019 року № 02/01-02.01/01-06 - є протиправним та підлягає скасуванню.

Судами адміністративної юрисдикції було встановлено, що слідчим здійснюється досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 298 Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за незаконне проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних чи підводних робіт на об`єкті археологічної спадщини. За попередньою інформацією слідства, вказане правопорушення вчинило СТОВ "Колос" в адміністративних межах Вергунівської сільської ради Черкаського району. При цьому питання про вину тієї чи іншої особи у вчиненні даного правопорушення повинно встановити слідство в рамках кримінального провадження і лише за умови закриття цього провадження можливо розглядати питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо не доведення факту розорювання курганів саме ОСОБА_1 або ФГ «Калінчук».

Щодо засівання земельної ділянки сільськогосподарською культурою колегія суддів зазначає наступне.

Колегія суддів зазначає, що з тверджень прокурора вбачається, що в ході досудового розслідування кримінального провадження № 42017251010000108 від 11.07.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.298 КК України, 20.06.2019 року проведено огляд місця події та встановлено, що на земельній ділянці за кадастровим номером 7124982000:01:006:0002, відведеній ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства в адміністративних межах Вергунівської сільської ради за межами населеного пункту, є ознаки здійснення сільськогосподарської діяльності у вигляді засівання та збору сільськогосподарської культури зовні схожої на овес на ділянці площею 54.3960 га. Межові знаки, які визначають кургани в натурі (на місцевості) відсутні, а заборона здійснення сільськогосподарської діяльності на території самих курганів порушена.

Колегія суддів підкреслює, що під час перевірки встановлено здійснення сільськогосподарської діяльності на ділянці площею 54,3960 га, які є предметом договору оренди земельної ділянки для здійснення сільськогосподарської діяльності.

В той же час, колегія суддів звертає увагу, що кримінальне провадження відкрите 11.07.2017 року по факту розорювання курганів, тобто, майже за рік до отримання ОСОБА_1 земельної ділянки в користування та створення фермерського господарства. Огляд місця подій 20.06.2019 року проведений без участі ОСОБА_1 чи представника ФГ "Калінчук", що є порушенням норм ст.223 КПК України.

Крім того, сам протокол не містить інформації коли розорені кургани, про сліди розорювання (свіжі чи застарілі), а фотододатки взагалі ніким не підписані. За висновком огляду місця події зазначено, що виявлені зрізані колоски за зовнішніми ознаками схожі на сільськогосподарську культуру типу овес, а факт розорювання курганів в протоколі огляду взагалі не зафіксовано.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що при відведенні земельної ділянки в оренду інженером-землевпорядником були винесені межі орендованої земельної ділянки в натуру (на місцевості) та вимежувані кургани, був складений акт від 18.01.2018 року, підписаний уповноваженою особою відділу охорони культурної спадщини та з питань релігій.

Окрім того, факт того, що у 2018 році жодні сільськогосподарські роботи на орендованій земельній ділянці та на курганах не виконувалися, підтверджується рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 25.03.2019 року у справі 2340/4763/18 за позовом відповідача до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області по факту незаконності перевірки використання орендованої земельної ділянки та курганів, залишеним в силі постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2019 року.

Колегія суддів звертає увагу, що місцевий господарський суд встановив, що у 2019 році кургани були залужені штучно шляхом посіву багаторічної трави, зокрема люцерною, технологія вирощування якої передбачає використання покривних культур (вівса), що підтверджується видатковою накладною №РН-0000022 від 09.04.2019 року, видатковою накладною №СФ-0000036 від 01.04.2019 року (т.2, а.с. 63-64), листом №7 від 18.03.2020 року (т.2, а.с. 112), договором №34 щодо надання послуг по виконанню с/г робіт від 25.04.2019 року (т.2, а.с. 113), видатковою накладною №785 від 03.05.2017 року (т.2, а.с. 115). Така технологія рекомендована Інститутом кормів та сільського господарства "Поділля" НААН України та може мати різноцільове використання, в тому числі при залуженні ділянок історико-культурних об`єктів.

Також, колегія суддів повторно зазначає, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від16.12.2019 року у справі № 580/3159/19, припис № 02/01-02.01/01-06 визнаний протиправним та скасований. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2020 року за апеляційною скаргою Черкаської місцевої прокуратури рішення суду першої інстанції залишено без змін, тобто не може бути належним доказом у даній справі.

Одночасно колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги щодо неможливості визнання обставин встановлених у вищезазначених судових рішеннях, як преюдиційних з наступних обставин.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень (постанова КЦС ВС від 19.12.2019 по справі №520/11429/17).

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом (постанова КГС ВС від 19.12.2019 по справі №916/1041/17).

Щодо акту обстеження від 14.11.2019 року складеного посадовою особою Департаменту культури та взаємозв`язків з громадськістю Черкаської ОДА, колегія суддів зазначає, що відповідно до даного акту в межах земельної ділянки площею 55.8690га, з якої виділено 54,3690 га в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_1, здійснено розорювання земельної ділянки, на якій знаходяться об`єкти культурної спадщини - кургани в кількості 15 одиниць, що призводить до їх руйнування. Станом на 14.11.2019 року на площі всього поля (без зазначення його розміру та кадастрового номеру) та насипах курганів розташовані сходи люцерни.

В той же час, як вірно зазначено судом першої інстанції, у 2017 році правоохоронними органами було порушено кримінальну справу по факту розорювання земельної ділянки за ч.1 ст. 298 КК України.

Тобто, кримінальна справа по факту розорювання земельної ділянки була порушена до укладення договору оренди земельної ділянки.

З огляду на, що місцевий господарський суд вірно дійшов висновку, що під час обстеження земельної ділянки та складання акту від 14.11.2019 року зазначена обставина врахована не була, не встановлено у який період і ким саме було здійснено розорювання даної земельної ділянки, не зазначено що земельна ділянка засіяна або була засіяна вівсем.

Колегія суддів також звертає увагу, що перевірка суб`єктів господарювання у сфері дотримання вимог земельного законодавства щодо охорони та використання земель здійснюється відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

За нормами ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" орган державного нагляду видає наказ, на підставі якого видається посвідчення на перевірку. За результатами перевірки складається акт.

Втім, колегія суддів зазначає, що акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо земельної ділянки від 25.07.2019 року № 316-ДК/273/АП/09/01-19, складений державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області складений державним інспектором одноосібно, без участі представників фермерського господарства, а тому не може бути доказом факту розорювання курганів.

Жодної інформації про дотримання вимог вказаної статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" акт обстеження не містить. Акт перевірки не містить жодних прямих чи опосередкованих доказів здійснення сільськогосподарської діяльності фермерським господарством на земельних ділянках історико-культурного призначення (курганів) площею 1,5га.

За результатами перевірки інспекцією Держгеокадастру не складено ні протоколу про наявне правопорушення, ні постанови про накладення штрафу.

З викладеного вище вбачається, що скаржником не надано доказів, які доводять факт здійснення сільськогосподарської діяльності на земельних ділянках, де розташовані кургани.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 2 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права кожен обвинувачений в кримінальному злочині має право вважатися невинним, поки винність його не буде доведена згідно з законом.

Пунктом 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Нормою прямої дії статті 62 Конституції України передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Як вбачається із наведених норм міжнародних правових актів та Конституції України, визнати особу винною у вчиненні злочину інакше як за вироком суду в демократичній правовій державі неможливо.

Враховуючи вище викладене та положення ст.ст.76-79, 86 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази встановлення вини будь-якої особи у вчиненні розорення курганів, зокрема відповідача, то відсутні підстави вважати, що відповідачем порушені умови договору оренди землі.

Також щодо вимоги прокурора про розірвання договору оренди № 140/57-18-ДО від 19.03.2018 року колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону (права та обов`язки орендодавця та орендаря) та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Зокрема, ст.143 Земельного кодексу України передбачені підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку:

а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

б) не усунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об`єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров`ю населення) в строки, встановлені вказівками (приписами) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі;

в) конфіскації земельної ділянки;

г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності;

ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов`язаннях власника цієї земельної ділянки;

д) не відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Права та обов`язки орендаря передбачені ст.25 Закону України "Про оренду землі", зокрема, орендар земельної ділянки зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, але не раніше державної реєстрації відповідного права оренди; виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, водного фонду.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно встановив, що земельна ділянка з кадастровим номером 7124982000:01:006:0002 площею 54,3690 га, яка була надана відповідачу в користування, не відноситься до земель історико-культурного призначення.

В той же час, земельні ділянки історико-культурного призначення (кругани) площею 1,5 га в користування відповідачу не надавались та не використовувались.

Відповідно до п. 15 договору оренди земельної ділянки відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку зареєстровані відомості про обмеження у використанні земельної ділянки: охоронні зони навколо об`єкта культурної спадщини.

Тобто, передбачені обмеження у використанні охоронних зон навколо об`єкта культурної спадщини площею 20,0586 га.

Також, відповідно до п. 8 охоронного договору для сільськогосподарського виробництва дозволяється використовувати лише охоронні зони. У користування надається 54, 3690 га.

Згідно з п. 24 договору оренди земельної ділянки його дія припиняється, в тому числі шляхом розірвання, за взаємною згодою сторін, заборгованості по орендній платі, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків або внаслідок випадкового знищення, пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає її використанню.

В той же час, відповідно до п. 1 договору оренди земельної ділянки об`єкт оренди - земельна ділянка з кадастровим номером 7124982000:01:006:0002 площею 54,3690 га.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, об`єкт оренди - земельна ділянка з кадастровим номером 7124982000:01:006:0002 площею 54,3690 га не пошкоджена та використовується за цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства.

Відтак, суд першої інстанції правомірно та обґрунтовано дійшов висновку, що підстави для розірвання договору оренди землі № 140/57-18-ДО, предметом якого є земельна ділянка державної власності з кадастровим номером 7124982000:01:006:0002 площею 54,3690 га, що розташована в адміністративних межах Вергунівської сільської ради за межами населеного пункту, укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області та ОСОБА_1 03.04.2018 року відсутні, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що господарством будь-яким чином використовувалися в господарській діяльності ділянки (15 курганів) історико-культурного призначення площею 1,5га, які в оренду не надавалися.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вчинення порушення земельного законодавства з боку фермерського господарства «Калічнук», які тягнуть за собою розірвання договору оренди землі.

Щодо доводів прокурора про не взяття до уваги показів ОСОБА_1 у справі №712/962/20, то колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять протоколу допиту ОСОБА_1 , а звукозапис судового засідання по справ №712/968/20 є пошкодженим, тому не може бути взятий до уваги колегією суддів.

Таким чином, позовні вимоги прокурора задоволенню не підлягають, у зв`язку з чим суд першої інстанції правомірно ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Черкаської області від 08.11.2021 року прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Черкаської обласної прокуратури задоволенню не підлягає.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Черкаської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Черкаської області від 08.11.2021 року у справі №925/29/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 08.11.2021 року у справі №925/29/20 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/29/20.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 30.06.2022 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді М.Л. Яковлєв

А.О. Мальченко