Постанова

від 05.07.2022 по справі 490/8426/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

06.07.22

22-ц/812/649/22

Справа №490/8426/21 Головуючий у першій інстанції Саламатін О. В.

Провадження №22-ц/812/649/22 Доповідач в апеляційній інстанції Ямкова О. О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

6 липня 2022 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючої: Ямкової О. О.,

суддів: Колосовського С. Ю., Локтіонової О. В.,

із секретарем: Лівшенком О. С.,

за участю: позивачки ОСОБА_1 ,

представниці відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_1

на рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 10 лютого 2022 року, ухваленого під головуванням судді Саламатіна О. В. в залі суду в місті Миколаєві зі складанням його повного тексту, по справі

за позовом

ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства

Миколаївської міської ради «Міська стоматологічна поліклініка»

(далі КНП «Міська стоматполіклініка»)

про визнання наказів протиправними та їх скасування,

У С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до КНП «Міська стоматполіклініка» про визнання наказів від 30 серпня 2021 року №№80,81 та від 2 вересня 2021 року №82 про застосування дисциплінарних стягнень у вигляді доган за невиконання посадових обов`язків протиправними та їх скасування.

Позивачка зазначала, що з 1 липня 2019 року працює на посаді головної медичної сестри в КНП «Міська стоматполіклініка», куди переведена у зв`язку з реорганізацією підприємства. Порушень трудової дисципліни не допускала, посадові обов`язки виконувала сумлінно.

Разом з тим керівництво підприємства почало її переслідувати та вимагало від неї звільнення з роботи. У зв`язку з її відмовою, 21 вересня 2020 року на неї вперше наклали дисціплінарне стягнення, яке вона оскаржила у судовому порядку, та на підставі рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 16 вересня 2021 року наказ про притягнення її до дисциплінарної відповідальності був визнаний протиправним та скасовано.

Між тим, продовжуючи таку ж протиправну практику, керівництвом підприємства відносно неї 30 серпня 2021 року винесено два накази за №№80 і 81, а також 2 вересня 2021 року за №82, на підставі яких її притягнуто до дисциплінарної відповідальності з накладенням стягнень у вигляді доган.

Пояснень щодо порушень трудової дисципліни від неї керівництвом не вимагалося, усі перевірки здійснені за її відсутністю.

Посилаючись на вищенаведене, позивачка вважала притягнення її до відповідальності протиправним, внаслідок чого просила скасувати накази.

У письмовому відзиві КНП «Міська стоматполіклініка» вважало позовні вимоги необґрунтованими та посилалося на те, що наказами від 30 серпня 2021 року позивачку та інших співробітників притягнуто до дисціплінарної відповідальності за порушення обов`язків, визначених посадовими інструкціями, в тому числі у зв`язку з не здійсненням контролю за дотриманням санітарно-гігієнічного та протиепідемічного режиму поліклініки, за наявний облік, розподіл, витрати, терміни та умови зберігання і забезпечення медичного персоналу матеріалами та медикаментами для роботи поліклініки тощо. Також позивачку притягнуто до відповідальності за неналежний контроль за веденням журналів обліку генеральних прибирань у службових кабінетах та пошкодження журналів. А при виявленні факту непрофесійної поведінки позивачки по відношенню до підлеглих під час спілкування, на ОСОБА_1 накладене додаткове стягнення за наказом від 2 вересня 2021 року. Усі накази керівництва доведені до відома позивачки, як працівника, належним чином, але жодного нею не підписано.

Рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 10 лютого 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалено про визнання протиправними та скасування наказів №81 та №82, виданих КНП Миколаївської міської ради «Міська стоматологічна поліклініка» відповідно 30 серпня та 2 вересня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до дисціплінарної відповідальності у вигляді доган. В іншій частині позову відмовлено. З відповідача стягнуто судовий збір.

При ухваленні рішення суд першої інстанції виходив з того, що при видачі роботодавцем наказів №№81 та 82 про притягнення працівника до відповідальності ґрунтуються на недоведених фактах порушення трудової дисципліни, а встановлені судом обставини свідчать, навпаки, про здійснення позивачкою контролю за веденням журналів. В той же час наказ №80 видано керівництвом підприємства з дотримання норм трудового законодавства та на підставі проведеної перевірки, в процесі якої у діях позивачки встановлені факти порушення трудових обов`язків, визначених посадової інструкцією.

В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просила рішення в частині відмови у визнанні протиправним та скасування наказу №80 скасувати, та ухвалити нове, яким позов в цій частині задовольнити.

Рішення в іншій частині, про задоволення позовних вимог позивачкою не оскаржено.

На думку апелянта, суд першої інстанції невірно оцінив докази та не дав правової оцінки тому факту, що позивачка притягнута на підставі наказу №80 за порушення трудових обов`язків, які не передбачені в «Довіднику» такої спеціальності, як головна сестра медична.

Суд не дав оцінки також тому, що усі накази винесені з особистих мотивів для наступного її звільнення з посади. Оскаржувана позивачкою частина рішення є, на її думку, неконституційною, яка обмежує її право, визначне Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод на ефективний спосіб захисту у відповідному національному органі, а тому повинна бути скасована.

Рішення в цій частині вважає таким, що ґрунтується на видуманих обставинах. Судом не виявлено які самі правопорушення вчинені позивачкою: адміністративні чи кримінальні, ні досліджені офіційні документи, якими було б зафіксовано вчинене нею правопорушення, не зазначено нормативно-правовий акт, який би порушила апелянт. При цьому поклав в основу рішення посадову інструкцію від 28 вересня 2020 року, яка не відповідає ОСОБА_3 посадовій інструкції головної медичної сестри.

Не вірно оцінені судом і інші докази, надані на підтвердження підстав притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності, та не враховано, що у наказі №80 відсутня конкретизація порушень, які нібито здійснені позивачкою.

Посилалася на різноманітні норми права, виклавши у змісті апеляційної скарги безліч риторичних питань .

У відзиві на апеляційну скаргу представниця відповідача вважала, що судом правильно встановлені обставини справи щодо винесення наказу №80, а рішення в цій частині ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення із наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання протиправним та скасування наказу №80 суд першої інстанції вважав, що дисциплінарне стягнення на підставі цього наказу накладено керівництвом у відповідності до норм КЗпП України, на підставі матеріалів перевірки та виявлення фактів порушення з боку ОСОБА_1 трудових обов`язків, які визначені посадовою інструкцією головної медичної сестри. Застосування такого стягнення не є дискримінацією позивачки, у зв`язку з притягненням до дисциплінарної відповідальності інших працівників поліклініки на підставі тих самих матеріалів перевірки.

З такими висновками суду першої інстанції можна погодитися, так як вони відповідають нормам матеріального і процесуального права та встановленим обставинам справи.

За змістом частини 1 статті 13 ЦПК України суд повинен розглядати цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивачка, стверджуючи про необґрунтованість висновків суду в частині вирішення позовної вимоги про скасування наказу №80, зазначала про його неконституційність, яка обмежила її право, визначене Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод на ефективний спосіб захисту у відповідному національному органі, оскільки, на її думку, в основу цієї частини рішення судом покладені видумані ним же обставини, які не ґрунтуються на досліджених доказах. Одночасно позивачка ОСОБА_1 погодилася з іншою частиною рішення про скасування наказів №№81 і 82, яке ґрунтується на тих же встановлених судом обставинах та досліджених ним доказах, розглянутих у відповідності до її звернення, поданого відповідно до ЦПК України, та на підставі тих самих доказів, поданих сторонами.

Таким чином, визначаючи підстави та межі апеляційної скарги, поданої на судове рішення, позивачка по суті оскаржила лише ту його частину, яка ухвалена стосовно позовних вимог про скасування наказу №80, та яка її не влаштовує, що свідчить про дотримання судом ефективного способу захисту її права, як особи, яка звернулася до суду, та із застосуванням основних принципів цивільного судочинства, визначених положеннями статей 2, 5, 10-13 ЦПК України.

У відповідності до змісту статей 21, 24 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

За положеннями статей 29-30, 139 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, тощо, а також ознайомити з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором. Працівник повинен виконувати доручену йому роботу особисто, зобов`язаний працювати чесно і сумлінно, своєчасно та точно виконувати розпорядження власника чи уповноваженого органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни тощо.

Забезпечення трудової дисципліни (стаття 140 КЗпП України) визначається створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставлення до праці та таке інше. Тому у трудових колективах створюється обстановка нетерпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконуються трудові обов`язки. Щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного та громадського впливу.

З вищенаведених норм матеріального права вбачається, що дотримання працівником трудової дисципліни є особисте виконання ним дорученої роботи чесно і сумлінно, своєчасне та точне виконання працівником розпоряджень власника чи уповноваженого органу, тобто сумлінне виконання трудових обов`язків. При порушені трудових обов`язків до несумлінних працівників може бути застосовані уповноваженим органом, в необхідних випадках, заходи дисциплінарного та громадського впливу.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_1 працювала на посаді головної медичної сестри з 5 березня 2001 року в Дитячій стоматологічній поліклініці, з 1 березня 2013 року в Миколаївській міській стоматологічній поліклініці, та у зв`язку з реорганізацією установи в КНП ММР «Міська стоматполіклініка» з 1 липня 2019 року з нею була продовжена дія трудового договору на посаді головної медичної сестри. За період роботи відзначена грамотою (а.с.5-10, 31).

При продовженні 1 березня 2013 року трудового договору на посаді головної медичної сестри позивачку ознайомили з посадовою інструкцією, затвердженою в той же день головним лікарем КЗ ММР «Миколаївська міська стоматологічна поліклініка». Про ознайомлення з цією посадовою інструкцією ОСОБА_1 кожного року у період з 2013 по 3 січня 2020 року поставлено свій особистий підпис (а.с.88-89).

Після проведення реорганізації комунального закладу у комунальне некомерційне підприємство Миколаївської міської ради «Міська стоматологічна поліклініка» керівництвом підприємства розроблені та складені нові посадові інструкції, які затверджені директором підприємства 28 вересня 2020 року, та з ними ознайомлено увесь його персонал, зокрема позивачку, яка однак, відмовилася поставити свій підпис про ознайомлення з цією інструкцією (а.с.66-70).

З аналізу змісту завдань та обов`язків посадових інструкції головної медичної сестри комунального закладу та головної медичної сестри комунального некомерційного підприємства (а.с.66-68, 88-89) вбачається, що за основними напрямками діяльності вони є тотожними, але остання інструкція враховує напрямки діяльності підприємства, зокрема розширення обсягу здійснення контролю з боку головної медичної сестри, як то контроль виконання наказів, розпоряджень, методичних рекомендацій, інструкцій підлеглими їй працівниками (пункт 14 інструкції від 28.09.2020). При цьому пункт 2 інструкції від 1.03.2013 про здійснення управлінської та представницької діяльності головною медичною сестрою в інструкції від 28.09.2020 перенесено до пункту 1; пункт 3 інструкції від 1.03.2013: бере участь в організації лікувально-профілактичної та адміністративно-господарської діяльності закладу відображено дослівно в пунктів 2 інструкції від 28.09.2020; пункт 8 інструкції від 1.03.2013: несе відповідальність за облік, розподіл, витрати і зберігання матеріалів і медикаментів, в тому числі отруйних і наркотичних лікарських засобів відображено у пункті 17 інструкції від 28.09.2020; створює належні виробничі умови, забезпечує додержання співробітниками правил внутрішнього трудового розпорядку, охорони праці та протипожежного захисту (пункт 10 інструкції від 1.03.2013) відтворено у пункті 18 нової інструкції підприємства; а обов`язки щодо здійснення контролю дотримання санітарно-гігієнічного та протиепідемічного режиму закладу, які відображені у пункті 12 інструкції від 1.03.2013, перенесені до пункту 8 інструкції від 28.09.2020.

Таким чином відсутні підстави стверджувати, що посадові обов`язки в інструкції головної медичної сестри некомерційного підприємства не відповідають будь-яким Типовим посадовим інструкціям чи іншим локальним нормативним актам або будь-яким іншим довідникам. Сама розробка та ознайомлення працівника з посадової інструкцією на час їх створення відповідала не лише задачам нового утвореного некомерційного підприємства, а була обов`язком роботодавця у відповідності до статей 21 та 29 КЗпП України. Небажання працівниці ставити свій підпис про ознайомлення зі змістом інструкції, яка затверджена директором підприємства, із засвідченням цього факту відмови представниками роботодавця відповідним чином, не надає права працювати такій особі «на свій розсуд», та підтверджує обставини несумлінного ставлення до трудових обов`язків.

До подібних висновків дійшов суд першої інстанції, які є вірними та відповідають обставинам та матеріалам справи.

При вирішенні справи встановлено, що 28 серпня 2021 року, в межах здійснення контролю, визначеного пунктом 8 посадової інструкції, медичним директором КНП ММР «Міська стоматполіклініка» проведено черговий обхід зі здійсненням перевірки в дитячому лікувально-хірургічному відділенні, де встановлено ряд порушень, які безпосередньо відносяться до обов`язків головної медичної сестри, а саме: зовнішній облік медичного персоналу не відповідає санітарним нормам; у кабінеті відділення зберігаються лікарські засоби, які не підлягають подальшому використанню, у зв`язку зі спливом терміну придатності, та які не сертифіковані в Україні; відсутні дезінфікуючі розчини у ємностях, де повинні зберігатися забруднені інструменти; порушення правил зберігання та утилізації відпрацьованих виробів тощо (а.с.56)

За змістом пунктів 1, 2, 8, 14, 17 та 18 посадової інструкції головної медичної сестри, яка затверджена 28 вересня 2020 року, вбачається, що ОСОБА_1 , як головна медична сестра підприємства, повинна брати участь в організації діяльності поліклініки, контролювати дотримання санітарно-гігієнічного та протиепідемічного режиму та виконання таких правил підлеглим медичним персоналом, нести відповідальність за наявність, облік, розподіл, терміни використання та умови зберігання матеріалів та медикаментів; забезпечувати додержання співробітниками правил трудового розпорядку, охорони праці та протипожежної безпеки тощо (а.с.64-65).

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що відсутність контролю за зовнішнім обліком медичного персоналу, дотримання ними правил внутрішнього розпорядку та протипожежних норм, порушення обліку та умов зберігання медикаментів та медичних матеріалів, правил утилізації тощо, є прямим порушенням позивачкою, як головною медичною сестрою, покладених на неї посадових обов`язків та свідчить про несумлінне їх виконання.

Такі порушення зафіксовані в акті від 28 серпня 2021 року (а.с.56).

При цьому назва самого акту, про що вказує позивачка, не має значення, оскільки встановлені порушення, суть яких виписана чітко, вказують на безпосереднє порушення головною медичною сестрою покладених на неї посадових обов`язків.

Не мають значення доводи апелянтки щодо своєї особистої відсутності при проведенні перевірки, так як така перевірка не проводилася в спосіб, відмінний від проведення систематичних обходів, а виявлені порушення встановлені при проведенні медичним директором чергового обходу, який повинна, за своїми посадовими обов`язками, здійснювати і сама головна медична сестра.

Акт складено у письмовій формі, його зміст доведено до тих працівників, у виконанні обов`язків яких встановлені відповідні порушення (а.с.55-56).

На підставі встановлених порушень, які зафіксовані в акті від 28 серпня 2021 року, позивачці запропоновано надати пояснення, які вона надала у вільній формі (а.с.52, 54)

Тому доводи позивачки ОСОБА_1 у поданому позові про порушення роботодавцем порядку проведення перевірки, ознайомлення її, як працівниці, відсутність порушень в її роботі, не відібрання від неї пояснень, спростовуються наданими відповідачем письмовими доказами, які належним чином досліджені у суді першої інстанції.

На підставі виявлених порушень, які зафіксовані в акті від 28 серпня 2021 року, позивачка та інші працівники притягнути до дисціплінарної відповідальності, що правильно встановлено судом першої інстанції, в тому числі як підтвердження факту відсутності переслідування позивачки з боку представника роботодавця (а.с.11, 53).

Наказом директора КНП ММР «Міська стоматполіклініка» №80 від 30 серпня 2021 року з посиланням на порушення пунктів 1, 2, 14, 17, 18 інструкції, затвердженої 28 вересня 2020 року, у зв`язку з порушеннями посадових обов`язків, факти яких виявлено під час проведення перевірки та відображені в акті від 28 серпня 2021 року, ОСОБА_1 , головній медичної сестрі, оголошено догану (а.с.11). Цей наказ надано позивачці для ознайомлення, але вона знову відмовилася від підпису про ознайомлення з наказом на іншому його екземплярі (а.с.55).

У змісті наказу №80 зміст виявлених порушень не викладено, оскільки має місце відсилання до акту від 28 серпня 2021 року, але викладено зміст пунктів посадової інструкції, обов`язки за якою позивачка порушила через їх невиконання, за що і була притягнута до дисціплінарної відповідальності.

Усі тези апеляційної скарги стосовно видів правопорушень, що визначаються в українському законодавстві, не мають відношення ні до предмету позову, ні до суті ухваленого рішення.

Посилання на відсутність викладення суттєвих обставин вчиненого дисціплінарного проступку у виданому роботодавцем наказі, та не відібрання від працівниці письмових пояснень, які викладені в скарзі, не лише не відповідають встановленими судами обставинам справи, а також спростовуються дослідженими письмовими доказами.

При накладенні дисциплінарного стягнення роботодавцем повинні бути дотримані, передусім, процедура та порядок, передбачені статями 147-149 КЗпП України, а саме: проведені відповідні перевірки фактів порушення дисципліни, відібрані пояснення від працівника як порушника дисципліни, та застосовані види стягнень з урахуванням його попередньої роботи та інших обставин.

Факт ухилення працівниці від надання письмових пояснень, які вимагаються від неї керівництвом підприємства, або надання їх вільного змісту, не впливає на порядок та процедуру накладення на таку працівницю дисціплінарного стягнення.

Отже, проаналізувавши усі надані учасниками справи докази, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що процедура та порядок накладення директором підприємства на позивачку ОСОБА_1 дисціплінарного стягнення у відповідності до наказу №80, що регламентується, як статтями 147-149 КЗпП України, так і внутрішніми Правилами підприємства, дотримані, а вид самого стягнення відповідає характеру проступку, попередньої роботі позивачки, та іншим суттєвим обставинам, встановленим під час видачі наказу, що оскаржено працівницею.

За таких обставин судове рішення в частині відмови у скасуванні наказу №80 ухвалене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, та у відповідності до встановлених обставин справи, що за статтею 375 ЦПК України є підставою для його залишення без змін з відхиленням аргументів, наведених у апеляційної скарзі.

За положеннями статті 141 ЦПК України судові витрати в цій частині слід віднести за рахунок держави.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382, 384ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 10 лютого 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду, у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуюча О. О. Ямкова

Судді С. Ю. Колосовський

О. В. Локтіонова