Рішення

від 14.12.2021 по справі 910/11100/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.12.2021Справа № 910/11100/21

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В. В., за участі секретаря судового засідання Рєпкіної Ю. Є., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське"

до 1. Міністерства енергетики України

2. Державного підприємства "Вугільна Компанія "Краснолиманська"

про визнання незаконними дій та солідарне стягнення 400 000,00 грн,

Представники учасників процесу згідно протоколу від 15.12.2021,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У липні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське" (далі - позивач, Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства енергетики України (далі - відповідач 1, Міністерство) та Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" (далі - відповідач 2, Підприємство) про визнання незаконними дій Міністерства щодо втручання у господарські відносини між Товариством та Підприємством за договором підряду № 28-02/20 від 28.02.2020, а також про солідарне стягнення з відповідачів збитків у розмірі 400 000,00 грн.

Позовна заява обґрунтована тим, що за твердженнями позивача Міністерство та Підприємство завдало збитків розмір яких дорівнює вартості недоотриманого вугілля.

Ухвалою суду від 16.07.2021 відкрито провадження в справі № 910/11100/21 за вищевказаною позовною заявою, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, судове засідання призначене на 18.08.2021.

Судові засідання у справі було відкладено на 02.09.2021, 22.09.2021.

Ухвалою від 02.09.2021 підготовче провадження у справі продовжено справі на 30 днів до 15.10.2021 (включно).

Ухвалою від 22.09.2021 відхилено клопотання позивача про неприйняття відзиву відповідача 2 та про застосування до відповідачів заходів процесуального примусу у вигляді штрафу за ненадання відповідей на поставлені запитання, зобов`язано відповідача 2 виконати вимоги ухвали суду від 18.08.2021 в частині надання відповідей на запитання позивача в порядку статті 90 ГПК України у строк НЕ ПІЗНІШЕ 07.10.2021. Підготовче засідання відкладено на 11.10.2021.

Судове засідання, відкладене на 11.10.2021, не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Джарти В. В. на лікарняному.

29.09.2021 до суду від Міністерства надійшли клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу та заперечення на письмові пояснення позивача.

Від позивача 29.09.2021 до суду надійшла відповідь на відзив.

11.10.2021 від позивача представником позивача подано клопотання про повторне зобов`язання відповідача 2 надати відповіді на запитання.

20.10.2021 на офіційну електронну адресу суду та 23.10.2021 засобами поштового зв`язку надійшов супровідний лист відповідача 2 з відповідями на запитання.

Ухвалою від 21.10.2021 після виходу судді з лікарняного підготовче засідання у справі було призначено на 03.11.2021.

За наслідками судового засідання 03.11.2021 суд ухвалив проводити підготовче провадженні у справі в розумні строки та відкласти підготовче засідання у справі на 29.11.2021.

29.11.2021 перед початком судового засідання представник позивача подав до суду клопотання про залучення третьої особи та письмові пояснення на усне клопотання Міністерства про залишення позовної заяви без розгляду.

У судове засідання 29.11.2021 прибули представники позивача та Міністерства.

Відповідач 2 представників у судове засідання не направив, про причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений у встановленому чинним законодавством порядку.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав подане клопотання відповідно до якого просить суд залучити до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів Міністерство енергетики та вугільної промисловості України (ідентифікаційний код 37471933). На запитання суду які саме права зазначеного Міністерства можуть бути порушені внаслідок прийняття рішення у даній справі представник позивача не зміг надати відповідь.

Представник відповідача заперечив проти залучення до участі у справі третьою особою Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та надав усні пояснення, що фактично, станом на момент розгляду клопотання, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України припинило свою діяльність та перебуває в стані припинення.

Заслухавши у судовому засіданні представників сторін, суд дійшов висновку про відсутність визначених у статті 50 ГПК України підстав для залучення третьої особи.

Ухвалою суду від 29.11.2021 закрито підготовче провадження та призначений розгляд справи по суті в судовому засіданні 15.12.2021.

15.12.2021 до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи по суті через неможливість прибуття представника з причин ознак ГРВІ в останнього.

Під час судового засідання 15.12.2021 судом було розглянуто вказане вище клопотання про відкладення та відмовлено в його задоволенні через відсутність доказів на підтвердження наведених в клопотанні обставин.

До судового засідання 15.12.2021 з`явився представник Міністерства та надав пояснення, відповідно до яких просив відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві.

Підприємство не направило свого представника для участі в судовому засіданні, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлене належним чином.

Відповідно статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

28.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське», як замовником, та Державним підприємством «Вугільна компанія «Краснолиманська», як підрядником, було укладено договір підряду № 28- 02/20 (далі - договір).

Згідно з пунктом 1.1. договору Підрядник зобов`язувався виконувати роботи з видобутку вугілля, а також монтажно-демонтажні та ремонтні роботи (підривна, зачистка, доставка і видача матеріалів і обладнання) в межах гірничого відводу Замовника, а саме: в 1 південній лаві ухилу №1 заскидової частини пласта 13, а Замовник зобов`язувався приймати і оплачувати належним чином виконані роботи.

Товариство здійснює діяльність з видобування, розробки родовища кам`яного вугілля та супутніх корисних копалин в технічних межах шахтного поля, на полі діючої шахти «Краснолиманська» ДП «ВК «Краснолиманська», пласти: ш24,13, k5+k5B.

Позивач є користувачем надр, розташованих у 1 південній лаві ухилу №1 заскидової частини пласта 13, на підставі спеціального дозволу на користування надрами № 3316 від 19.12.2003 зі змінами, внесеними відповідно до Наказів Держгеокадастра України № 174 від 28.042012 та № 440 від 30.08.2013, Акту про надання гірничого відводу, внесеного до реєстру Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки 24.12.2013 за № 2724.

Товариство стверджує, що Підприємство порушило умови договору та права позивача, виконуючи роботи з видобутку вугілля без згоди користувача надр, яким є Товариство, в межах його гірничого відводу.

10.06.2021 позивачем направлено до Міністерства енергетики України адвокатський запит щодо надання інформації щодо повноважень Міністерства енергетики України на здійснення управління ДП «ВК «Краснолиманська».

Міністерством енергетики України листом від 22.06.2021 № 26/1.3-17.2-9625 надано відповідь на вказаний адвокатський запит та повідомлено, що до сфери відповідальності та повноваження заступника Міністра енергетики України Зоріна О.О. визначалися наказами Міненерго від 20.07.2020 № 461 «Про тимчасове підпорядкування підрозділів апарату між керівним складом міністерства», від 29.09.2020 № 623 «Про підпорядкування підрозділів апарату та розподіл функціональних обов`язків між керівним складом міністерства», від 04.12.2020 № 786 «Про підпорядкування підрозділів апарату та розподіл функціональних обов`язків між керівним складом «Про підпорядкування структурних підрозділів апарату Міністерства енергетики України та розподіл функціональних обов`язків між керівним складом міністерства».

Відповідно до пп. 1, 2, 4 п. 8 наказу Міністерства енергетики України від 20.07.2020 № 461 та від 29.09.2020 № 623, від 04.12.2020 № 786 - Зорін О.О. перебуваючи на посаді заступника Міністра енергетики України здійснював такі повноваження, зокрема:

1) координував роботу з формування та реалізації державної політики у вугільно- промисловому та торфодобувному комплексі;

2) організовував формування прогнозного балансу видобутку вугілля й вироблення вугільної продукції підприємствами, що належать до сфери управління міністерства, та господарськими товариствами, щодо яких міністерство здійснює управління корпоративними правами держави;

3) координував питання діяльності підприємств вугільного комплексу, що належать до сфери управління міністерства, та господарських товариств, щодо яких міністерство здійснює управління корпоративними правами держави, ефективного використання державного майна і їх майнових прав, та вживав заходів щодо забезпечення ефективності їх роботи.

Міністерством енергетики України в листі від 22.06.2021 №26/1.3-17.2-9625 повідомлено, що Міністерство енергетики України не володіє інформацією щодо доручень Міністра енергетики України, які надавалися заступнику Міністра енергетики України Зоріну О. О. на вчинення дій щодо розпорядження власністю ТОВ «Краснолиманське», а саме: вугіллям, що було добуто ДП «ВК «Краснолиманська» за період з 01.07.2020 по 31.01.2021.

Згідно статуту ДП «ВК «Краснолиманська» підприємство надає Уповноваженому органу управління та контролюючим органам державної влади інформацію щодо ефективності використання і збереження закріпленого за ним державного майна, а також ведення підприємницької діяльності відповідно до чинного законодавства України. Також, статут не містить обмежень щодо покладення на Міністерство відповідальності за збитки, завдані ДП «ВК «Краснолиманська» третім особам.

За твердженнями Товариства, Міністерством енергетики України в особі його посадової особи - заступника Міністра Зоріна О.О. надано протиправне та таке, що суперечать нормам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Кодексу про надра, Положенню про Міністерство, Закону України «Про управління об`єктами державної власності» розпорядження, яке виходить за межі повноважень як заступника Міністра так і Міністерства енергетики в цілому.

Позивач у своєму позові зауважує, що внаслідок таких протиправних дій, здійснено пряме втручання в господарську діяльність ДП «ВК «Краснолиманська» спрямоване на порушення виконання умов Договору, прав та законних інтересів ТОВ «Краснолиманське».

Згідно з Порядком складання, затвердження та контролю виконання фінансового плану суб`єкта господарювання державного сектору економіки, затвердженого наказом Мінекономіки від 02.03.2015 № 205, а також п.9.2 статуту ДП «ВК «Краснолиманська» обов`язок аналізу та затвердження фінансових планів державних підприємств покладено на відповідні суб`єкти управління.

Так, згідно з пунктом 5 даного Порядку, суб`єкти управління у строк, що становить не більш як 10 робочих днів з дня надходження проекту фінансового плану підприємства, здійснюють аналіз зазначеного проекту з обов`язковим порівнянням його показників з показниками фінансово-господарської діяльності підприємства за два попередні роки, затверджують/погоджують фінансовий план або повертають його на доопрацювання та в письмовій формі повідомляють підприємство про прийняте рішення. Також, суб`єкти управління затверджують фінансовий план підприємства до 1 вересня року, що передує плановому.

Пунктом 3 даного Порядку також визначено, що Фінансовий план має забезпечувати збільшення показників рентабельності діяльності підприємства, активів і власного капіталу порівняно з плановими та прогнозними показниками на поточний рік. У разі зменшення зазначених показників, а також обсягу сплати поточних податків, зборів (обов`язкових платежів) до державного бюджету, підприємство обов`язково подає обґрунтування причин такого зменшення з відповідними розрахунками.

Разом з тим, Міністерством енергетики України затверджено фінансовий план ДП «ВК «Краснолиманська» на 2021 рік зі значно зменшеними плановими та прогнозними показниками відповідно до показників рентабельності діяльності підприємства за 2019 та 2020 роки. При цьому показники за минулий та поточний роки у формі фінансового плану на 2021 рік не заповнено.

Позивач зазначає, що, виходячи з показників фінансового звіту Підприємства за 2020 рік показник валового збитку ДП «ВК «Краснолиманська» збільшено з 40 689 тис грн у 2020 році до 814 707,00 грн у плані на 2021 рік, тобто, майже у 20 разів.

За твердженнями Товариства вказане свідчить про умисні дії посадових осіб Міністерства економіки України, спрямовані на приховування та ігнорування зростаючої заборгованості ДП «ВК «Краснолиманська», що має прямим наслідком невиконання передбачених законодавством обов`язків Мінекономіки з координації та контролю економічної діяльності ДП «ВК «Краснолиманська», що призводить до систематичного невиконання договірних зобов`язань з контрагентами даного державного підприємства, одним з яких виступає позивач.

Позивач зазначає, що при здійсненні робіт з видобутку вугілля Підприємством допущені порушення НПАОП 10.0-1.01-10 «Правила безпеки у вугільних шахтах» при веденні гірничих робіт у 1 південній лаві ухилу №1 заскидової частини пласта 13. Вказані порушення встановлені командним складом Десятого воєнізованого гірничо-рятувального загону, внаслідок чого у вказаній лаві ДП «ВК «Краснолиманська» з 29.05.2020 командиром 10 ВГРЗ С. М. Голубом розугоджені позиції Плану ліквідації аварій: №314, №315. Зазначені порушення правил безпеки наведено в листі 10 ВГРЗ від 29.05.2020 № 03/1-7-741.

Відповідно до п.6 гл. 3 р. IV НПАОП 10.0-1.01-10 Для кожної шахти згідно з чинним законодавством має бути складений ПЛА. ПЛА розробляється кожні 6 місяців головним інженером шахти і командиром гірничорятувального взводу, погоджується з командиром загону ДАРС (ДВГРС) і затверджується технічним керівником гірничого підприємства (шахти).

Всі особи, які опускаються у шахту, мають бути ознайомлені з ПЛА у тій його частині, що стосується їх місця роботи, шляхів пересування та запасних виходів із шахти.

За відсутності затвердженого ПЛА, а також у випадку скасування ДАРС (ДВГРС) узгодження ПЛА у цілому або його окремих позицій ведення робіт у виробках, що відповідають цим позиціям, не дозволяється, крім робіт щодо усунення причин, через які неможливе виконання ПЛА.

Крім того, станом на 10.08.2020 проект плану розвитку гірничих робіт на 2020 рік по ДП «ВК «Краснолиманська» в частині їх безпечного ведення не було погоджено з ГУ Держпраці у Донецькій області. Згідно з п. 12 гл.1 р. IV НПАОП 10.0-1.01-10 ведення робіт, не передбачених планами розвитку гірничих робіт, не дозволяється.

Так, відповідно до листа ГУ Держпраці у Донецькій області від 04.06.2020 № 06.4-13- 1/3629/20 роботи на 1 південній лаві ухилу №1 заскидової частини пласта 13 підлягали зупиненню.

Згідно з пунктом 2.3. договору Підрядник зобов`язаний, зокрема: - належним чином (з дотриманням всіх умов цього Договору та вимог законодавства України) виконувати Роботи, передбачені цим Договором; - отримати дозвільну документацію на виконання робіт, обумовлених п. 1.1. цього Договору відповідно до Закону України «Про охорону праці», вимог «Правил безпеки у вугільних шахтах», а також інших нормативно-правових документів, що регламентують порядок і правила роботи вугледобувних підприємств; - здійснювати технічний нагляд і забезпечити безпечну роботу протягом всього періоду виконання робіт за даною угодою.

Товариство інформувало Підприємство про необхідність усунення порушень законодавства та дотримання умов Договору, зокрема, листами: від 10.08.2020 № 106/7, від 25.08.2020 № 116/2.

Проте, в порушення умов договору та вимог законодавства з серпня 2020 року по грудень 2020 року. Підприємством продовжувалось ведення робіт з видобутку вугілля на 1 південній лаві ухилу №1 заскидової частини пласта 13.

Пунктом 1.5. договору також передбачено, що вугілля (вугільна продукція), видобуте в процесі виконання робіт, є власністю Замовника і підлягає передачі Замовнику без права Пунктом 1.5. договору також передбачено, що вугілля (вугільна продукція), видобуте в процесі виконання робіт, є власністю Замовника і підлягає передачі Замовнику без права утримання Підрядником.

утримання Підрядником.Згідно з пунктом. 2.3.14 договору Підрядник зобов`язаний передавати Замовнику вугілля (вугільну продукцію), видобуте в результаті виконання робіт, з оформленням відповідних документів, в порядку, передбаченому п. 3.3. цього договору.

Листами від 10.08.2020 №106/6 та від 19.08.2020 №113/1 ТОВ «Краснолиманське» зверталось до ДП «ВК «Краснолиманська» з вимогою відвантажити видобуте вугілля до ПрАТ «ЦЗФ «Росія» для подальшого збагачення. Проте, вказані вимоги Підрядником були проігноровані, видобуте вугілля не було поставлено ані до ПрАТ «ЦЗФ «Росія», ані до ТОВ «Краснолиманське», який є безпосереднім власником видобутого вугілля. Таким чином, ДП «ВК «Краснолиманська» порушено істотні умови Договору, зокрема, умови щодо предмету договору.

Згідно з розрахунком ТОВ «Краснолиманське» № 110/2 від 09.07.2021 за період з липня 2020 року по грудень 2020 року, тобто, за період дії договору дільницею № 5 ДП «ВК «Краснолиманська» з 1 південної лави ухилу №1 заскидової частини пласта 13 видобуто 244 159 тон рядового вугілля, що також підтверджується довідкою головного маркшейдера ТОВ «Краснолиманське».

Листи ТОВ «Краснолиманське» від 21.08.2020 № 115/4 від 10.08.2020 № 106/725.08.2020 № 116/2, від 14.09.2020 № 130/2, від 01.12.2020 № 169/1, від 22.12.2020 № 181/1, від 15.01.2021 №08/4, від 29.01.2021 №16/5 щодо неможливості прийняття робіт через їх неналежне виконання, а також щодо негайного припинення Підрядником робіт на 1 південній лаві ухилу №1 заскидової частини пласта 13 ДП «ВК «Краснолиманська» також були проігноровані. Фактично Підрядником було продовжено роботи з видобутку вугілля навіть після закінчення терміну дії договору, тобто, після 31.12.2020.

Товариство зауважує, що ДП «ВК «Краснолиманська» не виконано зобов`язання за договором, продовжено видобуток вугілля та не передано видобуте вугілля ТОВ «Краснолиманське» чим завдано позивачу збитки внаслідок неможливості розпорядження належним позивачу майном, які наразі оцінюються в розмірі 400 000,00 грн.

За твердженнями позивача збитки йому завдано не лише за протиправним рішенням ДП «ВК «Краснолиманська», а й протиправним розпорядженням Міністерства енергетики України, в тому Товариство вважає, що обов`язок з відшкодування збитків за договором, є солідарним для відповідачів оскільки невиконання умов договору стало наслідком протиправних дій обох відповідачів.

Міністерство в своєму відзиві та під час судового розгляду заперечувало проти задоволення позову з огляду на відсутність нормативно-правового обґрунтування неправомірних дій відповідача 1 та відсутністю підстав солідарної відповідальності.

Підприємством в основу своїх заперечень покладене те, що між позивачем та відповідачам 2 відсутні господарські зобов`язання, що є обов`язковою умовою для покладення на Підприємство обов`язку відшкодування збитків.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, щодо позову, господарський суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до змісту статей 13, 14 Кодексу України про надра користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи. Надра надаються у користування для, зокрема, видобування корисних копалин.

Перебіг строку користування надрами починається з дня одержання спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами, якщо в ньому не передбачено інше, а в разі укладення угоди про розподіл продукції - з дня, зазначеного в такій угоді (частина 5 статті 15 Кодексу України про надра).

Згідно з частиною 5 статті 16 Кодексу України про надра спеціальні дозволи на користування надрами надаються переможцям аукціонів, крім випадків, визначених Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, або Радою міністрів Автономної Республіки Крим щодо розробки родовищ корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим. Порядок проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами та порядок їх надання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Гірничим відводом згідно із статтею 17 Кодексу України про надра є частина надр, надана користувачам для промислової розробки родовищ корисних копалин та цілей, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин. Користування надрами за межами гірничого відводу забороняється.

Надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу (стаття 19 Кодексу України про надра).

Відповідно до статті 24 Кодексу України про надра користувачі надр мають право: 1) здійснювати на наданій їм ділянці надр геологічне вивчення, комплексну розробку родовищ корисних копалин та інші роботи згідно з умовами спеціального дозволу або угоди про розподіл продукції; 2) розпоряджатися видобутими корисними копалинами, якщо інше не передбачено законодавством або умовами спеціального дозволу; 3) здійснювати на умовах спеціального дозволу консервацію наданого в користування родовища корисних копалин або його частини; 4) на першочергове продовження строку тимчасового користування надрами; 5) користуватися додатковими правами, передбаченими угодою про розподіл продукції. Одночасно, користувачі надр зобов`язані: 1) використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано; 2) забезпечувати повноту геологічного вивчення, раціональне, комплексне використання та охорону надр; 3) забезпечувати безпеку людей, майна та навколишнього природного середовища; 4) приводити земельні ділянки, порушені при користуванні надрами, в стан, придатний для подальшого їх використання у суспільному виробництві; 5) виконувати інші вимоги щодо користування надрами, встановлені законодавством України та угодою про розподіл продукції. Права та обов`язки користувача надр виникають з моменту отримання спеціального дозволу на користування надрами, а в разі надання права користування надрами на умовах угод про розподіл продукції - з моменту набрання чинності такою угодою, якщо інше не передбачено цією угодою.

Користувач надр (інвестор), який отримав спеціальний дозвіл на користування надрами та гірничий відвід або уклав угоду про розподіл продукції, має виключне право здійснювати в його межах користування надрами відповідно до цього спеціального дозволу та угоди про розподіл продукції. Будь-яка діяльність, пов`язана з користуванням надрами в межах гірничого відводу, може здійснюватися тільки за згодою користувача надр (інвестора), якому він наданий. Така згода або відмова в її наданні має бути надана протягом двадцяти календарних днів після отримання відповідного письмового запиту. У разі ненадання жодної відповіді протягом зазначеного часу така згода вважається наданою.

Таким чином, враховуючи отримання Товариством спеціального дозволу на користування надрами від 19.12.2003 року № 3316 та Акту про надання гірничого відводу від 24.12.2013, за висновками суду, саме позивачеві належить, зокрема, право видобутку та розпорядження корисними копалинами в технічних межах шахтного поля позивача на полі діючої шахти "Краснолиманська", пласти m42, Із, k5 + k5B площею 19,09 кв.км, в Красноармійському районі Донецької області.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За приписами статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Одним із способів захисту порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів згідно зі статтями 20 Господарського кодексу України, 16 Цивільного кодексу України, є відшкодування збитків.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки), наявність та розмір понесених збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина особи, яка заподіяла шкоду.

Терміном "збитки" позначаються наслідки правопорушення, які виражаються у зменшенні майнової сфери потерпілого у результаті порушення належного йому права або блага. Протиправною поведінкою (дією або бездіяльністю) є будь-яка поведінка, яка суперечить правовим нормам.

Причинний зв`язок - це відповідний об`єктивно існуючий зв`язок між явищами, при якому одне явище, яке передує, при відповідних умовах породжує, викликає інше явище - наступне. Відповідальність за заподіяні протиправною поведінкою збитки виникає при наявності вини особи, що заподіяла збитки.

Обов`язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків. При цьому, за змістом частини 2 статті 623 Цивільного кодексу України, розмір збитків завданих порушенням зобов`язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відтак, виходячи з положень статті 1166 Цивільного кодексу України, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою, а також, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Водночас саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, їх розмір, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки з заподіяними збитками.

Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Таким чином, з урахуванням вимог вказаних статей, відшкодування збитків є видом господарських санкцій, під якими розуміються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування котрих для нього настають несприятливі економічні наслідки. Одночасно, для учасника господарських відносин, який потерпів від правопорушення, відшкодування збитків є способом захисту його прав та законних інтересів.

Слід зазначити, що за змістом пункту 2 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України до упущеної вигоди віднесено доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, також включено, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною.

За змістом статті 142 Господарського кодексу України прибуток (доход) суб`єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб`єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань. Тобто, прибуток визначається шляхом зменшення суми доходу на суму витрат.

Неодержаний прибуток - це розрахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на даних бухгалтерського та податкового обліку, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання певних грошових сум чи інших цінностей, якщо інший учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення.

Отже, покладення на особу обов`язку відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди можливе тільки за умови реальної можливості одержання доходу особою, яка вважає, що їй завдано шкоди. У такому разі пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані.

Суд звертає увагу, що вимоги про відшкодування упущеної вигоди не можуть обґрунтовуватися гіпотетично та базуватися на прогнозах, а повинні мати чітке документальне обґрунтування. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є достатньою підставою для його стягнення.

Позивач повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Аналогічний висновок сформовано Верховним Судом України у постанові від 18.05.2016 в справі № 6-237цс16 та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 в справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18).

Таким чином, незважаючи на те, що неодержаний прибуток - це результат, який не наступив, вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди також мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача. Така ж правова позиція викладена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.11.2018 в справі № 127/16524/16-ц (провадження № 61-22106св18).

Разом із тим, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що заявлена до солідарного стягнення з відповідачів сума упущеної вигоди в загальному розмірі 400 000,00 гр. (очікуваних доходів/приросту в майні) була б отримана Товариством з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське" за умови належного, за посиланнями позивача, виконання відповідачем-2 своїх зобов`язань за договором.

Відтак, Товариством не було доведено того, що протиправні дії відповідачів стали наслідком неотримання позивачем доходу (зокрема, в розмірі 400 000,00 грн), на який він розраховував, а також, зокрема, причинно-наслідкового зв`язку між такими діями та збитками.

Крім того, за висновками суду, у даному випадку не є доведеним з боку позивача факт порушення відповідачем-2 саме умов укладеного між ними договору.

Більше того, позовна заява обґрунтована фактичним порушенням відповідачем-2 умов договору та положень чинного законодавства, втім способом захисту порушеного права позивач обрав солідарне стягнення з відповідачів нарахованих збитків (упущеної вигоди).

Господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтею 541 Цивільного кодексу України визначено, що солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання. Зі змісту вказаної норми вбачається, що солідарна відповідальність настає лише у випадках, прямо передбачених законом або договором. Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.05.2020 року в справі № 161/6253/15-ц (провадження № 14-32цс20).

Проте умовами укладеного між позивачем та Підприємством договору, а також нормативними приписами чинного законодавства чи статутними документами відповідачів не передбачено виникнення солідарної відповідальності відповідача-1 та відповідача-2 у випадку неналежного виконання Державним підприємством "Вугільна компанія "Краснолиманська" договірних зобов`язань за договором, що додатково свідчить про безпідставність вимог позивача.

За таких обставин, у задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське" про солідарне стягнення з Міністерства енергетики України та Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" збитків у розмірі 400 000,00 грн слід відмовити.

Щодо вимоги позивача про визнання незаконними дій Міністерства щодо втручання у господарські відносини між позивачем та Підприємством, суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 1, 2 Положення про Міністерство енергетики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 року № 507, Міністерство енергетики України (Міненерго) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міненерго є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує: формування та реалізує державну політику в електроенергетичному, ядерно-промисловому, вугільно-промисловому, торфодобувному, нафтогазовому та нафтогазопереробному комплексі (далі - паливно-енергетичний комплекс); формування та реалізацію державної політики у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива (крім питань забезпечення енергоефективності будівель та інших споруд) та у сфері нагляду (контролю) у галузях електроенергетики і теплопостачання.

Міненерго у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

За умовами пункту 8 цього Положення Міненерго у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує і контролює їх виконання.

Накази Міненерго, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Нормативно-правові акти Міненерго підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку.

Накази Міненерго, видані в межах повноважень, передбачених законом, обов`язкові для виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами.

У той же час позивачем в установленому законом порядку не було доведено факту видання Міністерством чи його уповноваженими особами обов`язкових до виконання Підприємством та водночас протиправних наказів, розпоряджень чи доручень (із зазначенням їх реквізитів, конкретних вимог/визначеного змісту), якими здійснено безпосереднє та пряме втручання у господарську діяльність Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська", що у подальшому, за твердженням позивача, призвело до порушення відповідачем-2 умов Договору та прав і законних інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське". Крім того, позивачем не доведено того, що вказані ним дії посадової особи відповідача-1, які полягали у спілкуванні заступника Міністра енергетики України Зоріна Олександра Олексійовича з трудовим колективом відповідача-2 під час робочої поїздки на означене підприємство, знаходяться у безпосередньому причинному зв`язку із завданими позивачу збитками, тоді як саме по собі посилання на втручання відповідача-1 в господарську діяльність Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" не може бути підставою для задоволення вимог, пред`явлених позивачем (а не особою, в господарську діяльність якої здійснено втручання) на захист його інтересів.

Крім того, під ефективністю судового захисту розуміється спроможність судового рішення (за наслідками його виконання) призвести до усунення невизначеності у праві позивача та відновити права та законні інтереси особи, на захист яких було подано відповідний позов.

Проте, обраний позивачем спосіб захисту його прав шляхом визнання незаконними дій відповідача-1 щодо втручання у господарські відносини між позивачем та відповідачем-2 у даному випадку не є ефективним, адже задоволення означеної позовної вимоги жодним чином не призведе до відновлення порушених, на думку позивача, його майнових прав.

Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Проте позивач у встановленому законом порядку не довів наявності тих обставин, на які він посилався як на підставу пред`явлених до відповідачів вимог.

При цьому, суд зазначає, що інші доводи учасників справи не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено обставин, на які він посилався в обґрунтування заявлених позовних вимог, у зв`язку з чим в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське" слід відмовити.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору залишаються за позивачем та компенсації останньому не підлягають.

Керуючись статтями 73-80, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське" до Міністерства енергетики України, Державного підприємства "Вугільна Компанія "Краснолиманська" про визнання незаконними дій та солідарне стягнення 400 000,00 грн відмовити повністю.

2. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 06.06.2022.

СУДДЯ ВІКТОРІЯ ДЖАРТИ