Постанова

від 04.07.2022 по справі 140/37/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2022 рокуЛьвівСправа № 140/37/22 пров. № А/857/7282/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Онишкевича Т.В., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 березня 2022 року у справі № 140/37/22 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд Спайс" до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,-

суддя в 1-й інстанції Каленюк Ж.В.,

час ухвалення рішення 31.03.2022 року,

місце ухвалення рішення м. Луцьк,

дата складання повного тексту рішення не зазначено,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Фуд Спайс (далі ТзОВ Фуд Спайс) звернулося з позовом до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішення від 08 листопада 2021 року №UA205140/2021/000068/2 про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2021/002635 (далі - картка відмови у митному оформленні товару).

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 05 листопада 2021 року декларантом з метою митного оформлення в режимі імпорту товару крохмаль картопляний (сухий) 22000 кг було подано до Волинської митниці митну декларацію (МД) №UA205140/2021/085667 з визначенням митної вартості товару за першим методом - за ціною договору (контракту) на рівні 10430,00 євро (еквівалент 316294,88 грн), що відповідає вартості, зазначеній в рахунку-проформі від 26 жовтня 2021 року №26/10/2021 та в інвойсі від 04 листопада 2021 року №048/2021/EXP з урахуванням витрат на перевезення вантажу територією Польщі в розмірі 4000,00 грн (132,08 євро). Незважаючи на те, що до митної декларації було додано документи, які були достатніми для підтвердження митної вартості та завершення митного оформлення, а також додаткові документи, відповідач 08 листопада 2021 року прийняв рішення про коригування митної вартості №UA205140/2021/000068/2 та визначив митну вартість оцінюваного товару за резервним методом на рівні 0,6041 євро/кг та сформував картку відмови у митному оформленні товару №UA205140/2021/002635. Їх позивач вважає протиправними.

На думку позивача, ним надано митному органу усі обов`язкові документи, які передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі МК України) та які є достатніми для розмитнення товару за обраним декларантом методом. Вимогу про надання додаткових документів позивач вважає незаконною, оскільки всупереч статтям 53 і 54 МК України відповідач не зазначив, які складові частини митної вартості необхідно підтвердити. Поряд з тим вимога з боку митниці про надання додаткових документів у зв`язку із не підписанням товариством рахунка-фактури є безпідставною, оскільки цей документ формується в односторонньому порядку продавцем на підставі підписаного двостороннього контракту; виписка з бухгалтерської документації продавця та інформація про формування вартості імпортованого товару є документами останнього, покупцю за умовами контракту такі не надавалися й у її наданні продавцем було відмовлено (надано лише калькуляцію та чинну комерційну пропозицію (прайс-лист)). Також безпідставною є вимога про надання транспортного документа від 04 листопада 2021 року №WZ 2021/11/МІ/000000429, згаданого продавцем в інвойсі, який є складським документом іноземного контрагента і який не бере участі у формуванні ціни товару. Позивач зауважив, що ним неодноразово ввозився товар, що підлягав оцінці за МД №UA205140/2021/085667 від 05 листопада 2021 року, то ж незрозуміло, з якою метою відповідач витребував висновки про вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, з огляду на наявність у митного органу достовірної інформації про вартісні характеристики товару, а наявність різниці у статистичній вартості в експортній декларації та спірній митній декларації не може бути підставою для коригування митної вартості, оскільки це обумовлено лише застосуванням курсу валют в країнах Євросоюзу.

Крім того, позивач зазначив, що митним органом у рішенні не вказано, які саме конкретні розбіжності або невідповідності в поданих до митного оформлення документах стали підставою для невизнання встановленої ним митної вартості товару, як і не наведено обставин, що вплинули на таке коригування; зі змісту рішення про коригування митної вартості товару не вбачається, який саме показник ціни придбаного товару, на думку митного органу, був сумнівним чи/або помилковим. Так само доказів навмисного заниження позивачем вартості товару митним органом не надано, як і доказів неналежності поданих документів.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 31 березня 2022 року у справі № 140/37/22 позовні вимоги задоволено.

Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що під час перевірки документів, поданих декларантом в митних цілях, було встановлено розбіжності та неточності, а тому у митного органу виникли сумніви щодо достовірності заявленої в МД №UA205140/2021/085667 від 05 листопада 2021 року митної вартості товару. Зокрема, митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності: декларантом не поданий транспортний документ від 04 листопада 2021 року №WZ2021/11/МІ/000000429, зазначений в інвойсі від 04 листопада 2021 року №048/2021/EXP; всупереч пункту 4.3 контракту від 11 січня 2020 року №08/01/2020 подано копію інвойсу; ціна, вказана в митній декларації країни відправлення від 04 листопада 2021ьроку №21PL301010Е1248385 (47711,00 польських злотих) не відповідає вартості, вказаній в інвойсі від 04 листопада 2021 року №048/2021/EXP (47582,61 польських злотих/10340,00 євро).

Виявлені розбіжності у документах були підставою для сумніву митниці щодо достовірності відомостей, які підтверджують числове значення складових митної вартості. Декларант не надав запропонованих документів. Зважаючи на неможливість застосування наступних методів визначення митної вартості з причини відсутності у митного органу та декларанта відповідної інформації, митну вартість згідно зі статтею 64 МК України визначено за резервним методом з урахуванням цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби (ЄАІС) на рівні 0,6041 євро/кг (МД №UA508280/2021/2923 від 09 квітня 2021 року). Картка відмови у митному оформленні товару видана у зв`язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості товару.

Просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 березня 2022 року у справі № 140/37/22 та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.

Відповідно до ч.1 ст.309 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу для визначення митної вартості товару.

Отже, підстави вважати, що рішення відповідача від 08 листопада 2021 року №UA205140/2021/000068/2 про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні. Тому це рішення підлягає скасуванню як протиправне. З огляду на протиправність зазначеного рішення про коригування митної вартості товару безпідставно видано картку відмови в митному оформленні товару №UA205140/2021/002635, яка містить аналогічні підстави прийняття та якою визначено можливість випуску товару у вільний обіг лише у разі проведення декларування відповідно до рішення від 08 листопада 2021 року №UA205140/2021/000068/2 про коригування митної вартості.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 11 січня 2020 року між ТзОВ Фуд Спайс (покупець) та компанією B.E.S.T. Zaklad Przetworstwa Ziemniaczanego E.Barycki - B.Barycki Spolka Jawna (Польща) (постачальник) було укладено договір №08/01/20, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити крохмаль картопляний марки Суперіор стандарт. Ціна на товар встановлюється в євро за тонну і вказується в рахунках-фактурах (інвойсах). Вартість мішкотари включена в ціну товару. Загальна сума договору становить 350000,00 євро. Ціна на товар встановлюється на мовах FCA-Пшевлока (Інкотермс 2010). Покупець зобов`язується здійснити повну передоплату за кожну партію товару відповідно до рахунку-фактури (інвойсу), виставленого постачальником товару, що є предметом цього договору. Оплата за товар здійснюється банківським переказом на рахунок постачальника у валюті договору згідно з виставленими рахунками-фактурами (інвойсами) на підставі письмової заяви покупця (а.с.11-16).

Додатковою угодою від 23 лютого 2021 року №2 до контракту від 11 січня 2020 року №08/01/20 внесено зміни до його пункту 1.1 в частині можливості встановлення ціни на товар в євро або в польських злотих за тонну (а.с.9).

Згідно з комерційною пропозицією від 04 жовтня 2021 року вартість товару до кінця листопада 2021 року становить 470,00 євро за тонну (а.с.20).

На виконання умов контракту на підставі рахунку-проформи від 26 жовтня 2021 року №26/10/2021 (а.с.23) щодо товару Картопляний крохмаль Суперіор стандарт (22 палети х 40 мішків х 25 кг, кількістю 22000,00 кг, ціною 0,47 євро за кілограм) платіжним дорученням від 26 жовтня 2021 року №19 оплатив вартість товару у сумі 10340,00 євро (а.с.25).

05 листопада 2021 року для митного оформлення в режимі імпорту товару Продукти рослинного походження: крохмаль картопляний (сухий) 22000 кг … запаковано в 880 мішків по 25 кг декларант позивача подав МД №UA205140/2021/085667 (а.с.69). У графі 42 декларації зазначено фактурну вартість товару 10340,00 євро (еквівалентно 313144,83 грн). Митна вартість становить 317144,83 грн, яку визначено за першим методом (з урахуванням крім фактурної вартості товару транспортних витрат у сумі 4000,00 грн). Для підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант до митної декларації додав такі документи: контракт від 11 січня 2020 року №08/01/2020 (а.с.11-16), додаткові угоди від 30 грудня 2020 року №1 (а.с.17-18) та від 23 лютого 2021 року №2 (а.с.19), рахунок-проформу від 26 жовтня 2021 року №26/10/2021 (а.с.23), платіжне доручення від 26 жовтня 2021 року №19 (а.с.25), пакувальний лист (сертифікація ваги) від 04 листопада 2021 року (а.с.21), прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 04 жовтня 2021 року (а.с.20), сертифікат якості від 04 листопада 2021 року (а.с.24), сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 PL/MF/AS 0259389 (а.с.21 зворот), рахунок-фактуру від 04 листопада 2021 року №048/2021/ЕХР (а.с.22 зворот), договір транспортного експедирування від 20 січня 2020 року №834 із заявкою на міжнародне перевезення вантажу від 03 листопада 2021 року (а.с.26-29), міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) від 04 листопада 2021 року (а.с.21 зворот-22), довідку про транспортні витрати від 05 листопада 2021 року №562 (а.с.30), судові рішення у справах №140/17053/20 та №140/970/21, копію митної декларації країни відправлення від 04 листопада 2021 року №21PL301010E1248385 (а.с.33).

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею в електронному повідомленні декларанту запропоновано подати такі документи: виписку з бухгалтерської документації щодо формування відпускної ціни товарів на заявлених комерційних умовах поставки товару; прайс-листи, каталоги, специфікації виробника товару для широкого кола осіб; висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; транспортні (перевізні) документи; документи, зазначені в інвойсі від 04 листопада 2021 року №048/2021/ЕХР; оригінал інвойсу від 04 листопада 2021 року №048/2021/ЕХР (а.с.117).

На електронне повідомлення митниці декларант інформував відповідача про те, що ним були подані всі наявні у позивача документи (а.с.115 зворот-116). Також повідомлено, що бухгалтерські документи продавця покупцю не надавалися та у їх надані продавець відмовив; додатково продавець надав лише лист про діючу комерційну пропозицію (надано митному органу). Також інформовано, що транспортні документи (договір про надання транспортно-експедиційних послуг, заявку на міжнародне перевезення вантажу, міжнародну товарно-транспортну накладну, довідку про транспортні послуги) було надано до митної декларації. Стосовно документа, зазначеного в інвойсі від 04 листопада 2021 року №048/2021/ЕХР, позивач надав лист продавця.

08 листопада 2021 року Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2021/000068/2 (а.с.8) та сформувала картку відмови №UA205140/2021/002635 в митному оформленні товару (а.с.9). У цій же картці відмови митний орган роз`яснив можливість митного оформлення товару після проведення декларування товару відповідно до положень статті 257 МК України, здійснивши коригування заявленої митної вартості відповідно до рішення №UA205140/2021/000068/2 від 08 листопада 2021 року, з урахуванням положень частин четвертої-сьомої статті 55 МК України.

Як зазначено у графі 33 оскаржуваного рішення, документи, подані для підтвердження митної вартості товару, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, а також документи містять розбіжності: 1) в інвойсі від 04 листопада 2021 року №048/2021/EXP зазначений транспортний документ від 04 листопада 2021 року №WZ2021/11/М1/000000429, однак він не поданий до митного оформлення; 2) в інвойсі від 04 листопада 2021 року №048/2021/EXP відсутній обов`язковий підпис покупця, а також зазначено копія, хоча згідно з пунктом 4.3 контракту від 11 січня 2020 року №08/01/2020 передбачено подання оригіналу рахунка-фактури (інвойсу); 3) в митній декларації країни відправлення від 04 листопада 2021 року №21PL301010E1248385 вказана ціна товару 47711,00 польських злотих, що не відповідає митній вартості, заявленій в інвойсі від 04 листопада 2021 року №048/2021/EXP - 47582,61 польських злотих/10340,00 євро. Зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 МК України, у зв`язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації МД №UA508280/2021/2923 від 09 квітня 2021 року на рівні 0,6041 євро/кг. Тут же зазначається, що митницею відповідно до положень статті 55, 57 МК України з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару.

Товар було випущено у вільний обіг за МД №UA205140/2021/087037 від 09 листопада 2021 року шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МК України (а.с.10).

Позивач, не погоджуючись із рішеннями про коригування митної вартості товару та карткою відмови у митному оформленні товару звернувся до суду із цим позовом.

З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною першою статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України) визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно з частинами другою - п`ятою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Як передбачено частинами першою - третьою, шостою та сьомою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Частинами першою - четвертою статті 57 МК України визначено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Отже , основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачеві. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені МК України заборонено.

Як видно з матеріалів справи, сумніви митниці у правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару виникли у зв`язку ненаданням відповідачу додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та відсутністю підпису в інвойсі.

Однак, позивачем подано для митного оформлення імпортованого товару документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, чітко підтверджували ціну товару, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товару за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої та п`ятої статті 58 МК України.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що контрактом від 11 січня 2020 року №08/01/2020 з додатковими угодами від 30 грудня 2020 року №1 та від 23 лютого 2021 року №2 визначено предмет та умови поставки, строк дії контракту та основні зобов`язання продавця та покупця.

Відповідно до рахунка-проформи від 26 жовтня 2021 року №26/10/2021 (попереднього рахунка) та рахунка-фактури (інвойса) від 04 листопада 2021 року №048/2021/ЕХР вартість товару (крохмалю картопляного Суперіор стандарт) кількістю 22000,00 кг становить 10340,00 євро. Цими документами визначено ідентифікаційні ознаки товару, їх кількість, ціну, яку покупець має сплатити.

Ціна товару в рахунку-фактурі (інвойсі) від 04 листопада 2021 року №048/2021/ЕХР (10340,00 євро) відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №UA205140/2021/085667 від 05 листопада 2021 року. Таку ж суму сплачено на момент митного оформлення позивачем на підставі рахунка-проформи від 26 жовтня 2021 року №26/10/2021 згідно з платіжним дорученням від 26 жовтня 2021 року №19.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, не передбачено обов`язку підписання рахунка покупцем товару, оскільки такий рахунок формується в односторонньому порядку на підставі двостороннього контракту. Відсутність підпису покупця в рахунку-фактурі ніяким чином не впливає на формування вартості товару, яка до того ж була сплачена на підставі рахунка-проформи, так само як зазначення в інвойсі словосполучення копія №1, що також може означати примірник №1

За змістом пункту 1.3 контракту товар поставляється на умовах FCA. Ці умови означають, що продавець доставить вказаному покупцем перевізнику вантаж, який пройшов митне очищення, до названого місця. При цьому якщо постачання здійснюється у приміщенні продавця, то він несе відповідальність за завантаження.

Відповідно до матеріалів справи, для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України: контракт від 11 січня 2020 року №08/01/2020 (а.с.11-14) з додатковими угодами від 30 грудня 2020 року №1 (а.с.17) та від 23 лютого 2021 року №2 (а.с.19) (пункт 2 означеної статті); рахунок-проформу від 26 жовтня 2021 року №26/10/2021 (а.с.23), рахунок-фактуру від 04 листопада 2021 року №048/2021/ЕХР (а.с.22 зворот) (пункт 3 частини другої статті 53 МК України); платіжне доручення від 26 жовтня 2021 року №19 (а.с.25) (пункт 4); транспортні (перевізні) документи - договір транспортного експедирування від 20 січня 2020 року №834, заявку на міжнародне перевезення вантажу від 03 листопада 2021 року (а.с.26-29), довідку про транспортні витрати №562 від 05 листопада 2021 року (а.с.30), міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) від 04 листопада 2021 року (а.с.22, переклад на а.с.88) (пункт 6).

Серед додаткових документів, які супроводжували товар - пакувальний лист (сертифікація ваги) від 04 листопада 2021 року (а.с.21, переклад на а.с.90), сертифікат якості від 04 листопада 2021 року (а.с.24), сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 PL/MF/AS0259398 (а.с.21 зворот, переклад на а.с.89), прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 04 жовтня 2021 року (а.с.20), копія митної декларації країни відправлення від 04 листопада 2021 року №21PL301010E1248385 (а.с.33, переклад на а.с.92), при цьому останні два містяться в переліку документів, які передбачені частиною третьою статті 53 МК України (тобто, підлягають наданню на вимогу митниці за відповідних умов).

Згідно з пунктом 6 частини другої статті 53 МК України декларант має обов`язок подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару).

Ці витрати підтверджено договором транспортного експедирування від 20 січня 2020 року №834, укладеним між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (експедитор) та ТзОВ Фуд Спайс (клієнт), заявкою на міжнародне перевезення вантажу від 03 листопада 2021 року №ЗВ-0000562 та довідкою про транспортні витрати від 05 листопада 2021 року №562, за якою вартість транспортно-експедиційних послуг територією Польщі до митного поста Ягодин становить 4000,00 грн.

Вимога відповідача надати транспортні (перевізні) документи є безпідставною, оскільки такі (перераховані вище) надавалися декларантом разом із митною декларацією. Також не знаходить обґрунтування вимога митного органу, адресована декларанту, надати транспортний документ від 04 листопада 2021 року №WZ2021/11/М1/000000429 (згадується в рахунку-фактурі), який не є транспортним документом для міжнародного перевезення, а є внутрішнім документом на переміщення товару на заводі продавця й він не бере участі у формуванні ціни товару, про що листом від 04 листопада 2021 року було повідомлено контрагентом позивача (а.с.128).

Крім того, зі змісту зовнішньоекономічного контракту від 11 січня 2020 року №08/01/2020 та додаткових угод до нього, а також з рахунка-проформи та рахунка-фактури не вбачається, що на позивача покладалися інші зобов`язання (тобто, що він мав нести також й інші витрати) у зв`язку із поставкою йому товару продавцем.

Отже, правильним є висновок суду першої інстанції, що позивач надав митниці достатній перелік документів, який підтверджує заявлену митну вартість товару за основним методом. При цьому відповідач не надав достовірних доказів, що подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в достовірності відомостей стосовно заявленої митної вартості та не дають можливість визначити митну вартість товару в сукупності з додатково наданими на вимогу митниці документами шляхом застосування обраного позивачем основного методу за ціною договору.

Слід зазначити, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

У свою чергу, декларант позивача надав наявні у нього документи, що підтверджують митну вартість товару, підстави його придбання, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. Використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно, їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

Щодо визначення розміру судових витрат апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України).

Як передбачено ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі Закон №5076-VI) гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Згідно позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 4 лютого 2021 року у справі №280/1765/19 склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На виконання вимог статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України суду було надано копії таких документів: договору про надання правничої допомоги від 13 грудня 2021 року №13/12/21-1, укладеного між адвокатом Кушніруком А.В. та ТзОВ Фуд Спайс (а.с.45-47), додаткової угоди від 20 січня 2022 року №1 (а.с.68), акта приймання-передачі наданих послуг від 30 грудня 2021 року (а.с.48), уточнюючого акта приймання-передачі наданих послуг від 20 січня 2022 року (а.с.67).

Пунктом 4.1 договору від 13 грудня 2021 року №13/12/21-1 обумовлено, що розмір винагороди за написання, підготовку та оформлення позовної заяви до суду становить 5000,00 грн, а відповідно до пункту 4.3 договору розрахунки за надані послуги здійснюються клієнтом у готівкову або безготівкову порядку шляхом перерахування коштів на рахунок адвоката протягом 30 календарних днів з дня набрання рішенням у відповідній судовій справі, що стосується предмета договору, законної сили.

З акта приймання-передачі наданих послуг від 20 січня 2022 року вбачається, що адвокат на виконання договору надав, а клієнт ТзОВ Фуд Спайс прийняло юридичні послуги на суму 5000,00 грн зі складання позовної заяви про визнання протиправними та скасування рішення від 08 листопада 2021 року №UA205140/2021/000068/2 про коригування митної вартості та картки відмови в митному оформленні товару №UA205140/2021/002635.

Представник відповідача у запереченні на заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу проти стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу в сумі 5000,00 грн заперечує та вказує, що вказані витрати не є спів розмірними із даною справою.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відтак, апеляційний суд вважає за доречне врахувати правову позицію, викладену Європейським судом з прав людини у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (рішення від 23 січня 2014 року, заява № 19336/04, п. 269), де оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, Суд зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), заява № 34884/97, п. 30).

У пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01) Європейський суд з прав людини вказував, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Окрім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів, з урахуванням критерію співмірності зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, та обсягом виконання відповідних робіт, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що витрати, пов`язані з розглядом справи, на професійну правничу допомогу на користь позивача підлягає стягненню сума витрат у розмірі 4000 грн 00 коп.

Враховуючи зазначені вище встановлені обставини справи у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вжив усіх заходів для всебічного і повного дослідження обставин справи та ухвалив законне й обґрунтоване рішення.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір розподілу не підлягає.

Керуючись ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 березня 2022 року у справі № 140/37/22 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Т. В. Онишкевич Н. М. Судова-Хомюк Повне судове рішення складено 05.07.2022 року