Рішення

від 20.06.2022 по справі 903/192/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 червня 2022 року Справа № 903/192/22

за позовом: Заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації, м. Луцьк

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державне підприємство Горохівське лісомисливське господарство

до відповідача: Берестечківської міської ради, Волинська область, Луцький район, м. Берестечко

про витребування земельної ділянки

Суддя Шум М.С.

Секретар судового засідання Харкевич О.О.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Костюк Н.В. посвідчення №065570 від 231021;

від відповідача: Якимчук О.М., довіреність № 141 від 29.03.22; Грудзевич І.Т., голова Берестечківської міської ради

від третьої особи: н/з;

від позивача: Андрущак О.М., довіреність №2291/58/2-22 від 15.04.2022;

Встановив: Заступник керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації звернувся з позовом до Берестечківської міської ради, в якому просить витребувати у власність держави в особі Волинської обласної державної адміністрації з незаконного володіння Берестечківської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 0720883800:00:001:1198 площею 23,1 га., судовий збір покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на порушення відповідачем вимог земельного законодавства, оскільки дії Берестечківської міської ради спрямовані на вилучення земельних ділянок з лісового фонду, які за матеріалами лісовпорядкування знаходяться у користуванні державних сільськогосподарських підприємств, належать до державної власності та перебувають у розпорядженні обласних державних адміністрацій.

Однак, Волинською обласною державною адміністрацією як розпорядником земель лісового фонду не приймались будь-які рішення щодо передачі спірної земельної ділянки у комунальну власність, вказана ділянка вибула з володіння власника поза його волею, а Берестечківська міська рада без будь-яких підстав зареєструвала за собою право комунальної власності на земельну ділянку лісового фонду, яка знаходиться за межами населеного пункту.

Ухвалою суду від 22.03.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на "12" квітня 2022 р. на 10:30 год. Залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог що предмета спору на стороні позивача: Державне підприємство Горохівське лісомисливське господарство (45700, м. Горохів, вул. Берестецька, 2).

Від відповідача на адресу суду 06.04.2022 надійшов відзив на позовну заяву у якому вказує, що позовна заява прокурора в інтересах Волинської обласної державної адміністрації є такою, що підписана особою, яка немає права підписувати та додатково просить суд: залишити позовну заяву Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації до Берестечківської міської ради без руху та в позові відмовити.

Ухвалою суду від 12.04.2022 розгляд справи в підготовчому засіданні відкладено на 24.05.2022 на 10:00 год.

Прокуратура у відповіді від 15.04.2022 на відзив позовні вимоги підтримує повністю.

Берестечківська міська рада у запереченнях від 21.04.2022 просить залишити позовну заяву без руху; у позові відмовити.

Волинська обласна державна адміністрація у відповіді від 26.04.2022 на відзив позовні вимоги прокуратури вважає підставними та такими, що підлягають до задоволення повністю. Додатково зазначає, що адміністрацією, як розпорядником земель лісового фонду, не приймались рішення щодо передачі спірної земельної ділянки у комунальну власність Берестечківської міської ради.

В судовому засіданні 24.05.2022 прокурор заявив усне клопотання про приєднання до матеріалів справи кольорової паперової копії фрагменту з Публічної кадастрової карти України.

Судом клопотання прокурора задоволено та приєднано до матеріалів справи кольорову паперову копію фрагменту з Публічної кадастрової карти України.

Суд протокольною ухвалою від 24.05.2022 долучив всі подані учасниками справи заяви

Ухвалою суду від 24.05.2022 підготовче провадження у справі закрито, розгляд справи по суті призначено на 21.06.2022 на 10 :00 год.

21.06.2022 на адресу суду від Луцької окружної прокуратури надійшло клопотання про вирішення питання повернення надміру сплаченого судового збору в сумі 5 074,78 грн.

У судовому засіданні 21.06.2022 прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали повністю.

Представники відповідача в судовому засіданні 21.06.2022 щодо заявлених позовних вимог надали заперечення, просили суд в задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору в судове засідання 21.06.2022 не з`явився, додаткових пояснень, заяв чи клопотань суду станом на 21.06.2022 не подав.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення прокурора, представника позивача та представників відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

Згідно з ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Стаття 14 Конституції України визначає, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Розпорядженням Волинської обласної державної адміністрації за № 109 від 12.03.2011 "Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" надано дозвіл державним лісогосподарським підприємствам обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування для ведення лісового господарства, в тому числі ДП "Горохівське ЛМГ" на території Мервинської сільської ради площею 420 га.

15.03.2019 між ДП "Горохівське ЛМГ" та ТОВ "Західземлепроект" укладено договір №047/19 про розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг.

04.08.2021 на підставі проекту землеустрою здійснено державну реєстрацію земельних ділянок, в тому числі з кадастровим номером 0720883800:00:001:1198 (площею 23,1 га) в Державному земельному кадастрі, цільове призначення: для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг.

Вказана спірна земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту Берестечківської міської ради на території колишньої Мервинської сільської ради.

Технічна документація на земельну ділянку затверджена розпорядженням Волинської ОДА № 534 від 07.09.2021 "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання їх у постійне користування".

Відповідно до статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Відповідно до ч.1 ст. 55 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства (ст. 57 Земельного кодексу України, ч. 1 ст. 17 Лісового кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 1 Лісового кодексу України вказано, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Право комунальної власності на ліси реалізується територіальними громадами безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування.

Суд зауважує, що п. 5 розділу VІІІ "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України, в редакції, чинній до 16.01.2020, визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу.

Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами.

Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР по лісовому господарству 11.12.1986, плани лісонасаджень відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

При вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки у користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п. 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 707/2192/15-ц, від 13.06.2018 у справі № 278/1735/15-ц.

В наданих суду поясненнях прокурор зазначає, що рішенням державного реєстратора від 17.01.2022 в проведенні державної реєстрації земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ДП "Горохівське ЛМГ" відмовлено у зв`язку з тим, що на земельну ділянку зареєстровано право комунальної власності.

З наявної інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03.09.2021 за Берестечківською міською радою зареєстровано право комунальної власності на спірну земельну ділянку, цільове призначення - для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг, підстава для державної реєстрації - Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" .

Водночас, згідно Плану лісонасаджень Лобачівського лісництва Державного підприємства «Горохівське лісомисливське господарство», який є складовою частиною Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Горохівське лісомисливське господарство», земельна ділянка з кадастровим номером 0720883800:00:001:1198 (площею 23,1 га) належить до земель лісового фонду.

З наданих листів ДП «Горохівське ЛМГ» від 31.01.2022 № 05-19/14-22 та ВО «Укрдержліспроект» від 09.02.2022 № 114 вказана земельна ділянка розташована в межах кварталу 236 Лобачівського лісництва ДП «Горохівське ЛМГ» .

Згідно таксаційного опису, який є складовою Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Горохівське ЛМГ», у вказаних кварталах ростуть дерева віком в середньому від 45-50 років, висотою понад 20 м.

Тобто, факт віднесення спірної земельної ділянки до земель лісового фонду підтверджено самим відповідачем, яким здійснено реєстрацію права комунальної власності земельної ділянки як земель лісового фонду.

Статтею 57 Земельного кодексу України та ч. 1 ст. 17 Лісового кодексу України передбачено, що земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства .

Відповідно до ст. 8 Лісового кодексу України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Статтею 9 вказаного Кодексу у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності.

У комунальній власності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об`єктів комунальної власності в установленому законом порядку.

Право комунальної власності на ліси реалізується територіальними громадами безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування.

З матеріалів справи судом додатково встановлено, що земельна ділянка знаходиться в межах земель Державного підприємства «Горохівського лісомисливського господарство», у зв`язку з чим її передача у комунальну власність є незаконною, суперечить матеріалам лісовпорядкування, не відповідає ст. 20 Земельного кодексу України та ст. 57 Лісового кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб (далі за текстом - ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ч.1 ст.153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

За приписами ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначений засіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.

Власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. При цьому норма ч.1 ст. 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке в подальшому відчужене набувачем третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених ст. 387 та ст. 388 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 522/7636/14-ц.

Тобто, власник майна, який фактично позбавлений можливості володіти й користуватися вказаним майном в результаті його незаконного вибуття з володіння за наявності певних умов має право витребувати таке майно із чужого володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору (такий правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 916/3727/15).

Судове рішення про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно виключно у разі, якщо право власності на це майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Даний висновок сформульований Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 07.04.2020 у справі № 504/2457/15-ц.

Враховуючи вищевикладене, що спірна земельна ділянка, що охоплена матеріалами лісовпорядкування державного підприємства на підставі відповідних рішень органів влади, може перебувати лише у державній власності, відтак її реєстрація як землі комунальної власності є неправомірною.

Суд дійшов висновку, що спірна земельна ділянка вибула з володіння власника не з його волі, у зв`язку з чим вимога про витребування земельної ділянки на користь держави в особі Волинської обласної державної адміністрації з незаконного володіння Берестечківської міської ради є правомірною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню.

Щодо твердження відповідача про те, що розпорядження Волинської ОДА № 109 від 12.03.2011 «Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» втратило чинність не приймається судом, оскільки саме на підставі вказаного розпорядження розроблено проект землеустрою на замовлення ДП «Горохівське ЛМГ» та здійснено державну реєстрацію земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, яка є чинною на даний час.

Обов`язок повідомлення відповідача про наявність такого розпорядження матеріалами справи не встановлений. Відсутність такого повідомлення не може бути підставою для відмови в позові.

Суд зауважує, що докази визнання не чинним розпорядження Волинської ОДА, яким затверджено проект землеустрою спірної земельної ділянки, в матеріалах справи відсутні.

Суд звертає увагу сторін, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такого висновку дійшли, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12 97гс19, пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 34), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 74) від 21 листопада 2021 №359/3373/16.

Звернення прокурора до суду спрямоване на забезпечення дотримання встановленого Конституцією України принципу верховенства права, задоволення суспільних потреб у відновленні законності при вирішенні питання щодо розпорядження землями лісового призначення.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 2 481,00 грн. відповідно до ст. 130 ГПК України слід віднести на нього.

Луцька окружна прокуратура у клопотанні від 21.06.2022 просить повернути надмірно сплачений судовий збір в сумі 5 074,78 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

При зверненні з позовом до суду Волинською обласною прокуратуро сплачено судовий збір в сумі 7 555,78 грн., що підтверджується платіжним дорученням №359 від 11.03.2022 .

Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За змістом п.п. 1, 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви встановлюються у таких розмірах: позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено у 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2022 року становить 2 481,00 грн. Позовна вимога про витребування майна є вимогою майнового характеру. Нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки складає 103 975,95 грн.

Таким чином, сума судового збору яка підлягає сплаті у даній справі, складає 2 481,00 грн.

Оскільки, сплата судового збору була здійснена в більшому розмірі ніж встановлено законом, клопотання Луцької окружної прокуратури про повернення судового збору в сумі 5 074,78 грн. підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 77, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд-

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Витребувати у власність держави в особі Волинської обласної державної адміністрації (Київський м-н., 9, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 13366926) з незаконного володіння Берестечківської міської ради (вул. Шевченка, 2, м. Берестечко, Луцький р-н., Волинська обл., код ЄДРПОУ 04051262) земельну ділянку з кадастровим номером 0720883800:00:001:1198, площею 23,1 га.

3. Стягнути з Берестечківської міської ради (вул. Шевченка, 2, м. берестечко, Луцький р-н., Волинська обл., код ЄДРПОУ 04051262) на користь Волинської обласної прокуратури (м. Луцьк, вул. Винниченка, 15, код ЄДРПОУ 02909915) 2 481,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

4. Повернути Волинській обласній прокуратурі з Державного бюджету України 5 074,78 грн. зайво сплаченої суми судового збору згідно платіжного доручення № 359 від 11.03.2022 на суму 7 555,78 грн. судового збору. Оригінал платіжного доручення знаходиться в матеріалах справи № 903/192/22.

5. Підставою для повернення судового збору є дане рішення, підписане суддею та скріплене печаткою суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 255, 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено

01.07.2022

СуддяМ. С. Шум