Постанова

від 29.06.2022 по справі 912/3338/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2022 року м.Дніпро

Справа № 912/3338/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Кузнецова В.О. Чередка А.Є.

секретар судового засідання Михайлова К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Прод-Інвест" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 20.04.2022 (прийняте суддею Поліщук Г.Б., повне судове рішення складено 26.04.2022) у справі № 912/3338/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карат"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Прод-Інвест"

про стягнення 282 732,21 грн

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Карат" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прод-Інвест" про стягнення 2 217 999,46 грн заборгованості, 135 024,51 грн пені, 24 735,68 грн 3% річних та 46 817,53 грн інфляційних втрат, з покладанням на відповідача судових витрат.

11.01.2022 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Карат" надійшла заява від 10.01.2022 №1-3/01 про збільшення позовних вимог у справі №912/3338/21 в частині стягнення суми розміру пені, інфляційних втрат та 3% річних, відповідно до якої позивач просить стягнути 168 979,22 грн пені, 30 553,44 грн 3% річних та 83 199,55 грн інфляційних втрат, а також витрат пов`язаних зі сплатою судового збору у розмірі 37 514,00 грн.

Ухвалою від 27.01.2022 провадження у справі №912/3338/21 в частині стягнення основного боргу в розмірі 2 217 999,46 грн закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмета спору. Прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Карат" № 10-3/01 від 10.01.2022 про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення суми розміру пені, інфляційних втрат та 3% річних та постановлено здійснювати подальший розгляд справи з урахуванням її змісту.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 20.04.2022 у справі № 912/3338/21 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 26.04.2022):

-позовні вимоги задоволено частково;

-стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прод-Інвест" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Карат" 168 979,22 грн пені, 30 440,66 грн 3% річних, 78 633,68 грн інфляційних втрат, а також 4 170,80 грн судового збору.

-в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з обставин несвоєчасної оплати поставленого позивачем відповідачу товару за договором поставки №1/01-21 від 19.01.2021. Пеня за прострочення оплати товару задоволена судом у повному обсязі на підставі п. 6.4. договору; інфляційні втрати та 3% річних задоволено судом частково у зв`язку з помилками допущеними позивачем при їх розрахунку.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Прод-Інвест" подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 20.04.2022 у справі № 912/3338/21, в якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на наступні обставини.

На думку відповідача, суд помилково застосував до даних правовідносин положення ст. 692 ЦК України. Укладеним між позивачем та відповідачем Договором поставки сторони встановили в інші положення, на відміну від договору купівлі-продажу.

Відповідно до п.5.2.2. Договору, серед обов`язків покупця визначено: "оплатити Товар згідно з умовами визначеними у цьому договорі та у видатковій накладній. Жодна видаткова накладна на кожну партію товару не містить вимог щодо термінів і строків оплати за отриманий Товар, а умови п.4.2. Договору поставки передбачали, що оплата за кожну поставлену партію товару здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника згідно наданого рахунку постачальником. Виставлені позивачем відповідачу рахунки на оплату не можуть вважатись вимогою про оплату поставленого товару, а лише зазначають банківські реквізити для оплати та іншу інформацію, якої немає у видатковій накладній. З урахуванням характеру сталих правовідносин, які напрацьовані між сторонами роками, у відповідача навіть підстав не було вважати про необхідність оплати на підставі рахунків. Тому, твердження Позивача про порушення строку оплати коштів за поставлений товар, а так само наведені розрахунки нарахування пені, інфляційних витрат та 3% річних, і вимоги про їх стягнення, не відповідають дійсності та не грунтуються на вимогах Закону. Більш того, позивачем не надано доказів, а судом першої інстанції не досліджено та не встановлено факту отримання таких рахунків відповідачем, коли саме, за яких обставин та у який, спосіб їх було отримано.

Так, Договором поставки, специфікаціями на кожну поставку, видатковими накладними, рахунками на оплату не було встановлено строку (терміну) виконання відповідачем обов`язку зі здійснення оплати за поставлений товар. За період з 09.07.2021 року (за дати здійснення останньої поставки) до 22.11.2021року (до дати подання позовної заяви) позивач не висував відповідачу жодних вимог зі сплати за товар, а тому відповідач на підставі ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України вважав відсутність таких вимог позивача. Відповідачу стало відомо про вимогу сплатити борг лише після отримання відомостей про стягнення боргу в судовому порядку. Так, після ознайомлення з матеріалами справи 21.12.2021 року відповідач розпочав процедуру оплати та здійснив оплату боргу за видатковими накладними, за якими відповідач отримував товар згідно Договору поставки.

Суд не взяв до уваги, що позивач взяв за початок період нарахування інфляційних витрат вересень 2021 року, але не застосував індекс інфляції в серпні 2021 року, що складав 99,8%, тоді як інфляційні обраховуються із застосуванням індексів інфляції за весь період, без переривання ланцюга розрахунку у випадку зниження інфляції менше 100% (дефляції). За розрахунком апелянта інфляційні збитки за період серпень 2021 - грудень 2021 складають 74 081,17 грн.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує. Позивач зазначає, що апелянт не надав жодного належного та допустимого доказу того, що оскаржене рішення підлягає скасуванню.

За загальним правилом, обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати. Так, спеціальних правил купівлі-продажу засобів захисту рослин, мінеральних добрив, насіння, результатів переробки сільськогосподарської продукції, тощо на сьогодні не існує, та відповідно не існує й спеціального строку оплати його вартості, окрім визначеного сторонами у договорі. Виходячи із зазначеного, правомірно наголосити на тому, що оскільки сторони у договорі строк не визначили, то оплата вартості отриманого товару має бути здійснена із врахуванням положення частини 1 статті 692 ЦК України.

Отже, обов`язок відповідача оплатити товар виник внаслідок приписів закону про зустрічне виконання зобов`язань (стаття 538 ЦК України), в тому числі по факту отримання товару. Відповідачем у порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства та умов договору, належним чином, своєчасно та в повному обсязі не виконало взяті на себе зобов`язання щодо проведення розрахунків у строки, визначені договором.

Щодо відсутності серед матеріалів даної справи доказів отримання рахунку-фактури на оплату вартості отриманого товару, позивач зазначає. По-перше, у призначенням платежу згідно наявних у справі платіжних доручень, котрі здійснював Відповідач в якості погашення вартості отриманого товару, містяться посилання на відповідні рахунки, що є свідченням про їх все ж таки отримання, по-друге, як приписи частини 1 статті 692 ЦК України, так будь-які інші норми чинного законодавства України, також не ставить в залежність здійснення Покупцем оплати вартості отриманого товару від виставлення та/або існування рахунку-фактури, по-третє, настання, звільнення та відсутність відповідальності за порушення термінів здійснення розрахунку за отриманий товар не перебуває у правовій залежності від існування та наявності виставленого рахунку-фактури для оплати вартості товару.

Позивач просить врахувати, що при нарахування інфляційних втрат на прострочений розмір грошового зобов`язання враховано правову позицію Об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду, яка викладена у постанові від 26 червня 2020 року у справі №905/21/19.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.06.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Прод-Інвест" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 20.04.2022 у справі № 912/3338/21; розгляд скарги призначено у судове засідання на 30.06.2022 о 16:00 год.

В судовому засіданні 30.06.2022 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

7. Встановлені судом обставини справи.

19.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Карат" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прод-Інвест" (Покупець) укладено Договір поставки №1/01-21 (далі - Договір) (а.с. 13-14), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується постачати (передавати у власність Покупця) Товар, визначений в п. 2.1. цього Договору, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах цього Договору.

Предметом поставки є Борошно пшеничне (надалі - Товар) (п. 2.1. Договору).

Згідно п. 2.2. Договору Товар постачається в такому обсязі та кількості, що визначається видатковими накладними до даного Договору. Товар, вказаний в п. 2.1 цього Договору, поставляється Покупцю партіями. Кожна партія товару визначається видатковою накладною, в якій зазначається: найменування товару, кількість товару, яка повинна постачатися в конкретній партії, асортимент та номенклатура за видами, типами, розмірами та інші додаткові характеристики.

Право власності на Товар виникає у Покупця в момент його прийому-передачі та підписання відповідних документів (п. 3.2. Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору вартість кожної партії товару, що поставляється згідно з цим Договором, визначається у видатковій накладній та рахунку. Валюта розрахунків-українська гривня.

Оплата за кожну поставлену партію товару здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника згідно наданого рахунку постачальником (п. 4.2. Договору).

Пунктом 5.2.2 Договору передбачено, що Покупець зобов`язаний оплатити Товар згідно з умовами визначеними у цьому Договорі та у видатковій накладній.

Згідно п. 8.1. даний Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2021.

Закінчення Договору не є підставою для невиконання Сторонами зобов`язань по даному Договору (п. 8.2. Договору).

Договір підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками.

Між позивачем та відповідачем за період квітень - липень 2021 року було підписано Специфікації, якими затверджено характеристики, кількість, номенклатуру й загальну вартість партії Товару, що постачається, а саме: №9 від 06.04.21 на загальну суму 172 499,94 грн, №10 від 10.04.2021 на суму 172 499,94 грн, №11 від 14.04.2021 на суму 172 499,94 грн, №12 від 21.04.2021 на суму 172 499,94 грн, №13 від 23.04.2021 на суму 172 499,94 грн, №14 від 29.04.2021 на суму 172 499,94 грн, №15 від 04.05.2021 на суму 172 499,94 грн, №16 від 14.05.2021 на суму 172 499,94 грн, №17 від 21.05.2021 на суму 171 000,00 грн, №18 від 25.05.2021 на суму 171 000,00 грн, №19 від 24.06.2021 на суму 168 750,00 грн, №20 від 30.04.2021 на суму 168 750,00 грн, №21 від 06.07.2021 на суму 145 499,94 грн, №22 від 09.07.2021 на суму 145 499,94 грн (а.с. 15-28).

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу Товар на загальну суму 2 350 499,40 грн що підтверджується наступними видатковими накладними: №47 від 06.04.2021 на суму 172 499,94 грн, №48 від 10.04.2021 на суму 172 499,94 грн, №49 від 14.04.2021 на суму 172 499,94 грн, №50 від 21.04.2021 на суму 172 499,94 грн, №52 від 23.04.2021 на суму 172 499,94 грн, №53 від 29.04.2021 на суму 172 499,94 грн, №57 від 04.05.2021 на суму 172 499,94 грн, №58 від 14.05.2021 на суму 172 499,94 грн, №59 від 21.05.2021 на суму 171 000,00 грн, №63 від 25.05.2021 на суму 171 000,00 грн, №75 від 24.06.2021 на суму 168 750,00 грн, №76 від 30.06.2021 на суму 168 750,00 грн, №82 від 06.07.2021 на суму 145 499,94 грн, №83 від 09.07.2021 на суму 145 499,94 грн.

Поставка Товару також підтверджується наступними товарно-транспортними накладними: №47 від 06.04.2021, №48 від 10.04.2021, №49 від 14.04.2021, №50 від 21.04.2021, №52 від 23.04.2021, №53 від 29.04.2021, №57 від 04.05.2021, №58 від 14.05.2021, №59 від 21.052021, №63 від 25.05.2021, №75 від 24.06.2021, №76 від 30.06.2021, №82 від 06.07.2021, №83 від 09.07.2021.

Позивачем були виставлені відповідачу наступні рахунки на оплату: №47 від 06.04.2021 на суму 172 499,94 грн, №48 від 10.04.2021на суму 172 499,94 грн, №49 від 14.04.2021 на суму 172 499,94 грн, №50 від 21.04.2021 на суму 172 499,94 грн, №52 від 23.04.2021 на суму 172 499,94 грн, №53 від 29.04.2021 на суму 172 499,94 грн, №57 від 04.05.2021 на суму 172 499,94 грн, №58 від 14.05.2021 на суму 172 499,94 грн, №59 від 21.052021 на суму 171 000,00 грн, №63 від 25.05.2021 на суму 171 000,00 грн, №75 від 24.06.2021 на суму 168 750,00 грн, №76 від 30.06.2021 на суму 168 750,00 грн, №82 від 06.07.2021 на суму 145 499,94 грн, №83 від 09.07.2021 на суму 145 499,94 грн.

Проте, відповідач отриманий за Договором Товар оплатив частково на суму 132 499,94 грн, що підтверджується наступними платіжними дорученнями: №63 від 09.09.2021 на суму 51 000,00 грн, №127 від 24.09.2021 на суму 51 499,94 грн та №156 від 01.10.2021 на суму 30 000,00 грн.

Як наслідок, станом на 22.11.2021 заборгованість відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Карат" складала 2 217 999,46 грн.

Разом з тим, після відкриття провадження у даній справі Товариством з обмеженою відповідальністю "Прод-Інвест" сплачено позивачу заборгованість у розмірі 2 217 999,46 грн, у зв`язку з чим ухвалою суду від 27.01.2022 закрито провадження у справі 912/3338/21 в частині стягнення основного боргу в розмірі 2 217 999,46 грн на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи несвоєчасну оплату відповідачем заборгованості за отриманий Товар позивачем нараховано останньому пеню, 3% річних та інфляційні витрати.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до частини 1статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

За правилами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Правовідносини купівлі-продажу регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачає, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду викладена у постанові від 28.02.2018 у справі №910/9075/17).

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази встановлення сторонами строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, то відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України відповідач зобов`язаний виконати грошове зобов`язання починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару.

Як встановлено, у спірних видаткових накладних, підписаних і скріплених печатками обох сторін, які засвідчують поставку і прийняття товару, строк його оплати не вказано, отже, відповідач зобов`язаний оплатити товар після його прийняття. У зв`язку з цим, судом відхиляються доводи скаржника про те, що позивач не вимагав оплати поставленого товару.

Відносно доводів відповідача про недослідження судом першої інстанції обставин отримання рахунків відповідачем колегія суддів зазначає наступне.

Хоча в договорі й зазначено, що оплата здійснюється на підставі рахунку, однак за змістом статті 692 ЦКУ така умова договору не змінює строк виконання грошового зобов`язання, який обраховується з дня отримання товару, а не рахунку. Тому ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 ЦКУ та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 ЦКУ, а значить не звільняє від обов`язку оплатити товар.

З матеріалів справи вбачається, що отриманий Товар оплачено відповідачем несвоєчасно.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (ст.ст. 610, 611 ЦК України).

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) згідно з приписами статті 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 6.4. Договору у випадку прострочення оплати Товару Покупець зобов`язаний сплатити на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, за кожен день такого прострочення, а також 3% річних відповідно до ст.625 ЦК України.

Позивач просить стягнути з відповідача 168 979,22 грн пені за період прострочення з 11.07.2021 по 03.01.2022 (з врахуванням оплат позивача).

Перевіривши розрахунок пені, суд першої інстанції, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, встановили, що сума пені розрахована позивачем є обґрунтованою та правильно задоволена судом першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сторонами у договорі не збільшувався розмір відсотків річних, порівняно з визначеним законом у ст. 625 ЦК України.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 30 553,44 грн 3% річних за період з 11.07.2021 по 03.01.2022 (з врахуванням оплат позивача).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність заявлення вимог про стягнення 3% річних у сумі 30 440,66 грн та відмову у задоволенні решти нарахованих 3% річних, оскільки позивач при їх розрахунку за період з 11.07.2021 по 21.12.2021 на суму боргу 2 217 999,46 грн. допустив арифметичну помилку.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 83 199,55 грн інфляційних втрат розрахованих із застосування індексів інфляції за період вересень-грудень 2021 року.

Суд першої інстанції, після здійсненого перерахунку підставно задовольнив вимоги про стягнення інфляційних втрат у сумі 78 633, 68 грн, а у решті вимог відмовив, у зв`язку з неправильним розрахунком позивача.

Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта, що правомірною до стягнення є сума інфляційних втрат 74 081, 17 грн., розрахована із застосуванням індексів інфляції за серпень-грудень 2021 року.

Згідно правових позиції Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26 червня 2020 року у справі № 905/21/19: "При обчисленні інфляційних збитків за наступний період, до початкової заборгованості включається вартість грошей (боргу), яка визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній період. З огляду на таке, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується з методикою розрахунку інфляційних збитків відповідно до статті 625 ЦК України, яка передбачає такий математичний підхід, що дозволяє включення інфляційних збитків попереднього періоду до загальної суми боргу, яка обраховується із застосуванням індексів інфляції, визначених Держстатом України на наступні періоди, без переривання ланцюга розрахунку у випадку зниження інфляції менше 100% (дефляції)."

Також у зазначеній постанові вказано про необхідність врахування часткових оплат боргу при розрахунку інфляційних втрат.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 виклав правову позицію щодо застосуванням механізму розрахунку інфляційних втрат у порядку частини 2 статті 625 ЦК України у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов`язання становить неповний місяць.

В наведеній постанові об`єднана палата Касаційного господарського суду роз`яснила, що «сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.

Як встановлено вище, інфляційні втрати у даній справі нараховані на борг, який утворився внаслідок неоплати поставок у квітні-липні 2021 року.

З урахуванням наведених вище правових позицій щодо безперервності нарахування інфляційних втрат та за весь період прострочення, позивач мав нарахувати інфляційні втрати по кожній поставці окремо, оскільки вони були здійснені у різний період, при цьому, мав врахувати здійснені часткові оплати по ним. Наприклад, на заборгованість за накладною від 06.04.2021 могли нараховуватися інфляційні втрати з квітня 2021 року, за накладною від 21.04.2021 з травня, за накладною від 04.05.2021 з травня 2021, за останнею накладною від 09.07.2021 з липня 2021.

Проте, позивач здійснив нарахування інфляційних втрат із застосуванням індексів інфляцій за вересень-грудень 2021 року та на сукупну суму боргу за всіма накладними.

Таким чином, було порушено принцип безперервності нарахування інфляційних втрат за весь час прострочення.

Однак, такий розрахунок позивача не збільшив інфляційні нарахування на заборгованість, а зменшив їх, оскільки у період квітень-липень 2021 року індекс інфляції був більше за одиницю (наявна інфляції) та лише у серпні 2021 спостерігалась дефляція. Тобто заявлені позивачем інфляційні втрати за період вересень-грудень 2021 року у сумі 78 633, 68 грн не є більшими, ніж правильно розрахована сума інфляційних втрат за весь період прострочення.

Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у сумі 78 633, 68 грн.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду зміні або скасуванню.

10. Судові витрати.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Прод-Інвест" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 20.04.2022 у справі № 912/3338/21 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 20.04.2022 у справі № 912/3338/21 залишити без змін.

Витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги віднести на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 04.07.2022.

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя В.О. Кузнецов

Суддя А.Є. Чередко