Постанова

від 04.07.2022 по справі 420/14520/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/14520/21Головуючий в 1 інстанції: Цховребова М.Г.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г.В., Домусчі С.Д.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.03.2022 по справі № 420/14520/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулась з вищевказаним адміністративним позовом, у якому просила визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача № Ф-19496-51 від 26.07.2021 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 37 788,74 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що позивачці нараховано розрахункову суму єдиного внеску у 2021 році, за періоди: 2018, 2019, 2020, І півріччя 2021 року, натомість ОСОБА_1 у цей період не отримувала доходів від провадження господарської діяльності. Відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1 з 04.02.2014 по 15.01.2015 працювала на посаді керуючої магазином Товариства з обмеженою відповідальністю "Читай місто груп" (ідентифікаційний код юридичної особи 38870613), з 16.01.2015 по 10.07.2015 працювала на посаді керуючої магазином Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ОСМА" (ідентифікаційний код юридичної особи 39314791), з 11.04.2016 по 06.11.2020 працювала на посаді керуючої магазином Товариства з обмеженою відповідальністю "Книголенд" (ідентифікаційний код юридичної особи 38278653), тобто протягом строку, за який їй нараховані суми єдиного внеску була найманим працівником.

У вищевказаний період часу, який охоплює строк, за який позивачу нараховано суми єдиного внеску, вказаними підприємствами здійснювались відрахування єдиного соціального внеску за позивача, що підтверджується довідкою Пенсійного фонду України форми ОК-5 "Індивідуальні відомості про застраховану особи" від 09.08.2021.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, надав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що позивач перебуває на обліку в Суворівській ДПІ ГУ ДПС в Одеській області, як фізична особа-підприємець, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування.

Так, якщо раніше такі платники ЄСВ мали право самостійно визначати базу нарахування ЄСВ у разі відсутності доходу і сплатити суму єдиного соціального внеску з урахуванням встановленої максимальної величини бази нарахування ЄСВ та розміру мінімального страхового внеску, то з 01.01.2017 таке самостійне визначення бази для нарахування ЄСВ стає їх обов`язком.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом № 2464 є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідач зазначив, що у період 2018-2021 років у позивачки в ІКП по єдиному внеску з технологічним кодом 71040000 здійснено автоматичні нарахування як фізичній особі-підприємцю. Всього за цей період було нараховано:

2018 рік - 15819 грн. 54 коп.;

2019 рік - 26539 грн. 26 коп.;

2020 рік - 35588 грн. 74 коп.;

2021 рік - 37788 грн. 74 коп.;

Докази даним обставинам є виписки з Електронних карток платника податків ОСОБА_1 (Код РНОКПП НОМЕР_1 );

Отже, після систематичного аналізу заборгованості ОСОБА_1 (Код РНОКПП НОМЕР_1 ), яка міститься в ІКП за 2018-2021 роки відповідач наголосив, що позивачкою системно із-за несплати податку як фізичної особи підприємця, яка проводить незалежну професійну діяльність сформувалась заборгованість, котра збільшувалась до 2021 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 04 березня 2022 року позов задовольнив.

Визнав протиправною та скасував Вимогу Головного управління ДПС в Одеській області від 26 липня 2021 року № Ф-19496-51 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 37 788,74 грн.

Стягнув з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору в розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, Головне управління ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- суд першої інстанції не врахував, що з 01.01.2017 самостійне визначення бази для нарахування ЄСВ є обов`язком платника ЄСВ;

- суд першої інстанції не надав уваги тому, що право на звільнення від сплати єдиного внеску за себе мають, зокрема, фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, за умови, що вони отримують пенсію за віком або за вислугою років, або є особами з інвалідністю, або отримують соціальну допомогу;

- суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги відомості , які підтверджують заборгованість позивачки, а саме виписки з Електронних карток платника податків.

- інші доводи апеляційної скарги відтворюють зміст відзиву до позову.

Обставини справи.

Суд першої інстанції встановив, що 26.07.2021 відповідачем сформовано Вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-19496-51 (а.с.14), якою позивача повідомлено, що станом на 31.01.2021 заборгованість зі сплати єдиного внеску позивача становить 37788,74 грн., та що відповідно до ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та на підставі даних інформаційної системи податкових органів, ГУ ДПС в Одеській області вимагає сплатити (недоїмку, штрафи, пеню) в сумі, усього: сума боргу - 37 788,74 грн., у тому числі недоїмка - 37 788,74 грн.

У період 2018-2021 років у позивача в ІКП по єдиному внеску з технологічним кодом 71040000 здійснено автоматичні нарахування як фізичній особі-підприємцю; всього за цей період було нараховано: 2018 рік - 15819 грн. 54 коп.; 2019 рік - 26539 грн. 26 коп.; 2020 рік - 35588 грн. 74 коп.; 2021 рік - 37788 грн. 74 коп.

На доведення обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, позивачем суду першої інстанції надано копії (а.с.19-28а):

- довідки про доходи від 11.08.2021 року № 1108/1, виданої ФОП ОСОБА_2 , податковий номер НОМЕР_2 , відповідно до якої загальна сума доходу за період з 22.09.2020 року по 03.06.2021 року нарахована усього в сумі 63609,29 грн.;

- сторінок трудової книжки ОСОБА_1 , НОМЕР_3 , відповідно до записів якої, зокрема, 11.04.2016 року: ТОВ "Книголенд" позивача прийнято на посаду керуючого магазином та 06.11.2020 року: звільнено за власним бажанням;

- роздруківку Індивідуальних відомостей про застраховану особу - позивача з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, Форма ОК-5, відповідно до яких, зокрема:

- код: 36290160, найменування страхувальника: Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради, - позивачу нарахована сума заробітку для нарахування пенсії та страхувальником сплачені страхові внески, - протягом 2018, 2019 років; 1-11 місяці 2020 року;

- код: 3027404775, найменування страхувальника: ОСОБА_2 , - позивачу нарахована сума заробітку для нарахування пенсії та страхувальником сплачені страхові внески, - протягом 9-12 місяці 2020 року та 1-3 місяці 2021 року;

- Свідоцтва про народження ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , Серія НОМЕР_4 , відповідно до якого, зокрема, мати: ОСОБА_1 ;

- Свідоцтва про народження ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , Серія НОМЕР_5 , відповідно до якого, зокрема, мати: ОСОБА_1 ;

- рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 23 лютого 2021 року у справі № 523/16122/20 про розірвання шлюбу.

На доведення обставин, на яких ґрунтуються заперечення, та на виконання ухвали суду відповідачем до суду першої інстанції надано копії, зокрема (а.с.38-43):

- інтегрованої картки позивача за період з 09.02.2018 року по 31.01.2021 року для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність, відповідно до якої заборгованість складає, усього - 37788,74 грн.;

- скріншот з бази даних з відомостями стосовно позивача, зокрема: - стан платника: 0. платник податків за основним місцем обліку; - код організаційно-правової форми: 910. підприємець-фізична особа.

Не погоджуючись з Вимогою про сплату боргу (недоїмки) № Ф-19496-51, позивач оскаржив її у судовому порядку.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Висновок суду першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач був найманим працівником та застрахованою особою, і платником єдиного внеску за нього був орган соціального захисту населення та його роботодавець.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позиція відповідача зі спірних питань - є помилковою, такою, що не відповідає фактичним обставинам справи та положенням законодавства України, яке регулює спірні правовідносини.

Отже, вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-19496-51, прийнята (сформована) відповідачем: не на підставі та не у спосіб, що передбачені законодавством України; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для її формування; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких вона спрямована, тому вона є протиправною та підлягає скасуванню, отже позовні вимоги позивача - підлягають задоволенню повністю.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, Закона України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI .

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" 2464-VI від 08.07.2010 (далі - Закон № 2464).

Відповідно пункту 2 частини 1 статті 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно статті 2 дія цього Закону № 2464 поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно із статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є:

1) роботодавці:

підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;

фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців);

фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту);

філії, представництва, інші відокремлені підрозділи підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародні), утворені відповідно до законодавства України, які мають окремий баланс і самостійно здійснюють розрахунки із застрахованими особами;

дипломатичні представництва і консульські установи іноземних держав, філії, представництва та інші відокремлені підрозділи іноземних підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародні), розташовані на території України;

підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами, допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства для таких осіб:

військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, у тому числі тих, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та ";Про військовий обов`язок і військову службу";

патронатних вихователів, батьків-вихователів дитячих будинків сімейного типу, прийомних батьків, якщо вони отримують грошове забезпечення відповідно до законодавства;

осіб, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності, перебувають у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами і отримують допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами;

осіб, які проходять строкову військову службу у Збройних Силах України, інших утворених відповідно до закону військових формуваннях, Службі безпеки України та службу в органах і підрозділах цивільного захисту;

осіб, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, усиновленні дитини;

одного з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, дитиною, хворою на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, за дитиною, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, якій не встановлено інвалідність, а також непрацюючих працездатних осіб, які здійснюють догляд за особою з інвалідністю I групи або за особою похилого віку, яка за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досягла 80-річного віку, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства;

інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції (у тому числі постійне представництво інвестора-нерезидента), що використовує працю фізичних осіб, найнятих на роботу в Україні на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем в Україні, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців);

4) фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування;

5) особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності;

5-1) члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах;

15) особи, які беруть добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування;

16) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зовнішніх зносин, уповноважений орган центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період, - за непрацюючого іншого з подружжя працівника дипломатичної служби, який перебуває за кордоном за місцем довготермінового відрядження такого працівника.

Частиною 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" передбачено, що особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - учасниками накопичувальної пенсійної системи), - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом (ч. 1 ст. 5 Закону).

Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464 визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов`язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою - підприємцем (ч. 4 ст. 6 Закону № 2464).

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону № 2464, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (частина 8 статті 9 Закону).

Згідно абзацу 2 пункту 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464 у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску .

Як встановлено під час розгляду справи та підтверджено матеріалами справи, за 2018-2021 роки позивачці нараховані зобов`язання з ЄСВ в розмірі 37 788,74 грн, що є розміром мінімального страхового внеску. Враховуючи обов`язок нарахування ЄСВ до сплати навіть за відсутності доходу у фізичної особи-підприємця.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів, визначено Інструкцією Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція №449).

Так, положеннями пункту 1 Розділу VI Інструкції № 449 визначено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції (абзац 2 пункту 2 Розділу VI Інструкції № 449).

Відповідно до пункту 3 Розділу VI Інструкції № 449, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

- платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):

- платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);

- платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

За вимогами пункту 4 розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд по справі № 826/11623/16 від 11.09.2018.

Відповідно до положень статті 25 Закону № 2464 рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Отже, аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що фізичні особи-підприємці є платниками єдиного внеску до моменту припинення підприємницької діяльності. У разі невиконання обов`язку щодо своєчасності сплати єдиного внеску, органом доходів і зборів у відношенні фізичної особи-підприємця - платника єдиного внеску, приймається вимога про сплату боргу недоїмки, яка є обов`язковою до виконання.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачка зареєстрована як фізична особа-підприємець за № 25560000000058446 від 22.05.2007 та перебуває на обліку як платник єдиного внеску(а.с.46).

Так, податковий орган підставою нарахування боргу з несплати позивачкою ЄСВ зазначив інформацію наявну в ІКП, відповідно якої здійснено автоматичні нарахування позивачці як фізичній особі-підприємцю заборгованості за 2018 -2021 роки всього у сумі 37788 грн. 74 коп.

Натомість під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Індивідуальних відомостей про застраховану особу - позивача з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, Форма ОК-5 позивачці нарахована сума заробітку для нарахування пенсії та страхувальником сплачені страхові внески, - протягом 2018, 2019 років; 1-11 місяці 2020 року (код: 36290160, найменування страхувальника: Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради).

Також позивачці нарахована сума заробітку для нарахування пенсії та страхувальником сплачені страхові внески, - протягом 9-12 місяці 2020 року та 1-3 місяці 2021 року (код: 36290160, найменування страхувальника: Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради)(а.с.24-25).

Відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1 з 04.02.2014 по 15.01.2015 працювала на посаді керуючої магазином Товариства з обмеженою відповідальністю "Читай місто груп" (ідентифікаційний код юридичної особи 38870613), з 16.01.2015 по 10.07.2015 працювала на посаді керуючої магазином Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ОСМА" (ідентифікаційний код юридичної особи 39314791), з 11.04.2016 по 06.11.2020 працювала на посаді керуючої магазином Товариства з обмеженою відповідальністю "Книголенд" (ідентифікаційний код юридичної особи 38278653), тобто протягом строку, за який їй нараховані суми єдиного внеску була найманим працівником(а.с.20-21).

У вищевказаний період часу, який охоплює строк, за який позивачці нараховано суми єдиного внеску, вказаними підприємствами здійснювались відрахування єдиного соціального внеску за позивача, що підтверджується довідкою Пенсійного фонду України форми ОК-5 "Індивідуальні відомості про застраховану особи" від 09.08.2021(а.с.22-25).

Отже під час розгляду справи встановлено, та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте власну господарську діяльність, як фізична особа-підприємець, не вела та доходи не отримувала, водночас вона була найманим працівником та застрахованою особою, і платником єдиного внеску за неї був орган соціального захисту населення та її роботодавець.

З огляду на предмет спору у даній справі та вищевикладені висновки, шляхом системного тлумачення наведених норм права, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 року по справі № 440/2149/19.

Колегія суддів констатує, що з обсягу встановлених судом першої інстанції обставин випливає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-19496-51 від 26.07.2021, є протиправною та підлягає скасуванню.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Доводи апеляційної скарги.

Апеляційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведений висновок суду. У ній також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення такого аргументу.

На спростування доводів апеляційної скарги, що в ІКП платника в автоматичному режимі в ІС «Податковий блок» були проведені щоквартальні нарахування як фізичній особі-підприємцю колегія суддів зазначає, що в межах спірного періоду ОСОБА_1 була найманим працівником, що підтверджується копією трудової книжки та Індивідуальними відомостями про застраховану особу - позивача з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, з урахуванням відсутності в матеріалах справи жодних доказів на підтвердження здійснення позивачкою підприємницької діяльності, з отриманням відповідного доходу від такої діяльності, апеляційний суд зазначає, що в розумінні приписів Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" ОСОБА_1 є застрахованою особою, та єдиний внесок за неї, у період її працевлаштування, нараховувався та сплачувався роботодавцем в розмірі не менше мінімального, що відповідно виключає обов`язок позивачки додатково сплачувати у спірний період єдиний внесок як особою, котра має право провадити підприємницьку діяльність, проте не отримувала від неї доходу.

Додатково колегія суддів зазначає, що спричинення подвійної сплати єдиного внеску (безпосередньо особою та роботодавцем) суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Саме такий підхід підтверджується чіткою та послідовною судовою практикою, Верховного Суду, зокрема у справах № 620/3987/18 від 18 листопада 2021 року, № 140/3209/19 від 04 листопада 2021 року, № 320/2655/20 від 22 липня 2021 року.

Інші доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Отже, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.03.2022 по справі № 420/14520/21- залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Шляхтицький О.І.Судді Домусчі С.Д. Семенюк Г.В.