Рішення

від 21.06.2022 по справі 911/197/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2022 р. м. Київ Справа № 911/197/22

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Христенко О.О.

за участю секретаря Гарбуз Л.В.

розглянувши справу № 911/197/22

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Вент-Сервіс», м. Київ

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Мідас»,

с. Петропавлівська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області

простягнення 47 839,33 грн.

Представники:

від позивача:Кубишина А.С., довіреність б/н від 22.02.2022;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вент-Сервіс» (надалі-позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мідас» (надалі-відповідач) про стягнення 47 839,33 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що останнім на виконання умов Договору поставки № 20190924-1 від 24.09.2019, в рахунок попередньої оплати за товар, було перераховано на рахунок відповідача кошти в сумі 52 065,00 грн., проте відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань поставку товар в повному обсязі не здійснив, на вимогу позивача суму попередньої оплати не повернув.

В позовній заяві позивач просив суд розглядати спір за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно ч. 3 ст. 247 ГПК України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

З огляду на наведене, оскільки у справі № 911/1612/19 ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, враховуючи норми п. 4 ч. 4 ст. 247 ГПК України, суд дійшов висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.01.2022 відкрито провадження у справі № 911/197/22, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 23.02.2022; запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву та встановлено строк для подання заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 23.02.2022 розгляд справи був відкладений на 16.03.2022.

Водночас Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 24.02.2022 року, а також запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

У зв`язку із загрозою життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, з огляду на положення ст. 3 Конституції України, ст. 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», рішення Ради суддів України № 9 від 24.02.2022 р., враховуючи положення Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 р., розпоряджень Київської обласної військової адміністрації, прийнятих відповідно до ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», було зупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу до усунення обставин, які зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду в умовах воєнної агресії проти України, судове засідання, призначене на 16.03.2022 не відбулося.

Ухвалою суду від 27.04.2022 було повідомлено сторін про те, що судове засідання, призначене на 16.03.2022 у справі № 911/197/22 не відбулось; розгляд справи № 911/197/22 в порядку спрощеного позовного провадження призначений на 01.06.2022.

Ухвалою суду від 01.06.2022 розгляд справи був відкладений на 22.06.2022.

В судовому засіданні 22.06.2022 представником позивача підтримані позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню з підстав викладених у позові.

Представник відповідача в судові засідання жодного разу не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов до суду не надіслав.

Судом перевірено та встановлено, що відповідач належним чином був повідомлений про розгляд даної справи судом за його участі. Вказаний факт підтверджується наявними в матеріалах справи конвертами, разом з ухвалами суду, що повернулись на адресу суду з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч. ч. 3, 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17).

Сам лише факт не отримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Таким чином, оскільки судом було надіслано ухвалу суду на адресу місцезнаходження відповідача, яка підтверджена витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, інша адреса суду повідомлена не була, отже останній вважається належним чином повідомленим про розгляд справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, суд вважає, що у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для ухвалення рішення.

Частиною 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

24.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вент-Сервіс» (позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мідас» (відповідач, постачальник) укладений Договір поставки № 20190921-1 відповідно до умов п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передати у встановлений у даному договорі термін у власність покупця металопродукцію (товар), а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість відповідно до умов цього договору.

Факт поставки товару за цінами, загальною кількістю, асортиментом, сортаментом та номенклатурою, зазначеними у специфікаціях або видаткових накладних, або факт оплати рахунку чи специфікації означає взаємну згоду постачальника і покупця з умовами поставки товару та його оплати, ціною, загальною кількістю, асортиментом,сортаментом та номенклатурою, зазначеними у специфікації/рахунку. Достатнім підтвердженням факту поставки буде вважатись видаткова накладна (товарно-транспортна накладна) підписана уповноваженими представниками сторін (п. 1.4 договору).

Умовами п. 2.4 договору визначено, що поставка товару здійснюється на умовах: 100 % передплати від вартості партії товару.

Відповідно до п. 3.2 договору поставка товару здійснюється окремими партіями та у строки узгоджені сторонами у відповідних специфікаціях, що є невід`ємними частинами цього договору.

Товар вважається поставленим постачальником і прийнятим покупцем з моменту підписання сторонами видаткової накладної (п. 4.1 договору).

Умовами п. 8.1 договору визначено, що договір набуває чинності з момент його підписання і діє до 31.12.2020, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами. Якщо за один місяць до закінчення терміну дії цього договору жодна із сторін не повідомила іншу сторону про свій намір припинити дію цього договору, він автоматично продовжується.

Так, для оплати вартості товару відповідачем були сформовані та виставлені позивачу рахунки на оплату № СФ-5050 від 05.05.2020 на суму 29 835,00 грн. та № СФ-5083 від 08.05.2020 на суму 22 230,00 грн., всього на загальну суму 52 065,00 грн.

На виконання умов Договору поставки № 20190924-1 від 24.09.2019, позивачем було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти в загальному розмірі 52 065,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень № 102354 від 05.05.2020 на суму 29 865,00 грн. та № 102565 від 12.05.2020 на суму 22 230,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на підставі видаткової накладної № 104 від 08.05.2020 було поставлено, а позивачем прийнято товар на загальну суму 7 803,00 грн.

Проте, в порушення умов договору, товар на суму 44 232,00 грн. відповідачем поставлений не був.

Зважаючи на те, що постачальник в повному обсязі не виконав взятих на себе зобов`язань з поставки товару, позивач, в порядку досудового врегулювання спору звернувся до відповідача із претензією № 020720-2020 від 02.07.2020 (повторно № 290920/3 від 29.09.2020), в якій вимагав від відповідача повернути кошти в сумі 44 262,00 грн., сплачені на виконання умов договору поставки. Направлення відповідних претензій підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскального чеку та опису вкладання у цінний лист від 07.07.2020, а також фіскальним чеком від 30.09.2020.

Однак, претензії позивача залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

За твердженнями позивача, станом на день підготовки даної позовної заяви, постачальник не виконав умови договору, в частині поставки товару, грошові кошти, на вимогу позивача не повернув, у зв`язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю «Вен-Сервіс» змушене було звернутись до суду за захистом свого порушеного права шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мідас» 44 262,00,00 грн., отриманих в якості попередньої оплати за товар.

Укладений між сторонами договір поставки є підставою для виникнення у них господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Правило, визначене відповідною нормою, також викладене у ст. 712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною другою вказаної норми до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач своїх зобов`язань щодо поставки товару не виконав, грошові кошти (попередню оплату) в розмірі 44 262,00 грн. на вимогу позивача не повернув, доказів протилежного суду не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи.

Частинами 1 та 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України, за змістом якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 44 262,00 грн. попередньої оплати є обґрунтованими та підтвердженими належними доказами, які наявні у матеріалах справи, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору, в частині дотримання строків поставки товару, позивач просить суд стягнути з відповідача 885,24 грн. штрафу та 2 692,09 грн. пені.

Відповідно до п. 5.3 договору за прострочення строків поставки товару, встановлених в цьому договорі та додатках до нього, постачальник, на вимогу покупця сплачує пеню у розмірі 0,5 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, від суми непоставленого товару за кожен день прострочення. У разі прострочення поставки більш ніж на 10 календарних днів постачальник додатково до пені сплачує штраф у розмірі 2 % від суми непоставленого своєчасно товару.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно частин 1-3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В силу ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Так, згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

На підставі вказаних норм права, враховуючи, що розрахунок штрафу, наявний в матеріалах справ є арифметично вірним, вимога позивача про стягнення з відповідача 885,24 грн. штрафу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Разом з цим, що стосується вимоги позивача про стягнення 2 692,09 грн. пені, нарахованої позивачем за період з 22.07.2020 по 11.01.2022 суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як було зазначено вище, у розумінні статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора

Оскільки в даному випадку відповідачем не виконано договірне зобов`язання з своєчасної поставки товару, яке не є грошовим зобов`язанням, вимога про стягнення з відповідача 2 692,09 грн. пені задоволенню не підлягає.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки, надані позивачем, суд задовольняє позов частково.

У зв`язку із задоволенням позову частково, витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються судом на сторони пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мідас» (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Черкаська, 26, код ЄДРПОУ 42266481) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вент-Сервіс» (03061, м. Київ, проспект Відрадний, 95, літ. А2, офіс 230, код ЄДРПОУ 35851853) 44 262 (сорок чотири тисячі двісті шістдесят дві) грн. 00 коп. попередньої оплати, 885 (вісімсот вісімдесят п`ять) грн. 24 коп. штрафу та 2 341 (дві тисячі триста сорок одну) грн. 39 коп. судового збору.

Видати наказ.

3.В іншій частині в позові відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано - 04.07.2022.

Суддя О.О. Христенко