Рішення

від 04.07.2022 по справі 521/18588/21

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №521/18588/21

Провадження № 2/521/1522/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2022 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді- Леонова О.С.,

при секретарі судового засідання Трояненко А.Ю.,

за участі

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача Панько М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного підприємства "ЛИДЕР-К", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС України в Одеській області про визнання договору купівлі-продажу недійсним, витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог та заперечень на позов

До Малиновського районного суду м. Одеси звернулася представник позивача ОСОБА_1 адвокат Ковальська С.Є. до ПП "ЛИДЕР-К", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС України в Одеській області про визнання договору купівлі-продажу недійсним, витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності.

В якому просила, визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіля Lexus LX 570, 2010 року випуску, універсал- В, сірого кольору, шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 від 21.03.2019 року, укладений між ПП «Лідер -К» та ОСОБА_3 ; витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 автомобіль Lexus LX 570, 2010 року випуску, універсал- В, сірого кольору, шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 та визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль Lexus LX 570, 2010 року випуску, універсал - В, сірого кольору, шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що ОСОБА_1 , на праві власності, на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 належав автомобіль Lexus LX 570, універсал-В. сірого кольору, 2010 року випуску, державний номер НОМЕР_3 , VIN код НОМЕР_1 .

30 січня 2019 року ОСОБА_1 виїхала з України за кордон, що підтверджується копією закордонного паспорту. У зв`язку із від`їздом до іншої країни позивач надала належний їй транспортний засіб у тимчасове безоплатне користування громадянину ОСОБА_4 , з яким перебувала у дружніх відносинах та якому довіряла та передала останньому оригінал свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 .

Однак, по приїзду з закордону, 13.09.2019 року позивачу стало відомо, що в період її відсутності на території України належний їй транспортний засіб Lexus LX 570, державний номер НОМЕР_3 , за її відсутності на незаконних підстав, перейшов у власність ОСОБА_3 .

Так, 12.02.2019 року за невідомих ОСОБА_1 обставин, невідомі особи склали та підписали від її імені Договір комісії №6452/19/005376 від 12.02.2019 року за яким, ніби то ОСОБА_1 , діюча на підставі паспорту громадянина України НОМЕР_4 від 13.10.1997 року, виданий Жовтневим PB УМВС уповноважила ПП "ЛІДЕР-К" (код ЄДРПОУ 37680543) в особі ОСОБА_5 , за комісійну плату вчинити за її рахунок від свого імені продаж належного ОСОБА_1 транспортного засобу Lexus LX 570, державний номер НОМЕР_3 за ціною 768000,00грн.

Також невідомими особами від імені ОСОБА_1 було підписано акт технічного стану транспортного засобу або його складових частин, що має ідентифікаційний номер №6452/19/005376 від 12.02.2019 року.

Однак жодних договорів та актів із ПП "ЛІДЕР-К" ОСОБА_1 не укладала та не підписувала, ніколи в житті не була за адресою місцезнаходження даної юридичної особи, ніколи не бачила ОСОБА_5 та жодних доручень цій чи іншій особі про продаж належного їй автомобіля не надавала. Більш того, у період складання вказаних документів ОСОБА_1 не перебувала на території України, а знаходилась за кордоном, що виключало можливість проставлення її особистого підпису на зазначених вище документах.

Згідно з вимогами Положення про автоматизовану систему документообігу суду, що затверджується Радою суддів України за погодженням з Державною судовою адміністрацією України визначення судді щодо розгляду цієї справи було здійснено 11.11.2021 року відповідно до автоматизованої системи документообігу суду, справу передано судді 12.11.2021 року.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 29.11.2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Представник Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС України в Одеській області надала відзив на позовну заяву (вхід. №61704від 14.12.2021 року), у якому зазначила, що позов не визнає у повному обсязі, та пояснила, що регіональний центр не є налажною стороною у справі.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 14.12.2021 року витребвувано витребувано від Регіонального сервісногоцентру МВСв Одеськійобласті (65114,м.Одеса,вул.Ак.Корольова,5) належним чином засвідченні копії документів що стали підставою для реєстрації транспортного засобу Lexus LX 570, універсал-В, сірого кольору, VIN код НОМЕР_1 за ОСОБА_3 та реєстрації транспортного засобу Lexus LX 570, універсал-В, сірого кольору, VIN код НОМЕР_1 за ОСОБА_2 .

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 13.06.2022 року було задоволено заяву позивача та виключено з кола відповідачів Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС України в Одеській області та залучено її у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

06.06.2022року (вхід.№18988)відпредставника відповідача ОСОБА_2 адвокатаПанько М.М.до судунадійшов відзивна позовнузаяву,в якомувін просиву задоволеніпозову відмовитиу повномуобсязі.У відзивіна позоввказує,щоавтомобіль був проданий відповідачу - 3, відповідачем -1, який діяв на підставі договору комісії від 12.02.2019 року, що був укладений між позивачем та відповідачем -1.

Таким чином, для встановлення обставин відчуження автомобіля поза волею позивача, що є обов`язковою умовою для витребування позивачем цього автомобіля за нормами ст. 388 ЦК України, є необхідність встановлення дійсності договору комісії, однак таких позовних вимог позивачем не заявлено. Аналогічна позиція була викладена у Рішенні Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 листопада 2015 року у справі №6-24766св15.

Відносно доказів відсутності позивача ОСОБА_1 на території України належних доказів не має, незавірені копії паспорту ОСОБА_1 не свідчать про день виїзду з України та день заїзду на територію України. В матеріалах справи до позовної заяви додано адвокатський запит до Прикордонної служби України, однак відповіді не має, а також клопотання про витребування цієї конфіденційної інформації судом також не зроблено, крім того, ОСОБА_1 за цей час могла сама отримати відносно себе цю інформацію від центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України. Таким чином, позивач не бажає належним чином підтвердити свої слова доказами.

Вважає, що оскільки на сьогоднішній час, ані договір комісії, ані договір купівлі- продажу транспортного засобу від відповідача - 1 на відповідача - 3, ані договір купівлі-продажу транспортного засобу від відповідача - 3 на відповідача - 2 не визнанні судом недійсними, а позивач не довела належним чином вибуття майна поза її волею, тому заявлені позовні вимоги про витребування автомобіля є необгрунтованими та незаконними.

21.06.2022 року (вхід. №ЕП-7766)від представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_6 до суду надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 23.06.2022року підготовче провадження було закрито та призначити справу до судового розгляду по суті.

В судовомузасіданні позивач ОСОБА_1 допитана заїї згодоюв якостісвідка,суду показала,що 31.01.2019року вонавиїхала зтериторії Українита повернуласьна Українулише 15.09.2019року.30.01.2019року вонапередала автомобіляLexusLX570,універсал-В,сірого кольору,VINкод НОМЕР_1 ОСОБА_7 з якимперебувала удружніх відносинахта якомудовіряла тапередала останньомуоригінал свідоцтвапро реєстраціютранспортного засобусерії НОМЕР_2 .Пізніше вонадізналась,що їїавтомобіль був зареєстрованийна брата ОСОБА_7 ОСОБА_8 ,а потівпререєстрований наіншу особу.Зазначила,що жоднихдоговорів таактів ізПП "ЛІДЕР-К" ОСОБА_1 не укладалата непідписувала,ніколи вжитті небула заадресою місцезнаходженняданої юридичноїособи,ніколи небачила ОСОБА_5 та жоднихдоручень ційчи іншійособі пропродаж належногоїй автомобіляне надавала.Крім того жодних грошових коштів з продажу належного ОСОБА_1 автомобіля вона ніколи не отримувала.

Крім того позивач та її представник підтримали позов у повному обсязі та просили його задовольнити.

Представник ПП "ЛИДЕР-К", ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до суду не зявились повідомлялись про час та місце розгляду справи належним чином.

Представник ОСОБА_2 адвокат Панько М.М. в судовому засіданні позов не визнав, підтримав раніше поданий відзив на позовну заяву та надав пояснення з правовим обгрунтуванням зафіксованим засобами технічної фіксації судового процесу.

Представник Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС України в Одеській області до суду не зявився, однак надали заяву про розгляд справи без її участі.

2. Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом

Судом встановлено, що 30 січня 2019 року перед виїздом за кордон ОСОБА_1 передала ОСОБА_7 автомобіль марки «Lexus LX 570», 2010 року випуску, шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 державний номерний знак НОМЕР_3 , на тимчасове безоплатне користування, та по приїзду з закордону 13.09.2019 року їй стало відомо, що в період її перебування за кордоном її транспортний засіб марки «Lexus LX 570», 2010 року випуску, шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 державний номерний знак НОМЕР_3 , незаконно перейшов у власність ОСОБА_3 на підставі договору купівлі продажу ТЗ №6452/19/005376 від 12.02.2019 року укладений ПП «ЛІДЕР-К» (код ЄДРПОУ 37680543 ) та ОСОБА_3 .

Згідно інформації наданої Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС України в Одеській області, відомо, що автомобіль марки «Lexus LX 570», 2010 року випуску, шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 державний номерний знак НОМЕР_3 , 21.03.2019 року перейшов у власність ОСОБА_3 , та отримав державний реєстраційний номер НОМЕР_5 , після чого 07.06.2019 автомобіль марки «Lexus LX 570», 2010 року випуску, шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 із державним реєстраційним номером НОМЕР_5 , перейшов у власність ОСОБА_2 , та отримав державний реєстраційний номер НОМЕР_6 .

12.05.2021 року до Приморської окружної прокуратури міста Одеси, звернувся адвокат Коватьська С.Є. яка діє в інтересах ОСОБА_1 , із заявою, проте, що невідомі особи шляхом зловживання довірою 12.02.2019 року незаконно здійснили перереєстрацію автомобіля марки "Lexus LX 570", 2010 року виготовлення, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_3 . який належав на праві власності ОСОБА_1 .

За вказаним фактом СВ відділення поліції №1 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні №202116303000001919 від 13.05.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України.

У ході досудового розслідування, 26.08.2021 року призначено почеркознавчу експертизу почерку та підпису, зроблені від імені ОСОБА_1 в документах, які стали підставою для переоформлення автомобіля на ПП «Лідер-К».

Згідно висновку експерта Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 08.10.2021 рукописний текст та підпис від імені ОСОБА_1 в графі комітент « ОСОБА_9 » на зворотній сторінці Договору комісії №6452/19/005376 від 12.02.2019, виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою; підпис від імені ОСОБА_1 , а в Акті технічного стану транспортного засобу або його складовою частини, що має ідентифікаційний номер №6452/19/005376 від 12.02.2019, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою; підписи від імені ОСОБА_1 в технічних зображеннях паспорта « ОСОБА_1 » на 2 аркушах, виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою; підпис від імені ОСОБА_1 в технічному зображенні свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, автомобіль марки «Lexus LX 570», 2010 року випуску, шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 державний реєстраційний номер НОМЕР_7 , виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Таким чином, під час досудового розслідування вже встановлено, що ОСОБА_1 не підписувала жодного договору та документу, що стали підставою для відчуження неї автомобіля.

Судом встановлено, що на теперішній час автомобіль марки «Lexus LX 570», 2010 року випуску, шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 має державний реєстраційний номер НОМЕР_6 , свідоцтво про реєстрацію т/з НОМЕР_8 від 07.06.2019 видане на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вислухавши поясненняучасників справи,дослідивши матеріалисправи,оцінивши доказиу їхсукупності,суд дійшовдо висновку,що позовє частковообґрунтованим тапідлягає частковомузадоволенню зтаких підстав.

3. Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права

Статтею 41 Конституції України встановлено право громадянина володіти, користуватись та розпоряджатись своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно зі статтями 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, які він реалізує на власний розсуд.

Частина перша статті 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення або оспорювання.

Одним із способів захисту права власника є витребування майна з чужого незаконного володіння.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦПК України).

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема у випадку, якщо між власником та володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

У такому разі майно може бути витребуване від добросовісного набувача шляхом подання віндикаційного позову з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Відповідно до частини першої зазначеної статті у разі, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Право власника згідно з частиною першою статті 388 ЦК України на витребування майна від добросовісного набувача пов`язане з тим, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Коло підстав, за яких за власником зберігається право на витребування майна від добросовісного набувача, є вичерпним. Однією зтаких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

Власник майна може витребувати належне йому майно від будь якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. Реалізація цього права не залежить від доводів володільця речі про те, що він є добросовісним набувачем, якщо власник майна доведе факт вибуття цього майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 власник автомобіля марки «Lexus LX 570», 2010 року випуску, шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 не приймала участі в укладанні договору комісії від 12.09.2019 року, її підпис відсутній як в договорі так і в інших документах, які підтверджують відчуження автомобіля, тому договір комісії є недійсним в силу положень ч. 3 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Відповідно до положень ст.1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені - таким чином, у даному випаду, між комітентом (продавцем) і третьою особою (покупцем) не виникає жодних прямих договірних (зобов`язальних) відносин.

У відповідності до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно,оскільки волявласника автомобіля ОСОБА_1 не буласпрямована наукладення зПП «Лідер-К»договору комісії№6452/19/005376від 12.02.2019року,подальше укладаннядоговору купівлі-продажуТЗ №6452/19/005376від 12.02.2019року укладенийПП «ЛІДЕР-К»(кодЄДРПОУ 37680543)та ОСОБА_3 ,який ставпідставою длязняття зреєстрації даногоавтомобіля з ОСОБА_1 для перереєстрації на ім`я ОСОБА_3 відбувся безпідставно.

Віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого невласника. Це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першоюстатті 388 ЦК України.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першоїстатті 388 ЦК Українизалежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістомстатті 388 ЦК Українивипадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Положеннястатті 388 ЦК Українизастосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Відповідно до частини першоїстатті 388 ЦК Українивласник має право витребувати своє майно із чужого незаконно володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі.

Відтак особа, яка вважає, що договором відчуження рухомого або нерухомого майна порушуються її права як власника або законного користувача цього майна, має право на витребування цього майна від останнього набувача, що і є належним способом захисту її порушеного права.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (подібний за змістом підхід сформулював Верховний Суд України у висновку, викладеному у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14). Для такого витребування оспорювання правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Отже, правова мета віндикаційного позову полягає у поверненні певного майна законному власнику як фактично, тобто у його фактичне володіння, так і у власність цієї особи, тобто шляхом відновлення відповідних записів у державних реєстрах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду № 201/17964/15-ц від 13.05.2020 року.

Судом встановлено, що ніяких намірів та дій щодо відчуження спірного автомобіля ОСОБА_1 не здійснювала, вказане майно вибуло з її володіння поза її волею внаслідок підроблення підпису в договорі комісії від 12.02.2019 року, що підтверджується висновком від 08.10.2021 року, складеним за результатами проведення почеркознавчої експертизи та свідченями ОСОБА_1 допитаної в судовому засіданінні в якості свідка. Згодом спірний автомобіль був відчужений особою, яка не мала права ним розпоряджатися без відома позивача.

Ураховуючи те, що спірний автомобіль вибув з власності ОСОБА_1 поза її волею шляхом відчуження його особою, яка не мала права відчужувати спірне майно, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині витребування автомобіля від останнього набувача.

Крім того, задовольняючи позов в частині визнання права власності на спірний автомобіль суд виходив з наступного.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилалась на те, що ОСОБА_2 не визнає її право власності на указаний автомобіль.

Відповідно до частини першої статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом вказаної норми права судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його. Тобто, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності в судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і доведеність факту порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно (пункти 7677 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18).

Таким чином, у разі, якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то відповідно до статті 392 ЦК України права такої особи підлягають захисту шляхом пред`явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно.

Вирішуючи спір, суд установивши наявність підтвердженого належними доказами права власності позивача на автомобіль, який вибув із володіння поза її волею, а також те, що право власності на указаний автомобіль відповідачем не визнається, дійшов висновку про задоволення позову в частині вимог про визнання за ОСОБА_1 права власності та його витреубування.

Разом з цим, позивач просить суду визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіля Lexus LX 570, 2010 року випуску, універсал- В, сірого кольору, шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 від 21.03.2019 року, укладений між ПП «Лідер -К» та ОСОБА_3 , проте в матеріалах справи такий договір відсутній.

Проте, позивачем не надано до суду доказу, на підтвердження укладання договору від 21.03.2019 року, укладений між ПП «Лідер -К» та ОСОБА_3 .

Згідно зст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1ст. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1ст. 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно дост. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем укладання договору від 21.03.2019 року, між ПП «Лідер -К» та ОСОБА_3 , а відтак і про те, що у задоволенні позову про визнання договору від 21.03.2019 року, між ПП «Лідер -К» та ОСОБА_3 недійсним, слід відмовити.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись ст.ст. 76, 141, 263-265 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП: НОМЕР_9 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 )до Приватного підприємства "ЛИДЕР-К" (ЄДРПОУ: 37680543, юридична адреса: 65000, м. Одеса, вул. Маршала Малиновського, 61, кв. 38), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 (останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_3 ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС України в Одеській області про визнання договору купівлі-продажу недійсним, витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності - задовольнити частково.

Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 автомобіль Lexus LX 570, 2010 року випуску, сірого кольору, шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_6 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль Lexus LX 570, 2010 року випуску, сірого кольору, шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 .

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 05.07.2022 року.

Суддя О.С. Леонов

05.07.22