Рішення

від 21.06.2022 по справі 904/9545/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2022м. ДніпроСправа № 904/9545/21за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОВОЧЕВІ РЕСУРСИ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСІРІС-2005"

про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою

Суддя Юзіков С.Г.

При секретарі судового засідання: Баворовській Г.П.

Представники:

Позивача не прибув

Відповідача не прибув

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить зобов`язати Відповідача звільнити земельну ділянку кадастровий номер 1221486200:01:140:0059 від належного йому на праві приватної власності рухомого майна; зобов`язати Відповідача відновити паркан між земельними ділянками кадастрові номери 1221486200:01:140:0059 та 1221486200:01:040:0066 відповідно до технічної документації на ці земельні ділянки.

Відповідач у жодне судове засідання не забезпечив прибуття повноваженого представника, про розгляд справи повідомлений належно, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення №4930019393145, 4930019789677.

В ході розгляду даної справи Господарським судом Дніпропетровської області, відповідно до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Секретарем судового засідання, для вжиття всіх необхідних заходів повідомлення сторони про розгляд справи, передавалася телефонограма Відповідачеві за номером, зазначеним у ЄДР.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Позивач подав клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Справа, згідно зі ст. 165 ГПК України, розглядається за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні досліджено надані Позивачем докази.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

30.12.2020 Дніпропетровська обласна державна адміністрація (Орендодавець) та ТОВ "ОВОЧЕВІ РЕСУРСИ" (Орендар) уклали договір оренди земельної ділянки (далі Договір), за п. 1 якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення державної власності, а саме для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, загальною площею 0,7022 га, кадастровий номер 1221486200:01:140:0059, яка розташована за межами населеного пункту на території Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області.

Строк дії цього договору становить 49 років, після його укладення починаються з дати державної реєстрації права оренди відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (п. 9 Договору).

Земельну ділянку Позивач прийняв від Орендодавця за актом приймання-передачі від 30. 12.2020. У п. 3 акту сторони зазначили, що земельна ділянка передається в оренду без будь-яких інших об`єктів нерухомого майна, крім тих, що належать Орендарю на підставі прав власності; у п. 4 акту зазначено, що земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню.

Додатком до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-1214899362020 від 05.12.2020 визначено кадастровий план земельної ділянки, кадастровий номер 1221486200:01:140:0059, відповідно до якого спірна земельна ділянка по лінії від В до Г межує з земельною ділянкою Відповідача.

05.11.2021 Коржиченко В.В. (директор Позивача) та ОСОБА_1 (інженер-геодезист) підписали акт виносу меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), відповідно до якого інженер-геодезист виконав винесення меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості).

У позовній заяві Позивач заявив, що приступивши до використання земельної ділянки, встановив, що паркан, який розділяв земельні ділянки Позивача та Відповідача, самовільно демонтовано Відповідачем.

Крім того, Позивач зазначає, що актом виносу меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 05.11.2021 по лінії межових знаків 7-8 встановлено розміщення на земельній ділянці рухомого майна Відповідача укладення тротуарної плитки, яка на один метр заходить на земельну ділянку Позивача. Окрім цього, безпосередньо на земельній ділянці Позивача розміщенні будівельна техніка, контейнери, будівельне сміття та інше рухоме майно Відповідача, що перешкоджає Позивачеві у реалізації його права користування земельною ділянкою відповідно до умов Договору оренди та норм закону.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Предметом доказування у даній справі є: наявність/відсутність порушень Відповідачем чинного законодавства щодо користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі, тощо.

Право власності та інші майнові права суб`єкта господарювання захищаються у спосіб, зазначений у статті 20 цього Кодексу (ч. 4 ст. 147 ГК України).

Відповідно до аб. 1 ч. 1 ст. 410 ЦК України землекористувач має право володіти та користуватися земельною ділянкою в повному обсязі відповідно до умов договору.

Згідно з ч. 1 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом (ч. 2 ст. 90 ЗК України).

Власники земельних ділянок зобов`язані, зокрема, не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів (п. г ч.1 ст.91 ЗК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).

Згідно ч. 1, 2 ст. 106 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.

За приписами ч. 1, 2, п. д) ч. 3 ст.152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач відзив на позов не надав.

Позивач у позові заявляє, що актом виносу меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 05.11.2021 по лінії межових знаків 7-8 встановлено розміщення на земельній ділянці рухомого майна Відповідача укладення тротуарної плитки, яка на один метр заходить на земельну ділянку Позивача. Окрім цього безпосередньо на земельній ділянці Позивача розміщенні будівельна техніка, контейнери, будівельне сміття та інше рухому майно Відповідача, що перешкоджає Позивачеві у реалізації його прав користування земельною ділянкою відповідно умов Договору оренди та норм закону.

Однак, дослідивши копію Акту виносу меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 05.11.2021, копію якого Позивач додав до матеріалів справи, судом встановлено, що з даного акту вбачається лише, що спеціаліст І категорії ФОП Кондратьєв С.О. у присутності Коржиченко В.В. виконав винесення меж земельної ділянки(кадастровий номер 1221486200:01:140:0059) в натурі (на місцевості), на зворотній стороні акту нанесений Абрис земельної ділянки, стосовно наявності рухомого та іншого майна Відповідача на земельній ділянці в акті жодної інформації не зазначено.

Разом з тим, матеріали справи не містять належних доказів (актів, протоколів тощо) порушення Відповідачем прав Позивача, складених уповноваженими контролюючими органами чи інших належних та допустимих доказів позовних вимог.

Щодо наданих Позивачем до суду фото-таблиць, то в результаті їх дослідження судом встановлено, що на фото відсутня дата фотозйомки, не можливо встановити де, коли, ким вони виконані та чиє майно на них зображено.

Крім того, Позивач не надав належних, допустимих і переконливих доказів існування і належності йому паркану, його розміру, висоти, довжини, розташування, матеріалу тощо. Також не надано доказів протиправності дій Відповідача, щодо демонтажу паркана.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

За таких обставин, суд не приймає подані Позивачем докази, як належні та достовірні.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що Позивач не довів належними та достовірними доказами заявлені у даній справі вимоги, зокрема створення Відповідачем перешкод в користуванні земельною ділянкою та демонтажу паркану між земельними ділянками кадастрові номери 1221486200:01:140:0059 та 1221486022:01:040:0066, а тому в позові слід відмовити.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати у справі слід покласти на Позивача.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241,247 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ОВОЧЕВІ РЕСУРСИ" (49000, м. Дніпро, вул. Ялтинська, буд. 29А, кв. 1, код 42030472) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСІРІС-2005" (49000, м. Дніпро, вул. Панікахи, буд. 2, кор. 11, кім. 105, код 33669463) про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

Судові витрати у справі покласти на Позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду у строк, передбачений ст.256 ГПК України, з урахуванням ч. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" цього Кодексу.

Повне судове рішення складене 04.07.2022.

Суддя С.Г. Юзіков