Постанова

від 04.07.2022 по справі 420/9231/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/9231/21

Категорія: 108020000

Головуючий в 1 інстанції: Корой С. М.

Час і місце ухвалення: м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Лук`янчук О.В.

суддів Бітова А. І.

Ступакової І. Г.

при секретарі Піть І. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ СКАЙ СЕРВІС" на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 січня 2022 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ СКАЙ СЕРВІС" до Одеської митниці Держмитслужби, Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ "КОМПАНІЯ СКАЙ СЕРВІС" звернулася до суду з позовом до Одеської митниці Держмитслужби, Одеської митниці, в якому просить:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.05.2021 року № 00013500019

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.05.2021 року №№00012500019

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що ним отриманий лист Про проведення документальної невиїзної перевірки з 21.01.2021 пo 27.01.2021 р.р. від відповідача - лише 29.01.2021 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції на листi вiд відповідача та трекінг-кодом Укрпошти про отримання листа, а саме: 6507807531017. Тобто в даному випадку вбачається неналежне повідомлення позивача про проведення перевірки, оскільки повідомлення про проведення перевірки - позивач отримав вже після фактичного проведення такої перевірки відповідачем. Як зазначено у позові, несвоєчасне повідомлення про проведення перевірки - є порушенням прав позивача на своєчасне повідомлення щодо заходів, які планує провести контролюючий орган. Так, відповідачем проведено невиїзну перевірку, а позивач був позбавлений можливості недопущення відповідача від проведення такої перевірки.

З покликанням на ч.1 ст.43, ст.280, ст.281 Митного кодексу України, Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом. Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27.06.2014, ч.1 ст.16, п.4 ст.17 Розділу V Протоколу №1 Щодо визначення концепції походження товарів і методів адміністративного співробітництва до Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, позивач зазначає, що митним органом було оформлено Митну декларацію від 05.09.2018 №UA401010/2018/30099 з рахунком, що підтверджується штампом від Львівської митниці ДФС вiд 05.09.2018 р. Як стверджує позивач, жодні сумніви/запити/ або інші дії (наприклад коригування митної вартості товарів, у відповідності до ст. 55 Митного кодексу України), які б свідчили про невизнання митним органом поданих декларантом документів щодо ввезеного товару - з боку митного органу проведено не було. Відтак, 05.09.2018 року товар було оформлено з врахуванням преференційного режиму відповідно до ст. 281 Митного кодексу України та ввезено на митну територію України. Окрім митної декларації та рахунку, при митному оформленні митному органу були надані акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу - з усіма додатками, що підтверджується штампом від Львівської митниці ДФС від 05.09.2018 р.

Відповідачем в п.2.6. акту не зазначено на яких підставах було зроблено запит до уповноваженого органу Німеччини щодо перевірки сертифікату з перевезення товару форми EUR. 1 від 30.08.2018 №A 799889, а в п.3.2. акту не зазначено на яких підставах було зроблено запит до уповноваженого органу Німеччини щодо перевірки сертифікату з перевезення товару Форми EUR. 1 від 30.08.2018 №A 799889. Позивач зазначає, що в акті не відображено, які саме обґрунтовані сумніви виникли при оформленні товару преференційного походження і що стало підставою та умовою для направлення таких запитів до уповноваженого органу Німеччини. Окрім того, зазначає що відповідно до абз. 3 п. 3 Наказу Державної митної служби № 1050 від 13.09.2010 p. - перевірка підтвердження походження товару може здійснюватися наявності доручення, однак жодних посилань на наявність доручень ані у акті, ані в листах Одеської митниці Держмитслужби чи Державної митної служби України не вказано.

Окрім того, як вказує позивач, у п.3.2. акту відповідач вказує, що уповноваженим органом Німеччини разом із відповіддю митним органом було надано копії сертифікату з перевезення товару форми EUR.1, у якому відповідно до проведеної перевірки проставлено позначку у графі 14 Результат перевірки, яка означає, що виконана перевірка довела, що цей сертифікат не відповідає вимогам щодо достовірності й правильності. При цьому, на думку позивача, жодних документальних підтверджень щодо справжності такої відповіді від уповноваженого органу Німеччини - до акту надано не було. Так само не надано документальних підтверджень щодо справжності такої відповіді вiд уповноваженого органу Німеччини і у Рішенні про результати розгляду скарги № 08-1/10-06/13/4528 вiд 28.04.2021 від Державної митної служби України від 18.05.2021 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 січня 2022 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ СКАЙ СЕРВІС до Одеської митниці Держмитслужби, Одеської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.05.2021 року №№00012500019, 00013500019 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №00012500019 року від 06.05.2021 року Одеської митниці Держмитслужби, яким товариству з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ СКАЙ СЕРВІС за порушення частини п`ятої статті 280, частини першої статті 281 Митного кодексу України, пункту (а) частини 1 статті 16 Протоколу 1 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання на загальну суму 13668,40 грн (за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №00013500019 року від 06.05.2021 року Одеської митниці Держмитслужби, яким товариству з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ СКАЙ СЕРВІС за порушення частини п`ятої статті 280, частини першої статті 281 Митного кодексу України, пункту (а) частини 1 статті 16 Протоколу 1 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання на загальну суму 2733,68 грн (за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У задоволенні решти вимог відмовлено.

Стягнуто з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ СКАЙ СЕРВІС судовий збір у розмірі 246,28 грн (двісті сорок шість гривень 28 копійок) пропорційно до розміру задоволених позовних.

Не погоджуючись з таким рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог, ТОВ "КОМПАНІЯ СКАЙ СЕРВІС" подало апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, а тому просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянтом зазначено, що суд першої інстанції безпідставно прийняв до уваги висновок уповноваженого органу Німеччини від 14.04.2020 року, оскільки такий надано відповідачем без належного перекладу апостилю та з порушенням строків. Також зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги, що в акті перевірки висновки викладено не чітко, не об`єктивно, без посилань та їх документальних підтверджень.

Відповідно до ст. ст. 10, 12-2, 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», враховуючи рішення Ради суддів України від 24.02.2022 року № 09, наказом голови П`ятого апеляційного адміністративного суду № 9-до/с від 28.02.2022 року, з метою недопущення випадків загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів та працівників суду у П`ятому апеляційному адміністративному суді в умовах воєнного стану встановлено особливий режим роботи.

З апеляційної скарги вбачається, що апелянт просить розгляд справи проводити за його участю, а тому розгляд справи призначено у режимі відеоконференції.

Згідно з ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем за митною декларацією від 05.09.2018 № UA401010/2018/30099 було ввезено товар за кодом УКТ ЗЕД 8703249010: Автомобiль легковий: торговельна марка LAND ROVER, модель: RANGE ROVER 5.0 V8, тип двигуна: бензин, календарний рік виготовлення 2018, модельний рік виготовлення 2019, дата першої реєстрації: 24.07.2018 р., потужність: 386 кВт, робочий об`єм циліндрів двигуна: 4999 см3, № кузова: НОМЕР_1 , бувший у використанні, номер двигуна: невизначено, загальна кількість місць 5, колісна формула: 4х4, тип кузова: універсал, колір: чорний, категорія: M1, призначення: пасажирський для використання по дорогах загального користування, т/з не містить в своєму складі передавачі або передавачі та приймачі, виробник: JAGUAR LANDROVER, крапна виробництва: GB (т.1 а.с.21-22).

Митна вартість визначена за основним методом та становила 5 062 370,65 грн.

Товар було ввезено на митну територію України на умовах поставки згідно з ІНКОТЕРМС EXW - DE Вremen.

Вищеозначений товар був оформлений із застосуванням префенційного режиму в рамках Протоколу 1 Щодо визначення концепції Походження товарів і методів адміністративного співробітництва угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії їхніми державами - членами, з іншої сторони, ратифікованоп Законом України від 16.09.2014 № 1678.

Преференцію по сплаті ввізного мита за товаром застосовано на підставі сертифікату з перевезення товару форми EUR.1 від 30.08.2018 №A 799889, зазначеного у графі 44 за кодом документу 0954, а саме: до товару №1 за кодом згiдно 8703249010 застосована зменшена ставка мита - 7,3 % (пільгова ставка ввізного мита без застосування преференції - 10,0%).

На підставі договору щодо надання брокерських послуг по митному оформленню № 151 вiд 28.08.2018 року укладеного мiж ТОВ Компанія Скай Сервіс (клієнт) та ТОВ Енернотранзит+ (брокер) - здійснено митне оформлення товару.

Подільською митницею Держмитслужби листом вiд 05.11.2020 №7.12-08 1/19/7.10/8393 (вх. вiд 05.11.2020 №26085/7) надано відповідь уповноваженого органу Нiмеччини від 14.04.2020 № 24215F-477/19-1 (доведений листом Держмитслужби України від 27.05.2020 №16-3/10-01/7/12/1254), щодо результату перевірки сертифікату з перевезення товару форми EUR. 1 вiд 30.08.2018 №A 799889.

Судом встановлено, що 12.01.2021 року Одеською митницею Держмитслужби прийнято наказ №12 Про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання ТОВ Компанія Скай Сервіс (код ЄДРПОУ 39023224) вимог законодавства України з питань митної справи, яким на підставі пункту 2 частини другої статті 351 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (із змінами і доповненнями) наказано провести документальну невиїзну перевірку дотримання ТОВ Компанія Скай Сервіс (код ЄДРПОУ 39023224) вимог законодавства України з питань митної справи у частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування при ввезені на митну територію України товарiв за митною декларацією вiд 05.09.2018 № UA401010/2018/030099 тривалістю 5 робочих днів з 21 сiчня 2021 року (т.1 а.с.177).

На підставі наказу №12 від 12.01.2021 року посадовими особами Одеської митниці Держмитслужби проведена перевірка товариства з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ СКАЙ СЕРВІС (далі - ТОВ КОМПАНІЯ СКАЙ СЕРВІС, код ЄДРПОУ 39023224. юридична адреса: 65054, м.Одеса, вул. Центральний Аеропорт, буд. 2) дотримання вимог законодавства України з питань митної справи у частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пiльг i звільнення від оподаткування при ввезенi на митну територію товарів за митною декларацією від 05.09.2018 року UA401010/2018/30099, за результатами якої складено акт від 05.02.2021 року №1/7.10-19-19/39023224 (т.1 а.с.40-49, 179-188).

Згідно даного акту ТОВ КОМПАНІЯ СКАЙ СЕРВІС направлено поштою письмове повідомлення від 12.01.2021 №7.10-19-23/6 про проведення з 21.01.2021 по 27.01.2021 документальної невиїзної перевірки, місце проведення якої 65078. м.Одеса, вул. Лип Івана та Юрія. 21 А.

Вказаною перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ СКАЙ СЕРВІС:

1. частини п`ятої статті 280, частини першої статті 281 Митного кодексу України вiд 13.03.2012 №4495-VI, зі змінами та доповненнями, пункту (а) частини 1 статті 16 Протоколу 1 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, та неправомірно застосовано преференцію до товару, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввiзного мита на суму 136 684,01 грн;

2. пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зi змiнами та доповненнями, що призвело до заниження податкового зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на суму 27 336,80 грн.

Копію акту перевірки від 05.02.2021 року №1/7.10-19-19/39023224 отримано ТОВ Компанія Скай Сервіс 10.03.2021 року (т.1 а.с.52).

На підставі акту від 05.02.2021 року №1/7.10-19-19/39023224 Одеською митницею Держмитслужби 01.03.2021 року прийнято:

- податкове повідомлення-рішення №00000095000 року, яким позивачу за порушення частини п`ятої статті 280, частини першої статті 281 Митного кодексу України вiд 13.03.2012 №4495-VI, зі змінами та доповненнями, пункту (а) частини 1 статті 16 Протоколу 1 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони збільшено суму грошового зобов`язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання на загальну суму 150352,41 грн, з яких: 136684,01 грн за податковим зобов`язанням, 34171,00 грн (за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1 а.с. 191);

- податкове повідомлення-рішення №00000105000 року, яким позивачу за порушення частини п`ятої статті 280, частини першої статті 281 Митного кодексу України вiд 13.03.2012 №4495-VI, зі змінами та доповненнями, пункту (а) частини 1 статті 16 Протоколу 1 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання на загальну суму 30070,48 грн, з яких: 6834,20 грн за податковим зобов`язанням, 2733,68 грн (за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1 а.с. 192).

12.03.2021 року на вказані податкові повідомлення-рішення ТОВ Компанія Скай Сервіс було подано скаргу (т.1 а.с.53-61), яка рішенням Державної митної служби України від 28.04.2021 року №08-1/10-06/13-4528 частково задоволена (т.1 а.с.62-70)..

Так, даним рішенням зменшено суму грошових зобов`язань, визначених підприємству у ППР Одеської митниці Держмитслужби від 01.03.2021 №№ 00000095000, 00000105000. При цьому, у рішенні зазначено, що сума податкових зобов`язань, визначених у вказаних ППР, залишається незмінною, а сума штрафних санкцій підлягає зменшенню до 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання.

У даному рішенні, зокрема, вказано, що 13.01.2021 рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 6507807531017 Одеською митницею Держмитслужби направлено скаржнику повідомлення Про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ Компанія Скай Сервіс з 21.01.2021 по 27.01.2021 вiд 12.01.2021 № 7.10-19-23/6, що свідчить про виконання умови для проведення документально перевірки, передбаченої частиною четвертою статті 351 МК України.

На підставі акту від 05.02.2021 року №1/7.10-19-19/39023224, рішення Державної митної служби України від 28.04.2021 року №08-1/10-06/13-4528, 06.05.2021 року Одеською митницею Держмитслужби прийнято:

- податкове повідомлення-рішення №00012500019 року, яким позивачу за порушення частини п`ятої статті 280, частини першої статті 281 Митного кодексу України вiд 13.03.2012 №4495-VI, зі змінами та доповненнями, пункту (а) частини 1 статті 16 Протоколу 1 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони збільшено суму грошового зобов`язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання на загальну суму 150352,41 грн, з яких: 136684,01 грн за податковим зобов`язанням, 13668,40 грн (за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1 а.с.74-75, 201);

- податкове повідомлення-рішення №00013500019 року, яким позивачу за порушення частини п`ятої статті 280, частини першої статті 281 Митного кодексу України вiд 13.03.2012 №4495-VI, зі змінами та доповненнями, пункту (а) частини 1 статті 16 Протоколу 1 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання на загальну суму 30070,48 грн, з яких: 27336,80 грн за податковим зобов`язанням, 2733,68 грн (за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1 а.с.76-77, 202).

Не погодившись з висновками митного органу та прийнятими Одеською митницею Держмитслужби податковими повідомленнями-рішеннями від 06.05.2021 року №№00012500019, 00013500019, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача було відсутнє право на преференцію при митному оформленні за митною декларацією від 05.09.2018 № UA401010/2018/30099 товару за кодом УКТ ЗЕД 8703249010, оскільки на завіреній копії сертифікату з перевезення товару EUR1 від 30.08.2018 року №А 799899 уповноваженого органу Німеччини, у 14 графі "Результати додаткової перевірки" зазначено, що сертифікат не відповідає вимогам щодо достовірності та правильності, що з урахуванням приписів Протоколу 1 є окремою підставою для відмови у наданні права на преференції.

При цьому вказав, що відповідач не довів належними та допустимими доказами вини позивача у спірних правовідносинах, а тому дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до позивача штрафних санкцій за встановлені при перевірці за наслідком якої складено акт від 05.02.2021 року №1/7.10-19-19/39023224.

Вивчивши матеріали справи, переглянувши рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

За приписами ч. 1 ст. 271 МК України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) одним із видів мита є ввізне мито, яке встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України, платником якого є особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом.

Ст. 278 МК України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання органом доходів і зборів у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.

За змістом частин 4, 5 статті 280 МК України ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.

Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом. До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Згідно з ч.1 ст.300 МК України умови надання звільнення (умовного звільнення) від оподаткування митними платежами визначаються цим Кодексом, Податковим кодексом України, іншими законами України та міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

За визначенням наведеним у підпункті "в" пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є ввезення товарів на митну територію України.

Датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення (пункт 187.8 статті 187 ПК України).

Пунктом 190.1 статті 190 ПК України передбачено, що базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів. При визначенні бази оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, перерахунок іноземної валюти у валюту України здійснюється за курсом валюти, визначеним відповідно до статті 39-1 цього Кодексу.

Контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях ( пп. 54.3.6 п. 54.3 ст.54 ПК України).

П. 54.4 ст. 54 ПК України врегульовано, що у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Колегія суддів зазначає, що суть спору між сторонами у даній справі зводиться виключно до встановлення наявності чи відсутності права на застосування преференційного режиму вільної торгівлі до ввезеного товару.

Відповідно до частини 7 статті 36 МК України повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

З 01.01.2016 застосовується Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27.06.2014 (далі Угода про асоціацію) розділом IV "Торгівля і питання, пов`язані з торгівлею" якої встановлено порядок здійснення торгівлі товарами, що походять з територій Сторін.

За змістом ст.26 розділу IV Угоди про асоціацію для цілей цієї Глави "походження" означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди ("Щодо визначення концепції "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва").

Відповідно до ст. 27 розділу IV Угоди про асоціацію для цілей цієї Глави "мито" включає будь-яке мито або інший платіж, пов`язаний з імпортом або експортом товару, зокрема будь-який додатковий податок або додатковий платіж, пов`язаний з імпортом або експортом товару.

Кожна Сторона відповідно до частини 1 статті 29 розділу IV Угоди про асоціацію зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.

Згідно статті 2 розділу ІІ "Визначення концепції "походження товарів" Протоколу І до Угоди про асоціацію з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу: (a) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; (b) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Частиною 1 статті 16 розділу V "Підтвердження походження" Протоколу 1 до Угоди про асоціацію встановлено, що товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, декларація, що надалі іменуватиметься "декларацією інвойс", надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.

Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлена статтею 17 розділу V "Підтвердження походження Протоколу 1 до Угоди про асоціацію згідно з положеннями якої сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником. Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку III. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бут виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.

Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.

Частинами 1-3 статті 43 МК України встановлено, що документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Країна походження товару заявляється (декларується) органу доходів і зборів шляхом подання оригіналів документів про походження товару.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1-це документ, що видається митними органами країни експорту для підтвердження відповідності товару вимогам правил визначення преференційного походження, встановлених в Угоді про асоціацію, при застосуванні преференційних ставок ввізного мита.

В той же час, обов`язок вжиття належних заходів для перевірки статусу походження товарів, забезпечити правильне заповнення бланків сертифікату з перевезення товару EUR.1 покладено на митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1.

З матеріалів справи з`ясовано, що до митного оформлення позивачем надало сертифікат з перевезення товару EUR1 від 30.08.2018 №A 799889. У вказаному сертифікаті зазначено, що країною походження товару, який був ввезений за поданою митною декларацією, є Європейський Союз.

Відповідно до частини 1 статті 44 МК України для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару.

Статтею 25 розділу V "Підтвердження походження" Протоколу 1 до Угоди про асоціацію врегульовано, що підтвердження походження повинні подаватися до митних органів країни імпорту згідно з чинним порядком цієї країни. Ці органи можуть вимагати перекладу підтвердження походження, а також подання разом із митною декларацією на ввезення заяви імпортера про те, що ввезені товари відповідають умовам, необхідним для застосування цієї Угоди.

Частиною 1 статті 45 МК України унормовано, що у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Частиною 1 та 2 статті 37 розділу ІV Угоди про асоціацію встановлено, що Сторони домовились, що адміністративне співробітництво є важливим для реалізації та контролю преференційного режиму, наданого відповідно до цієї Глави, та підкреслюють свої зобов`язання боротися з незаконними діями та шахрайством в митних питаннях, пов`язаних з імпортом, експортом, транзитом товарів та їх розміщенням під будь-яким іншим митним режимом або процедурою, зокрема заходи заборони, обмеження або контролю.

Якщо сторона на основі об`єктивно задокументованої інформації відчуває неспроможність забезпечити адміністративне співробітництво та/або відчуває існування незаконних дій або шахрайства іншої Сторони відповідно до цієї Глави, заінтересована Сторона може тимчасово призупинити дію відповідного преференційного режиму для відповідного товару (товарів) згідно із цією статтею.

Відповідно до статті 32 розділу VI "Домовленості про адміністративне співробітництво" Протоколу І до Угоди про асоціацію Митні органи держав-членів Європейського Союзу і України повинні надавати один одному через Європейську комісію зразки відбитків штампів, використовуваних у їхніх митних службах для видачі сертифікатів з перевезення товару EUR.1 і адреси митних органів, які відповідають за перевірку цих сертифікатів і декларацій інвойс. З метою забезпечення правильного застосування цього Протоколу Європейський Союз і Україна повинні допомагати один одному через компетентні митні адміністрації у перевірці достовірності сертифікатів з перевезення товару EUR.1 або декларацій інвойс та правильності інформації, що міститься в цих документів.

Згідно з положеннями статті 33 розділу VI "Домовленості про адміністративне співробітництво" Протоколу І до Угоди про асоціацію подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватись у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.

З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він був поданий, декларацію інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку.

Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

За правилами частини 5 статті 45 МК України у випадках, визначених цією статтею, товар вважається таким, що походить з відповідної країни, з моменту отримання органами доходів і зборів належним чином оформлених документів про походження товару або затребуваних ними додаткових відомостей.

Вказане свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордом України було допущено порушення законодавства України. При цьому, контролюючий має право продовжити здійснення митного контролю, за наслідками якого донарахувати обов`язкові платежі, якщо протиправні дії декларанта спричинили їх недобір.

В свою чергу, п. 2 ч. 2 ст. 351 МК України визначено, що документальна невиїзна перевірка проводиться у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Аналіз вищезазначених правових норм дає підстави для висновку, що проведення документальної невиїзної перевірки з підстави, наведеної у пункті 2 частини 2 статті 351 МК України можливе лише за умови, якщо інформація, яка надійшла від уповноважених органів іноземних держав, свідчить про непідтвердження автентичності поданих контролюючому органу документів або про недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Основні вимоги до оформлення документальних перевірок, закріплені у Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 за № 1300/27745 (далі - Порядок).

В силу пункту 5 розділу 2 названого Порядку, факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У підпункті 7 пункту 4 розділу 3 Порядку закріплено, що результати документальної перевірки щодо дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи оформляються аналогічно результатам перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства. У разі встановлення перевіркою порушень законодавства з питань державної митної справи необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків; зазначити невідповідність даних, які містяться в документах, поданих платником податків для здійснення митного оформлення, фактичним даним, виявленим під час перевірки, на підставі первинних документів платника податків; вказати первинні документи та інші матеріали, що свідчать про наявність порушень. Рішення щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, митної вартості та країни походження товарів, підстави для звільнення від оподаткування митними платежами окремими документами не оформляються, а зазначаються в акті (довідці) документальної перевірки.

Між тим, як вбачається з акту перевірки, останній не містить доказів умисного надання позивачем недостовірних документів чи недостовірної інформації, або інших протиправних дій декларанта, які спричинили недобір обов`язкових платежів під час митного оформлення.

Зі змісту акту перевірки неможливо встановити, що спричинило перевірку достовірності сертифікату з перевезення товару EUR.1 та правильності інформації, що міститься в цьому документі, які обґрунтовані сумніви в достовірності такого документу, статусі походження відповідних товарів мали митні органи країни імпорту.

Поряд з цим, як вірно зазначено судом першої інстанції, жодним нормативним актом не передбачено обов`язок декларанта перевіряти дані, що зазначені в товаросупровідних документах при заповненні митних декларацій. Отже, у позивача не було підстав не враховувати дані, які надав сам постачальник (відправник/експортер), який володів зазначеним товаром, а також підстав проігнорувати ті дані, які були перевірені митницею Німеччини при оформлені експортної декларації, а у ТОВ КОМПАНІЯ СКАЙ СЕРВІС не було жодних підстав для виникнення сумнівів щодо дійсності сертифікату з перевезення товару.

Доказів того, що сертифікат EUR.1, який надавався позивачем, скасований чи визнаний недійсним, відповідачем до суду не подано. Тому суд вважає, що він є чинними та єдиним документом, що підтверджує походження товарів з країн Європейського Союзу, та надає пільги зі сплати митних платежів.

Стосовно наявності чи відсутності у позивача права на преференцію на підставі сертифікату з перевезення товару EUR1 від 30.08.2018 року № А 799899, то колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 28 Протоколу І встановлено, що до складу документації, зазначеної в статтях 17(3) і 22(3) цього Протоколу, використовуваної для підтвердження того, що товари, вказані в сертифікаті з перевезення товару EUR.1 або декларації інвойс можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України й відповідають іншим вимогам цього Протоколу, можуть входити, interalia (переклад - також), в тому числі:

(a) прямі свідчення процесів, виконаних експортером чи постачальником для отримання розглядуваного майна, що містяться, наприклад, у його обліковій документації чи у міжнародній системі обліку;

(b) документи, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені в Європейському Союзі або Україні, якщо застосування таких документів відповідає чинному законодавству відповідної країни;

(c) документи, що підтверджують обробку матеріалів у Європейському Союзі або Україні, видані чи складені в ЄС або Україні, якщо застосування таких документів відповідає чинному законодавству відповідної країни;

(d) сертифікати з перевезення товару EUR.1 або декларації інвойс, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені в Європейському Союзі або Україні згідно з цим Протоколом;

(e) належні свідчення про обробку, виконану з межами Європейського Союзу або України згідно з положеннями статті 12 даного Протоколу, які підтверджують, що вимоги цієї статті були виконані.

Апеляційний суд звертає увагу, що згідно до положень ст. 17 Протоколу 1, сертифікат з перевезення товару EUR.1 видається, зокрема, митними органами країни експорту на письмову заяву експортера.

Разом з цим, експортер, який подає заяву про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.

Відповідно до ст. 32 Протоколу митні органи держав-членів Європейського Союзу і України повинні надавати один одному через Європейську комісію зразки відбитків штампів, використовуваних у їхніх митних службах для видачі сертифікатів з перевезення товару EUR.1 і адреси митних органів, які відповідають за перевірку цих сертифікатів і декларацій інвойс.

З метою забезпечення правильного застосування цього Протоколу Європейський Союз і Україна повинні допомагати один одному через компетентні митні адміністрації у перевірці достовірності сертифікатів з перевезення товару EUR.1 або декларацій інвойс та правильності інформації, що міститься в цих документів.

За правилами частини 5 статті 33 Протоколу митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу.

З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що висновок контролюючого органу щодо відсутності у позивача права на преференцію базуються виключно на листі уповноваженого органу Німеччини від 14.04.2020 року №Z4215F-477/19-I, яким не підтверджено преференційне походження товару, зазначеного у вказаному сертифікаті.

Із листа-відповіді слідує, що уповноважений орган Німеччини листом від 14.04.2020 року №Z4215F-477/19-I повідомив Держмитслужбу про результати перевірки та надіслав завірену копію сертифіката з перевезення товару EUR1 від 30.08.2018 року №А 799899 із відміткою про результат його перевірки. У відповіді зазначено, що доданий доказ преференції є справжнім (тобто виданий митним органом Німеччини), але зазначений продукт не є оригінальним продуктом у розумінні Протоколу №1 до Угоди між Європейським Союзом та Україною.

На завіреній копії сертифікату з перевезення товару EUR1 від 30.08.2018 року №А 799899 від уповноваженого органу Німеччини, у 14 графі "Результати додаткової перевірки" зазначено, що цей сертифікат видано вказаною митною службою, інформація, яка в ньому міститься є правильною. Не відповідає вимогам щодо достовірності й правильності (див додані ремарки).

В даному випадку, визначальним є те, що експортер на момент видачі сертифіката з перевезення товару заявив, що майно зазначене у сертифікаті відповідає умовам, необхідним для його видачі, однак, під час проведення перевірки не підтвердив преференційне походження транспортного засобу.

Наведене, з урахуванням приписів Протоколу 1 є окремою підставою для відмови у наданні права на преференції, що у правомірно взято до уваги судом попередньої інстанції.

У випадку, що розглядається має перевагу суть над формою. Тобто факт наявності справжнього сертифікату не спростовує тієї обставини, що товар не є продуктом Європейського Союзу і пільги на цей товар не поширюється, що правомірно зазначено судом першої інстанції.

Крім того, колегія суддів зазначає, що у даному випадку формальна наявність сертифікату походження товару, за видачу якого несе відповідальність експортер, не є достатньою підставою для висновку про вчинення позивачем всіх залежних від нього дій для отримання спірних преференцій. Діючи добросовісно та застосовуючи пільгові тарифи, позивач мав безсумнівно переконатися, що поставлений ним товар дійсно є товаром відповідного походження згідно з положеннями вищезазначеної Угоди, а не покладатися лише на відповідальність експортера за видачу відповідного сертифікату.

На підставі наведеного у сукупності апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення правильно застосовано норми матеріального права, зокрема, приписи статті 33 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, з іншої сторони.

При цьому, слід відмітити правову позицію Верховного Суду, яка наведена у постанові від 01 березня 2021 року у справі №240/7093/19 (щодо застосування приписів статті 33 Протоколу 1 до Угоди), згідно якої надходження від іноземних митних органів інформації щодо непідтвердження преференційного походження товарів в контексті застосування Угоди, має безумовним наслідком скасування права на преференційне оподаткування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Отже, доводи апеляційної скарги є несуттєвими, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає вказану апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 310, ст.315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ СКАЙ СЕРВІС" залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 січня 2022 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано 05 липня 2022 року .

Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук

Суддя: А. І. Бітов

Суддя: І. Г. Ступакова