Рішення

від 22.06.2022 по справі 906/6/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2022 р. м. Житомир Справа № 906/6/22

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

секретар судового засідання Шундрик Т.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Петрухіна О. В. - ордер КВ№382487 від 20.12.2021 (в режимі відеоконференції);

від відповідача: не з`явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Геа Грассо"

до Приватного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль"

про стягнення 254 091,23грн

Товариство з обмеженою відповідальністю "Геа Грассо" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" 1 658 547,93грн, з яких: 1 404 456,70грн основного боргу, 49 175,22грн пені, 70 222,84грн штрафу, 99 716,43грн інфляційних втрат, 34 976,74грн 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки та виконання робіт №20.065.Е від 28.10.2020 в частині оплати отриманого товару.

В якості правових підстав позивач вказує, зокрема, на ст.549, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.173, 193, 216, 217, 230, Господарського кодексу України.

Ухвалою суду від 10.01.2022 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання.

Ухвалою суду від 02.06.2022 прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої останній просить суд стягнути з відповідача 254 091,23грн, з яких: 49 175,22грн пені, 70 222,84грн штрафу, 99 716,43грн інфляційних втрат, 34 976,74грн 3% річних, та постановлено здійснювати розгляд справи з урахуванням даної заяви. Крім того, закрито підготовче провадження та призначено справу №906/6/22 до судового розгляду по суті на 23.06.2022 о 12:20.

20.06.2022 до суду від позивача надійшла заява №17-06-2022 від 17.06.2022 про стягнення з відповідача 28 750,00грн витрат на професійну правничу допомогу (а.с. 97-99).

Представник позивача в судовому засіданні 23.06.2022 (у режимі відеоконференції) позовні вимоги підтримав у повному обсязі (з врахуванням заяви №24-05-2022/1 від 24.05.2022 про зменшення розміру позовних вимог) з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання 23.06.2022 не прибув, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується Реєстром Ф103 на відправку рекомендованої кореспонденції, копію якого долучено судом до матеріалів справи. Згідно списку згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих, поданих в Житомир-2, відправленню на адресу Приватного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" присвоєно номер 1000232966. Дане поштове повідомлення відповідачу вручено за довіреністю 09.06.2022, про що свідчить роздруківка трекінгу з офіційного сайту "Укрпошта" (а.с.103-106).

При цьому, суд враховує, що відповідно до ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Всі ухвали Господарського суду Житомирської області у справі №906/6/22 оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень (http://reyestr.court.gov.ua), а тому учасники справи могли ознайомитися з їх текстом, оскільки були обізнані з судовим розглядом справи, що вбачається з доданих матеріалів.

Згідно п.1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що явка представника відповідача у судове засідання обов`язковою не визнавалася, суд вважає, що його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

20.10.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Геа Грассо" (виконавець, позивач) та Приватним акціонерним товариством "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" (замовник, відповідач) укладено договір поставки та виконання робіт №20.065.Е (далі - Договір) (а.с.8-13).

За змістом п.1.1-1.4 Договору виконавець приймає на себе обов`язок поставити замовнику на умовах DDP, м. Радомишль, Житомирська область, згідно Incoterms 2020, комплект холодильного обладнання (надалі - товар) та виконати шеф-монтажні та пусконалагоджувальні роботи по введенню товару в експлуатацію на заводі замовника, а замовник зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити поставлений товар і належним чином виконані роботи/послуги відповідно до умов Договору. Загальна кількість та асортимент товару, що постачається по Договору, вартість робіт/послуг зазначені в Специфікацій №1, що міститься в Додатку №1 до Договору (а.с.14).

Відповідно до п.2.2.1 Договору та Специфікації №1 загальна вартість товару складає 2 600 845,75грн, крім того ПДВ (20%) - 520 169,15грн, разом з ПДВ - 3 121 014,90грн, що є еквівалентом 93 000,00 Євро.

Згідно положень п.3.2 Договору оплата за товар замовником здійснюється частковими платежами в наступному порядку:

- 50% від загальної вартості товару в сумі 1 560 507,45грн (включаючи ПДВ) як передоплата протягом 5 банківських днів після підписання Договору та виставлення рахунку виконавцем;

- 45% від загальної вартості товару в сумі 1 404 456,70грн (з ПДВ) протягом 5 банківських днів з моменту отримання замовником оригіналу письмового повідомлення про готовність товару до відвантаження;

- 5% від загальної вартості товару, що становить 156 050,75грн (з ПДВ) за фактом поставки товару на склад замовника, але не пізніше, ніж протягом 10 банківських днів після дати виконання шеф-монтажних та пусконалагоджувальних робіт по введенню товару в експлуатацію.

Після отримання від відповідача передплати відповідно до п.3.2.1 Договору в розмірі 50% від вартості товару, 03.02.2021 відповідно до п.3.2.2 Договору позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру №СФ-20.065.Е-2 від 03.02.2021 на суму 1 404 456,70грн на оплату 45% від загальної вартості товару (а.с. 18). Крім того, направив письмове повідомлення про готовність товару до відвантаження замовнику, про що свідчать паперова копія електронного листа від 03.02.2021 та копія експрес-накладної "Нова пошта" №20450341793719 від 04.02.2021 (з якої вбачається факт отримання повідомлення 05.02.2021) (а.с. 80-81).

Таким чином, враховуючи факт отримання повідомлення відповідачем 05.02.2021, згідно п.3.2.2 Договору останній повинен був оплатити вищезазначений рахунок протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати отримання о р и г і н а л у письмового повідомлення про готовність товару до відвантаження, тобто, не пізніше 12.02.2021.

Водночас, не зважаючи на несплату відповідачем 45% від вартості товару, як це передбачено п.3.2.2 Договору, позивач на виконання умов Договору поставив йому товар у повному обсязі на загальну суму 3 121 014,90грн (з ПДВ), що підтверджується видатковою накладною №РН-0000009 від 12.02.2021 (а.с. 19). Поставлений позивачем товар був прийняти уповноваженою особою відповідача - начальником відділу нових проектів Ліновим Володимиром Івановичем на підставі довіреності №126 від 11.02.2021 (а.с. 20).

З огляду на те, що відповідачем не було виконано зобов`язання щодо оплати 45% від вартості поставленого товару в строки, встановлені Договором, позивач вирішив здійснити заходи досудового врегулювання спору. Відповідно до п.9.1 Договору всі суперечки й розбіжності, які можуть виникнути між сторонами у зв`язку з виконанням Договору, у першу чергу розв`язуються шляхом переговорів. На виконання цього пункту, в зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язання щодо оплати поставленого товару, позивачем направлено останньому претензію №13-10-2021/3 від 13.10.2021 з проханням здійснити оплату вартості товару згідно умов Договору в сумі 1 404 456,70грн, а також штрафні санкції протягом 30 календарних днів (а.с. 21-24).

Проте, станом на дату подання до суду позовної заяви відповідач відповіді на претензію не надав та не задовольнив її, що спонукало позивача звернутися до суду з відповідним позовом.

Водночас, під час розгляду справи в суді відповідачем сплачено на користь позивача 1 404 456,70грн основного боргу, що підтверджується копією банківської виписки від 23.02.2022 (а.с. 79).

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч.1 ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України)). Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов`язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше (ч.3 ст.173 ГК України).

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст.175 ГК України).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Суд дійшов висновку, що договір поставки та виконання робіт №20.065.Е від 20.10.2020 за своєю правовою природою є змішаним договором, тобто договором поставки і договором про надання послуг, так як обов`язком позивача згідно даного правочину є поставка відповідачу комплекту холодильного обладнання та виконання шеф-монтажних та пусконалагоджувальних робіт по введенню товару в експлуатацію на заводі замовника.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Приписами ч.1 ст.901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Виконавець повинен надати послугу особисто (ч.1 ст.902 ЦК України).

Частиною 1 ст.903 ЦК України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Як судом зазначалося вище, під час розгляду справи в суді відповідачем сплачено на користь позивача 1 404 456,70грн основного боргу, що підтверджується копією банківської виписки від 23.02.2022 (а.с. 79). У зв`язку з цим, ухвалою суду від 02.06.2022 прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої останній просить суд стягнути з відповідача 254 091,23грн, з яких: 49 175,22грн пені, 70 222,84грн штрафу, 99 716,43грн інфляційних втрат, 34 976,74грн 3% річних, та постановлено здійснювати розгляд справи з урахуванням даної заяви.

Враховуючи викладене вище, зокрема, межі розгляду спору згідно ухвали суду від 02.06.2022, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом встановлено, що позивачем невірно визначено день закінчення строку виконання відповідачем зобов`язання з оплати 45% вартості поставленого товару. Як судом зазначалося вище, враховуючи факт отримання повідомлення відповідачем 05.02.2021 (згідно копії експрес-накладної "Нова пошта" №20450341793719 від 04.02.2021 (а.с. 81)), відповідно до п.3.2.2 Договору останній повинен був оплатити вищезазначений рахунок протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати отримання о р и г і н а л у письмового повідомлення про готовність товару до відвантаження, тобто, не пізніше 12.02.2021. Таким чином, враховуючи вищевикладене, початок періоду прострочення виконання відповідачем виконання зобов`язання з оплати поставленого йому товару починається 13.02.2021. Тобто, суд вважає правильними наступний період для нарахування 3% річних - 13.02.2021-28.12.2021. Враховуючи наведене, перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга:Закон", господарським судом здійснено перерахунок 3% річних, відповідно до чого загальна сума 3% річних складає 36 823,70грн. Разом з тим, суд позбавлений права збільшувати розмір позовних вимог. Пред`явлення вимог в меншому розмірі є правом позивача. Враховуючи викладене, суд задовольняє вимогу щодо стягнення 3% річних у заявленому позивачем розмірі - 34 976,74грн.

Перевіривши доданий до позовної заяви розрахунок розміру інфляційних втрат, суд дійшов до висновку про його неправильність, у зв`язку з чим, здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга:Закон" перерахунок таких нарахувань, вважає такою, що підлягає до задоволення суму інфляційних втрат - 99 701,85грн. У частині вимог щодо стягнення 14,59грн інфляційних нарахувань суд відмовляє.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 70 222,84грн штрафу.

Частиною 1 статті 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ч.2 ст.217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України). Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 193 ГК України встановлено, що порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до п.7.3 Договору в разі затримки замовником будь-якого з платежів згідно п.3.2.1-3.2.2 цього Договору понад 20 (двадцять) днів, крім випадків дії обставин, незалежних від замовника, замовник сплачує продавцю штраф у розмірі 5% від суми затриманого платежу.

Перевіривши доданий до позовної заяви розрахунок розміру штрафу, суд дійшов до висновку про його правильність та обґрунтованість, тому задовольняє позов у частині стягнення з відповідача на користь позивача 70 222,84грн штрафу.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення 49 175,22грн пені.

Згідно ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частиною 1 статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як судом зазначалося вище, згідно п.7.3 Договору у випадку необґрунтованого прострочення платежу, не пов`язаного з неналежним виконанням даного Договору виконавцем, замовник сплачує виконавцю за письмовою вимогою (претензією) останнього, пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла на час існування простроченої заборгованості, від суми не сплаченою в строк платежу, за кожний день затримки виплати.

Судом встановлено, що позивачем невірно визначено день закінчення строку виконання відповідачем зобов`язання з оплати 45% вартості поставленого товару та, відповідно, - початок періоду нарахування пені, про що зазначалося вище. Таким чином, враховуючи викладене, початок періоду прострочення виконання відповідачем виконання зобов`язання з оплати поставленого йому товару починається 13.02.2021. Тобто, суд вважає правильними наступний період для нарахування пені - 13.02.2021-10.08.2021. Враховуючи наведене, перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга:Закон", господарським судом здійснено перерахунок пені, відповідно до чого загальна сума пені складає 49 252,18грн. Разом з тим, суд позбавлений права збільшувати розмір позовних вимог. Пред`явлення вимог в меншому розмірі є правом позивача. Враховуючи викладене, суд задовольняє вимогу щодо стягнення пені у заявленому позивачем розмірі - 49 175,22грн.

Згідно ч. 2, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.

Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 ГПК України сторонами доказів.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи докази, які містяться у матеріалах справи, а також норми чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку про задоволення позову частково, а саме - в частині вимог про стягнення 49 175,22грн пені, 70 222,84грн штрафу, 99 701,85грн інфляційних втрат, 34 976,74грн 3% річних. У частині вимог щодо стягнення 14,59грн інфляційних нарахувань суд відмовляє в позові.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони .

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог (з врахуванням прийнятої судом заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог), суд приходить до висновку, що судовий збір слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За вказаного, судовий збір у сумі 21 066,85грн, сплачений згідно платіжного доручення №02 від 10.12.2021 за вимогою щодо стягнення 1 404 456,70грн боргу, з врахуванням прийняття до розгляду заяви позивача №24-05-2022/1 від 24.05.2021 про зменшення розміру позовних вимог, підлягає поверненню останньому згідно його клопотання за ухвалою суду.

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 28 750,00грн, суд зазначає наступне.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.123 ГПК України).

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою; представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст.16 Господарського процесуального кодексу України).

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ч.3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Згідно з положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу в розмірі 28 750,00грн представником позивача подано копію договору про надання правової допомоги №06-10-2021 від 06.10.2021 (а.с. 26-30), ордер серії КВ №382487 від 20.12.2021 на ім`я Петрухіної Ольги Вікторівни (а.с. 34), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ №5914 від 18.05.2017 (а.с. 31-32), копію витягу з Єдиного Реєстру адвокатів України (а.с. 33), викладені в заяві про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу №17-06-2022 від 17.06.2022 розрахунки вартості таких послуг (а.с. 99).

Частинами 5, 6 статті 126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015), а також висновки Європейського суду з прав людини, викладені у справах: "East/West Alliance Limited" проти України" від 02.06.2014, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002, за результатом розгляду якої Європейського суду з прав людини вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Правова позиція щодо розумності та співмірності розміру витрат на правову допомогу також відображена у постановах Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 і від 01.08. 2019 у справі №915/237/18.

Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Отже, враховуючи вищевикладене, а також характер та рівень складності даної справи, не цілком якісно здійснені розрахунки стягуваних сум штрафних санкцій, а також тривалість і кількість судових засідань, у яких брав участь представник позивача, суд приходить до висновку про обґрунтованість судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 11 400,00грн.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" (12201, Житомирська область, м. Радомишль, вул. Микгород, буд. 71; ідентифікаційний код 05418365) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Геа Грассо" (01135, м. Київ, вул. Павлівська, буд. 29; ідентифікаційний код 33642991):

- 49 175,22грн пені;

- 70 222,84грн штрафу;

- 99 701,85грн інфляційних втрат;

- 34 976,74грн 3% річних;

- 3 811,15грн витрат на сплату судового збору;

- 11 400,00грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. Відмовити в позові в частині вимог щодо стягнення 14,59грн інфляційних нарахувань.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Геа Грассо" (01135, м. Київ, вул. Павлівська, буд. 29; ідентифікаційний код 33642991) з Державного бюджету України судовий збір у сумі 21 066,85грн, сплачений згідно платіжного доручення №02 від 10.12.2021, про що винести відповідну ухвалу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 04.07.22

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - у справу;

2 - позивачу на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1

3 - відповідачу відповідачу (12201, Житомирська область, м. Радомишль, вул. Микгород, 71) - рек.

та на електронну пошту: pivo@rad.zt.ukrtel.net