Рішення

від 21.06.2022 по справі 916/3338/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" червня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/3338/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.

секретар судового засідання Овчар А.С.

при розгляді справи за позовом: Селянського (фермерського) господарства "Майданюк І К" (вул. Приморська, буд. 84, с. Кароліно-Бугаз, Овідіопольський р-н, Одеська обл., 67844)

до відповідача: Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (вул. Приморська, буд. 1, с. Кароліно-Бугаз, Овідіопольський р-н, Одеська область 67844)

про визнання незаконним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії

за участю представників учасників справи:

від позивача: Майданюк О.В., Ткаченко В.Ф.;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Селянське (фермерське) господарство "Майданюк І К" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Кароліно-Бугазької сільської ради Овідіопольського району Одеської області, в якій, згідно з заявою про уточнення позовних вимог (а.с.111-112, т.1), просить суд визнати незаконним та скасувати рішення Кароліно-Бугазької сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 06.12.2017 №1336-VII "Про відмову в поновленні договору оренди земельної ділянки та припинення договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 25.10.1996, укладеного з фермером Майданюк О.В"; зобов`язати сільраду на виконання свого рішення від 10.10.1995 №267 "О закреплении 131,2 га пахотных земель за фермерами Майданюк О.В., Тятюшкиным Н.П. на правах оренды поновити договір оренди від 25.10.1995 № 6 на тих же умовах і на той же термін, площею 12,0 га, уклавши його з позивачем.

Позиції учасників справи

Як зазначає позивач, протягом 20 років Селянське (фермерське) господарство "Майданюк І К" на підставі укладеного з відповідачем договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 25.10.1996 користувалось земельної ділянкою сільськогосподарського призначення, площею 12 га. До закінчення терміну дії договору позивач звернувся до відповідача з клопотанням про поновлення вказаного договору на новий термін, наголошуючи, що протягом всього терміну дії договору позивач належним чином виконував його умови та має переважне право на поновлення його дії. Водночас, розглянувши клопотання позивача, відповідач прийняв спірне у цій справі рішення, яким відмовив позивачу у поновленні договору та припинив договір у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено та відсутністю у відповідача наміру в передачі земельної ділянки в оренду. Позивач вважає таке рішення відповідача незаконним, у зв`язку з чим звернувся до суду за захистом своїх порушених прав. При цьому позивач посилається на порушення відповідачем вимог ст.181 ГК України, враховуючи, що останнім залишений поза увагою направлений позивачем протокол розбіжностей до угоди про припинення дії договору від 08.01.2018.

При первісному розгляді справи відповідачем 08.01.2020 був поданий до суду відзив на позовну заяву (а.с.73-84, т.1), в якому він просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі, зазначивши, що: до закінчення терміну дії договору відповідачем було направлено на адресу позивача письмове повідомлення щодо відсутності наміру продовжувати договірні відносини, у зв`язку з реалізацією затвердженого проекту «Внесення змін до Генерального плану села Кароліна-Бугаз» та закінчення терміну дії договору, на який його було укладено; вирішення питання щодо клопотання позивача шляхом прийняття оскаржуваного рішення відноситься до компетенції сільської ради та вказане рішення ухвалене з дотриманням вимог законодавства; наданий позивачем протокол розбіжностей до угоди про припинення дії договору оренди суперечив вимогам протоколів розбіжностей та мав ознаки наклепу.

У відповіді на відзив, який надійшов до суду 14.02.2020 (а.с.95-110, т.1), позивач наголосив на тому, що наведене відповідачем тлумачення щодо відсутності наміру продовжувати договірні відносини у зв`язку з реалізацією затвердженого проекту «Внесення змін до Генерального плану села Кароліна-Бугаз» не може бути прийняте до уваги судом, оскільки земельна ділянка позивача постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2019 у справі №1570/6587/2012 винесена за межі населеного пункту, а тому здійснення будівництва на цій ділянці є неможливим. Крім цього, позивач наголосив на тому, що поза увагою відповідача залишились наведені позивачем у позові посилання на п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 №7 (із змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 19.03.2010 №2), де наголошено, що орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про припинення права користування земельною ділянкою в порядку, з підстав і за умов, передбачених ст.ст.140-149 ЗК України, а саме в судовому порядку за позовом органу місцевого самоврядування. Також позивач відзначив, що його клопотання про поновлення договору оренди на новий термін сільська рада розглянула за відсутності представника позивача, чим було позбавлено права останнього висловити свої міркування та аргументи. Між цим позивач звернув увагу на те, що він продовжує використовувати земельну ділянку, сплачує орендну плату та за весь час дії договору не допустив жодного порушення його умов.

02.03.2020 відповідачем були подані до суду заперечення на відповідь на відзив (а.с.123-127, т.1), в яких останній відзначив, що висновки постанови Пленуму Верховного Суду України, на яку посилається позивач, поширюються на випадки, коли земельна ділянка знов передається в оренду, в той же час, у спірних правовідносинах відповідач виклав свою позицію щодо відсутності у нього наміру передавати в оренду земельну ділянку, яку передано у користування позивачу; позивач самовільно без правових підстав продовжує користуватись земельною ділянкою після закінчення терміну дії договору, а тому підстави для перерахування позивачем на користь сільської ради орендних платежів відсутні.

30.03.2020 позивачем були подані до суду письмові доповнення (а.с.147-165, т.1), в яких останнім викладені пояснення щодо судових справ, в яких в порядку адміністративного судочинства розглядаються позовні заяви позивача щодо оскарження рішень відповідача про включення земельних ділянок в межі села Кароліно-Бугаз та щодо інших правовідносин сторін.

22.02.2021 позивачем знову були подані письмові доповнення (а.с.17-35, т.2), в яких останній, зокрема, наголосив на залишенні відповідачем поза увагою направлену позивачем для погодження та підписання додаткову угоду про поновлення дії договору оренди землі від 25.10.1996.

Під час нового розгляду справи представником позивача було подано до суду клопотання про залишення частини позовних вимог без розгляду (а.с.89-97, т.3), яке в подальшому було відкладене позивачем (а.с.105-108, т.3).

18.02.2022 позивачем була подана до суду заява про долучення документів до матеріалів справи та доповнення до позову (а.с.123-135, т.3). У вказаній заяві позивачем фактично було змінено предмет позову шляхом заявлення другої вимоги в такій редакції: «визнати додаткову угоду про поновлення терміну дії договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 25.10.1996, укладений між Кароліно - Бугазькою селищною радою та ОСОБА_1 від 07.02.2022, укладеною з відповідачем на підставі ч.ч.6-8 ст.33 Закону України «Про оренду землі» та зобов`язати відповідача поновити договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 25.10.1996 на той же термін та на тих самих умовах». Вказана заява позивача в частині зміни предмету позову судом не була прийнята до розгляду, враховуючи, що позивачем не було доведено відповідно до ч.4 ст.46 ГПК України, що це необхідно для захисту його прав, враховуючи, що спірне рішення відповідача про відмову у поновленні договору було прийнято ще 06.12.2017, тобто більше чотирьох років до направлення нового проекту додаткової угоди, а також позивач не довів які саме фактичні обставини у спірних правовідносинах змінились після направлення справи на новий розгляд. Так, позивач направив відповідачу інший проект додаткової угоди, яку останній отримав 10.02.2022 (а.с.128, т.3) і на цій підставі просив суд змінити предмет позову при новому розгляді справи, подавши відповідну заяву до суду вже 18.02.2022, при цьому позивач не надав відповідь відповідача щодо цієї пропозиції та не обґрунтував, що останній, як представницький орган територіальної громади, мав достатньо часу для її розгляду. В той же час, в матеріалах справи наявний ще один проект додаткової угоди від 03.06.2020, направлений відповідачу також після закінчення підготовчого провадження при первісному розгляді справи (протокол судового засідання від 02.03.2020), на який відповідач надав відповідь листом від 15.06.2020 №316/02-07 (а.с.22, т.2), яка зводиться до того, що попереднє рішення відповідача про поновлення договору оскаржується в суді, позов відповідач не визнає, а тому правові підстави для укладення відповідачем додаткової угоди відсутні. Вищевказане процесуальне рішення про відмову у прийнятті до розгляду заяви позивача про зміну предмету позову було ухвалене судом шляхом постановлення відповідної протокольної ухвали у судовому засіданні, яке відбулось 21.02.2022.

Під час нового розгляду справи по суті у судових засіданнях представник позивача заявлені до відповідача вимоги повністю підтримав та просив суд їх задовольнити. Представник відповідача у засідання суду не з`являвся, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, при цьому суд зауважує, що відповідач не повідомляв суду про наявність обставин, що перешкоджають йому прийняти участь у розгляді справи в умовах воєнного стану, запровадженого на території України або з інших підстав.

Процесуальні дії у справі

Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.03.2021, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.06.2021, у задоволені позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.11.2021 вказані рішення судів було скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.11.2021 справу №916/3338/19 передано на розгляд судді Бездолі Д.О.

Ухвалою суду від 06.12.2021 суддею Бездолею Д.О. справу №916/3338/19 було прийнято до свого провадження; ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у цій справі на "23" грудня 2021 о 16:30.

У судовому засіданні 23 грудня 2021 судом протокольною ухвалою було відкладено підготовче засідання на 14 січня 2022 о 13:45. 14 січня 2022 судом у судовому засіданні було проголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 07 лютого 2022 о об 11:00. У судовому засіданні 07 лютого 2022 судом протокольною ухвалою було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче у цій справі 21 лютого 2022 об 11:00. 21 лютого 2022 судом у судовому засіданні протокольною ухвалою було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 10 березня 2022 о 12:00.

Розгляд справи у судовому засіданні 10 березня 2022 о 12:00 не відбувся, у зв`язку з запровадженням з 24.02.2022 в Україні воєнного стану, а також з урахуванням рішення зборів суддів Господарського суду Одеської області від 24 лютого 2022 року, оформленого протоколом №916-1/2022, яким, зокрема, з метою забезпечення безпеки працівників та відвідувачів суду рекомендовано суддям з 24 лютого 2022 року, як тимчасовий захід, зняти з розгляду призначені справи.

Враховуючи, що рішенням зборів суддів Господарського суду Одеської області від 14 березня 2022 року, оформленого протоколом №916-2/2022, рекомендовано суддям Господарського суду Одеської області з 14.03.2022 продовжити розгляд справ, раніше знятих з розгляду, ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.03.2022 було призначено судове засідання у цій справі на 28 квітня 2022 о 17:30.

У судовому засіданні 28.04.2022 судом було проголошено протокольну ухвалу про перерву у судовому до 30 травня 2022 о 15:15, а 30.05.2022 до 22 червня 2022 о 14:00.

У судовому засіданні 22.06.2022 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи

10.10.1995 Кароліно-Бугазькою сільською радою народних депутатів було прийнято рішення №267 щодо закріплення за фермерами Тятюшкіним М.П. та Майданюк О.В. на правах оренди 131,2 га орних земель із раніше виділених в оренду КСП «Роксолана» (а.с.22, т.1).

25.10.1996 між Кароліно-Бугазькою сільською радою та фермером Майданюк Ольгою Володимирівною на підставі вищевказаного рішення від 10.10.1995 №267 було укладено договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) (а.с.16, т.1; далі договір), відповідно до якого ОСОБА_1 було прийнято в тимчасове користування земельну ділянку, загальною площею 12 га, строком на 20 років. Вказаний договір зареєстровано в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею 10.12.1997, а отже за погодженням сторін строк дії договору ними був встановлений до 10.12.2017.

Листом від 31.08.2017 №314/0207 (а.с.77, т.1) відповідач повідомив позивача щодо закінчення терміну дії вказаного договору 10.12.2017 та довів до відома останнього, що з метою реалізації затвердженого проекту «Внесення змін до генерального плану села Кароліно-Бугаз», відповідач не має наміру продовжувати договірні відносини щодо земельної ділянки, площею 12 га, у зв`язку з чим відповідач просив не засівати земельну ділянку під майбутній врожай.

Далі, листом від 05.10.2017 № 359/02-07 (а.с.78, т.1) відповідачем повторно було повідомлено позивача про закінчення 10.12.2017 терміну дії вказаного договору та відсутність наміру продовження дії договірних відносин з таких підстав: відмова орендаря від підписання додаткових угод до зазначеного договору оренди на виконання прийнятих рішень Кароліно-Бугазької сільської ради з метою приведення до норм чинного законодавства договірних відносин; неефективне використання земельної ділянки з заниженою орендною платою менше 3% від нормативної грошової оцінки; реалізація затвердженого проекту "Внесення змін до генерального плану села Кароліно-Бугаз".

Як встановлено судом з пояснень представника позивача у судовому засіданні, вищевказані листи позивачем були отримані.

10.11.2017 голова СФГ "Майданюк І К" звернулась до відповідача з клопотанням про поновлення договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 12 га, терміном на 20 років з орендною платою згідно чинного законодавства та іншими умовами, які передбачені земельним законодавством України. У вказаному клопотанні позивачем було наголошено щодо наявності у нього переважного права на поновлення договору відповідно до ст.33 Закону України «Про оренду землі», враховуючи сумлінне виконання останнім умов договору (а.с.19, т.1).

Листом від 01.12.2017 №448/0207 (а.с.81, т.1) Кароліно-Бугазькою сільською радою Овідіопольського району Одеської області було повідомлено позивача, що заява щодо поновлення договору оренди земельної ділянки, площею 12 га, терміном на 20 років розглянута на засіданні постійної комісії сільської ради з питань агропромислового комплексу, земельних ресурсів, охорони навколишнього середовища та передана для розгляду та прийняття відповідного рішення на розгляд чергової сесії Кароліно-Бугазької сільської ради.

Рішенням Кароліно-Бугазької сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 06.12.2017 №1336-VII "Про відмову в поновленні договору оренди земельної ділянки та припинення договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 25.10.1996, укладеного із ОСОБА_1 " розглянувши клопотання позивача від 10.11.2017, на підставі п.34 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування", ст.12 Земельного кодексу України, ст.ст.31, 34 Закону України "Про оренду землі", проекту "Внесення змін до генерального плану села Кароліно-Бугаз Овідіопольського району Одеської області поєднаного з планом зонування території населеного пункту у складі генерального плану", розробленого ДПРВІ "Укрпівдендіпроводгосп", затвердженого рішенням 16 сесії VII скликання від 25.11.2016 №818-VII:

- п.1 - відмовлено у поновленні договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 25.10.1996 року, укладеного між Кароліно-Бугазькою сільською радою та ОСОБА_1 (зареєстрованого Кароліно-Бугазькою сільською радою в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею 10 грудня 1997 року №6);

- п.2 - вирішено припинити договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 25.10.1996 року, укладеного між Кароліно-Бугазькою сільською радою та ОСОБА_1 (зареєстрований Кароліно-Бугазькою сільською радою в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею 10 грудня 1997 року №6), у зв`язку із закінченням строку дії договору та відсутністю намірів передачі в оренду земельної ділянки;

- п.3 - зобов`язано ОСОБА_1 в місячний термін із моменту прийняття рішення звільнити земельну ділянку та передати її до сільської ради згідно до вимог чинного законодавства;

- п.4 контроль за виконанням рішення покладено на постійну комісію сільської ради з питань агропромислового комплексу, земельних ресурсів та охорони навколишнього середовища та з питань бюджету і фінансів, соціально-економічного розвитку села.

На виконання вищевказаного рішення, з метою повернення земельної ділянки, Кароліно-Бугазькою сільською радою Овідіопольського району Одеської області супровідним листом від 15.12.2017 №462/0207 було направлено позивачу: рішення сільської ради від 06.12.2017 за №1336-VII; угоду про припинення дії договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 25.10.1996; акт приймання-передачі (повернення) земельної ділянки (а.с.20, 79-80, т.1).

Не погодившись з рішенням відповідача, позивачем на адресу Кароліно-Бугазької сільської ради Овідіопольського району Одеської області було направлено протокол розбіжностей до угоди про припинення дії договору від 25.10.1996 з додатками на 8 арк. (а.с.18, 21, т.1), який містить умови щодо незаконності дій і рішень відповідача у спірних правовідносинах та про повернення позивачем без узгодження отриманих від відповідача з супровідним листом від 15.12.2017 документів. Як встановлено судом, відповідач на вказаний протокол розбіжностей відповіді не надав.

Також, під час розгляду цієї справи, позивач двічі звертався до відповідача з пропозицією щодо укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 25.10.1996 №6, долучивши до свого звернення проект відповідної угоди (а.с.20-21, 23-24, т.2; а.с.126-130, т.3). У відповідь на перше звернення позивача відповідач у листі від 15.06.2020 №316/02-07 (а.с.22, т.2) повідомив, зокрема, що рішення сільської ради про поновлення договору оренди земельної ділянки оскаржується позивачем в судовому порядку, а тому враховуючи, що рішення судом з цього приводу не ухвалене, правові підстави для укладення з позивачем додаткової угоди відсутні. Водночас, матеріали справи не містять доказів надання відповідачем відповіді щодо направленої позивачем додаткової угоди від 07.02.2022 вдруге.

Між цим, як пояснює позивач, після закінчення строку дії договору СФГ "Майданюк І К" продовжило користування спірною земельною ділянкою та на підтвердження здійснення орендних платежів за користування земельною ділянкою позивач надав суду відповідні квитанції (а.с.101-108, т.1; а.с.35, 88, т.2).

Крім цього, наголошуючи на безпідставності тверджень відповідача щодо відсутності наміру продовжувати дію договору у зв`язку з необхідністю реалізації проекту внесення змін до генерального плану села, позивач посилається на те, що постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2019 у справі №1570/6587/2012 земельна ділянка СФГ «Майданюк і К» винесена за межі населеного пункту.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.29, т.1), 10.09.2010 Одеською обласною радою було прийнято рішення №1190-VI «Про зміну меж села Кароліно-Бугаз Кароліно-Бугазької сільської ради Овідіопольського району Одеської області», яким було вирішено затвердити межі села Кароліно-Бугаз Кароліно-Бугазької сільської ради Овідіопольського району Одеської області, загальною площею 811,760 га, згідно з описом (додаток 1) та балансом території (додаток 2). Згідно з додатком 2 до рішення (а.29, т.1), площа села Кароліно-Бугаз, станом на 01.01.2009, становила 444,113 га, а збільшення передбачено на 367,647 га, з яких: землі сільськогосподарського призначення 286,970 га; ліси та інші лісовкриті площі 9,753 га; забудовані землі 38,922 га; відкриті заболочені землі 7,281 га; відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом 24,721 га.

31.10.2012 ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до адміністративного суду з позовом до Одеської обласної ради, в якому просили визнати недійсним вищевказане рішення Ради від 10.09.2010 №1190-VI в частині включення в межі села Кароліно-Бугаз земельних ділянок СФГ «Майданюк і К», площею 16 га, СФГ «Ткаченко і К», площею 20 га та зобов`язати Одеську обласну раду внести зміни до цього рішення шляхом винесення за межі села Кароліно-Бугаз земельних ділянок позивача та СФГ «Ткаченко і К».

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2019 у справі №1570/6587/2012 (а.с.30-40, т.1) апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задоволено частково, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2017 року скасовано в частині відмови у визнанні протиправним та скасування рішення Одеської обласної ради № 1190-V від 10.09.2010 року "Про зміну меж села Кароліно-Бугаз Кароліно-Бугазької сільської ради Овідіопольського району Одеської області" в частині включення в межі села Кароліно-Бугаз земельних ділянок СФГ "Майданюк і К" площею 4 га, СФГ "Ткаченко і К", площею 12 га; ухвалено у цій частині нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення Одеської обласної ради № 1190-V від 10.09.2010 року "Про зміну меж села Кароліно-Бугаз Кароліно-Бугазької сільської ради Овідіопольського району Одеської області" в частині включення в межі села Кароліно-Бугаз земельних ділянок СФГ "Майданюк і К", площею 4 га, СФГ "Ткаченко і К", площею 12 га; в іншій частині постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2017 року залишено без змін.

Приймаючи вказану постанову, апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 на праві постійного користування землею, відповідно до державного акту від 10.04.1996, надано у постійне користування земельну ділянку, площею 4,00 га, на території Кароліно-Бугазької сільської Ради народних депутатів для ведення селянського (фермерського) господарства. Крім того апеляційним судом також було встановлено, що ОСОБА_1 стала користувачем спірних земельних ділянок ще до затвердження Генерального плану розвитку та забудови села Кароліно-Бугаз, а тому, приймаючи рішення про зміну меж села Короліно-Бугаз, Одеська обласна рада, в порушення норм законодавства про планування та забудову територій, спланувала використання земельних ділянок, що знаходились у користуванні позивачів, під індивідуальну житлову та громадську забудову, порушивши порядок врахування громадських і приватних інтересів при плануванні і забудові території. При цьому, колегія суддів апеляційного суду звернула увагу, що відповідно до проекту землеустрою щодо зміни меж населеного пункту с. Кароліно-Бугаз Бугазької сільської ради Овідіопольського району Одеської області до меж с. Кароліно-Бугаз включено лише земельну ділянку площею 4,00 га СФГ Майданюк і К та 12,00 га СФГ Ткаченко і К, тоді як позивачі у своїх позовних вимогах просили винести за межі села земельні ділянки СФГ Майданюк і К площею 16,00 га, СФГ Ткаченко і К площею 20,00 га. Беручи до уваги дані наданого до суду викопіювання з проекту установлення меж с. Кароліно-Бугаз Кароліно- Бугазької сільської Ради народних депутатів Овідіопольського району Одеської області, розробленого інститутом землеустрою у 1992 році, адміністративним судом було встановлено, що земельні ділянки СФГ Майданюк і К, площею 12,00 га, та СФГ Ткаченко і К, площею 8,00 га, не включались оскаржуваним рішенням до меж населеного пункту, а віднесені до його території до прийняття цього рішення.

Як встановлено судом з пояснень представника позивача, останній вважає, що Кароліно-Бугазька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області є належним відповідачем у цій справі, як власник спірної земельної ділянки від імені територіальної громади, який має повноваження на прийняття рішень щодо її передачі в оренду. При цьому, як встановлено судом, обставини щодо наявності / відсутності у відповідача повноважень на розпорядження земельною ділянкою не є підставою позову позивача, оскільки вимоги про поновлення договору оренди земельної ділянки позивачем заявлені саме до сільської ради.

Між цим, на підтвердження обставин щодо наявності між сторонами спору з приводу розташування спірної земельної ділянки в межах села Кароліно-Бугаз, прийняття відповідачем рішень щодо внесення змін до генерального плану села та зміни його меж, оскарження позивачем цих рішень, а також щодо оскарження позивачем рішень відповідача про відмову у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, позивач до матеріалів цієї справи долучив відповідні докази та судові рішення (а.с.41, 150-164, 168, т.1; а.с.25-34, т.2; а.с.131-135, т.3).

Законодавство, застосоване судом до спірних відносин

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч.1 ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання щодо регулювання земельних відносин.

У відповідності до ч.1 ст.12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема: розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Частиною 1 статті 155 ЗК України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

За умовами ч.2 ст.116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з ч.ч.1, 8-9 ст.93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи або особи, які використовують земельні ділянки на праві емфітевзису. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Відповідно до ч.1 ст. 6 Закону України «Про оренду землі» (далі Закон; тут і далі в редакції, на момент прийняття спірного рішення) орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Статтею 13 Закону визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Згідно з ст. 31 Закону договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства). Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов`язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеному статтею 148-1 Земельного кодексу України.

За змістом ст.33 Закону по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді. У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

Відповідно до ч.1 ст. 34 Закону у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Згідно з ст.181 ГК України (в редакції, чинній станом на 10.01.2018) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов`язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов`язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

За умовами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст.316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Позиція суду

Предметом розгляду спору у цій справі є вимоги позивача про визнання незаконним та скасування рішення відповідача, яким позивачу відмовлено у поновленні договору оренди земельної ділянки та припинено його дію, а також про зобов`язання відповідача поновити укладений між сторонами договір від 25.10.1995 № 6 на тих же умовах і на той же термін.

Так, під час розгляду справи судом було встановлено, що між сторонами існували договірні відносини, згідно з якими відповідачем було передано, а позивачем прийнято у тимчасове користування строком на 20 років земельну ділянку. Вказані правовідносини виникли на підставі укладеного 25.10.1996 між сторонами договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), який зареєстрований в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею 10.12.1997 за №6, а отже за погодженням сторін строк дії договору ними був встановлений до 10.12.2017, що останніми також не заперечується.

Як встановлено судом, за місяць до закінчення терміну дії договору позивач звернувся до відповідача з клопотанням про поновлення договору на новий термін, посилаючись на сумлінне виконання ним умов договору протягом всього періоду його дії. Вказане клопотання відповідачем було винесено на розгляд сільської ради, за результатом розгляду якого відповідачем було прийнято спірне у цій справі рішення про: п.1 відмову у поновленні договору на новий строк; п.2 припинення договору у зв`язку з закінченням строку дії договору та відсутністю намірів передачі в оренду земельної ділянки; п. 3 зобов`язання позивача звільнити земельну ділянку у місячний термін з моменту прийняття рішення сільрадою; 4. щодо визначення відповідальних осіб, на яких покладається контроль за виконання спірного рішення.

Так, направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд у постанові від 10.11.2021 вказав, що при первісному розгляді справи суди не врахували та не надали оцінки обставинам завчасного припинення відповідачем договору, зважаючи, що строк дії договору був встановлений сторонами до 10.12.2017, а спірне рішення відповідачем було прийнято 06.12.2017. Щодо інших висновків судів, зроблених судами під час первісного розгляду справи, Верховним Судом вказівок не зазначено.

Отже, оскільки в силу ч.1 ст.316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи, суд, перш за все, вважає необхідним надати оцінку п.2 спірного рішення відповідача, яким відповідач припинив договір у зв`язку з закінченням строку його дії та відсутністю наміру передавати земельну ділянку в оренду.

Так, однією з підстав для припинення договору закон визначає закінчення строку, на який його було укладено. Як вже зазначалось судом, за погодженням сторін строк дії договору оренди був встановлений сторонами до 10.12.2017, а отже вирішення відповідачем питання про його припинення шляхом прийняття відповідного рішення 06.12.2017 є передчасним та таким, що порушує права позивача щодо користування земельною ділянкою в межах строку дії договору, а тому суд вважає, що п.2 рішення Кароліно-Бугазької сільської ради від 06.12.2017 №1336-VII підлягає визнанню незаконним та скасуванню. Між цим, як встановлено судом, умовами укладеного між сторонами договору не врегульований порядок звільнення земельної ділянки після закінчення строку його дії, водночас, приймаючи до уваги, що у п.3 спірного рішення відповідач перебіг строку початку вирішення цього питання поставив в залежність від передчасно прийнятого рішення про припинення договору, а не від дати закінчення договору, суд вважає, що п.3 спірного рішення відповідача також підлягає визнанню недійсним та скасуванню, так як порушує права позивача як землекористувача земельної ділянки на передчасне повернення орендованої земельної ділянки.

Водночас, суд не встановив наявності підстав для визнання недійсним та скасування п.1 спірного рішення, оскільки відповідач розглянув клопотання позивача про продовження договору оренди з дотриманням визначеного законом строку та відповідно до ст. 33 Закону прийняв з цього приводу рішення в межах встановленої законом дискреції. При цьому доводи позивача щодо його переважного права перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк судом відхиляються, оскільки з матеріалів справи судом не встановлено та позивачем не доведено наявності у відповідача наміру, станом на час прийняття спірного рішення, щодо подальшої передачі спірної земельної ділянки в оренду. Також суд не знайшов підстав для визнання недійсним та скасування п.4 спірного рішення, оскільки судом не встановлено з наявних у справі доказів обставин неправомірності покладення відповідачем контролю за виконання рішення на відповідних посадових осіб.

Між цим, вирішуючи питання щодо вимог позивача про зобов`язання сільраду на виконання свого рішення від 10.10.1995 №267 "О закреплении 131,2 га пахотных земель за фермерами Майданюк О.В., Тятюшкиным Н.П. на правах оренды поновити договір оренди від 25.10.1995 № 6 на тих же умовах і на той же термін, площею 12,0 га, уклавши його з позивачем, суд виходить з такого.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент прийняття спірного рішення, було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі. Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, орендар зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною 2 статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для укладення договору оренди на новий строк. Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини 1- 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі"). У разі, якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах (частина 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Тобто виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі"). І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Наведений правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18.

Натомість, у спірних правовідносинах відповідач у місячний термін, а саме 06.12.2017, розглянув клопотання позивача від 10.11.2017 та прийняв спірне рішення про відмову у поновленні договору на новий строк. Крім цього, судом встановлено, що відповідач завчасно повідомляв позивача про відсутність наміру продовжувати строк дії договору оренди відповідними листами від 31.08.2017 та від 05.10.2017, а отже судом не встановлено обставину порушення відповідачем вимог законодавства при розгляді питання пролонгації договору від 25.10.1996 на новий строк. При цьому з клопотання позивача від 10.11.2017 про поновлення договору оренди землі не вбачається, що до нього був доданий відповідний проект додаткової угоди.

Також, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 22.09.2020 у справі №910/3009/18.

Під ефективним засобом (способом) захисту прав слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та бути адекватним наявним обставинам.

Поновлення договору оренди землі в судовому порядку, у передбачений статтею 33 Закону України "Про оренду землі" спосіб, вимагає не тільки встановлення судом юридично значимих умов, що свідчать про продовження орендних правовідносин (як-то користування земельною ділянкою поза межами строку договору без заперечення орендодавця протягом місяця), а й необхідності укладення додаткової угоди між сторонами як єдиної підстави продовження орендних прав і обов`язків. А отже, належним способом захисту порушеного права позивача як орендаря земельної ділянки буде позов про визнання укладеною відповідної додаткової угоди в судовому порядку, оскільки сама по собі вимога про зобов`язання укласти додаткову угоду чи вимога про визнання поновленим договору оренди не може забезпечити захист порушеного права позивача в силу імперативного припису про обов`язковість оформлення поновлення договору оренди саме шляхом укладення додаткової угоди, що, власне, і може бути предметом розгляду в суді.

За сукупності вищевказаних обставин, враховуючи, що позивачем обраний неналежний спосіб захисту порушеного права, суд дійшов висновку, що вимога про поновлення договору оренди земельної ділянки задоволенню не підлягає.

Судом не приймаються до уваги посилання позивача на направлений ним відповідачу протокол розбіжностей від 08.01.2018 до угоди про припинення дії договору, виходячи з того, що предметом даного спору не є вимога про визнання укладеною додаткової угоди у редакції протоколу розбіжностей. Також, судом встановлено, що відповідач вже висловив свою позицію щодо продовження строку дії договору листами від 31.08.2017, від 05.10.2017 та спірним рішенням від 06.12.2017, а отже вбачається, що сторони не досягли згоди на пролонгацію договору від 25.10.1996. Крім того, ч. 7 ст. 181 ГК України передбачала прийняття пропозиції другої сторони лише за певних умов: якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов`язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими.

Судом не приймаються до уваги доводи позивача з посиланням на ст.ст. 140-149 ЗК України, оскільки у спірних правовідносинах припинився договір та права/обов`язки за ним у зв`язку з закінченням терміну дії договору (ст. 31 Закону), натомість предметом регулювання згаданих статей є припинення існуючого речового права.

При цьому суд зауважує, що в межах цієї справи предметом надання оцінки судом є виключно рішення відповідача, яке позивачем оскаржується в межах цієї справи, а обставини щодо правомірності / неправомірності включення спірної земельної ділянки до меж села Кароліно-Бугаз не є підставами позову позивача, більше того, як було встановлено судом з пояснень представника позивача, останнім не заперечується обставина щодо наявності саме у Кароліно-Бугазької сільської ради правомочностей на розпорядження спірною земельною ділянкою.

Водночас, аналізуючи питання обсягу щодо надання оцінки кожному з аргументів доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд керується висновками, викладеними Європейським судом з прав людини, який у справі Серявін та інші проти України, які зводяться до того, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

За вищевикладених обставин, позовні вимоги Селянського (фермерського) господарства "Майданюк І К" до Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області слід задовольнити частково, а саме визнати незаконним та скасувати п.п.2, 3 рішення Кароліно-Бугазької сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 06.12.2017 №1336-VII "Про відмову в поновленні договору оренди земельної ділянки та припинення договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 25.10.1996, укладеного із Майданюк О.В.".

Розподіл судових витрат

Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги часткове задоволення позову, судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог та з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 960,50 грн.

При цьому суд зауважує, що позивач, згідно з ст.244 ГПК України, не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про ухвалення додаткового рішення для вирішення питання щодо інших витрат позивача, докази понесення яких наявні в матеріалах справи, з наведенням їх розміру і підстав понесення.

Керуючись ст.ст. 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати незаконним та скасувати п.п.2, 3 рішення Кароліно-Бугазької сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 06.12.2017 №1336-VII "Про відмову в поновленні договору оренди земельної ділянки та припинення договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 25.10.1996, укладеного із ОСОБА_1 ".

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (вул. Приморська, буд. 1, с. Кароліно-Бугаз, Овідіопольський р-н, Одеська область 67844, код ЄДРПОУ 04527307) на користь Селянського (фермерського) господарства "Майданюк І К" (вул. Приморська, буд. 84, с. Кароліно-Бугаз, Овідіопольський р-н, Одеська обл., 67844, код ЄДРПОУ 30626207) судовий збір в сумі 960 /дев`ятсот шістдесят/грн 50 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 04 липня 2022 р.

Суддя Д.О. Бездоля