Постанова

від 29.06.2022 по справі 916/1912/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2022 рокум. ОдесаСправа № 916/1912/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богатиря К.В.

суддів: Аленіна О.Ю., Таран С.В.

секретар судового засідання Арустамян К.А.

представники сторін у судове засідання не з`явилися

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргазифікація Південь»

на рішення Господарського суду Одеської області від 10.09.2021 (суддя суду першої інстанції Петренко Н.Д., час і місце оголошення рішення: 10.09.2021 (повний текст складено 10.09.2021), м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області)

у справі № 916/1912/21

за позовом Приватного підприємства «Голден Самміт»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргазифікація Південь»

про стягнення 192 892,26 грн.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина.

Короткий виклад вимог позовної заяви.

05.07.2021 Приватне підприємство «Голден Самміт» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргазифікація Південь» про стягнення заборгованості за договором про надання охоронних послуг № 1811-ОП від 18.11.2019 року у розмірі 192 892,17 грн., з яких: 179 419,40 грн. основний борг, 5 098,19 грн. пеня, 6 642,00 грн. інфляційне збільшення, 1 822,67 грн. 3 % річних та судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором про надання охоронних послуг № 1811-ОП від 18.11.2019 року в частині оплати наданих послуг.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.09.2021 у справі № 916/1912/21 позов ПП «Голден Самміт» задоволено повністю, стягнуто з ТОВ «Укргазифікація Південь» на його користь 192 892,26 грн. заборгованості за договором про надання охоронних послуг, з яких: 179 419,40 грн. основного боргу, 5 098,19 грн. пені, 6 642 грн. інфляційних втрат та 1 822,67 грн. 3% річних, а також 2 894,74 грн. витрат по сплаті судового збору.

Задовольняючи позов в частині стягнення основної заборгованості, суд першої інстанції керувався тим, що позивачем у строк до 20.05.2021 надавалися належним чином послуги з охорони відповідачу, а відтак наявні підстави для стягнення з відповідача оплати за період листопад 2020 року по травень 2021 року.

Суд першої інстанції також зазначив, що позивачем було правомірно нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати, а розрахунок, наведений позивачем, є вірним, тому відповідно розмір пені становить 5 098,19 грн; 1 822,67 грн. 3 % річних; 6 6442,00 грн. інфляційні втрати.

Аргументи учасників справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргазифікація Південь» на рішення Господарського суду Одеської області від 10.09.2021 у справі № 916/1912/21.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що станом на жовтень 2020 року у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем за спірним договором.

Відповідач зауважує, що охоронні послуги надавалися позивачем неякісно, що призвело до завдання відповідачу майнової шкоди. Відповідач вказує, що з 26.01.2021 року ТОВ «Укргазифікація Південь» не знаходилося на об`єкті охорони, з`єднувальний канал Тилігульський лиман Чорне море на території Лиманського району Одеської області, у зв`язку із тим відповідач не отримував від позивача охоронні послуги.

Відповідач зауважує, що вироками суду встановлено неналежне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором охорони, що призвело до завдання відповідачу майнової шкоди, у зв`язку із чим відповідач припинив сплачувати кошти за неякісне надання послуг.

ТОВ «Укргазифікація Південь» вказує, що фактично з січня 2021 року був відсутній об`єкт охорони, оскільки регіональний ландшафтний парк «Тилігульський» повідомило ТОВ «Укргазифікація Південь» про дострокове розірвання договору № 6 від 11.07.2018 року з 26.01.2021.

Відповідач вказує, що акти наданих послуг за січень-квітень 2021 року помилково підписані генеральним директором ТОВ «Укргазифікація Південь» та не можуть підтверджувати факт надання послуг з охорони.

Керуючись викладеним вище, апелянт просить суд рішення Господарського суду Одеської області від 10.09.2021 року по справі №.916/1912/21 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог приватного підприємства «Голден Самміт» - відмовити.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.11.2021 поновлено ТОВ «Укргазифікація Південь» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 10.09.2021 у справі № 916/1912/21, за апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.03.2022 відкладено розгляд справи № 916/1912/21 на 21.02.2022 о 14:00 год.

Розпорядженням керівника апарату Південно-західного апеляційного господарського суду № 126 від 22.02.2022 у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 у відставку призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 916/1912/21.

Відповідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2022 справу № 916/1912/21 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючий суддя - Богатир К.В., судді Таран С.В., Аленін О.Ю.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.03.2022 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргазифікація Південь» на рішення Господарського суду Одеської області від 10.09.2021 по справі №916/1912/21 до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Богатиря К.В., суддів: Таран С.В., Аленіна О.Ю.; визначено, що про дату, час та місце судового засідання учасники справи будуть повідомлені додатково.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.05.2022 призначено справу №916/1912/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргазифікація Південь» на рішення Господарського суду Одеської області від 10.09.2021 до розгляду на 30 червня 2022 року о 10:30 год.; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, в залі судових засідань № 7, 3-й поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов`язковою; роз`яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз`яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.

30.06.2022 у судове засідання представники сторін не з`явилися, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлялися належним чином.

Копія ухвали суду від 30.05.2022, якою розгляд справи №916/1912/21 призначено на 30 червня 2022 року о 10:30 год., не була отримана Товариством з обмеженою відповідальністю «Укргазифікація Південь» та повернулася до Південно-західного апеляційного господарського суду без вручення з підстав закінчення терміну зберігання. Однак, копія даної ухвали також була направлена на електронну адресу ТОВ «Укргазифікація Південь» та отримана останніми, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання, наявною у матеріалах справи та додатково ТОВ «Укргазифікація Південь» було повідомлено про дату, час та місце проведення судового засідання телефонограмою секретаря судового засідання від 27.06.2021, яку було передано його представнику адвокату Савіну С.О.

Окрім того, 28.06.2022 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання ТОВ «Укргазифікація Південь» про розгляд апеляційної скарги за відсутності апелянта та його представника.

Копія ухвали суду від 30.05.2022, якою розгляд справи №916/1912/21 призначено на 30 червня 2022 року о 10:30 год., не була отримана Приватним підприємством «Голден Самміт» та повернулася до Південно-західного апеляційного господарського суду без вручення з підстав відсутності адресата за вказаною адресою. Однак, копія даної ухвали також була направлена на електронну адресу Приватного підприємства «Голден Самміт», та отримана останнім, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання, наявною у матеріалах справи та додатково Приватне підприємство «Голден Самміт» було повідомлена про дату, час та місце проведення судового засідання телефонограмою секретаря судового засідання від 27.06.2021, яку було передано директору підприємства Карпенко Т.О.

Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 30.06.2022, не визнавалась апеляційним господарським судом обов`язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргазифікація Південь» на рішення Господарського суду Одеської області від 10.09.2021, до суду не повідомлялося.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргазифікація Південь» на рішення Господарського суду Одеської області від 10.09.2021 по суті, не дивлячись на відсутність представників учасників у справі, повідомлених про судове засідання належним чином. Відсутність зазначених представників у справі у даному випадку не перешкоджає вирішенню спору та не повинно заважати здійсненню правосуддя.

У зв`язку з введенням на території України воєнного стану справу №916/1912/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргазифікація Південь» на рішення Господарського суду Одеської області від 10.09.2021 було розглянуто Південно-західним апеляційним господарським судом у розумний строк, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Мотивувальна частина.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.

18.11.2019 між ПП «Голден Самміт» (виконавець) та ТОВ «Укргазифікація Південь» (замовник) укладено договір № 1811-ОП про надання охоронних послуг, за умовами якого виконавець зобов`язується забезпечити охорону товарно-матеріальних цінностей і підтримання громадського порядку на об`єкті замовника, згідно дислокації об`єкта, що охороняється (Додаток № 1) (п. 1.1. договору).

Замовник зобов`язується приймати і оплачувати надані послуги виконавцем послуг (п. 1.2 договору).

Положеннями п. 2.1 договору визначено обов`язки виконавця, зокрема, забезпечення збереження майна (товарно-матеріальних цінностей та іншого майна), що заходиться на об`єкті охорони (п. 2.1.1 договору).

Пунктом 2.2.4 договору зазначено, що до обов`язків замовника входить своєчасно, згідно з умовами Договору, оплачувати послуги Виконавця на підставі Акту прийому-передачі наданих послуг за звітний період і виставленого Виконавцем рахунку на оплату.

Відповідно до п. 3.2. Договору, за підсумками роботи за звітний місяць, не пізніше останнього дня поточного місяця, виконавець надає замовнику наступні документи: акт прийому-передачі наданих послуг за звітний місяць - в 2х примірниках; рахунок на оплату.

Пунктом 3.3. Договору визначено, що замовник після отримання документів зобов`язаний підписати акт прийому-передачі наданих послуг за звітний місяць, передати протягом 3-х робочих днів представнику виконавця або направити письмову мотивовану відмову від підписання акту.

Пунктом 3.4. передбачено, що замовник здійснює оплату послуг протягом 3-х календарних днів після підписання Сторонами Акту прийому-передачі наданих послуг за звітний місяць і отримання від Виконавця оригіналу рахунку для оплати.

Відповідно до п. 3.7. Договору у випадку невиконання умов оплати виконавець має право призупинити обслуговування замовника, починаючи з 00 год. 00 хв. 7 календарних дня наступного місяця за місяцем надання послуг.

Пунктом 4.1. договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором Замовник і Виконавець несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством України.

Пунктом 4.3. договору передбачено, що у разі прострочення оплати послуг Замовник виплачує Виконавцю пеню в розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожен календарний день прострочення. Несплаченою вчасно сумою слід рахувати суму, починаючи з 7-го календарного дня наступного місяця за місяцем надання послуг.

Пунктом 5.1. договору визначено, що усі суперечки і розбіжності між Сторонами за цим Договором, якщо вони не будуть вирішені під час переговорів, підлягають вирішенню в судовому порядку згідно чинного законодавства України.

Пунктом 7.1. Договору визначено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 17.11.2020 включно, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Якщо за 30 календарних до закінчення терміну дії цього договору жодна із сторін не висловить в письмовій формі свій намір про припинення дії договору, то він вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік на таких же умовах.

Відповідно до п. 7.3. Договору, кожна із сторін має право достроково припинити договір з умовою обов`язкового письмового попередження іншої сторони про припинення договору за 30 календарних днів до моменту його припинення. Вказані обставини не звільняють замовника від повного розрахунку за фактично надані послуги охорони об`єкту не пізніше 15 календарних днів з дня припинення дії договору.

Додатком № 1 до договору № 1811-ОП про надання охоронних послуг від 18.11.2019 є місцезнаходження об`єкту, який передається під охорону і дислокація постів охорони, згідно якого об`єктом договору є з`єднувальний канал Тилігульський лиман - Чорне море за адресою: з`єднувальний канал Тилігульський лиман - Чорне море на території Лиманського району Одеської області.

Окрім того, Додатком №2 до договору № 1811-ОП про надання охоронних послуг від 18.11.2019 сторони погодили, що вартість охоронних послуг складає 27 000,00 грн. за місяць, без ПДВ. Замовник зобов`язаний сплачувати суму, визначену п. 1 цього Додатку № 2 до договору, за послуги протягом трьох календарних днів з моменту підписання повноваженими представниками сторін акту наданих послуг. У випадку затримки оплати за надані охоронні послуги, з боку замовника, останній зобов`язаний сплатити пеню у розмірі 0,5% від суми договору за кожен день прострочення платежу.

У матеріалах справи наявні надані позивачем докази на підтвердження виконання виконавцем зобов`язань за договором № 1811-ОП про надання охоронних послуг від 18.11.2019, а саме:

- Акт надання послуг № 9 від 30.11.2020 на суму 27 000,00 грн. та рахунок на оплату № 9 від 30.11.2020 на суму 27 000,00 грн.;

- Акт надання послуг № 12 від 31.12.2020 на суму 27 000,00 грн. та рахунок на оплату № 12 від 31.12.2020 на суму 27 000,00 грн.;

- Акт надання послуг № 11 від 31.01.2021 на суму 27 000,00 грн. та рахунок на оплату № 11 від 31.01.2021 на суму 27 000,00 грн.;

- Акт надання послуг № 17 від 28.02.2021 на суму 27 000,00 грн. та рахунок на оплату № 17 від 28.02.2021 року на суму 27 000,00 грн.;

- Акт надання послуг № 17 від 31.03.2021 на суму 27 000,00 грн. та рахунок на оплату № 17 від 31.03.2021 на суму 27 000,00 грн.;

- Акт надання послуг № 17 від 30.04.2021 на суму 27 000,00 грн. та рахунок на оплату № 13 від 30.04.2021 на суму 1 000,00 грн.;

- Акт надання послуг № 1 від 20.05.2021 на суму 17 419,40 грн. та рахунок на оплату № 1 від 20.05.2021 на суму 17 419,40 грн.

Вказані акти надання послуг підписані сторонами без зауважень та застережень, окрім акту від 20.05.2021, який не містить підпису уповноваженої особи замовника.

В матеріалах справи відсутній рахунок на оплату за актом від квітня 2021 року на суму 27 000,00 грн. При цьому матеріали справи містять рахунок на оплату № 13 від 30.04.2021 на суму 1 000,00 грн. «профілактичне обслуговування системи охоронної сигналізації».

В той же час, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сам факт відсутності рахунку на оплату не може свідчити про ненадання виконавцем послуг, оскільки відповідний акт надання послуг за квітень 2021 року підписаний сторонами без зауважень.

02.06.2021 позивач направив на адресу відповідача лист вих. № 02/1, в якому повідомлено, що ПП «Голден Самміт» 20.05.2021 надіслало ТОВ «Укргазифікація Південь» в системі електронного обігу документів «M.E.Doc» лист № 20/1 від 20.05.2021, акт № 1 від 20.05.2021, рахунок № 1 від 20.05.2021. Всі відправлення мають статус «документ доставлено контрагенту». У зв`язку із тим, що ПП «Голден Самміт» не отримана відповідь від ТОВ «Укргазифікація Південь» підприємство повторно надсилає на адресу ТОВ «Укргазифікація Південь» вказані документи. Матеріали справи містять докази надіслання вказаного листа відповідачу.

Оскільки матеріали справи не містять мотивованої відмови замовника від підписання акту на виконання п. 3.3 договору, господарський суд дійшов вірного висновку, що акт надання послуг № 1 від 20.05.2021 на суму 17 419,40 грн. є належним доказом надання виконавцем відповідних послуг.

20.05.2021 позивач направив на адресу відповідача лист вих. № 20/1, в якому повідомлено на наявну заборгованість за листопад-грудень 2020 року, січень-травень 2021 року у сумі 179 419,40 грн. без ПДВ. Також нараховано пеню у відповідності до п. 4.3 договору. ПП «Голден Самміт» на підставі п. 3.7 договору вимушене повідомити про припинення надання послуг шляхом зняття поста охорони з об`єкту, що охороняється з 00 год. 00 хв. 21.05.2021 року. Вказаний лист отримано ТОВ «Укргазифікація Південь» 25.05.2021 року.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії. а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, ідо виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є стягнення з відповідача оплати за договором надання охоронних послуг № 1811-ОП від 18.11.2019.

Відповідно до положень ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Ст. 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. 526 ЦК України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 ГК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо вій не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до законів України, змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти, встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Враховуючи принцип вірогідності доказів, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що генеральний директор ТОВ «Укргазифікація Південь» випадково підписав акти надання послуг за період січня 2021 року по квітень 2021 року, оскільки на підтвердження вказаних обставин відповідачем не надано жодних доказів, в той же позивач надав до суду підписані без зауважень акти.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що об`єкт охорони відсутній з січня 2021 року з підстав дострокового розірвання з 26.01.2021 договору з реконструкції з`єднувального каналу між Тилігульським лиманом та Чорним морем, який укладено між Регіональним ландшафтним парком «Тилігульський» та ТОВ «Укргазифікація Південь», з огляду на насутпне.

За загальним правилом дострокове розірвання договору, укладеного між відповідачем та третьої юридичною особою, жодним чином не свідчить про припинення спірного договору, укладеного із позивачем, оскільки відповідні положення не були погоджені сторонами під час підписання спірного договору № 1811-ОП про надання охоронних послуг від 18.11.2019.

Відповідачем також не було надано жодних доказів про дострокове припинення спірного договору № 1811-ОП про надання охоронних послуг від 18.11.2019, зокрема, на підставі п. 7.3 договору чи хоча б доказів ініціювання такої процедури з боку відповідача.

Доводи відповідача щодо неякісного виконання позивачем своїх зобов`язань за спірним договором з підстав завдання відповідачу майнової шкоди не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на наступне.

На думку відповідача, неналежне виконання позивачем своїх обов`язків підтверджується вироком Комінтернівського районного суд у Одеської області від 17.02.2021 року у справі № 504/663/20 /кримінальне правопорушення вчинено у грудні 2019 року/, вироком Комінтернівського районного суд у Одеської області від 22.01.2021 року у справі № 504/644/20 /кримінальне правопорушення вчинено у середині січня 2020 року/, вироком Комінтернівського районного суд у Одеської області від 08.02.2021 року у справі № 504/591/20 /кримінальне правопорушення вчинено у середині січня 2020 року/.

В той же час, пунктом 3.3. Договору визначено, що замовник після отримання документів зобов`язаний підписати акт прийому-передачі наданих послуг за звітний місяць, передати протягом 3-х робочих днів представнику виконавця або направити письмову мотивовану відмову від підписання акту.

Таким чином, неякісне надання послуг повинно було бути зафіксоване у відповідному застереженні на акті надання послуг або у письмовій мотивованій відмові від підписання акту у відповідності до п. 3.3 договору. Однак, матеріали справи таких доказів не містять, а надані відповідачем вироки не містять жодного посилання на договір, вказаний в позові.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивачем у строк до 20.05.2021 надавалися належним чином послуги з охорони відповідачу, а заборгованість відповідача перед позивачем за неналежне виконання зобов`язань за спірним договором становить 179 419,40 грн., оскільки надані позивачем докази на підтвердження належного виконання виконавцем зобов`язань за спірним договором є більш вірогідними, ніж доводи відповідача щодо спростування вказаних обставин. Відтак наявні підстави для стягнення з відповідача оплати за період листопад 2020 року по травень 2021 року. У зв`язку із чим вимоги позивача у цій частині підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення оплати, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, як передбачає частина 1 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

За приписами ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Положення ч. 1. 2. 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків: штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня. коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.3. договору передбачено, що у разі прострочення оплати послуг Замовник виплачує Виконавцю пеню в розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожен календарний день прострочення. Несплаченою вчасно сумою слід рахувати суму, починаючи з 7-го календарного дня наступного місяця за місяцем надання послуг.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Таку правову позицію висвітлено у постанові Верховного Суду України від 23.01.2012 у справі № 37/64.

Перевіривши розрахунки позивача з приводу нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правильність здійснених позивачем розрахунків, та відповідно розмір пені становить 5 098,19 грн; 1 822,67 грн. 3 % річних; 6 6442,00 грн. інфляційні втрати.

Окрім того, апелянт жодним чином не посилався на хибність наведених позивачем розрахунків.

За таких обставин господарський суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення оплати підлягають задоволенню.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції було допущено описку в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, а саме зазначено:

«Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.»

В подальшому з мотивувальної та резолютивної частин оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення у повному обсязі.

У даному випадку колегія суддів зазначає, що вищевказана описка не є судовою помилкою, жодним чином не вплинула на правильність прийнятого судом першої інстанції рішення та відповідно не може бути підставою для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

В той же час, колегія суддів зазначає, що вказана описка підлягає виправленню шляхом винесення судом першої інстанції ухвали в порядку ст. 243 ГПК України.

Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення справи та остаточний висновок.

Висновки апеляційного господарського суду:

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 10.09.2021 по справі №916/1912/21 за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.

За вказаних обставин оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області від 10.09.2021 по справі №916/1912/21 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись статтями 269-271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргазифікація Південь» на рішення Господарського суду Одеської області від 10.09.2021 по справі №916/1912/21 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 10.09.2021 по справі №916/1912/21 залишити без змін.

Витрати на сплату судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 05.07.2022.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: О.Ю. Аленін

С.В. Таран