Постанова

від 06.02.2023 по справі 904/9545/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2023 року м.Дніпро Справа № 904/9545/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Вечірка І.О., Паруснікова Ю.Б.,

секретар судового засідання Колесник Д.А.

представники сторін у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОВОЧЕВІ РЕСУРСИ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2022 року (повний текст складено 04.07.2022 року) у справі № 904/9545/21 (суддя Юзіков С.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОВОЧЕВІ РЕСУРСИ", м.Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСІРІС-2005", м.Дніпро

про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, звернувшись до суду з позовом, просив зобов`язати відповідача звільнити земельну ділянку кадастровий номер 1221486200:01:140:0059 від належного йому на праві приватної власності рухомого майна; зобов`язати відповідача відновити паркан між земельними ділянками з кадастровими номерами 1221486200:01:140:0059 та 1221486200:01:040:0066 відповідно до технічної документації на ці земельні ділянки.

В обґрунтування позову посилався на те, що він згідно договору від 30.12.2020 року є орендарем земельної ділянки загальною площею 0,7022 га, кадастровий номер 1221486200:01:140:0059, яка розташована за межами населеного пункту на території Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області.

Земельну ділянку позивач прийняв від орендодавця Дніпропетровської обласної державної адміністрації за актом приймання-передачі від 30.12.2020 року.

У п. 3 акту сторони зазначили, що земельна ділянка передається в оренду без будь-яких інших об`єктів нерухомого майна, крім тих, що належать орендарю на підставі прав власності.

У п. 4 акту зазначено, що земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню.

Додатком до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-1214899362020 від 05.12.2020 року визначено кадастровий план земельної ділянки, кадастровий номер 1221486200:01:140:0059, відповідно до якого спірна земельна ділянка по лінії від В до Г межує з земельною ділянкою відповідача.

Приступивши до використання земельної ділянки, позивач встановив, що паркан, який розділяв земельні ділянки позивача та відповідача, самовільно демонтовано відповідачем.

Крім того, позивач зазначав, що актом виносу меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 05.11.2021 року по лінії межових знаків 7-8 встановлено розміщення на земельній ділянці рухомого майна відповідача укладення тротуарної плитки, яка на один метр заходить на земельну ділянку позивача.

Окрім цього, безпосередньо на земельній ділянці позивача розміщенні будівельна техніка, контейнери, будівельне сміття та інше рухоме майно відповідача, що перешкоджає позивачеві у реалізації його права користування земельною ділянкою відповідно до умов договору оренди та норм закону.

Наведені обставини стали причиною звернення позивача з позовом та є предметом спору у даній справі.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2022 року у справі № 904/9545/21 відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Судові витрати у справі покладено на позивача.

Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю позовних вимог.

Не погодившись з рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неналежну оцінку доказів, неповне з`ясування судом обставин справи.

Зокрема, апелянт зазначає, що:

- актом виносу меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 05.11.2021 року втановлено розміщення на земельній ділянці позивача рухомого майна відповідача- укладеної тротуарної плитки, яка на 1 метр заходить на ділянку позивача;

- надані позивачем фото-таблиці зроблені за ухвалою суду від 20.12.2021 року про залишення позову без руху, тому висновок суду про неможливість встановлення де, коли, ким вони виконані та чиє майно на них зображено, не відповідає матеріалам справи.

Також скаржник посилається на порушення судом норм матеріального права - ст.410 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.93, ст.152 Земельного кодексу України, ст.27 Закону України "Про оренду землі".

Просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2022 року у справі № 904/9545/21.

Відповідач по справі відзив на апеляційну скаргу не надав.

У судове засідання 06.02.2023 року сторони не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).

Вирішуючи питання щодо можливості розгляду справи за відсутності сторін, колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до матеріалів справи, апеляційна скарга прийнята до розгляду ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.12.2022 року.

Передбачений ст.273 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду апеляційної скарги вичерпано. Правова позиція сторін викладена письмово.

Відповідно до положень ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу на підставі тих доказів, які були предметом дослідження судом першої інстанції. Додаткові докази до суду апеляційної інстанції не надано.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України наділяє сторони процесуальними правами, серед яких право брати участь у судових засіданнях.

Суд враховує, що явка представників сторін в засідання суду обов`язковою не визнавалась. Сторонам надано можливість реалізовувати свої повноваження представництва шляхом участі в засіданнях суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в порядку ст. 197 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, сторони не були позбавлені можливості забезпечити у засідання суду участь повноважних представників, однак, таким правом не скористалися.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

З матеріалів справи вбачається, що дійсно, позивач згідно договору з Дніпропетровською обласною державною адміністрацією від 30.12.2020 року є орендарем земельної ділянки загальною площею 0,7022 га, кадастровий номер 1221486200:01:140:0059, яка розташована за межами населеного пункту на території Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області.

Земельну ділянку позивач прийняв від орендодавця за актом приймання-передачі від 30.12.2020 року.

Виходячи з предмету заявлених позовних вимог позивач мав довести, що відповідач, який є суміжним землекористувачем, перешкоджає Товариству з обмеженою відповідальністю "ОВОЧЕВІ РЕСУРСИ" в реалізації його права користування земельною ділянкою.

Як згадано вище, позивач вказував, що приступивши до використання земельної ділянки, він встановив, що паркан, який розділяв земельні ділянки позивача та відповідача, самовільно демонтовано відповідачем.

Крім того, позивач зазначав, що актом виносу меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 05.11.2021 року по лінії межових знаків 7-8 встановлено розміщення на земельній ділянці рухомого майна відповідача укладення тротуарної плитки, яка на один метр заходить на земельну ділянку позивача.

Окрім цього, безпосередньо на земельній ділянці позивача розміщені будівельна техніка, контейнери, будівельне сміття та інше рухоме майно відповідача, що перешкоджає позивачу в реалізації його права користування земельною ділянкою відповідно до умов договору оренди та норм закону.

На думку колегії суддів в оскаржуваному рішенні суд зробив вірний висновок, що вказані позивачем обставини не підтверджені належними і допустимими доказами.

Приписами ст. ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Позивач у позові посилався на акт виносу меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 05.11.2021 року. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що саме вказаним актом його позовні вимоги і підтверджуються.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно оцінив зміст вказаного акту, а скаржник висновки суду не спростував. Твердження апелянта щодо змісту акту не вірні, оскільки вказаної позивачем інформації він не містить.

Судом встановлено, що з даного акту вбачається лише, що спеціаліст І категорії ФОП Кондратьєв С.О. у присутності Коржиченко В.В. виконав винесення меж земельної ділянки(кадастровий номер 1221486200:01:140:0059) в натурі (на місцевості), на зворотній стороні акту нанесений Абрис земельної ділянки.

Стосовно наявності рухомого та іншого майна відповідача на земельній ділянці в акті жодної інформації не зазначено.

Апелянт також вказує в апеляційній скарзі на неналежні висновки суду першої інстанції щодо наданих ним фотографічних зображень фото-таблиць.

Такі доводи також визнаються колегією суддів необгрунтованими.

За змістом наданих фото-таблиць дійсно, як сказав суд в оскаржуваному рішенні, неможливо встановити, чиє майно на них зображено та де воно знаходиться.

Також не підтверджено позивачем наявність на належній йому земельній ділянці тротуарної плитки відповідача та будівельної техніки і сміття.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

На думку колегії суддів апелянт не підтвердив обґрунтованість заявлених ним вимог. Належні та допустимі докази того, що відповідач порушує право землекористування позивача, відсутні. Висновки оскаржуваного рішення щодо недоведеності позову під час апеляційного перегляду справи не спростовано.

За вказаних обставин колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не доведена і задоволенню не підлягає.

Судові витрати за її розгляд згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2022 року у справі № 904/9545/21 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя І.О. Вечірко

Суддя Ю.Б. Парусніков

Повний текст складено 13.02.2023 року.