Постанова

від 24.11.2022 по справі 903/192/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2022 року Справа № 903/192/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Грязнов В.В.

секретар судового засідання Дика А.І.

за участю представників сторін:

прокурор - Гарбарук В.А.;

позивача - не з`явився;

відповідача - Якимчук О.М.;

третя особа - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Берестечківської міської ради на рішення Господарського суду Волинської області від 21.06.2022, повний текст рішення складено 01.07.2022, у справі №903/192/22 (суддя Шум М.С.)

за позовом заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації

до Берестечківської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державного підприємства "Горохівське лісомисливське господарство"

про витребування земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 21.06.2022 у справі №903/192/22 позов задоволено.

Витребувано у власність держави в особі Волинської обласної державної адміністрації з незаконного володіння Берестечківської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 0720883800:00:001:1198, площею 23,1 га.

Стягнуто з Берестечківської міської ради (вул. Шевченка, 2, м. Берестечко, Луцький район., Волинська область, код ЄДРПОУ 04051262) на користь Волинської обласної прокуратури (м. Луцьк, вул. Винниченка, 15, код ЄДРПОУ 02909915) 2 481, 00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Повернено Волинській обласній прокуратурі з Державного бюджету України 5 074,78 грн. зайво сплаченої суми судового збору згідно платіжного доручення №359 від 11.03.2022 на суму 7 555, 78 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції Берестечківська міська рада звернулася до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій, з підстав, висвітлених в ній, просить рішення суду скасувати, залишивши позов у даній справі без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України. У разі відхилення вимог пункту 1 прохальної частини цієї апеляційної скарги - скасувати рішення повністю та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимох відмовити у повному обсязі.

Скаржник зазначає, що господарський суд першої інстанції неповно з`ясував всі обставини справи, ухваливши рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняв незаконне рішення з огляду на таке:

- земельна ділянка не передавалася шляхом передачі, а була зареєстрована як комунальна власність у відповідності до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", тому до даних відносин не можна застосовувати норми ст.ст. 20, 122 Земельного кодексу України (надалі в тексті ЗК Україна) щодо передачі земельних ділянок;

- дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок розпорядження №109 від 12.03.2011 Волинської ОДА, яким надано дозвіл ДП "Горохівське ЛМГ" втратив чинність в 2017 році на підставі норм згідно Закону України від 02.06.2015 №497-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення складу, змісту та порядку погодження документації із землеустрою";

- право постійного користування не може підтверджуватися матеріалами лісовпорядкування, оскільки спірна земельна ділянка ні до 2020 року, ані до державної реєстрації права комунальної власності 20.09.2021 надана для ДП "Горохівського лісомисливського господарства" не була;

- невірним є висновок щодо порушення Берестечківською міською радою ст. 57 Лісового кодексу України (надалі в тексті ЛК України), оскільки цільове призначення спірної земельної ділянки не змінювалося;

- прокурором не надано суду доказів наявності у ДП "Горохівське ЛМГ" діючих матеріалів лісовпорядкування;

- місцевий господарський суд не встановив приналежності спірної земельної ділянки до об`єктів природно-заповідного фонду чи до іншої категорії природоохоронних земель;

- відсутність підстав для звернення прокурора на підставі ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" в інтересах Волинської ОДА, оскільки останній не є власником спірної земельної ділянки, а єдиним актом згідно з яким Волинську ОДА визнано позивачем є розпорядження про надання дозволу на розробку проекту землеустрою;

- місцевий господарський суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки предмет здійснення процедури державної реєстрації спірної земельної ділянки не розглядався судом першої інстанції, а на момент прийняття Закону України №1423-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" спірна земельна ділянка не була сформована, а тому Берестечківська міська рада мала право реєструвати її за собою.

Листом Північно-західного апеляційного господарського суду №903/192/22/3927/22 від 20.07.2022 матеріали справи №903/192/22 витребовувались із Господарського суду Волинської області. 28.07.2022 матеріали справи №903/192/22 надійшли до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №903/192/22 у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В., суддя Мельник О.В.

Відповідно до відомостей табелю КП "Діловодство спеціалізованого суду" головуючий суддя (суддя-доповідач) Олексюк Г.Є. перебувала у відпустці у період з 01.08.2022 року по 02.09.2022 року включно.

Розпорядженням керівника апарату суду №01-05/402 від 12.08.2022, у зв`язку із перебуванням у відпустці головуючого судді Олексюк Г.Є., відповідно до ст. 32 ГПК України, ст. 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 19, 20 розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 9.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено повторний автоматизований розподіл справи №903/192/22.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №903/192/22 у складі: головуючий суддя Розізнана І.В, суддя Гудак А.В., суддя Мельник О.В.

Розпорядженням керівника апарату суду №01-05/412 від 15.08.2022, у зв`язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії Гудак А.В. та судді-члена колегії Мельника О.В., відповідно до ст. 32 ГПК України, ст. 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 19, 20 розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.5 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено повторний автоматизований розподіл справи №903/192/22.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №903/192/22 у складі: головуючий суддя Розізнана І.В, суддя Філіпова Т.Л., суддя Грязнов В.В.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.08.2022 у справі №903/192/22 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Берестечківської міської ради на рішення Господарського суду Волинської області від 21.06.2022 у справі №903/192/22; розгляд справи призначено на 06.09.2022 об 15:00 год.

Запропоновано прокурору та позивачу у строк до 02.09.2022 надати суду відзив на апеляційну скаргу та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Запропоновано третій особі у строк до 02.09.20222 надати суду письмові пояснення щодо апеляційної скарги та докази надсилання копії письмових пояснень та доданих до них документів іншим учасникам справи.

Роз`яснено учасникам справи право участі особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, передбачене статтею 197 Господарського процесуального кодексу України.

Копію ухвали направлено сторонам на електронні адреси, відомості про які наявні в матеріалах справи (а.с. 248, т.2).

29.08.2022 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від заступника керівника Луцької окружної прокуратури надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу Берестечківської міської ради на рішення Господарського суду Волинської області від 21.06.2022 у справі №903/192/22 в якому останній вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення (а.с. 254-257, т. 1).

Також, 02.09.2022 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Волинської обласної державної адміністрації надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу в якому, з підстав, висвітлених в ньому, просить апеляційну скаргу Берестечківської міської ради залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 21.06.2022 у справі №903/192/22 - без змін (а.с. 1-19, т. 2).

02.09.2022 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Берестечківської міської ради надійшла відповідь на відзив заступника керівника Луцької окружної прокуратури (а.с. 24-29, т. 2).

В судове засідання 06.09.2022 з`явились прокурор та представник позивача, які заперечили доводи, викладені в апеляційній скарзі та представник відповідача (в режимі відеоконференцзв`язку системи "Easy Con"), який підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та надали пояснення по суті спору.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 розгяд справи відкладено на 04.10.2022 об 15:30 год.

02.09.2022 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Берестечківської міської ради надійшла відповідь на відзив Волинської обласної державної адміністрації (а.с. 34-38, т. 2).

04.10.2022 ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду в судовому засіданні оголошено перерву до 17.11.2022 об 14:30 год. Витребувано у сторін належним чином завірені копії розпорядження голови Волинської ОДА від 27.03.2009 №100 та рішення Волинської обласної ради від 18.02.2000 №13/2.

18.10.2022 Волинською обласною державною адміністрацією скеровано на адресу суду витребовувані копії документів (а.с. 24-109, т. 2).

17.11.2022 ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду задоволено клопотання представника відповідача - Берестечківської міської ради про відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладено на 24.11.2022 об 15:00 год.

23.11.2022 від Волинської обласної прокуратури на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи протоколу першої лісовпорядної наради з лісовпорядкування державних лісогосподарських підприємств Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України від 11.05.2012; протоколу другої технічної наради за підсумками польових лісовпорядних робіт від листопада 2012 року; протоколу координаційно-технічної наради за підсумками польових робіт з базового лісовпорядкування в державних лісогосподарських підприємствах Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства від 06.12.2012; протоколу другої лісовпорядної наради від 06.08.2013 з розгляду основних положень проекту організації і розвитку лісового господарства ДП "Горохівське ЛМГ" Волинської області.

В судове засідання 24.11.2022 з`явились прокурор та представник відповідача (в режимі відеоконференцзв`язку системи "Easy Con"), які надали додаткові пояснення щодо суті спору.

Інші учасники справи належних представників в судове засідання не направили.

Відповідно до норм ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, оскільки визначальним є не явка представників, а достатність матеріалів справи для ухвалення рішення у справі.

Відповідно до ст.ст. 269, 270 ГПК України, апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, заслухавши пояснення учасників справи, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.

Розпорядженням Волинської ОДА №109 від 12.03.2011 "Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" із Додатком №1 Перелік державних лісогосподарських і лісомисливських підприємств обласного управління лісового та лісомисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України, яким надаються дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування для ведення лісового господарства, було надано дозвіл державним лісогосподарським підприємствам обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування для ведення лісового господарства, в тому числі, ДП "Горохівське ЛМГ" на території Мервинської сільської ради площею 420 га (а.с. 17, т. 1).

15.03.2019 між ДП "Горохівське ЛМГ" та ТОВ "Західземлепроект" було укладено договір №047/19 про розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг (а.с. 14, т. 1)

04.08.2021 на підставі проекту землеустрою було здійснено державну реєстрацію земельних ділянок, в тому числі з кадастровим номером 0720883800:00:001:1198 (площею 23,1 га) в Державному земельному кадастрі, цільове призначення: для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг (а.с. 15, т. 1).

Як стверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, спірна земельна ділянка розташована за межами населеного пункту міста Берестечка на території колишньої Мервинської сільської ради.

Технічна документація на земельну ділянку була затверджена розпорядженням Волинської обласної державної адміністрації №534 від 07.09.2021 "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання їх у постійне користування" (а.с. 19, т. 1).

З метою здійснення державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0720883800:00:001:1198 (площею 23,1 га) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, ДП "Горохівське лісомисливське господарство" звернулось до державного реєстратора Устилузької міської ради Володимир-Волинського району. Однак, згідно рішення державного реєстратора від 17.01.2022 в проведенні державної реєстрації земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ДП "Горохівське ЛМГ" було відмовлено з посиланнями на ту обставину, що на означену земельну ділянку зареєстровано право комунальної власності.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 03.09.2021 за Берестечківською міською радою було зареєстровано право комунальної власності на спірну земельну ділянку площею 23,1 га з цільовим призначенням: для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг, підстава для державної реєстрації: Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин".

Згідно Плану лісонасаджень Лобачівського лісництва ДП "Горохівське лісомисливське господарство", який є складовою частиною Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП "Горохівське лісомисливське господарство", земельна ділянка з кадастровим номером 0720883800:00:001:1198 (площею 23,1 га) належить до земель лісового фонду.

Вказаний Проект схвалено за результатами базового лісовпорядкування, проведеного Львівською державною лісовпорядною експедицією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання "Укрдержліспроект" у 2013 році (а.с. 21-28, т. 1).

Згідно листів Державного підприємства "Горохівське лісомисливське господарство" від 31.01.2022 №05-19/14-22 та Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання "Укрдержліспроект" від 09.02.2022 №114, спірна земельна ділянка розташована в межах кварталу 236 Лобачівського лісництва ДП "Горохівське ЛМГ" (а.с. 25, т. 1).

Згідно таксаційного опису, який є складовою Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП "Горохівське ЛМГ", у вказаних кварталах, зокрема, кварталі 236 Лобачівського лісництва ростуть дерева віком в середньому від 45-50 років, висотою понад 20 м.

Як встановлено судом першої інстанції, факт віднесення спірної земельної ділянки до земель лісового фонду підтверджено також і Берестечківською міською радою, котрою було здійснено реєстрацію права комунальної власності земельної ділянки як земель лісового фонду.

Звертаючись з позовом до Господарського суду Волинської області прокурор засвідчував, що землі лісового фонду, які за матеріалами лісовпорядкування знаходяться у користуванні державних лісогосподарських підприємств, належать до державної власності та перебувають у розпорядженні обласних державних адміністрацій. Оскільки Волинською ОДА, як розпорядником земель лісового фонду, не приймались будь-які рішення щодо передачі землі у комунальну власність, спірна земельна ділянка лісогосподарського призначення вибула з володіння та без правових підстав зареєстрована на праві комунальної власності за Берестечківською міською радою поза волею власника.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 21.06.2022 у справі №903/192/22 позов задоволено. Витребувано у власність держави в особі Волинської обласної державної адміністрації з незаконного володіння Берестечківської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 0720883800:00:001:1198, площею 23,1 га.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

В розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Під захистом права розуміється державна примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути виражений як концентрований вираз змісту (суті) державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в іншій спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Даний спір пов`язаний із реалізацією прокурором повноважень згідно зі статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", зокрема представництва інтересів держави у суді.

Згідно ч. 2 ст. 2 ЦК України одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка відповідно до статей 167, 170 ЦК України набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Статтею 53 ГПК України визначено участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Так, відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Так, відповідно до частини першої, абзацу першого частини третьої та абзацу першого частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Про необхідність обґрунтування прокурором підстав представництва у суді зазначено й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.

Аналіз положень частин третьої-п`ятої статті 53 ГПК України у взаємозв`язку зі змістом частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Отже, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. При цьому, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом таких підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Предметом позову у даній справі є вимоги керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації до Берестечківської міської ради про витребування земельної ділянки.

Прокурор зазначає, що при виконанні повноважень передбачених ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", встановлено наявність підстав для представництва інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

З метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді у даній справі Луцька окружна прокуратура зверталась з Листами №53-1010вих-22 від 07.02.2022 та №53-1201вих-22 від 15.02.2022 до Волинської ОДА, в яких просила повідомити чи було відомо останній про факт реєстрації права комунальної власності на спірну земельну ділянку; чи будуть вживатися адміністрацією самостійні заходи до повернення земельних ділянок у власність держави, в тому числі шляхом пред`явлення позову до суду та повідомила про намір звертатися з позовом до суду в інтересах адміністрації, з метою повернення зазначеної земельної ділянки у власність держави (а.с. 29-30, т. 1).

У відповідь на зазначені листи Волинська ОДА щодо подання прокурором позову в її інтересах не заперечила (лист від 10.02.2022 №927/54/2-22), про наміри самостійно звернутись з відповідним позовом до суду чи ініціювання проведення перевірки щодо виявлених прокуратурою фактів не заявила, тверджень прокурора щодо виявлених порушень земельного законодавства не спростувала, інформувала прокурора про обмеженість у виділенні коштів на сплату судового збору, що виключає можливість самостійного звернення до суду (а.с. 31, т. 1).

З врахуванням вищевикладеного колегія суддів дійшла до висновку про доведеність прокурором наявності підстав для звернення до суду з цим позовом в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі лісогосподарського призначення (ст. 19 ЗК України).

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (ст. 5 ЛК України).

Згідно зі ст. 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комуналь-ним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства (ст. 57 ЗК України, ч. 1 ст. 17 ЛК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 84 ЗК України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави (ч. 2 ст. 1 ЛК України).

Статтею 5 ЛК України визначено, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи (ст. 7 ЛК України).

У державній власності, відповідно до ст. 8 ЛК України, перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету міністрів України, Ради міністрів Авто-номної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

У комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності (ст. 9 ЛК України). У комунальній власності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об`єктів комунальної власності в установленому законом порядку. Право комунальної власності на ліси реалізується територіаль-ними громадами безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування.

Пунктом 5 розділу VІІІ "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України, в редакції, чинній до 16.01.2020, визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісо-господарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу.

Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої 11.12.1986 Держлісгоспом СРСР по лісовому господарству, плани лісонасаджень відносяться до планово-картографічних матеріалів лісо-впорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Отже, системний аналіз наведених норм законодавства дозволяє дійти висновку, що при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки у користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п. 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України, що вірно зробив суд першої інстанції.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №707/2192/15-ц, від 13.06.2018 у справі №278/1735/15-ц.

Колегією суддів звернуто увагу, що Законом України "Про розмежування земель державної та комунальної власності" від 05.02.2004 №1457-1V визначено, що при розмежуванні земель державної та комунальної власності не можуть передаватися до земель комунальної власності землі лісового фонду за межами населених пунктів (ст. 6).

Таким чином, з дня набрання чинності вказаним законом 14.07.2004 усі землі лісового фонду за межами населених пунктів віднесено до земель державної форми власності.

З 01.01.2013 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", пунктами 3, 4, 7 Прикінцевих та Перехідних положень якого визначено, що з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:

а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;

б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

4. У державній власності залишаються:

а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; які належать до земель оборони;

б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

в) землі зон відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу, а також земель, які відповідно до закону віднесені до комунальної власності.

З дня набрання чинності цим Законом землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, згідно Плану лісонасаджень Лобачівського лісництва державного підприємства "Горохівське лісомисливське господарство", який є складовою частиною Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП "Горохівське лісомисливське господарство", земельна ділянка з кадастровим номером 0720883800:00:001:1198 площею 23,1 га належить до земель лісового фонду та з користування державного підприємства не вилучалась, що підтверджується листом ДП "Горохівське лісомисливське господарство" №05-19/14-22 від 31.01. 2022.

Базове лісовпорядкування проведено Львівською державною лісовпорядною експедицією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання "Укрдержліс-проект" у 2013 році, за результатами якого було схвалено вищезазначений проект.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, який було викладено у постановах від 13.11.2019 у справі №361/6826/16, від 06.07.2022 у справі №372/1688/17, відомості щодо розташування земель лісового фонду, надані ВО "Укрдержліспроект", як єдиним на території України суб`єктом, що виконує лісовпорядні роботи, є належними, оскільки об`єднання володіє інформацією про лісовпорядкування. Згідно з правовими висновками Верховного Суду України, що викладені у постановах від 24.12.2014 у справі № 6-212цс14 та від 27.01.2015 у справі №21-570а 14, саме планово-картографічні матеріали є належними правовстановлюючими документами на право постійного користування і являлись основою для організації ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів постійними лісокористувачами.

Вказані висновки також застосовано і у постанові Верховного Суду від 12.07.2022 у справі №911/3685/17.

Прокурором долучено до матеріалів справи копії протоколів першої лісовпорядної наради з лісовпорядкування державних лісогоподарських підприємств Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України від 11.05.2012, протоколу другої технічної наради за підсумками польових лісовпорядних робіт від листопада 2012, протоколу координаційно-технічної наради за підсумками польових робіт з базового лісовпорядкування в державних лісогоподарських підприємств Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства від 06.12.2012, протокол другої лісовпорядної наради від 06.08.2013 з розгляду основних положень проекту організації і розвитку лісового господарства ДП "Горохівське ЛМГ" Волинської області. Необхідність подання суду зазначеного пакету документів прокурор мотивував тим, що протягом провадження у справі відповідач постійно ставив під сумнів їх існування. Оскільки в додатках до позовної заяви містяться частини із зазначених документів, колегія суддів долучає зазначені докази до матеріалів справи і приймає до розгляду.

Колегія суддів вважає, що вищезазначене законодавство, а також досліджені судом докази дають підстави вважати наявність у державного лісогосподарського підприємства права постійного користування землями лісового фонду.

Щодо доводів скаржника, що дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок розпорядження №109 від 12.03.2011 Волинської ОДА, яким надано дозвіл ДП "Горохівське ЛМГ" втратив чинність у 2017 році на підставі норм згідно Закону України від 02.06.2015 №497-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення складу, змісту та порядку погодження документації із землеустрою" апеляційний господарський суд їх вважає безпідставним, оскільки в матеріалах справи відсутні докази оскарження державної реєстрації спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, та у відповідності до вимог ч. 10 ст. 24 Закону України "Про державний земельний кадастр" Державним кадастровим реєстратором не скасовувалась.

Крім того, за приписами частини 5 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій-сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок

Як стверджується матеріалами справи, 03.09.2021 Берестечківська міська рада зареєструвала право комунальної власності на спірну земельну ділянку саме на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, який виконано ТзОВ "Західземлепроект", натомість відповідачем не доведено, а в матеріалах справи відсутні докази розроблення на замовлення Міської ради проекту землеустрою на спірну земельну ділянку.

Твердження відповідача про те, що спірна земельна ділянка на момент прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 28.04.2021 не була сформованою, а отже Берестечківська міська рада правомірно набула на неї право власності відхиляються апеляційним судом, адже відповідач по справі не зміг би провести реєстрацію в Державному реєстрі речових прав, якби земельна діяльна не була сформована та відомості про неї не були внесені до Державного земельного кадастру. З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає, що під час проведення реєстрації права комунальної власності на землю Берестечківська міська рада скористалась інформацією щодо належності спірної земельної ділянки до державної власності, як земель лісогосподарського призначення.

Апеляційний суд приймає до уваги, що право комунальної власності на земельну ділянку площею 23,1 га з кадастровим номером 0720883800:00:001:1198 зареєстровано за Міською радою на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин". Нормами даного закону було доповнено ст. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, яким визначено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, устано-вами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських під-приємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

б) оборони;

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення. Вказаний пункт набрав чинності 27.05.2021.

е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, устано-вам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Таким чином, земельні ділянки лісогосподарського призначення віднесені до земель державної форми власності, не могли бути зареєстровані як об`єкти комунальної власності.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 31 ЛК України обласні державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території.

З огляду на дану норму, повноваження щодо передачі земельних ділянок із земель державної власності належать Волинській ОДА. Натомість адміністрацією, як розпорядником земель лісового фонду не приймались будь які рішення щодо передачі спірної земельної ділянки 0720883800:00:001:1198 площею 23,1 га у комунальну власність Берестечківській міській раді.

Твердження Міської ради за результатами аналізу п.п. "в" п. 24 розділу X "Перехідні положення" ЗК України з посиланням на лист Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру №22-28-0.214-11977/2-21 від 27.09.2021, що вказана норма стосується земель, що належать до природно-заповідного фонду відхиляються апеляційним судом, оскільки: по-перше, вказаний лист від 27.09.2021, як стверджено матеріалами справи, був відкликаний Держгеокадастром; по-друге, Земельний кодекс України у ст. 19 розмежовує категорії земель лісогосподарського та природно-заповідного призначення. У п.п. "в" п. 24 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України законодавець не уточнює, що землі лісогосподарського призначення повинні знаходитьсь в межах територій природно-заповідного фонду і вживає ці категорії земель через розділовий знак "кому".

Це вказує на те, що ні землі лісогосподарського призначення, ні природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій державного значення не можуть перейти у комунальну власність на підставі цього підпункту.

Доводи апеляційної скарги розглянуто, порушених, невизнаних або оспорених прав чи інтересів скаржника не встановлено.

Таким чином, матеріалами справи спростовуються доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, про неправомірність висновків суду першої інстанції щодо обґрунтованості позову.

Частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

За таких обставин, колегія суддів вважає доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними та документально необґрунтованими, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі судового рішення.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 272, 273, 275, 276, 277, 278, 279, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Берестечківської міської ради на рішення Господарського суду Волинської області від 21.06.2022 у справі №903/192/22 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст.ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу №903/192/22 повернути до Господарського суду Волинської області.

Повний текст постанови складений "02" грудня 2022 р.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Грязнов В.В.